#ukrpryroda

Верховна рада прийняла закон про фінансування заміщення газу вугіллям


Верховна Рада України на позачерговому засіданні 30 липня 2012 прийняла Закон України "Про внесення змін до статті 6 Закону України" Про Державний бюджет України на 2012 рік "щодо фінансування проектів заміщення природного газу. Про це повідомляє прес-служба Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
Законом збільшується на 29,5 млрд. гривень граничний обсяг державних гарантій для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань "за зобов'язаннями суб'єктів господарювання державного сектора економіки, які здійснюють реалізацію проектів заміщення природного газу вугіллям вітчизняного видобутку згідно з протоколом про співпрацю з Державним банком розвитку КНР" .
Мета закону - врегулювати питання надання державних гарантій для залучення кредитних коштів Державного банку розвитку КНР на фінансування програми заміщення споживання імпортного природного газу вугіллям вітчизняного видобутку. Це відбуватиметься шляхом впровадження технологій КНР щодо використання на підприємствах теплоенергетики водовугільного палива, а також отримання синтез-газу для потреб хімічної галузі та синтетичного природного газу для потреб економіки держави внаслідок газифікації вугілля.
В цілому в рамках реалізації програми на початковому етапі планується здійснити реалізацію в трьох регіонах країни п'яти інноваційних проектів загальною вартістю $ 3 млрд. 656 млн.
Держбанк розвитку КНР підтвердив готовність відкрити спеціальну кредитну лінію для фінансування програми заміщення природного газу вітчизняним вугіллям на цю суму.
В цілому в результаті впровадження використання на об'єктах теплоенергетики технологій водовугільного палива та будівництва заводів з виробництва синтетичного газу, який замінює природний і синтез-газу для підприємств хімічної промисловості буде досягнуто:
- Зменшення споживання імпортного природного газу в обсязі понад 3 млрд. м куб.;
- Економії валютних коштів щорічно в середньому до $ 1,5 млрд.;
- Зменшення бюджетних витрат до 150 млн. грн. на рік через відсутність необхідності відшкодування вартості ціни газу на виробництво теплової енергії для населення;
- Забезпечення стабільного ринку збуту для вітчизняних вугледобувних підприємств до 10 млн. тонн рядового вугілля щорічно.
Джерело: biz.liga.net

McDonald's та Starbucks думають про екологію


За останні кілька місяців відомий кавовий бренд і лідер американського ринку Starbucks зробив кілька помітних кроків до «озеленення». Про це свідчить, наприклад, концептуальний магазин в Амстердамі.  Це чергова установа за принципам сталого розвитку яку було відкрито у березні цього року в приміщенні  що раніше належало банку  і зараз займає площу в 430 квадратних метрів.

Основою для цієї ідеї послужив рух Slow Food, тобто споживча практика, яка віддає перевагу місцевій продукції і традиційним методам ведення сільського господарства. Так, при оформленні магазину широко використовувалася нідерландська деревина, з якої були зроблені лави, столи. У цього концептуального екологічного проекту, який спирається на матеріали вторинної переробки і віддає дань місцевій історії і традиціям, ймовірно, незабаром з'явиться чимало наслідувачів по всій Європі. І всі будуть цьому тільки раді.

McDonald's і біопродукція

Ця гігантська мережа закусочних веде амбіційну екологічну політику протягом півтора десятка років. Все робиться на очах у публіки, ніщо не залишається на волю випадку: від енергопостачання до використання природних ресурсів та походження використовуваної продукції.

До 2020 року в McDonald's розраховують значно скоротити викиди вуглекислого газу. Для цього в міжнародній компанії вирішили по-максимуму використовувати продукцію біологічного фермерства. Справа в тому, що пов'язані з її виробництвом наслідки для навколишнього середовища знаходяться під найретельним контролем. Крім того, того світовий лідер в сфері фаст-фуду збирається внести зміни в корм для худоби, щоб зменшити кількість відходів, і має намір розрахувати точний екологічний збиток одного стейка від ферми до потрапляння в ресторан. Нарешті, він прийняв цілий ряд заходів для максимального скорочення доз синтетичних добрив та використання пестицидів.

Боротьба з вирубкою лісів

Зникнення лісів - це одна з головних бід планети протягом багатьох десятиліть, і впоратися з нею представляється дуже непростим завданням. Тим не менш, деякі великі підприємства вирішили не сидіти склавши руки. Так, наприклад, йдуть справи з Starbucks: компанія розробила новий стакан, в якому використовується на 34% менше волокнистої сировини, ніж у «стандартному», і на 25% більше матеріалів вторинної переробки. Як стверджують в Starbucks, все це врятує кілька сот тисяч дерев.

Французький промисловий дизайнер Патрік Норге (Patrick Norguet) розробив для McDonald's у Франції придатні для багаторазового використання кавові чашки, які в травні безкоштовно роздавали клієнтам при умові замовлення якогось пункту меню та гарячого напою. Ця схожа на стаканчик для мороженого чашка ємністю 150 мілілітрів володіє знімною силіконової ручкою, яка дозволить вам пити без побоювання обпекти пальці. Вона практична і безпечна для навколишнього середовища та забезпечить собі велике майбутнє.


