#ukrpryroda
Показ дописів із міткою Шевчук. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Шевчук. Показати всі дописи

Що я відчув, довідавшись про результати референдума?

Для мене Нідерланди завжди були особливою країною. В юності я вчився грати в міжнародні шашки на блискучих партіях, далеко продуманих стратегіях, тактичних імпровізаціях і феєричних комбінаціях моїх кумирів – міжнародних гросмейстерів, чемпіонів світу Тоні Сейбранса, Харма Вірсми, Піта Роозенбурга та ін. голландських майстрів цієї інтелектуальної гри.

На чемпіонатах Європи і світу по футболу я завжди вболівав (після України) за збірну Голландії, захоплювався її видатними футболістами світового рівня, такими як Йоханн Кройф, Руд Гулліт, Марко ван Бастен, Рональд Куман (перелік імен можна ще довго продовжувати).

Захоплююсь голландськими художниками, архітекторами, інженерами…

Згодом, працюючи в Уряді України, ми разом з нідерландськими колегами, які були нам друзями, спільно вирішували чимало нових для нашої молодої держави проблем, переймаючи багатий нідерландський досвід – екологічне відродження Дніпра, дослідження якості питної води, безпечне поводження з відходами, розвиток природно-заповідного фонду тощо. 

Зустрічались і там, і тут, і завжди на дружній ноті. Разом з голландцями та з усіма іншими колегами-міністрами з Європи у травні 2003 р. провели у Києві глобальний саміт «Довкілля для Європи». 

Я впевнений, що якби референдум проводився тоді, його результати були б зовсім іншими і для нас, і для наших добрих, дружніх і ділових відносин.

Сьогодні, на жаль, усі розгублені, стурбовані (це я про Україну!). Особливо болісно, коли дістається від тих, кого любиш. 

Але друзі мають право на відвертість, вони хочуть нам добра. Принаймні, я свого відношення до голландців не поміняю – це велика нація, яка своєю працею, мужністю, хоробрістю створила одну з найкрасивіших країн світу. 

Не всі українці, мабуть, знають, що половина Нідерландів знаходиться нижче рівня моря, а їхні знамениті вітряки – це не такі як у нас, що мололи колись зерно, у них вони перекачують воду. У нас же 25 відсотків світових запасів чорноземів, 5 відсотків світових запасів надр, 2 теплих моря, Дніпро, гори, степи, ліси й багато ще чого Богом даного, щоб обробляти й оберігати усе це.

Тож подивимося разом у дзеркало, подякуємо голландцям за болісний урок і візьмемося за розум. Ніхто крім нас не стане будувати Європу у нашому домі.

Василь ШЕВЧУК, 
професор, голова Українського товариства охорони природи, 
майстер спорту з міжнародних шашок

Україна – велика країна!

Проявляється наша власна національна ідея - ВОЛЯ!

Україна – велика країна! Велика своїми мислителями, своїми воїнами, хліборобами, винахідниками, шахтарями, металургами, будівельниками, інженерами, самовідданими фахівцями у всіх сферах людського життя.

Тільки народи, яких любить і береже Бог, мають такі великі ріки, як Дніпро, теплі моря, мальовничі гори, степи, родючі землі, дуби-патріархи, усі можливі природні багатства. Бо у таких народів є своя місія на Землі, навіть якщо вони про це до певного часу не знають.

І скрізь на Планеті, де живуть українці, держави прогресують. Тільки в Україні чомусь ми ніяк не могли утвердити свою державу.

Також небагато є в світі країн, які мають свого Пророка. Наш Шевченко ще 200 років тому передрік долю України «в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій…». Бачив Тарас, що ми будемо в сім’ї вольних європейських народів.

Тепер крізь вікові нашарування трагічної і водночас звитяжної історії у нас нарешті проявляється наша власна національна ідея – Воля! 

За цю ідею під кулі снайперів героїчно йшла Небесна сотня. За цю ідею нині йдуть під кулі задурених чужинців нащадки вільних запорізьких козаків. За цю ідею люди віддають останнє, матері крізь сльози гордяться синами, що стають небесними оберегами рідної землі, свого народу. 

