Влада зупинила рівненський завод з іноземними інвестиціями

Єдиний в Україні рівненський сміттєпереробний завод зупинився через півроку роботи. На відкриття підприємства пішло три роки. З першого грудня звільнили 30 працівників. Через зміну закону про тарифи, вартість переробки відходів так і не вдалося затвердити. Оскільки робота такого підприємства повинна тарифікуватися, він не мав права на початок діяльності. «Нацкомісія з питань житлово-комунального господарства має право затверджувати тарифи лише тим суб’єктам підприємницької діяльності, ліцензування діяльності яких вона проводить. А ліцензії на переробку та захоронення твердих побутових відходів взагалі немає», - пояснює генеральний директор сміттєпереробного заводу в Рівному Святослав Євтушенко. Нині керівництво підприємства можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Коли відкривали завод, тут знали, що є проблеми з тарифами, зізнаються у Рівному.

Та народні обранці мали розглянути «сміттєвий» закон, тож іншого виходу не було. Через українські закони іноземний інвестор за голову хапається, адже вклав у будівництво 7 мільйонів євро. «Інвестор взагалі в шоці. Тобто, коли починали будівництво, коли вкладалися гроші, законодавчо все було визначено – тариф затверджувався органами місцевого самоврядування. Тобто, місцевий рівненський виконком мав прийняти рішення, згідно якого затвердити тариф на переробку побутових відходів», - каже гендиректор. Завод сортував і переробляв дві третини всіх відходів міста. Тепер сміття знову вивозитимуть на полігон, де воно лежатиме мертвим вантажем. 

Ситуація поки не критична, кажуть комунальники, втім складна. «Заплановано провести роботи щодо техніко-економічного обґрунтування потужностей полігону. Ця робота буде виконана, і в нас вже буде більш конкретна інформація щодо потужностей полігону. Він працює, і найближчим часом проблем не чекаємо»,- каже директор міського сміттєзвалища Ростислав Кралюк. «Краще відходи переробляти, аніж викидати їх на сміттєзвалищі. Але ще економічна причина: з нового року вкотре піднімається вартість того податку, який ми платимо за розміщення твердих побутових відходів на сміттєзвалищі. Тариф сміттєвий також не можна підняти, бо його теж регулює Київ», - пояснює міський голова Рівного Володимир Хомко. Коли завод запрацює - сказати ніхто не може. 

Ще в жовтні Верховна рада мала ухвалити документ, який врегулював би діяльність сміттєпереробних заводів. Та до усунення законодавчого казусу в народних депутатів цього року руки не дійшли. Тому велике сучасне підприємство, яке мало зняти екологічне навантаження на регіон, простоює, зазнаючи великих збитків та відлякуючи іноземних інвесторів від України.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

У Вінниці встановили ялинку зі сміття

В одному з вінницьких торгівельних центрів встановили незвичайну ялинку. З-поміж інших її вирізняє те, що зроблена вона зі сміття, точніше з деталей зламаних іграшок. Пластиковий непотріб збирали протягом року школярі дванадцяти шкіл у спеціальні еко-баки. Ідея створення екологічної красуні та її втілення належить вінницькому дизайнеру Владиславу Луцаку, який спеціалізується на виготовленні новорічних прикрас з уже непотрібних речей. 

Перше новорічне еко-дерево дизайнер створив для свого дому. І ось тепер для прикраси міста з’явилася ялинка зростом у чотири з половиною метри. За словами дизайнера, ялинка складається з двох частин. Верхня частина, 2,5 метри, зібрана з одних лише машинок, тому що хлопці частіше ламають іграшки. — У мене теж два хлопчаки, — розповідає про свою задумку дизайнер. — З іграшок я бачу, що ляльок немає. Автомати, пістолети, машинки — це основне. Дизайнер впевнений в тому, що його творіння не лише створить святковий настрій, а й покаже іншим містам приклад роздільного збору відходів.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Україні і Англії байдуже до навколишнього середовища

Британський прем’єр-міністр Девід Кемерон наполягатиме, аби пластикові пакети не надавали в супермаркетах безкоштовно, пише газета Telegraph. Англія залишається єдиною частиною Об’єднаного Королівства, яка досі не зробила нічого, аби обмежити використання цього виду упакування, каже видання. Уельс запровадив обов’язкову плату за пакети ще у жовтні 2011, Північна Ірландія — в квітні, а в Шотландії аналогічна схема запрацює з наступного року.

Це питання є досить важливим для країни, адже щороку в сміття викидається мільярди пакетів, і тільки 6% з них переробляють.

