#ukrpryroda
Показ дописів із міткою енергетика. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою енергетика. Показати всі дописи

Чорнобильській АЕС обмежать електропостачання через мільйонні борги, екологи стурбовані

ДСП «Чорнобильська АЕС» не виконує умови договору про постачання електричної енергії в частині оплати. Загальний борг по cплаті спожитої електроенергії на сьогоднішній день складає більше 6,3 млн грн. У ПАТ «АЕС Київобленерго» заявили про намір обмежити електропостачання.

ПАТ «АЕС Київобленерго» заявляє про намір обмежити електропостачання об'єктів Державного спеціалізованого підприємства (ДСП) «Чорнобильська АЕС" з 6 грудня у зв'язку зі значною заборгованістю по сплаті за електроенергію.

«У зв'язку зі значною заборгованістю, невиконанням договірних зобов'язань і згідно із законом України "Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією ПАТ «АЕС Київобленерго» з 06.12.2012 вимушено провести обмеження від електропостачання об'єктів ДСП «Чорнобильська АЕС», — йдеться в прес-релізі ПАТ «АЕС Київобленерго».

У повідомленні зазначається, що ДСП «Чорнобильська АЕС» не виконує умов договору про постачання електричної енергії в частині оплати. Загальний борг з оплати спожитої електроенергії на сьогодні перевищує 6,3 млн грн.

ПАТ «АЕС Київобленерго» не має можливості надалі кредитувати Чорнобильську АЕС, оскільки компанія має фінансові зобов'язання щодо своєчасних розрахунків перед ДП «Енергоринок», невиконання яких неминуче спричинить порушення договірних умов з іншими споживачами, які вчасно і в повному об'ємі розраховуються за спожиту електроенергію.

«ПАТ "АЕС Київобленерго» готове до застосування будь-яких законних заходів, щоб уникнути обмеження постачання електроенергії споживачам-боржникам, якщо споживачі висловлюють бажання і реальні наміри погасити свій борг», — підкреслюється в повідомленні.

Керівництво ДСП «Чорнобильська АЕС», Київська обласна державна адміністрація і МінНС України були заздалегідь поінформовані про можливість обмеження енергопостачання об'єктів підприємства, але реальних кроків щодо погашення заборгованості не застосували.

Згідно зі ст.26 закону України «Про електроенергетику» відповідальність за усі можливі негативні наслідки, зокрема екологічні, викликані вимушеним обмеженням електропостачання, покладається на ДСП «Чорнобильська АЕС», зазначено в прес-релізі.

У російському відділенні "Грінпіс" вважають, що обмеження електропостачання об'єктів Чорнобильської АЕС може призвести до небезпечних наслідків.


«Глобальної катастрофи за аналогією з Чорнобилем 1986 року не відбудеться», — сказав "Інтерфаксу» у середу керівник енергетичної програми Грінпіс Росії Володимир Чупров.

«Але серед уразливих місць, які можуть створити проблеми у зв'язку з відключенням, — мокре сховище біля четвертого аварійного блоку. Все залежить від того, в якому стані відпрацьоване ядерне паливо», — повідомив він. За матеріалами: Інтерфакс-Україна

Джерело: zn.ua

В Швеції дефіцит сміття

Швеція є однією з небагатьох країн, де для опалення численної кількості житлових будинків використовуються відходи, які спалюються і зараз у країни актуальною є незвичайна проблема - дефіцит цих самих відходів. Шведські звалища повністю спорожніли, а сміттєві ресурси вичерпані.Здавалося б - прекрасний стан речей - аж ні! Тепер ця північна скандинавська країна просить допомоги у своїх сусідів, імпортуючи сміття, в більшою мірою, з Норвегії. Країна опинилася в настільки жалюгідній ситуації, що владі щорічно доводиться закуповувати близько 800 000 тонн відходів.

Програма переробки відходів почалася ще в сорокових роках минулого століття, з тих пір Швеція досягла значних успіхів в спалюванні сміття, навіть, можна сказати, занадто - зараз на звалищах залишилося близько 4-х відсотків усіх відходів країни. Щороку Швеція спрямовує на різні потреби, найчастіше на опалення, близько 2 млн. тонн сміття, завдяки чому тепло відчувають жителі 800 000 шведських будинків, а 250 тисяч будинків таким чином отримують електрику. Але, як бачимо, такої кількості сміття країні не вистачає.

З метою вирішення такої незвичайної проблеми керівництво Швеції підписало ряд домовленостей з Норвегією, у якої буде забиратися частина відходів, які забезпечать Швецію теплом і електрикою, а значить затишком і комфортом. Що стосується попелу, який є кінцевим продуктом процесу спалювання та містить, до слова, незліченну кількість токсичних речовин, то він у підсумку повертається назад до Норвегії, а все тому що, країна не може дозволити собі спалювати відходи, на відміну від їх експортування.

На разі влада Швеції налагоджує контакти з Італією, Болгарією, Румунією, країнами Прибалтики, які багаті на звалища, з приводу транспортування відходів.

Як Швеція «дійшла» до цього? 

Швеція, як і багато країн Європейського Союзу, ділить сміттєві відходи за категоріями. Цьому вчать дітей ще у дитячих садках, за порушення цього правила встановлені пристойні штрафи. Відходи сортують по контейнерах: паперове сміття, старі батарейки і лампочки, кольорове і біле скло, алюмінієві банки, садові відходи та опале листя. Поширюється дане правило і на більш габаритне сміття, для якого по країні працюють спеціальні пункти прийому: для старих меблів, будівельних матеріалів, побутової техніки. Громадяни зобов'язані привозити його самостійно, здаючи безкоштовно. Один подібний пункт функціонує на 10-15 тисяч мешканців, загальна кількість їх сягає 700 по всій Швеції.


Столиця Швеції Стокгольм забезпечується енергопостачанням практично повністю за рахунок сміття. Відходи поділяють на різні частини, одна з яких йде на вторсировину, одна - на виробництво біогазу або переробляється під час спалювання в електрику або тепло. Подача електрики і тепла в Стокгольмі на 45 відсотків забезпечена саме переробкою відходів, а, якщо говорити про масштаби країни, то його частка в енергозабезпеченні досягає 20 відсотків. Завдяки даній програмі шведська столиця стала однією з найчистіших і зелених столиць світу, не зважаючи на розташування п'яти станцій по збору сміття, а також заводу по його спаленню.


Варто відзначити, що переробка сміття - задоволення не з дешевих і на досягнення сьогоднішніх результатів країні знадобилося дуже багато часу, однак шведи не шкодують грошей на вирішення проблем навколишнього середовища, йдуть на все лише б поліпшити якість і життя і подбати про екологію.

За один рік, як підрахували експерти, людина виробляє 3000 кг сміття, а тільки після виготовлення одного мобільного телефону залишається близько 75 кілограм відходів, а значить цей ресурс буде в наявності завжди. На сьогодні цей проект мало популярний у світі, а багато країн з великим задоволення продають Швеції свої відходи. В їх число входять Норвегія, Німеччина , Об'єднане британське королівство.

Говорячи про ситуацію в відходами в країнах СНД, які, на жаль, завалені звалищами, шведи дуже оптимістичні, стверджуючи, що подібні «зелені» проекти реально реалізувати в будь-якому куточку світу, хоча для нас вони поки що є нездійсненною ілюзією зважаючи на відсутність належної мотивації, доводитися сподіватися тільки на свідомість громадян.

