#ukrpryroda
Показ дописів із міткою Чорнобиль. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Чорнобиль. Показати всі дописи

Майбутнє Чорнобильської зони - заповідник, де "фонить"

Нещодавно мінприроди оприлюднило плани зміни статусу частини зони відчуження довкола ЧАЕС. Спонукало до такого кроку насамперед помітне зниження рівня радіаційного забруднення як в самій зоні, так і на прилеглих до неї територіях.

Планується виокремити з теперішньої суцільної зони відчуження 10-кілометровий промисловий майданчик. До нього увійде сама станція та розміщенні у безпосередній близькості об’єкти з переробки та зберігання ядерних відходів, а ще прилеглі території, де й досі небезпечно високий радіаційний фон. Решту земель 30-кілометрової зони позбавлять статусу зони відчуження. Ці площі має зайняти біосферний заповідник.


У задумах чиновників є навіть дозвіл на проживання та ведення певних видів господарської діяльності на місцевостях, які раніше входили до другої та третьої зони. Очікується, що зміни мають призвести до такого собі економічного ренесансу згаданих районів 2-ї та 3-ї зони.

10-кілометрова зона навкола ЧАЕС одержить особливий статус

У мінприроди кажуть, що заповідник не матиме гомогенного характеру. Як пояснили на запит DW у прес-службі відомства, передбачається розмежування на умовні зони: заповідну, буферну та антропогенного ландшафту. В окремих зонах планується дозволити навіть певні види господарської діяльності. Правда, це стосуватиметься лише тих її різновидів, що мають безпосередній стосунок до заповідної сфери та функціонування самого заповідника.

Не для туристів, а для науковців

Не секрет, що після аварії на ЧАЕС пустища зони облюбували численні звірі, птахи та плазуни. Серед них і рідкісні. Там спостерігається помітне і стале збільшення популяцій тварин та біорізноманіття. До "тубільців" додалися ще й коні Пржевальського, яких наприкінці 90-х завезли сюди з заповідника "Асканія-Нова". Словом, тваринам і рослинам там і так живеться привільно. Що ж тоді принесе статус біосферного заповідника чистині Чорнобильської зони?

На погляд представників мінприроди, біосферний заповідник допоможе систематизувати проведення наукових досліджень та експериментів і покращить співпрацю з вченими з-за кордону. А ще уможливить створення спільної бази даних. Та й нагляд за місцевою флорою та фауною значно поліпшиться. Те саме стосується земельних та водних ресурсів, додали у відомстві.

Заступник міністра екології та природних ресурсів Сергій Курикін розповів в прямому ефірі медіакомпанії "5 канал" про плани створення науково-дослідного центру під егідою міжнародної програми ООН з захисту довкілля (UNEP). Утім, Курикін справжнього напливу туристів не очікує, припускаючи, що біосферний заповідник відвідуватимуть головно вчені та дослідники.

Навіть нині чимало видів тварин почуваються досить привільно у зоні відчуження

Площа задуманого Чорнобильського біосферного заповідника має скласти майже 230 тисяч гектарів. Це - більше, ніж вдвічі перевищує угіддя Чорноморського біосферного заповідника в Херсонській області, найбільшого в Україні. Лунали навіть наміри створити транскордонний українсько-білоруський біосферний резервуар площею близько 500 тисяч гектарів.

Екологи теж підтримують

Ініціативу уряду підтримують і незалежні фахівці. Так, експерт та голова правління Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан теж схвально ставиться до згаданих намірів урядовців. На його думку, такий крок міг би значно покращити природоохоронну діяльність. Адже саме існування зони відчуження, на думку експерта, не забезпечило належного захисту від несанкціонованого відстрілу тварин та птахів, вилову риби та розробки корисних копалин, приміром, торфу. Те саме стосується і незаконної масової вирубки лісу, додав Мовчан.

Крім того, до заповідника увійде унікальна зона Полісся, що має неабияке екологічне значення як "легені Європи". Не менш важливою є ще одна обставина: заповідник може посилити природний бар'єр подальшому розповсюдженню радіонуклідів із зони, пояснив знавець.

Специфіка радіологічного забруднення

Не має застережень щодо створення заповідника та буферизації нинішньої зони відчуження й директор Інституту сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів і природокористування Валерій Кашпаров. У розмові з DW Кашпаров зазначив, що, власне, небезпечно забруднені території знаходяться в радіусі 10 кілометрів довкола ЧАЕС. Українське законодавство забороняє жити та вести господарську діяльність на землях з таким високим рівнем радіаційного забруднення. Водночас, території, які знаходяться за межами 10-кілометрової зони в цілому більш-менш чисті. Приміром, радіаційний фон у самому Чорнобилі істотно не відрізняється від показників Києва, пояснив експерт.

Тож проведення ретельної інвентаризації території якихось радіологічних причин для заборони ведення господарської діяльності там не виявили. Навпаки, тривалі дослідження довели, що рівень радіонуклідного забруднення продуктів, що вирощують самосели в деяких районах 30-кілометрової зони, практично дорівнює показникам з Рівненської області.

Експерт додав, що певні сектори теперішньої 30-кілометрової зони, особливо ті, що південніше від річки Уж, взагалі можна було б віднести до більш-менш безпечної категорії, бо згадана річка являє собою досить суттєвий рубіж для поширення радіонуклідів та несанкціонованих візитів. Тож тамтешні землі відносно чисті. Крім того, співробітники його інституту пересвідчилися, що потенційної небезпеки значного поширення радіонуклідів з біотою, тобто з тваринами, птахами та рибами, теж немає. Тобто якихось факторів, які б говорили "проти" біосферного заповідника, він не вбачає, підсумував Валерій Кашпаров.