В Уельсі після того, як пакети стали платними, їхнє споживання впало на 80%, пише видання, і Девід Кемерон назвав цей досвід «дуже успішним». А в Республіці Ірландія, де аналогічну норму було запроваджено в 2002 році, люди зараз використовують на 90% менше пакетів.

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри пакування і автоматизації виробничих процесів Луцького національного технічного університету Богдан Пальчевський так прокоментував ставлення Англії до навколишнього середовища:

— Державна політика Англії спрямована на захист навколишнього середовища. Оскільки інші європейські країни давно запровадили використання екологічно чистих пакетів, а саме з волокнистих матеріалів (паперових, тканинних та з біо — відходів) і обмежили використання пластику, то можна відзначити певне відставання Англії в цій галузі захисту довкілля. Це викликає занепокоєність англійської спільноти. Аспект викидів пластикових відходів в навколишнє середовище займає чільне місце в обговорені і дискусіях екологів цієї країни, оскільки вже очевидно, що найпершим кроком для Англії стане запровадження масового виробництва екологічно чистих волокнистих пакувальних матеріалів.

Що ж до переробки пластикових пакетів в Україні Богдан Пальчевський розповів, що «в нас відсутня налагоджена система сортування та переробки сміття, що штовхає нас до екологічних проблем глобального характеру. На території держави сотні полігонів сміття, переважно із пластикових пакетів і пляшок, стан яких жахливий. Це спричинено нехваткою сміттєпереробних заводів та перезавантаженням тих які є. Ситуацію посилює низька побутова культура українців, які перетворюють ліси та парки на стихійні сміттєві полігони. Вважається мало не нормою залишати пластикові пакети, пляшки після пікніків».

Також професор додав, що в Україні відсутня культура роздільного збору пластикового сміття. Але прогрес у вирішені даної проблеми присутній. Український бізнес робить власні кроки, щоб звільнити екологію від пластикового тягаря. Прагнучи уникнути екологічної катастрофи, чиновники замислюються над тим, щоб скоротити використання пластикової упаковки за допомогою закону. Поступово переймається досвід європейських колег, а саме стратегія «зеленої крапки», яка наноситься на паковання, щоби свідчити про те, що утилізація упаковки внесена в її ціну і вже сплачена виробником.

Джерело: ilovemilk.info

Детальніше »

У США навчилися робити паливо з використаних фломастерів

Компанія «Crayola» – виробник товарів для творчості – знайшла спосіб перетворювати пересохлі маркери та фломастери на джерело енергії для бойлерів, кораблів і машин. Компанія, яка щороку випускає до 700 мільйонів маркерів, та нью-йорксьска компанія чистої енергетики JBI співпрацюють у програмі під назвою «Colorcycle», - повідомляє foxnews.

Понад 600 шкіл по всіх Сполучених Штатах погодилися безкоштовно збирати використані маркери для переробки. Далі утиль потрапляє до JBI, яка спеціалізується на переробці пластику. Там старі маркери розплавляють у спеціальних хімічних реакторах.

Вони розщеплюють довгі комплексні молекули пластику, до складу кожної з яких входять тисячі атомів. За годину така машина переробляє понад 900 кілограмів пластику, виробляючи щохвилини по кілька літрів сировини для пального. 80 відсотків перетворюють на дизель, 20 – на легку нафту.

«Щоб використовувати «пальне з фломастерів» у звичайних авто, потрібна лише спеціальна присадка», - каже головний технолог компанії JBI Джон Бординюк. 

А от з точки зору захисту довкілля, за його словами, пластиковий дизель набагато безпечніший за звичайний. Досі компанія «Crayola», яка виробляє 60 відсотків маркерів та 80 процентів кольорової крейди світу, мала значні проблеми з переробкою.

До неї надається лише оболонка маркерів, і користувачі здебільшого просто викидають відпрацьовані фломастери й не морочаться з вийманням стержня перед тим, як здати у переробку.

Учні шкіл, які беруть участь у програмі «Colorcycle», не лінуються цього робити, бо тепер розуміють: така невеличка й загалом нескладна дія – частина великої справи збереження світу, в якому жити їм.

Від початку дії програми «Crayola» вже переробила таким чином 17 тисяч використаних маркерів і планує підняти планку до 70-ти мільйонів.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Сортування сміття у Німеччині: вгадай, що куди викидати

Жовті мішки, блакитні відра, зелені контейнери – німці відомі на весь світ своїм сортуванням сміття. Але куди викидати, наприклад, зубну щітку? Це навіть багатьом німцям незрозуміло.

