Німці запропонували будувати в Україні житло із сіна

У порівнянні з Німеччиною втрати тепла в Україні на один квадратний метр як мінімум в три рази вище. Німецькі фахівці мають намір реконструювати «хрущовки» і зводити сучасні енергопасивні житлові будинки в Україні з використанням каркасно-солом'яних технологій. Про це заявив координатор програм енергоефективності Німецько-Українського Форуму (НУФ) Алекс Родіонов, коментуючи запропоновані організацією програми енергоефективності.

За його словами, модернізувати «хрущовки» в Україні можна за допомогою комерційного проекту, «нарощування» старого будинку - зведення мансардних, легенів поверхів - буде поєднувати з термомодернізацією. «Надбудова одного або двох мансардних поверхів не тільки знімає проблему старої покрівлі, але і дає додаткову площу, продавши яку можна компенсувати частину витрат на утеплення і ремонт, - пояснює експерт. - До того ж оновлений будинок отримає зовнішню ліфтову систему - це і комфорт, і додаткове утеплення ».

Інвестором такого проекту, за словами експерта, повинна виступати будівельна фірма-девелопер, яка проводитиме термомодернізацію «хрущовки» за рахунок прибутку отриманого від реалізації нових сучасних квартир. До того ж Алекс Родіонов відзначає, що зовсім «убиті» багатоповерхівки необхідно якомога швидше зносити, а на їх місці будувати сучасні енергопасивні будинки.

В обох випадках - і при нарощуванні старих будинків і при будівництві нових - фахівці НУФ пропонують використовувати технологію солом'яного будівництва (strawbale-house). «Солома спресована без сполучних матеріалів в блоки щільністю 90-120 кг / куб. м перетворюється у відмінний будматеріал і утеплювач, - розповідає Алекс Родіонов. - Завдяки великій кількості кремнезему цей природний матеріал відрізняється хорошою стійкістю: оштукатурена стіна 2,5 м заввишки і шириною 3,5 м витримує вертикальне навантаження до 8 тис. Кг і бічне - до 325 кг ».

Крім того, блоки, які формуються прес-підбірниками під час збирання соломи з поля, не вимагають ніякого спеціально виробництва. Для виготовлення 1 кв.м стіни потрібно близько 40 кг соломи, зауважує експерт, додаючи, що технологія дозволяє зводити не тільки індивідуальні будинки, але і 3-4-поверхові житлові будинки та громадські будівлі.

Каркасно-солом'яне житло споживає не більше 40 кВт теплової енергії на 1 кв. м на рік, розповідає експерт, зазначаючи, що такі будівлі проектуються за принципом «ЛЕГО»: швидко збираються, а якщо потрібно, так само легко розбираються і утилізується.

За словами Алекса Родіонова, при дотриманні всіх вимог солом'яні будинки можуть конкурувати з традиційними будинками по тривалості експлуатації.

По-перше, таке житло дуже стійке до займання: повітря в спресованих солом'яних блоках достатньо для забезпечення хороших теплоізолюючих властивостей, але не для пожежі.

По-друге, в солом'яних блоках щільністю близько 100 кг/куб.м не заводяться гризуни та комахи. До того ж стіни біля основи захищає металева сітка і шар штукатурки з глини.

І по-третє, «солом'яний» будинок «дихає» і тому про «грибок» можна не хвилюватися.

Згідно з попередніми розрахунками, солом'яні будинки в Україні будуть коштувати на 20-30% менше, ніж традиційні будівлі.

«Сьогодні Україна, яка зазнає гігантських втрат теплової енергії, просто необхідно починати модернізацію житлового фонду», - відзначає експерт НУФ, зауважуючи, що житель ФРН в середньому використовує 90 кВт/рік на кв.м на рік, тоді як українець споживає до 300 кВт / год.

Перший солом'яний будинок, який був побудований в 1903 році в штаті Небраска, США, стоїть і понині. Масово їх почали зводити понад 20 років тому в Європі та США. Останнє покоління солом'яних будинків отримало підтримку європейських держав. Зараз вже введені будівельні норми і стандарти.

На початку цього року НУФ запропонував впровадження в Україні трьох взаємопов'язаних програм: термомодернізація ЖКГ, будівництво недорого енергопасивного житла і виробництво біометана з біоресурсів сільського господарства, що приверне €35 млрд інвестицій і суттєво скоротить споживання природного газу та витрати тепла в житловому і виробничому секторі.

Джерело: abcnews.com.ua

Детальніше »

"Нелюдська" архітектура Берліна

Берлінський міський ландшафт засіяний мостами. Нещодавно була зведена ще одна естакада - цього разу для білок.

У Берліні зовсім не потрібно ходити далеко, якщо хочеться побачитись з дикою природою. Достатньо вийти з бару о третій годині ночі, щоб зустрітися під м'яким світлом вуличного ліхтаря з лисицею. Безліч зелених зон сприяло розвитку міської фауни. Але з ростом мегаполісу тварини стають причиною все більших проблем. Одна з них - дорожні аварії. Щоб змінити ситуацію, екологи і місцеві активісти зважилися на незвичайний архітектурний проект.

Міст в районі Трептов-Кепенік, висотою в 9 метрів і довжиною в 21 метр, зведений кілька місяців тому над трасою, що веде до озера Мюггельзе. Він являє собою мотузку, натягнуту між дерев по обидві сторони дороги. На кінцях мотузки закріплені дерев'яні коробки, наповнені горіхами для залучення білок. "Тварини дуже розбірливі. Вони не будуть використовувати міст, який не веде в точності за обраним ними маршрутом", - говорить Урсула Бауер (Ursula Bauer) з організації Aktion Tier, яка ініціювала проект. А яку білку не привабить пригорща горіхів!

Берлін не самотній

Це другий такий міст у Німеччині. Перший був зведений в містечку Флото землі Північний Рейн-Вестфалія. В країні, де на все є свої правила, здійснити такий проект непросто, підкреслює Урсула Бауер. Спочатку потрібно було знайти власників ділянки, на якій ростуть дерева. Потім довелося витратити місяці на пошук фахівця, який зміг би надійно закріпити міст, і на оформлення відповідного страхового договору. Проект моста для білок розробив Хенрік Цвадло (Henrik Zwadlo) з Інституту прісноводної екології та рибальства Товариства імені Лейбніца, будівля якого знаходиться неподалік від місця, де встановлений новий міст. "Він бачив багато збитих білок на дорозі, - пояснює Урсула Бауер. - Тому й почав шукати вирішення проблеми ".