Ідея не нова

Створення заповідника на території Чорнобильської зони відчуження - не нова. Але саме зараз її втілення видається найбільш вірогідним. У березні цього року відбулися парламентські слухання про подальшу долю Чорнобильської АЕС і перспективи розвитку зони відчуження. А 22 квітня поточного року Рада ухвалила постанову, яка рекомендує уряду прискорити погодження всіх необхідних матеріалів для створення Чорнобильського біосферного заповідника. До того ж, міністр екології Ігор Шевченко 27 квітня завізував та спрямував до мін'юсту проект відповідного указу президента, про що написав на своїй сторінці у Facebook.

Щоправда, торувати ніким неходжений шлях не доведеться - схожий досвід на радіоактивно забрудненій території має Білорусь. На землях білоруського сектора 30-кілометрової зони з 1988 року діє Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник.

Джерело: dw.de
Автор: Валерій Сааков

Війна на Донбасі – це друга після Чорнобиля військово-техногенна катастрофа в Україні

30 жовтня 2014 р. на засіданні Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи було розглянуто питання «Про екологічні наслідки війни на Донбасі». З доповіддю виступив голова Укрприроди, д.е.н., професор В.Я.Шевчук. В обговоренні взяли участь представники місцевих організацій Товариства з усієї України. Намічено заходи щодо пом’якшення та ліквідації наслідків війни, підтримку місцевих організацій Укрприроди. 

Відзначалось, що у XXI столітті – ері Водолія з її законами і принципами споконвічного порядку існуючого життя, в умовах глобалізації з її стиранням колишньої бар’єрної значимості кордонів, переходом країн до гармонійного розвитку, мирного співіснування між народами – головна боротьба йде не за території, а за душі людей. 

«Що користі чоловіку, який цілий світ завоює, але душу свою занапастить?». Цим словам із Святого Письма тисячі років, вони вічні. Їх треба пам’ятати і їм слідувати, особливо тим, кому тимчасово дається земна влада – бо вони будуть відповідати перед Тим з Ким не домовишся! 
Розпалювання російсько-української війни – спочатку в Криму, а потім на Донбасі – це цивілізаційна, геостратегічна, регіональна, природна, людська драма, це спалювання колишніх мостів дружби між народами, причому без видимої перспективи їх відновлення. 

Війна спрямовується, перш за все, проти біосфери – людини і природи, а тому є масштабним анти-екологічним злочином. 

Війна не сприймається Ноосферою – сферою Розуму. 

Природа внаслідок військових операцій знищується або сильно пошкоджується, погіршуються чи стають нестерпними природні умови життя місцевого населення, втрачаються природні ресурси.

Приклади – монголо-татарські завоювання, коли руйнувалися дамби, греблі, канали з метою затоплення значних територій. Масове знищення російськими військами гірських лісів під час кавказьких воєн у XIX-XX століттях. Руйнування фашистами у 1944 р. дамб у Нідерландах, що призвело до затоплення 200 тис. га земельних угідь і тяжких наслідків для населення. 

У Чечні на межі XX-XXI століття внаслідок військових дій у багатьох регіонах забруднені практично усі водні джерела, зникла половина цілющих джерел, 40 відсотків земель стали непридатними для обробітку. За час військових дій на чеченських нафтових свердловинах згоріло 37 тис. т нафти, в атмосферу викинуто 150 млн. куб. м шкідливих для неї газів. Нафта розлилася по поверхні землі і водойм, отруйні речовини попали в підземні води, можуть бути втрачені запаси прісних вод.

У цьому ж ряду військових злочинів проти людства і природи, на превеликий жаль, тепер на території східних областей України з’явилися руйнування дамб, знищення лісів, земель, водних ресурсів, природно-заповідних територій, величезне забруднення довкілля, яке в ряді місць ще довго буде непридатним для життя. 

У родючих українських землях, в озерах, річках залишаються міни, снаряди та інші боєприпаси, які уже збирають і ще довго будуть збирати свій страшний, неприродний врожай. 

Комусь треба буде рекультивувати воронки від снарядів, ракет і мін, залишки бетонно-земляних укріплень, окопів, землянок, бункерів, прибрати підбиту військову техніку, міни, які невдовзі Організацією Об’єднаних Націй можуть бути прирівняними до зброї масового ураження, такої як ядерна, хімічна, бактеріологічна, геофізична, психотропна зброя.

Екологічні наслідки військових дій на Донбасі, такі ж як економічні, соціальні і людські втрати, є катастрофічними. Це – друга за масштабами (після Чорнобильської техногенно-ядерної катастрофи) військово-техногенна екологічна катастрофа в Україні. 

Місцеві організації Українського товариства охорони природи, що проводять свою діяльність на території Луганської і Донецької областей, також постраждали від війни на Донбасі. 

Так, Луганський Будинок природи, Народний університет «Природа», значна кількість колективних членів Товариства знаходяться на тимчасово захопленій території. Великої шкоди завдано Луганському природному заповіднику, Національному природному парку «Святі гори», іншим об’єктам природно-заповідного фонду України, з якими тісно співпрацювали місцеві організації Укрприроди. Зруйновано інфраструктуру, у тому числі природоохоронну. Порушено десятиліттями налагоджувані зв’язки по роботі з шкільною молоддю і студентами.

Що ж робити, щоб пом’якшити та зрештою ліквідувати наслідки, у тому числі екологічні, війни на Донбасі?

1. Україна й уся світова спільнота у своїй переважній більшості держав під егідою ООН повинні зробити усе необхідне, щоб припинити цю абсолютно безглузду агресію, повернути Україні усі тимчасово окуповані території, відновити кордони, що склалися після Другої світової війни.

