Анкета члена УкрТОП Пошта УкрТОП

21.11.14

Про результати круглого столу "Регіональні ландшафтні парки: особливості створення, функціонування та практичної діяльності".

22 листопада 2014 року відбувся круглий стіл "Регіональні ландшафтні парки: особливості створення, функціонування та практичної діяльності". Круглий стіл проведено в Чернігівській обласній раді (м. Чернігів) в рамках проекту Європейського Союзу "Clima East: Збереження та стале використання торфовищ". У заході прийняли участь представники Міністерства екології та природних ресурсів, Чернігівської обласної ради, Керівники національних природних парків, Голови ряду сільських рад та громадські організації. 


Від УкрТОП на круглому столі прийняв участь заступник Голови УкрТОП Панков Олександр Ігорович, який виступив з доповіддю на тему "Засади розвитку стратегічного партнерства агросектору та природоохоронних територій в Україні". 

За результатами проведеної презентації виконаних робіт та отриманих результатів, відбулась дискусія. В ході дискусії учасники оцінили загалом позитивно результати роботи, а також надали ряд пропозицій. Усі надані пропозиції будуть розглянуті робочою групою та будуть використані у подальшій роботі.

Презентація: "Засади розвитку стратегічного партнерства агросектору та природоохоронних територій", О.Панков

10.11.14

Стратегія стійкості Укрприроди

30 жовтня на засіданні Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи було розглянуто Стратегію зміцнення фінансової стійкості системи Товариства. З доповіддю виступив голова Укрприроди, доктор економічних наук, професор В.Я.ШЕВЧУК. 

У доповіді наголошено, що людство для свого життя бере абсолютно все від Природи – повітря, воду, їжу, одяг, житло, енергію, знаряддя виробництва, предмети побуту, клімат, середовище існування. 

Здавалося б – саме лише усвідомлення цієї істини повинно викликати повагу до джерела життя і благополуччя. Але ж ні – люди експлуатують природу, не задумуючись над обмеженістю її ресурсів, набувають величезних капіталів, не вкладаючи й копійки в охорону, збереження й відтворення природних багатств, забруднюють повітря, воду, землю, винищують ліси, тваринний і рослинний світи.

Але ж Природа має такі самі права на цю Землю, як і людина!

Повага до Природи – тисячолітня Українська традиція, яку необхідно відроджувати, виховувати і дбайливо підтримувати. У цьому – головна місія Українського товариства охорони природи, зазначив В.Я.Шевчук.

Учасники засідання з усіх регіонів і країв держави підтримали запропонований проект Стратегії, яка фактично є стратегією відродження вікових традицій поваги до Природи (додається).

С Т Р А Т Е Г І Я
ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ОХОРОНИ ПРИРОДИ

1. Загальні положення

Українське товариство охорони природи (далі – Укрприрода, Товариство) є добровільною неприбутковою, всеукраїнською громадською організацією, утвореною у 1946 році згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 липня № 1273 “Про заходи до впорядкування охорони державних заповідників та пам’ятників природи на території УРСР”.

Мета Укрприроди – сприяння розробці програм та проведення комплексу заходів по збереженню та відтворенню сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереження здоров’я народу України, сприяння здійсненню просвітньої діяльності, захисту екологічних прав громадян, участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, реалізації екологічної політики України, сприяння розвитку творчої ініціативи і використання науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, виховання дбайливого відношення громадян до природи в сфері виробництва і побуту.

Основними завданнями Укрприроди (ст. 8 Статуту) є:

а) участь у здійсненні практичних природоохоронних заходів та їх фінансова підтримка;

б) участь у виробленні екологічної політики України, удосконаленні природоохоронного законодавства і практики його реалізації,

в) сприяння здійсненню просвітньої діяльності серед населення з метою виховання суспільної екологічної свідомості, 

г) сприяння попередженню екологічних правопорушень, захисту екологічних прав громадян, здійснення громадського незалежного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Для виконання своїх завдань Укрприрода виконує цілий ряд функцій в інтересах держави, суспільства і громад (ст. 9 Статуту), які потребують відповідних коштів, людських і матеріальних ресурсів. А саме:

а) розробляє, пропагує і забезпечує виконання своєї природоохоронної програми, може приймати участь у розробці і виконанні державних всеукраїнських, регіональних, місцевих та інших екологічних програм,

б) за рахунок власних і залучених коштів та участі своїх членів організує практичні заходи, спрямовані на збереження і відтворення природних багатств, охорону навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, 

в) бере участь в обговоренні важливих нормативних актів і управлінських рішень, висуває клопотання про їх зміну, доповнення, відміну або припинення в разі невідповідності вимогам природоохоронного законодавства України,

г) отримує у встановленому порядку інформацію про стан навколишнього середовища, джерела негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації в Україні, певному регіоні, на окремих об'єктах, при необхідності організує проведення наукових досліджень,

