#ukrpryroda

Українці за свята викинуть у сміттєвий ящик продуктів на 1 млрд грн

Під час свят міським населенням України на смітник викидається кількість продукції еквівалентна 7500 тонн ковбаси "Московської" або 13 тис. тонн твердого сиру, або ж 60 тис. тонн мандаринів.
До 10% продуктів харчування, закуплених українцями до новорічного та різдвяного столу, в остаточному підсумку не споживаються і викидаються в сміття.

Як свідчать дані агентства AgriSurvey асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), зі стандартного святкового столу на чотирьох дорослих та двох дітей у середньому викидається продуктів на 180 грн. Загалом по всьому міському населенню України святкові відходи становлять близько 930 млн грн.

"Таким чином, під час свят міським населенням на смітник викидається кількість продукції еквівалентна 7500 тонн ковбаси „Московської“ або 13 тис. тонн твердого сиру, або ж 60 тис. тонн мандаринів", — стверджує Тарас Гагалюк, директор агентства AgriSurvey УКАБ.

За словами Гагалюка, під час опитування 59% респондентів вказали, що в них під час свят псується до 5% закуплених продуктів, а тих, хто викидає понад 25% куплених до столу продуктів, було 5% респондентів.

Такі показники свідчать про те, що українцям є до чого прагнути в плані культури споживання. Водночас, за даними Організації продовольства і сільського господарства ООН (FAO), щорічно у світі псується близько 1,3 млрд тонн продуктів харчування, а це близько однієї третини продукції, призначеної для споживання людьми.

Джерело: zn.ua

У сфері екології в Україні панує правовий нігілізм – експерт

У Києві робоча група екологічних неурядових організацій представила результати оцінювання національної екологічної політики за 2011 рік. Робота над звітом за поточний рік триває й досі. За підсумками доповіді, головними проблемами в екологічній сфері є галузевий підхід у державному управлінні, недосконале законодавство і небажання влади вести діалог з громадськими організаціями довкілля. Новий міністр екології на презентації не з’явився, але у своєму зверненні пообіцяв, що новий уряд працюватиме над поліпшенням ситуації. Тим часом активісти схильні просити допомоги в іноземних організацій.

В Україні громадська оцінка національної екологічної політики проводиться вдруге. Першу таку доповідь презентували 2003 року, але тоді влада проігнорувала цей документ, а система державного управління в сфері екології відтоді лише погіршилась. Тож неурядові природоохоронні організації створили робочу групу, яка сьогодні представила результати оцінювання екополітики України за 2011 рік.

Ганна Голубовська-Онісімова, експерт від Проекту секторальної бюджетної підтримки ЄС, за сприяння якого відбувалося оцінювання, наголосила, що такий моніторинг – одне із завдань зовнішньої політики України.
«Публікація громадської оцінки національної екологічної політики за 2011 рік до кінця 2012 року є вимогою угоди про фінансування між Україною та ЄС», – каже вона.

«Екологічна політика не є пріоритетною для держави» – редактор доповіді 

Головний редактор доповіді, член ради Національного екологічного центру України Віктор Мельничук вважає, що основними проблемами національної екологічної політики є галузевий підхід в державному управлінні, відсутність аналізу екологічної ситуації та політизація природоохоронної сфери. Він наголошує, що сьогодні екологічна політика не є пріоритетною для держави.

«Наша країна спрямувала свій розвиток на економіку, на отримання прибутків, і ми знаємо, куди ці прибутки йдуть. Окрім цього, вже давно спостерігається правовий нігілізм. Це означає, що природоохоронне законодавство можна не виконувати, і ніхто не несе за це відповідальність», – каже Віктор Мельничук.

Новий міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков на презентацію доповіді не з’явився. Утім, у своєму зверненні він наголосив, що цього разу уряд врахує усі рекомендації та зауваження, викладені у доповіді.
«Міністерство забезпечує своєчасність розгляду звернень громадян. Уряд країни приділяє значну увагу питанням співробітництва з громадськими інституціями», – йдеться у зверненні.

Просити допомоги у влади марно – еколог

Громадські природоохоронні організації таким заявам із профільного відомства не довіряють. Еколог Михайло Довбенчук представляє «Зелений рух «Карпати», який намагається врятувати місто Калуш від екологічної катастрофи. Зараз Михайло Довбенчук звернувся до Програми розвитку ООН в Україні з проханням запросити іноземних фахівців для проведення моніторингу. Адже точних даних про екологічну ситуацію немає, а просити допомоги у влади – марно, каже активіст.

«Це єдиний порятунок, тому що санстанції, обласна, міська і центральна адміністрації усе приховують і надають фальшиві дані. Окрім того, вони не надають нам можливості робити експрес-аналізи на вміст гексахлорбензолу та засолення, які робили іноземні спеціалісти», – скаржиться еколог.

Олена Кравченко, виконавчий директор міжнародної благодійної організації «Екологія – Право – Людина» вважає, що захистити довкілля, послуговуючись нинішнім екологічним законодавством, неможливо. На її думку, потрібно повертати низку законодавчих позицій, які були у 90-х роках, наприклад, екологічну експертизу. Вона наголошує, що гідні законопроекти, розроблені українськими та європейськими фахівцями, є. Однак владі поки що невигідно перетворювати їх на закони.