2. Розпочати широкий, відкритий, безпосередній діалог між громадянським суспільством, українським і російським народами. В основі такого діалогу – донесення правдивої інформації про російсько-українську війну, життя людей, їх цінності і прагнення, пошук спільних тем для порозуміння і примирення між народами.

3. Доцільно було б розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони питання про оголошення територій, постраждалих внаслідок військових дій на Сході України, зонами надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» це дасть можливість сконцентрувати усі ресурси для відбудови, долати кризові екологічні, соціальні та економічні наслідки війни.

4. Здійснювати постійний моніторинг соціально-екологічної ситуації на Сході країни в зоні військових дій, у тому числі з залученням сучасних засобів дистанційного зондування землі, які є в Україні, задіяти Урядову інформаційно-аналітичну систему надзвичайних ситуацій. 

5. Відновити (спочатку хоча б на території Донецької і Луганської областей) ліквідовані у 2012-2013 роках державні управління екологічної безпеки, як територіальні органи в системі Міністерства екології та природних ресурсів України. Досвід показав, що їх ліквідація була помилкою і зруйнувала цілісність інституційної системи забезпечення екологічної безпеки держави. 

6. У процесі реформування країни активно переходити до нової політики енергоефективного розвитку, модернізації, зміни структури економічного розвитку промисловості, енергетики, транспорту, житлово-комунального господарства, аграрної сфери та інших галузей економіки, у тому числі і насамперед – Донбасу.

7. Українське товариство охорони природи включно із своїми місцевими організаціями та колективними членами Товариства будуть продовжувати вести громадський соціально-екологічний моніторинг на усій території Луганської і Донецької областей, у співпраці з відповідними обласними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування проводити інформаційно-просвітницьку роботу серед місцевого населення, сприяти відродженню постраждалих територій, гуртувати людей навколо вікових українських цінностей поваги до природи, краю, територіальної цілісності і єдності України.

Багато що можемо й робимо для країни своїми силами. Для досягнення ж великих загальносуспільних цілей, у свою чергу, нам потрібна посильна підтримка держави.

Всеукраїнська рада Українського товариства охорони природи

30 жовтня 2014 р.

Сьогодні 28-ма річниця найбільшої ядерної катастрофи - вибуху на Чорнобильській АЕС

Сьогодні минає 28 років з часу катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини ночі серія потужних вибухів зруйнувала четвертий реактор ЧАЕС. Ця подія була класифікована за міжнародною шкалою ядерних інцидентів як аварія сьомого, найвищого рівня тяжкості.
Проте першу офіційну інформацію про аварію на ЧАЕС Рада Міністрів СРСР оприлюднила лише 29 квітня 1986 року, тобто через 3 дні після катастрофи. А перше повідомлення ТАРС про рівні радіації, зроблене лише 7 травня 1986 року, звучало так: "Сталася аварія з частковим руйнуванням активної зони реактора. Рівень радіації не перевищив норм, встановлених Міністерством охорони здоров'я СРСР і МАГАТЕ. На території, що безпосередньо межує з місцем аварії, рівень 10-15 мР/год".

Непередбачувана аварія диктувала й дії щодо ліквідації, які важко було спланувати. Заважало й те, що всі норми і критерії у перші тижні та місяці було приховано від населення і більшості державних організацій, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Щоб приховати правду, влада організувала святкування Першотравня та велопробіг у Києві. Тому не було жодної можливості організувати роботу щодо зниження доз, запобігання невиправданого опромінювання. З цих причин було затримано евакуацію міста Прип'яті, сіл із 30-кілометрової зони, тимчасову евакуацію дітей із Києва, відбулося переопромінювання військовослужбовців на АЕС і працівників МВС у зоні.

Чорнобильська катастрофа глобального масштабу вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Впливу радіації зазнали десятки тисяч гектарів лісів. Радіоактивного забруднення зазнали річки Прип'ять, Десна і частково Дніпро.

Сім місяців після вибуху учасники ліквідації наслідків аварії ціною свого життя приборкували стихію. І тільки 14 грудня 1986 року на ЧАЕС завершилось спорудження захисного "саркофага" над зруйнованим четвертим енергоблоком.

Нині на майданчику Чорнобильськуої АЕС триває спорудження нового безпечного конфайнменту - захисної споруди, яка включає комплекс технологічного обладнання для вилучення із зруйнованого енергоблоку Чорнобильської АЕС матеріалів, які містять ядерне паливо. Ця система призначена для перетворення цього енергоблоку на екологічно безпечну систему та забезпечення безпеки персоналу, населення та довкілля.

Наразі успішно завершені роботи з переміщення Східної частини Арки нового саркофага.

Джерело: gazeta.ua

ЧАЕС знімуть з експлуатації через 50 років

Зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції затягується на десятиліття через брак грошей і досвіду таких робіт. Тим часом блок за блоком інші українські АЕС вичерпують проектний ресурс.
Віктор Кучинський в українській енергетиці – першопроходець. Разом з командою досвідчених фізиків-ядерників він взявся за те, чого до нього в Україні ніхто не робив, – зняття АЕС з експлуатації. Коли 2000 року Чорнобильська атомна електростанція припинила виробництво електроенергії, Кучинський був на вершині своєї кар’єри, пройшовши шлях від дозиметриста до начальника зміни станції. Саме йому, як одному з найдосвідченіших фахівців, тоді доручили керувати процесом зняття станції з експлуатації.

Попри величезний досвід роботи на АЕС, нове завдання Кучинському і колегам довелося почати "з чистого аркуша". "Що це таке, ніхто з нас не знав. В університеті нам такої дисципліни не читали", – каже співробітник ЧАЕС. На момент, коли Чорнобильська АЕС припинила виробництво електроенергії, не було ні плану виведення станції з експлуатації, ні грошей, відкладених на ці потреби. Не було й інфраструктури переробки радіоактивних відходів.

