ООН: щороку 1,3 мільярда тонн харчів опиняється на смітнику

Щороку мільйони тонн продуктів харчуванння опиняється на смітнику. За даними фахівців ООН, це шкодить довкіллю та продукує викиди СО2. Щороку в усьому світі приблизно третина всіх продуктів харчуваня потрапляє у відходи. Це 1,3 мільярда тонн. За даними фахівців ООН, таке марнування не лише спричиняє економічні збитки, а й завдає великої шкоди довкіллю. Цінність такої кількості змарнованих харчів відповідає ВВП Швейцарії, заявив генеральний директор Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) Жозе Граціану да Сільва в Римі.

Більше мільярда тонн харчів щороку опиняється на смітнику

Втрати обходяться світовій економіці щороку в 570 мільярдів євро (750 мільярдів доларів), зазначається у звіті "Наслідки марнування продуктів - вплив на природні ресурси", представленого в Римі та Найробі у середу, 11 вересня. Це неприйнятно з моральної точки зору, наголосив Граціану да Сільва. "Ми не можемо дозволити, щоб третина продуктів харчування, які ми виготовляємо, марнувалася або втрачалася у той час, коли щодня від голоду потерпають 870 мільйонів людей", - цитує слова гендиректора Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН агентство dpa.

Неприйнятне марнування

Ахим Штайнер, керівник програми ООН з довкілля (UNEP), промовляючи в Найробі, застеріг насамперед від розплати за таке марнування, від тягаря, що ляже на плечі майбутніх поколінь. За його словами, зменшення такого викидання їжі має надзвичайно великий потенціал для того, щоб подолати голод у світі.

Лише для виробництва продуктів харчування, які пізніше не використовуються, щороку втрачається майже 250 кубічних метрів води. Для порівняння - це втричі більше від вмісту Женевського озера, а також, як зазначається у звіті, це втричі більший обсяг води, ніж протікає за рік російською річкою Волга, зазначає агентство Reuters.

Крім того, під час виробництва цих продуктів продукуються парникові гази, що відповідає ефекту 3,3 мільярда тонн вуглекислого газу. Лише США та Китай викидають щороку більше вуглекислого газу, йдеться у документі. Але й це ще не все. Майже 30 відсотків світової площі сільськогосподарських земель використовується для виробництва продуктів харчування, які ніколи не з'їдаються. "Якби марнувалося менше харчів, це б не лише зменшило тиск на ресурси, яких обмаль, а й також стало б непотрібним збільшувати виробництво на 60 відсотків, щоб мати змогу і 2050 року прогодувати все населення Землі", - пишуть автори звіту.

Не поспішати викидати

У країнах, що розвиваються, йдеться нсамперед про те, що частина продуктів втрачається під час виробництва. У бідніших державах до того ж бракує відповідних можливостей для зберігання, таким чином продукти харчування псуються ще до того, як доходять до споживача.

Натомість у багатих країнах або в магазинах, або в приватних господарствах просто викидається величезна кількість продуктів харчування, які ще придатні до вживання. Так стається серед іншого й тому, що на упаковках зазначається мінімальний термін зберігання, що споживачі часто плутають з терміном придатності.

На думку німецького міністра з питань продовольства, сільського господарства і захисту прав споживачів Ільзе Айґнер, Німеччина вже перебуває на шляху до зменшення продовольчих відходів завдяки кампанії "Занадто добре для смітника". "Якщо це наслідуватимуть інші країни, то ми зможемо досягнути ціль Єврокомісії - зменшити вдвічі до 2020 року кількість продуктових відходів, які могли б бути використаними", - сказала міністр.

Автор: Наталя Неділько

Джерело: dw.de

Детальніше »

Скільки буде мігрантів через зміни клімату?

Якщо вірити політикам, міграція, викликана змінами клімату, призведе до серйозних проблем. Кажуть, що кількість "кліматичних" мігрантів вже до 2050 року може сягнути 200 мільйонів осіб. Але наскільки можна покладатися на ці оцінки? Востаннє подібні оцінки пролунали від міністра з питань міграції "тіньового" британського кабінету Кріса Браянта. У своїй промові в Інституті публічної політики, пан Браянт заявив, що впродовж кількох наступних десятиліть мільйони людей будуть змушені залишити свої домівки і переїхати до країн, менше вражених екологічними проблемами.

