#ukrpryroda
Показ дописів із міткою енергоефективність. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою енергоефективність. Показати всі дописи

Німці запропонували будувати в Україні житло із сіна

У порівнянні з Німеччиною втрати тепла в Україні на один квадратний метр як мінімум в три рази вище. Німецькі фахівці мають намір реконструювати «хрущовки» і зводити сучасні енергопасивні житлові будинки в Україні з використанням каркасно-солом'яних технологій. Про це заявив координатор програм енергоефективності Німецько-Українського Форуму (НУФ) Алекс Родіонов, коментуючи запропоновані організацією програми енергоефективності.


За його словами, модернізувати «хрущовки» в Україні можна за допомогою комерційного проекту, «нарощування» старого будинку - зведення мансардних, легенів поверхів - буде поєднувати з термомодернізацією. «Надбудова одного або двох мансардних поверхів не тільки знімає проблему старої покрівлі, але і дає додаткову площу, продавши яку можна компенсувати частину витрат на утеплення і ремонт, - пояснює експерт. - До того ж оновлений будинок отримає зовнішню ліфтову систему - це і комфорт, і додаткове утеплення ».


Інвестором такого проекту, за словами експерта, повинна виступати будівельна фірма-девелопер, яка проводитиме термомодернізацію «хрущовки» за рахунок прибутку отриманого від реалізації нових сучасних квартир. До того ж Алекс Родіонов відзначає, що зовсім «убиті» багатоповерхівки необхідно якомога швидше зносити, а на їх місці будувати сучасні енергопасивні будинки.

В обох випадках - і при нарощуванні старих будинків і при будівництві нових - фахівці НУФ пропонують використовувати технологію солом'яного будівництва (strawbale-house). «Солома спресована без сполучних матеріалів в блоки щільністю 90-120 кг / куб. м перетворюється у відмінний будматеріал і утеплювач, - розповідає Алекс Родіонов. - Завдяки великій кількості кремнезему цей природний матеріал відрізняється хорошою стійкістю: оштукатурена стіна 2,5 м заввишки і шириною 3,5 м витримує вертикальне навантаження до 8 тис. Кг і бічне - до 325 кг ».

Крім того, блоки, які формуються прес-підбірниками під час збирання соломи з поля, не вимагають ніякого спеціально виробництва. Для виготовлення 1 кв.м стіни потрібно близько 40 кг соломи, зауважує експерт, додаючи, що технологія дозволяє зводити не тільки індивідуальні будинки, але і 3-4-поверхові житлові будинки та громадські будівлі.


Каркасно-солом'яне житло споживає не більше 40 кВт теплової енергії на 1 кв. м на рік, розповідає експерт, зазначаючи, що такі будівлі проектуються за принципом «ЛЕГО»: швидко збираються, а якщо потрібно, так само легко розбираються і утилізується.

За словами Алекса Родіонова, при дотриманні всіх вимог солом'яні будинки можуть конкурувати з традиційними будинками по тривалості експлуатації.

По-перше, таке житло дуже стійке до займання: повітря в спресованих солом'яних блоках достатньо для забезпечення хороших теплоізолюючих властивостей, але не для пожежі.

По-друге, в солом'яних блоках щільністю близько 100 кг/куб.м не заводяться гризуни та комахи. До того ж стіни біля основи захищає металева сітка і шар штукатурки з глини.

І по-третє, «солом'яний» будинок «дихає» і тому про «грибок» можна не хвилюватися.


Згідно з попередніми розрахунками, солом'яні будинки в Україні будуть коштувати на 20-30% менше, ніж традиційні будівлі.

«Сьогодні Україна, яка зазнає гігантських втрат теплової енергії, просто необхідно починати модернізацію житлового фонду», - відзначає експерт НУФ, зауважуючи, що житель ФРН в середньому використовує 90 кВт/рік на кв.м на рік, тоді як українець споживає до 300 кВт / год.

Перший солом'яний будинок, який був побудований в 1903 році в штаті Небраска, США, стоїть і понині. Масово їх почали зводити понад 20 років тому в Європі та США. Останнє покоління солом'яних будинків отримало підтримку європейських держав. Зараз вже введені будівельні норми і стандарти.

На початку цього року НУФ запропонував впровадження в Україні трьох взаємопов'язаних програм: термомодернізація ЖКГ, будівництво недорого енергопасивного житла і виробництво біометана з біоресурсів сільського господарства, що приверне €35 млрд інвестицій і суттєво скоротить споживання природного газу та витрати тепла в житловому і виробничому секторі.

Джерело: abcnews.com.ua


Компанія Tesla розробила акумулятори для дому, що дозволяють повністю відмовитися від палива

Настінні акумулятори PowerWall коштують від $ 3 тис і, за задумом розробників, дозволять повністю змінити світову інфраструктуру споживання енергії.

Американська автомобільна компанія Tesla Motors Inc. презентувала домашні літій-іонні акумулятори, що перезаряджаються, які дозволять економити сонячну енергію в обсягах, достатніх для нічної електрифікації будинку або офісу, повідомляє The Wall Street Journal.