У німецьких помешканнях, зазвичай, стоять кілька відер для сміття. Жовті - для пластикових або металічних упаковок, сині - для паперу, зелені - для скла, сірі - для решти відходів. Німці, загалом, повинні б знати, куди яке сміття належить викидати. Однак реалії зовсім інші.

Боннська фірма з утилізації сміття Remondis з'ясувала, що близько половини вмісту жовтих контейнерів – "неправильні" відходи. Тобто, ті, що туди не належать. Наприклад, зубні щітки. Однак опитування показало, що більшість громадян упевнені: зубні щітки мають викидатися у контейнери жовтого кольору.

Власне, система, яку запровадили в Німеччині на початку 1990-их приписом щодо упаковки, мала на меті переробку якомога більшого обсягу пластикового та металічного сміття. Саме тому громадяни, сортуючи усі цінні речовини, мають сподівання, що роблять внесок у збереження довкілля. Ніколас Мюллер з фірми Remondis каже DW: "Багато громадян звикли до того, що у жовті контейнери, в принципі, можна викидати усе, що містить пластик".

А це помилкове судження. Хоча зубна щітка має пластикову основу та пластикову щітину, вона не є "жовтим" сміттям, оскільки це не упаковка.

Великі витрати для сміттєпереробників

Куди ж німцям викидати зубну щітку?

Коли надсучасна установка Remondis сортує сміття, вона не розпізнає зубні щітки або їм подібне як упаковку та відсортовує ці відходи як "вкинуті помилково". Ніколас Мюллер наголошує, що утилізація такого "неправильного" сміття може коштувати дуже дорого. Адже його доводиться спалювати з усім іншим сміттям.

А спалення сміття коштує від 100 до 200 євро за тонну. Натомість спресовані пластикові пляшки або алюміній на вільному ринку можна продавати за хорошу ціну.

Проте чинним законодавством спалення сміття, вкинутого в інші контейнери, зовсім не забороняється. Припис щодо упаковки передбачає, що на вторинну переробку мають іти взагалі лише 36 відсотків пластикових відходів. Хоча експерти давно вимагали покращення системи переробки пластикового сміття, у компаній-переробників немає ані зобов'язання, ані інших стимулів вкладати ресурси у підвищення цієї квоти.

Нове обладнання для кращого сортування

З технічного погляду, необхідний потенціал для вторинної переробки зубних щіток та аналогічних їм відходів вже існує, сказав в інтерв'ю DW експерт кассельського університету Арнд Урбан.

Новітні сортувальні машини роблять можливим підвищити відсоток повторного використання сировини, однак вони коштують грошей. "Це інвестиції, персонал, витрати на електроенергію і тому подібне",- пояснює Урбан.

Від нової системи була б не стільки економічна користь, скільки екологічна. Ось чому у 2015 році готується новий закон про цінні речовини. Тоді нинішні жовті контейнери та мішки, як очікується, будуть замінені так званими "контейнерами для цінних речовин". У яких буде місце не лише вжитим упаковкам, а й іншому пластиковому сміттю – наприклад, старій зубній щітці.

Джерело: dw.de

Детальніше »

“Народжені, щоб померти”: революційний тип електронних пристроїв

Середній термін служби мобільного телефону – 12-18 місяців, залежно від того, якого провайдера ви обрали. Але що, якщо замість того, щоб викинути застрілу модель, просто знищити її, зменшуючи таким чином навантаження на звалище електронних відходів і кількість токсинів у повітрі?

Вчені з університету штату Іллінойс працюють над розробкою електроніки, здатної розчинятися у воді.

“Ось приклад перехідної інтегральної схеми. Це звичайна радіосхема. Вона включає в себе транзистори, діоди, лінії опору, конденсатори, провідники. Вся конструкція стоїть на тонкій шовковій плівці, яка є природним матеріалом”, – розповідає професор Джон Роджерс.

Фото: ua.euronews.com

“Перехідна електроніка” означає, що такі електронні пристрої наприкінці їхнього “корисного” життя просто зникнуть, не становлячи більше жодної загрози для довкілля.

“Самознищувальні” мікрочіпи виготовляють з натуральних волокон. Вони – частина проекту з промовистою назвою “Народжені, щоб померти”.

“Народжені, щоб померти” – це шлях високого контролю. Йдеться не про те, що це якась ненадійна електроніка, а про те, що вона розроблена дуже специфічним чином і наділена такими властивостями, які дають змогу, після закінчення терміну використання, просто знищити її. Якби можна було виготовити весь стільниковий телефон з матеріалів, які слугуватимуть протягом 3-5 років, а потім розчиняться, – це було б просто ідеально”, – каже далі Джон Роджерс.