д) виступає з ініціативою проведення всеукраїнського чи регіональних референдумів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки,

є) може організовувати проведення громадської екологічної експертизи, залучати до її здійснення незалежних експертів (за рахунок коштів Товариства, зацікавлених організацій чи на громадських засадах), обнародує висновки експертизи та передає їх органам, уповноваженим приймати управлінські рішення,

ж) здійснює незалежний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства громадськими інспекторами Товариства на підставі Положення про громадських інспекторів, що затверджуються Всеукраїнською радою Товариства в межах повноважень, що надаються законодавством України в цій частині громадським організаціям,

з) бере участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами перевірок виконання підприємствами, установами, організаціями природоохоронних програм і заходів,

і) може подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ї) вносить до відповідних органів пропозиції про організацію (оголошення) територій та об'єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони, ефективного використання та відтворення природних комплексів та об’єктів, сприяє державним органам в їх діяльності у цій сфері, приймає участь у контролі за додержанням режиму таких територій та об’єктів,

й) з метою участі у здійсненні просвітньої діяльності, вихованні і освіті може створювати на громадських засадах екологічні культурно-просвітні заклади, громадські університети, курси, організує лекції, виставки, конкурси, благодійні акції та інші заходи, має власні друковані органи, через які може видавати плакати, листівки, наочні посібники, довідники, буклети, книги та іншу друковану продукцію природоохоронної тематики, використовує в своїй діяльності періодичну пресу, радіо, телебачення.

Укрприрода взаємодіє з державними, громадськими, іншими організаціями, рухами та окремими громадянами, що мають на меті вирішення спільних з Товариством завдань.

На засадах співробітництва і обміну досвідом Укрприрода контактує з природоохоронними органами і організаціями інших країн, міжнародними природоохоронними органами і об'єднаннями.

2. Стан проблеми, на вирішення якої спрямована Стратегія

Усі вищенаведені завдання і функції мають високу загальнодержавну і загальносуспільну значимість як для громад, так і для галузей національного господарства. Цілком очевидно, що вони мали б підтримуватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Але Укрприрода за роки державної незалежності виконує усі ці заходи виключно за власний рахунок, реалізація кожного з них потребує не тільки організаційних зусиль, але й значних коштів і матеріальних ресурсів.

Більше того, за тепло, електроенергію, воду та інші послуги Укрприрода платить за тарифами, як комерційна структура, хоч є безприбутковою, благодійною і суспільно значущою організацією. 

Незважаючи на це, Товариство з року в рік за рахунок своїх людських, фінансових і матеріальних ресурсів виконує усі свої статутні завдання, займаючись, по суті, благодійною діяльністю на користь держави і народу. Безумовно, що держава, у свою чергу, має підтримувати суспільно корисну діяльність Укрприроди, як це відбувається у Європейському Співтоваристві.

Фінансування статутної діяльності Укрприроди, у тому числі для виконання завдань і функцій загальнодержавного і загальносуспільного значення, здійснюється за рахунок внутрішніх джерел Товариства, нерідко на шкоду власним інтересам. Кошти формуються за рахунок членських внесків, цільових добровільних та благодійних пожертвувань, оренди майна Товариства та інших джерел.

Кошти Товариства направляються на забезпечення виконання статутної діяльності Всеукраїнської, Кримської республіканської, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міжрайонних, первинних організацій Товариства та утримання штатних працівників (ст. 29 Статуту).

На сьогодні у складі цілісного майнового комплексу Укрприроди знаходяться 20 будинків природи, які потребують значних коштів для їх підтримки у належному стані, ремонтів та проведення енергоефективної модернізації. Зведений бюджет Укрприроди становить близько 5 млн. грн. щорічно. В системі Товариства працює близько 100 штатних працівників із невисокою середньою зарплатою.

Таким чином, Укрприрода упродовж багатьох років і десятиліть виконує усі завдання і функції за власний рахунок, не отримуючи жодної реальної допомоги від держави. Такий стан речей не може тривати вічно, світ довкола нас змінився – великі, значущі й відповідальні завдання усе складніше виконувати лише силою людського ентузіазму, без належного фінансового і матеріального забезпечення, у тому числі з боку держави.

3. Мета і завдання Стратегії

Метою Стратегії зміцнення фінансової стійкості Українського товариства охорони природи є досягнення адекватного рівня фінансового, матеріального та іншого забезпечення для виконання таких завдань:

3.1) стати фінансово стійкою системою, здатною забезпечити оптимальний рівень діяльності за рахунок власних джерел;

3.2) стати «організацією знань і умінь», яка мала б можливість залучати до роботи молодих кваліфікованих фахівців європейського рівня;

3.3) мати належний рівень підтримки з боку органів державної влади й органів місцевого самоврядування та достатній обсяг залучених фінансових ресурсів для виконання статутних завдань і функцій, що мають державне і суспільне значення, у тому числі й для місцевих громад.