Джерело: rtkorr.com

Світ відходів і Україна в ньому

Проблема відходів супроводжує Україну протягом усіх років її незалежності. Проте «у світі відходів» перебуває не лише вона, а й, фігурально висловлюючись, увесь світ. Разом із зростанням економіки, населення та сфери споживання відбувається швидке збільшення як обсягів, так і видів відходів, передусім промислових, побутових, а в останній час, зокрема, відходів електричного і електронного обладнання, батарей, зношених шин, транспортних засобів тощо.

За даними Європейської економічної комісії ООН, у період з 1996-го по 2007 рік загальний обсяг відходів у країнах ЄС та Європейської асоціації вільної торгівлі зростав на 2% щороку. Останнє особливо стосується твердих побутових (муніципальних) відходів — їх утворення у світі перевищило починаючи з 2007 року 2 млрд. тонн, а темпи щорічного зростання досягають 7%.
Як зазначено у доповіді «Захист навколишнього середовища Європи», «економічне зростання і споживання виявилися значно більш сильним визначальним фактором для генерування відходів, ніж усі ініціативи і заходи з його попередження». Інакше кажучи, відходи продемонстрували, що вони «сильніші» за уряди. Разом з тим стрімко розвивається рециклінг відходів, і на цій базі в усіх розвинених країнах створюється фактично нова індустрія. Вторинне ресурсокористування дедалі більше стає органічною складовою цивілізаційного розвитку і одним із найважливіших векторів побудови «зеленої» економіки.
Показники утворення і накопичення відходів в Україні є чи не найпоширенішою «страшилкою», що має засвідчувати загрозливість екологічної ситуації в країні. Певні підстави для цього, зрозуміло, є, проте неповнота статистики робить відповідні оцінки суперечливими. Мінприроди України у своїх документах, зокрема в національних доповідях про стан навколишнього природного середовища, оперувало останніми роками цифрою накопичення відходів у 35—36 млрд. тонн. У питомому виразі це становило понад 50 тис. т/км2 та більш як 750 тонн на кожного жителя. Оцінка щорічного утворення — від 670 до 770 млн. тонн — відповідала 15—17 тоннам відходів на душу населення.

Усі зазначені показники інтерпретувались як безпрецедентні для Європи. Вони підкріплювалися даними про повторне зростання відходів в Україні починаючи з 2000 року. Проте одночасно наведені оцінки виконували певну спекулятивну роль. Виключні, начебто, масштаби проблеми відходів не тільки були демонстрацією «унікальності», а й слугували індульгенцією за відсутність прогресу у її розв’язанні.

Наше завдання полягає у більш прагматичному і відстороненому погляді на справжній стан і зміст проблеми відходів. У відповідних оцінках спиратимемося як на сучасну європейську статистику відходів, так і на оновлену вітчизняну. Слід зазначити, що формування повноцінної європейської статистики припадає лише на початок 2000-х років, системні дані з’явилися з 2006 року. Цьому процесу сприяло прийняття Європейського класифікатора відходів (List of waste). Реагуючи на європейські підходи, Державна служба статистики України теж вдалася до перегляду статистичного обліку відходів, хоча послідовності в цьому їй забракло.

Починаючи з 2010 року перехід на нову форму статистичного обліку в Україні дав змогу внести суттєві, хоча й не в усьому однозначні, зміни в оцінку ситуації з відходами. Згідно із зазначеним обліком річний обсяг генерування відходів становив 419,2 млн. тонн, а обсяг накопичення у «спеціально відведених місцях чи об’єктах» — 13,27 млрд. тонн. Тобто значно менше, ніж у попередніх звітах.

Та натомість в оновленій статистиці виник новий парадокс. Усі утворені відходи опинилися у статусі небезпечних. За їх обсягом Україна перевершила всю Європу разом із Росією. Це спричинила успадкована ще з радянських часів градація всіх відходів на чотири класи небезпеки. Так чи інакше офіційна належність 419,2 млн. тонн відходів до категорії небезпечних здатна налякати — адже в усіх країнах ЄС-27 їх утворюється лише близько 100 млн. тонн (табл. 1). Якщо базуватися на європейських стандартах, то фактично в Україні до категорії небезпечних мають потрапляти тільки відходи І—ІІІ класів небезпеки. А їх утворення, приміром, у 2010 році становило 1,66 млн. тонн, тобто приблизно 2% від таких у ЄС-27. Відтак, що раніше Україна перейде на європейські стандарти, то адекватніше ми сприйматимемо ситуацію у нашому домі.


Загалом може скластися враження, що Україна перманентно бореться за сумнівну честь бути унікальною по відходах — як за їх обсягом, так і за небезпечністю. Однак, якщо Україна і є унікальною, то швидше за дефіцитом уваги до вирішення тих завдань, що постали перед нею. Навіть попри те, що Україна першою серед країн СНД ухвалила Закон «Про відходи» (1998 рік) і у 2000 році на законодавчому рівні затвердила загальнодержавну Програму поводження з відходами на період до 2005 року. Адже за підсумками Рахункової палати України від 2006 року, заходи програми було профінансовано щонайбільше на 4—5%, і це засвідчило її практично повний провал.

