#ukrpryroda
Показ дописів із міткою земля. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою земля. Показати всі дописи

ЯК СФОРМУВАТИ ЦИВІЛІЗОВАНИЙ РИНОК ЗЕМЛІ

Земля для українців – це більше, ніж золотий запас. Це – доля. І тому навколо питань купівлі-продажу землі точиться така запекла дискусія, навіть боротьба. Однак у цій боротьбі не може й не повинно бути ні переможців, ні переможених, бо йдеться про долю багатьох поколінь українського народу. 

Маємо сформувати таку модель ринкового обігу сільськогосподарських земель, щоб одночасно і економіка розвивалася, і люди мали гідну роботу на власній землі у своїй країні, і держава зміцнювалася; щоб земля справді стала основою національного багатства, а матеріальні плоди народу живили й оберігали його культурні і духовні цінності.

Складне багатокритеріальне завдання, але воно цілком посильне, якщо створити кілька простих і очевидних передумов для цивілізованого ринку сільськогосподарської землі, якщо/коли разом будуть працювати над цим завданням влада, наука, бізнес і громадянське суспільство. 

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи підвела підсумки майже 2-річного громадського обговорення проблем формування ринку сільськогосподарської землі, яке було проведене на обласних/міських конференціях в усіх областях України. Зокрема, згідно з Постановою Всеукраїнської ради Товариства від 19 листопада 2015 р. було широко обговорено питання «Про ринок Української землі: якою має бути оптимальна система розвитку українського села, землекористування та охорони земель, проблеми і ризики ринкового обігу сільськогосподарських земель – яка модель найкраще відповідає національним інтересам».

Громадськість країни виходить з того, що "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси… є об'єктами права власності Українського народу" (Конституція України, ст. 13).

Земля забезпечує 98 % отримання людиною продуктів харчування і багатьох видів промислової сировини, вона є основою національного багатства України. З перших років державної незалежності влада намагалася врегулювати земельне питання, в основному шляхом підготовки до продажу сільськогосподарських земель. Зараз, як ніколи раніше, це питання має визначальне для долі 45 млн. людей і для України, як держави, значення. 

Земельний фонд України є одним з найбільших у Європі – 60,4 млн. га. Значна кількість земельних ресурсів України має неперевершені економіко-екологічні параметри. До них можна віднести унікальні масиви чорноземів, частка яких у складі орних земель сягає 60 %. 

Земельний фонд України вирізняється дуже високими біопродуктивними властивостями. За умов оптимального землекористування країна у змозі прогодувати 350–400 млн. чоловік, а аграрний сектор економіки може стати одним із сильних локомотивів динамічного зростання. 

ОСНОВНІ РИЗИКИ І ВИКЛИКИ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ-ПЕРЕПРОДАЖУ ЗЕМЛІ:

1. На сьогодні до ринку землі не готове ні населення, ні законодавча база. Підготувалися лише транснаціональні корпорації і українські олігархи. 

За даними Інституту соціології НАН України та інших соціологічних агенцій, негативне ставлення населення до приватної власності на землю зростало з 44 % у 1994 році до 53,8 % у 2008 році і до 57,2 % – у 2010 році. Натомість частка прибічників продажу землі зменшилась з 38,5 % у 1994 році до 25,8 % у 2010 році. За даними соціологічної групи «Рейтинг» станом на 14 червня 2017 р. майже 75 % українців виступають проти продажу земель сільськогосподарського призначення. І лише 19 % респондентів виступають за продаж земель сільськогосподарського призначення.

Очевидно, що таке ставлення у населення сформувалося на власному прикладі наслідків приватизації промисловості, яка опинилася в руках олігархів. Це призвело до бідності працюючого населення, зростання безробіття, соціального розшарування суспільства.

2. Для цивілізованого, прозорого обігу землі (за оцінками незалежних експертів) необхідно створити законодавчу базу із 12-15 законів. Зробити це треба без лобізму олігархічних інтересів, з опорою на думку населення. Ринок землі потребує суспільного консенсусу, довіри народу до влади.

Через різні тіньові схеми, за безцінь 12 млн. га землі сконцентровано в руках олігархічних компаній, агрохолдингів, іноземців з 30 країн світу, в основному, країн ЄС, США, Китаю. Ці землі з легкістю можуть опинитися у власності іноземців. Китай, зокрема, планує збільшувати обсяги оренди, для чого формує спеціальний фонд у 400 млрд. дол., збільшує кількість студентів в українських вишах. Відкриття неврегульованого, дикого ринку землі може призвести до масового рейдерства, захоплення і скупки земель за безцінь, афер і спекуляцій. Інших прикладів, на жаль, дуже обмаль.