Науково-дослідна група група вивчає також потеційні можливості використання схожих технологій у медичній та військовій промисловості. Розвиток цих технологій став би революційним поворотом у справі утилізації електронних відходів, кількість яких у світі щороку сягає від 20 до 50 мільйонів тонн.

Джерело: ua.euronews.com

Детальніше »

На Київщині втілили українсько-американський екологічний проект

Біогаз проти сміття. На Київщині презентували установку, яка побутові відходи переробляє на електроенергію. На захід прибули посол США в Україні Джон Теффт, губернатор Київщини Анатолій Присяжнюк та перший президент України Леонід Кравчук. Перша електростанція на біопаливі запрацювала ще торік у Підгірцях. Друга установка, кажуть інвестори, більш потужна. Утім, найголовніша її перевага - здатність очищувати повітря від шкідливих викидів.

Цей полігон розташований за кілька кілометрів від Борисполя. Утім, самого сміття не видно навіть зблизька - відходи ховають під товстим шаром глини та піску. Поряд - установка. Для неї все сміття навколо - джерело для електроенергії. Винахідники пояснюють чому.

Володимир Баннов, директор ТОВ "ЛНК": "Первый этап - это бактерии, которым нужен кислород для жизнедеятельности. Они переводят органику в нежирные насыщенные кислоты. Когда кислород весь израсходован - эти бактерии умирают и начинают разлагаться бактерии, которым кислород не нужен. Дальше начинается процесс, который позволяет из органики производить метан".

Електростанцію спорудили на американському обладнанні. Під землею проклали труби. Біогаз зі сміття йде у спеціальний модуль. Він здатен забезпечувати світлом, наприклад, дві сотні котеджних будинків. Посол США в Україні заявляє - такі установки популярні у його країні. СО2 не викидається в атмосферу. Результат - чисте довкілля.

Джон Тефт, посол США в Україні: "На таку співпрацю треба дивитися з кількох рівнів. Перш за все, і Україна, і США долучаються до процесу зменшення викидів парникових газів. Головним з них є метан. Таким чином зменшити шкідливий вплив на довкілля - це дуже гарна річ для світу. Ось чому Америка до цього долучається".

Електростанція, що працює на біогазі - це вже другий проект американських інвесторів. Перший такий торік презентували у Підгірцях. А от братися за трипільські смітники інвестори поки не поспішають. Кажуть, вивчатимуть їх досконаліше.

Автори ідеї використання біогазу вивчали і більш проблемні полігони Київщини - приміром, Трипілля. Полігон має відповідати спеціальним нормам. Наприклад, складуватися з піском.

Володимир Сельський, інвестор: "Вот это проложил слой мусора, проложил сверху слой глины. И так идет оно, таким пирогом, производит реккультивацию. А многие бросают - глину в карман, песок - на дачу".

Анатолій Присяжнюк, голова КОДА: "Крім того, що ми будемо виробляти електроенергію, ми з повітря будемо ізвлєкати СО2. Це той газ, який якраз вредить навколишньому середовищу і здоров'ю людей".

В області заявляють: електростанція на біогазі в Борисполі - не останній проект альтернативної енергії. Наступний, ймовірно, буде в Броварах. Відповідні домовленості вже мають з компанією-інвестором. 

Джерело: 5.ua

Автори: Ганна Рибалка, Максим Петраков, 5 канал.

Детальніше »

Кам'яний папір збереже планету

Якщо розбудити будь-кого з нас посеред ночі і запитати... ні, не таблицю множення, а з чого роблять папір - ми, не замислюючись, відповімо: звичайно, з дерева. Але варто поставити те ж запитання компанії «OGAMI» італійському бренду «Gruppo Cartorama», і її співробітники відразу хитро посміхнуться - адже вони створюють свою продукцію не під шумок бензопили, а із природних мінералів! Незважаючи на популярність електронних книг і комп'ютерів, для виробництва книг, щоденників, зошитів і блокнотів щорічно вирубується до 4 мільярдів дерев по всьому світу. Американці досі використовують близько 71 мільйонів тонн паперу на рік, тільки 63% з яких переробляється. Звичайно, розвинені країни вже почали впроваджувати політику економії цінної сировини, переводячи офіси на електронний документообіг і закликаючи населення здавати макулатуру - але поки що ці процеси відбуваються повільніше, ніж хотілося б.