«Copyright © 2011 RFE /RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа /Радіо Свобода»
Джерело: radiosvoboda.org

Вугілля святкуватиме "камбек"?

Вугілля набуває дедалі більшого значення, вважають фахівці Міжнародного енергетичного агентства. Провину за це покладають на нові індустріальні країни, сланцевий газ і низьку ціну вугілля та викидів СО2.
"Вугілля і газ воюють між собою, і газ вже близький до того, щоб програти у цій війні", - так характеризує Марія ван дер Говен, керівниця Міжнародного енергетичного агентства, світовий ринок енергоносіїв. Вона посилається на дослідження, нещодавно оприлюднене агентством. Його автори фіксують вугільний ренесанс у всьому світі.

Вугілля є одним з найбільш шкідливих для клімату енергоносіїв, наголосив в інтерв'ю DW Карстен Смід з німецької філії міжнародної природозахисної організації Greenpeace. Адже під час спалювання вугілля виділяється велика кількість вуглекислого газу.

Важливість вугілля

2011 року, за даними Міжнародного енергетичного агентства, вугілля було другим за важливістю постачальником енергії після нафти у світі. Тим часом 28 відсотків від усієї світової енергетичної потреби покривається за рахунок вугілля.


До 2017 року, за прогнозом агентства, обсяги використання вугілля тільки збільшуватимуться – до 500 тисяч тонн на рік. Причина цього: "Відносно висока ціна газу з порівняно низькою вартістю вугілля, а також, чесно кажучи, недбале ставлення до вартості викидів СО2 у Європі", - резюмує ван дер Говен.

Провина сланцевого газу

Натомість у США, за словами експертки, нині видобуваються великі кількості відносно дешевого сланцевого газу. У цьому разі йдеться про "невеличкі поклади гпазу глибоко під землею, що видобуваються новими методами". Зі сланцевим газом вугільна промисловість у США тягатися не може, тож, як каже ван дер Говен, вугілля постачається до Європи, перенасичуючи цей ринок.


Водночас ціна, яку промисловість має сплачувати за кожну тонну викидів вуглекислого газ, відносно низька. "Цей найважливіший інструмент для захисту клімату в Європі не працює", - стверджує Смід. Цінова динаміка підтверджує ці слова: раніше тонна СО2 коштувала 30 євро, сьогодні вона досягла позначки шість-сім євро. "Тому енергетична промисловість може собі дозволити спалювати брудне вугілля у такій кількості", - пояснює Смід.

Китай - це вугілля

Крім того, зростання потреби в енергії у нових індустріальних країнах, особливо в Китаї та Індії, покривається за рахунок вугілля. Як каже ван дер Говен: "Дуже важливо замислитися, що рішення, які ухвалюються в Пекіні чи Делі, і які стосуються видів енергії, мають великий вплив на нас усіх". У документі Міжнародного енергетичного агентства містяться слова "Китай – це вугілля, вугілля – це Китай". Утім, і це може невдовзі змінитися, вважає Смід: "У Китаї зараз кожні дві години споруджується нова вітряна електростанція".


Керівниця Міжнародного енергетичного агентства ван дер Говен теж ввважає, що газовій монополії може бути покладено край. Зокрема, за допомогою комбінації з енергоефективних і чистих технологій для вугільних електростанцій, активнішого розвитку відновлювальної енергетики.

Крім того, не варто забувати атомну енергетику, додає вона. З цього питання, як відомо, кожна країна визначається самостійно. У той час, коли, наприклад, Німеччина вирішила відмовитися від "мирного атому", деякі інші держави продовжують розвивати цей напрямок.

Джерело: dw.de

Живі ялинки виявилися у 20 разів екологічнішими за штучні

Як показало дослідження, проведене екобюро Greens, при виробництві в Китаї однієї півтораметрової штучної ялини утворюється 57 кілограмів двоокису вуглецю (СО2), в той час як обсяг виділеного парникового газу від живої ялини аналогічної висоти складе 2,6 кілограма.
Окрім того, що вуглецевий слід, або сумарний обсяг усіх парникових газів, які викидаються в атмосферу протягом усього життєвого циклу штучних ялин у багато разів перевищує вуглецевий слід живих лісових красунь, більшість штучних ялинок зроблені з матеріалу, який містить ПВХ.

Після того, як такі новорічні дерева потрапляють на звалища, що речовини, які містяться в них, викликають закислення грунтових вод. А спалювати такі ялинки небезпечно через те, що в атмосферу виділяться канцерогени. У той же час жива ялина повністю розкладається.

Відзначимо, що Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF) уже четвертий рік закликає купувати живі ялинки замість штучних.

Але при цьому співробітники фонду підкреслюють, що жива ялинка екологічна тільки в тому випадку, якщо вона вирощена в розпліднику або легально заготовлена в лісі.

Якщо ж дерево було зрубано браконьєром, то купівля такої ялинки сприятиме руйнації екосистеми лісу, оскільки замість зрубаного дерева не буде посаджено нове. Крім того, є ймовірність, що у стовбурі цієї ялини розплодяться комахи-шкідники, які можуть погубити сусідні дерева.