Настінний акумулятор PowerWall має розміри 1,3 метра висота, 86 см довжина та 18 см ширини. Його можна кріпити до стіни будинку або гаража. Акумулятор розрахований на 10 років експлуатації і має вбудований комп'ютер. Тесла запускає виробництво акумуляторів на 7 і 10 кіловат на годину за ціною від трьох тисяч доларів без вартості установки. Продажі нових приладів почнуться влітку.



Гендиректор Тесла Моторс, винахідник Елон Маск заявив, що метою розробників було "повністю змінити світову інфраструктуру споживання енергії". За задумом розробників, PowerWall допоможе повністю відмовитися від викопного палива. Для цього потрібно оснастити дах будинку сонячними панелями і пересісти на електромобіль.

Основна проблема сонячних панелей, які виробляють дешеву й екологічно чисту енергію було те, що вони працюють тільки протягом світлового дня.

Приватна космічна компанія, заснована творцем PayPal і Tesla Motors Елоном Маском, претендує на те, щоб бути першою фірмою, яка зламала гегемонію держав на космічні польоти.

У липні 2014 року компанія отримала дозвіл на будівництво приватного космодрому в Техасі, який стане стартовим майданчиком для запуску апаратів, вироблених SpaceX. Кораблями для доставки вантажів на МКС амбіції творця не обмежуються. Елон Маск вже заявляв, що розглядає можливість розробки пристрою для експедиції на Марс.

Джерело: gordonua.com та geektimes.ru

Як перейти до енергоефективного розвитку України

З виступу Василя Шевчука у
Національній академії управління 

Перехід до політики енергоефективного розвитку – найактуальніша проблема і, водночас, головний пріоритет реформ для України! Причому з усіх можливих поглядів: економічного, екологічного, соціального, – адже нині як ніколи дотепер гостро постала необхідність забезпечити національну безпеку держави, зокрема енергетичну. 

Так, на одиницю валового внутрішнього продукту економіка нашої країни витрачає утричі більше енергоресурсів, ніж розвинені країни Європи. Цей чинник суттєво впливає на конкурентоспроможність продукції, міжнародні відносини, рівень життя людей, подолання бідності працюючого населення, вирішення соціальних, екологічних та інших проблем.

Енергоємна структура виробництва, старіння основних фондів, зношеність великих інфраструктурних мереж, вразливість енергетичної, економічної та екологічної безпеки держави – до усіх цих проблем додаються старіння населення і демографічна криза, унаслідок чого звужується база екстенсивного розвитку традиційних галузей економіки. 

Аналіз економічних процесів в Україні у 2000–2014 рр. підтверджує, що існує безпосередня кореляція між структурою економічного розвитку, енерговитратами й обсягами викидів парникових газів. Щоб досягти високих темпів зростання валового внутрішнього продукту, необхідно здійснити структурну перебудову економіки. Для цього держава має підтримувати розвиток машино-, авіа- та автомобілебудування, ракетно-космічної сфери, фармацевтичної та інших високотехнологічних галузей і секторів, а також малого й середнього підприємництва, що дають високий приріст ВВП і не споживають надміру енергоресурсів. 

Одночасно з підвищенням конкурентоспроможності та енергоефективності національної економіки структурна перебудова, що ґрунтується на інноваційній моделі розвитку, сприятиме скороченню викидів парникових газів в атмосферу, зменшенню негативного впливу на клімат. 

Уже зараз через глобальні зміни клімату, пов’язані з викидами в атмосферу значних обсягів парникових газів різними секторами економіки, погодно-кліматичні ресурси дедалі більше впливають не лише на різні сфери життєдіяльності населення, а й на темпи економічного розвитку. 

Тому Україні потрібні глибокі всеохоплюючі реформи для розвитку, значні інвестиції, зокрема в промисловості, які б забезпечили перехід до нової політики розвитку, адаптували б суспільно-політичну та економічну модель держави до європейських стандартів. 

У таких умовах постає пріоритетне завдання – обґрунтувати шляхи й механізми державного регулювання економічного розвитку, спрямовані на вирішення комплексу названих вище проблем. 

У 2014-2015 роках за підтримки Програми розвитку ООН в Україні у співпраці з провідними експертами країн ЄС була проведена величезна науково-експертна робота за участю провідних вчених та експертів Національної академії наук України, Національної академії управління, Науково-дослідного економічного інституту Мінекономрозвитку України, Центру досліджень сталого розвитку (м. Київ) та ін. За результатами видана фундаментальна монографія, яка надіслана органам державної влади, науковим центрам та університетам [1]

Цілком природно, що головна увага була приділена базовим галузям і секторам економіки – енергетиці, промисловості, транспорту, житлово-комунальному господарству, аграрно-промисловому комплексу, що споживають основні обсяги енергетичних ресурсів і викидають в атмосферу найбільше парникових газів та забруднювальних речовин. 