Вилучення палива завершується

Ще й досі не закінчено вилучення відпрацьованого ядерного палива з блоків ЧАЕС. Від паливних збірок звільнили тільки третій і другий енергоблоки. Роботи на першому мають звершитися до кінця цього року. Паливо відвантажується на збудоване ще за радянських часів сховище "мокрого типу". Тут зберігається близько 20 тисяч тепловидільних збірок. "Вода, в якій зберігаються паливні збірки, є уповільнювачем нейтронів. Збірки перебувають на безпечній відстані одна від одної. Але у випадку, приміром, землетрусу, можуть бути проблеми. Тому у всьому світі переходять на "сухе" зберігання відпрацьованого палива", - зазначив у розмові з Deutsche Welle заступник генерального директора ЧАЕС Валерій Сейда.

Нове "сухе" сховище поблизу станції мало бути готове 2004 року. Однак контракт з французькою компанією-підрядником було розірвано через невиконання умов. Добудовувати об’єкт доручено американській компанії Holtek. Роботи обіцяють завершити до кінця 2015 року. Таким чином, за оптимістичним сценарієм, все паливо з "мокрого" на більш надійне "сухе" сховище буде перевезено не раніше 2025 року.

Незадовільне фінансування

Загальна вартість зняття станції з експлуатації, за попередніми оцінками, становитиме близько чотирьох мільярдів доларів. Водночас роботи з закриття станції з державного бюджету фінансуються незадовільно, зазначає Віктор Кучинський. "Фінансування – 60 відсотків від потреби. Це дозволяє нам гарантувати безпеку й утримувати персонал. Але це не дозволяє рухатися вперед з точки зору проектування, дослідницької роботи", – каже фахівець. За його словами, відставання від графіку виведення з експлуатації вже нині складає два роки.

Особливою проблемою для фахівців, характерною саме для реакторів типу РБМК, є поводження з графітовою кладкою активної зони реактора. Вчені досі не знайшли спосіб безпечного вилучення графіту з реактора. "Ми сподіваємося, що до 2045 року, коли планується почати демонтаж реакторів, буде знайдено технологію поводження з графітом", – зазначає Валерій Сейда. 

Вчитися в інших країн

Фахівці ЧАЕС при знятті станції з експлуатації враховують і досвід іноземних фахівців, у тому числі з Німеччини. Зокрема, компанія Energiewerke Nord нещодавно поставила на ЧАЕС програмне забезпечення й устаткування, спеціально розроблене для менеджменту складних процесів, пов’язаних зі зняттям атомних електростанцій з експлуатації. Згодом українці пройшли навчання в Німеччині, аби опанувати техніку. Крім того, співробітники Чорнобильської АЕС ознайомилися з німецьким досвідом зняття станцій з експлуатації. "Цікавий досвід я отримав на колишній атомній станції у Грайфсвальді, на території колишньої НДР. На цій станції, збудованій свого часу за допомогою Радянського Союзу, зняли з експлуатації п'ять енергоблоків і перетворили територію на екологічно безпечну промислову зону", – розповідає Віктор Кучинський. Він мріє колись передати зібраний досвід колегам з інших українських АЕС. Аби вони не були такими безпорадними, коли доведеться знімати з експлуатації АЕС чи окремі реактори.

Віктор Кучинський хоче довести почате до кінця. До виходу на пенсію за 10 років фахівець сподівається завершити наступний етап – консервацію реакторів на тривалий період. Але зробити це буде вкрай складно, якщо бюджетне фінансування залишатиметься на сьогоднішньому рівні. Завершувати процес зняття станції з експлуатації будуть вже наступні покоління фахівців. Згідно з графіком, це має статися 2064 року. До того моменту реактори будуть стояти у законсервованому вигляді, поки не знизиться їхня радіоактивність. Отже, станцію закриватимуть утричі довше, ніж вона була в експлуатації. Тим часом витрати державного бюджету на ЧАЕС, за словами Валерія Сейди, щороку становлять 60-80 мільйонів доларів. На станції сьогодні працює більше двох тисяч людей. Це вдвічі менше, ніж двадцять років тому. Але й немало як для станції, яка вже більше 12 років не виробляє електроенергію.

Про закриття АЕС не йдеться

Вже скоро питання зняття блоків з експлуатації може стати нагальним не лише на ЧАЕС, але й в цілому по країні. Адже 12 з 15 діючих на даний момент в Україні атомних енергоблоків були збудовані ще за часів Радянського Союзу. Тим не менше, як знімати реактори з експлуатації, в українських університетах не вчать і досі. Зрештою, жодних планів щодо виводу з експлуатації атомних реакторів немає. Перший і другий енергоблоки Рівненської АЕС, які вже відпрацювали свій 30-річний проектний термін, подовжено ще на двадцять років. Попри те, що це єдині реактори в Україні, які не мають "контаймента", тобто захисної оболонки реактора, яка захищає його від пошкодження, приміром, на випадок падіння літака і від забруднення довкілля внаслідок можливого вибуху реактора. Фахівці Чорнобильської АЕС нагадують: готуватися до закриття станції краще за десятиліття.

Джерело: dw.de

У Чорнобилі вирубують на меблі радіаційний ліс, розпилену техніку везуть на переплавку

Частина меблів, яка продається в Україні, зроблена з дерев, вирубаних у чорнобильській зоні відчуження. Як підтвердили "Сегодня" у Держагентстві з питань зони відчуження, зараз поблизу Чорнобиля робітники на законних підставах активно розпилюють металеву техніку. Метал далі дезактивують і продають з аукціону на металургійні заводи. За даними спікера Держагентства Павла Семикіна, таким же чином реалізується деревина, яка пройшла радіаційний контроль, з якої виготовляють меблі. 

