#ukrpryroda

Яка користь від велосипеда?

У наше століття мало хто знає, яка користь від велосипеда. Ми намагаємося швидко і з комфортом дістатися до потрібного місця. Автомобілі активно витісняють пішоходів навіть з їх законних тротуарів і з дворів. У цій статті ми з'ясуємо, яка користь від велосипеда.
Потрібно розуміти, що велосипед це не просто вид транспорту, але й відмінний засіб для поліпшення здоров'я і настрою. Слід зауважити, що мова йде саме про велосипед, а не про тренажери в просоченому потом спортзалі. Ніщо не зрівняється з прогулянкою на велосипеді на повітрі. Скільки вражень ви отримаєте, якщо проїдете вранці із задоволенням по вуличках, ще не отруєним вихлопними газами.

Окрім задоволення, ви зміцните серце, м'язи, легені і підкорегуєте свою фігуру. М'яко і непомітно ви проводите загартовування організму під час кожної поїздки. Можна поєднати приємне з корисним, якщо їздити на велосипеді за невеликими, але дуже необхідними покупками, або просто нарвати польових квітів для дому. 


Щоб не завдати собі шкоди під час таких поїздок, потрібно дотримуватися деяких правил.

1. Заздалегідь виберіть маршрут. Не варто виїжджати на проїжджу частину дороги, особливо, якщо ви не сильні в правилах дорожнього руху і (або) невпевнено тримаєтеся в сідлі. Пам'ятайте про собак. Вони можуть доставити вам неприємні моменти. Уникайте поїздок по тих місцях, де багато безпритульних собак, які збираються в зграї.

2. Виставте сідло так, щоб забезпечити правильну посадку. У нижньому положенні нога повинна повністю розгинатися в колінному суглобі.

3. Розігрійте м'язи і розробіть суглоби перед поїздкою. Досить зробити легку розминку. Не кидайтеся з ліжка відразу в сідло, уподібнюючись мушкетеру.

4. Візьміть з собою в тривалу поїздку пляшечку з мінеральною водою. Відсутність води погано позначиться на суглобах. Пийте небагато, але кожні 30 хвилин.

5. Робіть зупинки, виконуючи вправу для розтягування, щоб не перевантажити суглоби і м'язи ніг.

6. Використовуйте колінні накладки для утеплення в холодну погоду. Це допоможе вам зберегти суглоби.

7. Користуйтеся велосипедним шоломом, налокітниками та наколінниками. При падінні, яке цілком можливо, ви збережете голову і суглоби в цілості й захисті.

8. Слідкуйте за станом свого велосипеда. В першу чергу це стосується гальм. Перевіряйте шини на цілісність. Підкачуйте їх при необхідності. Регулярно змащуйте підшипники. Виконуйте всі технічні роботи, які вказані в інструкції з експлуатації.

Дотримуючись цих нескладних правил, ви уникнете неприємностей і зможете ненав'язливо і з задоволенням зміцнити психічне здоров'я, м'язи і зв'язки. Це дозволить уникати травм в повсякденному житті і дасть вам можливість отримувати задоволення від поїздок.

Джерело: voviyes.ru

Глобальне потепління: більше вигод, ніж проблем

Глобальне потепління, можливо, обіцяє людству більше вигоди, ніж проблем. Затоплення прибережних територій та посухи в одних регіонах будуть компенсовані озелененням і економічним процвітанням в інших.
"Глобальне потепління - це, можливо, найкраще, що може трапитися з величезною кількістю тварин і рослин на планеті Земля", - стверджує Рассел Міттермайер, президент міжнародної екологічної організації Conservation International.

Вчений не вважає, що загроза глобального потепління перебільшена і що проблем, викликаних кліматичними змінами, не варто боятися. Зокрема, вчений вважає, що в боротьбі з кліматичними змінами людство здатне зупинити вирубку тропічних лісів, а це в поєднанні із загальним зростанням температури може сприятливо позначитися на виживанні багатьох рідкісних біологічних видів.

Вчені виявили, що парниковий ефект не завжди небезпечний. Розглядаючи одні і ті ж породи дерев, що ростуть у центрі Нью-Йорка і в сотні кілометрів від нього, вчені з'ясували, що міські дерева мають велику масу, ростуть швидше, ніж їх "сільські" побратими. Однією з причин став той факт, що в місті просто тепліше - будівлі і асфальт накопичують тепло протягом дня, а потім вночі віддають його до навколишнього середовища, завдяки чому рослини більш інтенсивно ростуть.

Ці дані суперечать традиційним уявленням про те, що мегаполіси автоматично означають смертельні умови для флори, говорять експерти.

Ще більш революційним виглядає припущення, що глобальне потепління вплине на сільське господарство. Причому у світовому масштабі. Так, російський кліматолог Володимир Клименко заявляє, що вже до 2050 року площа суші, придатна для сільськогосподарського використання, зросте на 33 млн га, а до кінця сторіччя - ще на 46 млн га.

В якості одного з найбільших сільськогосподарських плацдармів найближчого майбутнього експерти найчастіше вказують Сибір, де величезні площі покриті вічною мерзлотою і на сотні квадратних кілометрів часом нараховуються по дві-три сотні жителів.

Ще один важливий фактор - танення криги, яке вчинить сприятливий вплив на світову економіку. Це спірне твердження насправді легко підкріплюється навіть самими поверхневими обчисленнями. Так, російські кліматологи припускають, що через кілька десятиліть завдяки таненню криги відкриються нові морські шляхи, здатні суттєво оптимізувати логістику світових транспортних перевезень.

Російські вчені звернули увагу на той факт, що в результаті змін клімату неминуче скорочення опалювального сезону. Економічні підрахунки показують, що вже до 2030-го опалювальний сезон може скоротитися на два тижні в році, що в масштабі північних країн дає економію в еквіваленті близько 3 млрд тонн нафти в рік.

А якщо справдяться апокаліптичні прогнози деяких авторитетних учених, згідно з яким потепління продовжиться і в наступному столітті, то до 2150-го річна економія жителів північних країн складе 17 млрд тонн нафти в рік.

У зв'язку з більш теплими зимами людство може попрощатися зі спалахами епідемій грипу, припускають вчені. Відповідно, скоротяться втрати, які великий бізнес щороку несе у зв'язку з співробітниками, які вибувають з ладу.

Джерело: day.kiev.ua

У Львівській облраді не бачили урядової угоди з Chevron

Львівська обласна рада не отримувала проект угоди про розподіл продукції між урядом та компанією Chevron і тому про якесь порозуміння щодо погодження цієї угоди не йдеться.
Про це заявив голова Львівської обласної ради Петро Колодій, коментуючи висловлювання міністра екології та природних ресурсів України Олега Проскурякова про те, що Кабмін знайшов порозуміння з Львівською та Івано-Франківською обласними радами щодо угоди про розподіл продукції з Chevron в рамках розробки Олеської площі.

«Прикро, але міністр екології та природних ресурсів подав недостовірну інформацію, - зазначає Петро Колодій. - До Львівської обласної ради проект угоди не надійшов, депутати його не бачили і не знають, про що там йдеться, зокрема, не відомо, чим обернуться сланцеві угоди для місцевих громад, на території яких Chevron планує розробку родовищ».