Джерело: profi-forex.org

ЄБРР дасть гроші на будівництво в Україні електростанцій на біогазі, сонці і воді

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) планує до кінця 2012 року прийняти рішення про виділення кредитних коштів на реалізацію трьох українських проектів у сфері альтернативної енергетики, а на початку 2013-го — на реалізацію ще чотирьох.

Про це повідомив старший менеджер департаменту енергоефективності та зміни клімату ЄБРР Сергій Масліченко в ході Міжнародного форуму з відновлюваної енергетики та енергоефективності REF-2012, який проходить в Києві 16-17жовтня.

«Ми розробляємо три проекти, які плануємо підписати найближчим часом: один проект щодо біогазу, проект щодо гідроелектростанцій, який сподіваємося затвердити до кінця цього місяця або на початку наступного. Також на завершальній стадії — переговори стосовно будівництва сонячних електростанцій. Можливо, встигнемо до кінця року, в крайньому випадку, підпишемо цей проект на початку наступного року», — сказав він.

Масліченко уточнив, що мова йде про фінансування будівництва біогазової електростанції потужністю 2,8 МВт (компанія «Еко-Прод», Донецька обл. - ред.), двох малих гідроелектостанцій потужністю 1,5 МВт (Івано-Франківська обл. - ред.) і двох сонячних електростанцій потужністю 7,5 МВт.

Окрім того, повідомив він, на початку 2013 року ЄБРР планує затвердити виділення кредитних коштів на реалізацію трьох проектів з будівництва фотоелектричних станцій та одного — з будівництва енергоустановки на біомасі.

Як зазначив Масліченко, більшість проектів з альтернативної енергетики, направлених в ЄБРР на розгляд, — від українських компаній.

Як повідомлялося, ЄБРР у 2012 році вирішив виділити €13,3 млн євро компанії «Еко-Оптіма» на будівництво вітроелектростанції потужністю 12,5 МВт у Старосамбірському районі Львівської області і €5,7 млн євро компанії Rengy Development на будівництво сонячної електростанції у Вінницькій області.

Джерело: news.dt.ua

Єврокомісія змінює пріоритети у виробництві біопалива

Єврокомісія хоче обмежити виробництво біопалива із сільськогосподарської продукції, водночас збільшити його випуск із біо- та сільгоспвідходів, - йдеться у спільній заяві єврокомісарів з питань клімату та енергетики Конні Хедегора та Гюнтера Еттінгера.



При цьому випуск палива із продовольчих культур планують скоротити на 5%, а виробництво з відходів - наростити на 10%.

Джерело: 24tv.ua

Японія хоче відмовитися від ядерної енергетики

Японія хоче до 2030 року відмовитися від атомної енергетики. Майже через півтора роки після катастрофи на АЕС Фукусіма Японія заявила про наміри до 2030 років підготуватися до відключення атомних електростанцій.

Уряд прем'єр-міністра Йосіхіко Нода оголосив у п'ятницю, 14 вересня, що більше не будуть споруджуватися нові реактори. Натомість ті, що є, і які вважаються безпечними, мають працювати. Їхній термін експлуатації передбачає роботу впродовж сорока років.

Відновлювальна енергія та заощадження струму

Японський уряд також має намір довести частку відновлювальної енергетики у загальному енергозабезпеченні країни до 2030 року до 30 відсотків. Крім того, обсяги споживання електроенергії мають бути знижені до 2030 року у порівнянні з показниками 2010 року на десять відсотків. Уряд Японії згодом ще має формально затвердити зміну курсу енергетичної політики.


Після катастрофи на АЕС Фукусіма, що сталася у березні минулого року, влада у Токіо вирішила у майбутньому більше розраховувати на відновлювальну енергетику. До катастрофи країна одержувала третину своєї електроенергії від атомної енергетики і хотіла збільшити цю частку до 50 відсотків. До аварії ядерні потужності в державі лише нарощувалися. Натомість після катастрофи всі 50 реакторів, що перебували у робочому стані, було тимчасово вимкнуто.

Японія - третій завбільшки споживач електроенергії у світі - цей показник для країни стаановить понад мільйон гігаватт-годин на рік. Лише США та Китай використовують більше. Бідна на корисні копалини країна імпортує 96% електроенергії від своїх потреб.

Німецький приклад

Як відомо, після катастрофи в Японії німецький уряд ухвалив рішення про прискорену відмову від ядерної енергетики. Окремі реактори вже зупинено, термін експлуатації інших суттєво скорочено. До 2022 року Німеччина має стати країною, що зовсім не використовує атомні електростанції.


Джерело: dw.de

Білоруські екологи проти добудови Хмельницької АЕС

Білоруське громадське об'єднання «Екодом» закликало Президента України Віктора Януковича відмовитися від планів реалізації проекту, що передбачає завершення будівництва Хмельницької АЕС.

«Ми поділяємо стурбованість українських екологічних організацій з приводу реалізації цього проекту і звертаємося до Віктора Януковича з проханням не підписувати цей закон. Ми просимо також Міністерство природних ресурсів та охорони навколишнього середовища Білорусі зробити зусилля для відновлення консультацій з Україною з приводу добудови Хмельницької АЕС за участю білоруської громадськості, а також повідомити Комітет з дотримання Конвенції Еспоо (Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище в трансграничному контексті, підписана в Еспоо (Фінляндія) в 1991 році – ред.) про порушення, що спостерігалися при прийнятті рішень про добудову станції», - йдеться у зверненні, поширеному ГО «Екодом», повідомляє УНІАН.

Білоруські екологи зазначають, що для 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС планують використати застарілу, проте раніше не реалізовану технологію, що підвищує небезпеку проекту. «Особливо ми наголошуємо на тому факті, що проект є трансграничним і передбачає використання в циклі охолоджування реакторів цієї АЕС трансграничної річки Горинь, що впадає в Прип’ять. Таким чином, жителі районів Білорусі, що вже постраждали від Чорнобильської АЕС, зазнають додаткового неприпустимого ризику радіаційного впливу», - сказано в документі.

Білоруські екологи нагадують, що, згідно з Конвенцією Еспоо, «участь громадськості є невіддільним елементом трансграничної оцінки впливу на навколишнє середовище».

«Закон прийнято без проведення громадських слухань і належних консультацій з громадськістю Білорусі, про які ми просили в листі Міністерству екології і природних ресурсів України. Ми сподіваємося на те, що Україна не піде шляхом подальших порушень міжнародних екологічних конвенцій і не допустить реалізації цього високонебезпечного, зокрема для жителів Білорусі, трансграничного проекту», - йдеться у зверненні до В.Януковича.

Джерело: zaxid.net

Китай має намір вкласти в зелену енергетику $ 373 млрд.

До 2015 року Китай має намір інвестувати $ 373 млрд. в зелену енергетику. В результаті 4-річної програми, яка завершиться до кінця 2015 року, витрати електроенергії по відношенню до ВВП повинні бути скорочені на 16%, пише РБК-Україна. В абсолютних цифрах економія повинна скласти 670 млн тонн вугілля. Основним завданням в КНР вважають консолідацію енергозатратних секторів промисловості, зокрема металопереработку, при одночасному закритті застарілих виробництв.
У повідомленні не вказується джерело фінансування заходів щодо розвитку екологічно чистої енергетики.