"Є загальнодержавна програма поводження з радіоактивними відходами. Метал, який порізаний і дезактивований, в подальшому надходить на аукціон. На торги його виставляє власник - або станція, або спецкомбінат. Деревина реалізується таким же чином, через біржу. На деревину також є сертифікат, тобто вона відповідає всім нормам, санітарним тощо", - відповів Семикін. 

Попутно з державою, з Чорнобиля везуть метал та деревину мародери, здаючи їх нелегально в "чорні" пункти прийому. 

На одному з майданчиків, де ріжуть техніку, від великої кількості залишених після катастрофи машин, залишилися лише невеликі частини. 

"Це пункт відстою радіоактивно забрудненої техніки. За держпрограмою, до 2015-го цей майданчик повинен бути очищений від техніки. Дезактивовані фрагменти реалізують, елементи, що не підлягають очищенню, поховають на спецмайданчику. Але нами спільно з МВС та СБУ за останні роки був виявлений факт, коли на чисту територію автомобіль вивозив метал без дозвільних документів і дозконтроля", - розповів керівник Прип'ятської спецпрокуратури Сергій Лукашевич. 

За його словами, не перестали в зоні працювати і мародери. "Лише за минулий тиждень було зареєстровано 5 незаконних спроб вивезення радіоактивного металу. В середині травня намагалися вивезти близько 10 тонн обладнання з декількох енергоблоків, - уточнив Лукашевич. - Виявляємо порушення і в інших напрямках. Був випадок, коли чиновник місцевого лісгосппідприємства організував незаконну порубку радіоактивно забрудненого лісу. Цей чоловік планував продати сировину на приватні пилорами". 

Екологів факт продажу металу і деревини насторожує. "Чи якісна дезактивація - сумнівно, - вважає еколог Володимир Борейко. - Повністю деактивувати матеріали складно. До речі, побутові дозиметри можуть і не виявити всі радіоактивні речовини - радіонукліди адже теж бувають різними. Вантажівок на узбіччях міських трас, з яких розпродають деревину і гравій без дозвільних документів, варто побоюватися - такі товари можуть бути як раз з чорнобильської зони".

Джерело: tsn.ua

Сьогодні виповнюється 27 років з дня аварії на ЧАЕС

Сьогодні, 26 квітня, виповнюється 27 років з дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Президент України Віктор Янукович відвідає Зону відчуження.
Чорнобильська АЕС була побудована поблизу міста Прип'ять, за 18 км від міста Чорнобиль, за 16 км від кордону з Білоруссю і за 110 км від Києва. О 1:23 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці найбільшої на той час атомної електростанції в Радянському Союзі стався вибух, який повністю зруйнував реактор.

У результаті вибуху в атмосферу було викинуто 190 тонн радіоактивних речовин. 8 з 140 тонн радіоактивного палива реактора опинилися в повітрі. Сумарний викид радіоактивних матеріалів склав 50 млн кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму. Радіонуклідами було забруднено більш ніж 145 тисяч кв. км території України, Білорусі та Росії.

Проте населення попередили про небезпеку зараження з великим запізненням. Перше офіційне повідомлення по телебаченню зробили лише 28 квітня. Після аварії більш ніж 115 тисяч людей було евакуйовано із 30-кілометрової зони. Крім того, для ліквідації наслідків катастрофи було мобілізовано понад 600 тисяч осіб.

ЧАЕС повністю закрили 15 грудня 2000 року, проте саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, поступово руйнується. У зв'язку з цим було прийнято рішення про будівництво нового об'єкта Укриття. Торік відбулася церемонія запуску будівництва нового укриття на АЕС.

Верховна Рада затвердила програму виведення з експлуатації ЧАЕС. Згідно з програмою, АЕС буде повністю ліквідована до 2065 року. На першому етапі, з 2010 до 2013 рік, ядерне паливо буде вилучено з АЕС і переміщено в довгострокові сховища.

З 2013 по 2022 роки буде проходити консервація реакторних установок. З 2022 до 2045 роки експерти чекатимуть зниження радіоактивності реакторних установок. За період з 2045 до 2065 роки установки демонтують, а місце, на якому розташовувалася станція, - очистять.

Джерело: ua.korrespondent.net

У зоні відчуження планують створити біосферний заповідник

У зоні відчуження розглядають можливість створення біосферного заповідника. Про це йшлося під час відеоконференції за участі міністра екології та природніх ресурсів України Олега Проскурякова, голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Володимира Холоши та ректора Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Олександра Бондаря. Про це УНН повідомили у прес-службі Мінприроди.

Відеоспілкування відбувалось із чотирма регіонами України: Дніпропетровськ, Харків, Львів та Одеса.

Під час конференції було обговорено низку ключових питань, які стосуються екологічних проблем зони відчуження та, зокрема, зруйнованого 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. В ході відеоконференції було зазначено про перетворення об’єкта “Укриття” (зруйнованого 4-го енергоблока ЧАЕС) на екологічно безпечну систему, ключовим етапом якого є створення нового безпечного конфайнменту — нової захисної оболонки, яка має бути оснащена всіма необхідними механізмами для демонтажу зруйнованих аварією конструкцій та вилучення радіоактивних відходів.

Учасники визначили, що з метою збереження в природному стані лісових насаджень, дикої флори та фауни зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, на території зони відчуження можливе створення природно-заповідної території більш високої категорії, а саме біосферного заповідника.