"Якщо наше ставлення до змін клімату залишатиметься неправильним, ми зіштовхнемося із дуже реальною небезпекою зростання кількості мігрантів до рівнів, яких ми не спостерігали раніше", - заявив британський політик.

"Згідно із оцінками ООН, вже у 2008 році до 20 мільйонів осіб стали мігрантами через кліматичні зміни", - додав Кріс Брайянт, і припустив, що "оцінки ООН про те, що вже незабаром кількість кліматичних мігрантів може зрости до 200 мільйонів осіб не так далекі від істини. А це перевищує загальну кількість мігрантів у світі на даний момент".

Водночас член британського парламенту уточнив ВВС, що було б неправильно говорити, що "ми попереджаємо, що кліматичні зміни призведуть до появи 200 мільйонів мігрантів". Проте він додав, що "було б правильним сказати, що закликаю докласти зусиль, аби кількість мігрантів через кліматичні зміни не сягнула 200 мільйонів осіб".

Але звідки взагалі беруться такі оцінки, і чи є майбутнє і справді таким похмурим?

Мільйони чи тисячі?

Спочатку давайте розберемося із 20 мільйонами.

Здавалося б, Олександр Рендалл має бути тією людиною, яка погоджується із такими оцінками, - він працює на Climate Outreach and Information Network, благодійну організацію, яка намагається привернути увагу до проблем, із якими стикаються мігранти, що змушені залишити свої домівки через зміни клімату. Проте він ставиться до оцінок ООН досить критично. Рівень у 20 мільйонів був досягнутий додаванням усіх осіб, міграція яких була спричинена природними катастрофами. При цьому їх теж називають кліматичними мігрантами. А в цьому, на його думку, полягає проблема.

"Він просто взяв мапу світу, знайшов території, які будуть затоплені, якщо рівень океану, скажімо, підвищиться на 50 см, і припустив, що всі люди, які нині живуть на цих територіях, стануть мігрантами, а також що більшість із них мігрує до розвинених країн"

Стівен Каслз, Міжнародний інститут міграції, Оксфорд

"Це правда, що кліматичні зміни можуть викликати якісь із природних катаклізмів. Проте невірно, що ми маємо зараховувати мігрантів, які втратили житло через ці катаклізми, до кліматичних мігрантів", - каже Олександр Рендалл.Так само невірно припускати, що всі, хто постраждав від природної катастрофи, змінять місце проживання.

"Зазвичай такі люди виїздять на коротку відстань і на короткий час, а потім повертаються", - каже експерт.

А що можна сказати про прогнози щодо 200 мільйонів кліматичних мігрантів до 2050 року?

Ця цифра циркулює у пресі вже кілька років. Про неї згадувалося у відомій "Доповіді Штерна щодо економічних наслідків змін клімату". У 2008 році на неї послався голова Генеральної Асамблеї ООН у 2008 році. З того часу її постійно цитують різні недержавні організації.

Ці оцінки походять із наукових праць оксфордського професора Нормана Майєрса, які публікувалися з 1995 до 2005 року.

Проте деякі науковці піддавали сумнівам оцінки Маєйрса від самого початку. У 2011 році в інтерв'ю ВВС Стівен Каслз із Міжнародного інституту міграції, що входить до Оксфордського університету, припустив, що "Майєрс має за мету використати цифри, аби налякати громадськість і політиків, і підштовхнути їх до боротьби із кліматичними змінами".

При тому, що це є "дуже достойним мотивом", у його розрахунках є певні проблеми, - каже Стівен Каслз.

"Насправді важко сказати, скільки мігрантів є нині і де вони нині, але я вірю, що в перспективі нам буде важливіше знати, що ми були приблизно праві, а не повністю помилялися у цьому питанні"

Норман Майєрс, професор Оксфордського університету

"Він просто взяв мапу світу, знайшов території, які будуть затоплені, якщо рівень океану, скажімо, підвищиться на 50 см, і припустив, що всі люди, які нині живуть на цих територіях, стануть мігрантами, а також що більшість із них мігрує до розвинених країн. А для цього просто не існує підстав", - каже науковець.