Урсула Бауер і Хенрік Цвадло "споруджують" міст для білок

Схожі ініціативи є і в інших країнах. Перший міст для білок був зареєстрований в 1963 році в американському Лонгвью під назвою The Nutty Narrows Bridge. 18-метровий висячий міст складається з алюмінієвого каркаса та пожежного шланга. Приміром Лонгвью пішли інші міста, причому не тільки в США. Сьогодні такі мости зустрічаються у Великобританії, Бельгії, Франції та Нідерландах.

Міське середовище проживання

"На відміну від інших міст, де тварини мешкають в околицях, у Берліні їх можна побачити прямо в центрі, - пояснює мешканка міста Сюзана Хертріх (Susanna Hertrich). Остання інсталяція художниці "Berlin Wild Life" присвячена темі співіснування людей і диких тварин в мегаполісі. Унікальна історія Берліна почасти пояснює близьке сусідство з дикою природою: якщо в інших містах центри щільно забудовані, то в німецькій столиці залишилися порожні ділянки землі і занедбані будівлі, відзначає Сюзана Хертріх.

Вони являють собою ідеальне місце існування для диких тварин, як лисиці, куниці, їжаки або кролики, які ще за часів НДР облюбували ділянку "мертвої зони" вздовж Стіни. Берлін вважається і столицею диких кабанів. Нерідко їх можна побачити не тільки в заростях чагарників, але і в житлових кварталах.

На мосту біля озера Мюггельзе Урсулі Бауер ще не доводилося бачити білок. Однак це не означає, що вони його не використовують. З тих пір, як з'явився міст, не було ще жодного повідомлення про тварин, збитих на дорозі, що проходить під ним. Але щоб переконатися в ефективності запровадженого ними заходу, активісти планують встановити на мосту невелику відеокамеру. Протестуючих проти проекту теж поки не було. Більш того, багато місцевих політиків фотографувалися на тлі мосту, відзначаючи необхідність більшої кількості таких проектів.

Берлін розширюється, а значить і потреби тварин повинні більше враховуватися при міському плануванні, вважає Сюзана Хертріх. "Тоді джентрифікація була грубим вторгненням в середовище проживання тварин, - каже вона. - Це могло б стати хорошою точкою відліку для нових форм архітектури".

Джерело: dw.de

Детальніше »

У Німеччині діятимуть жорсткі обмеження на видобуток сланцевого газу

Німецький уряд хоче заборонити видобування сланцевого газу за допомогою фрекінгу. Профільне міністерство вже сформулювало основні пункти відповідного законопроекту. Опозиція вважає, що цього замало.

Навколо фрекінгу в Німеччині точаться запеклі суперечки. І саме це питання зараз якнайшвидше хочуть врегулювати міністр економіки ФРН Зіґмар Ґабріель та глава міністерства з охорони довкілля Барбара Гендрикс. Фрекінг як метод видобутку сланцевого газу передбачає розрив твердих гірських порід до глибини 1000-1500 метрів за допомогою високого гідравлічного тиску. Як правило, при цьому в землю буквально вдавлюється рідка суміш з води, піску та хімікалій. Під дією цієї суміші у породах утворюються тріщини, через які природний газ виходить і, піднімаючись пробуреною свердловиною, потрапляє на поверхню землі.

У США цю технологію широко застосовують для видобутку сланцевого газу. Від моменту, коли фрекінг був уперше застосований у цій країні, американці переживають справжній газовий бум. Та видобуваючи у такий спосіб природний газ, США мають рахуватись з наслідками застосування цієї технології - підвищеним ризиком забруднення ґрунтової та питної води, а також зростанням сейсмічної активності.

Який обсяг потенційного газовидобутку обіцяють німецькі сланцеві пласти, однозначно сказати не може ніхто - оціночні дані різних установ з цього приводу мають суттєві розбіжності. Федеральне відомство з питань охорони навколишнього середовища Німеччини (UBA) пророкує 1,3 трильйони кубометрів газу, Федеральний інститут географічних наук та корисних копалин (BGR) у той же час називає цифру 2,3 трильйони кубометрів "блакитного палива". Теоретично такі запаси, як не як, а могли б покрити потреби Німеччини в природному газі протягом 13-27 років.

Запланована широка заборона

Однак міністри-соціал-демократи Гендрикс та Ґабріель не хочуть ризикувати. "Фрекінгу з метою видобутку сланцевого газу та газу з вугільних пластів для потреб економіки найближчим часом в Німеччині не буде", - такою є центральна теза спільного рамкового документа з напрацюваннями двох міністерств. Він передбачає найсуворіші правила для галузі з усіх, які в ній колись діяли, сказала Гендрикс у п’ятницю, 4 липня, в Берліні.

Та той, хто уважно читає цей документ, знаходить у ньому "дірки". Він, з одного боку, хоч і дійсно визначає найвищий пріоритет для охорони здоров'я і питної води, однак заборона фрекінгу, згідно з законом про захист вод, має діяти для видобутку газу лише на глибині до 3000 метрів. Окрім того, випробування технології можна буде дозволити в тому разі, якщо є гарантія того, що рідина для фрекінгу не зашкоджуватиме ґрунтовим водам.

Закон, для початку, має діяти лише до 2021 року, за чим має слідувати його перевірка на предмет "доречності регулювання заборони". Фрекінговий видобуток газу з глибоких та щільних родовищ (так званого tight gas), який проводиться в Німеччині з 1960-х років, згідно з проектом закону, залишається дозволеним і надалі.

Опозиція протестує

У лавах Партії зелених на міністерський документ відреагували гострою критикою. Заступник голови фракції Зелених у Бундестазі Олівер Крішер називає проект "законом про уможливлення фрекінгу". Його партія прагне "такого регулювання, яке не дозволяє використання фрекінгу в Німеччині, а не "дірок" завбільшки в ворота сараю", сказав Крішер.

"Фрекінг має бути заборонений без усіляких винятків", - вимагає депутат від Лівої партії Губертус Цдебель. Він є членом парламентського комітету з питань навколишнього середовища, охорони природи, будівництва та безпеки реакторів. Коли два федеральні міністерства виступають за заборону фрекінгу, то це - "замилювання очей", каже Цдебель. "Під соусом начебто заборони має набрати чинності таке регулювання, яке широко дозволить використання фрекінгу", - каже він. У своїх міркуваннях депутат спирається на оцінки Федерального інституту географічних наук та корисних копалин. Згідно з ними, передбачені обмеження видобутку стосуватимуться лише близько половини нетрадиційних покладів газу на території Німеччини, каже Цдебель.