Компанія «OGAMI» вирішила йти в ногу з часом і враховувати зелені тенденції сучасності. Тому вона запропонувала революційний погляд на вирішення проблеми: екологічний папір «Repap» на 80% складається з звичайного карбонату кальцію і на 20% з нетоксичних смол і полімерів. У природі карбонат кальцію зустрічається у вигляді мінералів - кальциту, мармуру, вапняку, арагоніту, ватеріту. Таким чином головний компонент «кам'яного» паперу легко отримати з кам'яних кар'єрів і навіть відходів від будівництва. Цей мінерал використовується і в традиційному виробництві паперу в якості дешевого наповнювача і відбілювача.

Виробничий процес «кам'яного» паперу не вимагає витрат деревини і води, а також застосування хлору, кислот та нафтових продуктів - саме тих компонентів, які роблять відходи паперово-целюлозної промисловості отруйними. «Repap» не потребує спеціальної утилізації, якщо стане не потрібним власнику: біорозкладний матеріал перетвориться в добрива всього через якихось 14-18 місяців. Втім, його можна і здати на переробку: «кам'яний» папір може надалі використовуватися для виробництва продуктів із пластику, причому для цього не доведеться витрачати велику кількість води та енергії.

Незважаючи на свою «жорстку» назву, від якої так і віє сивою давниною, на дотик «Repap» шовковиста і м'яка. Крім того, новинка ні в чому не поступається традиційному паперу, вона абсолютно не боїться води і може бути стерта начисто для багаторазового використання, при цьому не втрачаючи своєї структури. Це не тільки дуже зручно, але й приємно гаманцю!

Тільки уявіть, які можливості це відкриває перед школярами, які зазвичай викидають використані зошити? А якщо використовувати такий блокнот в якості щоденника, то з ним можна не розлучатися довгі роки: виконані справи та минулі дні безслідно зникають, як за помахом чарівної палички. Тільки от все це не чарівництво - а інноваційні технології компанії «OGAMI».

Сьогодні в продаж запущено дві колекції блокнотів з «кам'яного» паперу: в строгій однотонній обкладинці - для ділових людей, і в яскравих тонах - для творчих. Останню серію так само прикрашають суперечливі (як і сама «Repap») цитати великих людей. Наприклад, «Сумніви зростають зі знанням», «Факти - вороги істини» та ін. Змусити людей задуматися про своє життя і заодно майбутнє планети вирішив дизайнер Поль Фрелло (Paul Frello). Придбати ж один такий екземпляр поки можна за $13-15 в залежності від його розмірів.

«OGAMI» була створена для виробництва побутових предметів, які мають свій власний оригінальний стиль та високий рівень продуктивності завдяки використанню інноваційних матеріалів, обробки і технологічних рішень. Більше про асортименті компанії можна дізнатися на сайті: www.ogamicollection.com

Джерело: facepla.net

Детальніше »

В Україні з літа заборонять кульки та пластик

Це передбачено відповідним законопроектом. У Верховну Раду України внесений законопроект № 2353 про обмеження використання з 1 липня полімерних пакетів і упаковок тривалого розщеплення. Законопроект передбачає заборону на виробництво, імпорт, використання, а також поширення полімерних пакетів об'ємом менше 35 літрів і товщиною менше 0,025 мм. Крім того, заборона буде діяти і на упаковки, які складаються з картону, паперу і екструзійної полімерної плівки або парафіну. Більш жорсткі правила використання кульків та пластикових упаковок пропонується встановити для підприємств у сфері продовольчого рітейлу та громадського харчування. Для них використання полімерних пакетів може бути повністю заборонено.

Як пояснив свою ініціативу автор законопроекту народний депутат Ігор Циркін (ПР) жорсткість використання полімерних матеріалів продиктовано турботою про довкілля. «В Україні на людину щороку припадає більше 500 викинутих поліетиленових пакетів. Вони використовуються протягом 20 хвилин, перш ніж їх викинуть, а розкладаються більше 100 років», — йдеться в пояснювальній записці до документа. Замість полімерів тривалого розщеплення пропонується використовувати бистроразлагаемие біологічні полімерні пакети і упаковку.

Джерело: vkurse.ua

Детальніше »

Дослідники шукають шляхи захисту довкілля від видобутку нафти з пісків

Нафтопереробні заводи в Канаді з’явилися, наче гриби після дощу. Компанії будь-що стараються нарощувати видобуток. Натомість питання чистого довкілля, на жаль, стало другорядним.

Оптимізація та очищення процесу переробки нафтоносних пісків - завдання, над яким працює група науковців з Альбертського університету.