Колодій каже, що про якесь "порозуміння" взагалі не йдеться, адже обласна рада не отримала ні від уряду, ні від Chevron інформації, яку вимагала. Голова облради нагадав, що обранці вимагали інформації про ризики видобутку сланцевого газу, про склад суміші, яку використовують в технології гідророзриву, про те, наскільки загрожує видобуток якості та запасам питної води, та про гарантії безпеки для довкілля і людей.

«Позиція Львівської обласної ради залишається незмінною: передусім ми вимагаємо висновків щодо екологічних ризиків видобування на підставі серйозних досліджень, які мають також пройти експертизу українських науковців, громади мають отримати гарантії стосовно виконання інвестиційних зобов’язань компанією та ліквідації можливих екологічних загроз, обласна рада як орган місцевого самоврядування має детально вивчити текст Угоди про розподіл продукції, донести цю інформацію до громад та після погодження з громадами ухвалювати рішення», – заявив Петро Колодій.

Нагадаємо, що 26 лютого міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков заявив, що угоду із компанією Chevron із розробки Олеської площі (Львівська область) буде підписано до травня. Міністр додав, що уряду вдалося налагодити відносини з місцевими органами управління, на території яких планує здійснювати видобуток газу Chevron. 

Нагадаємо, Кабмін схвалив проект угоди про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській площі між Україною, компанією Shell Exploration and Production Ukraine Investment B.V. і «Надра Юзівська». Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявляв, що промислова розробка Юзівського родовища може за 10 років дати Україні додатково 8-10 мільярдів кубічних метрів газу на рік. 

Прогнозні ресурси Юзівської площі оцінюються в 4,054 трлн. куб. метрів газу. Прогнозні ресурси Олеської площі - в 2,98 трлн. куб. метрів газу. 

У підсумку угоду з Chevron поки не укладено, а з Shell - підписано в межах Всесвітнього економічного форуму в Давосі 24 січня. 

Громади Миколаївського, Жовківського, Буського і Золочівського районів Львівщини наразі не готові дозволити видобуток сланцевого газу на території своїх районів, оскільки немає відповідей на всі запитання щодо екології та економічної вигоди. 

Джерело: zaxid.net

В Україні з літа заборонять кульки та пластик

Це передбачено відповідним законопроектом. У Верховну Раду України внесений законопроект № 2353 про обмеження використання з 1 липня полімерних пакетів і упаковок тривалого розщеплення. Законопроект передбачає заборону на виробництво, імпорт, використання, а також поширення полімерних пакетів об'ємом менше 35 літрів і товщиною менше 0,025 мм. Крім того, заборона буде діяти і на упаковки, які складаються з картону, паперу і екструзійної полімерної плівки або парафіну. Більш жорсткі правила використання кульків та пластикових упаковок пропонується встановити для підприємств у сфері продовольчого рітейлу та громадського харчування. Для них використання полімерних пакетів може бути повністю заборонено.

Як пояснив свою ініціативу автор законопроекту народний депутат Ігор Циркін (ПР) жорсткість використання полімерних матеріалів продиктовано турботою про довкілля. «В Україні на людину щороку припадає більше 500 викинутих поліетиленових пакетів. Вони використовуються протягом 20 хвилин, перш ніж їх викинуть, а розкладаються більше 100 років», — йдеться в пояснювальній записці до документа. Замість полімерів тривалого розщеплення пропонується використовувати бистроразлагаемие біологічні полімерні пакети і упаковку.

Джерело: vkurse.ua

Краса без жертв. Приклад Німеччини

Європа давно показує приклад, як цивілізацію поєднувати з природою, і робити комфорт органічним. Німці прагнуть органічності в усьому і дедалі частіше віддають перевагу красі без жертв. Крім того що органічна косметика натуральна і не забруднює організм хімікатами, вона ще й вигідна, адже не викликає алергії, а тому підходить усім.
Компоненти екокосметики вирощують без мінеральних добрив, а врожаї збирають вручну. Найчастіше використовують антисептичну олію чайного дерева, календулу, авокадо, какао, мигдаль. Органічність для німців починається з самої людини, а тому такі засоби є у всіх екомагазинах.




















А ще тут німці можуть купити все для дому. Приміром, ця крамниця починала з екоматраців, нині – це найпопулярніший товар. Їх тут, на відміну від України, не називають по-рекламному гучно – ортопедичні, тут кожен вибирає найзручніший для себе.

«Ось натуральний латекс, екологічні вовна та бавовна, а це кокос, який використовується для компактності. Ми маємо різні види матраців. У деяких більше латексу. Такі матраци зручні для літніх людей та тих, хто любить спати на боці, адже тоді потрібна підтримка плечам», – каже співробітниця крамниці органічних товарів для дому Нанна Шпернау.

Любителі органічного сну високо цінують меблі з альпійської сосни, одяг з натурального кашеміру, льону, бавовни, та екоштори оригінальної форми.

«Ось це останній писк моди в Німеччині. Коли ви повертаєтеся додому, це те, чого ви хочете. Їх дуже цікаво компонувати, у мене вдома вже є ось такі, але блідо-зелені та білі з зеленими квітами.. З ними навіть легше дихається», – говорить місцева мешканка Даяна Лойкерт.

Органічними продуктами наповнені і, так звані, крамниці fair trade або взаємної вигоди. Сюди надходить товар лише з найбідніших країн. Ціну для них формують так, аби виробникам вистачало на харчування, житло, освіту для дітей. Тут є іграшки та кухонне начиння із уже використаних речей: банок, газет, пляшок. 80% чаю та шоколаду, а ще екоодяг, іграшки та сувеніри в цьому магазині – стовідсотково натуральні.

«Ось цей чай збирають 200 об’єднаних індійських сімей – так легше. Соціальні стандарти fair trade не передбачають винятково органіку, але наші покупці раді такій високій якості. Органіка піклується про планету, fair trade – про людей, а отже вони наче працюють плече до плеча», – каже співробітниця крамниці взаємовигоди Лена Бернхардт.

Органічний крам у Німеччині коштує, як будь-який високоякісний, однак не значно дорожче за звичайний. І європейці часто обирають саме екотовари, аби бути ближчими до природи.

Джерело: fakty.ictv.ua

Як радянський екологічний хижак винищував українську природу

Після Другої світової війни техногенне навантаження на природу в Україні суттєво зросло, що було пов'язано з масштабною розбудовою у Радянському Союзі військово-промислового комплексу та індустріальної бази, яка була його осердям.
Водночас повзуче відставання від Заходу за рівнем економічного розвитку підштовхувало комуністичне керівництво до нещадної експлуатації природних ресурсів з метою подолання технологічної прірви з капіталістичними країнами. Жертвою модернізації по-радянськи, що наздоганяла більш розвинені країни, стала, певна річ, природа.

Свого часу Нікіта Хрущов доповнив лєнінський постулат «Комунізм – це радянська влада плюс електрифікація всієї країни» словами «і хімізація сільського господарства». Таке доповнення першого секретаря ЦК КПРС не було марнослівним. На початку 1960-х років радянська хімічна галузь одержала потужний поштовх для свого розвитку. І хоча надії на побудову комунізму не справдилися, однак хімізація господарства повною мірою відбулася. Як таку її визначала радянська наука як один із магістральних напрямів світового науково-технічного прогресу.

У СРСР хімізація ще з 1920-х років була тісно пов’язана з індустріалізацією. Радянське керівництво приділяло неабияку увагу розвитку хімічної промисловості як одній із найважливіших галузей важкої індустрії. Третю п'ятирічку в Радянському Союзі (1938–1942) проголосили «п'ятирічкою хімії».