Причина, через яку так часто цитують цифри, наведені Майєрсом, полягає у тому, що їх називали у ООН, тим самим надавши їх достовірність.

Проте зараз у ООН заявили ВВС, що "не можуть коментувати достовірність даних, не обрахованих самою організацією".

Навіть на сайті оксфордського Інституту біорізноманіття, асоційованим членом якого є і професор Майєрс, йдеться про те, що його роботи, які стосуються екологічних біженців "сприймаються як такі, що не мають під собою ґрунтовних академічних розрахунків".

Проте у розмові із ВВС у 2011 році сам Норман Майєрс захищав свій метод.

"Насправді важко сказати, скільки мігрантів є нині і де вони нині, але я вірю, що в перспективі нам буде важливіше знати, що ми були приблизно праві, а не повністю помилялися у цьому питанні", - заявив професор Майєрс.

Водночас він визнає, що не всі, хто потерпатиме від змін клімату, стануть мігрантами. Цілком можливо, що вони просто пересуватимуться у межах власної країни.

Він також заявив ВВС, що "наука ніколи не знає остаточної відповіді, вона завжди залишає трохи місця для припущень".

Так само і Стівен Каслз не виключає, що через зміни клімату певна кількість людей буде змушена залишити свої країни. Але цифри, якими оперує він - не мільйони, а десятки тисяч осіб.

Автор: Ханна Барнз
Джерело: bbc.co.uk

Детальніше »

Україні і Англії байдуже до навколишнього середовища

Британський прем’єр-міністр Девід Кемерон наполягатиме, аби пластикові пакети не надавали в супермаркетах безкоштовно, пише газета Telegraph. Англія залишається єдиною частиною Об’єднаного Королівства, яка досі не зробила нічого, аби обмежити використання цього виду упакування, каже видання. Уельс запровадив обов’язкову плату за пакети ще у жовтні 2011, Північна Ірландія — в квітні, а в Шотландії аналогічна схема запрацює з наступного року.

Це питання є досить важливим для країни, адже щороку в сміття викидається мільярди пакетів, і тільки 6% з них переробляють.

В Уельсі після того, як пакети стали платними, їхнє споживання впало на 80%, пише видання, і Девід Кемерон назвав цей досвід «дуже успішним». А в Республіці Ірландія, де аналогічну норму було запроваджено в 2002 році, люди зараз використовують на 90% менше пакетів.

Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри пакування і автоматизації виробничих процесів Луцького національного технічного університету Богдан Пальчевський так прокоментував ставлення Англії до навколишнього середовища:

— Державна політика Англії спрямована на захист навколишнього середовища. Оскільки інші європейські країни давно запровадили використання екологічно чистих пакетів, а саме з волокнистих матеріалів (паперових, тканинних та з біо — відходів) і обмежили використання пластику, то можна відзначити певне відставання Англії в цій галузі захисту довкілля. Це викликає занепокоєність англійської спільноти. Аспект викидів пластикових відходів в навколишнє середовище займає чільне місце в обговорені і дискусіях екологів цієї країни, оскільки вже очевидно, що найпершим кроком для Англії стане запровадження масового виробництва екологічно чистих волокнистих пакувальних матеріалів.

Що ж до переробки пластикових пакетів в Україні Богдан Пальчевський розповів, що «в нас відсутня налагоджена система сортування та переробки сміття, що штовхає нас до екологічних проблем глобального характеру. На території держави сотні полігонів сміття, переважно із пластикових пакетів і пляшок, стан яких жахливий. Це спричинено нехваткою сміттєпереробних заводів та перезавантаженням тих які є. Ситуацію посилює низька побутова культура українців, які перетворюють ліси та парки на стихійні сміттєві полігони. Вважається мало не нормою залишати пластикові пакети, пляшки після пікніків».

Також професор додав, що в Україні відсутня культура роздільного збору пластикового сміття. Але прогрес у вирішені даної проблеми присутній. Український бізнес робить власні кроки, щоб звільнити екологію від пластикового тягаря. Прагнучи уникнути екологічної катастрофи, чиновники замислюються над тим, щоб скоротити використання пластикової упаковки за допомогою закону. Поступово переймається досвід європейських колег, а саме стратегія «зеленої крапки», яка наноситься на паковання, щоби свідчити про те, що утилізація упаковки внесена в її ціну і вже сплачена виробником.