3. Зростають екологічні загрози. Земля виснажується під багаторічними посівами зернових, соняшника і ріпака. Впливу ерозії зазнає 57,5 % земель країни. Щорічно втрачається близько 11 млн. т гумусу, 0,5 млн. т азоту, 0,4 млн. т фосфору та 0,7 млн. т калію, а кількість еродованих земель збільшується на 80–90 тис. га. Поширеним є підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів. Масштабним є забруднення ґрунтів. 

Величезних екологічних збитків і втрат усьому живому завдають масштабні неконтрольовані застосування агрохімікатів, пестицидів, гербіцидів та ін. хімії на тисячах гектарів агрохолдингів, внаслідок чого, наприклад, весною 2017 року загинула величезна кількість бджіл, без яких і врожай, і саме життя на Землі можливі упродовж тільки 4-х років. 

4. В селах живе близько 6 млн. працездатного населення. За експертними оцінками, після продажу землі залишиться 250-300 тис. робочих місць. Більшість людей на селі втратить роботу. За оцінками Всеукраїнського комітету захисту рідної землі, у разі запровадження «ринку землі» буде зруйновано 70% фермерських господарств і понад 80% середніх агропідприємств, що призведе до скорочення 1 млн. робочих місць. Це призведе до різкого збільшення безробіття, безгрошів’я, знищення села, відпливу залишків молоді за кордон.

5. Дикий, рейдерський ринок землі – історичний виклик усьому українському народу. Селяни, фермери і керівники сільськогосподарських підприємств не мають грошей і без жодних варіантів програють битву за українську землю іноземним ТНК і олігархам, наприклад, через тих же студентів і кредити під заставу землі в олігархічних банках (інших банків у нас немає). Буде завдано нищівного удару не тільки по міжнародній ролі та перспективах України у світі, але й по існуванню її, як незалежної держави. 

ПЕРЕДУМОВИ ЦИВІЛІЗОВАНОГО РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЗЕМЛІ: 

1. Земля – обмежений на Планеті ресурс, який ніким не виробляється (на відміну від квартир, промислових підприємств тощо). За сприятливих кліматичних умов, наявності поверхневої води та густої рослинності і численних тварин, у природному спокої (чого нинішнє людство ніколи вже не дасть планеті) 1 см ґрунту утворюється 500 років. 

Чисельність населення Планети у 2050 році сягне 9,5 млрд. чол. (при нинішніх 6,5 млрд.). Постійно збільшуватиметься потреба у продовольстві та питній воді. Глобальна роль України, як виробника і постачальника на світовий ринок продуктів харчування, буде  зростати.  

Родючі землі є однією з ключових конкурентних переваг нашої держави. Цією обставиною треба скористатися, щоб зайняти гідне місце серед країн Європи та світу. Торгувати треба не землею, а тим, що вирощено на ній і перероблено до рівня готової для споживання продукції.

2. Земля, за Конституцією України, є власністю українського народу. Потрібен ретельно виважений, цивілізований перехід до розвитку, перш за все, агропромислового комплексу, а вже потім – до внутрішнього обігу сільськогосподарських земель. Власниками землі можуть бути тільки громадяни України, які живуть, уміють працювати і працюють на ній. 

3. Спочатку необхідно розробити, узгодити з громадськістю і ухвалити усі необхідні закони, апробувати їх в експериментальному режимі на землях окремих територіальних громад. Відкрити суспільству справжніх власників і орендарів землі, інформація про яких є закритою. Провести інвентаризацію і скласти реальну оцінку кожного гектара землі за світовими цінами. 

Для формування внутрішнього ринку землі потрібно вирішити, перш за все, якою має бути оптимальна система розвитку українського села, землекористування та охорони земель; які проблеми і ризики ринкового обігу сільськогосподарських земель; яка модель розвитку економіки в цілому і аграрного сектора, зокрема, відповідає національним інтересам.

4. Сільськогосподарські землі мають належати українським селянам і фермерам. Майбутнє українського села – за фермерами, а не олігархами. Вирішальну роль мають відігравати місцеві територіальні громади. Держава має підтримувати селян і фермерів доступними кредитними ресурсами для розвитку і розширення їх виробництва за європейськими агротехнологіями. 

У Європі 1 га землі коштує 30-40 тис. доларів, в Україні – 20 тис. грн. Купівля-продаж-перепродаж землі може принести тисячі відсотків прибутку, і немає такого злочину, на який не піде капітал заради такого зиску. 

У той же час середній прибуток товаровиробників на 1 га ріллі в країнах ЄС складає приблизно 500 євро. Використання української ріллі на такому ж рівні ефективності може давати щорічно 16,3 млрд. євро прибутку.

5. Для забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку необхідно оптимізувати співвідношення ріллі й екологостабілізуючих угідь, вилучивши з обробітку деградовані й малопродуктивні землі з наступною консервацією (реабілітацією) і трансформацією їх у лісові та природні кормові угіддя. Сформувати мережу спостережень за екологічним станом ґрунтів. 