Критикуючи документ, "лівий" політик говорить, що перебачені норми не допоможуть уникнути ризиків для навколишнього середовища, пов’язані з використанням фрекінгу. На думку Цдебеля, наявний брак інформації довкола перевірок навколишнього середовища на предмет його сумісності з використанням технології фрекінгу, а також відомостей щодо суттєвих ризиків на кшталт викидів метану, під час підготовки законопроекту до уваги взяті не були. "Також утилізація отруйних рідких відходів та води із самих розвіданих родовищ уряд, судячи з цього проекту, не хвилюють зовсім", - наголошує депутат.

Сподівання економіки

Тим часом у Федеральній спілці німецької промисловості (BDI) сподіваються, що за допомогою пілотних проектів вдасться довести, що використання фрекінгу можливе і без негативних довготривалих наслідків для довкілля. "На сьогодні ми знаємо ще досить небагато про запаси та процес видобування. Однак ці знання ми не отримаємо за допомогою спостережень та заборон. Я переконаний: те, що нам сьогодні потрібно, це відповідальні пілотні проекти", - написав нещодавно президент Федеральної спілки німецької промисловості (BDI) Ульріх Ґрілло у статті в газеті Rheinische Post. "Настав час, коли політика у відповідальних рамках надасть шанс технологічному прогресу. Пілотні проекті, які здійснюються за участі економіки та громадськості, забезпечують нові знання, а також базу, від якої можна відштовхуватись, приймаючи розумні та остаточні рішення", - ідеться в тексті статті.

У федеральних міністерствах економіки та охорони довкілля протягом літніх канікул обіцяють розробити остаточний проект закону щодо заборони фрекінгу. Згідно з актуальними планами, восени на розгляд уряду мають бути подані відповідні зміни до законів про захист вод та гірничо-видобувну діяльність. Після цього документ мають спрямувати до Бундестагу, де його обговорюватимуть у профільних комітетах.

Та вже сьогодні можна говорити про те, що запланований закон інтенсивно обговорюватимуть найближчими тижнями й місяцями. Проти надто слабкої регуляції активно виступають виробники пива, мінеральної води та оператори водопостачання. Глава уряду найбільш густонаселеної федеральної землі Німеччини - Північного Рейну-Вестфалії - соціал-демократка Ганнелоре Крафт нещодавно зробила однозначну заяву зі свого боку: "Поки я прем’єр-міністр Північного Рейну-Вестфалії, тут не буде жодного фрекінгу для нетрадиційних покладів природного газу".

Джерело: dw.de

Детальніше »

Сортування сміття у Німеччині: вгадай, що куди викидати

Жовті мішки, блакитні відра, зелені контейнери – німці відомі на весь світ своїм сортуванням сміття. Але куди викидати, наприклад, зубну щітку? Це навіть багатьом німцям незрозуміло.

У німецьких помешканнях, зазвичай, стоять кілька відер для сміття. Жовті - для пластикових або металічних упаковок, сині - для паперу, зелені - для скла, сірі - для решти відходів. Німці, загалом, повинні б знати, куди яке сміття належить викидати. Однак реалії зовсім інші.

Боннська фірма з утилізації сміття Remondis з'ясувала, що близько половини вмісту жовтих контейнерів – "неправильні" відходи. Тобто, ті, що туди не належать. Наприклад, зубні щітки. Однак опитування показало, що більшість громадян упевнені: зубні щітки мають викидатися у контейнери жовтого кольору.

Власне, система, яку запровадили в Німеччині на початку 1990-их приписом щодо упаковки, мала на меті переробку якомога більшого обсягу пластикового та металічного сміття. Саме тому громадяни, сортуючи усі цінні речовини, мають сподівання, що роблять внесок у збереження довкілля. Ніколас Мюллер з фірми Remondis каже DW: "Багато громадян звикли до того, що у жовті контейнери, в принципі, можна викидати усе, що містить пластик".

А це помилкове судження. Хоча зубна щітка має пластикову основу та пластикову щітину, вона не є "жовтим" сміттям, оскільки це не упаковка.

Великі витрати для сміттєпереробників

Куди ж німцям викидати зубну щітку?

Коли надсучасна установка Remondis сортує сміття, вона не розпізнає зубні щітки або їм подібне як упаковку та відсортовує ці відходи як "вкинуті помилково". Ніколас Мюллер наголошує, що утилізація такого "неправильного" сміття може коштувати дуже дорого. Адже його доводиться спалювати з усім іншим сміттям.

А спалення сміття коштує від 100 до 200 євро за тонну. Натомість спресовані пластикові пляшки або алюміній на вільному ринку можна продавати за хорошу ціну.

Проте чинним законодавством спалення сміття, вкинутого в інші контейнери, зовсім не забороняється. Припис щодо упаковки передбачає, що на вторинну переробку мають іти взагалі лише 36 відсотків пластикових відходів. Хоча експерти давно вимагали покращення системи переробки пластикового сміття, у компаній-переробників немає ані зобов'язання, ані інших стимулів вкладати ресурси у підвищення цієї квоти.

Нове обладнання для кращого сортування

З технічного погляду, необхідний потенціал для вторинної переробки зубних щіток та аналогічних їм відходів вже існує, сказав в інтерв'ю DW експерт кассельського університету Арнд Урбан.

Новітні сортувальні машини роблять можливим підвищити відсоток повторного використання сировини, однак вони коштують грошей. "Це інвестиції, персонал, витрати на електроенергію і тому подібне",- пояснює Урбан.

Від нової системи була б не стільки економічна користь, скільки екологічна. Ось чому у 2015 році готується новий закон про цінні речовини. Тоді нинішні жовті контейнери та мішки, як очікується, будуть замінені так званими "контейнерами для цінних речовин". У яких буде місце не лише вжитим упаковкам, а й іншому пластиковому сміттю – наприклад, старій зубній щітці.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Німецькі автовиробники лукавлять щодо витрат пального їхніми авто

Реальний обсяг споживання пального новими авто на чверть перевищує той, який вказують автовиробники, наголошується в одному міжнародному дослідженні. При цьому німецька автоіндустрія лукавить найбільше.

У середньому легковики викидають в атмосферу на 25 відсотків більше вуглекислого газу у порівнянні з тими цифрами, які на підставі власних тестів зазначають у рекламних проспектах виробники автівок. Такими є висновки оприлюдненого у понеділок, 27 травня, дослідження, проведеного Міжнародною радою з екологічно чистого транспорту (International Council on Clean Transportation, ICCT). Що стосується німецьких автомобілів, то, згідно з даними дослідження, рекламні та реальні дані про викиди вуглекислого газу та споживання ними пального різняться найбільш суттєво.