Ця ідея уже давно звучить у нашому величному Гімні, тільки тепер ми почали разом його співати і раптом почули слова про Волю, яка «ще не вмерла». 

Хіба хтось може вирвати у такого народу його душу, забрати волю? 

Воля дає життєві сили, відкриває енергію творчості, визначає долю. 

Тепер, коли ми нарешті й відчули Волю, нам належить збудувати омріяну у віках власну державу – вільну, заможну, справедливу, рівну між рівних. Збудувати за наших предків, для себе, для наших нащадків.

І Україна, як велика країна, стане великою модерною державою «в сім’ї вольній, новій»!

Василь Шевчук
14 серпня 2014 р.

Василь Шевчук: війна є найбільш руйнівним фактором впливу на людей, природу, економіку, політику

Чомусь вважається, що війна – це продовження політики, тільки іншими, насильницькими методами. 

На мою думку, це не продовження політики, це її крах, це вихід за межу. Розпалювання війни – це спалювання мостів між народами, причому без видимої перспективи їх відновлення. 

За підрахунками істориків, в останні 6 тис. років людство жило в мирі тільки 292 роки. Виглядає так, що нинішня цивілізація, очевидно, поки що насправді є невдалою, і, ймовірно – приреченою, якщо раптом не схаменеться і якщо не буде пізно. 

Втім, пригадую, як в одній древній тибетській книзі я прочитав такі слова: «Коли людство заповнить відходами землю і воду, воно візьметься (?) за повітря». А я подумав – візьметься за голову! Та ні.

Сучасна, так звана «гібридна» війна доповнюється ще одним жахливим чинником – масовим впливом на психіку людей, наслідки якого у перспективі важко передбачити і знівелювати.

У будь-якому випадку, як би не називали війну на Сході України, вона спрямована, насамперед, на знищення економічного, соціального і екологічного балансу регіону і держави в цілому.

Крім того, не виключено, що війна на Сході України ведеться не тільки задля руйнування економічного, соціального і екологічного балансу, а й за природні ресурси.

Так, за даними Німецького журналу «Політична екологія», які збігаються з наведеними раніше даними у книзі «Екологізація енергетики»[1] нафта на нашій Планеті закінчиться до 2035 року, газ – до 2040 року, вугілля – через 100 років. 

У Східному регіоні України знаходяться основні запаси вугілля, а також Юзівська площа сланцевого газу. Якщо до цього додати великі запаси вуглеводнів на шельфі Чорного моря поблизу Криму, то можна прослідити спрямованість «гібридної» війни, розв’язаної проти України – залишити країну без енергетичних ресурсів.
Війна спрямовується, перш за все, проти біосфери – людини і природи, а тому є масштабним антиекологічним дійством. 

Природа під час військових операцій знищується або пошкоджується, погіршуються чи стають нестерпними природні умови життя місцевого населення, втрачаються природні ресурси.

Приклади – монголо-татарські завоювання, коли руйнувалися дамби, греблі, канали з метою затоплення значних територій. Масове знищення російськими військами гірських лісів під час кавказьких воєн у XIX-XX століттях. Руйнування фашистами у 1944 р. дамб у Нідерландах, що призвело до затоплення 200 тис. га земельних угідь і тяжких наслідків для населення. 

У Чечні на межі XX-XXI століття внаслідок військових дій у багатьох регіонах забруднені практично всі водні джерела, зникла половина цілющих джерел, 40 відсотків земель стали непридатними для обробітку. За час військових дій на чеченських нафтових свердловинах згоріло 37 тис. т нафти, в атмосферу викинуто 150 млн. куб. м шкідливих для неї газів. Нафта розлилася по поверхні землі і водойм, отруйні речовини попали в підземні води, внаслідок чого можуть бути втрачені запаси прісних вод.

У цьому ж ряду військових злочинів проти людства, на жаль, тепер з’явилися на території східних областей України руйнування дамб, знищення лісів, земель, водних ресурсів, природно-заповідних територій, зокрема, нанесення шкоди Луганському природному заповіднику, Національному природному парку «Святі гори», величезне забруднення навколишнього середовища, яке в ряді місць ще довго буде непридатним для життя. 