Енергетика – одна з найважливіших і водночас найбільш ресурсномістких та екологічно небезпечних галузей. Частка викидів лише стаціонарними джерелами галузі в загальному забрудненні атмосферного повітря досягає 36 %. Викиди діоксину сірки становлять 74 %, оксидів азоту – 58,1 %. Енергетичні підприємства є основними забруднювачами водних об’єктів і основними споживачами паливних ресурсів, яких в Україні постійно не вистачає (нафта, газ, гідроресурси), що створює загрозу для її енергетичної і національної безпеки [2].

Основні напрями розвитку паливно-енергетичного комплексу країни визначені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, яка схвалена 24 липня 2013 р. Кабінетом Міністрів України. 

Аналіз Енергетичної стратегії України на період до 2030 року свідчить, що вона не є достатньо обґрунтованим стратегічним документом, який міг би забезпечити сталий розвиток паливно-енергетичного комплексу й системи енергозабезпечення країни. Вона не дає відповіді на багато важливих питань щодо розвитку та функціонування енергетики в перспективі. Стратегія містить загальні заходи та орієнтири щодо зростання обсягів виробництва паливно-енергетичних ресурсів, які потребують свого періодичного коригування залежно від умов і потреб соціально-економічного розвитку країни. При цьому щоразу більшої уваги слід приділяти вирішенню проблем енергоефективності та енергозбереження. Від них безпосередньо залежать сталий розвиток економіки, конкурентоспроможність, вирішення соціальних та екологічних проблем, зменшення негативного впливу на зміну клімату, належне виконання міжнародних зобов’язань держави.

Україна має потужну багатогалузеву промисловість, що ґрунтується на використанні різноманітних запасів природних ресурсів, значному науково-технічному потенціалі, кваліфікованих інженерних і робітничих кадрах, має давні промислові традиції. 

Донедавна промислову політику галузі визначала Державна програма розвитку промисловості України на 2003–2011 рр. Ця програма була дуже змістовним документом, що опирався на Послання Президента України “Європейський вибір України. Шляхом економічних і соціальних реформ”, прийняте у 2002 р. Однак далеко не всі завдання цієї програми вдалося реалізувати. Перманентні політичні зміни, глобальна фінансова криза та інші чинники національного й глобального характеру призвели до того, що за час реалізації державної програми промисловість України зросла на 17,5 % замість запланованих 80. Були монополізовані найбільш привабливі для олігархічного капіталу сектори промисловості, зросла фізична зношеність основних фондів, сповільнилися інвестиційні та інноваційні процеси, звузився внутрішній ринок, збільшився вивіз капіталу за кордон.

Спад промислового виробництва і стагнація засвідчили вичерпання старої моделі розвитку та зумовили необхідність структурної перебудови промисловості України. Змістом такої перебудови має стати зростання вагомості високотехнологічних секторів промисловості, зменшення частки ресурсо- та енергоємних експортних секторів промисловості, переорієнтація ресурсів на забезпечення потреб внутрішнього ринку та освоєння нових зовнішніх ринків продукції з вищим рівнем доданої вартості.

На жаль, ліквідація спочатку у 2010–2012 рр., а згодом і у 2014 р. Міністерства промислової політики України як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, не сприяла формуванню і реалізації державної політики розвитку промисловості. Унаслідок таких рішень влади розвиток промисловості припинився і триває спад.

Немає жодного стратегічного документа, який би на законодавчому рівні визначав державну промислову політику. Мінпромполітики України перед своєю ліквідацією оприлюднило проект Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості до 2020 р [3]

В Концепції зазначалося, що формування якісно нової державної політики є важливим чинником відновлення стратегічної ролі вітчизняної промисловості в стимулюванні економічного зростання та підвищенні конкурентоспроможності економіки України. А відновлювати, як відомо, значно складніше в умовах динамічного розвитку глобалізованої економіки, де вільні ринки дуже швидко займаються більш спритними конкурентами.

Потрібна державна промислова політика, яка б об’єднала інституційні (організаційно-управлінські) заходи, законодавчі та фінансово-економічні механізми, спрямовані на формування ефективної структури промисловості, підвищення рівня інвестиційної та інноваційної діяльності, зростання конкурентоспроможності промислової продукції, захист внутрішнього ринку й нарощування експортного потенціалу країни.

Транспорт. В умовах глобалізації стрімко зростають темпи й обсяги переміщення планетою товарів, людей, послуг і капіталів. XXI ст. характеризується небаченими раніше масштабами як вантажних, так і пасажирських транспортних перевезень. Значна їх частина є безпосередньою складовою процесу виробництва – промислового й сільськогосподарського. Надзвичайна мобільність властива й людям: зростають швидкість і вантажопідйомність автомобілів, літаків, суден. Відповідно збільшуються і масштаби шкоди, якої вони завдають природі. 

За даними Європейського агентства з охорони навколишнього природного середовища, викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин від транспортних засобів украй негативно впливають на здоров’я людей і стримують процес досягнення цілей Кіотського протоколу. У загальній світовій структурі викидів діоксиду вуглецю частка транспорту становить понад 22 %, що перевищує обсяги викидів від промислового сектора економіки. 