Нафтовий басейн у провінції Альберта на заході Канади, без сумніву, - одне з найбільш токсичних місць на планеті. Ці паруючі озера - це осадові відходи, побічний продукт видобутку нафти з нафтоносних пісків. Усі розуміють, що колись це токсичне вариво доведеться звідси забрати, але як це зробити - ніхто не скаже напевно.

Джерело: 24tv.ua

Детальніше »

Щорічно на Львівщині на сміттєзвалище викидають до 15 кг ртуті

На Львівщині облаштують устаткування для знешкодження ртутних ламп. Придбання такого устаткування стане «пілотажним» не тільки у львівській області, але і у всій Україні. Про це сьогодні під час прес-конференції повідомила Алла Войціховська, заступник координатора проекту ГО «Екологічні ініціативи», інформує кореспондент «Погляду».

Уже цього місяця стартує спільний проект департаменту містобудування ЛМР, ГО «Екологічні ініціативи» та Люблінського муніципалітету під назвою «Створення муніципальної системи поводження із відходами побутового електронного та електричного устаткування у місті Львові із використанням досвіду міста Любліна».

Втім, таке устаткування з’явиться у Львові щонайменше через два роки.

«Ми багато чого навчились у Люблінського воєводства, - зауважила Алла Войціховська. – Саме Люблін став піонером із утилізації пестицидів та відходів побутового електронного та електричного устаткування».

У той час, коли у Польщі система збору та утилізації відходів працює уже понад 15 років, в Україні немає підприємств, які б забезпечували виконання муніципальної програми поводження із відходами електричного та електронного устаткування. 

«Ідея проекту поводження із побутовими відходами з’явилась два роки тому. 

На Львівщині не було раніше статистики, яка б дала змогу підрахувати кількість ламп, що потрапляють на сміттєзвалище. Але ми розрахували кількість сімей і приблизно встановили, скільки може викинути лампочок із вмістом ртуті одна сім’я. Отримали результати, що загалом в рік на сміттєзвалище відходить від 5 до 15 кг ртуті, а це страшна шкода, як для довкілля, так і для здоров’я людей», - зазначила Оксана Війтик, головний спеціаліст відділу екології ЛМР та координатор проекту.

Оскільки проект пройшов складну двоетапну процедуру відбору, і був профінансований Європейським союзом у розмірі 1 202 тисячі євро, устаткування, яке б розділяло у лампочках скло від патрону, при цьому хімічно зв’язуючи ртуть, з’явиться у Львові у другій половині 2014-го року. 

На придбання та встановлення такого устаткування передбачено 700 тисяч євро. Інші кошти буде залучено на придбання мікроавтобусів для збору відходів, а також на співробітництво з Польщею, і відповідно, - на інформаційно-освітню кампанію для населення із висвітлення питань поводження з відходами побутової техніки.

Джерело: pohlyad.com

Детальніше »

Китайське Гуачжу: Е-звалище номер один на планеті

Щорічно у світі виробляється 50 млн. тонн "електронного сміття" - старі комп'ютери, телефони, факси, принтери, і т.п. 70% цих відходів надходять до наймасштабнішого звалища в світі - до китайського містечка Гуачжу в провінції Гуандун. Гуачжу не рідко називають - найбруднішим містом на Землі. Наприклад, ГДК по свинцю тут перевищено в 370 разів.

Переробку небезпечних, "Електронних відходів" регулює "Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням" від 1989 року. В Європейському Союзі діє акт Waste Electrical and Electronic Equipment Directive, який диктує норми по збору і переробці всіх типів електроніки. У США діють як федеральні, так і локальні закони про контроль обороту e-waste. Крім того, в ЄС переробку Е-сміття регулює акт RoHS (Restriction of Hazardous Substances). Цей акт складений так, що практично робить неможливим переробку старої електроніки - фактично на фабриках, що переробляють сміття, не можна зберігати свинець, ртуть, кадмій, шестивалентний хром, полібромовані біфеніли і полібромовані дифеніли. Тому і європейцям, і американцям дешевше відправити "електронне сміття" в країни Третього світу, а не вкладати мільярди доларів в безпечні екологічні заводи.

Тільки один приклад. США - є світовим лідером по кількості споживання електроніки, тут діють лише 3 заводи з переробки "електронного сміття", потужність найбільшого з них - всього 70 тисяч тонн.

70% таких відходів вивозиться в Китай (тобто близько 35 млн. тонн), ще 20% припадає на декілька країн Африки (Нігерія, Гана), решта - на Бразилію, Індію та ще низку країн.