У землях, в озерах, річках залишаються міни, снаряди та інші боєприпаси, які ще довго будуть збирати свій страшний врожай. 

Ще одна проблема для навколишнього середовища – великі неорганізовані поховання, які залишаються на місці битв. У майбутньому вони можуть забруднювати землі, озера, ріки, труїти людей і тварин. Усе це ще довго і негативно буде впливати на безпечне проведення сільськогосподарських робіт. 

Крім того, треба буде рекультивувати воронки від вибухів снарядів, ракет і мін, залишки бетонно-земляних укріплень, окопів, землянок, бункерів, прибрати пошкоджену військову техніку, уламки снарядів, градів, мін, які невдовзі Організацією Об’єднаних Націй можуть бути прирівняними до зброї масового ураження, такої як ядерна, хімічна, бактеріологічна, «геофізична» зброя.

Отже, екологічні наслідки військових дій, також як економічні, соціальні і людські втрати, є катастрофічними.

Сама Україна і вся світова спільнота у своїй переважній більшості держав під егідою ООН повинні зробити усе необхідне, щоб зупинити війну проти України і Європи.

Активніше в частині забезпечення екологічної безпеки на Сході України має діяти й Уряд України. Однак поки що спеціально уповноважений орган виконавчої влади у цій сфері – міністерство екології та природних ресурсів України не визначило своєї позиції. Хроніка головних подій на сайті Мінприроди обходить екологічні проблеми війни.

Що ж робити у цій ситуації?

На мою думку, слід невідкладно напрацювати матеріали для розгляду на засіданні Ради національної безпеки і оборони України питання про оголошення територій, постраждалих внаслідок військових дій на Сході України, зонами надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» це дасть можливість сконцентрувати усі ресурси для відбудови, подолати кризові екологічні, соціальні та економічні наслідки війни.

Треба невідкладно організувати систематичний моніторинг екологічної ситуації на Сході країни в зоні військових дій, у тому числі з залученням сучасних засобів дистанційного зондування землі, які є в Україні, задіяти Урядову інформаційно-аналітичну систему надзвичайних ситуацій. 

Відновити (хоча б спочатку на території Донецької і Луганської областей) ліквідовані державні управління екологічної безпеки, як територіальні органи в системі міністерства екології та природних ресурсів України. Досвід показав, що їх ліквідація у 2012-2013 роках була помилкою і зруйнувала цілісність інституційної системи державного регулювання в екологічній сфері.

Слід активно переходити до нової політики модернізації, нової структури розвитку промисловості, енергетики, транспорту, житлово-комунального господарства, аграрної сфери та інших галузей національного господарства України, у тому числі й Донбасу, яка базується на концепції енергоефективного низьковуглецевого зростання.

В умовах дефіциту капітальних інвестицій рятівним колом для відновлення й модернізації економічного потенціалу регіону можуть стати прикладні результати унікальної науково-технічної програми «Ресурс», розробленої провідними науковими установами Національної академії наук України. 

Нова політика розвитку може бути покладена також в основу Стратегії сталого розвитку України на період до 2020 року, розробка якої розпочинається за ініціативою Президента України.

[1] В.Я.Шевчук та ін. Екологізація енергетики. – К.: Геопринт, 2002.



Шевчук В.Я.
доктор економічних наук, професор, 
голова Президії Українського товариства охорони природи

29 липня 2014 р.



Як модернізувати промисловість України

Україна сьогодні не тільки здобула свободу і виборола право на власне європейське майбутнє, а й водночас постала перед дуже гострими викликами для оборони і національної безпеки, економіки, соціальної сфери, техногенно-екологічної безпеки та іншими загрозами, які практично охопили усі сфери національного державотворення. 

Очевидно, саме тому Уряд України звернувся з проханням надати пропозиції до «реанімаційного пакету для економіки»

На нашу думку, Уряду треба не тільки оперативно реагувати на гострі виклики сьогодення, а й формувати нову політику розвитку. 

Інституційний досвід державотворення свідчить, що тільки сучасна технологія конструювання майбутнього дасть можливість уникнути жорсткого зіткнення з ним. 