4. Шляхи і засоби досягнення мети Стратегії

Основні завдання і функції Укрприроди (ст. 8-9 Статуту) поділяються на три рівні: державний, місцевий, громадський.

Завдання державного рівня тісно переплітаються з повноваженнями органів державної виконавчої влади; місцевого рівня – органів місцевого самоврядування; громадського рівня – громадських організацій і населення.

Таким чином, Укрприрода на сучасному етапі державотворення та євроінтеграції України є надійним партнером для органів державної влади та органів місцевого самоврядування у спільній з ними сфері діяльності – охороні природи, раціональному використанні природних ресурсів, забезпеченні екологічної безпеки, вихованні дітей і молоді.

По своїй суті відносини у цьому функціонально цілісному трикутнику: «органи виконавчої влади – органи місцевого самоврядування (представницькі органи влади) – громадськість» мають набути партнерського характеру, поєднати людські, матеріальні і фінансові ресурси, забезпечити охорону й відтворення національних багатств країни. 

Така модель діє у Європейському Співтоваристві. Отже, в Україні треба удосконалити інституційні механізми державного регулювання екологічної сфери, гармонізувавши їх з європейськими стандартами.

Основні шляхи зміцнення фінансової стійкості Укрприроди:

1) державна підтримка виконання тих завдань і функцій, які збігаються із завданнями і функціями органів державної виконавчої влади;

2) організація спільного виконання і місцева підтримка тих завдань і функцій, які співпадають із завданнями і функціями органів місцевого самоврядування;

3) оптимізація системи Укрприроди, модернізація будинків природи, пошук і залучення нових джерел фінансування статутної діяльності, розвиток нових економічно вигідних видів діяльності.

Від рівня активізації потенціалу і ресурсів кожного із цих джерел залежить обсяг виконання статутних завдань Укрприроди, кожне з яких має не тільки велике суспільне значення, а й сприяє забезпеченню національної, у тому числі екологічної безпеки, переходу до сталого розвитку та підвищенню міжнародного іміджу держави, прискоренню процесів євроінтеграції.

Основні засоби зміцнення фінансової стійкості Укрприроди:

Для забезпечення державної підтримки суспільно корисної діяльності Укрприроди необхідно домагатися надання Національного статусу Українському товариству охорони природи Указом Президента України, в якому, зокрема, передбачити комплекс заходів щодо державної підтримки. 

Товариство, у свою чергу, візьме на себе громадську підтримку реалізації державної політики України у сфері охорони природи, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, створення передумов для переходу країни до сталого розвитку, імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Співтовариством.

Треба також укласти добровільні екологічні угоди про державно-громадське партнерство і співпрацю з Мінприроди України, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Це дасть можливість брати активну участь у процесах національного державотворення, європейської інтеграції, формуванні й реалізації екологічної, соціальної та економічної політики держави.

Для забезпечення підтримки громад необхідно укласти добровільні екологічні угоди про партнерство і співпрацю з відповідними органами місцевої влади та органами місцевого самоврядування.

Для оптимізації системи Укрприроди, розширення бази фінансування статутної діяльності потрібно:

залучати у Товариство нових колективних та індивідуальних членів – громадян, а також підприємства, установи, організації всіх форм власності, трудові й учнівські колективи, постійно співпрацювати з ними;

забезпечувати оновлення, раціональне використання та підтримання у належному стані будівель цілісного майнового комплексу, підвищення енергоефективності та енергозбереження у Будинках природи Товариства;

зміцнювати науково-технічний потенціал, брати участь у тендерах на розробку національних і міжнародних програм, проектів сталого розвитку з інтегрованим екологічним ефектом, у тому числі за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій;

розвивати нові, економічно вигідні напрямки діяльності, залучати до співпраці або створювати відповідні структури (фонди, асоціації, установи, організації, підприємства, засоби масової інформації тощо).

5. Очікувані результати реалізації Стратегії

Реалізація завдання 3.1 Стратегії (програми-мінімум) дасть змогу стати фінансово стійкою організацією, яка зможе забезпечувати виконання тих завдань і функцій Укрприроди, для яких буде достатньо тільки внутрішніх джерел фінансування.

Виконання завдань 3.1 і 3.2 Стратегії (середньої програми) дасть змогу підтримувати виконання завдань і функцій загальносуспільного значення, забезпечити сталий розвиток системи Укрприроди. 

Реалізація усіх трьох завдань (3.1, 3.2, 3.3) Стратегії зміцнення фінансової стійкості Українського товариства охорони природи (програми-максимум) дасть змогу забезпечити виконання у повному обсязі усіх статутних завдань – розробку програм та проведення комплексу заходів по збереженню й відтворенню сприятливого для життя навколишнього природного середовища, збереження здоров’я і генофонду народу України, сприяти здійсненню просвітньої діяльності, захисту екологічних прав громадян, реалізації екологічної політики України, розвитку творчої ініціативи і науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, дбайливого відношення громадян до природи у сфері виробництва і побуту, відродження вікових традицій поваги до Природи.