В Україні транспортний сектор займає 12 % у загальній структурі викидів СО2, а в абсолютному вимірі – 36,7 млн т [4]. Це не багато, якщо порівнювати з іншими країнами або з базовим 1990 р., коли Україна досягла піку викидів парникових газів (понад 700 млн т в еквіваленті діоксину вуглецю), а після розпаду СРСР різко скоротила їх унаслідок значного падіння валового виробництва товарів і послуг. Загальне скорочення викидів СО2 транспортними підприємствами України за період із 1990 до 2011 р. становить майже 60 %. 

У всіх транспортних галузях України впроваджуються заходи з енергозбереження та зменшення небезпечних викидів в атмосферу, але їх недостатньо для того, щоб зупинити зростання обсягів шкідливих викидів, зокрема вуглекислого газу, і в перспективі зменшити їх. Уряд України не робить нічого, щоб у транспортній сфері вирішення проблеми набуло необхідного масштабу, відсутня цілеспрямована державна політика щодо скорочення викидів СО2 транспортним сектором, хоча Україна має для цього всі можливості й величезний потенціал, зокрема за рахунок розширення доступу до міжнародного вуглецевого фінансування. 

Одним з пріоритетних питань політики енергоефективного зростання, що разом з економічними чинниками має важливе соціальне значення, є енергоефективна модернізація житлово-комунального господарства. Тут споживається близько 25 % від загальної кількості електроенергії країни та 40 % теплоенергетичних ресурсів. Втрати енергетичних ресурсів у житлово-комунальному господарстві становлять 45 %, тобто марно втрачаються 3,7 млрд м3 природного газу. Ефективність використання цих ресурсів у житловому фонді України у 3–5 разів нижча, ніж у розвинутих країнах Європи. 

Основними політичними документами у цій сфері є Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства, а також Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на 2010–2014 рр. Однак термін дії їх закінчився.

Перехід до нової політики розвитку потребує удосконалення системи управління житловим фондом, розширення державно-приватного партнерства, створення умов для інвестиційної та підприємницької діяльності в галузі, інших напрямів реформування, враховуючи перегляд містобудівельної політики, започаткованої у 50-х роках минулого століття. Галузева стратегія розвитку, що проводиться Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, враховує сучасний стан і проблеми, які потребують розв’язання, основні положення вищезазначених політичних документів, європейський і світовий досвід, а також науково обґрунтовані напрями, шляхи та способи реформування галузі, модернізації й оновлення підприємств та інфраструктури житлово-комунального господарства країни.

Значні природно-ресурсні можливості для динамічного зростання має аграрний сектор, потенціал якого значно перевищує потреби внутрішнього ринку. Мобілізація цього потенціалу може сприяти прискореному розвитку економіки та її інтеграції в Європейський і світовий економічний простір. 

Аграрний сектор економіки також є дуже чутливим до зміни клімату й значно залежить від погодно-кліматичних ресурсів. Політика його розвитку в умовах глобальних змін клімату базується на Стратегії розвитку аграрного сектора економіки на період до 2020 р., затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 806-р. Але в цьому документі не згадуються проблеми зміни клімату та адаптації до них, не визначено напрямів зменшення викидів парникових газів і переходу галузі на засади енергоефективного зростання. Поза увагою залишився водний чинник забезпечення розвитку аграрно-промислового комплексу, який є доволі дефіцитним, але набуває усе більшого значення в умовах зміни клімату. 

Підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відкриває шляхи для залучення європейських агротехнологій та інвестицій в обмін на зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. Середній прибуток на 1 га ріллі в країнах Європейського Союзу складає приблизно 500 євро. 

Отже, використання української ріллі на такому ж рівні ефективності могло б дати щорічно 16,3 млрд євро прибутку. Цих коштів було б цілком достатньо для вирішення соціальних, економічних і медико-демографічних проблем українського села, забезпечення переходу аграрного сектора економіки України на стратегію сталого енергоефективного зростання.

Для того, щоб перейти до нової політики зростання, необхідні:

1) політична воля;

2) професійна система державного регулювання (управління);

3) науково-експертне середовище;

4) розвинуте й підтримуване державою громадянське суспільство.

Чи є політична воля? Скажімо так – вона з’являється під тиском зовнішніх і внутрішніх загроз і проблем, у тому числі в сфері енергетичної безпеки і необхідності збалансувати внутрішній ринок. Це починає трохи нівелювати апетити крупного олігархічного капіталу.

На жаль, система державного регулювання (управління) не є достатньо професійною, бо вона також була однією з мішеней поряд з системою національної безпеки й оборони. Але тут ще є резерви для залучення професіоналів і швидкого подолання цієї ситуації.

Науково-експертне середовище збереглося і готове забезпечувати розробку та підтримувати реалізацію державної політики розвитку. У свою чергу, держава зобов’язана підтримувати науку і змінити ставлення до національного економічного мислення.