У самому Китаї 80% "електронного сміття" припадає лише на одне місто - Гуачжу, розташоване у південній провінції Гуандун.

Тутешнє звалище займає 52 квадратних кілометри, та ще близько 15 кв. км - в 4-х навколишніх селах. На цих звалищах працює 300 тисяч осіб.

90% працівників розбирають комп'ютери, принтери, телевізори тощо прямо голими руками. Основний метод виділення тих чи інших металів і компонентів - просте обпалення електроніки. Як правило, кожен день на сміттєзвалищі горить близько 100 великих багать. Потім вже сортуються "випалені" мідь, свинець, і т.п. Сплави, які містять дорогоцінні метали (срібло та золото), йдуть далі на очищення в примітивні лабораторії. Як приклад, кислотні ванни для очищення мікросхем знаходяться прямо на березі річки Ліанжань, а цей їдкий розчин потім зливається в саму річку.

Загалом, переробка старого комп'ютера, архітектури 486, приносить до 20 доларів доходу. Однак працівники отримують дріб'язок  Як правило, їх зарплата становить 3-6 доларів на день, при 10-12 годинному робочому дні та 6-денному робочому тижні.

80% працівників Е-звалища страждають від неврологічних, легеневих або шкірних захворювань. Свинцю в крові дітей Гуачжу міститься на 88% більше норми. По вмісту свинцю і міді в грунтах ГДК перевищено в 370 і 115 разів відповідно. По діоксину перевищення ГДК - у 130 разів. Вода в радіусі 60 км від Гуачжу непридатна для пиття, і її доводиться завозити в місто в автоцистернах.

У грошовому вимірі, бізнесмени Гуачжу заробляють на Е-смітті близько 3 млрд. доларів на рік.

Джерело: ttolk.ru та china-pix.com

Детальніше »

В Швеції дефіцит сміття

Швеція є однією з небагатьох країн, де для опалення численної кількості житлових будинків використовуються відходи, які спалюються і зараз у країни актуальною є незвичайна проблема - дефіцит цих самих відходів. Шведські звалища повністю спорожніли, а сміттєві ресурси вичерпані.Здавалося б - прекрасний стан речей - аж ні! Тепер ця північна скандинавська країна просить допомоги у своїх сусідів, імпортуючи сміття, в більшою мірою, з Норвегії. Країна опинилася в настільки жалюгідній ситуації, що владі щорічно доводиться закуповувати близько 800 000 тонн відходів.

Програма переробки відходів почалася ще в сорокових роках минулого століття, з тих пір Швеція досягла значних успіхів в спалюванні сміття, навіть, можна сказати, занадто - зараз на звалищах залишилося близько 4-х відсотків усіх відходів країни. Щороку Швеція спрямовує на різні потреби, найчастіше на опалення, близько 2 млн. тонн сміття, завдяки чому тепло відчувають жителі 800 000 шведських будинків, а 250 тисяч будинків таким чином отримують електрику. Але, як бачимо, такої кількості сміття країні не вистачає.

З метою вирішення такої незвичайної проблеми керівництво Швеції підписало ряд домовленостей з Норвегією, у якої буде забиратися частина відходів, які забезпечать Швецію теплом і електрикою, а значить затишком і комфортом. Що стосується попелу, який є кінцевим продуктом процесу спалювання та містить, до слова, незліченну кількість токсичних речовин, то він у підсумку повертається назад до Норвегії, а все тому що, країна не може дозволити собі спалювати відходи, на відміну від їх експортування.

На разі влада Швеції налагоджує контакти з Італією, Болгарією, Румунією, країнами Прибалтики, які багаті на звалища, з приводу транспортування відходів.

Як Швеція «дійшла» до цього? 

Швеція, як і багато країн Європейського Союзу, ділить сміттєві відходи за категоріями. Цьому вчать дітей ще у дитячих садках, за порушення цього правила встановлені пристойні штрафи. Відходи сортують по контейнерах: паперове сміття, старі батарейки і лампочки, кольорове і біле скло, алюмінієві банки, садові відходи та опале листя. Поширюється дане правило і на більш габаритне сміття, для якого по країні працюють спеціальні пункти прийому: для старих меблів, будівельних матеріалів, побутової техніки. Громадяни зобов'язані привозити його самостійно, здаючи безкоштовно. Один подібний пункт функціонує на 10-15 тисяч мешканців, загальна кількість їх сягає 700 по всій Швеції.