Всеукраїнська рада Українського товариства охорони природи

30 жовтня 2014 р.

8.11.14

Війна на Донбасі – це друга після Чорнобиля військово-техногенна катастрофа в Україні

30 жовтня 2014 р. на засіданні Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи було розглянуто питання «Про екологічні наслідки війни на Донбасі». З доповіддю виступив голова Укрприроди, д.е.н., професор В.Я.Шевчук. В обговоренні взяли участь представники місцевих організацій Товариства з усієї України. Намічено заходи щодо пом’якшення та ліквідації наслідків війни, підтримку місцевих організацій Укрприроди. 

Відзначалось, що у XXI столітті – ері Водолія з її законами і принципами споконвічного порядку існуючого життя, в умовах глобалізації з її стиранням колишньої бар’єрної значимості кордонів, переходом країн до гармонійного розвитку, мирного співіснування між народами – головна боротьба йде не за території, а за душі людей. 

«Що користі чоловіку, який цілий світ завоює, але душу свою занапастить?». Цим словам із Святого Письма тисячі років, вони вічні. Їх треба пам’ятати і їм слідувати, особливо тим, кому тимчасово дається земна влада – бо вони будуть відповідати перед Тим з Ким не домовишся! 
Розпалювання російсько-української війни – спочатку в Криму, а потім на Донбасі – це цивілізаційна, геостратегічна, регіональна, природна, людська драма, це спалювання колишніх мостів дружби між народами, причому без видимої перспективи їх відновлення. 

Війна спрямовується, перш за все, проти біосфери – людини і природи, а тому є масштабним анти-екологічним злочином. 

Війна не сприймається Ноосферою – сферою Розуму. 

Природа внаслідок військових операцій знищується або сильно пошкоджується, погіршуються чи стають нестерпними природні умови життя місцевого населення, втрачаються природні ресурси.

Приклади – монголо-татарські завоювання, коли руйнувалися дамби, греблі, канали з метою затоплення значних територій. Масове знищення російськими військами гірських лісів під час кавказьких воєн у XIX-XX століттях. Руйнування фашистами у 1944 р. дамб у Нідерландах, що призвело до затоплення 200 тис. га земельних угідь і тяжких наслідків для населення. 

У Чечні на межі XX-XXI століття внаслідок військових дій у багатьох регіонах забруднені практично усі водні джерела, зникла половина цілющих джерел, 40 відсотків земель стали непридатними для обробітку. За час військових дій на чеченських нафтових свердловинах згоріло 37 тис. т нафти, в атмосферу викинуто 150 млн. куб. м шкідливих для неї газів. Нафта розлилася по поверхні землі і водойм, отруйні речовини попали в підземні води, можуть бути втрачені запаси прісних вод.

У цьому ж ряду військових злочинів проти людства і природи, на превеликий жаль, тепер на території східних областей України з’явилися руйнування дамб, знищення лісів, земель, водних ресурсів, природно-заповідних територій, величезне забруднення довкілля, яке в ряді місць ще довго буде непридатним для життя. 

У родючих українських землях, в озерах, річках залишаються міни, снаряди та інші боєприпаси, які уже збирають і ще довго будуть збирати свій страшний, неприродний врожай. 

Комусь треба буде рекультивувати воронки від снарядів, ракет і мін, залишки бетонно-земляних укріплень, окопів, землянок, бункерів, прибрати підбиту військову техніку, міни, які невдовзі Організацією Об’єднаних Націй можуть бути прирівняними до зброї масового ураження, такої як ядерна, хімічна, бактеріологічна, геофізична, психотропна зброя.

Екологічні наслідки військових дій на Донбасі, такі ж як економічні, соціальні і людські втрати, є катастрофічними. Це – друга за масштабами (після Чорнобильської техногенно-ядерної катастрофи) військово-техногенна екологічна катастрофа в Україні. 

Місцеві організації Українського товариства охорони природи, що проводять свою діяльність на території Луганської і Донецької областей, також постраждали від війни на Донбасі. 

Так, Луганський Будинок природи, Народний університет «Природа», значна кількість колективних членів Товариства знаходяться на тимчасово захопленій території. Великої шкоди завдано Луганському природному заповіднику, Національному природному парку «Святі гори», іншим об’єктам природно-заповідного фонду України, з якими тісно співпрацювали місцеві організації Укрприроди. Зруйновано інфраструктуру, у тому числі природоохоронну. Порушено десятиліттями налагоджувані зв’язки по роботі з шкільною молоддю і студентами.

Що ж робити, щоб пом’якшити та зрештою ліквідувати наслідки, у тому числі екологічні, війни на Донбасі?