Біосферний заповідник створюється з метою:

— збереження в природному стані найтиповіших природних комплексів біосфери,

— здійснення фонового екологічного моніторингу,

— вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

При створенні біосферного заповідника в зоні відчуження до його складу увійде більшість природоохоронних об’єктів, що існують на цій території.

Джерело: unn.com.ua

Французькі компанії евакуювали персонал з Чорнобиля

12 лютого о 14.03 на Чорнобильській АЕС сталося часткове руйнування стінових панелей та частини покрівлі машинного залу енергоблока № 4 над необслуговуваними приміщеннями. З обережності французькі компанії евакуювали свій персонал. Площа руйнування - близько 600 кв. метрів. У повідомленні уточнюється, що дана конструкція не впливає на конструкцію об'єкта "Укриття".

Французькі будівельні компанії Vinci і Bouygues евакуювали свій персонал з Чорнобиля після того, як стало відомо про інцидент в машинному залі ЧАЕС, пояснивши це заходами безпеки. Співробітники консорціуму Bouygues і Vinci Novarka займаються зведенням купола на будівництві гігантського саркофага над Чорнобильською АЕС.

Разом з тим, на самій ЧАЕС повідомили, що жодних заходів екстреного порядку на станції не приймається. "Ніяких заходів не проводиться (щодо евакуації персоналу). Підвищеного радіаційного фону немає. Всі працюють у штатному режимі", - повідомила представник станції, зазначивши, що за її інформацією, лише французька Novarka, яка займається будівництвом купола арки над ЧАЕС, відпустила своїх працівників до кінця робочого дня середи.

Порушень меж та умов безпечної експлуатації згідно з технологічним регламентом об'єкта "Укриття" немає. Зміни радіаційної обстановки на проммайданчику ЧАЕС, в зоні відчуження не зафіксовані. Ніхто не постраждав, підкреслюють в ЧАЕС.

13 грудня наказом генерального директора ДСП "Чорнобильська АЕС" Ігоря Грамоткіна, з метою розслідування причин часткового руйнування будівельних конструкцій машинного залу другої черги блоку Г ЧАЕС, створено комісію, яку очолив технічний директор (головний інженер) Андрій Білик.

Перед комісією поставлено завдання у 14-денний термін проаналізувати ситуацію, яка призвела до руйнації будівельних конструкцій, а також надати пропозиції щодо усунення наслідків.

Крім того, на Чорнобильську АЕС з робочою поїздкою прибули члени комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на чолі з головою комітету Іриною Сех. Крім членів Комітету, в поїздці беруть участь представники ГІЯРУ, Мінрегіонбуду, Мінприроди, НАЕК "Енергоатом", Атомпрофспілки, ЄБРР та інших організацій.

Джерело: zn.ua


Чорнобильській АЕС обмежать електропостачання через мільйонні борги, екологи стурбовані

ДСП «Чорнобильська АЕС» не виконує умови договору про постачання електричної енергії в частині оплати. Загальний борг по cплаті спожитої електроенергії на сьогоднішній день складає більше 6,3 млн грн. У ПАТ «АЕС Київобленерго» заявили про намір обмежити електропостачання.

ПАТ «АЕС Київобленерго» заявляє про намір обмежити електропостачання об'єктів Державного спеціалізованого підприємства (ДСП) «Чорнобильська АЕС" з 6 грудня у зв'язку зі значною заборгованістю по сплаті за електроенергію.

«У зв'язку зі значною заборгованістю, невиконанням договірних зобов'язань і згідно із законом України "Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією ПАТ «АЕС Київобленерго» з 06.12.2012 вимушено провести обмеження від електропостачання об'єктів ДСП «Чорнобильська АЕС», — йдеться в прес-релізі ПАТ «АЕС Київобленерго».

У повідомленні зазначається, що ДСП «Чорнобильська АЕС» не виконує умов договору про постачання електричної енергії в частині оплати. Загальний борг з оплати спожитої електроенергії на сьогодні перевищує 6,3 млн грн.

ПАТ «АЕС Київобленерго» не має можливості надалі кредитувати Чорнобильську АЕС, оскільки компанія має фінансові зобов'язання щодо своєчасних розрахунків перед ДП «Енергоринок», невиконання яких неминуче спричинить порушення договірних умов з іншими споживачами, які вчасно і в повному об'ємі розраховуються за спожиту електроенергію.

«ПАТ "АЕС Київобленерго» готове до застосування будь-яких законних заходів, щоб уникнути обмеження постачання електроенергії споживачам-боржникам, якщо споживачі висловлюють бажання і реальні наміри погасити свій борг», — підкреслюється в повідомленні.

Керівництво ДСП «Чорнобильська АЕС», Київська обласна державна адміністрація і МінНС України були заздалегідь поінформовані про можливість обмеження енергопостачання об'єктів підприємства, але реальних кроків щодо погашення заборгованості не застосували.

Згідно зі ст.26 закону України «Про електроенергетику» відповідальність за усі можливі негативні наслідки, зокрема екологічні, викликані вимушеним обмеженням електропостачання, покладається на ДСП «Чорнобильська АЕС», зазначено в прес-релізі.

У російському відділенні "Грінпіс" вважають, що обмеження електропостачання об'єктів Чорнобильської АЕС може призвести до небезпечних наслідків.


«Глобальної катастрофи за аналогією з Чорнобилем 1986 року не відбудеться», — сказав "Інтерфаксу» у середу керівник енергетичної програми Грінпіс Росії Володимир Чупров.