Джерело: zn.ua

На Запорізькій АЕС в аварійному режимі відключено третій енергоблок

Вранці 20 грудня енергоблок №3 на Запорізькій АЕС було відключено від мережі дією захисту. Причини відключення з'ясовуються. Радіаційний фон в нормі.
Як повідомила прес-служба НАЕК "Енергоатом", реакторна установка знаходиться на 10% рівні потужності.
Радіаційний фон на проммайданчику і в санітарно-захисній зоні (територія навколо АЕС радіусом 2,5 км) - 8-12 мікрорентген на годину, що відповідає природному радіаційному фону в місці розташування Запорізької АЕС.

Запорізька АЕС — найбільший енергетичний об'єкт в Україні та Європі зі встановленою потужністю 6000 МВт. На ЗАЕС експлуатуються 6 енергоблоків потужністю 1 млн. кВт кожен. Третій енергоблок був введений в експлуатацію в 1986 році.

В останні роки станція виробляє близько 50% всієї електроенергії, виробленої атомними станціями України, і більше 22% від загального виробітку електроенергії в країні.

Джерело: zn.ua

Після Кіото. На кліматичному саміті в Катарі світ показав, що не може врятувати себе від глобального потепління

Конференція ООН з питань зміни клімату яка відбулась на початку грудня  в катарській столиці Доха завдала удару по економічній основі Кіотських угод - міжнародній торгівлі правами на викид в атмосферу вуглекислих газів.
Без економічної основи вся система Кіото виглядає не більш ніж декларацією про наміри, а для України це означає перспективу втратити головну перевага, яку вона отримала, підписавшись під Кіотськими домовленостями.

Можливість заробити на "торгівлі повітрям" свого часу подавалася як головний аргумент на користь ратифікації протоколу. Цифри називалися найрізноманітніші - від $ 50 млрд. до $ 100 млрд. Однією з головних причин провалу нинішнього саміту стала позиція делегації США. Глава американської делегації Тодд Стерн в черговий раз заявив, що його країна зараз не готова виділяти нові кошти на боротьбу зі змінами клімату.


Цього разу позицію Вашингтона підтримало і більшість інших розвинених країн. Навіть ЄС, який останні роки перебував на піку боротьби з глобальним потеплінням, визнав, що коштів на інвестиції в нові технології боротьби із зміною клімату більше немає. За даними Європарламенту, європейці зможуть зібрати ще $ 6 млрд. на допомогу країнам, що розвиваються, і це будуть останні гроші.

З іншого боку, країни Азії, Африки та Океанії в черговий раз нагадали, що рік тому на зустрічі в південноафриканському Дурбані їм пообіцяли до 2020 року виділити $ 100 млрд. допомоги. Ці вимоги підтримали і Індія з Китаєм - саме на їх території знаходяться 16 заводів, викиди від яких складають 40% всіх парникових газів у світі. У результаті переговори, що тривали майже шість років між 194 державами, знову зазнали фіаско.

Навіщо ж знадобилося американцям (мало хто сумнівається в тому, що ідея альтернативного угоди належить США) робити підкоп під Кіотські угоди? Ну не підписали і забули, як мовиться, не їх проблема. Але причини, зрозуміло, є. Причому причини як економічні, так і політичні.

Антикіотізм

Ще в 2007 році представники більшості країн світу збиралися в Балі, де вперше озвучили бажання до закінчення першого періоду Кіотського протоколу підписати новий документ з більш амбіційними цілями. Тоді, на думку глави дослідницької служби National Center for Policy Analysis Стерлінга Бруннета, розвинуті країни могли дозволити собі говорити про екологію і роздавати обіцянки. "Особливо ЄС, який в Балі обіцяв знизити свої викиди до 2020 року на 30%. І постійно переконували США, що потрібно зробити те ж саме", - розповідає експерт "Інвестгазеті". Вашингтон тоді проігнорував конференцію, пояснюючи це тим, що не ратифікував Кіотський протокол, і скорочення викидів завдадуть удару по економіці країни. Виступаючи в кінці 2007 року перед Конгресом, Джордж Буш заявив, що економічні втрати від такого кроку можуть скласти 3% ВВП.

З настанням кризи головною зміною у світовій екологічної дипломатії було те, що країни, що розвиваються почали ще наполегливіше просити грошей. Представники Ліги неприєднаних держав заявили, що найбіднішим країнам потрібно отримувати не менше $ 40 млрд. на рік, щоб тримати ситуацію під контролем. Крім того, країни відчули, що потрібно швидко підписувати новий договір, щоб отримати уявлення про те, що буде далі з земним кліматом.

Але на першому ж великому саміті в Копенгагені в 2009 році відбувся гігантський провал. Країни ні про що не змогли домовитися. На думку Джонатана Ліна з Intergovernmental Panel on Climate Change, лідери ЄС, які організували цей саміт, переоцінили прагнення США до реформ під керівництвом тоді тільки обраного Барака Обами. Крім того, до саміту в ООН підготували доповідь, згідно з якою тільки Європа намагається виконувати свої екологічні зобов'язання, але і вона далека від того, щоб скоротити свої викиди на 8% в порівнянні з 1990 роком. Решта ж держав просто використовують екологічні проекти для того, щоб отримувати міжнародну допомогу.

Наступні два роки змінили і позицію ЄС. На саміті в Дурбані (в 2011 році) делегація Євросоюзу заявила, що з $ 20 млрд., які ЄС виділив на допомогу Африці, тільки 30% коштів було витрачено на екологію. Інші зникли.