Громадянське суспільство стає усе більш професійним і активним. Якщо держава налагодить постійний діалог – матиме широку суспільну підтримку. 

Отже, на сьогодні усі складові єдиної по своїй суті системи перебувають на різних рівнях розвитку, в різних координатах співпраці. Для швидкого й ефективного переходу до енергоефективного зростання слід підсилювати й підтримувати практично кожен компонент, внести певні удосконалення в інституційну структуру державного управління та регулювання на засадах сталого розвитку, в контексті європейської інтеграції України. 

Шевчук В.Я 
доктор економічних наук, професор 

20 березня 2015 р.

Джерела:
[1] Політика енергоефективного розвитку і зміни клімату. Монографія / В.Я.Шевчук, Н.Р.Малишева, Т.Т.Ковальчук, І.Г.Манцуров та ін. // За ред. В.Я.Шевчука – К.: ЦП «Компринт», 2014. – 218 с. 
[2] Екологізація енергетики / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький. – К. : Вища освіта, 2002. – 111 с. 
[3] Концепція Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.industry.gov.ua. 
[4] Національний кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990–2011 рр. – К. : Державне агентство екологічних інвестицій України, 2013.

17 тез про енергонезалежність України


Сьогодні питання енергонезалежності України стало актуальним як ніколи. Як її досягнути і які є перспективи для країни обговорювали українські та закордонні експерти, активісти, представники бізнесу та ІТ сектору на Форумі екологічно безпечної енергетики у Львівській бізнес-школі у травні.


Smart Energy Forum. Фото: lvbs.com.ua

Ключові 17 думок:

Роман Зінченко, засновник мережі Greencubator


Роман Зінченко. Фото: pravda.com
Енергетика давно вийшла за рамки просто технологій. Енергетика давно стала зброєю. Щоб глянути на цей сектор як на поле можливостей треба відмовитися від сприйняття себе як країни-об’єкта тиску енергетичної диктатури і почати дивитися на себе як на лідера.

Чотири компоненти енергетичної свободи: 1. Включена увага, ключовий ресурс – мозок. 2. Моніторинг споживання – розуміння енергетичної картини. 3. Аналіз та регулювання моделі енергетичного споживання. 4. Як результат, відкриваються можливості для розумної енергетики.

Ми зараз входимо у цікавий час, коли енергетика стає все більш контрольованою програмними компонентами. Energy apps – величезний простір для тих, хто хоче створювати розумну енергетику, що дає робочі місця, скорочує тиск на довкілля та знижує рівень несвободи.

Коли у нас буде можливість «зачекінитися» біля розбитого ліхтаря і ми зможемо отримати бедж «найкращий мисливець за розбитими ліхтарями», то енергомережа стане соціальною. Ми подолаємо розрив між нами і джерелами енергії, який і уможливлює енергетичну диктатуру. Людська мережа – через це ми можемо добитися значних змін.

Павло Шеремета, Міністр економічного розвитку і торгівлі України


Павло Шеремета. Фото: economics.lb.ua
Якби у нас була не лише Smart Energy, але і Smart Country протягом останніх 20 років, то все було би зовсім по-іншому.
Очевидно, що у нас є завелике споживання енергії. Також, очевидно, що у нас є потужний ІТ-сектор. Якщо пов’язати ефективне споживання енергії, ІТ та освітній сектор – то це має запрацювати у напрямку розвитку енергетичної безпеки України.
Захарі Шаган, головний редактор порталу Cleantechnica.com


Захарі Шаган. Фото: greencubator.info
Україна, як і інші країни, має достатньо вітру і сонця, щоб виробляти енергію. Треба інвестувати гроші у свою країну, у своїх людей, а не експортувати у Росію чи інші країни, розраховуючись за енергоносії.
Відновлювані джерела енергії є дорогими – це вже застарілий міф! Наприклад, 10 років тому вітрова енергетика була дорогою, сьогодні є однією з найдешевших. Україна має ресурси для створення, зокрема, вітрових турбін.
Коли у вас тисячі, мільйони електростанцій відновлюваних джерел енергії по усій країні, як, до прикладу, у Німеччині, то у вас є величезна енергетична безпека і надійність.
Це не про Україну, але показує світові тенденції. Великобританія має власні запаси нафти і газу, яких вистачить лише на наступні 5 років, Франція має запаси викопного палива лише на рік…
Наталія Шульга, виконавчий директор Українського наукового клубу


Наталія Шульга. Фото: vimeocdn.com
Ситуація в Україні, викликана війною з Росією, показала наскільки європейська система енергозабезпечення є недосконалою і чутливою. У ЄС вже розглядається питання спільного використання енергії, що виробляється країнами Євросоюзу. Тому зміни будуть відбуватися дуже швидко і у нас є шанс долучитися, тоді ми будемо гравцем та партнером у цьому процесі.
Університети повинні бути тими місцями, де молоді люди з перших років дорослого життя долучені до інформаційних ресурсів, і мають можливість у певних університетах розробляти технології. Країні необхідні управлінці сталого розвитку.
Шанс для України зараз є найкращий. Коли криза наступає і стоїть питання життя і смерті – тоді людина приймає правильні рішення.
Раффі В. Баліан, перший секретар і директор Регіонального управління екології, науки та технологій, і охорони здоров'я по Центральній і Східній Європі