Провідними вченими й експертами Академії ноосфери, Українського товариства охорони природи, Центру досліджень сталого розвитку (м. Київ) за підтримки Програми розвитку ООН в Україні підготовлено Стратегічний документ «Політика енергоефективного розвитку промисловості України в умовах глобальних змін клімату». 


Документ був надісланий Прем’єр-Міністру України А.Яценюку. 

Сподіваємось, що він буде корисним не тільки для Уряду, а й цікавим для науковців, експертів, викладачів та студентів, громадськості у вирішенні складних завдань з подолання кризових явищ в економіці країни та виводу її на траєкторію сталого розвитку. 

Василь Шевчук, 
доктор економічних наук, професор 

3 липня 2014 р.


Довести, що Україна як держава – відбулася!

Із виступу Шевчука В.Я. на науково-практичній конференції «Україна сьогодні: виклики для економіки та державності» 

Сьогодні не тільки Україна, а увесь стривожений світ шукає вирішення економічних, соціальних, екологічних проблем, до яких тепер додались і проблеми глобальної системи безпеки, у новій політиці розвитку. 

Політика сталого розвитку, яка є основою Порядку денного на XXI століття, передбачає поєднання економічних, соціальних та екологічних цілей розвитку, врахування інтересів нинішнього і майбутніх поколінь, участь у розробці та ухваленні рішень представників влади, науки, бізнесу та громадськості. 

Можна стверджувати, що якби ці принципи державотворення були збережені, ми не мали б сьогодні тих викликів, перед якими стоїмо. 

А якби разом працювали влада, наука, бізнес і громадськість – у нас була б і безпека, і спокій, і впевненість у майбутньому. 

Так сталося, що усі ці суспільні інституції не тільки не співпрацюють (хіба що окрім бізнесу і влади), а й виживають, хто як може. 

Драмою України є відсутність у влади потреби в наукових рекомендаціях і зневага до національного економічного мислення. 

У цьому корінь усіх викликів для економіки та держави. 

Коротко окреслю деякі найбільш гострі виклики та рецепти їх подолання, які разом з моїми колегами професором Ковальчуком Т.Т. і професором Черняком В.К. ми виклали у книзі «Актуалітети політики розвитку». 

Основна проблема розвитку України – це проблема якості. Вирішення цієї проблеми пов’язане з утвердженням, по-перше, нової якості влади, по-друге, нової якості економічного розвитку, по-третє, нової якості життя. 

Основними критеріями оцінки ефективності діяльності влади повинні стати динаміка індексу людського розвитку, зростання середньої тривалості життя, покращення демографічної ситуації. 

Утвердження нової якості економічного розвитку потребує виведення України на траєкторію сталого або ж еко-соціального розвитку. Це пов'язано із включенням природного та людського капіталу в інноваційну модель, із визначенням соціальних та екологічних стандартів та їх суворим дотриманням. 

Природні умови України дозволяють їй зайняти одне з провідних місць у Європі та світі за виробництвом багатьох видів промислової продукції та широкого спектра якісних продовольчих товарів. Розташування у центрі Європи спроможне забезпечити країні провідне місце найбільшого на євразійському континенті транспортно-логістичного вузла. 

Науково-освітній потенціал у поєднанні з розвинутою мережею наукових установ і вищих навчальних закладів здатен забезпечити нашій країні роль генератора новітніх технологій, виробництва і постачання на внутрішній та зовнішній ринки високотехнологічної конкурентоспроможної продукції. 

Натомість Україна перебуває на передостанньому місці в Європі (перед Молдовою) за розвитком сучасного внутрішнього ринку та купівельною спроможністю населення. 

Зовнішньоекономічні відносини тримаються на експорті напівсировинної продукції чорної металургії, мінеральних добрив і трудових ресурсів для некваліфікованих видів праці. До цього слід додати катастрофічно високу енергомісткість виробництва, вразливість енергетичної та економічної безпеки держави. 

Крім того, негативні тенденції, які склалися у виробничій сфері (старіння основних фондів, технологічного оснащення, втрата найбільш кваліфікованої частини кадрів тощо) можуть призвести у найближчі роки до нової системної кризи вітчизняної економіки. 