Верховна Рада України, реагуючи на ситуацію, у 2007 році прийняла спеціальну постанову про необхідність розробки іншої програми поводження з відходами. Однак робота загальмувалася, попри її імітацію.

Нарешті у травні 2011 року пролунав майже «окрик» президента на адресу уряду — його доручення «Щодо підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері поводження з відходами» із зобов’язанням до 1 грудня 2011 року «забезпечити підготовку і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект про загальнодержавну програму поводження з відходами в Україні».

Повертаючись до національних особливостей проблеми відходів, звернемося до табл. 1. З її даних випливає, що частка України в генеруванні відходів у загальноєвропейському регіоні приблизно збігається або незначно перевищує частку населення. Домінуючі обсяги належать у такому вимірі країнам ЄС-27 та Росії. Крім України, відносно високі абсолютні показники утворення відходів характерні для Німеччини, Франції, Великобританії, Болгарії (від 190 до 372,8 млн. тонн), і деякі з цих країн впритул наближаються до України з її 419,2 млн. тонн.

У порівняльному контексті найцікавішими виявляються питомі показники утворення відходів на одну людину (рис. 1). Ці дані свідчать, що Україна «безжально» втрачає першість у генеруванні відходів і разом з нею — свою екстремальність. Чи міг раніше хтось припустити, що в Україні утворюється менше відходів, ніж в Естонії, Болгарії та Румунії і навіть у Швеції та Фінляндії. Але достовірність даних Євростату поза сумнівом.


За тим же джерелом, у країнах ЄС-27 генерування відходів становить у середньому 5,2 т/людину проти 9,2 т/людину в Україні. Однак і тут є певні несподіванки. Якщо зі складу України «виключити» лише Дніпропетровську область, то показник утворення відходів на одну людину по решті території одразу впаде до 3,2 тонни і ми стаємо таким чином однією з найблагополучніших країн Європи. Якщо ж додатково «вилучити» Донецьку область, то питомий показник зменшиться до 2,1 т/людину, і за його величиною рівних Україні майже немає. Хіба що Словаччина та курортна Хорватія.

Подальший аналіз свідчить, що всі країни Європи з високими абсолютними показниками генерування відходів «завдячують» цьому насамперед гірничодобувній промисловості, тобто мінеральним відходам. У Болгарії це пов’язано з масштабним видобутком лігнітів (з великими обсягами розкривних робіт), в Естонії — горючих сланців і т. ін.

Україна — не виняток. Вона знаходиться в одному ряду з іншими індустріально розвиненими країнами, а наявна відмінність породжувалася великомасштабним видобутком корисних копалин та їх первинною переробкою (що зосереджені саме в Дніпропетровській і Донецькій областях). Домінуюча частка відповідних відходів належить до категорії інертних і нейтральних. Тобто виключно кількість відходів не може розглядатися як критичний параметр. Що ж тоді є ключовою проблемою у цьому сенсі?

У пошуках відповіді звернімося до окремих видів чи груп відходів, насамперед твердих побутових і небезпечних. Таким чином ми наближаємося до суті питання, але знову-таки — не за кількісними показниками відходів. Тверді побутові (муніципальні) відходи, на відміну від промислових, характеризуються виключно розосередженістю, і на сьогодні саме вони найбільше «муляють очі» і перебувають у центрі уваги. Обсяги їх утворення у світі, як зазначалося, безперервно зростають. У ЄС-27 цей показник становив у 2009 році майже 260 млн. тонн. Відносно нього українські обсяги — 11 млн. тонн (а за останніми даними Мінрегіонбуду — 13 млн. тонн) — це лише 4%.

На запитання, чому саме ці відходи опинилися у центрі уваги і уряду, і місцевої влади, і громадськості, відповідь можна знайти у табл. 2. Інфраструктура поводження з ними у нас, на відміну від ЄС, перебуває в зародковому стані. Домінуюча частка відходів нагромаджується на екологічно небезпечних звалищах. У результаті втрачаються і ресурси, і чисте природне середовище. Наприклад, у Чернігівській області, де добросовісно підійшли до обліку, налічується майже 800 сміттєзвалищ. З них 26 є формально полігонами для складування, а 771 — сільськими чи селищним сміттєзвалищами. В Україні щороку виникає до 35 тис. подібних стихійних звалищ.

На сьогодні питомі показники утворення побутових відходів на душу населення становлять в Україні щонайбільше 310—330 кг/рік (а формально за обсягами їх вивезення — лише близько 280 кг). У країнах ЄС цей показник коливається в межах від 316 кг у Чеській Республіці, до 833 кг — у Німеччині, а в середньому становить 513 кг. Тобто в Україні утворення цих відходів з розрахунку на душу населення перебуває на нижній межі європейського діапазону.

Проте нас очікує практично подвійне зростання їх обсягів з усіма відповідними наслідками. Розходження з Європою знову ж таки стосується не кількості побутових відходів, а відсутності належних засобів поводження з ними, зокрема роздільного збирання і рециклінгу. Додам, що в країнах ЄС поводження з цими відходами еволюціонує в останнє десятиріччя у напрямку поступального зниження частки спалювання і захоронення на полігонах, хоча в абсолютному вимірі зазначена частка залишається ще досить великою (див. табл. 2).