З одного боку, впровадження хімічних досягнень у господарський комплекс докорінно змінювало техніку й економіку виробництва. Такі здобутки хімічної науки, у свою чергу, ставали одним із чинників, що сприяли прогресивним економічним структурним змінам, забезпечуючи суттєве зменшення витрат на виробництво, підвищення продуктивності праці, покращення культурно-побутових умов життя населення. А з іншого, форсована хімізація у Радянському Союзі, спрямована на досягнення паритету із розвиненими країнами Заходу, призвела до метастазних явищ в економіці і катастрофічно позначилася на довкіллі та стані здоров’я населення.

Хімічний полігон

Радянська Україна стала однією зі стратегічно важливих територій, на якій розбудовувалася мережа хімічних заводів і підприємств, перш за все, зорієнтованих на виробництво мінеральних добрив для сільського господарства.

Загальна площа України становила лише 2% території Союзу, однак на ній зосереджувалася 1/4 всього промислового потенціалу Країни Рад і, відповідно, 1/4 припадала на забруднення довкілляСРСР. Причиною такої надмірної концентрації виробничих потужностей на українських теренах був низький рівень усвідомлення владоюгосподарських потреб УРСР, екстенсивний підхід до ведення господарства, нехтування екологічними розрахунками щодо наслідків для здоров’я населення і стану довкілля.

У 1950–1960-х роках на території України були побудовані та введені в експлуатацію чотири гіганти «великої хімії» – Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський і Чернігівський заводи хімічних волокон, Дніпропетровський шинний завод. У середині 1960-х вони виробляли п'яту частину всієї валової продукції хімічної галузі.

Окрім промисловості, в хрущовські часи розпочалася активна хімізація сільського господарства, було взято курс на меліорацію земель. На поля колгоспів і радгоспів було внесено необмежену кількість мінеральних добрив і біоцидів. Виробництво мінеральних добрив в Україні у 1970-му збільшилось, порівняно з 1940-м, в11 разів.

Радянське хижацьке поводження з природою призвело до катастрофічних екологічних наслідків. Техногенне навантаження на природу супроводжувалося порушенням балансу природи, вимиранням фауни та флори, що, у свою чергу, впливало на раціон харчування людей.

Доволі швидка урбанізація й індустріалізація, надміру інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів тиску радянського державної машини на природу – порушували біологічний кругообіг речовин у природі, перешкоджали її регенераційним механізмам, внаслідок чого розпочалося її руйнування, що прогресувало.

Приміром, нераціональне використання міндобрив спричинило появу і поширення таких явищ, як кислотні дощі, перенасиченість ґрунту солями, зростання кількості алергічних та виразкових захворювань серед населення.

Наприкінці 1960-х років Україна належала до зони найбільш інтенсивного застосування отрутохімікатів у сільському господарстві – у середньому на гектар посівних площ вносилося по 76 кг хімічних речовин. За неповними даними, на станціях доріг просто неба наприкінці 1960-х зберігалося 10 274 тонни мінеральних добрив. Внаслідок атмосферних опадів, вивітрювання та забруднення більшість із них стала зовсім непридатною. Почалось грабування ядохімікатів місцевими жителями. Складалась ситуація, яка створила загрозу не лише довкіллю, а й здоров’ю населення. Водойми стали екологічно забруднені, а населення – дедалі частіше хворіти.

Колоніальне пограбування

Однак радянська влада не особливо переймалася такими проблемами. У хімізації вона насамперед вбачала ефективний шлях для підвищення ефективності господарства й інтенсифікації соціалістичного змагання. Перед нею стояла одна мета – якомога екстенсивніше використовувати природних ресурсів для вирішення проблем нерентабельної, громіздкої та вкрай неефективної радянської економіки. У процесі хижацької експлуатації природи Москва відводила територіям УРСР вирішальну роль.

Пріоритетним напрямом такої політики стало перетворення та підкорення природи в ім’я створення нової людини та держави. Цим же обґрунтовувалося перенесення соціальних законів класової боротьби на природу.

Глибинний антигуманний характер комуністичного режиму характеризував усю суперечливість і дволикість турботи влади про довкілля. Так, у 1949-му Рада Міністрів УРСР ухвалила постанову «Про охорону природи на території Української РСР», згідно з якою заборонялось розорювати цілинні землі, вирубувати вікові дерева (перша спроба резервування територій під заповідники). У постанові було зауважено, що питання охорони природи набуває особливо важливого значення і має стати об’єктом турботи радянських, господарських, громадських організацій та всього населення республіки. Однак це була пустопорожня декларація, яка не мала конкретних результатів.

За принципом другорядності

Після смерті Сталіна у 1953-му ставлення держави до проблеми охорони природи поступово почало покращуватись, в окремі періоди навіть здавалось, що воно набирає характеру цілеспрямованої політики. Поворотним пунктом у відході більшовиків від крайніх ортодоксальних положень сталінського плану перетворення природи в Україні, стала спеціальна постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 1958 року «Про заходи по поліпшенню охорони природи Української РСР», де відзначалося, що питання охорони природи набирає особливо важливого значення і має стати об'єктом турботи всіх господарських організацій і всього населення республіки.

Однак на практиці комуністична система продовжувала реалізовувати сталінські економічні проекти та підходи, а їхній вплив на формування антиприродної суспільної свідомості наочно відчувається й понині. Політика підкорення природи переважала над раціональними розрахунками. Радянське керівництво продовжувало зводити гігантські антиекологічні об'єкти, ігноруючи природоохоронний чинник. За часів Хрущова в Україні було закрито 16 заповідників, скорочена частина площі вже наявних.

Такий стан речей був спричинений також недостатньою на той час гостротою екологічних проблем, а сама політика щодо природи сприймалась як щось зовнішнє щодо людини, мала відтінок «благодійності». До ухвалення Конституції СРСР 1977 року юридично природні ресурси вважались абстрактною загальнонародною, а не державною власністю. Тому шкода, що завдавалась природі, юридично навіть не трактувалась як така, що була заподіяна самій державі.

Першочергове значення для комплексного формування екологічної політики мало ухвалення Верховною Радою України у червні 1960 року Закону «Про охорону природи Української РСР», яким, по суті, було запроваджено регулювання природокористування в Україні. Разом з тим він не виходив за межі поресурсного принципу, значною мірою був схожий на політичну декларацію, аніж на юридичний документ, не мав належного механізму реалізації. Неспроможність цього документа виконувати свої регулювальні функції в умовах командно-адміністративної системи призвели до швидкого наростання протиріч між інтересами захисту довкілля та подальшого соціально-економічного розвитку.

Починаючи з 1970-х років політична концепція вирішення екологічних проблем, що накопичувалися, у зв’язку з реальними проявами негативного техногенного впливу почала розвиватися значно швидше, ніж у попередні роки. Прийняті заходи, спрямовані на вдосконалення природоохоронної політики були більш дієвими. Однак орієнтована виключно на адміністративно-командні методи реалізації природоохоронна політика у радянський період не підкріплювалася стимулювальними механізмами і засобами економіко-податкового характеру.

У цей час природоохоронні заходи мали доповнювальний характер щодо господарської діяльності. Причому остання розглядалась майже виключно ізольовано, з безумовним пріоритетом. На практиці всі заходи влади з охорони довкілля залишались формальним, пустим політичним фразеологізмом і майже не впливали на покращення екологічного стану України.