6. Обов’язково слід враховувати негативну демографічну ситуацію. Широкий розвиток фермерства на новій індустріально-технологічній основі, а відтак – українського села можуть зламати негативні демографічні тенденції, пов’язані зі скороченням чисельності і старінням населення, відкриють потужні можливості для подолання демографічної кризи. 

7. Вирішення усіх вищезазначених питань потребує загальносуспільного консенсусу, за необхідності – проведення всеукраїнського референдуму.

Ініціатором референдуму може виступити Українське товариство охорони природи, Статутом якого передбачено, що Товариство «виступає з ініціативою проведення всеукраїнського чи регіональних референдумів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

Отже, для формування цивілізованого ринку землі треба кілька простих і очевидних передумов – чесна професійна влада; повноправне громадянське суспільство; належне законодавство і справедливе правосуддя; прозорість обігу сільськогосподарських земель; гарантований захист прав не тільки власників окремих земельних паїв, а й права спільної власності Українського народу на природні ресурси і територію своєї держави.

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор

23 серпня 2017 р.  

Житомирські родовища: нові робочі місця чи зона екологічного лиха?

Розвивати економіку краю за рахунок видобутку титанових руд мають намір на Житомирщині. За даними Фонду держмайна, за минулий рік Іршанський та Вільногірський гірничо-збагачувальні комбінати поповнили держбюджет на понад півтори сотні мільйонів гривень. На самому підприємстві збираються нарощувати потужності. Тим часом, в області діють ініціативні групи, які переконують – такий видобуток небезпечний для життя і здоров ’ялюдей, що мешкають поблизу. 

Сьогодні на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті на Житомирщині, який орендує підприємство «Кримський Титан» Дмитра Фірташа, за офіційними даними, працює понад дві з половиною тисячі осіб. Середня зарплата – чотири тисячі гривень. Підприємство для регіону життєво необхідне, переконує заступник голови Житомирської облдержадміністрації Віктор Куницький.

«Якби ми прийшли і сказали мешканцям Іршанська, що ми закриємо ГЗК, це було б великим соціальним потрясінням, бо люди звикли до того, що це підприємство є містоутворюючим, що люди там отримують великі соціальні гарантії», – говорить він.


Куницький заохочує збільшення видобутку титанових руд, наполягаючи на користі від таких підприємств для бюджету області. Тим часом на Житомирщині діють ініціативні групи громадян, які протестують проти нарощування виробництва. За їхніми даними, геолого-розвідувальні роботи перед початком видобутку проводить НАК «Надра України». Влітку Житомирська облрада надала компанії дозволи на розробку Красноріченського, Паромівського, Лівобережного, Злобицького і Тростянецького родовищ ільменіту. Обробляти видобуту руду зможуть на Вільногірському або Іршанському комбінатах.

"В Україні відновлення земель не проводить ніхто" – еколог 

Активісти кілька разів пікетували Житомирську обласну раду з вимогою не давати згоду на розробку нових родовищ. У криницях сіл неподалік через них може зникнути вода, стверджує активіст руху «Врятуємо Полісся!» Станіслав Гуменюк.

«Якщо будуть запущені всі ці проекти, через 10-15 років із унікальної території Полісся просто зроблять пустелю», – вважає він.

У облдержадміністрації, однак, заявляють, що жодних скарг на шкоду довкіллю до них не надходило.

За словами головного інженера Іршансього комбінату Миколи Васяновича, розробка покладів титанових руд ведеться на шести кар’єрах, потім сировина обробляється на двох збагачувальних фабриках. Після завершення видобутку підприємство проводить рекультивацію, тобто повертає ділянку до її попереднього стану. Тому, за його словами, інформація про небезпеку для людей і довкілля – брехня.

У відновлення пошкоджених промисловим видобутком територій не вірить голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. За її словами, наслідком збільшення видобутку титанових руд, зокрема, ільменіту, стане погіршення якості питної води.

«З державного бюджету щороку виділяються кошти на проведення рекультивації, вивезення небезпечних відходів. За останні 20 років на жодному об’єкті не було проведено відновлення порушених територій», – зазначає Тимочко у коментарі Радіо Свобода.

Питання в екологів викликає не тільки ільменіт. На думку Тетяни Тимочко, видобування житомирського граніту, який відомий і за кордоном, також відбувається із великою шкодою для довкілля.

«Copyright © 2011 RFE /RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа /Радіо Свобода»
Джерело: radiosvoboda.org

Ринок української землі – зона особливих інтересів


На черговому засіданні Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи розглянуто комплекс проблемних питань щодо формування й запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, у тому числі екологічні, продовольчі та міжнародно-безпекові аспекти. Зазначені питання є одними з найбільш гострих і доленосних для майбутнього нашої держави, а тому хвилюють усе українське суспільство. З доповідями виступили голова Президії, доктор економічних наук, професор В.Я.Шевчук та голова Всеукраїнської секції охорони і раціонального використання земельних ресурсів, кандидат економічних наук О.І.Ковалів. 