Небезпечні відходи в Україні — це передусім непридатні пестициди та агрохімікати, що розосереджені на тисячах занедбаних складів по всіх областях. Проблему їх знешкодження Україна вирішує 12-й рік. Навколо неї встигли нагородити багато спекуляцій. Тільки піднявши цю проблему на рівень національної, ми змогли зрушити її з місця. Між тим слід нагадати, що не менше, ніж в Україні, непридатних пестицидів було накопичено також в Росії, Узбекистані, навіть у Польщі. У світі, за даними ФАО, обсяг зазначених відходів сягає 500 тис. тонн.

Хай там як, але після добрячого доїння бюджету і навіть резервного фонду Кабміну ми маємо на цей час запевнення Мінприроди України в тому, що у 2012 році останній склад з непридатними пестицидами і агрохімікатами буде ліквідовано. Це ж начебто стосується і таких екстремальних у безпековому аспекті об’єктів, як накопичення гексахлорбензолу на полігоні біля Калуша, мононітрохлорбензолу в Горлівці, берилієвмісних відходів у Києві, токсичних нафтошламів поблизу Львова. На черзі стійкі органічні забруднювачі — відходи широкого спектра номенклатури, що містять поліхлоровані біфеніли і які мають бути ліквідовані згідно з Національним планом виконання Стокгольмської конвенції. Крім того, медичні відходи, гальваношлами і низка інших.

Таким чином, в Україні, хоча і зі значним зволіканням у часі, загалом вживаються заходи, спрямовані на поступову ліквідацію осередків найнебезпечніших відходів. Обсяги фінансування з державного бюджету протягом останніх двох років значно збільшилися. З іншого боку, це фінансування мало значною мірою разовий субсидійний характер.

Дії уряду і місцевої влади щодо відповідних заходів і цільових витрат залишаються фрагментарними і навіть авральними.

Орієнтація на оплату послуг із знешкодження відходів майже виключно закордоном є стратегічно недалекоглядною. Це зумовлює не тільки необхідність спрямувати на ці цілі значні обсяги коштів з державного і місцевих бюджетів, а й блокує створення власної інфраструктури.

Чому стратегія недалекоглядна? Тому що небезпечні відходи — це безперервний щорічний потік із тисяч підприємств. Їх знешкодження без наявності національних потужностей стане для економіки непомірно витратним. У Німеччині, наприклад, утворюється найбільше в Європі звалище небезпечних відходів — близько 20 млн. тонн (проти приблизно 2 млн. тонн в Україні). Але екологічною катастрофою там не переймаються. Вони згодні брати на знешкодження навіть наші відходи. Відтак, орієнтуючись на закордон, Україна пішла швидким, але стратегічно збитковим шляхом, і, схоже, що значну роль у цьому виборі відіграло бажання отримати політичні дивіденди.

Українські екологи з іронією називають ці підходи «утилізацією по-українськи».

Потреба у власних потужностях зі знешкодження небезпечних відходів очевидна. У 2011 році Мінприроди в черговий раз декларувало намір створити відповідний полігон у центральній Україні. У цьому контексті не викликає розуміння позиція тепер уже колишнього міністра М.Злочевського, (газета «День», №43 від
13 березня 2012 року). Він, зокрема, заявив, що ми начебто задешево вивезли на знищення з Горлівки мононітрохлорбензол і таким чином зекономили на будівництві заводу, який коштував би 30—40 млн. дол. Польща, як виявилося, може дозволити собі мати відповідні потужності, а Україна — обійдеться і буде «чистою» без них. Чи це не самообман?

Україна останнім часом демонструє зростаючу рішучість щодо вирішення проблеми відходів. Свідченням цього є безпосередня увага до цих питань і президента, і прем’єра, і профільного міністра. Активізуються зусилля уряду, спостерігається позитивна динаміка відповідних заходів. За дорученням президента та згідно з Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011—2015 роки передбачено розробку і впровадження системи поводження з відходами упаковки, відпрацьованими мастилами, шинами та гумою, зношеними транспортними засобами, відходами електричного та електронного обладнання, акумуляторами і батареями.

Справа з рециклінгом в Україні виглядає, так би мовити, не дуже погано.Близько 1 млн. тонн ресурсоцінних відходів (переважно макулатури та склобою) уже залучено у переробку. Значною мірою ми маємо завдячувати цьому системі заготівлі, яка склалася ще в радянські часи і яку ми, власне, успадкували. Ринкові умови сприяли зростанню сфери заготівлі і переробки відходів. У ній налічується вже понад 1500 підприємств. По суті, формується нова галузь і відбувається освоєння нових ресурсних джерел. Залишилося зазначити, що в країнах ЄС у сфері рециклінгу формується 0,4—0,6% їх чималого ВВП, тут задіяно понад 1,5 млн. працюючих, а грошовий оборот сягає 100 млрд. євро. Останнім часом європейці взагалі полюбляють називати себе «суспільством рециклінгу».