1. Україна й уся світова спільнота у своїй переважній більшості держав під егідою ООН повинні зробити усе необхідне, щоб припинити цю абсолютно безглузду агресію, повернути Україні усі тимчасово окуповані території, відновити кордони, що склалися після Другої світової війни.

2. Розпочати широкий, відкритий, безпосередній діалог між громадянським суспільством, українським і російським народами. В основі такого діалогу – донесення правдивої інформації про російсько-українську війну, життя людей, їх цінності і прагнення, пошук спільних тем для порозуміння і примирення між народами.

3. Доцільно було б розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони питання про оголошення територій, постраждалих внаслідок військових дій на Сході України, зонами надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» це дасть можливість сконцентрувати усі ресурси для відбудови, долати кризові екологічні, соціальні та економічні наслідки війни.

4. Здійснювати постійний моніторинг соціально-екологічної ситуації на Сході країни в зоні військових дій, у тому числі з залученням сучасних засобів дистанційного зондування землі, які є в Україні, задіяти Урядову інформаційно-аналітичну систему надзвичайних ситуацій. 

5. Відновити (спочатку хоча б на території Донецької і Луганської областей) ліквідовані у 2012-2013 роках державні управління екологічної безпеки, як територіальні органи в системі Міністерства екології та природних ресурсів України. Досвід показав, що їх ліквідація була помилкою і зруйнувала цілісність інституційної системи забезпечення екологічної безпеки держави. 

6. У процесі реформування країни активно переходити до нової політики енергоефективного розвитку, модернізації, зміни структури економічного розвитку промисловості, енергетики, транспорту, житлово-комунального господарства, аграрної сфери та інших галузей економіки, у тому числі і насамперед – Донбасу.

7. Українське товариство охорони природи включно із своїми місцевими організаціями та колективними членами Товариства будуть продовжувати вести громадський соціально-екологічний моніторинг на усій території Луганської і Донецької областей, у співпраці з відповідними обласними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування проводити інформаційно-просвітницьку роботу серед місцевого населення, сприяти відродженню постраждалих територій, гуртувати людей навколо вікових українських цінностей поваги до природи, краю, територіальної цілісності і єдності України.

Багато що можемо й робимо для країни своїми силами. Для досягнення ж великих загальносуспільних цілей, у свою чергу, нам потрібна посильна підтримка держави.

Всеукраїнська рада Українського товариства охорони природи

30 жовтня 2014 р.

7.11.14

Як привести Коаліційну угоду до Європейських зразків?

Коаліційна угода, згідно з якою має діяти демократична більшість у Верховній Раді України і новий Уряд України, повинна бути Європейського зразку. 

До цього спонукає Угода про асоціацією між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з ядерної енергії і їхніми державами-членами, з іншої, ратифікована Верховною Радою України Законом України від 16 вересня 2014 року.

Зараз «тільки для цілей обговорення» оприлюднено проект Коаліційної угоди, на підставі якої діятиме майбутній Кабінет Міністрів України. 

Аналіз тексту цієї угоди показує, що вона потребує доповнень, щоб відповідати Європейським зразкам.

Так, на стор. 4 Коаліційної угоди зазначається, що «векторами руху у провадженні спільних політичних позицій є: сталий розвиток країни…».

Цей вектор руху є абсолютно адекватним – сталий розвиток Організацією Об’єднаних Націй на трьох останніх світових самітах визнано домінуючою ідеологією розвитку у XXI столітті. 

За великим рахунком, в Україні політична, економічна, екологічна і соціальна кризи, до яких тепер додалися проблеми глобальної і національної системи безпеки і оборони держави, є наслідком багаторічного ігнорування основних засад сталого розвитку.

Політика сталого розвитку передбачає гармонізацію економічних, соціальних та екологічних цілей розвитку, участь у процесі розробки й ухвалення рішень представників влади, науки, бізнесу та громадськості. 

Так сталося, що у нас ці суспільні інституції не тільки не співпрацюють (хіба що окрім бізнесу і влади), а й виживають, хто як може (наука і громадськість). 

Тому декларування пріоритетності вектору руху до сталого розвитку країни відповідає ознакам європейськості стратегічних документів. 

На жаль, у дальшому тексті Коаліційної угоди словосполучення «сталий розвиток» більше не зустрічається, а «екологічна політика», як одна з обов’язкових складових даного вектору руху, взагалі не згадується.

Це можна легко поправити шляхом внесення невеликих доповнень до Угоди.