Тоді ж експерти стали помічати, що в Брюсселі все менше говорять про зміни клімату та все більше думають про те, як би списати борги проблемних економік. "Якщо раніше в ЄС говорили, що зможуть дати гроші на мінімізацію наслідків зміни клімату і самі будуть вести політику зниження викидів, то тепер ця риторика змінилася. Адже в одній тільки Великобританії переоснащення енергетики буде коштувати до $ 17 млрд. у наступні 10 років ", - говорить Тіммонс Робертс, старший аналітик Інституту Брукінгса.

У США, як і раніше, скептично ставляться до всіх міжнародних екологічних ініціатив. Крім того, на думку експертів Ради з зовнішньої політики, зараз в Палаті представників переважають республіканці, а вони завжди були проти виділення грошей на боротьбу зі зміною клімату. Тому на зустрічі в Катарі США заявили, що також не будуть брати на себе додаткові міжнародні зобов'язання, а краще самі знизять викиди. Тим більше що міжнародні гроші йдуть в  далеко не бідні країни.

"Виживання найтовстіших"  - скульптура данського художника Йенса Галшіота в гавані Копенгагена. Скульптура являє собою гладку фігуру богині правосуддя, що символізує багатий індустріальний світ, яка сидить на спині худого, виснаженого африканця. (AP/Peter Dejong)

Проте професор британського Букінгемського університету Джуліан Морріс вважає, що вся справа у великій політичній грі. Ініціатива Вашингтона дійсно схожа на спробу вивести азійські економіки, і в першу чергу китайську, з під контролю Кіотського протоколу. За нинішнього ступеня інтеграції стан американської економіки багато в чому залежить від стану економік азійських "тигрів". І США не зацікавлені в різкому зниженні економічного зростання в Азії, і зокрема в Китаї.

Ще менше вони зацікавлені в тому, щоб Китай в рамках кіотського процесу потрапив під контроль якоїсь "третьої сторони" - скажімо, ЄС.

У цьому інтереси США розходяться з європейськими. Євросоюз, економіка якого є слабшою від американської, прагне обмежити можливості Китаю, чиї товари широкого вжитку за рахунок низьких цін успішно конкурують з європейськими на світових ринках. А обмеження на техногенні викиди за Кіотською угодою могли б стати зовнішнім гальмом зростання китайського виробництва.

Багаті проти багатих

Головними одержувачами міжнародної допомоги в сфері екології залишаються країни, що розвиваються, на чолі яких стоять Китай та Індія. Зараз це особливо дивно, так як Пекін хоче зайняти місце другої за обсягом економіки в світі, а ВВП Індії за 10 років зріс майже на 100%.


Разом з тим ці гіганти знаходяться в одній групі з острівними "карликами" Науру або Мальдівськими островами, які повільно йдуть під воду. А економічна допомога розподіляється нерівномірно.

З іншого боку, розвинуті країни самі пообіцяли довести до 2020 року розмір економічної допомоги до $ 100 млрд. Але поки змогли зібрати лише $ 11 млрд. У 2013 році доведеться виділити ще $ 21 млрд., а в 2015-му сума "пожертвувань" складе не менше $ 41 млрд. В умовах кризи зробити це буде практично неможливо. Тому в Катарі розвинені держави запропонували знизити обсяг допомоги до $ 60 млрд. Китай, у свою чергу, намагається сформувати і свій внутрішній ринок квот по викидах парникових газів. Пекін спочатку не брав на себе зобов'язань по скороченню викидів і тому зараз активно може постачати свої квоти на світові ринки. І, за прогнозами Всесвітньої організації співробітництва та розвитку, до 2020 року Піднебесна зможе зайняти більше 46% світового ринку квот. При цьому Китай ще й отримує міжнародну допомогу.

"Саме тому розвинені країни хочуть переглянути всю систему боротьби з потеплінням. Вона, швидше за все, буде базуватися на внутрішніх реформах в самих країнах і двосторонніх договорах", - вважає Стерлінг Бруннет.

Чорний день календаря

Позиція України на екологічному саміті виглядала, м'яко кажучи, консервативно, відстоюючи право і надалі торгувати невикористаними квотами. Київ в рамках Кіотського протоколу отримав квоту на рівні викидів 1990 року. І зараз, за ​​даними екологічних організацій, досяг лише 41% викидів від цього рівня. Тому зараз Україна намагалася отримати дозвіл торгувати квотами до 2020 року, якими не змогла скористатися раніше. У Катарі їй не вдалося провести це рішення, і тепер ситуація для країни істотно ускладниться.

Українська делегація під керівництвом міністра екології Едуарда Ставицького так і не домоглася права вільно торгувати залишившимися квотами

Японія, Іспанія, а також низка інших основних покупців квот на глобальному ринку публічно зобов'язалися більше не купувати чужі тонни СО2, а спробувати зберегти власні викиди. Крім того, в останні роки на ринок вийшли Росія, Канада і Нова Зеландія, які хочуть отримати до 2015 року не менше 40% ринку.

А Україні тепер буде складніше витрачати гроші, які вона отримує на екологічні проекти. У майбутньому, на думку більшості експертів, новий договір навряд чи буде підписаний. В кінці 2012 року, коли закінчиться перший етап Кіотського протоколу, світ опиниться в ще більшому невіданні щодо свого екологічного майбутнього. За даними ООН, незабаром на боротьбу з потеплінням треба буде витрачати не менше $ 15 млрд. на рік. І ця сума зростатиме з року в рік. Але навіть у цих умовах політики не поспішають домовлятися, сподіваючись, що кліматичного колапсу не станеться.