В Україні наразі ключову роль починає відігравати уже згадана Загальнодержавна програма поводження з відходами. У липні її планували на розгляд Верховної Ради України. В її контексті найбільш суперечливо сприймається застосування сміттєспалювальних технологій. Адже в країнах ЄС прослідковується стійка тенденція до зниження частки спалювання (табл. 2). Сучасні технології роблять сміттєспалювання достатньо конкурентним бізнесом. Але треба брати до уваги, що відповідні технологічні підходи є одними з найбільш витратних (та й ризикованих). Вони можуть застосовуватися у разі потреби досягти швидкого результату та в окремих випадках. Можливо, саме подібні сподівання і пов’язуються з реалізацією національного проекту «Чисте місто».

Створення інфраструктури поводження з відходами — це надзвичайно масштабне завдання національного рівня. Згідно з оцінками Мінрегіонбуду України, оприлюдненими на його нещодавній колегії, тільки першочергова потреба у фінансуванні сфери твердих побутових відходів становить орієнтовно 160 млрд. грн. За цією сумою — 60 сміттєсортувальних заводів, 30 заводів з біолого-механічного перероблення, 30 заводів з утилізації та чимало інших об’єктів.

За сучасних умов вкрай недалекоглядним є надміру покладатися на залучення іноземних інвесторів. Стратегічно постає головне завдання — створення власної промислової і конструкторсько-технологічної бази, націленої на створення інфраструктури поводження з відходами.

В Україні, незважаючи на певний поступ у розв’язанні проблеми відходів,стратегія поводження з відходами залишається несформованою. Нестійкою залишається фінансова безпека цієї сфери, що має особливо насторожувати. Загалом же в цьому сенсі слід менше спекулювати екстремальністю ситуації, не вирішувати проблеми авральним шляхом, а, виходячи із стратегічних підходів і міжнародно вивіреного досвіду, формувати прагматичну національну політику. Саме тому відповідна загальнодержавна програма, її подання і розгляд у Верховній Раді України не повинні залишатися поза увагою громадськості.


Джерело: «Дзеркало тижня. Україна» №25

Дністровська ГАЕС готується стати найпотужнішою у світі

Один агрегат Дністровської ГАЕС замінить повноцінну гідроелектростанцію.


Перший об’єкт запустили вчора. Ще 2 запрацюють за 2 роки. На їх спорудження уряд виділив 8 мільярдів гривень. Витрати того варті, переконують енергетики. Один агрегат дає 324 мегават енергії, а це безперебійна подача світла в оселі не лише українців, а й мешканців інших країн.
«Сьогодні завдання в енергосистемі не стільки виробити, як забезпечити робочу потужність і резерв. Ми повинні мати в резерві 1 тисячу МГВат, якщо збудуємо 2 агрегати, ми будемо мати тисячу МГВатів резерву – це один блок атомної станції, і сьогодні більша вартість, робоча потужність і резерв», - каже генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота.
Основні функції Дністровської ГАЕС – це регулювання частоти та графіку навантажень в енергосистемі України. А ще – формування аварійного резерву та забезпечення надійної роботи атомних електростанцій. Саме їхню вироблену енергію ГАЕС стабілізує. Приміром, коли вночі є надлишок енергії, гідроагрегат її зберігає. І у випадку дефіциту працює як генератор.
«Мета цієї станції для того, аби в наших оселях була постійно електрика з постійною 220 вольт, щоб споживання було абсолютно комфортне і нормальне», - розповідає голова Чернівецької обласної державної адміністрації Михайло Папієв.
За збільшення потенціалу Дністровська ГАЕС в рамках Кіотського протоколу отримала 24 мільйона доларів. Іноземні експерти назвали виробництво українського світла екологічно чистим. За таким же принципом будують і гідроагрегати, які акумулюватимуть енергію на станції.
«Це не просто будівництво, глина, земля, це дуже, якщо ви побачите, навколо водоймища, дуже багато щебеню, глини, це особливий, як в аптеці», - каже підрядник Юрій Бондаренко.
Першу чергу будівництва закінчать до листопада – це підземний комплекс, водовідводи, шахти і верхня водойма. Спорудження вже зараз називають найдорожчим проектом в Україні. Дністровська станція – єдина у державі, що має систему оповіщення в разі землетрусу і може витримати до 8 балів. За 5 років на ГАЕС спорудять 7 агрегатів. Тоді аналогів станції не буде у світі. Вона забезпечить 100% енергетичну стабільність України та експорт за кордон.


Джерело: fakty.ictv.ua

Звернення Голови Українського товариства охорони природи Шевчука В.Я. з нагоди річниці Товариства


ШАНОВНІ ТОВАРИШІ! 


Щиро вітаю Вас із 66-річчям від дня офіційного утворення Українського товариства охорони природи – найдавнішої і наймасовішої громадської організації України. 

Багата історія нашого Товариства починає свій відлік від початку організованого громадського руху за охорону природи в Україні, що виник на базі студентського гуртка любителів природи при Харківському університеті, перші збори якого відбулися 1 листопада 1906 року. Саме ця дата вважається початком зародження і провісником утворення Українського товариства охорони природи. 