Зважаючи на такі підходи, екологічна ситуація в Україні продовжувала погіршуватись, набираючи порівняно з 1950–1960-ми роками якісно нової складності. Широкий загал не мав доступу до правдивої інформації про справжні масштаби і характер забруднення природи, що також не сприяло зростанню ефективності екологічної політики.

Всі заходи влади, які вона вживала похапцем наприкінці 1970-х, не могли суттєво покращити цієї ситуації. «Турбуючись» про будівництво соціалізму та техногенну гонку, радянські керманичі ухвалювали рішення, які нерідко нівелювали попередні, спрямовані на покращення стану довкілля.

Автор: Альбіна Діхтяренко
Джерело: tyzhden.ua

Києву та Київській області загрожує екологічна катастрофа

Директор Бортницької станції аерації (БСА) Володимир Бражник заявив про загрозу екологічної катастрофи. За його словами, на земляних греблях БСА, які утримують відходи після очищення стічних вод, виявлено 18 промивів, пише «Коммерсант-Украина». Захисні споруди можуть не витримати танення снігу, і відходи заллють прилеглі населені пункти.
За словами Бражника, як тільки почнеться інтенсивне танення снігу, будуть утворюватися численні струмочки, які потягнуть ґрунт із дамб. «Якщо розмив дамби досягне чотирьох-п'яти метрів, утвориться суцільний потік висотою до 2 м, який знесе все»,- пояснив він.

Бортницька станція аерації — єдина система очищення стічних вод декількох міст Києва і Київської області. Її перший блок був побудований ще у 1964 році. Для мулу, який утворюється під час очищення, виділено три поля на 272 га. Поле №3 законсервовано і не функціонує. До 1985 року перероблені залишки використовувалися як добриво, що дозволяло звільняти резервуари. Але після заборони використовувати цей мул всі відходи перенаправляються на два поля, які розраховані на 3 млн кубометрів мулу. Зараз на них знаходяться близько 10 млн кубометрів і щодня скидаються ще близько 12 тис. кубометрів. Цей обсяг стримують насипні дамби.

Бражник підкреслив, що зараз рівень мулу становить два-три метри над землею. Він розповів, що у випадку руйнування дамби залишки не потраплять у Дніпро, оскільки до річки 12 км. «Але вони потраплять до села Щасливе і Бортничі, які знаходяться поруч. А відстань від поля №2 до найближчого населеного пункту взагалі 900 м», — сказав він. За словами Бражника, з 2007 року проводиться реконструкція мулових полів загальною вартістю 241,6 млн грн, яка буде завершена в 2015 році. Зараз її профінансовано майже на 133 млн грн. «Якщо ми і далі будемо так їх (греблі) підсипати і фінансувати, то все виллється набагато раніше 2015 року. Тому ми просимо терміново виділити близько 6 млн грн, щоб засипати наявні промиви, поки тримається мороз», — сказав Бражник.

Джерело: dt.ua

Житомирські родовища: нові робочі місця чи зона екологічного лиха?

Розвивати економіку краю за рахунок видобутку титанових руд мають намір на Житомирщині. За даними Фонду держмайна, за минулий рік Іршанський та Вільногірський гірничо-збагачувальні комбінати поповнили держбюджет на понад півтори сотні мільйонів гривень. На самому підприємстві збираються нарощувати потужності. Тим часом, в області діють ініціативні групи, які переконують – такий видобуток небезпечний для життя і здоров ’ялюдей, що мешкають поблизу. 

Сьогодні на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті на Житомирщині, який орендує підприємство «Кримський Титан» Дмитра Фірташа, за офіційними даними, працює понад дві з половиною тисячі осіб. Середня зарплата – чотири тисячі гривень. Підприємство для регіону життєво необхідне, переконує заступник голови Житомирської облдержадміністрації Віктор Куницький.

«Якби ми прийшли і сказали мешканцям Іршанська, що ми закриємо ГЗК, це було б великим соціальним потрясінням, бо люди звикли до того, що це підприємство є містоутворюючим, що люди там отримують великі соціальні гарантії», – говорить він.


Куницький заохочує збільшення видобутку титанових руд, наполягаючи на користі від таких підприємств для бюджету області. Тим часом на Житомирщині діють ініціативні групи громадян, які протестують проти нарощування виробництва. За їхніми даними, геолого-розвідувальні роботи перед початком видобутку проводить НАК «Надра України». Влітку Житомирська облрада надала компанії дозволи на розробку Красноріченського, Паромівського, Лівобережного, Злобицького і Тростянецького родовищ ільменіту. Обробляти видобуту руду зможуть на Вільногірському або Іршанському комбінатах.

"В Україні відновлення земель не проводить ніхто" – еколог 

Активісти кілька разів пікетували Житомирську обласну раду з вимогою не давати згоду на розробку нових родовищ. У криницях сіл неподалік через них може зникнути вода, стверджує активіст руху «Врятуємо Полісся!» Станіслав Гуменюк.

«Якщо будуть запущені всі ці проекти, через 10-15 років із унікальної території Полісся просто зроблять пустелю», – вважає він.

У облдержадміністрації, однак, заявляють, що жодних скарг на шкоду довкіллю до них не надходило.

За словами головного інженера Іршансього комбінату Миколи Васяновича, розробка покладів титанових руд ведеться на шести кар’єрах, потім сировина обробляється на двох збагачувальних фабриках. Після завершення видобутку підприємство проводить рекультивацію, тобто повертає ділянку до її попереднього стану. Тому, за його словами, інформація про небезпеку для людей і довкілля – брехня.

У відновлення пошкоджених промисловим видобутком територій не вірить голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. За її словами, наслідком збільшення видобутку титанових руд, зокрема, ільменіту, стане погіршення якості питної води.

«З державного бюджету щороку виділяються кошти на проведення рекультивації, вивезення небезпечних відходів. За останні 20 років на жодному об’єкті не було проведено відновлення порушених територій», – зазначає Тимочко у коментарі Радіо Свобода.

Питання в екологів викликає не тільки ільменіт. На думку Тетяни Тимочко, видобування житомирського граніту, який відомий і за кордоном, також відбувається із великою шкодою для довкілля.

«Copyright © 2011 RFE /RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа /Радіо Свобода»
Джерело: radiosvoboda.org

Через недофінансування екологія Азово-Чорноморського узбережжя погіршується

Колегія Рахункової палати розглянула звіт про ефективность використання коштів, виділених з держбюджету на реконструкцію очисних споруд Азово-Чорноморського узбережжя від забруднення. Про це повідомляє прес-служба Рахункової палати.
Як зазначається, встановлено, що використання коштів держбюджету на заходи з реконструкції очисних споруд, розташованих на території АР Крим та міста Севастополя, розпорядниками нижчого рівня у 2010-2012 роках здійснювалося без належного внутрішнього контролю за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності. Як наслідок, у цей період ефективне управління бюджетними коштами забезпечено не було.

"Так, для виконання відповідних міжнародних зобов’язань, а також рішення Комітету з економічних реформ при президентові України щодо заходів з реконструкції очисних та інших споруд з метою захисту акваторії Азово-Чорноморського узбережжя від забруднення, розташованих на території АР Крим та міста Севастополя, у 2010-2012 роках з державного бюджету виділено майже 700 млн гривень",- йдеться у повідомленні.