Джерело: investgazeta.net

Найбільш екологічно чисті країни світу

Список країн, які найбільш ретельно піклуються про природу, опублікували фахівці Єльського університету.
Лідером, серед найбільш «зелених» країн стала Ісландія. Самою природою були створені всі умови, щоб цей куточок залишався чистим. У країні багато геотермальних джерел, що дозволяє вирішити низку енергетичних проблем. Житлові будинки обігріваються тільки за рахунок теплих джерел. 


Ісландія

Якщо раніше, острів на 70% залежав від поставок вугілля з інших держав, то тепер вугілля в енергетичному секторі Ісландії складає всього 18%, а до середини цього століття уряд країни планує повністю перестати використовувати природні копалини, зокрема нафту та вугілля.

Швейцарія.

На другому місці опинилася Швейцарія. Ця країна зі своїми численними рекреаційними зонами та національними парками завжди вважалася однією з найзеленіших. Для обігріву багатьох будинків в Швейцарії використовуються геотермальні джерела, а власники готелів з радістю нададуть вам знижку, якщо ви приїдете на гібридному транспорті.

Коста-Ріка

Третьою в рейтингу найчистіших країн стала Коста-Ріка. Це держава почала проводити активну політику із захисту своїх тропічних лісів і їх біорізноманіття. Влада контролює діяльність компаній, вирублення лісів. Навіть незважаючи на кризу, в 2008 році в країні посадили 5 млн. нових дерев.

Швеція

Четверте місце дісталося Швеції. Плани її уряду вражають. Влада країни хоче до 2020 року перевести всі житлові приміщення на безпаливний режим. Говорячи простіше, обігрів будинків планується здійснювати з використанням тільки відновлювальних джерел (сонячної енергії, енергії річок і вітру). Жителям країни вже роздають виготовлені з тирси кульки для опалення.

Норвегія

І п'яте місце отримала Норвегія. Її влада планує до 2030 року звести до нуля викиди СО2 в атмосферу. З цією метою закуповується сучасне обладнання, на виробництві впроваджуються екологічні технології. У Норвегії активно будують залізниці, щоб жителі могли подорожувати без автомобілів. На сьогодні завдяки вжитим заходам викиди СО2 вдалося знизити на 40%.

Джерело: vkurse.ua

Запоріжжя, яке вмирає. Мешканці тікають з міста, непридатного для життя

Майже мільйонне Запоріжжя – зона екологічного лиха! Про це дедалі гучніше заявляють захисники довкілля та місцеві жителі. У центральних районах промислові гіганти викидають стільки диму та пилу, що люди бояться виходити на вулицю.
«Особливо після 6-7 години вечора якщо виходиш на вулицю, дихати прямо нічим. Запах дуже неприємний», - скаржиться жителька Запоріжжя Олена Глінка.

Екологи і санітарні служби одностайні – понад сотня великих промислових підприємств – найбільша біда міста. Торік вони випустили в повітря майже 120 тисяч тонн викидів, що на 7 тисяч тонн більше, ніж 2010-го. А з наступного року значно зменшуються повноваження санітарних служб. І контролювати діяльність забруднювачів буде важче.


Біда Запоріжжя ще й у тому, що радянські будівельники, зводячи промислові гіганти, не врахували напрямків вітру. Промисловий майданчик у Запоріжжі – на північному сході міста. Житлові райони в радянські часи звели південніше.


Північно-східні вітри щоденно несуть городянам тисячі тонн шкідливих викидів. Лише за офіційними даними на одну людину тут припадає понад 100 кілограмів шкідливих речовин.

Один із найбільших забруднювачів повітря в місті – металургійний завод «Запоріжсталь», кажуть фахівці. На самому ж комбінаті цього не заперечують, але запевняють, що попри кризу на ринку металу – цьогоріч збудували новий фільтр для одного з екологічно небезпечних агрегатів. За 4 роки планують встановити такі фільтри на всіх виробництвах і вдвічі скоротити викиди.

Київський інститут імені Марзеєва вже 10 років проводить повномасштабні дослідження екології в Запоріжжі. За даними науковців, ситуація трохи покращилась, але переважно за рахунок зупинки алюмінієвого комбінату та заводу феросплавів.

Та всі проблеми запоріжців – у столиці, переконані фахівці. Бо влада пішла назустріч промисловцям, що потерпають від фінансової кризи, і послабила екологічні вимоги до них.

«Комітет з технічної регламентації затвердив скорочення нормативу по оксиду азоту. І зараз, коли ми стикаємося з цими показниками у викидах підприємств, вони вписуються у норму», - каже спеціаліст з Інституту гігієни та медичної екології ім. Марзеєва Олена Торос.

Лідери екологічних громадських організацій переконані: легше дихатиметься у Запоріжжі, коли й самі городяни цього домагатимуться. Поки ж на акції захисту довкілля у майже мільйонному місті збираються максимум два десятки людей.