У 1946 році згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР №1273 від 26 липня 1946 року Українське товариство охорони природи отримало офіційний статус. З 1951 року, після ліквідації головного управління по заповідниках, контроль за діяльністю Товариства було покладено на Академію наук УРСР. З того часу загальний нагляд за станом природи та її охорону стало здійснювати лише Українське товариство охорони природи. 

Сьогодні в структурі Товариства діють Кримська республіканська, 25 обласних, Київська, Севастопольська і Хмельницька міські, 49 міських в областях і 324 районних організацій, що об’єднують більше 14 тисяч первинних організацій і близько 2 млн. громадян. Діють понад 330 Будинків природи, кімнати і куточки природи у первинних організаціях Товариства. Однією з ефективних форм екологічної просвіти населення є навчання через мережу 376 народних університетів “Природа”. Важливим напрямом нашої діяльності є громадський контроль за станом природи, дотриманням екологічних прав громадян та природоохоронного законодавства. 

Незважаючи на негативні наслідки фінансово-економічної кризи, наше Товариство практично не зменшило обсягів проведення повсякденної природоохоронної роботи і здійснює заплановані екологічні заходи згідно з власним Екологічним календарем, який охоплює понад 50 масштабних акцій і природоохоронних заходів різного рівня. 

В центрі уваги первинних організацій Товариства – проведення Всеукраїнських природоохоронних акцій: “День довкілля”, “Всесвітній день охорони навколишнього природного середовища”, “Всесвітній день землі”, “Чиста Україна – чиста Земля”, громадський рух “За охорону природи” та багато інших корисних справ. 

В Українському товаристві охорони природи на сьогодні функціонує 14 всеукраїнських секцій, а саме: охорони надр та екологічної геології ім. О.С. Щириці (голова – д. т. н., професор Демчишин М.Г.), охорони і раціонального використання земель (голова – к. е. н. Ковалів О.І.), охорони рослинного світу (голова – к. б. н. Новосад В.В.), захисту мисливської фауни і тваринного світу (голова – Дода В.М.), водних ресурсів та атмосферного повітря (голова – Лаврентьєв Г.А.), правових основ природокористування (голова – академік, професор Малишева Н.Р.), природно-заповідних територій (голова – д. б. н., професор Мельник В.І.), екологічної політики і освіти (голова д. г.-м. н., професор Білявський Г.О.), екологічного аудиту та екологізації виробництва (голова – доцент Навроцький В.М.), біологічної та генетичної безпеки (голова – Кондратюк В.В.), з питань змін клімату (голова – Кубланов С.Х.), юнацька (голова – Радченко Т.Д.), з питань відходів та вторинних ресурсів (голова – Маторін Є.М.), ноосферогенезу і гармонійного розвитку Наукової ради НАН України з навколишнього середовища і сталого розвитку (голова – д. е. н., професор Шевчук В.Я.). 
В системі місцевих організацій діють практично у кожній із них до 10 природоохоронних секцій, які розглядають і вирішують важливі, цікаві проблеми місцевого значення. Всеукраїнська секція ім. О. С. Щириці в останні роки практикує на своїх засіданнях розгляд питань про роботу обласних секцій з метою розповсюдження передового досвіду їх роботи. 

Президія Всеукраїнської ради Товариства надає великого значення заохоченню природоохоронного активу. Згідно клопотання Товариства за заслуги перед Українським народом, багаторічну природоохоронну діяльність, високий професіоналізм почесне звання “Заслужений природоохоронець України” Указом Президента України присвоєно відомим почесним членам Товариства О.С. Щириці, І.Л. Сацюку, С.К. Черних, В.І. Королюку. Грамотою Верховної Ради України нагороджені В.М. Москаленко, В.Т. Баришполець, В.І. Мельник, В.В.Новосад, В.М.Навроцький, Н.П.Осокіна, В.М.Осипець, О.С.Шумейко, В.А. Яковлєв, Є.О. Яковлєв, Г.А. Лаврентьєв. 

За багаторічну плідну роботу та з нагоди ювілеїв нагороджені Почесними грамотами обласні та міські організації Товариства та більше 100 активних природоохоронців. За плідну роботу з молоддю Луганська та Чернівецька обласні організації УкрТОП нагороджені Почесними грамотами Товариства. 

Нещодавно свої ювілеї відзначили природоохоронці Закарпаття та Всеукраїнської секції охорони рослинного світу імені Б.В. Заверухи (відповідно 50-річчя та 30-річчя). 

Делеговані представники Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи беруть участь в засіданнях Громадських рад при Мінприроди, Держводгоспі, Держкомземі, Держекоінспекції, Національному агентстві екологічних інвестицій України. 

Під впливом фінансово-економічної кризи, нестабільності державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, досі не приділяється адекватної уваги державній екологічній політиці. За цих умов ще більше зростає роль громадянського суспільства у формуванні та проведенні національної екологічної політики. 

На ХІІ з’їзді Українського товариства охорони природи затверджена Програма діяльності і розвитку УкрТОП на 2011-2015 роки. В Програмі сформульована головна мета діяльності Товариства – сприяння формуванню громадянського еко-суспільства, реалізації національної екологічної політики, ... виховання дбайливого відношення громадян до природи у сфері виробництва і побуту. 