Отже, до Коаліційної Угоди пропонується додати наступний розділ: 

«14. ЕКОЛОГІЧНА РЕФОРМА 

14.1. Першочергові антикризові кроки 

a. Відродити інституційну спроможність і єдність природоохоронної системи України, включаючи сильно ослаблений її обласний рівень, професійність і координованість діяльності. Швидку увагу слід приділити відтворенню Донецького і Луганського облуправлінь екологічної безпеки, Державної інспекції охорони Чорного моря;

b. Спростити вимоги та процедури, забезпечити прозорість і обмежити можливості адміністративного втручання, ліквідувати самі умови для корупційної складової екологічного регулювання підприємництва;

c. Різко підсилити ефективність і значимість у бюджетному процесі економічного механізму природокористування, включаючи адекватну плату за використання природних ресурсів та забруднення довкілля, а також цільове використання надходжень;

d. Затвердити та реалізувати Стратегію зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України (проект Стратегії розроблено). Це дасть можливість на 40 % збільшити бюджетні надходження для фінансування об’єктів ПЗФ;

e. На Урядовому рівні здійснити комплекс заходів для переходу до політики енергоефективного низьковуглецевого розвитку економіки України (наукова розробка такої політики завершена, найближчим часом вона буде опублікована). Така модель розвитку відповідає не тільки глобальній кліматичні політиці, а й є безальтернативною для України.

14.2. Стратегічні пріоритети, гармонізовані з цілями ЄС: 

a. Гарантування ядерної та радіаційної безпеки, мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи;

b. Протидія глобальним змінам клімату та адаптація до їх негативного впливу; 

c. Екологічне відродження басейну ріки Дніпро та інших рік України, забезпечення населення якісною питною водою; 

d. Запобігання забрудненню Чорного і Азовського морів; 

e. Охорона і сталий розвиток Карпат; 

f. Розвиток природно-заповідного фонду, участь у формуванні Європейської екологічної мережі; 

g. Створення передумов та забезпечення переходу до сталого розвитку».

Пропоновані заходи не потребують додаткових бюджетних витрат, а деякі з них сприятимуть наповненню бюджету. Потрібні тільки професійні дії Уряду. 

Україна ще 10 років тому була лідером європейського екологічного процесу. На високому рівні ми провели у Києві 5-ту Пан-Європейську конференцію «Довкілля для Європи» (21-23 травня 2003 р.). 

У цьому форумі взяли участь 55 країн регіону ЄЕК ООН та біля 100 міжнародних організацій. Ми ще тоді переконались, що Україна потрібна Європі, а нам, у свою чергу, є також що доброго запропонувати їй, можливо, насамперед в екологічній сфері. 

Сподіваємось, що запропоновані доповнення до Коаліційної угоди стануть у нагоді усім її учасникам, будуть корисними для держави і суспільства.

Українське товариство охорони природи, як наймасовіша (понад 1 млн. членів) та найстарша всеукраїнська громадська організація (більше 108 років історії), готове сприяти Уряду в їх імплементації.

Василь ШЕВЧУК 
голова Укрприроди, доктор економічних наук, професор

5 листопада 2014 р.

4.11.14

Конкурс на заміщення посади голови черкаської обласної організації УкрТОП

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи оголошує конкурс на заміщення виборної посади голови Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи. 

Кандидатури можуть висуватися місцевими радами Товариства, юридичними особами – колективними членами Товариства, кандидатами в порядку самовисування.

Для участі у конкурсі кандидату необхідно направити поштою або на електронну адресу Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи office@ukrpryroda.org у строк до кінця дня 14.11.2014 року наступні документи: 

  • Резюме або автобіографію кандидата 

Документ повинен бути викладено державною мовою у форматах *.PDF або *.DOC, включати інформацію про освіту та трудовий досвід кандидата з описом конкретної діяльності, фотографію, контактну інформацію, основні досягнення та публікації, іншу інформацію. 

  • Мотиваційний лист 

Документ повинен бути викладено державною мовою у форматах *.PDF або *.DOC, включати інформацію щодо плану розвитку обласного представництва Товариства та особистої мотивації кандидата щодо посади. 


Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи
03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-б,.
office@ukrpryroda.org.

1.11.14

Вітаємо з ювілеєм!

17 вересня 2014 р. виповнилося 80 років Михайлу Гордійовичу Демчишину – доктору технічних наук, професору, завідувачу відділу інженерної геології Інституту геологічних наук (ІГН) НАН України, члену-кореспонденту та віце-президенту Українського центру Міжнародної академії наук Євразії, члену Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство механіки ґрунтів, геотехніки і фундаментобудування», члену президії Українського товариства охорони природи, дійсному члену Академії будівництва України, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки.

Відомий вчений з інженерної геодинаміки та геоекології М.Г. Демчишин протягом десятиліть плідно працює над проблемами прогнозу, попередження та запобігання руйнівних та аварійних проявів екзогеодинамічних процесів.

Ювіляр народився 17 вересня 1934 р. в с.м.т. Мізоч Здолбунівського району Рівненської області. Там же закінчив середню школу. Навчався в Львівському політехнічному інституті, який закінчив у 1958 р.; в аспірантурі Українського науково-дослідного і проектного інституту «УкрНДІпроект» (м. Київ) – у 1961-1964 рр.