Джерело: fakty.ictv.ua

Британська влада дозволила видобуток сланцевого газу, незважаючи на землетруси

Видобуток сланцевого газу в Великобританії вже призвів до землетрусів. Екологи стверджують, що у Великобританії видобуток сланцевого газу викличе менше ентузіазму, ніж у США, оскільки подекуди зелений ландшафт неминуче перетвориться в промислові райони.
Уряд Великобританії дозволив компанії Cuadrilla відновити видобуток сланцевого газу в графстві Ланкашир. Експерти неоднозначні в оцінках того, наскільки безпечний спосіб видобутку цього газу — гідравлічний розрив пласта.



Компанії Cuadrilla довелося призупинити видобуток газу після підземних поштовхів у районі міста Блекпул. Уряд окреслив умови видобутку газу з метою мінімізувати ризик сейсмічної активності.


Спосіб гідравлічного розриву пласта передбачає закачування в свердловину під великим тиском суміші води, піску та хімікатів.


Міністр енергетики Британії Ед Дейві заявив, що сланцевий газ — багатообіцяючий ресурс для енергетичної галузі країни, здатний скоротити обсяги імпорту, який рік від року збільшується на тлі скорочення запасів газу в Північному морі.

За його словами, після підземних поштовхів уряд виявив недоліки в управлінні компанією, які потім були усунені.

Міністр додав, що вплив газовидобутку на екологію, зокрема, забруднення води і повітря, вже регулюється "суворим британським законодавством".

У США видобуток сланцевого газу призвів до різкого падіння цін в енергетиці, і британський прем'єр висловив надію, що подібне може трапитися у Великобританії.

Проте експерти попереджають британську владу про те, що видобуток сланцевого газу необов'язково призведе до такого ж результату, як у США. На їхню думку, надмірна залежність від газу в довгостроковій перспективі може привести до того, що споживачам доведеться платити більше, оскільки ціна на газ на міжнародних ринках нестабільна.

Вони підрахували, що підтримка урядом відновлюваних джерел енергії та атомної енергетики призведе до зростання рахунків за електроенергію до 2020 року в середньому на 100 фунтів на сім'ю.

У свою чергу екологи стверджують, що у Великобританії видобуток сланцевого газу викличе менше ентузіазму, ніж у США, оскільки подекуди зелений ландшафт неминуче перетвориться в промислові райони.

Опитування показують, що британці воліли б бачити вітрогенератори, ніж газові турбіни.

Джерела: zn.ua та bbc.co.uk

Будинок майбутнього, що сам виробляє електроенергію

Довгий час думки про будинок, який виробляє більше електроенергії, ніж використовує, вважалися лише мрією. Але вже сьогодні звичайна німецька родина з Берліна випробовує такий будинок.
Йорг Вельке не міг собі уявити, що він сам зможе забезпечувати себе електроенергією. Сьогодні це реальність і виглядає скоріше як хобі: хто б з членів його родини не прийшов додому, одразу ж подивиться на чорний сенсорний екран, що знаходиться на стіні в коридорі. Він є серцем будинку. „Це централізована система управління будинком, тут ми можемо ввімкнути світло, підняти чи опустити жалюзі, або ввімкнути опалення“, - пояснює Йорг Вельке, 42-річний історик, що разом зі своєю дружиною Сімоне Віхерс і дітьми Фреєю та Ленцом тестує новий будинок.

Електроенергія власного виробництва

Родина Вельке-Віхерс найбільш вражена сонячною електростанцією на даху, що також контролюється централізовано. Маленька електростанція забезпечує весь будинок електроенергією, нагріває воду і заряджає електромобілі. Перед будинком припарковані два електромобілі та два електробайки. „Це чудове відчуття, коли ти можеш їздити, не забруднюючи довкілля“, - каже Йорг Вельке.

За планом міні-електростанція має виробляти 16.500 кіловат-годин електроенергії на рік. Набагато більше, ніж родина використовує. В старій квартирі вони витрачали 2000 кіловат-годин на рік. Навіть враховуючи заправку електромобілів, вироблена електроенергія залишиться в надлишку, розповідає далі Вельке. „Цією електроенергією заряджається стаціонарний акумулятор“. Велика сіра споруда, що знаходиться в саду, побудована з великої кількості старих автоакумуляторів. Теоретично, цей акумулятор, потужністю 40 кіловат-годин, має забезпечувати весь будинок електроенергією, коли на вулиці темно або в разі неспроможності сонячної електростанції, через погані погодні умови, виробляти енергію. „Це робить нас, певною мірою, незалежними від мережі“, - каже Вельке.

Родина випробувальників: Йорг Вельке, Сімоне Віхерс, Фрея та Ленц

Високотехнологічні енергозберігаючі конструкції

«Так задумано у теорії», - посміхається Йорг Вельке і постукує доброзичливо по кришці домашнього стаціонарного акумулятора в саду. „На практиці акумулятор ще не працює“, визнає Вельке, але його це не дуже турбує: „Це дослідницький проект. Акумулятор робили вперше i за участю різних фірм, що мали збирали його компоненти“.

Той факт, що будинок майбутнього не є повністю досконалим, не становить проблем для 12-річної доньки Фреї та для 8-річного Ленца. В своєму інтернет-блозі вона захоплено пише про свої щоденні купання в нагрітій сонячною енергією воді. Тепер родина використовує енергію набагато вільніше, каже Сімоне Віхерс: „Раніше ми завжди зважували чи й справді потрібно купатися, чи варто набирати ванну повністю, тепер це просто приємне відчуття: лежати у ванній і знати, що вода була нагріта без викидів CO2“.