В Програмі визначені основні пріоритети і програмні цілі Товариства, основні напрямки діяльності УкрТОП та шляхи досягнення програмних цілей. 

Для успішної реалізації основних програмних цілей нам усім необхідно:
  • активно залучати у свої лави на всіх рівнях нових колективних і індивідуальних членів. Терміново вручити членам Товариства індивідуальні членські квитки і організувати згідно Статуту УкрТОП збір щорічних членських внесків; 
  • стати фінансово стійкою організацією, із високим рівнем можливостей, доходів і соціального захисту працівників, ветеранів і членів Товариства; 
  • здійснити програму модернізаційного оновлення Товариства; 
  • цілеспрямовано впливати на формування й реалізацію екологічної, соціальної та економічної політики держави; 
  • формувати і впроваджувати ідеологію ноосферного розвитку й гармонізації життєвих сил людини, родини, суспільства; 
  • бачити сучасну і майбутню перспективу країни й світу, стати відомою й авторитетною організацією в Україні, Європі та у світі. 

Тож вітаючи усіх Вас з черговою річницею від дня офіційного утворення Українського товариства охорони природи, щиро бажаю кожному з Вас і Вашим родинам міцного здоров’я, благополуччя, успіхів і радості від життя, нових звитяг і звершень на благо Української природи і держави. 

З повагою 



ГОЛОВА                                                             В.Я. ШЕВЧУК





Найбрудніші міста в світі та Україні

Два російських міста увійшли в десятку  найзабрудненіших місць на планеті, причому випередили навіть український Чорнобиль. Втім, і лідерами в цьому "антирейтингу" вони не стали - на перших місцях міцно закріпилися Китай та Індія. Список складений американською науково-дослідною організацією Інститут Блексміта, повідомляє британська газета The Daily Telegraph.

Перші дві позиції в "антирейтингу" належать Китаю. Перше місце дісталося місту Ліньфень, де видобувають вугілля, і всі місцеві підприємства використовують його як паливо. Це призвело до того, що повітря забруднилося неймовірно, а жителі почали страждаим від респіраторних, шкірних захворювань і раку легенів.





На другому місці - місто Тяньжінь - центр виробництва свинцю. Його вміст у повітрі та грунті в 10 разів перевищує норму. Особливо це позначається на дітях, у яких спостерігаються вроджені дефекти і проблеми розвитку.


Третю і четверту позицію займають індійські міста Сукінда і Вапі. В Сукінді розташована одна з найбільших в світі відкритих шахт хромової руди. Мешканці страждають від шлунково-кишкових крововиливів, туберкульозу і астми. Крім того, повсюдно відзначаються безпліддя або вроджені дефекти у дітей.

В Вапі зосереджено понад 50 промислових підприємств, які отруюють екологію важкими металами, пестицидами і хімічними відходами. Рівень ртуті в грунтових водах майже в сотню разів перевищує максимально допустимий за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров'я.


П'ятим найбруднішим містом в світі визнано Ла Оройя в Перу. Через металовиробництва там високий рівень забруднення свинцем. У крові місцевих дітей він в середньому втричі перевищує норму ВООЗ.


Першим у списку серед російських міст представлено місто ДзержинськУ Дзержинську, який вважається одним з найбільших в Росії центрів хімічної промисловості, екологія довгі роки грубо порушується скиданням у річку і похованням в землі шкідливих неочищених заводських відходів.Тривалість життя живуть там людей коротше, а смертність - в рази вище, ніж в середньому по країні, говориться в статті.


Друге - НорильськУ Норильську - великому центрі кольорової металургії - катастрофічну ситуацію створює підприємство "Норільський нікель", з комбінатів якого здійснюються отруйні викиди в атмосферу. Місто буквально отруєно важкими металами.

Жителі Норильська живуть на 10 років менше, ніж інші росіяни. Вони більш схильні до алергії, астми, вад розвитку серцево-судинної системи, органів дихання і травлення, хвороби крові, розладів психіки. Також у них частіше розвиваються онкологічні захворювання. Ці два міста зайняли шосте і сьоме місця відповідно.




Слідом за Норильському в списку британської газети йде Чорнобиль - на восьмому місці. Там як і раніше сильні наслідки найвідомішої в світі ядерної катастрофи. Вони вже привели до тисяч смертей від раку і до цих пір викликають проблеми з диханням, захворювання вух, носа і горла, говориться в статті.



Крім України, в десятку найбрудніших місць планети потрапив ще один найближчий сусід Росії - Азербайджан. Його місто Сумгаїт на березі Каспійського моря було створено як центр нафтохімічної промисловості, що позначилося на його екології. Сумгаїт зайняв дев'яту сходинку.


Нарешті, останній рядок "антирейтингу" займає місто Кабве в Замбії, де добували свинець і цинк. Свинцевий пил покриває цілі райони, а в крові дітей рівень цього металу в 10 разів вище норми.