«Але серед уразливих місць, які можуть створити проблеми у зв'язку з відключенням, — мокре сховище біля четвертого аварійного блоку. Все залежить від того, в якому стані відпрацьоване ядерне паливо», — повідомив він. За матеріалами: Інтерфакс-Україна

Джерело: zn.ua

Новий «Чорнобиль» — у небезпечній близькості від Києва

Є думка, що ядерна промисловість — одне з найбільш екологічно чистих виробництв. Учені-фізики стверджують: 96% радіоактивних матеріалів можна переробляти й використовувати повторно. Однак у циклі переробки ядерного палива є чимало можливостей для витікання радіації. І зберігати його далеко не так безпечно, як про це говорять учені й чиновники.


На початку березня нинішнього року президент Віктор Янукович підписав Закон «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій».

Згідно з проектом, у безпосередній близькості від Чорнобильської АЕС (і практично за сто кілометрів від Києва) буде побудовано спеціальне сховище для тривалого зберігання ядерних відходів. Таке сховище розміщуватиметься в зоні відчуження ЧАЕС між колишніми селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка та Стечанка Київської області.

Планується, що радіоактивне паливо зберігатиметься у спеціальних контейнерах з допомогою технології поверхневого «сухого» зберігання із застосуванням двобар’єрної системи його ізоляції.

Як стверджують ініціатори проекту, перевозитимуть ядерне сміття у спеціальних вагонах із нержавіючої сталі, в бетонних капсулах. А саме сховище перебуватиме під цілодобовим відеоспостереженням. Рівень температури й вологості проконтролюють спеціальні датчики.

За словами губернатора Київської області Анатолія Присяжнюка, небезпеки від цього проекту — жодної, сама вигода. Адже 10% від плати за поховання відходів ітиме на соціальні проекти й розвиток інфраструктури в наближених до Чорнобиля районах. А це — нові робочі місця для людей, котрі живуть у 30-кілометровій Чорнобильській зоні.

Але не все так райдужно. У більшості країн відходи атомної енергетики зберігаються у спеціально обладнаних для цього місцях, часто — глибоко в скелях або під землею. Наприклад, Франція звозить ядерне сміття на острови Тихого океану, США — у пустелю Невада, Росія зберігає радіоактивні відходи в Сибіру. Головний принцип таких сховищ: вони не рятують на 100% від виникнення аварій, але дають гарантію мінімізації людських жертв у разі вибуху чи витікання радіації.

В Україні, яка 25 років тому найбільше постраждала від Чорнобильської катастрофи, до заходів безпеки ставляться значно легковажніше. Це при тому, що екологи не втомлюються доводити до відома керівництва профільного міністерства і київської влади небезпеку такого рішення. Фахівці перелічують ризики, які нестиме проект на будь-якому етапі циклу!

Власне, катастрофа може статися вже на етапі перевезення. Як стверджує директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, українські шляхи сполучення, якими перевозитимуть ядерне паливо, не можуть на 100% гарантувати безпеку перевезень. Не можна не брати до уваги й «ментальну» недбалість українських керівників на всіх рівнях. Борейко нагадав, що в Японії вчені сотні років вивчали цунамі і все-таки не змогли вирахувати висоту хвилі, що обернулося трагедією у Фукусімі.

«Що казати про Україну, де все горить, тоне й вибухає! Де гарантія, що автомобіль із відходами не потрапить у ДТП, машина — не перевернеться? Одна річ — везти таке сміття далеко від людей, а інша — у густонаселеному районі. Адже везтимуть через Київ», — обурюється Борейко.

Побоювання експерта небезпідставні, тим більше що п’ять років тому вже була аналогічна історія, коли у Львівській області перевернулося 15 цистерн із токсичним жовтим фосфором. І це дивом не обернулося другим Чорнобилем.

Крім транспортування, є небезпека всіляких форс-мажорів. Наприклад, пожежі або повені. За словами експерта Української екологічної асоціації «Зелений світ» Володимира Довбаха, Чорнобильська зона сейсмічно небезпечна, у цьому районі часто бувають підземні поштовхи, які рано чи пізно зруйнують могильник. І тоді радіація може потрапити в підземні води, а звідти — в Дніпро.

Ніхто також не гарантує, що контейнери не можуть розгерметизуватися самі по собі. Адже аварія, яка сталася на атомному сховищі в Пироговому в 1990-хроках, коли з бетонних «термосів» почалося витікання палива, свідчить про те, що повної безпеки тут немає й бути не може.

Та головне — жоден учений світу не може точно сказати, як поводиться ядерне паливо в часі. За твердженнями учених, воно може зберігатися в спеціальних контейнерах 50 років. А що буде через 100 або 200 років? Залишити такий спадок майбутнім поколінням, сподіваючись, що на той час придумають щось ефективніше, щонайменше — безвідповідально.


Ще одна небезпека, на яку звертають увагу екологи і яку заперечують українські чиновники: після того, як під Києвом з’явиться сховище для відходів із власних атомних станцій, в українського керівництва може виникнути спокуса відкрити його для ядерного сміття з інших країн. Адже та ж таки Європа, на відміну від нас, не хоче будувати смертельно небезпечні могильники на своїй території, їй простіше заплатити не такій перебірливій у питаннях власної безпеки країні й складувати відходи на нашій території. Від гріха подалі.

У міру усвідомлення всієї серйозності ситуації, екологів починають підтримувати й громадські організації. Так, недавно на прес-конференції з приводу смерті еколога Володимира Гончаренка лідер громадської організації «Київський форум», телеведуча Рена Назарова повідомила, що небайдужа громадськість Києва найближчим часом планує розпочати збір підписів під зверненням до президента України з вимогою переглянути рішення про будівництво ядерного могильника під Києвом і шукати інші варіанти утилізації ядерних відходів.