У дослідженні ICCT, розміщеному на веб-сайті організації, зокрема, зазначається, що й рівень споживання пального в автомобілях на 25 відсотків перевищує той, який вказно в проспектах автовиробників. Як заявив представник європейського офісу ICCT Петер Мок, ще десять років тому, коли в ЄС ще не було визначено екологічних вимог до автомобілів, ця цифра становила 10 відсотків. Мок, слова якого наводить агенція Reuters, зауважив, що відхилення показників німецьких автовиробників BMW, Audi та Mercedes є вищими за середні.

Дослідники ІССТ, які працювали у Вашингтоні та Берліні, з'ясували, що нові автівки від BMW споживають на 30 відсотків більше пального, ніж про це заявляється виробником. Автоконцерн відмовився коментувати цю інформацію. За висновками екологів, в Audi, "дочки" Volkswagen, помічено розходження в 28 відсотків. Mercedes посів третє місце у списку, показавши цифру відхилення у 26 відсотків.

Toyota, Renault та Peugeot Citroen поглинають на 15-16 відсотків більше пального, ніж вони самі про це кажуть. Висновки експертів ICCT базуються на дослідженні півмільйона автівок.

Тиск посилюється

Результати дослідження ICCT мають посилити тиск на здійснювану нині реформу щодо зміни стандартної моделі вимірювання споживання пального. Нині в ООН розробляються нові міжнародні критерії, які мають бути запроваджені й у Європейському Союзі. Автовиробники підтримують перегляд методів, які діють з 1980-тих років.

Велика кількість організацій уже висловлювала критику щодо, на їхню думку, занадто оптимістичних даних про споживання пального, які надаються автовиробниками. Свої заяви з цього приводу оприлюднювали, зокрема, товариство "Німецьке сприяння довкіллю" (DUH) та автоклуб ACE. При цьому DUH посилалось на дані німецького автоклубу ADAC, а ACE - на результати власних досліджень.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Електромобілі: корекція амбітних планів у Німеччині

Мільйон електромобілів має через сім років їздити німецькими вулицями. Так планував уряд ФРН. Утім, вже зараз видно, що так навряд чи буде. З майже 43 мільйонів легкових машин, що їздять нині німецькими вулицями, лише сім тисяч електроавтомобілів. Німецького міністра з питань охорони довкілля Петера Альтмаєра ця статистика не спантеличує на шляху до амбітної мети - мільйона електромобілів на німецьких автошляхах у 2020 році. "Ми повинні взяти у фокус автопарки підприємств", - сказав він цього тижня під час презентації проекту Deutsche Post, що планує до кінця року задіяти 79 машин з електродвигуном для перевезення пошти.

"Електроавтомобілі у Німеччині переважно перебувають в автопарках підприємств чи проектів з прокату автомобілів", - каже Штефан Братцель, директор дослідницького закладу Center for Automotive Management у Бергіш-Ґладбаху. "Лише невеличка частка їх досі потрапляла до рук приватних клієнтів", - зазначає він.

Дорого та незручно

Для нормальних покупців електромобілі досі пов'язані з багатьма недоліками. Вони не можуть довго їхати без підзарядки, а в Німеччині є тільки близько двох тисяч загальнодоступних станцій, де можна зарядити електроавто. Не кожен може зробити це у власному гаражі. Крім того, електроавто коштує майже на 50 відсотків більше, ніж подібна машина з двигуном внутрішнього згоряння, зауважив Братцель в інтерв'ю DW.

Немає також широкої та переконливої пропозиції, каже Ульріх Айхгорн з об'єднання автомобільної індустрії. "Утім, упродовж наступних років це разюче зміниться", - прогнозує він. До кінця 2014 року буде пропозиція з 16 машин німецьких виробників, а також низки електромобілів іноземного виробництва".

Лідерами залишаються японці

З точки зору технологій, лідерами досі залишаються японські виробники, за ними йде Південна Корея, як засвідчили результати дослідження консалтингової компанії Roland Berger і дослідницького товариства Kraftfahrwesen. Подальший розвиток акумуляторних батарей відбуватиметься майже виключно в цих країнах, Німеччина відіграватиме у цьому процесі незначну роль, каже Штефан Братцель. "Японія та Корея мають перевагу в роки, коли йдеться про батареї, зокрема, і завдяки тамтешній електроіндустрії", - відзначає він.

BMW теж робить ставку на електромобільність

До того часу, як акумуляторні батареї не стануть потужнішими та ефективнішими, електромобілі будуть цікавими для приватних клієнтів лише як друга машина, переконаний Братцель. Автомобільне об'єднання VDA хоче за допомогою нового дослідження довести, що електроавтомобілі економічно вигідні не лише для перевезення пошти чи у фірмових автопарках, а й для пересічних автомобілістів.

Досі незначне поширення електромобілів ще не означає, що в цієї технології немає майбутнього, вважає представник промисловості Айхгорн. "Коли хтось поглянув би на початку 1980 років на те, скільки було мобільних телефонів, той би теж не повірив, що сьогодні мобілка є в кожного", - каже він.

Недосяжна мета

У Німеччині до 2015 року на підтримку електроавтомобілів планується виділити близько 700 мільйонів євро з податкових надходжень. Гроші спрямовуватимуть переважно в дослідження та в регіональні модельні проекти. Крім того, є податкові пільги на електроавтомобілі. Деякі країни, серед яких Франція та скандинавські країни, намагаються пожвавити продаж електромобілів за допомогою премій за купівлю. З огляду на переобтяжені боргами державні бюджети, це сумнівна концепція, вважає Братцель. "Крім того, ці методи у більшості країн не призвели до того, що електромобілі стали більш поширеними".

Німеччина хоче виробляти більше електромобілів

Німецька автомобільна промисловість не вірить у купівельні премії, можливо, ще й тому, що німецькі виробники досі пропонують менше моделей, ніж закордонні. "Потрібно дбати про те, щоб продукт був переконливим, тоді він продаватиметься і без премії", - каже Айхгорн з автомобільного галузевого об'єднання. На вулицях Японії минулого року їздило близько 24 тисяч електромобілів. Для порівняння: у Німеччині цей показник становить тільки сім тисяч машин.

Імовірно, задекларована мета - мільйон електроавто на німецьких вулицях до 2020 року, так і не буде досягнута. Навіть автомобільне об'єднання VDA розраховує, що на той час їх буде тільки 600 тисяч, якщо рамкові умови залишатимуться незмінними.