«Енерговиробляючий» будинок має вигляд чорного квадрату, який було грайливо покладено серед зеленого саду. Футуристична будівля дуже вирізняється посеред комплексів багатоповерхівок. Дизайнерський будинок виблискує своїм великим двоповерховим скляним фасадом, за яким ховається сучасна вітальня-кухня викладена паркетом з натурального дерева. Йорг Вельке та його дружина Сімоне Віхерс перш за все зацікавились будинком через його внутрішнє технічне оснащення. Багато що в будинку регулюється виключно автоматично, це зберігає енергію, каже Йорг Вельке. Датчики руху вмикають світло лише тоді, коли батьки чи діти цього потребують. Таймери задають такт домашнім пристроям, автоматична система вентиляції та спеціальна ізоляція автономно забезпечують гарні кліматичні умови всередині будинку.

Невід'ємною частиною життя родини стали акумулятори - чи йдеться про машини, чи стаціонарний акумулятор, електробайки чи смартфони - все потрібно заряджати. Лише одна річ функціонує без вилки. Перед будинком показує батько Йорг Вельке на місце для паркування електромобілів, під землею знаходиться металева плита: „Це індуктор, а інша, доповнююча його частина, знаходиться в машині“, - пояснює Вельке. Таким чином машина заряджається через повітря, повністю без кабелю та вилки. „Мені не потрібно ні про що думати, машина просто там стоїть припаркована, а зранку, коли мені потрібно їхати, вона знову повністю заряджена.“

Раніше Йорг Вельке називав індукційні зарядні станції технічними дурницями. Та відтоді, як його родина регулярно подорожує на електромобілі околицями Берліна, його думка з цього приводу сильно змінилася. Так, наприклад, в сільських місцевостях здебільшого відсутні кабелі для швидкого зарядження. А на звичайних зарядних станціях зі звичайними розетками потужністю 230 вольт процес зарядження може тривати до дев'яти годин. Тому й не дивує, що в родині Вельке-Віхерс питання „чи є в тебе розетка?“ стало свого роду крилатим висловом.

Багато несподіванок

Але використання електромобілів в повсякденному житті, навіть при повністю заряджених акумуляторах, сповнене несподіванок, каже Йорг Вельке і розповідає про їхню останню подорож до Ліхена, що знаходиться за 100 кілометрів на північ від Берліна. „Найбільш захоплюючим під час цієї подорожі було те, що показники індикатора потужності знизились набагато швидше, ніж це мало б бути, зважаючи на подолану відстань“. Виною всьому було кріплення для велосипедів на даху машини, що через підвищений опір повітря зумовлювало сповільнення електромобіля і, відповідно, додаткові витрати енергії. Можливо, це не останній сюрприз, який чекає на родину Вельке-Віхерс протягом 15-місячного тестування будинку майбутнього.

Джерело: dw.de

Саудівська Аравія планує обходитись "зеленими" джерелами енергії

Всім відомо, що Саудівська Аравія - є однією з найбагатших на нафту та природний газ країна. Основою для її економіки багато в чому служить видобуток та поставка вуглеводневих копалин, на тому ж тримається й внутрішнє енергоспоживання цієї держави. З усіх можливих джерел енергії наразі тут використовуються тільки ці.

Однак тривати така ситуація буде недовго. Керівництво держави взяло до уваги як прогнози вчених, так і екологічний чинник, і зробило воістину революційне заяву - Саудівська Аравія повністю переходить на "зелені" джерела енергії.


Принц Турки бін Фейсал аль Сауд

Як повідомив пресі принц Турки бін Фейсал аль Сауд, незважаючи на те, що у країни достатньо запасів нафти і вугілля, прийнято рішення про переведення всієї енергетики країни в екологічно чисте русло за найближчі двадцять років. Урядова програма вже запущена, профінансований її перший етап - створення під Ер-Ріяд масштабної сонячної електростанції, яка включає в себе дев'ять пірамід. Проект носить ім'я Lunar Cubit і є тільки першою ластівкою подальших перетворень.




Всього в "озеленення" енергетики Саудівської Аравії планується інвестувати близько 100 мільярдів доларів. Такі величезні витрати, тим не менш, повністю окупляться, коли через двадцять років у країні буде вироблятися енергетична міць в 41 ГВт завдяки фотоелектричному устаткуванню. Цього вдосталь вистачить для потреб держави. Пустелі що займають велику площу Саудівської Аравії будуть експлуатуватися з величезною ефективністю в якості майданчиків для встановлення сонячних електростанцій.

Джерела: ecofriendly.ru та designboom.com

Україна втрачає покупців квот на парникові гази

Зобов'язання Кіотського протоколу продовжили до 2020 року. Тож Україна отримала можливість перенести частину своєї квоти викидів, яка не була використана, в перший період зобов'язань. Однак коло їх потенційних покупців зменшилося.
Зокрема від купівлі надлишків українських квот відмовилися такі значні потенційні покупці як Австралія, ЄС, Ліхтенштейн, Монако, Норвегія, Швейцарія та Японія.