У доповідях та виступах учасників засідання було висвітлено місце і роль земельних ресурсів у структурі національного багатства, суть комплексу складних суперечливих проблем і наслідків, пов’язаних з купівлею-продажем сільськогосподарських земель, для долі нинішнього і майбутніх поколінь, вироблено науково обґрунтовані рекомендації, у тому числі для забезпечення екологічної безпеки земельних ресурсів і сталого землекористування. 

Нижче наводимо основні положення з доповідей та виступів учасників засідання, висновки та рекомендації щодо найбільш ефективних, з точки зору громадянського еко-суспільства, шляхів вирішення земельного питання. 

Земля – основа національного багатства 

Приватизація і продаж української землі, тобто нашої споконвічної території, яка дісталася нам від минулих поколінь і яку ми повинні передати майбутнім поколінням – найбільш резонансне і доленосне питання за усі роки незалежності України. 

Земля забезпечує 98 % отримання людиною продуктів харчування і багатьох видів промислової сировини, вона є основою національного багатства України. З перших років державної незалежності влада намагалася врегулювати земельне питання, в основному шляхом підготовки до продажу сільськогосподарських земель. Зараз, як ніколи раніше, це питання має визначальне для долі 46 млн. людей і для України, як держави, значення. 


Земельний фонд України є одним з найбільших у Європі – 60,4 млн. га. Структура земельного фонду має такі показники: сільськогосподарськими землями охоплено – 71,3 % території країни, з них сільськогосподарських угідь 69,2 %. Україна має дуже високий ступінь розораності земель, що значно перевищує екологічно обґрунтовану межу. У європейських країнах орні землі охоплюють 30–32 % загальної площі суходолу, а в Україні цей показник становить 56,1 %. 

Унаслідок скорочення площ лісів, сіножатей і пасовищ змінюється мікроклімат, рівень залягання ґрунтових вод, активізуються процеси спустелювання земель, розвивається водна і вітрова ерозія, що зумовлює зменшення родючості ґрунтів, деградацію і зниження продуктивності агроекосистем та унеможливлює їх сталий розвиток, з яким пов’язана не тільки екологічна, а й продовольча безпека країни. 

Орні землі України (32 млн. га) територіально розташовані переважно в сприятливих природно-кліматичних умовах для вирощування основних сільськогосподарських культур. Значна кількість земельних ресурсів України має неперевершені економіко-екологічні параметри. До них можна віднести унікальні масиви чорноземів, частка яких у складі орних земель сягає 60 %. Однак вони найбільше вражаються ерозією, тому й потребують пильного контролю за станом родючості. 

У цілому земельний фонд України вирізняється дуже високими біопродуктивними властивостями. На думку вчених, за умов оптимального землекористування та відповідного рівня культури землеробства держава у змозі прогодувати 300–320 млн. чоловік. Внаслідок цього українська земля може стати «зоною особливих міжнародно-безпекових інтересів – ЗОМБІ» (Ю.Щербак. Час великої гри. – К.: Ярославів Вал, 2012 – 440 с.). 

Наявні проблеми і потенційні ризики 

На сьогодні до ринку землі не готове ні населення, ні законодавча база. Підготувалися лише транснаціональні корпорації і українські олігархи. В нинішніх умовах продаж землі – це руйнування українського аграрного сектора, знищення села – генетичної колиски українського народу. 

За даними Інституту соціології НАН України, негативне ставлення населення до приватної власності на землю зростало з 44 % у 1994 році до 53,8 % у 2008 році і до 57,2 % – у 2010 році. Натомість частка прибічників продажу землі зменшилась з 38,5 % у 1994 році до 25,8 % у 2010 році. Очевидно, таке ставлення у населення сформувалося під впливом наслідків приватизації промисловості, яка опинилася в руках олігархів, що призвело до збідніння працюючого населення, зростання безробіття, соціального розшарування суспільства. 

Для цивілізованого, прозорого обігу землі, за оцінками незалежних експертів, необхідно створити законодавчу базу із 12-15 законів. Зробити це треба без лобізму приватних інтересів, з опорою на думку населення. Ринок землі потребує суспільного консенсусу, довіри народу до влади. 

За даними Асоціації фермерів і приватних землевласників України, на сьогодні 12 млн. га українських земель уже орендують іноземці з 30 країн світу, в основному, країн ЄС, США і Китаю. Оренда була оформлена із залученням олігархічних агрохолдингів. Ці землі з легкістю можуть опинитися в руках іноземців. Китай планує збільшувати обсяги оренди, для чого формується спеціальний фонд у 400 млрд. дол. 