Джерело: ilovemilk.info

Детальніше »

Уряд затвердив порядок використання коштів на екологічну модернізацію підприємств

Кабінет Міністрів України затвердив порядок використання коштів на екологічну модернізацію підприємств. Про це йдеться у постанові КМУ від 7 серпня 2013 року № 569, опублікованій в “Урядовому кур’єрі”. Згідно з документом кошти спрямовуються на забезпечення раціонального використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів, охорони і раціонального використання водних ресурсів та охорони атмосферного повітря.

Бюджетні кошти використовуватимуться з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, пов’язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, їх скиданням безпосередньо у водні об’єкти, розміщенням відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.

За словами міністерстра екології та природних ресурсів Олега Проскурякова, проект постанови стосується поліпшення екологічної ситуації та зменшення загрози життю та здоров’ю населення різних регіонів через дієвий механізм фінансування природоохоронних заходів місцевого масштабу.

Крім того, прийняття постанови дозволить фінансувати природоохоронні заходи, що мають важливе значення для забезпечення охорони навколишнього природного середовища регіонів.

Як повідомлялось, народні депутати України Сергій Матвієнков та Володимир Бойко пропонують парламенту встановити, що підприємства гірничо-металургійного, коксохімічного, хімічного та нафтохімічного, паливно-енергетичного, цементного комплексів промисловості 70% збору за забруднення навколишнього природного середовища залишають у своєму розпорядженні для цілеспрямованого фінансування природоохоронних заходів. Про це говориться у проекті закону № 2807 “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо сплати екологічного податку підприємствами окремих галузей промисловості”.

Джерело: unn.com.ua

Детальніше »

У США навчилися робити паливо з використаних фломастерів

Компанія «Crayola» – виробник товарів для творчості – знайшла спосіб перетворювати пересохлі маркери та фломастери на джерело енергії для бойлерів, кораблів і машин. Компанія, яка щороку випускає до 700 мільйонів маркерів, та нью-йорксьска компанія чистої енергетики JBI співпрацюють у програмі під назвою «Colorcycle», - повідомляє foxnews.

Понад 600 шкіл по всіх Сполучених Штатах погодилися безкоштовно збирати використані маркери для переробки. Далі утиль потрапляє до JBI, яка спеціалізується на переробці пластику. Там старі маркери розплавляють у спеціальних хімічних реакторах.

Вони розщеплюють довгі комплексні молекули пластику, до складу кожної з яких входять тисячі атомів. За годину така машина переробляє понад 900 кілограмів пластику, виробляючи щохвилини по кілька літрів сировини для пального. 80 відсотків перетворюють на дизель, 20 – на легку нафту.

«Щоб використовувати «пальне з фломастерів» у звичайних авто, потрібна лише спеціальна присадка», - каже головний технолог компанії JBI Джон Бординюк. 

А от з точки зору захисту довкілля, за його словами, пластиковий дизель набагато безпечніший за звичайний. Досі компанія «Crayola», яка виробляє 60 відсотків маркерів та 80 процентів кольорової крейди світу, мала значні проблеми з переробкою.

До неї надається лише оболонка маркерів, і користувачі здебільшого просто викидають відпрацьовані фломастери й не морочаться з вийманням стержня перед тим, як здати у переробку.

Учні шкіл, які беруть участь у програмі «Colorcycle», не лінуються цього робити, бо тепер розуміють: така невеличка й загалом нескладна дія – частина великої справи збереження світу, в якому жити їм.

Від початку дії програми «Crayola» вже переробила таким чином 17 тисяч використаних маркерів і планує підняти планку до 70-ти мільйонів.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Сортування сміття у Німеччині: вгадай, що куди викидати

Жовті мішки, блакитні відра, зелені контейнери – німці відомі на весь світ своїм сортуванням сміття. Але куди викидати, наприклад, зубну щітку? Це навіть багатьом німцям незрозуміло.

У німецьких помешканнях, зазвичай, стоять кілька відер для сміття. Жовті - для пластикових або металічних упаковок, сині - для паперу, зелені - для скла, сірі - для решти відходів. Німці, загалом, повинні б знати, куди яке сміття належить викидати. Однак реалії зовсім інші.