Тому енергійний перехід на інноваційну модель розвитку є єдиним шансом уникнути такої кризи. Перш за все йдеться про перехід від екстенсивних до інтенсивних факторів росту, зміни структури ВВП. 

Тут доречно згадати вислів короля Брунею, який сказав: “Мене мало цікавить індекс ВВП, мене цікавить індекс людського щастя”. 

Перехід до нової якості життя пов'язаний із визнанням того факту, що основною соціальною проблемою України є оплата праці, проблема заробітної плати, отже, проблема подолання бідності

Без радикальної реформи політики заробітної плати проблему бідності широких верств населення розв’язати неможливо. Тому одним з найбільш невідкладних завдань є забезпечення виконання заробітною платою її відтворювальної та стимулюючої функцій. 

Йдеться про перехід від дешевої до дорогої робочої сили, що сприятиме оновленню виробничого апарату, ступінь зношеності якого сягнула 70-80 %. Дешева робоча сила – гальмо науково-технічного прогресу. Теорія і практика дешевої робочої сили є вкрай шкідливою не тільки для забезпечення економічного зростання, а й з точки зору зростання індексу людського розвитку. 

Зростання заробітної плати потягне за собою зростання пенсій. Об'єктивною основою зростання пенсій має бути зростання заробітної плати, а не суб'єктивно встановлені добавки до пенсій. 

Головна проблема якості економічного розвитку – підвищення конкурентоспроможності. Основними напрямками вирішення цієї проблеми є формування сприятливого інвестиційного клімату, стимулювання інноваційної діяльності, оновлення основних виробничих фондів, створення високотехнологічних робочих місць, підвищення продуктивності праці та енергоефективності виробництва, структурні та інституційні реформи. 

Україні треба покладатися на власні сили. 

З таким людським, природним, економічним, оборонним, міжнародним потенціалом у нас є можливості своєю боротьбою і працею подолати виклики для економіки та державності, перейти до сталого розвитку і довести, що Україна як держава – відбулася. 

Василь Шевчук
доктор економічних наук, 
професор 

26 червня 2014 р.

Вітання Президенту України

Вельмишановний Петре Олексійовичу! 

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи вітає Вас з обранням Главою нашої держави! 

Сьогодні, 5 червня – у Всесвітній день охорони навколишнього середовища, ми пов’язуємо наші сподівання співпрацювати з Вами задля досягнення головних цілей ООН – привнести людський чинник у питання охорони навколишнього середовища і сталого розвитку, налагодити партнерські відносини, стимулювати політичний інтерес і дії, щоб у нашої країни було більш безпечне і благополучне майбутнє. 

Укрприроди – наймасовіша (більше 2 млн. членів) і найстарша (68 років) громадська організація – підтримує Європейський шлях сталого і справедливого розвитку України. 

Бажаємо Вам, шановний пане Президенте України, миру, життєвих сил, енергії, мудрості, волі, надійної опори Українського народу й підтримки усього світу задля Ваших звершень в ім’я історичного поступу України. 

Нехай Вам щастить! 

З повагою  Голова                                                               Василь Шевчук

5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього середовища.

Хотілось би поставити знак оклику, але ще зарано. 
Глобальні зміни клімату, зростання частоти екстремальних природних явищ, зменшення рятівного озонового шару, спустелювання земель, знищення біорізноманіття, забруднення довкілля, засмічення космосу, експлуатація надр уже на дуже великих глибинах… Що далі? 

Уже сьогодні, щоб задовольнити апетити людства, потрібно 3 планети. 

А Земля в усіх нас і у наших дітей, і їхніх дітей одна. 

Мені розповідав наш перший український космонавт Леонід Каденюк, що Земля з космосу вигладить такою маленькою, а шар біосфери є дуже-дуже тонким. Оце й усе наше навколишнє середовище життя. 

Відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища має привнести людський фактор у питання охорони навколишнього середовища; дати народам світу можливість активно сприяти стійкому й справедливому розвитку; сприяти розумінню того, що основною рушійною силою зміни підходів до природоохоронних питань є громадськість; а також роз'яснити корисність партнерських відносин, щоб у всіх країн і народів було більш безпечне і благополучне майбутнє

Цей День, заснований Генеральною асамблеєю ООН у 1972 році, покликаний не тільки привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього природного середовища, але й пробуджувати політичний інтерес та відповідні дії влади, громад і людей. 