Нагадаємо, за 2010-2011 роки Україна від продажу квот на викиди парникових газів в атмосферу отримала 4 млрд грн

Джерело: 24tv.ua

Метеорологи визнали 2012 рік найтеплішим за останні 120 років

Рік, що минає став дев'ятим серед найбільш теплих років, починаючи з 1850 року, коли почали вести документально зафіксовані спостереження за кліматом планети. Про це повідомляє Всесвітня метеорологічна організація.
Згідно з даними ВМО, глобальна температура землі і поверхні океану за січень-жовтень цього року склала близько 0,45 °C (0,81 °F), що вище на 14,2 °С в порівняння з періодом 1961-1990 рр.

Експерти зазначають, що температура повітря в перші 10 місяців поточного року була високою, незважаючи на ефект Ла-Нінья – метеорологічного феномену, який передбачає охолодження атмосфери землі.

Доповідь Всесвітньої метеорологічної організації була представлена на конференції щодо зміни клімату в Досі(Катар). Його автори зазначають, що висока температура супроводжувалася безпрецедентним таненням арктичного морського льоду і цілим рядом екстремальних погодних і кліматичних явищ, що свідчать про зміну клімату.

У період із січня по жовтень цього року екстремальні погодні явища спостерігалися у всьому світі, включаючи хвилі тепла в Північній Америці і Європі, посухи в США, Китаї, Бразилії та деяких районах Росії та Східної Європи.



Повені були зареєстровані в регіоні Сахелю (Африка), в Пакистані і Китаї. Також спостерігалися незвичайні снігопади і холоди в Росії та Східній Європі.


У басейні Атлантичного океану число ураганів перевищувало середню цифру третій рік поспіль. Загалом, було 19 штормів, 10 з яких досягали рівня ураганів.

Джерело: tyzhden.ua

Токсичний хлор у воді: чи можна без нього?

У Харкові нещодавно оголосили про наміри відмовитися від хлорування води на користь більш безпечної технології. Але екологи сумніваються, що городяни нарешті позбавляться хлорки з-під крану.
В переважній більшості міст України хлорування досі залишається головною технологією очистки води. Доцент Національного фармацевтичного університету і координатор харківської "Екологічної ініціативи" Юлія Юдіна розвіює міф, що начебто хлорована вода вже не містить шкідливих мікробів. За її словами, 30% водопроводів у Харкові та області постачають воду, в якій залишаються, приміром, збудники гепатиту А та паразити. "Вочевидь, хлорування не завжди допомагає усе знищити",- каже Юдіна.

Водопровідна вода у більшості міст країни саме "завдяки" хлору ще й токсична. Хлор під час, приміром, приготування їжі поєднується з "органікою", утворюються хлорорганічні сполуки, які є вкрай небезпечними для життя канцерогенами. Дію цих канцерогенів одразу не видно, речовини акумулюються роками, аби "врешті вибухнути", розповідає експерт Всеукраїнської громадської екологічної організації "Мама-86" Ганна Цвєткова.

Представники "Мама-86" упродовж кількох років досліджували ситуацію в Криму. "Є певна статистика про зв’язок хлорування води зі станом здоров’я людини. В деяких містах Криму, де воду піддають гіперхлоруванню, найгірші показники за випадками раку, особливо серед дітей",- додає експерт.

Знов хлорування, але дешевше

У 2005 році в Україні ухвалили державну програму "Питна вода", яка передбачає перехід комунальних підприємств, що "готують воду для городян", на сучасні технології очищення води. Але через недостатнє фінансування вона запрацювала не скрізь, а лише у кількох містах. Київ, Одеса, Ізмаїл та Херсон повністю або частково перейшли на більш безпечний метод. Замість рідкого хлору в цих містах використовують гіпохлорит натрію.

Незабаром на сучасніше очищення води має намір перейти і "Харківводоканал". На комунальному підприємстві пояснюють, що це допоможе покращити якість води. Еколог Ганна Цвєткова згодна, що гіпохлорит натрію краще і дешевше, ніж рідкий хлор. Проте, каже Цвєткова, "принципово це буде те ж саме хлорування": "Після використання гіпохлориту натрію все одне в воді залишаються похідні хлороорганічні речовини. Питання тільки у тому, що їх буде менше",- каже еколог.

Експерт Юдіна додає, що гіпохлорит натрію хоча і є сильним окиснювачем з бактерицидними властивостями, але у випадку підвищення концентрації може викликати подразнення шлунково-кишкового тракту.

Проблема - не в очищенні, а в забрудненні

Для України було б доречнішим використання технології озонування води, каже експерт Юдіна: "Вона дорожче, але з усіх сторін безпечна і не потребує такої кількості хімічних реагентів". На думку еколога Цвєткової, будь-яка сучасна технологія Україну заведе "у глухій кут". Через "вкрай незадовільний" стан мережі водопостачання, де вода повторно забруднюється.


Крім того, головні джерела питної води – річки та водойми – є одночасно приймальниками стічних вод, що потрапляють туди недоочищеними. "Київ скидає недоочищені стічні води у Дніпро, з якого беруть воду Черкаси та Канів і т.д. Тобто, очевидно, що головний фокус треба повернути на захист води у джерелах",- каже Цвєткова.

Характерно, додає еколог, що забезпечення населення якісною і чистою питною водою прописано і у державній програмі "Питна вода", і в Законі України "Про питну воду і водопостачання". Крім того, Україна як член ООН приєдналася до резолюції про закріплення права кожного на воду і санітарію.

Джерело: dw.de