Через різні тіньові схеми, за безцінь 11 млн. га землі сконцентровано в руках олігархічних компаній, агрохолдингів. Ці землі з легкістю можуть опинитися в руках іноземців. В Європі, наприклад, 1 га землі коштує 30-40 тис. доларів, в Україні – 20 тис. грн. Відкриття неврегульованого, дикого ринку землі може призвести до масового рейдерства, захоплення і скупки земель за безцінь, афер і спекуляцій. 

Зростають екологічні загрози. Земля виснажується під багаторічними посівами зернових, соняшника і ріпака. Впливу ерозії зазнає 57,5 % земель країни. Щорічно втрачається близько 11 млн. т гумусу, 0,5 млн. т азоту, 0,4 млн. т фосфору та 0,7 млн. т калію, а кількість еродованих земель збільшується на 80–90 тис. га. Поширеним є підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів (землі з кислими ґрунтами охоплюють 25 % ріллі; із засоленими ґрунтами – 2,8 %, солонцюватими – 5,3 % загальної площі орних земель країни). Масштабним є забруднення ґрунтів. Непокоїть активізація таких екзогенних геологічних процесів, як зсуви (поширені на 0,3 % площі території країни), підтоплення земель (12 %) та карстоутворення (близько 37,6 % території країни). 

В селах живе близько 6 млн. працездатного населення. За експертними оцінками, після продажу землі залишиться 250-300 тис. робочих місць. Більшість людей на селі втратить роботу. За оцінками Всеукраїнського комітету захисту рідної землі, у разі запровадження „ринку землі” буде зруйновано 70% фермерських господарств і понад 80% середніх агропідприємств, що призведе до скорочення 1 млн. робочих місць. 

Отже, дикий ринок землі – історичний виклик усьому українському народу. Ні селяни, ні фермери, ні керівники сільськогосподарських підприємств не мають грошей для купівлі земель і без жодних варіантів програють битву за українську землю іноземним ТНК і олігархам. Це призведе до різкого збільшення безробіття, безгрошів'я, знищення села, відпливу залишків молоді. 

Буде завдано глобального удару не тільки по міжнародній ролі та перспективах України у світі, а й по існуванню її як незалежної держави. Продаж землі – це спосіб захоплення земель бідних країн у XXI столітті, шлях до неоколоніалізму і голодомору. 

Загальні висновки і рекомендації 

Земля – обмежений на Планеті ресурс, який більше не виробляється. Перетворювати його у товар потрібно дуже обережно, думаючи про майбутнє цілого народу. Торгувати треба не землею, а тим, що вирощено на ній і перероблено до рівня готової для споживання продукції. 

За оцінками експертів, чисельність населення Планети у 2050 році досягне 9,5 млрд. чол. (при нинішніх 6,5 млрд.). Постійно збільшуватиметься потреба у продовольстві і питній воді. Глобальна роль України, як виробника і постачальника на світовий ринок продуктів харчування, буде зростати

Родючі землі є однією з небагатьох конкурентних переваг нашої держави. Цією обставиною треба скористатися, щоб зайняти гідне місце серед найбільш важливих і впливових країн Європи та світу. 

Земля, за Конституцією України, є власністю українського народу. Потрібен ретельно виважений, цивілізований перехід до внутрішнього обігу сільськогосподарських земель. Власниками землі можуть бути тільки громадяни України, які живуть, уміють працювати і працюють на ній. 


Для початку слід ухвалити усі необхідні закони (а це – не один і не два закони), впровадити їх у дію, дати їм попрацювати в експериментальному режимі. Слід відкрити суспільству справжніх власників і орендарів землі, інформація про яких є закритою. Провести інвентаризацію і скласти реальну оцінку кожного клаптика землі. 

Доцільно відкрити шляхи залучення європейських агротехнологій в обмін на зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. Середній прибуток на 1 га ріллі в країнах Європейського Союзу складає приблизно 500 євро. Отже, використання української ріллі на такому ж рівні ефективності могло б дати щорічно 16,3 млрд. євро прибутку

Українська земля має належати українським селянам і фермерам. Майбутнє українського села – за фермерами, а не за олігархами. Держава має підтримати селян і фермерів доступними кредитними ресурсами для розвитку і розширення їх виробництва через механізм прозорої оренди землі, яка є постійним джерелом доходів селян. Для кредитування та інвестування можна застосувати механізм цільової кредитної безготівкової емісії у розмірі вартості сільськогосподарських земель. Одночасно буде суттєво збільшено грошову вартість національного багатства. 

Для забезпечення екологічної безпеки земельних ресурсів і сталого землекористування, за рекомендаціями експертів (Стратегічний екологічний документ ПРООН «Національна екологічна політика України: оцінки і стратегія розвитку». – К., 2008), необхідно оптимізувати співвідношення ріллі й екологостабілізуючих угідь, вилучивши з обробітку деградовані й малопродуктивні землі з наступною консервацією (реабілітацією) і трансформацією їх у лісові та природні кормові угіддя. На першому етапі оптимізації таке співвідношення має відповідати пропорції 50 : 50 %. При цьому площа ріллі зменшиться на 8–10 млн. га, відповідно підвищиться лісистість території та частка природних кормових угідь. 