Боннська фірма з утилізації сміття Remondis з'ясувала, що близько половини вмісту жовтих контейнерів – "неправильні" відходи. Тобто, ті, що туди не належать. Наприклад, зубні щітки. Однак опитування показало, що більшість громадян упевнені: зубні щітки мають викидатися у контейнери жовтого кольору.

Власне, система, яку запровадили в Німеччині на початку 1990-их приписом щодо упаковки, мала на меті переробку якомога більшого обсягу пластикового та металічного сміття. Саме тому громадяни, сортуючи усі цінні речовини, мають сподівання, що роблять внесок у збереження довкілля. Ніколас Мюллер з фірми Remondis каже DW: "Багато громадян звикли до того, що у жовті контейнери, в принципі, можна викидати усе, що містить пластик".

А це помилкове судження. Хоча зубна щітка має пластикову основу та пластикову щітину, вона не є "жовтим" сміттям, оскільки це не упаковка.

Великі витрати для сміттєпереробників

Куди ж німцям викидати зубну щітку?

Коли надсучасна установка Remondis сортує сміття, вона не розпізнає зубні щітки або їм подібне як упаковку та відсортовує ці відходи як "вкинуті помилково". Ніколас Мюллер наголошує, що утилізація такого "неправильного" сміття може коштувати дуже дорого. Адже його доводиться спалювати з усім іншим сміттям.

А спалення сміття коштує від 100 до 200 євро за тонну. Натомість спресовані пластикові пляшки або алюміній на вільному ринку можна продавати за хорошу ціну.

Проте чинним законодавством спалення сміття, вкинутого в інші контейнери, зовсім не забороняється. Припис щодо упаковки передбачає, що на вторинну переробку мають іти взагалі лише 36 відсотків пластикових відходів. Хоча експерти давно вимагали покращення системи переробки пластикового сміття, у компаній-переробників немає ані зобов'язання, ані інших стимулів вкладати ресурси у підвищення цієї квоти.

Нове обладнання для кращого сортування

З технічного погляду, необхідний потенціал для вторинної переробки зубних щіток та аналогічних їм відходів вже існує, сказав в інтерв'ю DW експерт кассельського університету Арнд Урбан.

Новітні сортувальні машини роблять можливим підвищити відсоток повторного використання сировини, однак вони коштують грошей. "Це інвестиції, персонал, витрати на електроенергію і тому подібне",- пояснює Урбан.

Від нової системи була б не стільки економічна користь, скільки екологічна. Ось чому у 2015 році готується новий закон про цінні речовини. Тоді нинішні жовті контейнери та мішки, як очікується, будуть замінені так званими "контейнерами для цінних речовин". У яких буде місце не лише вжитим упаковкам, а й іншому пластиковому сміттю – наприклад, старій зубній щітці.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Про розробку і впровадження програми соціально-гігієнічного моніторингу в місті Алчевськ

Несприятлива екологічна обстановка і депресивне соціальне середовище життєдіяльності негативно відбиваються на стані здоров'я дитячого і дорослого населення і умовах його мешкання. У м.Алчевське, як в цілому по Україні, відбувається несприятлива демографічна ситуація, яка характеризується зниженням народжуваності і збільшенням смертності населення. Для Алчевська характерна загальна тенденція до зростання поширеності і захворюваності населення онкологічними і серцево-судинними захворюваннями, що є одними з основних причин летального результату.

У зв'язку з ситуацією, що склалася, стала гострішою потреба здійснення радикальніших і ефективніших заходів щодо попередженню і усуненню впливу шкідливих чинників середовища життєдіяльності людини на здоров’я населення. В той же час, розробка вказаних заходів можлива лише на підставі даних системного аналізу чинників середовища життєдіяльності, оцінки їх впливу на організм і визначення ризику вказаних чинників для здоров'я людини.

З цією метою проводиться моніторинг довкілля. Під терміном «моніторинг» розуміється спостереження за якимись об'єктами і явищами. Моніторинг довкілля (МД) - це спостереження за станом оточуючого природного середовища і попередження про критичні ситуації, що створюються, а також що являються шкідливими або небезпечними для здоров'я людей і інших живих організмів. Вказаний моніторинг підрозділяється на: глобальний, базовий (фоновий), регіональний, импактний (кризовий), а також спеціальні види моніторингу.