Джерело: focus.ua

Відновлювана енергетика України: Попелюшка чи Фея?


Енергетична стратегія — інтегрована модель дій держави, спрямована на досягнення цілей національної безпеки та задоволення енергетичних потреб суспільства, економіки і держави, що має бути гармонізована з іншими базовими державними стратегіями. Тому Енергетична стратегія України не може бути винятково галузевим документом для профільного міністерства та інших відомств і організацій економічного блоку уряду.

Розробка Енергетичної стратегії мала би базуватися на засадах Стратегії національної безпеки, Стратегії економічного розвитку та з урахуванням положень чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» і Договору Енергетичного співтовариства, який має силу закону. Щодо останнього документа, то його положення фігурують у розробленому продукті.

Що ж стосується Стратегії економічного розвитку, то вона в Україні відсутня, а її замінником лише умовно можна вважати Програму економічних реформ на період 2010—2014 років: «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», оскільки вона є документом програмного характеру, що конвертує передвиборні обіцянки кандидата в президенти в платформу дій до наступних виборів. Часовий горизонт Енергетичної стратегії є значно більшим, ніж п’ятирічний термін президентства.

Якщо розробники Енергостратегії керувались означеною програмою, то варто зауважити, що виготовлений ними продукт суперечить деяким її базовим орієнтирам. Так, у програмі сформульовано індикатор успіху президентських реформ: «Збільшення видобутку нафти й газового конденсату до 4,7 млн. тонн на рік, природного газу до 23 млрд. кубометрів на рік до 2014 року». Але пропонований розробниками проект пропонує зовсім іншу перспективу, за якою президентського орієнтиру по нафті не буде досягнуто, бо 3,6 млн. тонн нафтовидобутку передбачається лише у 2030-му, а не у 2014 році. Прогноз видобутку газу в обсязі 24 млрд. кубометрів є перспективою 2020 року, але аж ніяк не 2014-го.

Таким чином, виникає запитання: або пропонований розробниками продукт свідомо спрямований на ігнорування індикаторів реформ президента України, або сама програма реформ є популістським продуктом, відірваним від реальності, або ж обидва продукти являють собою недосконалі розробки.

Відновлювана енергетика: запрограмована доля Попелюшки

«Розвиток енергетики на основі відновлюваних джерел енергії є важливим напрямком, який підвищує рівень енергетичної безпеки і знижує антропогенний вплив на навколишнє середовище. Передбачається збільшення частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному балансі встановлених потужностей до рівня близько 10% до 2030 р… Цільовий показник сукупної потужності нетрадиційної та відновлюваної енергетики до 2030 р. складе щонайменше 10% від встановленої потужності…» — записано у проекті так званої оновленої Енергетичної стратегії України.

Індикативна прогнозна частка ВДЕ у 10% є, по суті, запрограмованою долею Попелюшки для відновлюваної енергетики в Україні. Звісно, виникає запитання — чому 10%? Важливий момент: ідеться про частку встановлених потужностей електрогенерації.



Якщо ж звернути увагу на частку у виробництві електроенергії, то за базовим сценарієм у 2030 році частку ВДЕ заплановано на рівні лише 4,6%. Це означає, що у загальному енергобалансі України ця частка буде взагалі мізерною. А от, наприклад, у відомій програмі ЄС 20:20:20 частка ВДЕ у загальному енергобалансі Євросоюзу має досягти 20-відсоткового рівня вже у 2020 році. Організація ООН з промислового розвитку (UNIDO) розробляє програму 30/30/30 — збільшення частки ВДЕ з нинішніх 13 до 30% у світовому енергобалансі до 2030 року.

Низка американських та європейських учених погоджуються з оцінкою, що головна енергетична перспектива чисельно зростаючого людства (понад 9 млрд. у 2050 році) пов’язана саме з ВДЕ і переважною мірою — із сонячною енергетикою. Вважається, що людство поступово проходить етапи використання різних енергоносіїв відповідно до їх фізичного стану — твердого, рідкого, газоподібного. Так, від деревини, торфу, вугілля цивілізація перейшла до спалювання рідинних видів палива — нафти та похідних нафтопродуктів, а з ХХ століття увійшла в метанову еру.

Однак вичерпаність енергоресурсів карбон-гідрокарбонної групи (вугілля, нафта, газ), інтенсивне зростання народонаселення, бурхливе збільшення питомого енергоспоживання в країнах третього світу та необхідність обмеження емісії вуглекислого газу в атмосферу змушує людство вже сьогодні думати про ВДЕ — і передусім це енергія вітру, сонця, біомаси та земних надр (геотермальна).

За деякими прогнозами, найперспективнішою є солярна (сонячна) енергетика. Німецька консультативна рада з глобальних змін прогнозує, що вже з другої половини поточного століття енергія ВДЕ займатиме дедалі більш домінуючі позиції у світовому енергобалансі (див. рис. 1) з перспективою у 64% для сонячної енергетики наприкінці століття.

Навіть традиційно консервативне і надобережне у своїх прогнозах Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що у 2060 році третина світового виробництва енергії може бути саме солярного походження.


Попри те, що існують певні сумніви стосовно подібних сценаріїв, слід зауважити, що розвиток солярної енергетики у тій чи іншій країні вже на сьогодні стає символом її технологічного розвитку і сприяє вирішенню питань автономного енергопостачання. У тому числі при видобутку вуглеводневих енергоресурсів, коли завдяки сонячній енергії відпадає необхідність прокладати кілометри кабелів електроживлення від віддалених ЛЕП — достатньо встановити сонячні панелі та дизель-генератор на нічний час.

Експерти не є одностайними щодо досягнення у 2020 році для ЄС-27 у цілому показника частки ВДЕ у 20% (станом на 2010 рік він становив 12,4%). Проте реальні успіхи європейських країн за останні два роки дають більше аргументів оптимістам. Адже десять країн Євросоюзу вже перевищили цю планку чи впритул наблизилися до неї ще 2010 року. Це Швеція, Латвія, Фінляндія, Австрія, Португалія, Естонія, Румунія, Данія, Словенія та Литва. Локомотив ЄС та четверта економіка світу Німеччина ще у першому півріччі 2011 року досягла 20-відсоткового показника у виробництві власної електроенергії і є одним із лідерів розвитку цієї галузі в Євросоюзі. Італія торік мала близько чверті електроенергії з ВДЕ, Іспанія — близько третини, а Португалія ще 2010 року виробляла більше половини власної електроенергії із відновлюваних джерел. Останні дані Євростату станом на 2010 рік дають картину в по країнах — членах Європейського Союзу, подану на рис. 2.

Однак якщо взяти до уваги дані Європейської вітроенергетичної асоціації (ЕWEA), які свідчать, що у 2011-му з усіх введених у дію енергетичних потужностей у ЄС 71,3% становили ВДЕ, стає зрозумілим: Європа рухається до своїх цілей досить швидко. Наприклад, Італія, незважаючи на економічні труднощі, 2011 року стала світовим лідером із введення в дію сонячних потужностей — вона підключила до власної мережі аж 9 ГВт, збільшивши власну солярну енергетику за один рік у 2,7 разу. На 2012—2014 роки в Італії заплановано побудувати ще 2—2,5 ГВт фотовольтаїки.