Люди самі намагаються організуватися і якось «докричатися» до влади, а тим часом у цивілізованих країнах є така процедура як громадські слухання, без якої схожі рішення не можуть бути прийняті в принципі! Навіть у сусідній Росії цієї процедури дотримуються, в результаті чого влада відмовилася від будівництва ядерних могильників у Саратовській та Ульяновській областях: ці проекти не було схвалено на публічних слуханнях. Наразі в «Сосновому бору», що під Санкт-Петербургом, де планується будівництво такого ж могильника, розпочинається обговорення цього проекту. І якщо місцева община дасть відбій, російська влада змушена буде шукати інше місце.

В Україні ці питання воліють замовчувати. Зрозуміло, що коли винести питання будівництва ядерного могильника на суд спільноти, наприклад жителів Києва та області, провідних екологів, то вердикт буде однозначним: не можна. Така відповідь, схоже, не задовольняє київську владу й профільні відомства. Отже, вся надія на активність громадських організацій і небайдужість людей. Зрештою, йдеться про здоров’я наше та наших близьких.


Джерело: dt.ua

Найбрудніші міста в світі та Україні

Два російських міста увійшли в десятку  найзабрудненіших місць на планеті, причому випередили навіть український Чорнобиль. Втім, і лідерами в цьому "антирейтингу" вони не стали - на перших місцях міцно закріпилися Китай та Індія. Список складений американською науково-дослідною організацією Інститут Блексміта, повідомляє британська газета The Daily Telegraph.

Перші дві позиції в "антирейтингу" належать Китаю. Перше місце дісталося місту Ліньфень, де видобувають вугілля, і всі місцеві підприємства використовують його як паливо. Це призвело до того, що повітря забруднилося неймовірно, а жителі почали страждаим від респіраторних, шкірних захворювань і раку легенів.





На другому місці - місто Тяньжінь - центр виробництва свинцю. Його вміст у повітрі та грунті в 10 разів перевищує норму. Особливо це позначається на дітях, у яких спостерігаються вроджені дефекти і проблеми розвитку.


Третю і четверту позицію займають індійські міста Сукінда і Вапі. В Сукінді розташована одна з найбільших в світі відкритих шахт хромової руди. Мешканці страждають від шлунково-кишкових крововиливів, туберкульозу і астми. Крім того, повсюдно відзначаються безпліддя або вроджені дефекти у дітей.

В Вапі зосереджено понад 50 промислових підприємств, які отруюють екологію важкими металами, пестицидами і хімічними відходами. Рівень ртуті в грунтових водах майже в сотню разів перевищує максимально допустимий за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров'я.


П'ятим найбруднішим містом в світі визнано Ла Оройя в Перу. Через металовиробництва там високий рівень забруднення свинцем. У крові місцевих дітей він в середньому втричі перевищує норму ВООЗ.


Першим у списку серед російських міст представлено місто ДзержинськУ Дзержинську, який вважається одним з найбільших в Росії центрів хімічної промисловості, екологія довгі роки грубо порушується скиданням у річку і похованням в землі шкідливих неочищених заводських відходів.Тривалість життя живуть там людей коротше, а смертність - в рази вище, ніж в середньому по країні, говориться в статті.


Друге - НорильськУ Норильську - великому центрі кольорової металургії - катастрофічну ситуацію створює підприємство "Норільський нікель", з комбінатів якого здійснюються отруйні викиди в атмосферу. Місто буквально отруєно важкими металами.

Жителі Норильська живуть на 10 років менше, ніж інші росіяни. Вони більш схильні до алергії, астми, вад розвитку серцево-судинної системи, органів дихання і травлення, хвороби крові, розладів психіки. Також у них частіше розвиваються онкологічні захворювання. Ці два міста зайняли шосте і сьоме місця відповідно.




Слідом за Норильському в списку британської газети йде Чорнобиль - на восьмому місці. Там як і раніше сильні наслідки найвідомішої в світі ядерної катастрофи. Вони вже привели до тисяч смертей від раку і до цих пір викликають проблеми з диханням, захворювання вух, носа і горла, говориться в статті.



Крім України, в десятку найбрудніших місць планети потрапив ще один найближчий сусід Росії - Азербайджан. Його місто Сумгаїт на березі Каспійського моря було створено як центр нафтохімічної промисловості, що позначилося на його екології. Сумгаїт зайняв дев'яту сходинку.


Нарешті, останній рядок "антирейтингу" займає місто Кабве в Замбії, де добували свинець і цинк. Свинцевий пил покриває цілі райони, а в крові дітей рівень цього металу в 10 разів вище норми.


Нагадаємо, що Макіївка, Дніпродзержинськ, Одеса, Донецьк і Горлівка - найбрудніші міста України. За інформацією МНС, повітря в цих населених пунктах містить найбільшу кількість шкідливих речовин. Жителі промислових центрів дихають не тільки пилом, але і важкими металами, фенолом, фтористим воднем, бензапіреном, діоксидом азоту і іншими сполуками.

Рейтинг найбрудніших міст України



Індекс забруднення повітря:

1.Макіївка - 22,8

2.Дніпродзержинськ - 19,2

3.Одеса - 17,6

4.Донецьк - 16,0

5.Горлівка - 15,6

6.Єнакієве - 14,3

7.Маріуполь - 14,0

8.Дніпропетровськ - 13,3

9.Лисичанськ - 13,3

10.Сєверодонецьк - 13,2

11.Херсон - 13

12.Славянск - 12,5

13.Красноперекопск - 12,3

14.Запорожье - 11,2

15.Армянск - 10,7

16.Краматорск - 10,6

17.Луцк - 10,5

18.Хмельницький - 9,5

19.Ужгород - 9,4

20.Львів - 9,3

Середній показник по Україні - 8,7

Індекс забруднення повітря в місті визначається на підставі вимірів 162 постів, розміщених в 53 містах, і враховує викиди промисловості й автомобілів.

Джерело: vikna.stb.ua