Згідно із повідомленням, фактично на зазначені заходи у цей період використано менше 30% від затвердженого обсягу витрат, у результаті профінансовано реконструкцію лише 13 об’єктів із 22 запланованих.

"Неналежне виконання запланованих заходів на території Криму та Севастополя пов’язане насамперед з відсутністю системного підходу до планування, фінансування і контролю за використанням бюджетних коштів", повідомляє прес-служба.

Крім того, ефективному і результативному використанню коштів держбюджету, виділених на захист акваторії Азово-Чорноморського узбережжя від забруднення, завадила неузгодженість нормативно-правових актів з даного питання. У результаті обсяги скидання неочищених стічних вод зростають, стан акваторії Азово-Чорноморського узбережжя погіршується.

Джерело: epravda.com.ua

Американська сланцева революція: у пошуках "золотої середини"

Чи знаєте ви, що таке фрекінг? За результатами одного з опитувань, кожна четверта людина ніколи не чула цього слова. Ще 13% почули його зовсім недавно. Дещо обізнані з цим терміном близько третини респондентів, а добре собі уявляють, що він означає, лише 19%. Це дані дослідження служби ORC International, проведеного на початку року не в Україні, не в Європі, а у Сполучених Штатах, які за допомогою видобутку газу саме за технологією фрекінгу на початку цього століття зробили «сланцеву революцію».

Втім, ті американці, яким відомо про метод фрекінгу (або гідророзриву пласта), занепокоєні можливим негативним впливом цієї технології на довкілля. Так, близько половини громадян США дуже стурбовані тим, як такий спосіб видобутку нетрадиційного газу може впливати на якість води. А в ідеальному варіанті майже всі бажали б, аби основні джерела енергії були «чистими» - вітрові та сонячні, замість «брудних», до яких відносять також ядерну енергетику і вугілля.

Водночас американці підтримують політику зменшення енергозалежності, низькі ціни на енергоносії і вітають збільшення робочих місць у промисловості, в кількісних показниках якого зростання видобутку сланцевого газу відіграє чи не найважливішу роль.

В США, як і в інших країнах, відбувається зіткнення економічних та екологічних інтересів. Власне, опитування дає уявлення про те, чого саме прагне населення. 94% американців хочуть від політичного керівництва країни збалансованого підходу, який би включав як підвищення енерговиробництва, так і захист чистої води і повітря, а також збільшення енергоефективності та чистих джерел енергії.

Енергетика була і залишатиметься одним з пріоритетів нинішньої адміністрації. У посланні до Конгресу цього тижня глава Білого дому Барак Обама ще раз підтвердив, що й під час другого терміну президентства розвиватиме всі напрями - від спрощення отримання дозволів для нових родовищ нафти до нарощування обертів у відновлювальній енергетиці та суттєвого підвищення енергоефективності. Разом з тим він пообіцяв підтримувати нові дослідження та технології, спрямовані на збереження чистоти повітря та води.

Власне, він сказав те, що хотіли почути громадяни. Зокрема, у контексті застосування технології фрекінгу майже дев'ять з десяти американців підтримують додаткові дослідження її впливу на здоров'я та екологічних наслідків. Більше того, вони б хотіли знати про результати таких досліджень ще до того, як в їхній місцевості розпочнеться видобуток сланцевого газу. До важливої інформації, яку прагне отримувати громадськість, належить і розкриття складу хімічних речовин, що використовуватимуться при гідророзриві. У цьому контексті може бути цікавим один із результатів соціологічного дослідження, проведеного фахівцями Pew Center: серед тих, хто більше знає про метод фрекінгу, більшість виступає на його підтримку, а не проти.

Над порадами щодо реалізації урядової політики в галузі видобутку сланцевого газу нині працюють американські аналітичні центри. Цього тижня Центр стратегічних та міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies - CSIS) оприлюднив власні рекомендації, вироблені разом із широким колом зацікавлених сторін - політиків, вчених, екологів, представників промисловості, фінансових груп, регуляторних органів та неурядових організацій. Експерти визнали, що реагування на занепокоєння громадськості з приводу належного управління розвитком виробництва нетрадиційного газу було і залишатиметься важливим чинником для успішності цієї справи.

«Видобуток нетрадиційного газу є предметом широкого громадського обговорення. У деяких місцях відмова адекватно реагувати на "суспільні занепокоєння" призвела до мораторію або значної затримки розвитку видобутку нетрадиційного газу», - йдеться у висновках Центру. Підкреслюється, що результатом комунікацій влади з місцевими громадами має бути те, що останні мають почуватися захищеними, а невід'ємною складовою довіри з боку суспільства має бути прозорість усього процесу видобутку.

Оптимальні механізми регулювання при видобутку сланцевого газу намагаються визначити і в Конгресі. На нещодавні слухання енергетичного комітету Сенату США запросили доповідачів, що є представниками промисловості, місцевої влади, наукових та екологічних організацій. Викладені позиції дещо різнилися. Проте, розуміння важливості питання змушує різні сторони шукати «золоту середину», враховуючи усі аспекти.

Для пошуку спільного знаменника в дискусіях спікери у США часто вдаються до цитат відомих діячів минулого. У цих традиціях губернатор Колорадо Джон Хіккенлупер у виступі під час слухань згадав слова Лінкольна: «Ми можемо досягти успіху тільки спільно. Справа не в тому, чи може хтось із нас вигадати щось краще, а в тому, чи можемо ми всі зробити краще. Оскільки наша справа нова, ми повинні думати по-новому і діяти по-новому».

До речі, Хіккенлупер зазначив, що в Колорадо комісія з раціонального використання нафти і газу кілька років тому розробила нові правила захисту навколишнього середовища, які були використані для регуляторних ініціатив в інших штатах, а також в інших державах, у тому числі в Україні. Чи стануть слова Лінкольна в нагоді для налагодження діалогу навколо нетрадиційного газу між енергетиками та суспільством в Україні, покаже вже найближчий час. Адже поки що прозорість очевидно не була головною рисою українського енергетичного сектору...

Наталія Костіна, Вашингтон. 15 лютого 2013 року.

Джерело: ukrinform.ua

Дослідники шукають шляхи захисту довкілля від видобутку нафти з пісків

Нафтопереробні заводи в Канаді з’явилися, наче гриби після дощу. Компанії будь-що стараються нарощувати видобуток. Натомість питання чистого довкілля, на жаль, стало другорядним.
Оптимізація та очищення процесу переробки нафтоносних пісків - завдання, над яким працює група науковців з Альбертського університету.

Нафтовий басейн у провінції Альберта на заході Канади, без сумніву, - одне з найбільш токсичних місць на планеті. Ці паруючі озера - це осадові відходи, побічний продукт видобутку нафти з нафтоносних пісків. Усі розуміють, що колись це токсичне вариво доведеться звідси забрати, але як це зробити - ніхто не скаже напевно.



Джерело: 24tv.ua

Французькі компанії евакуювали персонал з Чорнобиля

12 лютого о 14.03 на Чорнобильській АЕС сталося часткове руйнування стінових панелей та частини покрівлі машинного залу енергоблока № 4 над необслуговуваними приміщеннями. З обережності французькі компанії евакуювали свій персонал. Площа руйнування - близько 600 кв. метрів. У повідомленні уточнюється, що дана конструкція не впливає на конструкцію об'єкта "Укриття".