З метою вдосконалення державної політики щодо раціонального й екологічно безпечного використання земельних ресурсів, серед яких і землі сільськогосподарського призначення, необхідно інтегрувати роботи із землеустрою, ґрунтово-агрохімічних обстежень й еколого-меліоративного моніторингу та створити єдину державну земельну інформаційну систему, яка має складатися з бази даних про просторову характеристику земельного фонду країни у всіх його аспектах і базуватися на єдиній системі їх координатної прив’язки та на комплексному використанні сучасних інформаційних систем, дистанційних і традиційних методів спостережень. 

Крім виробничого агроекологічного моніторингу потрібно сформувати самостійну фіксовану мережу спостережень за екологічним станом ґрунтів. Бази даних з цього питання та геоінформаційні системи мають бути узгоджені з європейськими. 

Під час удосконалення системи моніторингу земель слід узгодити з європейськими критерії, індикатори, методи спостережень, організацію, структуру, збір та обробку інформації, отриманої різними відомствами. Крім того, потрібно узгодити форми опису індикаторів чи індексів, що дасть змогу досягти певних компромісів міжвідомчого значення. Завдяки таким методам можна наблизитись до автоматизації обміну інформацією та до створення відповідних пошукових систем, важливих для віддалених користувачів, що може бути реалізовано через Інтернет. 

Потрібно продовжити удосконалення правового і нормативного забезпечення засад створення стійких систем землекористування, охорони і відтворення родючості ґрунтів з метою збереження цілісності ґрунтового покриву, його екологічних функцій та різноманітності ґрунтів у процесі сільськогосподарської діяльності, а також оптимізації сучасних регіональних систем землекористування й використання агрохімікатів, обґрунтування параметрів для створення спеціальних сировинних зон для виробництва продуктів дитячого харчування. 

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, Всеукраїнська секція охорони та раціонального використання земельних ресурсів; Академія ноосфери, м. Київ. 

                                                                                1 листопада 2012 року

Сенсаційне відкриття: глобальне потепління зупинилося ще 16 років тому

Глобальне потепління зупинилося 16 років тому, зрозуміли вчені Метеорологічного агентства Великобританії. Опублікувало сенсаційні дані, які засновані на вимірах з 3 тис. метеостанцій.

Відтак, з початку 1997 р. до серпня 2012 р. середньорічна температура залишалася на одному і тому ж рівні, тоді як у попередній період - з 1980 по 1996 рр.. - вона безперервно зростала.

До цього протягом приблизно 40 років температура була стабільною і навіть знижувалася, наголошується в доповіді.

Аномально теплим в останні 15 років був тільки 2010-й рік. Однак уже 2011 р. і перші вісім місяців 2012-го виявилися набагато холоднішими, в результаті тенденція до зростання температури була знівельована.

Дані британських метеорологів свідчать про "глибокі помилки" комп'ютерних моделей, які використовуються для передбачення майбутнього потепління - так прокоментувала доповідь кліматолог, професор Технологічного інституту Джорджії Джудіт Каррі.

"Кліматичні моделі дуже складні, але вони недосконалі і неповні. Природні фактори (такі як довгострокові цикли температури океанської води і сонячна активність) були використані для того, щоб отримати модель, що свідчить про наростання парникового ефекту", - заявила Каррі.

Втім, є й ті, хто поставився до доповіді скептично. Як зазначив кліматолог Філ Джонс з Університету Східної Англії, 15 або 16 років - занадто короткий період для досліджень, щоб робити якісь висновки.

І хоча Джонс зізнався, що він і його колеги поки не розуміють впливу таких чинників, як довгострокові цикли зміни температури океану і сонячна активність, він висловив упевненість, що поточне десятиліття буде значно теплішим, ніж попередні 20 років.

"Я все ще думаю, що нинішнє десятиліття буде приблизно на 0,17 градуса теплішим за попереднє, яке було теплішим, ніж 1990-ті роки", - додав учений.

Зазначимо, що побоювання Джонса та інших скептиків підкріплюють останні дані про площу льоду в Арктиці: зараз вона становить 4,10 млн кв. кілометрів.

Для порівняння - у вересні 2007 р. цей показник дорівнював 4,17 млн кв. кілометрів. Таким чином, за останні три десятиліття рівень льоду в Арктиці знизився на 13%, причому зменшується не тільки площа крижаного покриву - знижується і товщина льоду.

Джерело: tsn.ua

Через сміттєву кризу в Україну повертаються хвороби Середньовіччя

Екологи почали бити на сполох, привертаючи увагу до небезпечної ситуації з відходами, що склалася в Україні, яка погрожує перетворитися на справжню екологічну катастрофу.