Раффі В. Баліян. Фото: lvbs.com.ua

Енергетична незалежність – це про стале управління ресурсами, покращення ефективності та диверсифікацію джерел енергії, остання точка є критичною.
У вас, в українців, є можливість сформувати модель не лише для Львова чи України, а й для усіх сусідів та Європи. Деякі з них, напевно, навіть не мають таких дискусій, а вони потрібні усім.
Для досягнення енергонезалежності необхідно збудувати інноваційну екосистему, яка має 6 критичних елементів: 1. Дослідження і розробка; 2. Сприятливе політичне середовище – верховенство права. 3. Фінансування, щоб реалізувати ідею; 4. Динамічна система освіти; 5. Сприяння розвитку кластерів з університетів, бізнесу, громад тощо; 6. Культура прийняття ризиків і невдач: 9 з 10 розробок у Силіконовій долині зазнають невдач, але це веде до інновацій.
Після Форуму відбувся Хакатон, на якому розроблялися ідеї розумних лампочок, розеток, ліхтарів, розумного опалення, систему моніторингу енерговитрат та еко-гру.

Автор: Христина Пархуць
Джерело: ipress.ua

Європейські бюрократи заборонять наступного року потужні домашні пилососи

На думку чиновників ЄС, європейці витрачають забагато електроенергії, коли прибирають свої домівки. Тому в Брюсселі вирішили заборонити потужні пилососи. Бюрократи в Брюсселі, або єврократи, як їх скорочено називають, роблять все можливе, щоб зменшити рівень споживання електроенергії в країнах Євросоюзу, бо саме таким є шлях до скороченні об’ємів викидів парникових газів. Тому для покращення показників емісії двоокису вуглецю, через який, як вважають експерти ООН, змінюється клімат Землі, чиновники намагаються виявити всіх надмірних споживачів енергії.

Дійшла черга і до пилососів. Відповідно до нових положень ЄС, з наступного року в ЄС неможливо буде купити пилосос потужністю понад 1700 W. А через три роки з магазинів зникнуть моделі потужність яких більше 900 W.

Виходячи з положень документу ЄС, пилососи – справжній витвір з пекла, робить висновок польське видання WP.pl. Їхній продаж регулює спеціальна директива Єврокомісії номер 666/2013. З неї виходить, що використання пилососів практично вийшло з-під будь-якого контролю.

В 2005 році в країнах ЄС на пилососи витрачалося 18 TWh електричної енергії. Якщо все залишиться як є, стверджує документ, в 2020 році на пилососи в ЄС витрачатимуть 34 TWh енергії.

Щоб запобігти такому розвитку подій, єврократи вирішили обмежити максимальну потужність цих корисних домашніх пристроїв. Питання тільки в тому, чи допоможе це?

Зрозуміло, що пилотяг малої потужності буде слабше всмоктувати пил, а отже сам процес прибирання затягнеться і споживання енергії збільшиться.

Цікаво, що директива ЄС стосується виключно традиційних домашніх пилососів, а обмеження потужності не поширюється на пилососи для вологого прибирання, промислові апарати, централізовані та такі, що використовуються в складі інших інструментів, наприклад для шліфування підлоги.

Отже, якщо ви забажаєте купити потужний пилосос, то будете змушені купувати модель для вологого прибирання, яка коштує в кілька разів дорожче за традиційну. Повстає питання, чи не є подібні рішення результатом діяльності лобістів?

Європейці вже мали нагоду стикатися раніше з подібними новаціями з Брюсселю. Певний час тому були заборонені традиційні лампи розжарювання з метою змусити купувати нові, економні та світлодіодні. Споживачі відреагували на це тим, що закупили традиційні лампочки на майбутнє. Пізніше виявилося, що це був зайвий крок, бо виробники швидко знайшли спосіб обійти заборону і продовжували продавати заборонені лампи, які стали ніби-то “не для застосування” в домашніх умовах.

Чи чекає на заборону пилососів така ж сама перспектива? Дізнаємося вже наступного року.

Джерело: vistkar.com

Битва "зелених" гігантів у Женеві: Гібридний привід проти електричного

Кожна десята машина – з екологічними технологіями. Електрика наступає, але повністю витіснити бензин і дизель поки не може. Електроспортивне авто з шаленою швидкістю і шикарним екстер’єром – вже сьогодні представляє Mercedes. Від нуля до ста кілометрів – менше ніж за чотири секунди, такі показники не всім бензиновим конкурентам під силу. Потужність – від 4 електродвигунів, з ними без підзарядки можна проїхати 250 кілометрів.