І Україні тут є над чим замислитися. Звичайно, справа не в голих цифрах і не в гонитві за красивим показником. Справа в майбутній конкурентоспроможності України та наявності волі йти в ногу з технологічним прогресом, а не пасти задніх, зберігаючи величезну залежність від російських поставок вуглеводневого та ядерного палива.

На думку одного з найавторитетніших світових експертів у сфері альтернативної енергетики, архітектора системи «зеленого» тарифу Німеччини, депутата Бундестагу Ханса-Джозефа Фелла, Україні варто домагатися повного переходу на відновлювані джерела до 2030 року, у крайньому разі — до 2050 року. Експерт упевнений, що заяви про надмірну дорожнечу відновлюваної енергетики для України є безпідставними. «Нам часто кажуть, що розвиток відновлюваної енергетики — занадто велике навантаження для економіки. Це не так — відновлювана енергетика стабілізує економіку. Завдяки використанню ВДЕ створюються тисячі нових робочих місць, припиняється вимивання коштів на закупівлю викопних енергоносіїв за кордоном», — констатував він під час тематичного круглого столу у Києві у липні поточного року.

Якщо взяти до уваги останні оцінки ЄБРР, що були наведені в доповіді INOGATE в Брюсселі у березні 2012 року і присвячені ВДЕ, то потенціал України виглядає достатньо переконливо і щодо вітру, і з фотовольтаїки, і по біомасі. Технічно досяжний потенціал вітроенергетики України переважає аналогічний показник таких сусідніх країн ЄС, як Польща, Болгарія та Румунія. Гріх не скористатися тим, що Україна, яка за територією у 1,7 разу більша за Німеччину і має значно більше вільних неурбанізованих площ, має вищий від лідера європейської фотовольтаїки потенціал солярної енергетики.


Показовим для України є також досвід Франції, яка є країною з високим водним, вітровим і геотермальним потенціалом. І при цьому є незаперечним лідером з атомної генерації, яку вона дбайливо оберігає та розвиває, попри сумний досвід Чорнобиля та «Фукусіми». Здається, уряд Франції на цьому тлі мав би досить прохолодно ставитися до тематики ВДЕ, подібно тому, як він це продемонстрував стосовно покладів нетрадиційного газу, заборонивши його розробку. Однак у 2010 році країна стала другим у Європі виробником і другим споживачем відновлюваної енергетики після Німеччини. У 2010-му французький уряд виділив 1,3 млрд. євро на розвиток ВДЕ, здійснюється політика стимулювання провідних енергетичних компаній до подальшої розробки цієї тематики. Як наслідок, у 2010 році провідний енергетичний концерн «Електрісіте де Франс» (EDF) інвестував 3,3 млрд. євро на розвиток енергетичної галузі, з яких третину — на розробку атомних реакторів третього покоління і третину — на розвиток альтернативних джерел енергопостачання.

Вітрова енергетика є другим найбільш конкурентоспроможним сектором у Франції після гідроенергетики. Потужність французької вітрогенерації з 2002-го по 2009 рік збільшилася в 32 рази, тим не менш сектор займає лише 1,6% від загального енергоспоживання. Уряд Франції відкрив тендер на будівництво п’яти офшорних вітряних парків уздовж узбережжя Нормандії, Бретані, у Лангедоці та районі Луари до 2015 року потужністю 3000 МВт, які включатимуть 600 турбін.

За даними Європейської асоціації фотовольтаїчної індустрії (EPIA), потужність сектору сонячної енергетики у Франції за останні три роки збільшилася майже у 30 разів, з 85 МВт у 2008 році до 2,5 ГВт у 2011-му. Лише торік там було побудовано 1,5 ГВт сонячних станцій. Фотовольтаїка розміщується як у континентальній частині Франції, так і на острівних територіях, зокрема на Корсиці, і розвивається швидкими темпами: тільки 2011 року там було побудовано 1,5 ГВт сонячних станцій. Торік французьке Агентство розвитку (AFD) більш як 100 млн. євро спрямувало на підтримку плану розширення виробництва сонячних батарей потужністю 200 МВт у Марокко, що є ще одним кроком на шляху створення спільної енергетичної мережі Франції з Марокко та Іспанією. Загалом же Франція планує вже у 2020 році мати 23% ВДЕ у своєму енергобалансі.

Навіть Росія, відома своїми колосальними запасами вуглеводнів та достатньо прохолодним ставленням до тематики ВДЕ, передбачила в енергетичній стратегії до 2030 року, що «генерирующие объекты, использующие возобновляемые источники энергии, и гидроаккумулирующие электростанции» матимуть питому частку 17,7—19,1% у виробництві електроенергії. Це ненабагато менше від частки АЕС, яка передбачається на рівні 19,7—19,8% у 2030 році.

До українських справ

Що стосується України, то південні регіони країни (Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області та Крим), розташовані вздовж узбережжя Азовського та Чорного морів, мають найбільший потенціал ВДЕ. Серед поморських регіонів України Крим має найвищий технічно досяжний потенціал ВДЕ. За розрахунками НАЕР, в Криму можна отримувати 8,16 млн. тонн умовного палива (у.п.) енергії з ВДЕ, що могло б перетворити регіон з енергодефіцитного на енергопрофіцитний. Тільки потенціал вітроенергетики оцінюється в 4,7 млн. тонн у.п., що дає змогу більш як двічі покривати річні потреби півострова в енергії.

Однак на сьогодні 100% вугілля, 90% електроенергії, 45% газу та 96% нафтопродуктів постачається в АРК з материкової частини України. За даними НАЕР, загальний обсяг енергоспоживання АРК у 2009 році становив 1,907 млн. тонн у.п., що порівнянно із Сумською областю — 1,9 млн. та Рівненщиною — 2,0 млн. тонн у.п. Регіональна економіка Криму не така енергоємна, як, наприклад, індустріальні області: Донецька — 35 млн. тонн у.п. чи Дніпропетровська — 26,150 млн. та аграрно-промислові: Полтавська — 5,587 млн. чи Черкаська — 4,467 млн. тонн у.п. Енергетику Криму як регіону туристично-рекреаційного спрямування було б логічно розвивати при максимальному впровадженні потужностей генерації екологічно чистої енергії з ВДЕ, передусім сонця та вітру.

Механізмом реалізації проектів ВДЕ може стати Багатостороння група зацікавлених осіб з освоєння енергетичного потенціалу Помор’я при прем’єр-міністрові України. Ця група може бути створена за трипартнерським принципом: влада (центральна, регіональна, місцева) + інвестори (вітчизняні та зарубіжні) + неурядові організації (загальноукраїнські та регіональні).

Проект Енергетичної стратегії має бути ревізований і доопрацьований на платформах президентських структур, у рамках яких і здійснювалися розробка та погодження Стратегії національної безпеки та Стратегії економічного розвитку «Програма економічних реформ на період 2010—2014 років». У жодному разі документ не мали б розробляти під егідою галузевого міністерства і тим більше передоручати приватному «мізковому центру», бо це ідентифікується як «переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними» і є, згідно зі ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки», загрозою національним інтересам і національній безпеці України.