Французькі будівельні компанії Vinci і Bouygues евакуювали свій персонал з Чорнобиля після того, як стало відомо про інцидент в машинному залі ЧАЕС, пояснивши це заходами безпеки. Співробітники консорціуму Bouygues і Vinci Novarka займаються зведенням купола на будівництві гігантського саркофага над Чорнобильською АЕС.

Разом з тим, на самій ЧАЕС повідомили, що жодних заходів екстреного порядку на станції не приймається. "Ніяких заходів не проводиться (щодо евакуації персоналу). Підвищеного радіаційного фону немає. Всі працюють у штатному режимі", - повідомила представник станції, зазначивши, що за її інформацією, лише французька Novarka, яка займається будівництвом купола арки над ЧАЕС, відпустила своїх працівників до кінця робочого дня середи.

Порушень меж та умов безпечної експлуатації згідно з технологічним регламентом об'єкта "Укриття" немає. Зміни радіаційної обстановки на проммайданчику ЧАЕС, в зоні відчуження не зафіксовані. Ніхто не постраждав, підкреслюють в ЧАЕС.

13 грудня наказом генерального директора ДСП "Чорнобильська АЕС" Ігоря Грамоткіна, з метою розслідування причин часткового руйнування будівельних конструкцій машинного залу другої черги блоку Г ЧАЕС, створено комісію, яку очолив технічний директор (головний інженер) Андрій Білик.

Перед комісією поставлено завдання у 14-денний термін проаналізувати ситуацію, яка призвела до руйнації будівельних конструкцій, а також надати пропозиції щодо усунення наслідків.

Крім того, на Чорнобильську АЕС з робочою поїздкою прибули члени комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на чолі з головою комітету Іриною Сех. Крім членів Комітету, в поїздці беруть участь представники ГІЯРУ, Мінрегіонбуду, Мінприроди, НАЕК "Енергоатом", Атомпрофспілки, ЄБРР та інших організацій.

Джерело: zn.ua


“Chevron” готується найближчим часом розпочати пошук природного газу на Прикарпатті

Представництво компанії “Chevron” в Україні розпочало готувати громадську думку до початку розвідки та освоєння видобутку природного газу зі сланцевих покладів Олеської площі у п’яти районах Івано-Франківщини - у четвер і п’ятницю минулого тижня науково-практичні семінари на цю тему відбулися у Тлумачі і Тисмениці, а вчора - у Галичі. Запрошені на них сільські і селищні голови, представники громадських організацій із цих районів, отримали папки з інформаційними матеріалами, в яких організатор заходів виділив основний месідж: “Найближчим часом “Chevron” розпочне пошук нових джерел природного газу у вашому регіоні. Довідайтеся, що це означає для вас”.

Як це змінить наше життя?

- Наразі ми не знаємо, скільки газу є в сланцевих покладах, що залягають тут, на Івано-Франківщині, й того, скільки його можливо буде вивільнити з породи та скільки це коштуватиме. Тому те, що пропонує вам компанія “Chevron”, - це розпочати п’ятирічну програму розвідки, - зазначив у вітальному слові на семінарі в Тисмениці голова представництва компанії “Chevron” в Україні Пітер Кларк. - Ми пробуримо від 5 до 15 свердловин. Деякі з них будуть вертикальні, пробурені лише для того, щоб перевірити вміст породи і орієнтовно визначити те, скільки газу з неї можна вивільнити. Деякі будуть горизонтальні - вони дозволять нам скласти більш повне уявлення про те, скільки в майбутньому можна буде добувати газу. Сьогодні не можу докладно розповісти про програму розвідки, можу лише сказати, що коштуватиме вона сотні мільйонів доларів і що всі витрати будуть виключно на компанії “Chevron”.

Особливий акцент у своєму зверненні до керівників органів місцевого самоврядування та представників громадськості Тисмениччини Пітер Кларк зробив на двох аспектах - передусім на тих можливостях, які відкриє добування газу перед місцевими жителями і приватними підприємствами, й як змінить їхнє життя, по-друге, - на питаннях екологічної безпеки.

За словами голови представництва компанії “Chevron” в Україні, в інтернеті можна знайти інформацію про те, що, за оцінками дослідницьких центрів, добування сланцевого газу в США забезпечило створення 150 тис. нових робочих місць лише у цій галузі. Але це у Штатах. Про можливості, які відкриває прихід “Chevron” на Прикарпаття, Пітер Кларк говорив відверто, без ілюзій.

“Чесно скажу, що етап розвідки не створює багато робочих місць, - розповів він.

- Бо ми пробуримо лише кілька свердловин. Але ще буде сейсморозвідка, де будуть потрібні фахівці, які займатимуться обладнанням, кермуватимуть вантажівками та ремонтуватимуть їх”.

Пітер Кларк відверто зауважив також, що на етапі розвідки покладів газу послуги основних фахівців потрібні будуть лишень протягом кількох місяців.

- Але на етапі добування газу, як тільки отримаємо результати і визначимо, що це економічно вигідно, ми почнемо створювати постійні робочі місця, - продовжив він. - Нам потрібні будуть інженери, геологи, а їм, в свою чергу, навчання. Тому ми пропонуємо інвестувати кошти в івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, щоб його викладачі змогли викладати ці навчальні програми, аби наш проект розвивався. Також розвідка та видобуток газу створюватимуть багато робочих місць в інших галузях. Бо будуть потрібні будівельники для будівництва доріг та майданчиків для буріння, механіки - для ремонту обладнання. Будуть потрібні й охоронці, а також пральні, ресторани, готелі, де харчуватимуться і житимуть фахівці, які займатимуться сейсморозвідкою, будівництвом, бурінням. Тобто виникатиме дедалі більше потреб і, відповідно - більше робочих місць.

Насамкінець Пітер Кларк зазначив, що природний газ можна безпечно видобувати зі сланцевих порід і навіть захищати довкілля. “Компанія “Chevron” пишається тими зусиллями, яких ми докладаємо для того, щоби захистити людей і довкілля. і я можу цілком впевнено сказати, що ми принесемо в Україну найкращі практики, ті, які використовуємо у Сполучених Штатах. Це не буде інакше. Ми все робитимемо так само, як це робимо в Євросоюзі та в Пенсильванії і в Техасі у США, - наголосив він. - Можливо, ви чули якісь страшні історії або ж читали їх у пресі чи в інтернеті. Моя особиста думка полягає в тому, що вони мають політичний підтекст і прямо не стосуються видобутку сланцевого газу”. 

“Аби місцеві люди були не проти…”

Спеціалісти “Chevron” - менеджер відділу сланцевого газу Майк Манеффа і спеціаліст з питань охорони довкілля Рене Уайт, який нині працює в Польщі, та незалежні експерти - професори Том Марфі з державного університету Пенсильванії й Станіслав Ночь з університету наукових досліджень і технологій AGH (м. Краків) та Олександр Петровський з іФНТУНГ докладно розповіли учасникам семінару про технологію розвідки і добування газу зі сланцевих покладів та про свердловини “Chevron”, акцентуючи на їх надійності та безпечності. Справді, перш ніж встановити бурову вежу, фахівці компанії вирівнюють майданчик, застеляють його водонепроникною поліетиленовою плівкою, засипають її шаром землі, на який настеляють бетонні блоки. Варто згадати ще й про таке ноу-хау “Chevron” - з одного майданчика, пробуривши одну вертикальну свердловину, фахівці компанії вже на глибині два і більше кілометри можуть пробурити кілька горизонтальних свердловин. Тому і земельних ділянок для веж необхідно виділяти набагато менше, ніж їх було би потрібно, якби використовувати старі, ще радянські технології. Також, аби буровий розчин та вода з піском і хімреагентами, що запомповують для гідророзриву, не потрапили в ррунтові й підземні води, “Chevron” застосовує багатошаровий захист свердловин зі сталевих обсадних колон, замурованих у бетон.