Українське товариство охорони природи виконує цю місію ось уже 68 років, тобто задовго до ухвалення планетарного рішення. 

Наша мета й місія – збереження та відтворення сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереження здоров’я народу України, сприяння здійсненню просвітньої діяльності, захисту екологічних прав громадян, участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, реалізації екологічної політики України, сприяння розвитку творчої ініціативи і використання науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, виховання дбайливого відношення громадян до природи в сфері виробництва і побуту. 

Ми робимо усе від нас залежне, щоб відроджувати й підтримувати тисячолітні традиції Українського народу щодо поваги до природи. Робимо це силою людського ентузіазму, небайдужості до усього живого, піклування про краще сьогодення і впевнене, гармонійне майбутнє людини й природи. 

Хотілось би нарешті пробудити політичний інтерес та відповідні дії влади на підтримку діяльності Товариства. 

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи вітає усіх природоохоронців Товариства, України і Планети з Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища! 

Нових успіхів Вам і звершень, життєвих сил, добра і благополуччя! 

Миру! 

З повагою 
Василь ШЕВЧУК
голова Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи 

4 червня 2014 р.

Глобальні зміни клімату і нова політика розвитку для України

Виступ В.Шевчука на міжнародній 
конференції «Цілі збалансованого розвитку для України» 18 червня 2013 р., Український дім, м. Київ

Шановні учасники конференції!

Україні потрібна нова політика розвитку. Це стратегічна технологія конструювання майбутнього, яка має враховувати глобальні зміни клімату, нову світову кліматичну політику. Пройшло уже півроку, як були прийняті рішення у м. Доха (Катар) на другий період дії Кіотського протоколу. Нові кліматичні умови можуть кардинальним чином вплинути на майбутній розвиток України. Але офіційної позиції Уряду поки що немає.

Коротко про аналіз ситуації, що склалася, та її можливі наслідки

Україна кілька разів офіційно декларувала свій намір скоротити викиди парникових газів на 20% до 2020 р. і на 50% до 2050 р. по відношенню до базового 1990 р., що знайшло своє відображення в офіційних документах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН, Конвенція). 

Прийняття більш жорстких зобов'язань унеможливлювало б не тільки зростання економіки і досягнення європейських показників рівня ВВП на душу населення, але й відновлення економіки. На сьогодні ВВП України досяг лише 75% від рівня 1990 року. Така позиція України була зорієнтована на показники, запропоновані Європейським Союзом.

Перед проведенням вісімнадцятої Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та восьмої зустрічі Сторін Кіотського протоколу Україна погодилась на кількісне зобов’язання з обмеження або скорочення викидів на період 2013-2020 рр., яке становить 76% від базового 1990 року. 

Крім того, на вимогу України, цей показник мав супроводжуватися приміткою з наступним змістом: «Має представляти собою повне перенесення, і не існує визнання якогось анулювання або будь-якого обмеження на використання цієї законно придбаної суверенної власності». 

Простіше кажучи, не використані у перший період дії зобов’язань за Кіотським протоколом надлишкові квоти (частини установленої кількості) мали б бути перенесені на другий період дії Кіотського протоколу і використані без будь-яких обмежень.

Проте вісімнадцята Конференції Сторін РКЗК ООН та восьма зустріч Сторін Кіотського протоколу, що відбулися у м. Доха (Катар) наприкінці 2012 року, з порушенням процедури, ухвалила поправку до Кіотського протоколу, яка регламентує другий період дії зобов'язань. Наразі невідомо, чи була офіційна реакція Уряду України на порушення процедури при ухваленні змін до ратифікованого міжнародного документу.

Ухвалена поправка до Кіотського протоколу містить суперечливі положення, що дає привід для різного їх тлумачення. Зокрема, нова редакція статті 3 Кіотського протоколу передбачає включення додаткового пункту, а саме: «Включити після пункту 7-біс статті 3 Протоколу наступний пункт: 7-тер. «Будь-яка позитивна різниця між встановленою кількістю на другий період дії зобов'язань для Сторони, включеної до Додатку I, та середніми щорічними викидами за перші три роки попереднього періоду дії зобов'язань, помножена на вісім, переводиться на рахунок анулювання цієї Сторони». 