Частка ВДЕ в загальному енергетичному балансі України орієнтовно має бути в межах хоча б 15—20% до 2030 року, а не тих жалюгідних відсотків, як це передбачено проектом Енергостратегії. ВДЕ стають дедалі більш важливими продуцентами електроенергії. Вона, у свою чергу, стає дедалі більш необхідною в силу своєї універсальності. Основний недолік ВДЕ — слабка мережева сумісність з іншими видами генерації — стане їх колосальною перевагою у міру розвитку засобів накопичення та зберігання електрики. В електроенергетиці та на електротранспорті наближаються революційні зміни. Попереду — період трансформації значної частини транспорту на основі двигуна внутрішнього згоряння в беземісійний екологічно чистий електротранспорт. Вимальовуються основні низькоемісійні виробничі цикли електрогенерації майбутнього.

Виходячи з цього, базовим сценарієм енергетики України може стати в перспективі метано-відновлюваний, причому метан — не стільки природний газ традиційного видобутку, скільки нетрадиційний газ (газ щільних порід, сланцевий, метан вугільних товщ, а в перспективі — метан з газогідратів Чорного моря). Запрограмоване проектом Енергетичної стратегії аутсайдерство України має бути ліквідоване, якщо влада реально дбає про розвиток власної країни, а не окремо взятих вугільних ФПГ та китайських виробників устаткування для вугільної генерації. Адекватна частка ВДЕ в енергобалансі стане індикатором здатності України до майбутнього технологічного стрибка в наступному десятилітті.

Джерело: dt.ua

В Україні інвесторів цікавить “зелена” енергетика, АПК та банківська справа

У такі галузі, як альтернативна енергетика, агропромисловий комплекс та банківська справа, іноземні інвестори вкладають найбільше. Причому готові починати бізнес з нуля.



Загалом обсяг прямих іноземних інвестицій, за даними Держстату, за перше півріччя зріс на 15,5%, у порівнянні з таким же періодом 2011-го, і сягнув 3 мільярдів 244 мільйонів доларів.

Джерело: 24tv.ua

99,5% енергії в Ісландії отримують з поновлюваних джерел

Особливості клімату і географічного положення найзахіднішої в Європі країни, Ісландії, визначили багато особливостей місцевого життя. Вулканічна активність острова, на якому розташована держава, дає можливість черпати відновлювану енергію з надр землі. Зараз геотермальна енергія, використовуючи яку електростанції перетворюють тепло землі в електрику, а також гідроелектростанції, повністю забезпечують Ісландію необхідною енергією. Однак від недавнього часу стало очевидним, що існує й можливість ділитися «чистою» енергією, якої на острівній державі виявляється є в надлишку, з іншими країнами. Зараз вже будується гігантська лінія електропередач завдовжки близько 1000 км, яка повинна доставляти відновлювану енергію з Ісландії до Великобританії. 

Однак, не дивлячись на достаток «чистої» енергії, в Ісландії практично всі автомобілісти їздять за кермом позашляховиків. На такий вибір також впливають особливості місцевого клімату і ландшафту - більшість автомобільних магістралей в країні представляють собою грубі грунтові дороги. У зв'язку з цим мріяти про те, що Ісландія могла б стати найчистішою в енергетичному сенсі країною не доводиться - не дивлячись на дорожнечу завезеного бензину електромобілів в державі практично немає. Потрібно сказати навіть більше - на всі 330 000 проживаючих в Ісландії людиней в минулому році, згідно з дослідженням «Globe and Mail», налічувалося всього 11 електромобілів.
І не дивлячись на всю райдужність простоти видобутку відновлюваної енергії з надр землі, в Ісландії знаходяться чимало супротивників такого способу вироблення електроенергії. Так, деякі дослідження вказують на те, що захворювання на астму в країні можуть бути пов'язані з роботою геотермальних електростанцій, які забруднюють навколишнє середовище сіркою. Також існує й проблема надлишку води та стоків, утворюючихся при роботі електростанцій. Проте відмовлятися від настільки дешевого і, до того ж, поновлюваного джерела енергії, в країні не поспішають. Швидше за все, можна очікувати прийняття серйозних заходів з підвищення безпеки роботи геотермальних станцій.


Джерело: thinkgreen.ru


Новий «Чорнобиль» — у небезпечній близькості від Києва

Є думка, що ядерна промисловість — одне з найбільш екологічно чистих виробництв. Учені-фізики стверджують: 96% радіоактивних матеріалів можна переробляти й використовувати повторно. Однак у циклі переробки ядерного палива є чимало можливостей для витікання радіації. І зберігати його далеко не так безпечно, як про це говорять учені й чиновники.


На початку березня нинішнього року президент Віктор Янукович підписав Закон «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій».

Згідно з проектом, у безпосередній близькості від Чорнобильської АЕС (і практично за сто кілометрів від Києва) буде побудовано спеціальне сховище для тривалого зберігання ядерних відходів. Таке сховище розміщуватиметься в зоні відчуження ЧАЕС між колишніми селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка та Стечанка Київської області.

Планується, що радіоактивне паливо зберігатиметься у спеціальних контейнерах з допомогою технології поверхневого «сухого» зберігання із застосуванням двобар’єрної системи його ізоляції.

Як стверджують ініціатори проекту, перевозитимуть ядерне сміття у спеціальних вагонах із нержавіючої сталі, в бетонних капсулах. А саме сховище перебуватиме під цілодобовим відеоспостереженням. Рівень температури й вологості проконтролюють спеціальні датчики.

За словами губернатора Київської області Анатолія Присяжнюка, небезпеки від цього проекту — жодної, сама вигода. Адже 10% від плати за поховання відходів ітиме на соціальні проекти й розвиток інфраструктури в наближених до Чорнобиля районах. А це — нові робочі місця для людей, котрі живуть у 30-кілометровій Чорнобильській зоні.

Але не все так райдужно. У більшості країн відходи атомної енергетики зберігаються у спеціально обладнаних для цього місцях, часто — глибоко в скелях або під землею. Наприклад, Франція звозить ядерне сміття на острови Тихого океану, США — у пустелю Невада, Росія зберігає радіоактивні відходи в Сибіру. Головний принцип таких сховищ: вони не рятують на 100% від виникнення аварій, але дають гарантію мінімізації людських жертв у разі вибуху чи витікання радіації.

В Україні, яка 25 років тому найбільше постраждала від Чорнобильської катастрофи, до заходів безпеки ставляться значно легковажніше. Це при тому, що екологи не втомлюються доводити до відома керівництва профільного міністерства і київської влади небезпеку такого рішення. Фахівці перелічують ризики, які нестиме проект на будь-якому етапі циклу!

Власне, катастрофа може статися вже на етапі перевезення. Як стверджує директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, українські шляхи сполучення, якими перевозитимуть ядерне паливо, не можуть на 100% гарантувати безпеку перевезень. Не можна не брати до уваги й «ментальну» недбалість українських керівників на всіх рівнях. Борейко нагадав, що в Японії вчені сотні років вивчали цунамі і все-таки не змогли вирахувати висоту хвилі, що обернулося трагедією у Фукусімі.

«Що казати про Україну, де все горить, тоне й вибухає! Де гарантія, що автомобіль із відходами не потрапить у ДТП, машина — не перевернеться? Одна річ — везти таке сміття далеко від людей, а інша — у густонаселеному районі. Адже везтимуть через Київ», — обурюється Борейко.

Побоювання експерта небезпідставні, тим більше що п’ять років тому вже була аналогічна історія, коли у Львівській області перевернулося 15 цистерн із токсичним жовтим фосфором. І це дивом не обернулося другим Чорнобилем.