На переконання фахівців, зокрема О. Петровського, довжина тріщин, які утворює в сланцевих породах гідророзрив, не перевищує 300 метрів. і вони аж ніяк не можуть проникнути крізь кількасотметрову товщу твердих і щільних вапняків, котрі, мов шапка, накривають сланцеві поклади на більш ніж двокілометровій глибині, надійно відокремлюючи їх і від ррунтових вод, що за 100-200 метрів від поверхні, і від резервуарів чистих підземних вод, розташованих на глибині до тисячі метрів.

Також за твердженням О. Петровського, офіційні дані про запаси води на Прикарпатті дозволяють зробити висновок, що їх цілком достатньо, аби без шкоди для довкілля і нинішніх її споживачів вести розвідку і видобування газу. Цій темі він присвятив свою презентацію, оскільки потреба у великій кількості води - один резервуар, рівний за площею шести олімпійським стадіонам для проведення гідророзриву, як і побоювання, що через спричинені ним тріщини у породі забруднена хімреагентами вода може проникнути в чисті водовмісні горизонти і залишити цілі території без запасів питної води, є, мабуть, двома найбільшими факторами ризику, через що багато людей й остерігається освоєння родовищ Олеської площі.

По закінченні презентацій організатори семінару відповіли на запитання керівників органів місцевого самоврядування та представників громадських організацій Тисмениччини і навіть Івано-Франківська. Їх спектр був достатньо широким - від екологічних й аж до політичних. Проте ми зупинимося на трьох із них, які виникнуть відразу ж, тільки-но “Chevron” візьметься за розвідку газу.

Послухавши і подивившись на те, як ешелон важких автомобілів вестиме сейсморозвідку районами Прикарпаття - десять автомашин, опустивши спеціальні плити на поверхню дороги, одночасно посилають ними віброімпульс у товщу землі, один з учасників семінару цілком логічно запитав, що буде з нашими дорогами, яких, як написав він, і так майже нема. На що Пітер Кларк жартома відповів: “Залишимо їх кращими, ніж вони є”. А вже цілком серйозно додав, що компанія “Chevron” завжди ремонтує дороги, якщо їх пошкоджено з її вини. А ще, ймовірно, це доведеться робити, так би мовити, авансом, оскільки через стан окремих доріг техніка “Chevron” ризикує взагалі не дістатися визначеного місця. Але де і в яких обсягах вестимуть ці роботи, якими документами їх буде передбачено, наразі невідомо.

Ще учасники семінару запитували, чи дотримуватиметься “Chevron” українських законів і як вирішуватиме питання викупу чи оренди землі у власників. 

- Не лише законів будемо дотримуватися. Особливо важливо для мене, аби місцеві люди були не проти і аби ми зуміли переконати керівництво “Chevron”, що місця, які оберемо для буріння, справді є найкращими для видобутку газу, - наголосив Пітер Кларк. - Щодо питання розташування бурових майданчиків, то ми, орієнтуючись на дані сейсморозвідки, перш за все шукатимемо місце, де можна дістатися до покладів газу. По-друге, детально аналізуватимемо територію, намагаючись зрозуміти, де є забудови та розломи земної кори - те, від чого слід триматися якнайдалі. А вже аж після цього вирішуватимемо питання відведення землі. Це буде дискусія і переговори. Можливо, із землевласником, а можливо - ще й з його сусідами, жителями села, а може трапитися - і з цілим районом.

Джерело: kolomyya.org

США запевняють, що сланцевий газ — це добре для екології України

Надзвичайний уповноважений Державного департаменту США з питань енергетики Карлос Паскуаль вважає, що видобуток сланцевого газу позитивно вплинув на екологічну ситуацію в США. Про це він заявив в ефірі 5 каналу ввечері 5 лютого.
«Неспокій — це завжди необхідна річ. Треба ставити питання, але відповідати на ці питання слід, спираючись на факти. В США ми приділяємо дуже багато уваги питанням безпечного видобутку газу, зокрема — сланцевого. Ми досліджували і вплив на якість води, і на якість повітря, і хімікати, використовувані при гідророзриву.

Ми також досліджували активність сейсмічну і тільки за результатами цих досліджень були зроблені відповідні висновки», — сказав Паскуаль.

Він також зазначив, що в листопаді минулого року в Івано-Франківську відбувся семінар з питань сланцевого газу, на якому були присутні представники США тих штатів, де ведеться видобуток сланцевого газу і розроблена система регуляції цього процесу. Вони поділилися тим досвідом, який вони набули в ході роботи. Тому США вважає, що зараз на Україні такі дискусії просто необхідні, тому що, що громадяни краще будуть проінформовані про різні аспекти цієї роботи і тим самим будуть вищі шанси отримати глобальну вигоду від цієї діяльності.

«У США в 2012 році вперше обсяги електроенергії з газу перевищили обсяги електрики, виробленої з вугілля. Внаслідок цього викиди вуглекислого газу в повітря зменшилися і стали найменшими за останні 20 років. Уявіть, яким буде глобальний ефект від таких зрушень. Газ має меншу частку викидів діоксину вуглецю, ніж від вугілля і нафти. Можете собі уявити, наскільки чистіше стане повітря на всій планеті завдяки такому розвитку», — заявив Паскуаль.

Нагадаємо, 24 січня, в Давосі за участю Президента Віктора Януковича було підписано угоду междукомпаніей Shell і Надра Юзівська про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівському ділянці в Харківській і Донецькій областях.
31 січня народні депутати від «Батьківщини» Арсен Аваков, Андрій Кожем'якін та Микола Томенко зареєстрували у Верховній Раді законопроект, який пропонує ввести в Україні мораторій на пошук, розвідку та видобуток сланцевого газу.

Джерело: vkurse.ua

Виступ Діденко Світлани щодо екологічного стану річок: Рось, Десна та Сейм

Рось – дивовижно красива річка, яка є правою притокою Дніпра. Її довжина 346 км, площа басейну 12 575 км ², ширина в середній течії близько 50 м, річний стік води 0,86 км ³. Живлення переважно снігове. У басейн Росі впадають річки з назвами Роська, Росава, Роставиця. Основні міста, через які протікає Рось: Біла Церква, Богуслав, Корсунь-Шевченківський. На річці побудовані дві ГЕС: Стеблівська та Корсунь-Шевченківська. У Білій Церкві, по лівому березі Росі розташований знаменитий парк "Олександрія", колишній маєток панів Браницьких. 


Сьогодні Рось терпить екологічне лихо. Греблі, водосховища, побудовані на Росі, сильно збільшили площу випаровування. Водозабори (особливо гігантський водовод на Умань) різко знизили швидкість течії води. Використання населенням фосфатних порошків і відсутність належних очисних споруд призвело до засилля річки синьо-зеленими водоростями. Рівень річки впав на 1 метр в середній течії. У посушливі періоди рівень води падає до критично низьких значень, не працюють турбіни розташованих на ній електростанцій. У весняний період нересту риби та повеней не дотримуються норми скидання води електростанціями, які знаходяться в приватному володінні. Це призводить до загибелі ікри прісноводних риб та зниження їх популяцій. Все це призвело до застою, кисневого збіднення води в Росі. Порушена природна екосистема. Річка втратила здатність до самоочищення. Пологі й помірно круті ділянки схилів звичайно розорані, круті — задерновані або покриті мішаним лісом і чагарником. 