Нагадаємо, що Макіївка, Дніпродзержинськ, Одеса, Донецьк і Горлівка - найбрудніші міста України. За інформацією МНС, повітря в цих населених пунктах містить найбільшу кількість шкідливих речовин. Жителі промислових центрів дихають не тільки пилом, але і важкими металами, фенолом, фтористим воднем, бензапіреном, діоксидом азоту і іншими сполуками.

Рейтинг найбрудніших міст України



Індекс забруднення повітря:

1.Макіївка - 22,8

2.Дніпродзержинськ - 19,2

3.Одеса - 17,6

4.Донецьк - 16,0

5.Горлівка - 15,6

6.Єнакієве - 14,3

7.Маріуполь - 14,0

8.Дніпропетровськ - 13,3

9.Лисичанськ - 13,3

10.Сєверодонецьк - 13,2

11.Херсон - 13

12.Славянск - 12,5

13.Красноперекопск - 12,3

14.Запорожье - 11,2

15.Армянск - 10,7

16.Краматорск - 10,6

17.Луцк - 10,5

18.Хмельницький - 9,5

19.Ужгород - 9,4

20.Львів - 9,3

Середній показник по Україні - 8,7

Індекс забруднення повітря в місті визначається на підставі вимірів 162 постів, розміщених в 53 містах, і враховує викиди промисловості й автомобілів.

Джерело: vikna.stb.ua

Від Есо-92 до Ріо+20: зміни в світі

У 1992 році, коли відбувся саміт Есo-92, холодна війна завершилася, а країни ЄС саме підписували Маастрихтський договір, який закладав підвалини для оновленого і зміцненого Євросоюзу. На міжнародних форумах тоді вперше набула важливого значення проблема захисту навколишнього середовища. 

20 років по тому тема довкілля на саміті Ріо+20 стоїть ще гостріше, бо людство постало перед загрозою зростання світових температур і втрати природних ресурсів. Політичний ландшафт у світі змінився, бо зросла міць країн на зразок Китаю, Індії, Росії і Бразилії. Однак усі інші проблеми людства затьмарила світова економічна криза. 




Eco-92 було своєрідним взірцем - то був найбільший саміт, у якому взяли участь делегації 178 країн. На ньому були ухвалені основоположні документи, які визначили програму і порядок зусиль захистити довкілля на наступні два десятиліття. Саме з Eco-92 бере початок Кіотський протокол (1997), міжнародний договір, що мав на меті обмежити викиди в атмосферу газів, які викликають "парниковий" ефект. Однак багато хто критикував відсутність конкретних завдань на Eco-92.  


На Eco-92 проходили дебати щодо того, як обмежити викиди в атмосферу "парникових газів", як захистити біорізноманітність світу, зокрема забезпечити сталий розвиток лісництва і методи відшкодування біднішим країнам за використання їхніх природних ресурсів.

Rio+20 ставив собі за мету визначити напрямки сталого розвитку на наступні десятиліття. На обговорення виносились такі теми, як зелена економіка, доступ до прісної води, безпека продуктів харчування і енергетична безпека. Учасники спробували досягти угоди про Цілі Сталого Розвитку - набір екологічних завдань на наступні десять років.


Eco-92 завершилося ухваленням документа, що мав велике символічне значення, - Декларації Ріо, що є відповідником Універсальної Декларації прав людини для довкілля.

Однак формулювання документа було надто загальне і не передбачало механізмів контролю.


В час проведення Eco-92 Бразилія щойно починала шлях до демократії після десятиліть диктатури. Гостей саміту Rio+20 Бразилія приймала як дедалі більший виробник нафти і як світовий лідер у виробництві етанолу. Країна прагне стати також лідером руху за захист довкілля, але для цього їй треба поєднати потреби економічного розвитку зі спробами захистити природне середовище. 



Джерело: bbc.co.uk/ukranian

Що таке Energy Star?

Energy Star - сертифікований стандарт енергоефективності товарів, прийнятий в більшості розвинених країн.

Якщо на товарі розташований знак Energy Star - значить:

  • Енергоспоживання знижено на 20-30 відсотків, у порівнянні з аналогами продукту.
  • Були дотримані екологічні вимоги при виробництві. Виробник розуміє свою соціальну відповідальність.
  • Ви маєте можливість взяти участь в програмі зниження рівня парникових газів та скорочення енергоспоживання.

Дана сертифікація була введена агентством з охорони навколишнього середовища США на початку 90-х з метою стимуляції ринку екологічних товарів і скороченні світового рівня енергоспоживання.

Спочатку сертифікація мала добровільний початок. Комісія просто виявляла і заохочувала енергоефективну продукцію, але в 95-му році стандарт був суттєво розширений, додавши більше 40 тис. продуктів в список. Зараз сертифікації підлягають майже всі електротовари: дрібна і велика побутова техніка, офісне обладнання, освітлення і т.п.

До 2006 року було підраховано, що США заощадило більше 14 мільярдів $ завдяки програмі. В даний момент дана сертифікація сприяє встановленню світлодіодних світлофорів та економного обладнання по всьому світу.

Недавно було багато критики на адресу Energy Star, що зробило вимоги ще більш жорсткими.

Джерело: econews.com.ua