Крім транспортування, є небезпека всіляких форс-мажорів. Наприклад, пожежі або повені. За словами експерта Української екологічної асоціації «Зелений світ» Володимира Довбаха, Чорнобильська зона сейсмічно небезпечна, у цьому районі часто бувають підземні поштовхи, які рано чи пізно зруйнують могильник. І тоді радіація може потрапити в підземні води, а звідти — в Дніпро.

Ніхто також не гарантує, що контейнери не можуть розгерметизуватися самі по собі. Адже аварія, яка сталася на атомному сховищі в Пироговому в 1990-хроках, коли з бетонних «термосів» почалося витікання палива, свідчить про те, що повної безпеки тут немає й бути не може.

Та головне — жоден учений світу не може точно сказати, як поводиться ядерне паливо в часі. За твердженнями учених, воно може зберігатися в спеціальних контейнерах 50 років. А що буде через 100 або 200 років? Залишити такий спадок майбутнім поколінням, сподіваючись, що на той час придумають щось ефективніше, щонайменше — безвідповідально.


Ще одна небезпека, на яку звертають увагу екологи і яку заперечують українські чиновники: після того, як під Києвом з’явиться сховище для відходів із власних атомних станцій, в українського керівництва може виникнути спокуса відкрити його для ядерного сміття з інших країн. Адже та ж таки Європа, на відміну від нас, не хоче будувати смертельно небезпечні могильники на своїй території, їй простіше заплатити не такій перебірливій у питаннях власної безпеки країні й складувати відходи на нашій території. Від гріха подалі.

У міру усвідомлення всієї серйозності ситуації, екологів починають підтримувати й громадські організації. Так, недавно на прес-конференції з приводу смерті еколога Володимира Гончаренка лідер громадської організації «Київський форум», телеведуча Рена Назарова повідомила, що небайдужа громадськість Києва найближчим часом планує розпочати збір підписів під зверненням до президента України з вимогою переглянути рішення про будівництво ядерного могильника під Києвом і шукати інші варіанти утилізації ядерних відходів.

Люди самі намагаються організуватися і якось «докричатися» до влади, а тим часом у цивілізованих країнах є така процедура як громадські слухання, без якої схожі рішення не можуть бути прийняті в принципі! Навіть у сусідній Росії цієї процедури дотримуються, в результаті чого влада відмовилася від будівництва ядерних могильників у Саратовській та Ульяновській областях: ці проекти не було схвалено на публічних слуханнях. Наразі в «Сосновому бору», що під Санкт-Петербургом, де планується будівництво такого ж могильника, розпочинається обговорення цього проекту. І якщо місцева община дасть відбій, російська влада змушена буде шукати інше місце.

В Україні ці питання воліють замовчувати. Зрозуміло, що коли винести питання будівництва ядерного могильника на суд спільноти, наприклад жителів Києва та області, провідних екологів, то вердикт буде однозначним: не можна. Така відповідь, схоже, не задовольняє київську владу й профільні відомства. Отже, вся надія на активність громадських організацій і небайдужість людей. Зрештою, йдеться про здоров’я наше та наших близьких.


Джерело: dt.ua

До 2014 року в Українську поновлювану енергетику буде інвестовано 5 млрд дол

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження прогнозує приватні інвестиції в галузь альтернативної енергетики в розмірі $ 5 млрд в 2012-2014 роках.
Про це заявив голова агентства Микола Пашкевич в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр".
«Всього сума приватних інвестицій в « зелену» енергетику до 2015 року може вирости до 5 млрд доларів», - сказав він.

Пашкевич розраховує, що в 2012 в енергоефективність та розвиток відновлюваних джерел енергії може бути інвестовано близько 1,5 млрд євро. Зокрема, в проекти сонячної енергетики - 400-600 млн євро (зі збільшенням потужності електростанцій на 290 МВт), вітроенергетику - 450 млн євро (зі збільшенням потужності електростанцій на 250 МВт).

Глава держенергоефективності також розкритикував підготовлений Міністерством енергетики та вугільної промисловості проект Енергетичної стратегії до 2030 року, який базується на висновках Інституту загальної енергетики НАН України.

На думку чиновника, відведена в стратегії частка для альтернативної енергетики в 4,6% від загального обсягу виробництва електроенергії недостатньо, оскільки вона буде досягнута вже в 2012 році.

«На жаль, ні національний академічний інститут, ні міністерство не бачать, або ж не хочуть бачити, що об'єкти відновлюваної енергетики вже в цьому році досягли тих потужностей, які за проектом стратегії закладені на 2015 рік. Тоді виходить, що ми повинні сьогодні взагалі зупинити розвиток відновлюваної енергетики, тому що стратегічна планка вже досягнута?», - Дивується М.Пашкевич, який вважає, що до 2030 року має бути залучено як мінімум 30% потенціалу в поновлюваних джерелах.

«За оцінками вчених, потужностей в нас достатньо для вироблення з відновлюваних джерел (ВД) аж 98 млн тонн умовного палива на рік. Просто потрібно дещо змінити графіки та режим роботи каскаду гідроакумулюючих електростанцій так, щоб вони компенсували роботу сонячних і вітрових станцій. А це вимагає деяких зусиль», - зазначив він.
Нагадаємо, 16-19 жовтня в Києві пройде Тиждень відновлюваної енергетики. Відкриє Тиждень 4-й Міжнародний Форум з відновлюваної енергетики та енергоефективності, який відбудеться 16-17 жовтня у Києві і є однією з ключових ділових подій в сфері стійкої енергетики на території СНД і Східної Європи. У нинішньому році серед доповідачів форуму провідні експерти світового рівня, а також топ-менеджери ключових гравців ринку. 

Джерело: rencentre.com

Енергетика чи екологія. Чому йдуть під воду унікальні заповідні землі України?

У 2006 році уряд дозволив Южно-Українській атомній електростанції вилучити зі складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» і затопити 27 гектарів заповідних земель.

Під водою опинилися знамениті пороги Південного Бугу, а також історична реліквія – останній оплот козацької паланки – острів Гард і нерестовища унікальних видів риб.

«Під воду пішли не тільки цінні ділянки для відпочинку, для нерестовища. Не тільки природна ділянка водного слалому, а й місцезростання рідкісних, зникаючих, ендемічних видів. Тобто, тих рослин, які відомі для науки тільки,наприклад, з Південного Бугу, околиць Богданівни, Костянтинівки. І відомі взагалі лише в кількох місцезростаннях у світі», - каже директор Південної філії Інституту екології Олег Деркач.

Юридична тяганина тривала 6 років. Тепер Верховний суд визнав, що заповідні землі не можна вилучати з природоохоронних об’єктів без рішення Верховної Ради. І постановив скасувати відповідну постанову уряду.

«Згідно законодавства, закону про природно-заповідний фонд, землі можна вилучати зі складу об’єкту природно-заповідного фонду тільки тоді, коли вони втратили свою природну цінність. Цього не було. Їх вилучили для об’єктів енергетики», - пояснює юрист громадської організації «Екоправо-Львів» Ольга Мелень.

На Южно-Українській атомній електростанції кажуть, що не можуть виконати постанови суду. Якщо знизити рівень водосховища, зупиниться Ташицька гідроакумулююча електростанція. Енергетики впевнені: якщо оформлять документи як слід, спускати водосховище не доведеться.