Михайло Гордійович працював інженером Обласного управління автомобільного транспорту та шосейних шляхів (м. Львів, 1959 р.), Львівської філії УкрНДІпроекту (м. Львів, 1959-1961 рр.), молодшим науковим співробітником УкрНДІпроекту (м. Київ, 1964-1968 рр.); 1968-1978 – старший науковий співробітник і завідувач лабораторії динаміки схилів відділу протизсувних заходів Науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту міського господарства (м. Київ). З 1978 р. – старший науковий співробітник, а з 1988 р. – завідувач відділу інженерної геології ІГН НАН України (м. Київ).

У 1968 р. ювіляр захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук (м. Москва), а у 1994 р. – доктора технічних наук (м. Івано-Франківськ). У 1996 р. обраний членом-кореспондентом Міжнародної академії наук Євразії. В 2004 р. йому присвоєно наукове звання професора за спеціальністю «Інженерна геологія».

Михайло Гордійович – відомий фахівець в галузі інженерної геології, механіки ґрунтів і фундаментобудування. Все життя він присвятив вивченню проявів ерозійно-гравітаційних процесів на схилах морських узбереж, річкових долин, гірських схилах території України і досягнув певних успіхів у цьому. За його рекомендаціями проведено інженерний захист територій та об’єктів від руйнівних (катастрофічних) проявів небезпечних геологічних процесів в окремих містах та регіонах території України.

У м. Київ М.Г. Демчишин дослідив ефективність діючих протизсувних споруд і надав рекомендації щодо їх вдосконалення і підвищення надійності захисту території міста від руйнівних проявів зсувів.

У м. Одеса він виконав дослідження стійкості берегового схилу Чорного моря, прилеглого до Приморського бульвару, що були пізніше використані при реконструкції бульвару на ділянці від Потьомкінських сходів до будинку Міськради. За його рекомендаціями проведено також укріплення основ Одеського оперного театру.

На Південному березі Криму вчений досліджував гірські схили, що зазнають руйнувань від зсувів та селів, які, в свою чергу, загрожують порушенням стійкості об'єктів житлово-комунального і курортного будівництва, а в Карпатському регіоні України вивчав зсуви і селі, спричинені паводками на гірських ріках.

Як член Товариства охорони пам'яток історії та архітектури М.Г. Демчишин виконує значну роботу зі збереження та відновлення цих пам'яток, зокрема брав участь в інженерно-геологічному обґрунтуванні відтворення Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів в м. Київ. Він є головою Всеукраїнської Секції охорони надр та екологічної геології ім. О. Щириці Українського товариства охорони природи.

Ювіляр брав участь в роботі урядових комісій з встановлення причин руйнівних проявів зсувів на територіях населених пунктів України (Чернівці, Севастополь, Лисичанськ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинська ін.), катастрофічних паводків у Закарпатській області восени 1998 та навесні 2001 рр.

У вересні 2008 р. під керівництвом М.Г. Демчишина у відділі інженерної геології виконано інженерно-геологічне обґрунтування протизсувних та протиселевих заходів у системах протипаводкового захисту в басейнах рік Дністер, Прут, Серет.

Упродовж 2008-2012 р. проведено обґрунтування інженерно-геологічних засад охорони об’єктів культурної та природної спадщини України. Зокрема, крім чотирьох українських об’єктів світової культурної спадщини (Софія Київська, Києво-Печерська Лавра, Центр м. Львова, будівля Національного університету в Чернівцях) додатково визначені об’єкти культурної спадщини, які при певній підготовці можуть бути занесені в списки ЮНЕСКО. Запропоновано створення геологічних парків («Товтри», «Степове Побужжя», «каньйон р. Смотрич», «Канівські дислокації»).

На сьогодні дослідником опубліковано 240 наукових праць, серед яких 23 окремі наукові видання (монографії, довідкові та методичні посібники, брошури, препринти).

Наведемо деякі його монографії: Инженерно-геологическая характеристика платформенной части Украины. Киев: Наук. думка, 1982. 168 с. (у співавторстві); Природа состава и свойств грунтов и связанных с ними геодинамических процессов. Киев: Наук. думка, 1984. 136 с. (у співавторстві); Современная динамика склонов на территории Украйни. Киев: Наук. думка, 1992. 256 с.; Техногенні впливи на геологічне середовище території України. Київ, 2004. 156 с.; Методичні вказівки до виконання лабораторних практикумів з курсу «Інженерна геодинаміка». Київ: ІВЦ «Політехніка», 2005. 60 с. (у співавторстві); Мониторинг склоновых гравитационных процессов морских побережий с использованием материалов Черноморского подспутникового полигона. В кн: Мониторинг прибрежной зоны на Черноморском экспериментальном подспутниковом полигоне / под ред. В.А. Иванова, В.А. Дулова. Севастополь: НЦП «ЭКОСИ-ГИДРОФИЗИКА», 2014. 526 с. (у співавторстві). Брав участь у підготовці матеріалів до Національного атласу України.