Береги Росі вкриті заплавними луками. Заплави річок це колиска біорізноманіття. Це неповторні біоценози, в яких зростає велика кількість рідкісних та зникаючих видів рослин. В очереті біля берегів нереститься риба, водоплавні птахи вигодовують там пташенят. Землі Росі частково розорані, окультурені або перебувають під випасами, що призводить до їх деградації, а також змиву при паводках у річкове русло значних домішок — органічних, бактеріальних і твердого стоку. Враховуючи це, у Водносу кодексі прописані прибережно-захисні смуги від 25 до 100 метрів, залежно від розмірів водойми. 

Десна - друга за розмірами притока Дніпра, що впадає в нього з лівого берега. Її довжина від верхів’я до гирла - 1130 км. Ця річка тече не тільки Україною (Сумська, Чернігівська, Київська області), але й Росією (Смоленська та Брянська області). По території України протікає річка від с. Муравья 1 до гирла. Довжина цієї ділянки складає 591 км.
Долина Десни складена з піщано-глинистих і крейдяних порід. Прируслова частина заплави висока, піщана. На ній розташовані численні озера. Заплава річки на всьому протязі дуже заболочена. Від кордону України до м. Короп Десна тече по товщі піску, суглинків та супісків. Русло звивисте, розпадається на ряд рукавів. Ширина річки тут частіше становить близько 100 м при коливаннях від 60 до 210 м. Нижче м. Чернігова ширина русла досягає 180-200 м, змінюючись від 60 до 450 м. Майже вся Десна и в межах України знаходиться у природній зоні Полісся, тому для річки характерна широка річкова долина, значна звивистість русла, багато стариць - старих русел та рукавів, піщані береги. Дно піщане, на плесах зі спокійною течією воно покрито піском з домішками мулу. Деснянські води світло-блакитного кольору через наявність в них крейдяних частинок, якими вони збагачуються, проходячи через крейдяні відкладення. Притоки Десни – Шостка, Убідь, Мена, Судость, Смячка, Стрижень, Сейм, Снов, Білоус, Болва, Доч, Остер. 
Десна впадає в Дніпро двома рукавами, з яких лівий називається Десенкою. Його верхів’я загачене. Це зроблено з метою направити всі води в головне русло Десни.


Заплава Десни більшою мірою залишилась у природному стані. Заплава цієї річки має величезне водоохоронне значення, адже на Десні розташований водозабір, з якого здійснюється водопостачання міст Бровари та Київ. Як один з основних екологічних коридорів національного рівня, вона є надважливою в національній екологічній мережі, в системі збереження біологічного різноманіття України. Однак на сьогоднішній день вже здійснено ряд гідронамивів у заплаві Десни на північ від Києва. Поки що масштаби знищення заплави не можна порівняти з Конча-Заспою, але негативні тенденції набувають дедалі гострішого характеру. Тому зволікання із наданням природоохоронного статусу ділянкам заплави Десни на північ від Києва може створити умови певної ізоляції інших природних територій басейну цієї річки від Дніпровського екокоридору. 


Сейм - найбільша ліва притока Десни. Її довжина становить 717 км. Вона протікає в Росії (в межах Бєлгородської та Курської областей) і в Україні, в межах Сумської та Чернігівської області. У межах України ділянка Сейму довжиною 222 км. Ширина русла влітку - не більше 100 м. Глибина на перекатах - близько 1 м, на плесах - до 3-5 м в середній течії і до 7-10 м у пониззі. Русло річки спокійне та мальовниче. Дно піщане, нестійке. Береги глинисті, топкі. Заплава річки вкрита луками, заболочена. Найбільшою притокою Сейму є річка Клевень. 



Річка Сейм – остання середня річка, яка на території Сумської області залишалася незарегульованою і завдяки цьому відрізнялася вищою якістю води і кращим станом рибних запасів порівняно з іншими річками не тільки області, але й всієї України. На території Сумської області розпочалось прокопування каналу, який з’єднує протоку Любку з основним руслом Сейму та планується спорудження кам’яно-накидних гребель на річці Сейм. Спорудження гребель на руслі річки призведе до втрати річками чистої води, пляжів та негативного впливу на рибні запаси. Ділянка річки, на якій проводяться роботи, розташована на території природно-заповідного фонду України (регіональний ландшафтний парк «Сеймський»). Заповідна рослинність в результаті знищується, погіршується кормова база і умови нересту риб, в також знищення неповторних біогеоценозів, які складались тут тисячоріччями. Ще одна проблема – погіршення якості води і замулення дна. Вона існує на всіх зарегульованих річках і поки не має вирішення. Інша, і не остання проблема – підтоплення прилеглих територій, яке виникає як наслідок підпору води русла і підняття рівня ґрунтових вод. 

Щорічно на Львівщині на сміттєзвалище викидають до 15 кг ртуті

На Львівщині облаштують устаткування для знешкодження ртутних ламп. Придбання такого устаткування стане «пілотажним» не тільки у львівській області, але і у всій Україні. Про це сьогодні під час прес-конференції повідомила Алла Войціховська, заступник координатора проекту ГО «Екологічні ініціативи», інформує кореспондент «Погляду».
Уже цього місяця стартує спільний проект департаменту містобудування ЛМР, ГО «Екологічні ініціативи» та Люблінського муніципалітету під назвою «Створення муніципальної системи поводження із відходами побутового електронного та електричного устаткування у місті Львові із використанням досвіду міста Любліна».

Втім, таке устаткування з’явиться у Львові щонайменше через два роки.

«Ми багато чого навчились у Люблінського воєводства, - зауважила Алла Войціховська. – Саме Люблін став піонером із утилізації пестицидів та відходів побутового електронного та електричного устаткування».

У той час, коли у Польщі система збору та утилізації відходів працює уже понад 15 років, в Україні немає підприємств, які б забезпечували виконання муніципальної програми поводження із відходами електричного та електронного устаткування. 
«Ідея проекту поводження із побутовими відходами з’явилась два роки тому. 

На Львівщині не було раніше статистики, яка б дала змогу підрахувати кількість ламп, що потрапляють на сміттєзвалище. Але ми розрахували кількість сімей і приблизно встановили, скільки може викинути лампочок із вмістом ртуті одна сім’я. Отримали результати, що загалом в рік на сміттєзвалище відходить від 5 до 15 кг ртуті, а це страшна шкода, як для довкілля, так і для здоров’я людей», - зазначила Оксана Війтик, головний спеціаліст відділу екології ЛМР та координатор проекту.

Оскільки проект пройшов складну двоетапну процедуру відбору, і був профінансований Європейським союзом у розмірі 1 202 тисячі євро, устаткування, яке б розділяло у лампочках скло від патрону, при цьому хімічно зв’язуючи ртуть, з’явиться у Львові у другій половині 2014-го року. 

На придбання та встановлення такого устаткування передбачено 700 тисяч євро. Інші кошти буде залучено на придбання мікроавтобусів для збору відходів, а також на співробітництво з Польщею, і відповідно, - на інформаційно-освітню кампанію для населення із висвітлення питань поводження з відходами побутової техніки.

Джерело: pohlyad.com