Глобальний моніторинг - спостереження за загальносвітовими процесами і явищами в біосфері Землі, включаючи її екологічні компоненты, і попередження про виникнення екстремальних ситуацій. 

Базовий (фоновий) моніторинг - спостереження за загальнобіосферними, в основному природними явищами без накладення на них регіональних антропогенних впливів.

Регіональний моніторинг - спостереження за процесами і явищами в межах якогось регіону, де ці процеси і явища можуть відрізнятися і за природним характером, і по антропогенних діях від базового фону, характерного для всієї біосфери.

Імпактний (кризовий) моніторинг - це моніторинг регіональних і антропогенних дій в особливо небезпечних зонах і місцях. Він здійснюється в районах аварій і надзвичайних ситуацій.

У Алчевську з великими виробництвами чорної металургії і коксохімії діє міська система моніторингу, що є частиною обласної регіональної системи. Моніторинг МД в промисловому місті підрозділяється на моніторинг: атмосферного повітря, джерел промислових викидів шкідливих забруднюючих речовин в атмосферу, води відкритих водоймищ (міських ставків, річок Білої і Лозової), стічних вод перед скиданням у відкриті водоймища, питної води, підземних вод тощо.

При цьому найважливішою системой спостереження, що значно пов’язана з охороною довкілля, вважається державний соціально-гігієнічний моніторинг (СГМ). Можна стверджувати, що моніторинг довкілля є одним із найважливіших розділів СГМ. Це пов’язано з тим, що довкілля является дуже значним фактором середовища життєдіяльності, що впливає на стан здоров’я населення.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.02.2006 р. №182 "Про затвердження Порядку проведення соціально-гігієнічного моніторингу". Однак і на цей час в Україні відсутній конкретний механізм централізованого функціонування державного соціально-гігієнічного моніторингу (СГМ). 

Згідно законодавству, одним із основних напрямків діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини. Тому Алчевською міською санепідстанціей на рівні експерименту було розроблено міська програма (проект) упровадження СГМ в м. Алчевську з металургійною та коксохімічною промисловістю.

Автор:  С.В. Капранов 

Кандидат медичних наук за спеціальністью – гігієна, завідуючий відділенням комунальної гігієни та соціально-гігієнічного моніторингу ДЗ «Алчевська міська санітарно-епідеміологічна станція Луганської області», голова секції з атмосферного повітря Луганської обласної організації Українського товариства охорони природи.

Програма передбачає наступні етапи упровадження СГМ, з якими можна познайомитись, зателефонувавши автору у м. Алчевськ, Луганської області, тел. (06442) 2-97-15, 2-23-02, моб.8-050-367-96-86.

Детальніше »

Електронні відходи: аналіз ринку та проблеми утилізації

Забезпечення потреб сучасної людини вимагає від технічного прогресу створення все більшої кількості електронних пристроїв, які дозволяють людині економити час та почувати себе більш комфортно. Нажаль, невеликий термін експлуатації деяких пристроїв, а що важливіше, потужний тиск маркетингових акцій на свідомість людей призводять до швидкої заміни електронних пристроїв. У результаті, щороку у світі утворюється близько 50 млн тон електронних відходів, а їх накопичення відбувається втричі швидше, ніж зростання кількості інших відходів. 

Найбільш швидке зростання кількості електронних пристроїв спостерігається в країнах, що розвиваються (в першу чергу Китай, Індія, країни Латинської Америки). Це викликано тим, що Америка та багато європейських країн експортують електронні відходи до «країн третього світу», погіршуючи в них екологічну ситуацію. Так вже зараз у Китаї щорічно на звалища потрапляє 500 тис. т холодильників, 1,3 млн т телевізорів і 300 тис. т персональних комп’ютерів. В Індії − 275 тис. т холодильників, 275 тис. т телевізорів та 56,4 тис. т комп’ютерів [1].