Та не потрібно бути мільйонером, щоб стати екологічним водієм. Ось такі міські автомобілі від Renault коштують 10 тисяч доларів, вдень і в заторі протиснуться, і запаркуватися можна де завгодно. А для ночі молодь вибирає авто розроблене з ді-джеєм Девідом Геттою – сусіди не лише почують, а й побачать, яку музику ви слухаєте.

Традиційне сімейне авто – Zoe коштує 25 тисяч доларів. За кермом – футуристичний дисплей, а під капотом одна батарея, яка швидко розганяє далеко понад сто кілометрів за годину.

«Влітку ви проїдете на авто 150 кілометрів, взимку 100, бо батареї розряджаються швидше. Але ми розробляємо машину для країн з холодним кліматом», – каже директор проекту електромобіля Zoe Сімон Луке.

Електромобілі завойовують популярність, бо час зарядки скоротився. Завдяки швейцарським ноу-хау просто вдома батарея буде повною не за 12 годин, як сьогодні, а за 5-6. Окрім того, експрес-електрозаправні станції розміщуватимуть на трасах. Там авто зарядиться за півгодини, а в цей час можна випити каву або піти в крамницю. Тож зникає страх, що далеко на електромобілі не заїдеш.

«Водії скаржаться – різні автовиробники мають різні штекери. Але наші заправки впораються з усіма», – говорить керівник продажів компанії Грінмоушн Крістіан Шмідт.

Зарядити авто у Швейцарії на 65 кіловатів коштує шість доларів. Водночас експерти прогнозують електромобілям максимум 10 відсотків ринку. Бо через кілька років необхідно замінити батареї, а це третина вартості авто.

«Батареї дорогі, хоча й вони трохи дешевшатимуть. Тому наша ставка на практичніші – гібридні двигуни – в автомобілі бензиновий або дизельний, та електро. Вони простіші, а значить надійніші, і споживають мінімум пального», – каже старший віце-президент Volvo Пол Густавсон.

Ось цій Volvo потрібно 3-4 літри дизелю, щоб подолати сто кілометрів. А викиди – 88 грамів на кілометр. Lexus доводить – розкішне і дороге авто не обов’язково шкідливіше. Пального на літр більше, а викидів – на 20 грамів. Натомість розганяється до сотні за вісім секунд, і традиційний шик у салоні. Лише одним порухом пальця можна змінювати температуру в салоні.

«Перевага гібрида – у вас немає батареї взагалі. Енергію для електродвигуна ви отримуєте під час гальмування – це технологія прийшла з формули один. Електродвигун працює, коли ви їдете спокійно, педаль у підлогу – бензиновий. Який з них працює – бачите на дисплеї», – говорить старший менеджер Lexus Етьєн Плас.

Французи не були б французами, якби не вигадали свій шлях. Замість електрики у Citroen гібрид зі стиснутим повітрям.

«Ви їдете, і під капот потрапляє повітря, ми стискаємо його, і воно змушує працювати поршні. Головне – набагато менше викидів у повітря», – каже представник проекту гібриду Citroen Томас д‘Оссі.

Хто ж узагалі не готовий до гібридів, але хоче берегти природу, тому виробники пропонують надзвичайно економні бензинові двигуни, які споживають трохи більше ніж 4 літра бензину на сто кілометрів.



Автор: Андрій Гетьман
Джерело: fakty.ictv.ua


Будинок майбутнього, що сам виробляє електроенергію

Довгий час думки про будинок, який виробляє більше електроенергії, ніж використовує, вважалися лише мрією. Але вже сьогодні звичайна німецька родина з Берліна випробовує такий будинок.
Йорг Вельке не міг собі уявити, що він сам зможе забезпечувати себе електроенергією. Сьогодні це реальність і виглядає скоріше як хобі: хто б з членів його родини не прийшов додому, одразу ж подивиться на чорний сенсорний екран, що знаходиться на стіні в коридорі. Він є серцем будинку. „Це централізована система управління будинком, тут ми можемо ввімкнути світло, підняти чи опустити жалюзі, або ввімкнути опалення“, - пояснює Йорг Вельке, 42-річний історик, що разом зі своєю дружиною Сімоне Віхерс і дітьми Фреєю та Ленцом тестує новий будинок.

Електроенергія власного виробництва

Родина Вельке-Віхерс найбільш вражена сонячною електростанцією на даху, що також контролюється централізовано. Маленька електростанція забезпечує весь будинок електроенергією, нагріває воду і заряджає електромобілі. Перед будинком припарковані два електромобілі та два електробайки. „Це чудове відчуття, коли ти можеш їздити, не забруднюючи довкілля“, - каже Йорг Вельке.