Так, за словами доцента Київського національного університету імені Т. Шевченка Валерія Михайленка, площа зареєстрованих сміттєзвалищ в країні становить 12 тисяч квадратних кілометрів, що порівняно з територіями Кіпру (9 251 кв. км.) та Чорногорії (13 812 кв. км). Еколог наголосив, що вирішити проблему шляхом розширення полігонів вже не вийде – потрібно будувати сміттєпереробні заводи та розвивати галузь переробки твердих побутових відходів.

Необхідність останнього вже визнають і урядовці. "Нам потрібні нові сміттєпереробні заводи, тому що ми захарастили звалищами цілу країну. Навколо Києва всі наші мальовничі місця, на жаль, завалені сміттям. Весь цивілізований світ давно навчився отримувати зі сміття тепло, електроенергію, інші продукти переробки. Будівництво сміттєпереробних комбінатів надзвичайно потрібно, і в Києві вони обов'язково будуть будуватися, як і по всій країні", – заявив нещодавно прем'єр-міністр Микола Азаров.

ТСН.ua запитав у експертів, чи справді настільки загрозлива проблема сміттєзвалищ в Україні, що її спричинило, які екологічні небезпеки вона в собі криє.

Катастрофічна ситуація

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко розповіла, що сьогодні в Україні переважну кількість побутових відходів зберігають на полігонах – "спеціальних інженерних спорудах, які почали використовувати з 80-х років 20 століття".

"Території полігонів виключають із землекористування на сотні років, а самі полігони стають об'єктами підвищеної екологічної небезпеки протягом тривалого часу. Водночас, понад 40% компонентів побутових відходів є цінною вторинною сировиною, природні запаси якої є обмеженими і невпинно вичерпуються", – зазначила еколог.

За її даними, в нашій країні за 2011 рік утворилося близько 447641,2 тисяч тон твердих побутових відходів. Їх, за словами експерта, захоронюють на полігонах, з яких 22% не відповідають нормам екологічної безпеки, "тобто є осередками забруднення довкілля – підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, погіршення стану земельних ресурсів, що, зрештою, згубно впливає на здоров'я людей". Найбільше їх у Луганській, Одеській, Херсонській, Харківській, Тернопільській, Запорізькій, Вінницькій та Закарпатській областях.

Проблема відходів вкрай актуальна для України, та її, на думку директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка, слід було "вирішувати ще вчора". Він зазначив, що слід розрізняти відходи двох видів – отруйні та неотруйні.

"Звалища неотруйних відходів – це просто відбір землі та відсутність естетичності. А ось отруйні відходи (а їх у нас звалюють без усілякого контролю на звичайних звалищах, наприклад, люмінесцентні лампи із ртутними домішками або батарейки) – це серйозна проблема. У підсумку відбувається забруднення навколишнього середовища, ґрунтових вод, ґрунтів, повітря", – наголосив еколог.

Крім того, Борейко зазначив, що 12 тисяч квадратних кілометрів – це територія тільки офіційних звалищ, окрім яких існує купа неофіційних. "Тому цю площу сміливо можна помножити на два-три. Неофіційні звалища ніхто у нас не вимірював", – додав він. Якщо ми будемо продовжувати господарювати, як сьогодні, то нам просто не вистачить землі Іван Заєць

Доволі емоційно оцінив масштаби проблеми заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Іван Заєць. На його думку, ситуація – "катастрофічна", тому що побутовими відходами завалена фактично вся територія країни.

"Якщо ми будемо продовжувати господарювати, як сьогодні, то нам просто не вистачить землі. Ви ж бачите, що кількість сміття зростає лавиноподібно, і полігони для сміття вже давно заповнені", – наголосив депутат.

"Риба гниє з голови"

За словами Володимира Борейка, в Україні існує така "ракова пухлина" як величезні за територіями сміттєзвалища, тому що держава самоусунулася від вирішення проблем зі сміттям.

"Цю сферу у нас контролює кримінальний бізнес. Нею не займається ані держава, ані природоохоронні органи, ані прокуратура, ані інспекція", – вважає еколог. При цьому він зазначив, що за появу та розростання неофіційних звалищ відповідають місцеві органи влади – сільради та райради.

"Якщо звалище знаходиться на їхній території, значить, вони порушують закон, оскільки не ловлять тих, хто туди вивозить сміття, та не прибирають це звалище. Крім того, закон порушують ті, хто скидає туди сміття. А в Україні існує величезна кількість "лівих" фірм, які за гроші вивозять сміття, причому, звичайно, везуть не на офіційні звалища, бо там потрібно платити, а кудись у посадку", – наголосив експерт.

До того ж, за словами Борейка, не сприяють вирішенню проблеми контролюючі відомства, зокрема, прокуратура.