Коли саме вдасться досягнути показника в мільйон машин - не так важливо, вважає Штефан Братцель. Зрештою, національні цілі для виробників, що працюють на міжнародному ринку, мають лише обмежене значення.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Виробники німецького пива та мінвод кажуть про небезпеку видобутку сланцевого газу

Видобуток сланцевого газу шляхом фрекінгу несе небезпеку для грунтових вод, а отже, і для мінеральних джерел та якості німецького пива. Про це заявляють у німецькому союзі пивоварів та союзі німецьких мінеральних джерел, які звернулись з листами до німецького уряду та депутатів з проханням відмовитися від законопроекту, який регламентуватиме видобуток сланцевого газу шляхом фрекінгу, передає власний кореспондент УКРІНФОРМу в ФРН.

"Через видобуток сланцевого газу шляхом фрекінгу існує небезпека забруднення грунтових вод, що негативно вплине на їхню якість", - йдеться у листі голови Німецького союзу пивоварів Петера Хана.

Пивовари просять німецький уряд відмовитися від законопроекту, який дозволяє фрекінг на територіях поза зонами санітарної охорони джерел водопостачання, адже у грунтових водах, фактично, немає кордонів. Через це така технологія видобутку газу в будь-якому місці може бути небезпечною для довкілля.

У німецькому союзі пивоварів також нагадують, що якість води важлива для виробництва пива, а будь-які зміни у складі грунтових вод можуть порушити так званий закон про його чистоту, за яким хмільний напій у Німеччині виробляють ось вже 500 років. Це, у свою чергу, матиме негативні наслідки для всієї пивоварної галузі, якою так славиться країна.

Недосконалим законопроект, який має регламентувати фрекінг, вважають і у союзі німецьких мінеральних джерел.

"Забруднення грунтових вод через фрекінг є небезпечним для існування німецьких мінеральних джерел", - йдеться у листі виконавчого директора організації Штефана Сайпа на адресу депутатів бундестагу.

За його словами, підготовлений проект закону не передбачає достатнього захисту екології.

Як повідомляло агентство, у найближчі тижні уряд ФРН планує затвердити законопроект, який дозволяє застосування методу гідравлічного розриву пластів поза зонами санітарної охорони джерел водопостачання за відсутністю ризиків для довкілля.

Джерело: ukrinform.ua

Детальніше »

У пошуку дешевої енергії Євросоюз не проти сланцевого газу

Ціни для споживачів та промисловості мають бути знижені, вважають лідери країн ЄС. На міні-саміті 22 травня у Брюсселі вони ухвалили пакет заходів, який мав би сприяти здешевленню енергії. Ним передбачено, у тому числі, розглянути можливість видобутку сланцевого газу, якою вкрай стурбовані німецькі екологи.

Загалом ухвалені євросамітом заходи включають чотири складові. Перша - держави та Єврокомісія одностайно висловлюються за подальшу інтеграцію енергоринку. Розрахунок - знизити ціни загальноєвропейським конкурентним змаганням між постачальниками. Друга - покращити диверсифікацію джерел надходження енергії у країнах-членах, адже Болгарія, наприклад, майже повністю залежна від російського газу. Третя - створення сучасної мережі енергопостачання, придатної для відновлювальних видів енергії. І, нарешті, четверта - знизити енерговитрати шляхом підвищення енергоефективності у ЄС.

Щоб знизити залежність Євросоюзу від імпорту, Єврокомісія отримала від голів держав та урядів низку доручень. Вона має з’ясувати, чому зростають ціни на енергію і яка країна наскільки вражена ціновою спіраллю, як профінансувати великі інвестиції у розбудову європейських енергомереж і яким чином можна зменшити тиск на енергоємні підприємства. Йдеться про зменшення розміру відрахувань, пов’язаних з переходом на відновлювальні джерела енергії. Такий аналіз має бути підготовлений лише до кінця 2014 року.

Лідери ЄС зондують грунт для сланцевого газу

Уряди країн Євросоюзу в пошуку шляхів здешевлення енергії не відкидають ідею суперечливої з екологічного погляду розробки сланцевого газу. Щодо цього у заяві саміту, зокрема, наголошується, що вирішальне значення має розробка "внутрішніх джерел енергії". Як повідомляє інформаційне агентство epd, дипломати інтерпретують слово "внутрішніх" у цьому контексті як натяк на технологію фрекингу, за допомогою якої видобувається сланцевий газ.

Завдяки розробці сланцевого газу в США ціни на газ для підприємств приблизно у чотири рази нижчі за європейські. Канцлер Німеччини Анґела Меркель 22 травня констатувала, що Євросоюз стає більш залежним від закордонних поставок енергоносіїв, тоді як США зменшують цю залежність завдяки сланцевому газу. "Коли ти висловлюєш цю правду, це не означає, що ти відвертаєшся від захисту клімату",- сказала Меркель.

Екологічні організації на кшталт Greenpeace стурбовані, що Євросоюз може зрадити попередньому курсу на розвиток екологічних видів енергії. Вони заявляють про небезпеку "скочування назад" у енергетичній політиці.

Побоювання Зелених

Голова фракції Зелених у Європейському парламенті Ребекка Гармс виступила проти механічного перенесення рецептів із США на Європу. За її словами, слід більше враховувати у кошторисах вартість забруднення довкілля та дозвільні процедури. Концепція голів держав та урядів ЄС – це "фронтальний напад" на політику в сферах енергетики та захисту клімату, яка проводилась досі.

Субсидування атомної енергії коштом ЄС Гармс також вважає помилкою. У близько половині країн-членів євроспільноти працюють АЕС. Якщо Німеччина за наслідками атомної катастрофи "Фукусіма" в Японії вирішила повністю відмовитись від виробництва атомної енергії, то у Британії, навпаки, будують нову АЕС. Брюссель не дає країнам-членам вказівок, які види енергії їм видобувати та як виконувати нормативи щодо захисту клімату, це вирішують вони самі.

Але єврочиновники запевняють, що змінювати курс не збираються, їм йдеться виключно про здешевлення енергоносіїв для промисловості, аби європейські підприємства витримали жорстку міжнародну конкуренцію. "Потрібно зробити усе, щоб енергія залишалась доступною, а робочі місця – захищені",- заявив єврокомісар з енергетики Ґюнтер Еттінґер. Він підкреслив, що цілі ЄС в царині захисту клімату залишаться непорушними.