Таким чином, зазначене положення фактично забороняє країнам-учасницям другого періоду нарощувати викиди парникових газів, що не кореспондується із таблицею кількісних зобов’язань з обмеження або скорочення викидів на 2013-2020 рр. 

Згідно з новими умовами, дозволений обсяг викидів розраховується виходячи із середньої величини викидів країни в період з 2008 по 2010 рік. Це означає необхідність стабілізації викидів на рівні, коли відбувалось падіння виробництва в умовах глобальної фінансово-економічної кризи. 

Для України середній показник викидів за 2008, 2009, 2010 рр. становить 389.926 млн. т СО2 екв., тобто складає 41,95% від рівня викидів 1990 р. При узгодженому раніше зобов’язанні у 76% викидів парникових газів від рівня 1990-го базового року фактично Україні дозволяється викидати лише 41,95%.

Таким чином, текст поправки не лише не надає Україні можливості оперувати вільними одиницями установленої кількості в рамках гнучких механізмів Кіотського протоколу, але й може призводити до перевищення дозволеного показника за найменшого зростання викидів парникових газів. 

Оцінка позицій інших країн на другий період дії Кіотського протоколу та їх можливого впливу на ситуацію в Україні

Другий період дії зобов’язань за Кіотським протоколом у частині реального скорочення викидів буде підтримуватись обмеженою кількістю промислово розвинених країн. В ньому немає зобов'язань для країн, що розвиваються, але мають потужні економіки (Китай, Індія, Бразилія та інші). Кіотський протокол не був ратифікований Сполученими Штатами Америки.

У ході багаторічного переговорного процесу щодо другого періоду зобов’язань за Кіотським протоколом Канада вийшла із Кіотського протоколу. Японія, Нова Зеландія та Росія заявили про відмову брати участь у другому періоді зобов’язань за Кіотським протоколом, оскільки, на їхню думку, Кіотський протокол з тим переліком країн, які повинні були реально скорочувати викиди у першому періоді, давав занадто незначний ефект для того, щоб вплинути на припинення зростання глобальної температури. 

При цьому викиди парникових газів підвищувались рекордними темпами, збільшуючись в останнє десятиліття на 3% у рік. Сьогодні, за різними оцінками, на перше місце за викидами парникових газів вийшов Китай, на другому опинилися США, далі – Бразилія та Індія.

Обмеження зростання економіки через необхідність реально скорочувати викиди парникових газів може мати негативний вплив на конкурентоздатність економіки України порівняно з потужними країнами, що розвиваються, але не мають зобов’язань зі скорочення викидів парникових газів.

Окрім тексту вищезазначеної Поправки до Кіотського протоколу, яка потребує ратифікації, було прийнято рішення, яке фактично зводить до нуля можливість продажу надлишкових одиниць з резерву за попередній період для наступного періоду дії зобов'язань за Кіотським протоколом.

Справа у тому, що зазначені одиниці можуть набуватися Сторонами з резервів надлишкових одиниць за попередній період інших сторін для перерахування в свій резерв надлишкових одиниць за попередній період в обсязі до 2% від її встановленої кількості для першого періоду дії зобов'язань. 

При цьому навіть зазначені 2% для України не мають сенсу, оскільки потенційні покупці надлишкових квот (Австралія, ЄС, Японія, Ліхтенштейн, Монако, Норвегія, Швейцарія) зробили заяви, що «не будуть купувати одиниці встановленої кількості, перенесені з першого періоду дії зобов'язань згідно з Кіотським протоколом».

Для виходу із цієї ситуації необхідно йти двома шляхами: 

По-перше, вжити усіх невідкладних заходів на Урядовому рівні з тим, щоб захистити свої раціональні позиції в Кіотському протоколі, виходячи з національних інтересів. 

І, по-друге, формувати нову політику розвитку з урахуванням глобальних змін клімату та необхідності зміни старої структури економічного розвитку. 