В Україні проблема накопичення електронних відходів стоїть дуже гостро через: 1) зростання ринку електронної техніки та 2) відсутність налагодженої системи її утилізації. Згідно зі статистичними даними на території України перебувають у користуванні 53,6 мільйона мобільних засобів зв’язку, щороку імпортується 300 тисяч портативних комп’ютерів, 277 мільйонів елементів живлення (батарейок). У перерахунку на вагу це становить 4,5 тисячі тонн батарейок і акумуляторів на рік, які після відпрацювання є потенційно небезпечними відходами [2]. Результати дослідження ринку “GfK Ukraine” за перший квартал 2013 року свідчать, що порівняно з аналогічним кварталом минулого року обсяги продажів в грошовому виразі зросли на 14% . В «зеленій зоні» опинились усі сектори, а найбільшого росту досягли групи побутової електроніки (22%), великої (19%) та малої (18%) побутової техніки та телеком-продукція (14%). Загальні обсяги продажу побутової техніки та електроніки за підсумками кварталу складають майже 11 млрд грн. Динаміка продажів побутової техніки представлена на малюнку 1.

Табл.1 Динаміка продажів на ринку побутової техніки та електроніки в Україні, млрд грн.

Процес переробки електронних відходів складається з трьох етапів: 1) збір; 2) сортування/демонтаж та попередня обробка (включає сортування, демонтаж, механічну обробку); 3) кінцева обробка (очищення та утилізація) [4]. Основною причиною, через яку в Україні накопичуються на звалищах електронні відходи, є відсутність законодавчого поля, яке б регулювало всі 3 етапи.

Газета УНІАН повідомляє, що у 90-ті роки деякі європейські країни заборонили розміщення електронних відходів на полігонах. А виробників електронних приладів на законодавчому рівні в ЄС зобов’язали безкоштовно приймати відпрацьоване або непридатне для подальшого використання електричне й електронне обладнання, нести відповідальність за його утилізацію, зокрема й фінансову. Щодо ситуації в Україні, то 16 лютого 2010 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами». Завдяки цьому документу Закон України «Про відходи» доповнено статтею 35-1 «Вимоги до поводження з побутовими відходами», відповідно до якої небезпечні відходи необхідно збирати окремо від інших видів побутових відходів, а також відокремлювати на етапі збирання чи сортування та передавати спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензії на їх переробку. До І класу небезпеки відносяться відпрацьовані люмінесцентні лампи та відпрацьовані малі побутові хімічні джерела енергії (батарейки та акумулятори) [1]. Наразі в Україні, відходи електроніки утилізуються лише на одному підприємстві у Львові (ДП «Аргентум»). Головною проблемою є відсутність системи централізованого збору відпрацьованої електронної техніки та люмінесцентних ламп, якими користується більшість мешканців. Щодо батарейок, ситуація виглядає краще завдяки встановленню пунктів їхнього збору у громадських місцях. Окрім цього, утилізацією електронного обладнання та комп’ютерної техніки займаються приватні підприємства, зокрема НВП «Екологічна лабораторія» (http://www.eco-lab.com.ua).

Таким чином, в Україні спостерігається прискорення темпів накопичення електронних відходів, а недосконала система управління призводить до неможливості ефективної утилізації відпрацьованого електричного та електронного обладнання. Згідно огляду Всеукраїнської екологічної громадської організації «МАМА-86», для покращення існуючої системи поводження з електронними відходами необхідно включити основні принципи «електронних» директив ЄС (Директива 2002/96/ЄС про відходи електричного та електронного обладнання та Директива 2002/95/ЄС про обмеження використання певних небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні; нові Директива 2012/19/ЄС та Директива 2011/65/ЄС) в національне законодавство [2].

Автор: Марія Пазиніч

Джерела:

1) Газета СІМ ДНІВ Рівне [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://7d.rv.ua/2012/10/11/на-нас-наступають-електронні-відходи/

2) Вирішення проблеми електронних відходів: європейські підходи до української проблеми, К.,2013. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irf.ua/files/ukr/programs/euro/publication_final_web.pdf

3) Прес-реліз GfK Ukraine [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.business.ua/upload/analytics/analitics%202013/2013-Q1_GfK_TEMAX.pdf

4) Recycling – From E-waste To Resources. United Nations Environment Programme & United Nations University, 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unep.org/pdf/pressreleases/E-waste_publication_screen_finalversion-sml.pdf

Детальніше »