Петиція енергоконцернів

У день саміту вісім європейських енергетичних концернів звернулись до керівників держав та урядів Євросоюзу із закликом про докорінну реформу торгівлі квотами на шкідливі викиди. Потрібно визначити чіткі довгострокові цілі щодо зниження обсягів CO2, сказано в петиції. Серед підписантів – RWE, Enel, Eni, Eon, GasNatural Fenosa, GasTerra, GDF Suez та Iberdrola. Концерни твердять, що обсяг викидів в атмосферу необхідно скорочувати швидшими темпами, ніж це нині передбачається стратегією до 2020 року.

Як один із кроків вони бачать зменшення обсягів прав на забруднення, що їх можуть купувати одні країни в інших. Щоправда, політики поки до цього не готові. Наприклад, нещодавно Європарламент не підтримав навіть менш амбіційний проект, який стосувався поступового виведення із обігу емісійних сертифікатів.

Джерело: ea-ua.info

Детальніше »

Краса без жертв. Приклад Німеччини

Європа давно показує приклад, як цивілізацію поєднувати з природою, і робити комфорт органічним. Німці прагнуть органічності в усьому і дедалі частіше віддають перевагу красі без жертв. Крім того що органічна косметика натуральна і не забруднює організм хімікатами, вона ще й вигідна, адже не викликає алергії, а тому підходить усім.

Компоненти екокосметики вирощують без мінеральних добрив, а врожаї збирають вручну. Найчастіше використовують антисептичну олію чайного дерева, календулу, авокадо, какао, мигдаль. Органічність для німців починається з самої людини, а тому такі засоби є у всіх екомагазинах.

А ще тут німці можуть купити все для дому. Приміром, ця крамниця починала з екоматраців, нині – це найпопулярніший товар. Їх тут, на відміну від України, не називають по-рекламному гучно – ортопедичні, тут кожен вибирає найзручніший для себе.

«Ось натуральний латекс, екологічні вовна та бавовна, а це кокос, який використовується для компактності. Ми маємо різні види матраців. У деяких більше латексу. Такі матраци зручні для літніх людей та тих, хто любить спати на боці, адже тоді потрібна підтримка плечам», – каже співробітниця крамниці органічних товарів для дому Нанна Шпернау.

Любителі органічного сну високо цінують меблі з альпійської сосни, одяг з натурального кашеміру, льону, бавовни, та екоштори оригінальної форми.

«Ось це останній писк моди в Німеччині. Коли ви повертаєтеся додому, це те, чого ви хочете. Їх дуже цікаво компонувати, у мене вдома вже є ось такі, але блідо-зелені та білі з зеленими квітами.. З ними навіть легше дихається», – говорить місцева мешканка Даяна Лойкерт.

Органічними продуктами наповнені і, так звані, крамниці fair trade або взаємної вигоди. Сюди надходить товар лише з найбідніших країн. Ціну для них формують так, аби виробникам вистачало на харчування, житло, освіту для дітей. Тут є іграшки та кухонне начиння із уже використаних речей: банок, газет, пляшок. 80% чаю та шоколаду, а ще екоодяг, іграшки та сувеніри в цьому магазині – стовідсотково натуральні.

«Ось цей чай збирають 200 об’єднаних індійських сімей – так легше. Соціальні стандарти fair trade не передбачають винятково органіку, але наші покупці раді такій високій якості. Органіка піклується про планету, fair trade – про людей, а отже вони наче працюють плече до плеча», – каже співробітниця крамниці взаємовигоди Лена Бернхардт.

Органічний крам у Німеччині коштує, як будь-який високоякісний, однак не значно дорожче за звичайний. І європейці часто обирають саме екотовари, аби бути ближчими до природи.

Джерело: fakty.ictv.ua

Детальніше »

Вугілля святкуватиме "камбек"?

Вугілля набуває дедалі більшого значення, вважають фахівці Міжнародного енергетичного агентства. Провину за це покладають на нові індустріальні країни, сланцевий газ і низьку ціну вугілля та викидів СО2.

"Вугілля і газ воюють між собою, і газ вже близький до того, щоб програти у цій війні", - так характеризує Марія ван дер Говен, керівниця Міжнародного енергетичного агентства, світовий ринок енергоносіїв. Вона посилається на дослідження, нещодавно оприлюднене агентством. Його автори фіксують вугільний ренесанс у всьому світі.

Вугілля є одним з найбільш шкідливих для клімату енергоносіїв, наголосив в інтерв'ю DW Карстен Смід з німецької філії міжнародної природозахисної організації Greenpeace. Адже під час спалювання вугілля виділяється велика кількість вуглекислого газу.

Важливість вугілля

2011 року, за даними Міжнародного енергетичного агентства, вугілля було другим за важливістю постачальником енергії після нафти у світі. Тим часом 28 відсотків від усієї світової енергетичної потреби покривається за рахунок вугілля.

До 2017 року, за прогнозом агентства, обсяги використання вугілля тільки збільшуватимуться – до 500 тисяч тонн на рік. Причина цього: "Відносно висока ціна газу з порівняно низькою вартістю вугілля, а також, чесно кажучи, недбале ставлення до вартості викидів СО2 у Європі", - резюмує ван дер Говен.

Провина сланцевого газу

Натомість у США, за словами експертки, нині видобуваються великі кількості відносно дешевого сланцевого газу. У цьому разі йдеться про "невеличкі поклади гпазу глибоко під землею, що видобуваються новими методами". Зі сланцевим газом вугільна промисловість у США тягатися не може, тож, як каже ван дер Говен, вугілля постачається до Європи, перенасичуючи цей ринок.

Водночас ціна, яку промисловість має сплачувати за кожну тонну викидів вуглекислого газ, відносно низька. "Цей найважливіший інструмент для захисту клімату в Європі не працює", - стверджує Смід. Цінова динаміка підтверджує ці слова: раніше тонна СО2 коштувала 30 євро, сьогодні вона досягла позначки шість-сім євро. "Тому енергетична промисловість може собі дозволити спалювати брудне вугілля у такій кількості", - пояснює Смід.

Китай - це вугілля

Крім того, зростання потреби в енергії у нових індустріальних країнах, особливо в Китаї та Індії, покривається за рахунок вугілля. Як каже ван дер Говен: "Дуже важливо замислитися, що рішення, які ухвалюються в Пекіні чи Делі, і які стосуються видів енергії, мають великий вплив на нас усіх". У документі Міжнародного енергетичного агентства містяться слова "Китай – це вугілля, вугілля – це Китай". Утім, і це може невдовзі змінитися, вважає Смід: "У Китаї зараз кожні дві години споруджується нова вітряна електростанція".