За роботу з оцінки інженерно-геологічних умов території України отримав Державну премію з науки і техніки у 2010 р.

Низку праць М.Г. Демчишина опубліковано в закордонних виданнях. Зокрема, доповідь «Ризик зсувів на забудованих територіях» в працях Міжнародного симпозіуму «Інженерна геологія та оточуюче середовище», Роттердам, А.А. Балкема, 1997. Т. 1. С. 587-592 (англійською мовою); Тези доповідей в матеріалах 31-го (Ріо-де-Жанейро) та 32-го (Флоренція) Міжнародних геологічних конгресів; Доповідь «Стійкість різних за генезисом схилів» на 7-му Європейському конгресі з «Регіональної ГЕОнаукової картографії та інформаційної системи», Болонья, Італія, 2012. Т. 1. С. 78-79 (англійською мовою, у співавторстві); Доповідь на міжнародному симпозіумі «Геотехнічні проблеми мегаполісів», Москва, 2010 р.

Протягом 2001-2013 рр. ювіляр брав участь у міжнародних науково-практичних конференціях (Київ-Харків-АР Крим).

Дослідник відомий як редактор і рецензент наукових праць в галузі інженерної геології. Багато років є членом редколегії «Геологічного журналу», журналів «Екологія довкілля та безпека життєдіяльності», «Світ геотехніки». Виділяється також його співпраця у 1973-1981 рр. з реферативним журналом «Геология» у розділі «Инженерная геология и гидрогеология» (м. Москва), для якого він підготував понад 500 рефератів статей за названою спеціальністю з оригіналів, опублікованих у різних країнах романо-германськими та слов'янськими мовами.

Михайло Гордійович співпрацює із засобами масової інформації, зокрема у газетах «Вечірній Київ», «Правда України», «Газета по-київські», «Трилисник», часопис «Рідна природа», «Комсомольська правда в Україні». Виступає на радіо та популярних телеканалах («Перший», «1+1» та ін.).

У 2001-2007 рр. ювіляр за сумісництвом працював професором кафедри геобудівництва та гірничих технологій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Продовжуючи педагогічну роботу, Михайло Гордійович читає курс для магістрів «Моніторинг геологічного середовища» на геологічному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Також є членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій при ІГН НАН України та при Науковому центрі аерокосмічних досліджень Землі ІГН НАН України.

М.Г. Демчишину присвоєно звання «Почесний розвідник надр», його нагороджено медалями «В пам'ять 1500-ліття м. Києва», «Ветеран труда», «За благодійність та доброчинність у відтворенні втрачених пам'яток» Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток ім. Олеся Гончара, ім. В.І. Лучицького (2009 р.), Л.І. Лутугіна (2011 р.) за заслуги у розвідці надр від Геологічної служби України, Почесною грамотою Верховної Ради України.

Крім наукових інтересів ювіляр має цікаві хобі: туризм, лінгвістика (латинська), фольклористика (прислів’я і приказки різних народів), складання віршів та поем.

Бажаємо Вам, шановний Михайло Гордійовичу, міцного здоров’я, щастя, невтомності, творчої наснаги і плідної діяльності на науковій та природоохоронній нивах, здійснення всіх мрій та втілення найсміливіших задумів.

З повагою Президія Всеукраїнської ради
Українського товариства охорони природи

26.10.14

Про результати круглого столу: "Інтеграція аграрних секторів України та ЄС"

24 жовтня 2014 року Українське товариство охорони природи разом з Українським клубом аграрного бізнесу та кафедрою екології Національного університету Києво-Могилянської Академії провело круглий стіл «Інтеграція аграрних секторів України та ЄС». Захід організовано за підтримки Посольства Великої Британії в Україні.


В рамках круглого столу для обговорення булу проведено презентацію двох частин проекту звіту щодо інтеграції аграрних секторів України та ЄС, а саме:
  • Засади розвитку стратегічного партнерства у агросекторі між Україною та ЄС (Панков Олександр, УкрТОП);
  • Аналіз перешкод та розробка рекомендацій для підприємств України, пов’язаних із виходом на сільськогосподарські ринки ЄС (Жемойда Олександр, УКАБ).
У круглому столі прийняли участь представники Міністерства аграрної політики та продовольства України,  Міністерства соціальної політики України та Міністерства екології та природних ресурсів. Також, у круглому столі та дискусії прийняли участь представники закладів освіти, громадських організацій та асоціацій аграрного сектору.

По результатам проведених презентацій отриманих результатів досліджень, відбулась дискусія, у котрій учасники круглого столу оцінили актуальність проведеного дослідження. Також, учасники погоджуючись з загальною структурою, надали ряд пропозицій щодо удосконалення дослідження. Усі надані пропозиції будуть розглянуті робочою групою та будуть використані при підготовці фінальної версії звіту.