«Ми повинні підготувати новий пакет документів і пред’явити його на узгодження в обласне управління екології. Ми плануємо підтримувати діалог з управлінням. І врешті-решт отримати позитивний результат», - каже начальник управління відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» Олег Коріков.

Більше того, незважаючи на судове рішення, атомники обговорюють підвищення рівня водосховища ще на 4 метри. Це остаточно знищить природну зону - переконують екологи. І готують нові позови, аби примусити енергетиків спустити воду.



Джерело: fakty.ictv.ua

Верховна рада прийняла закон про фінансування заміщення газу вугіллям


Верховна Рада України на позачерговому засіданні 30 липня 2012 прийняла Закон України "Про внесення змін до статті 6 Закону України" Про Державний бюджет України на 2012 рік "щодо фінансування проектів заміщення природного газу. Про це повідомляє прес-служба Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
Законом збільшується на 29,5 млрд. гривень граничний обсяг державних гарантій для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань "за зобов'язаннями суб'єктів господарювання державного сектора економіки, які здійснюють реалізацію проектів заміщення природного газу вугіллям вітчизняного видобутку згідно з протоколом про співпрацю з Державним банком розвитку КНР" .
Мета закону - врегулювати питання надання державних гарантій для залучення кредитних коштів Державного банку розвитку КНР на фінансування програми заміщення споживання імпортного природного газу вугіллям вітчизняного видобутку. Це відбуватиметься шляхом впровадження технологій КНР щодо використання на підприємствах теплоенергетики водовугільного палива, а також отримання синтез-газу для потреб хімічної галузі та синтетичного природного газу для потреб економіки держави внаслідок газифікації вугілля.
В цілому в рамках реалізації програми на початковому етапі планується здійснити реалізацію в трьох регіонах країни п'яти інноваційних проектів загальною вартістю $ 3 млрд. 656 млн.
Держбанк розвитку КНР підтвердив готовність відкрити спеціальну кредитну лінію для фінансування програми заміщення природного газу вітчизняним вугіллям на цю суму.
В цілому в результаті впровадження використання на об'єктах теплоенергетики технологій водовугільного палива та будівництва заводів з виробництва синтетичного газу, який замінює природний і синтез-газу для підприємств хімічної промисловості буде досягнуто:
- Зменшення споживання імпортного природного газу в обсязі понад 3 млрд. м куб.;
- Економії валютних коштів щорічно в середньому до $ 1,5 млрд.;
- Зменшення бюджетних витрат до 150 млн. грн. на рік через відсутність необхідності відшкодування вартості ціни газу на виробництво теплової енергії для населення;
- Забезпечення стабільного ринку збуту для вітчизняних вугледобувних підприємств до 10 млн. тонн рядового вугілля щорічно.
Джерело: biz.liga.net

Дністровська ГАЕС готується стати найпотужнішою у світі

Один агрегат Дністровської ГАЕС замінить повноцінну гідроелектростанцію.


Перший об’єкт запустили вчора. Ще 2 запрацюють за 2 роки. На їх спорудження уряд виділив 8 мільярдів гривень. Витрати того варті, переконують енергетики. Один агрегат дає 324 мегават енергії, а це безперебійна подача світла в оселі не лише українців, а й мешканців інших країн.
«Сьогодні завдання в енергосистемі не стільки виробити, як забезпечити робочу потужність і резерв. Ми повинні мати в резерві 1 тисячу МГВат, якщо збудуємо 2 агрегати, ми будемо мати тисячу МГВатів резерву – це один блок атомної станції, і сьогодні більша вартість, робоча потужність і резерв», - каже генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота.
Основні функції Дністровської ГАЕС – це регулювання частоти та графіку навантажень в енергосистемі України. А ще – формування аварійного резерву та забезпечення надійної роботи атомних електростанцій. Саме їхню вироблену енергію ГАЕС стабілізує. Приміром, коли вночі є надлишок енергії, гідроагрегат її зберігає. І у випадку дефіциту працює як генератор.
«Мета цієї станції для того, аби в наших оселях була постійно електрика з постійною 220 вольт, щоб споживання було абсолютно комфортне і нормальне», - розповідає голова Чернівецької обласної державної адміністрації Михайло Папієв.
За збільшення потенціалу Дністровська ГАЕС в рамках Кіотського протоколу отримала 24 мільйона доларів. Іноземні експерти назвали виробництво українського світла екологічно чистим. За таким же принципом будують і гідроагрегати, які акумулюватимуть енергію на станції.
«Це не просто будівництво, глина, земля, це дуже, якщо ви побачите, навколо водоймища, дуже багато щебеню, глини, це особливий, як в аптеці», - каже підрядник Юрій Бондаренко.
Першу чергу будівництва закінчать до листопада – це підземний комплекс, водовідводи, шахти і верхня водойма. Спорудження вже зараз називають найдорожчим проектом в Україні. Дністровська станція – єдина у державі, що має систему оповіщення в разі землетрусу і може витримати до 8 балів. За 5 років на ГАЕС спорудять 7 агрегатів. Тоді аналогів станції не буде у світі. Вона забезпечить 100% енергетичну стабільність України та експорт за кордон.


Джерело: fakty.ictv.ua

Що таке Energy Star?

Energy Star - сертифікований стандарт енергоефективності товарів, прийнятий в більшості розвинених країн.

Якщо на товарі розташований знак Energy Star - значить:

  • Енергоспоживання знижено на 20-30 відсотків, у порівнянні з аналогами продукту.
  • Були дотримані екологічні вимоги при виробництві. Виробник розуміє свою соціальну відповідальність.
  • Ви маєте можливість взяти участь в програмі зниження рівня парникових газів та скорочення енергоспоживання.

Дана сертифікація була введена агентством з охорони навколишнього середовища США на початку 90-х з метою стимуляції ринку екологічних товарів і скороченні світового рівня енергоспоживання.

Спочатку сертифікація мала добровільний початок. Комісія просто виявляла і заохочувала енергоефективну продукцію, але в 95-му році стандарт був суттєво розширений, додавши більше 40 тис. продуктів в список. Зараз сертифікації підлягають майже всі електротовари: дрібна і велика побутова техніка, офісне обладнання, освітлення і т.п.

До 2006 року було підраховано, що США заощадило більше 14 мільярдів $ завдяки програмі. В даний момент дана сертифікація сприяє встановленню світлодіодних світлофорів та економного обладнання по всьому світу.

Недавно було багато критики на адресу Energy Star, що зробило вимоги ще більш жорсткими.

Джерело: econews.com.ua

У Лондоні повним ходом йде будівництво «сонячного мосту»

Амбіційний проект, який не має аналогів у всьому світі, вже завершено більш ніж на половину. У Лондоні будують міст, який повністю буде покритий сонячними батареями. Це буде найбільший в світі міст, який виробляє електричну енергію. Станція метро «Blackfriars», яка розташується на ньому, буде на половину забезпечена енергією тільки лише за рахунок самого «сонячного моста». 

На мосту Blackfriars через Темзу будуть розміщені більш 4400 фотоелектричних елементів, монтировку яких вже почали. Всього сонячі панелі будуть генерувати близько 900 000 кіловат-годин електроенергії на рік, енергія від яких дозволить скоротити кількість викидів CO2 в атмосферу приблизно на 511 тонн на рік. На додаток до панелей сонячних батарей та інших енергоощадних систем на новій станції будуть встановлені також системи збору дощової води і «сонячні труби», що створюють природне освітлення.