"Прокуратура ж просто цим не займається! Пишеш якісь звернення, листи, а вони кудись це пересилають і на тому заспокоюються. Хоча це їхній прямий обов'язок, адже є у нас підрозділ природоохоронної прокуратури. Але ще жодного разу не чув, щоб вони когось затримали чи покарали, чи оштрафували. Якщо їм не дають вказівок згори, то вони нічого не робитимуть", – обурюється еколог.

Опитані ТСН.ua фахівці налаштовані вкрай песимістично щодо перспектив вирішення цієї проблеми. Зокрема, Володимир Борейко вважає, що нічого не робитиметься й надалі. "Остання заява Азарова не сприймається всерйоз. Це пояснюється тим, що в Україні не існує екологічної політики. Міністерство екології розбалансоване, займається тільки видачею дозволів на газ і нафту, все інше його не турбує. Міністри – це тимчасові люди, далекі від екології. Тож і виходить, що риба гниє з голови", – зазначив еколог.

Під звалища відводяться природні території, де могли б бути зелені зони, рілля. І це стає місцем для розмноження інфекцій – холери, кишкової палички Володимир Борейко На думку Володимира Борейка, потрібно вводити жорсткі штрафи за самовільні звалища, вивезення сміття, а також слід закріпити як обов'язок контролюючих органів план закриття певної кількості сміттєзвалищ. 

Водночас Іван Заєць вважає заяву прем'єра суто популістською. "Аналогічні заяви ми чуємо з року в рік, але потяг з місця не рушає. Не вірю, що люди, у яких відсутнє екологічне мислення, здатні вирішити цю проблему", – додав він.

"Неекологічне" мислення

В результаті такої несвідомої поведінки українців та розростання сміттєзвалищ забруднюються річки, підземні води, зокрема, з багатьох криниць вже не можна пити, розповів Володимир Борейко. До того ж в Україну повернулися захворювання типу холери, про які вже багато років не чули.

"Під звалища відводяться природні території, де могли б бути зелені зони, рілля тощо. І це стає місцем для розмноження інфекцій – холери, кишкової палички тощо. Бо там мухи, щури – адже ніхто там дезінфекцій не проводить", – додав еколог.

Отже, у підсумку розростання площ звалищ виникають три основні проблеми: забруднення підземних вод та ґрунтів, погіршення санітарної та епідеміологічної ситуації, а також відведення території під невиробничі потреби, підсумував Борейко.

Водночас Тетяна Тимочко наголосила, що накопичення відходів та їх урізноманітнення не може тривати довго та у підсумку "призведе до "сміттєвого" колапсу регіонів та населених пунктів, якщо не будуть знайдені дійсно ефективні шляхи розв'язання цієї проблеми".

"Органи місцевого самоврядування та місцеві райдержадміністрації не вживають реально дієвих заходів щодо збирання і переробки ресурсно-цінних відходів, зокрема: не відкривають додаткові пункти прийому вторинних ресурсів; не організують пересувні пункти прийому вторинних ресурсів у місцях, де немає стаціонарних; недостатньо інформують населення про місця розміщення цих пунктів через засоби масової інформації; не впроваджують сучасні технології комплексної переробки та утилізації ресурсно-цінних компонентів побутових відходів", – розповіла експерт.

Причину того, що Україна поступово перетворюється на величезне сміттєзвалище, народний депутат Іван Заєць вбачає в "неекологічному мисленні" влади.

"Можновладці мислять не екологічно. Поняття сталого розвитку, сучасних методів утилізації відходів, сучасних управлінських моделей, які дозволяють вирішувати цю проблему, не стали робочими категоріями для нинішньої влади. Тож вирішення проблеми слід організувати по всіх напрямках. Зокрема, нарешті потрібно налагодити роздільний збір побутових відходів. Це – дуже цінна сировина, йдеться про мільйони тон різних речей, з яких можна мати великий зиск", – наголосив член профільного комітету.

Заєць вважає, що "екологічні імперативи мають розглядатися на одному рівні з економічними і соціальними", оскільки якщо не буде чистого довкілля, говорити про здоров'я людини та соціальні аспекти її життя просто не доведеться.

Крім того, Іван Заєць наголосив, що чимало у вирішення проблеми зі сміттям залежить від наших громадян.

"Відомий приклад: виїжджають люди відпочити на Десну, а після себе залишають купи сміття (пластикових пляшок, кульків, харчів). І це – масово. Річки у підсумку забруднені: підмиваються береги або приходить велика вода, і це все потрапляє у воду й пливе суцільною масою по Дніпру", – розповів депутат. Тож слід починати з мислення, з себе, адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять, підсумував він.

Джерело: tsn.ua

Українські грунти безкарно знищуються аграріями

В Україні вже десятий рік діє закон про використання земель, однак через те, що його приписи не дотримуються, грунти виснажуються все сильніше.



Джерело: ICTV