Які невідкладні заходи потрібні на Урядовому рівні

Позиція України має усі підстави для врахування у міжнародних переговорах і документах з питань зміни клімату. Для цього потрібно, зокрема, підсилити на міжнародній арені зусилля Державного агентства екологічних інвестицій, а не залишати його далі у тому стані, в якому воно перебуває зараз. 

Очевидно, зважаючи на недостатній потенціал ДАЕІ, в усіх міжнародних переговорах має брати участь МЗС України, щоб уникнути надалі прикрих провалів і не регламентованих Урядовими директивами ситуацій. 

Треба якнайшвидше виробити чітку позицію Уряду. Цю офіційну позицію України ще до кліматичного саміту наприкінці 2013 року у Варшаві мають пропагувати та реалізовувати, окрім ДАЕІ, Міністерство закордонних справ, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство екології та природних ресурсів України.

Формування нової політики розвитку України з урахуванням глобальних змін клімату

На жаль, мусимо констатувати, що в Україні відсутній стратегічний нормативно-правовий акт (закон), ухвалений Верховною Радою України та безпосередньо спрямований не тільки на реалізацію положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу, а й, що не менш важливо – на політику розвитку національної економіки.

Незважаючи на відсутність цього украй потрібного закону, в Україні здійснюються певні заходи, спрямовані на імплементацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу.


  • На рівні Кабінету Міністрів України у 2005 році було затверджено «Національний план з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату», який згодом був уточнений у 2009 році. 

  • «Основними засадами (стратегією) державної екологічної політики України на період до 2020 року» в рамках цілі 2 «Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки» визначено окремі завдання щодо скорочення обсягу викидів парникових газів, а також основних засад державної політики з адаптації до зміни клімату.
  • «Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011–2015 роки», затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. № 577-р, передбачено реалізацію 8 завдань, спрямованих на реалізацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
  • Крім того, слід зазначити, що проблеми зміни клімату розглядаються, у тому числі, як чинник національної безпеки. Питання «Про стан та проблеми імплементації Україною Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату» розглядалося на засіданні Ради національної безпеки і оборони України 15 червня 2007 року. 
  • Іншими рішеннями РНБО України у 2010 році було запропоновано Національній академії наук України розробити довгострокові прогнози аномальних погодних явищ, спричинених глобальними змінами клімату, а Кабінету Міністрів України доручено розробити та затвердити Національний план адаптації до змін клімату. 
Загальні висновки 

Таким чином, питання глобальних змін клімату та адаптації до них, незважаючи на відсутність базового закону, усе ж таки розглядаються у різних стратегічних документах щодо безпосередньо кліматичної політики України. 

Але зовсім протилежним є становище на рівні державних стратегічних документів, які визначають сучасну і майбутню політику розвитку України. Тут взагалі питання глобальних змін клімату та їх впливу на економіку, природу і людину поки що відсутні.

Це стосується політичних програм, а також державних стратегій розвитку промисловості, енергетики, транспорту, житлово-комунального господарства, сільського господарства, поводження з відходами, землекористування і лісового господарства та інших галузей економіки.

Саме тому питання щодо виконання зобов’язань на другий період дії Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яке виникло для нас дещо несподівано, матиме дуже великий вплив на політику розвитку України. Причому хочемо ми того, чи ні.

Як перейти до нової політики розвитку України? Детальний виклад рецептів і конкретних кроків потребує окремої аналітики. Сьогодні ж необхідно здійснити перший із двох кроків, а саме, як зазначалося раніше – вжити усіх невідкладних заходів на Урядовому рівні з тим, щоб захистити раціональні позиції України в Кіотському протоколі, виходячи з національних інтересів.

Що стосується нової політики розвитку України – то це окрема, хоч і тісно пов’язана з першою проблемою, стратегія конструювання майбутнього.

Програма розвитку ООН в Україні розпочала цю роботу, започаткувавши спеціальний проект щодо розробки концепції стратегії низьковуглецевого зростання в Україні. Це заслуговує на підтримку Уряду, науки і громадськості, оскільки може стати першим кроком до нової політики розвитку України.

Шевчук В.Я., 
доктор економічних наук, професор


18 червня 2013 року