Столиця Швеції Стокгольм забезпечується енергопостачанням практично повністю за рахунок сміття. Відходи поділяють на різні частини, одна з яких йде на вторсировину, одна - на виробництво біогазу або переробляється під час спалювання в електрику або тепло. Подача електрики і тепла в Стокгольмі на 45 відсотків забезпечена саме переробкою відходів, а, якщо говорити про масштаби країни, то його частка в енергозабезпеченні досягає 20 відсотків. Завдяки даній програмі шведська столиця стала однією з найчистіших і зелених столиць світу, не зважаючи на розташування п'яти станцій по збору сміття, а також заводу по його спаленню.

Варто відзначити, що переробка сміття - задоволення не з дешевих і на досягнення сьогоднішніх результатів країні знадобилося дуже багато часу, однак шведи не шкодують грошей на вирішення проблем навколишнього середовища, йдуть на все лише б поліпшити якість і життя і подбати про екологію.

За один рік, як підрахували експерти, людина виробляє 3000 кг сміття, а тільки після виготовлення одного мобільного телефону залишається близько 75 кілограм відходів, а значить цей ресурс буде в наявності завжди. На сьогодні цей проект мало популярний у світі, а багато країн з великим задоволення продають Швеції свої відходи. В їх число входять Норвегія, Німеччина , Об'єднане британське королівство.

Говорячи про ситуацію в відходами в країнах СНД, які, на жаль, завалені звалищами, шведи дуже оптимістичні, стверджуючи, що подібні «зелені» проекти реально реалізувати в будь-якому куточку світу, хоча для нас вони поки що є нездійсненною ілюзією зважаючи на відсутність належної мотивації, доводитися сподіватися тільки на свідомість громадян.

Джерело: profi-forex.org

Детальніше »

У Мексиці будинки зі сміття продають за $5 тисяч за 32 квадратних метри

Казково низька ціна пояснюється відмовою від традиційних матеріалів, цегли, цементу чи дерева. Основа будівництва – відходи. Один будинок – три тонни непотребу. Переважно пластику. Його в Мексиці досі викидали на смітники, нині компанія-виробник прагне прищепити мексиканцям екологічне мислення.

«У нас люди просто не думають, що робити з відходами. Їх позбулися і все. І вдаємо, ніби цього сміття немає. Але воно є. займає величезні площі і шкодить довкіллю. Ми показуємо всім, що відходи – цінна сировина», - каже комерційний директор компанії-виробника Рамон Еспіноза.

Пластикові пляшки подрібнюють і пресують. З цього матеріалу роблять дах і стіни, їх поміщають у металічні конструкції. Для ізоляції приміщення беруть використані шини.

«Завдяки нашій технології досить легкий пластик стає міцним. Ми даємо гарантію, 100 років на наші стіни, паркани та меблі», - каже генеральний директор компанії-виробника Рікардо Рівьєра.

Родина може купувати окремо стіни і створювати свій будинок, немов у конструкторі. Окрім цього, зовсім недорого придбати паркан, лавку та навіть будку для собаки. Для бідняків Мексики – це чи не єдина можливість переїхати із саморобних халуп.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Пляшки для рідкого мила з тихоокеанського сміття

Багато хто чув, що в північній частині Тихого океану вже роками розростається так звана Велика тихоокеанська сміттєва пляма . Це цілий континент зі сміття, переважно - пластика. Американська компанія «Method» вирішила зробити свій невеликий, але все ж внесок у роботу з переробки сміття - відходи з сміттєвого континенту будуть використовуватися для виготовлення упаковок для рідкого мила. 

Концепція товарів «Method» тяжіє до очищення, а також до сучасного дизайну, тому вся продукція компанії випускається в досить оригінальному пакуванні. Але привернути увагу громадськості до своєї продукції  вдалося завдяки новій зухвалій ініціативі - компанія хоче хоча б трохи зменшити обсяг сміттєвої плями біля берегів Гаваїв. 

Для того, щоб зібрати пластик на виробництво нових пляшок для рідкого мила, було вирішено просто очистити одну з ліній узбережжя в Національному заповіднику Джеймса Кемпбелла на гавайському острові Оаху. Сміття збирають прямо на ходу пливучого корабля.

Пластик, який був зібраний, буде використаний для виготовлення упаковок нового рідкого мила, яке збираються випустити в листопаді. Він складе 10% від загальної маси пакування, решта пластик - теж перероблений, тільки не зі Тихого океану.

Звичайно, такими зусиллями подолати проблему Великої сміттєвої плями неможливо. Але якщо вдасться налагодити масове виробництво упаковок з тихоокеанського сміття, буде зроблено великий крок на шляху до вирішення екологічної проблеми.

Джерело: thinkgreen.ru

Детальніше »