Керівниця Міжнародного енергетичного агентства ван дер Говен теж ввважає, що газовій монополії може бути покладено край. Зокрема, за допомогою комбінації з енергоефективних і чистих технологій для вугільних електростанцій, активнішого розвитку відновлювальної енергетики.

Крім того, не варто забувати атомну енергетику, додає вона. З цього питання, як відомо, кожна країна визначається самостійно. У той час, коли, наприклад, Німеччина вирішила відмовитися від "мирного атому", деякі інші держави продовжують розвивати цей напрямок.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Будинок майбутнього, що сам виробляє електроенергію

Довгий час думки про будинок, який виробляє більше електроенергії, ніж використовує, вважалися лише мрією. Але вже сьогодні звичайна німецька родина з Берліна випробовує такий будинок.

Йорг Вельке не міг собі уявити, що він сам зможе забезпечувати себе електроенергією. Сьогодні це реальність і виглядає скоріше як хобі: хто б з членів його родини не прийшов додому, одразу ж подивиться на чорний сенсорний екран, що знаходиться на стіні в коридорі. Він є серцем будинку. „Це централізована система управління будинком, тут ми можемо ввімкнути світло, підняти чи опустити жалюзі, або ввімкнути опалення“, - пояснює Йорг Вельке, 42-річний історик, що разом зі своєю дружиною Сімоне Віхерс і дітьми Фреєю та Ленцом тестує новий будинок.

Електроенергія власного виробництва

Родина Вельке-Віхерс найбільш вражена сонячною електростанцією на даху, що також контролюється централізовано. Маленька електростанція забезпечує весь будинок електроенергією, нагріває воду і заряджає електромобілі. Перед будинком припарковані два електромобілі та два електробайки. „Це чудове відчуття, коли ти можеш їздити, не забруднюючи довкілля“, - каже Йорг Вельке.

За планом міні-електростанція має виробляти 16.500 кіловат-годин електроенергії на рік. Набагато більше, ніж родина використовує. В старій квартирі вони витрачали 2000 кіловат-годин на рік. Навіть враховуючи заправку електромобілів, вироблена електроенергія залишиться в надлишку, розповідає далі Вельке. „Цією електроенергією заряджається стаціонарний акумулятор“. Велика сіра споруда, що знаходиться в саду, побудована з великої кількості старих автоакумуляторів. Теоретично, цей акумулятор, потужністю 40 кіловат-годин, має забезпечувати весь будинок електроенергією, коли на вулиці темно або в разі неспроможності сонячної електростанції, через погані погодні умови, виробляти енергію. „Це робить нас, певною мірою, незалежними від мережі“, - каже Вельке.

Родина випробувальників: Йорг Вельке, Сімоне Віхерс, Фрея та Ленц

Високотехнологічні енергозберігаючі конструкції

«Так задумано у теорії», - посміхається Йорг Вельке і постукує доброзичливо по кришці домашнього стаціонарного акумулятора в саду. „На практиці акумулятор ще не працює“, визнає Вельке, але його це не дуже турбує: „Це дослідницький проект. Акумулятор робили вперше i за участю різних фірм, що мали збирали його компоненти“.

Той факт, що будинок майбутнього не є повністю досконалим, не становить проблем для 12-річної доньки Фреї та для 8-річного Ленца. В своєму інтернет-блозі вона захоплено пише про свої щоденні купання в нагрітій сонячною енергією воді. Тепер родина використовує енергію набагато вільніше, каже Сімоне Віхерс: „Раніше ми завжди зважували чи й справді потрібно купатися, чи варто набирати ванну повністю, тепер це просто приємне відчуття: лежати у ванній і знати, що вода була нагріта без викидів CO2“.

«Енерговиробляючий» будинок має вигляд чорного квадрату, який було грайливо покладено серед зеленого саду. Футуристична будівля дуже вирізняється посеред комплексів багатоповерхівок. Дизайнерський будинок виблискує своїм великим двоповерховим скляним фасадом, за яким ховається сучасна вітальня-кухня викладена паркетом з натурального дерева. Йорг Вельке та його дружина Сімоне Віхерс перш за все зацікавились будинком через його внутрішнє технічне оснащення. Багато що в будинку регулюється виключно автоматично, це зберігає енергію, каже Йорг Вельке. Датчики руху вмикають світло лише тоді, коли батьки чи діти цього потребують. Таймери задають такт домашнім пристроям, автоматична система вентиляції та спеціальна ізоляція автономно забезпечують гарні кліматичні умови всередині будинку.

Невід'ємною частиною життя родини стали акумулятори - чи йдеться про машини, чи стаціонарний акумулятор, електробайки чи смартфони - все потрібно заряджати. Лише одна річ функціонує без вилки. Перед будинком показує батько Йорг Вельке на місце для паркування електромобілів, під землею знаходиться металева плита: „Це індуктор, а інша, доповнююча його частина, знаходиться в машині“, - пояснює Вельке. Таким чином машина заряджається через повітря, повністю без кабелю та вилки. „Мені не потрібно ні про що думати, машина просто там стоїть припаркована, а зранку, коли мені потрібно їхати, вона знову повністю заряджена.“

Раніше Йорг Вельке називав індукційні зарядні станції технічними дурницями. Та відтоді, як його родина регулярно подорожує на електромобілі околицями Берліна, його думка з цього приводу сильно змінилася. Так, наприклад, в сільських місцевостях здебільшого відсутні кабелі для швидкого зарядження. А на звичайних зарядних станціях зі звичайними розетками потужністю 230 вольт процес зарядження може тривати до дев'яти годин. Тому й не дивує, що в родині Вельке-Віхерс питання „чи є в тебе розетка?“ стало свого роду крилатим висловом.

Багато несподіванок

Але використання електромобілів в повсякденному житті, навіть при повністю заряджених акумуляторах, сповнене несподіванок, каже Йорг Вельке і розповідає про їхню останню подорож до Ліхена, що знаходиться за 100 кілометрів на північ від Берліна. „Найбільш захоплюючим під час цієї подорожі було те, що показники індикатора потужності знизились набагато швидше, ніж це мало б бути, зважаючи на подолану відстань“. Виною всьому було кріплення для велосипедів на даху машини, що через підвищений опір повітря зумовлювало сповільнення електромобіля і, відповідно, додаткові витрати енергії. Можливо, це не останній сюрприз, який чекає на родину Вельке-Віхерс протягом 15-місячного тестування будинку майбутнього.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Дослідження: Економічна криза сприятливий фактор для екології

Укладачі щорічного екологічного рейтингу вирішили нікому не присуджувати перші три місця. Очолила список Данія, яка зайняла 4-у позицію. Німеччина опиналась на 8-му, Україна на 19-му, а Росія - на 56-му місці.