Після завершення будівельних робіт міст буде повністю покритий фотоелектричними елементами. А поки що компанія «Solarcentury» , яка займається будівництвом об'єкту, подбала про розумне транспортування тисяч сонячних батарей до мосту. Їх вирішили не перевозити вантажівками, щоб створило зайві пробки на дорогах, а доставити по воді, на баржі.


Зараз через Темзу в місті проходять більше 100 мостів. Міст Blackfriars стане першим в Лондоні, який буде виробляти електрику. Планується, що за одну годину станцію метро на мості буде проїжджати не менше 24 поїздів.

Джерело: thinkgreen.ru




Вітряні електростанції призводять до змін локального клімату


До такого висновку дійшли дослідники з університету Нью-Йорка в Албані та університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн, що вивчали знімки штату Техас, отримані за допомогою супутників NASA - Terra і Aqua.
Вимірювання коливань температури проводилося за допомогою тієї ж технології, що використовується для визначення ефекту міських островів тепла (urban heat island). Вчені проаналізували знімки, що покривають територію в 10 000 квадратних кілометрів. Їх цікавив вплив чотирьох найбільших вітряних електростанцій світу на клімат заходу і центральної частиніи Техасу.
Виявилося, що за період з 2003 по 2011 роки в районах, де були встановлені вітрові турбіни, літніми ночами температура поверхні стала в середньому на 0,65°C вищою в порівнянні з прилеглими територіями. Саме в цей час в цих місцях були споруджені "зелені" електростанції - кількість вітряків збільшилося з 111 до 2358.
Вчені встановили причину такого "локального потепління". Вночі повітря біля поверхні холодніше того, що розташовується на висоті декількох десятків метрів, де крутяться лопасті вітряків. Турбіни, перемішуючи повітря, змушують поверхню трохи нагріватися за рахунок нагінкою повітря. Настільки помітне підвищення локальної температури пояснюється тим, що вітряні електростанції росли досить швидко.
Довіряти висновкам даного дослідження можна, хоча б тому що це не комп'ютерні моделі, а реальні дані - супутники вели спостереження в режимі реального часу. З іншого боку, невелике "потепління клімату", організоване вітряками, поки не може зрівнятися з принесеною ними користю. Нагрівання атмосфери за рахунок викидів парникових газів було б значно вище.
Як повідомляється, в подальшому інженери при проектуванні електростанцій і при продовженні забудови територій "вітровими фермами" повинні будуть враховувати цей ефект на локальний клімат і, можливо, вносити в конструкцію вітрогенераторів зміни, які зроблять їх більш "нейтральними".


Також серед переваг та недоліків вітрової енергетики виділяють:


Джерело: techno.bigmir.net




Нова енергетична програма Україна обіцяє всіх зігріти


Згідно з оновленою енергостратегії Україні до 2030 року, країна відмовиться від імпорту електроенергії та зведе до мінімуму імпорт газу. Експерти вважають ці плани нереалізованим і не відповідають інтересам споживачів.
Опублікована на офіційному сайті міністерства енергетики та вугільної промисловості оновлена ​​енергетична стратегія України до 2030 року передбачає, що країна самостійно задовольнить потреби в електриці, а також зведе до мінімуму імпорт газу, нафти та вугілля за рахунок збільшення їх внутрішнього видобутку.
Екологи критикують уряд за небажання скорочувати обсяги енергоспоживання. Незалежні експерти вважають стратегію важкоздійснюваним через велику кількість ризиків та ігнорування глобальних тенденцій.


Ставка на зростання енергоспоживання

Споживання електроенергії буде рости
За новою версією енергостратегії Україні, споживання електрики в країні до 2030 року зросте в два рази і буде задоволено за рахунок зростання генерування струму на теплових і атомних електростанціях. Для цього поставлені цілі збільшення вуглевидобутку і створення власного циклу виробництва ядерного палива. В енергостратегії закладений також зростання споживання нафти до 2030 року в два рази, а ось зростання її видобутку не передбачено. Левову частку нафти передбачається імпортувати. А виснажені традиційні родовища доповнити освоєнням глибоководного Чорноморського шельфу.
Автори стратегії не виключають, що при вдалих результатах геологорозвідки в 2022 році може стартувати глибоководна шельфовая видобуток газу, яка дасть до 2030 року до 7-9 мільярдів кубометрів на рік при потребах у 50 мільярдів кубометрів. Традиційні родовища, як сказано в документі, дадуть близько 20-21 мільярдів кубометрів. Близько п'яти мільярдів кубометрів планується імпортувати з-за кордону, а решта газу автори стратегії очікують отримувати з щільних, сланцевих і метанових порід. В цілому стратегія передбачає зростання споживання енергоресурсів з 231 до майже 290 мільйонів тонн умовного палива.


Без оглядки на сусідів

Директор енергетичних програм київського Центру імені Разумкова Володимир Омельченко в інтерв'ю DW назвав наміри скоротити імпорт газу найсильнішою частиною нової стратегії. За його словами, це можливо, але тільки при масштабних іноземних інвестиціях у видобуток альтернативних видів газу і в освоєння Чорноморського шельфу.
Найбільшим ризиком енергостратегії експерт назвав той факт, що вона не спирається на стратегію соціально-економічного розвитку держави, якій поки що взагалі немає. "А оскільки Енергостратегія не враховує прогнози параметрів ВВП та інвестиційного клімату, дуже важко очікувати припливу іноземних інвестицій, без яких поставлені цілі недосяжні", - сказав Омельченко.
У новій стратегії не враховано енергетичні стратегії європейських країн і Росії, без чого "неможливо вмонтувати українську енергостратегії в регіональний контекст", зазначив в інтерв'ю DW президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук. Він вважає, що запропонований варіант стратегії описує окремі напрями без чіткого формулювання загальних цілей. "Варто було взяти нинішній енергобаланс і скласти оптимальний енергобаланс. А енергостратегії розробляти, як шлях досягнення оптимального варіанту", - сказав Тодійчук.
Транзитний реверс
Транзит російського газу в Європу через Україну до 2030 року скоротиться у два рази, сказано в документі. Обидва опитаних експерта згодні з тим, що це відбудеться через зростання власного видобутку газу країнами ЄС, а також внаслідок перекидання російських газових поставок на обхідні маршрути "Північний потік", "Ямал - Європа" і "Белтрансгаз".

Україна зможе транспортувати газ в обох напрямках

Але Олександр Тодійчук впевнений, що Україні може компенсувати свої втрати інтеграцією в європейську транзитну систему, а також шляхом будівництва терміналу з прийому зрідженого газу. "Незавантажені частина українських магістральних газопроводів можна використовувати в реверсному режимі і постачати газ з європейського ринку", - вважає Тодійчук.
Експерти також висловили здивування тим, що енергетичну стратегію держави розробив близький до найбагатшого олігарха України Ринату Ахметову фонд "Ефективне управління". "Чому державну стратегію розробляє структура приватної особи, власника компанії, яка є монополістом на українському енергоринку? Даний факт сам по собі ставить під сумнів облік в стратегії інтересів всіх учасників цього ринку - виробників, постачальників і споживачів", - вважає Володимир Омельченко.

Джерело: www.dw.de