Німецька екологічна організація Germanwatch в понеділок, 3 грудня, опублікувала щорічний світовий рейтинг індексу захисту клімату. Як і в останні роки, перші три позиції знову залишилися незайнятими, повідомляє інтернет-портал Spiegel Online. Рейтинг, представлений на екологічному саміті в Досі, відображає активність окремих країн у боротьбі з потеплінням клімату.

На думку активістів-екологів, на даний момент жодна з країн світу не вживає достатніх заходів щодо захисту клімату. Цим і пояснюється те, що місця "медалістів" в рейтингу Germanwatch залишилися незайнятими. У той же час, як йдеться в доповіді, Європа справляється із завданням по захисту клімату краще за всіх у світі. Причинами цього екологи називають економічну кризу і відносно хорошу політику в питаннях екології, вказує агентство DPA.

Найвищу позицію у рейтингу - четверте місце - зайняла Данія. На п'ятому виявилася Швеція. Значно поліпшила свої позиції Португалія, піднявшись на шосте місце. На думку експертів, в першу чергу це пояснюється економічною і фінансовою кризою. Ці ж причини вплинули і на рейтинг інших проблемних країн: Іспанії, Італії, Ірландії та Греції, де промислове виробництво у зв'язку з важкою економічною ситуацією в останній час значно скоротилося.

Позиції Німеччини в актуальному рейтингу, навпаки, погіршилися, вона посіла 8-е місце (6-е в 2011 році). На 19-му місці опинилася Україна. У списку з 61 країни Росія зайняла 56-е місце.

Щорічний рейтинг "Індекс захисту клімату" складається на основі аналізу фактичних викидів СО2, динаміки виробництва емісійних газів, а також екологічної політики 58 індустріальних держав і країн з економікою, що розвивається. Учасники рейтингу в цілому виробляють 90 відсотків СО2, що викидається щорічно в атмосферу.

Джерело: dw.de

Детальніше »

Німецькі технології для порятунку головної річки Донбасу

Річка Кальміус віддавна екологічно небезпечна і подекуди перетворилася на зливові стоки. Для її оздоровлення ФРН пропонує досвід Рурського регіону з порятунку річки Емшер.

Річка Кальміус забруднена промисловими викидами, побутовим сміттям та каналізаційними стоками. Токсична вода, особливо поблизу Маріуполя, має жовто-коричневий колір та різкий неприємний запах. Річка «хвора», адже її забруднення фактично дозволено усім: від шахт та промислових гігантів до каналізації. Від Кальміусу залежить й довкілля Азовського моря, куди впадає річка, і якість питної води, і, природно, здоров’я населення в регіоні, який і без того є найбільш техногенним в Україні.

Проблема забруднення Кальміусу не нова. Утім за останні роки її екологічний стан значно погіршився, кажуть фахівці. «Ми сьогодні знаходимося на початку шляху, прийнявши програму оздоровлення річки до 2020 року і виділивши на її фінансування 176 мільйонів гривень», - каже міський голова Донецька Олександр Лук’янченко.

Схожі проблеми вугільних регіонів

До її впровадження можуть підключитися і німецькі експерти, які за ініціативи Генконсульства ФРН в Донецьку обговорювали шляхи порятунку річки. «Екологічні проблеми у вугільних регіонах схожі. У Рурі ми мали таку ж ситуацію, якщо не гіршу, з річкою Емшер, що впадає в Рейн. Це був величезний відкритий стічний канал, підійти до якого було неможливо через неприємний запах. Дітей туди не пускали», - розповів у коментарі Deutsche Welle керівник відділу технічного сервісу «Емшергеноссеншафт» Буркхард Тайхгребер (на фото ліворуч).

Ця організація була створена ще наприкінці ХІХ сторіччя і вже понад 100 років збирає як гроші, так і досвід для вирішення водних проблем. «Коли стало зрозуміло, що вугільна промисловість іде з Руру, повстало завдання - з «чорного регіону», де було задимлене повітря та отруєна вода, зробити екологічно чистий регіон. Зараз реалізуємо величезний проект з відновлення басейну річки Емшер. Він триватиме ще 10 років»,- каже німецький фахівець і додає, що головною для них стала технологічна проблема: необхідно було розробити цілком нову концепцію очистки води. «Спочатку було незрозуміло, хто ж за все це буде платити. Потрібно було переконувати і міста, і промислові підприємства», - каже Тайхгребер.

Де взяти кошти?

Загальна вартість цього проекту 4,5 мільярдів євро. Державна фінансує лише 15 відсотків, інші витрати перейняли на себе міста та промислові підприємства. «За цей час збудували чотири великі очисні споруди, 300 кілометрів каналізаційного каналу. Ми хотіли б для поглиблення співробітництва запросити донецьких колег до Німеччини, щоб наглядно продемонструвати наші можливості», - зазначив Тайхгребер.

Німеччина пропонує Донбасу використати досвід з організації роботи і принципи фінансування проекту. «ФРН - не бідна країна. І ми розуміємо, що неможливо такі ж кошти вкласти зараз в Україні на порятунок Кальміусу», - додає Генконсул Клаус Ціллікенс.: «кому ці роботи підуть на користь, той і має платити». До того ж і самі мешканці теж можуть брати участь у створені нового ландшафту. «І як було б прекрасно, якщо б незабаром можна було б на велосипедах від Донецька до Маріуполя їздити вдовж річки Кальміус»,- говорить Ціллікенс.

Як вплинути на власників підприємств – забруднювачів?

Та поки що експерти та громадські активісти з певним скепсисом ставляться до будь-яких екологічних програм. «Люди звикли, що більшість програм залишається на папері. Адже кошти та схожі заходи, що визначені у затвердженій зараз довгостроковій програмі з оздоровлення Кальміусу, вже неодноразово раніше закладалися в природоохоронні проекти. Утім результат був практично нульовим», - сказав в коментарі Deutsche Welle керівник "Донецького екологічного руху" та громадської ради при обласному Управлінні екології Сергій Денисенко.

Екологічні порушення великих підприємств майже не фіксуються, та й, в будь-якому разі, штрафи мізерні, - каже громадський активіст. І головне - дуже сумнівно, що керівництва міст мають вплив на власників та голів промислових підприємств-забруднювачів, щоб зобов’язати фінансувати програми очищення рік та водоймищ. Поки про інтерес з їхнього боку до цього проекту невідомо.

Джерело: dw.de

Детальніше »