За планом міні-електростанція має виробляти 16.500 кіловат-годин електроенергії на рік. Набагато більше, ніж родина використовує. В старій квартирі вони витрачали 2000 кіловат-годин на рік. Навіть враховуючи заправку електромобілів, вироблена електроенергія залишиться в надлишку, розповідає далі Вельке. „Цією електроенергією заряджається стаціонарний акумулятор“. Велика сіра споруда, що знаходиться в саду, побудована з великої кількості старих автоакумуляторів. Теоретично, цей акумулятор, потужністю 40 кіловат-годин, має забезпечувати весь будинок електроенергією, коли на вулиці темно або в разі неспроможності сонячної електростанції, через погані погодні умови, виробляти енергію. „Це робить нас, певною мірою, незалежними від мережі“, - каже Вельке.

Родина випробувальників: Йорг Вельке, Сімоне Віхерс, Фрея та Ленц

Високотехнологічні енергозберігаючі конструкції

«Так задумано у теорії», - посміхається Йорг Вельке і постукує доброзичливо по кришці домашнього стаціонарного акумулятора в саду. „На практиці акумулятор ще не працює“, визнає Вельке, але його це не дуже турбує: „Це дослідницький проект. Акумулятор робили вперше i за участю різних фірм, що мали збирали його компоненти“.

Той факт, що будинок майбутнього не є повністю досконалим, не становить проблем для 12-річної доньки Фреї та для 8-річного Ленца. В своєму інтернет-блозі вона захоплено пише про свої щоденні купання в нагрітій сонячною енергією воді. Тепер родина використовує енергію набагато вільніше, каже Сімоне Віхерс: „Раніше ми завжди зважували чи й справді потрібно купатися, чи варто набирати ванну повністю, тепер це просто приємне відчуття: лежати у ванній і знати, що вода була нагріта без викидів CO2“.


«Енерговиробляючий» будинок має вигляд чорного квадрату, який було грайливо покладено серед зеленого саду. Футуристична будівля дуже вирізняється посеред комплексів багатоповерхівок. Дизайнерський будинок виблискує своїм великим двоповерховим скляним фасадом, за яким ховається сучасна вітальня-кухня викладена паркетом з натурального дерева. Йорг Вельке та його дружина Сімоне Віхерс перш за все зацікавились будинком через його внутрішнє технічне оснащення. Багато що в будинку регулюється виключно автоматично, це зберігає енергію, каже Йорг Вельке. Датчики руху вмикають світло лише тоді, коли батьки чи діти цього потребують. Таймери задають такт домашнім пристроям, автоматична система вентиляції та спеціальна ізоляція автономно забезпечують гарні кліматичні умови всередині будинку.

Невід'ємною частиною життя родини стали акумулятори - чи йдеться про машини, чи стаціонарний акумулятор, електробайки чи смартфони - все потрібно заряджати. Лише одна річ функціонує без вилки. Перед будинком показує батько Йорг Вельке на місце для паркування електромобілів, під землею знаходиться металева плита: „Це індуктор, а інша, доповнююча його частина, знаходиться в машині“, - пояснює Вельке. Таким чином машина заряджається через повітря, повністю без кабелю та вилки. „Мені не потрібно ні про що думати, машина просто там стоїть припаркована, а зранку, коли мені потрібно їхати, вона знову повністю заряджена.“

Раніше Йорг Вельке називав індукційні зарядні станції технічними дурницями. Та відтоді, як його родина регулярно подорожує на електромобілі околицями Берліна, його думка з цього приводу сильно змінилася. Так, наприклад, в сільських місцевостях здебільшого відсутні кабелі для швидкого зарядження. А на звичайних зарядних станціях зі звичайними розетками потужністю 230 вольт процес зарядження може тривати до дев'яти годин. Тому й не дивує, що в родині Вельке-Віхерс питання „чи є в тебе розетка?“ стало свого роду крилатим висловом.

Багато несподіванок

Але використання електромобілів в повсякденному житті, навіть при повністю заряджених акумуляторах, сповнене несподіванок, каже Йорг Вельке і розповідає про їхню останню подорож до Ліхена, що знаходиться за 100 кілометрів на північ від Берліна. „Найбільш захоплюючим під час цієї подорожі було те, що показники індикатора потужності знизились набагато швидше, ніж це мало б бути, зважаючи на подолану відстань“. Виною всьому було кріплення для велосипедів на даху машини, що через підвищений опір повітря зумовлювало сповільнення електромобіля і, відповідно, додаткові витрати енергії. Можливо, це не останній сюрприз, який чекає на родину Вельке-Віхерс протягом 15-місячного тестування будинку майбутнього.

Джерело: dw.de

Екологічніше виробництво цементу - німецький приклад

Виробництво цементу потребує багато енергії та спричиняє чимало викидів СО2 - 4 відсотки від глобального обсягу викидів. Нові технології дозволяють виробляти цемент значно екологічніше.

Виробництво цементу – великий бізнес. Така сировина, як вапняк розігрівається у спеціальних печах до температури 1500 градусів за Цельсієм. Температура викидів на виході з печі становить близько тисячі градусів. Частково ці високі температури використовують для сушіння та первинного нагрівання сировини. Однак близько двох третин енергії часто просто втрачається.

Баварський Portland–Zementwerk у Родорфі став значно більш енергоефективним та екологічним. Від червня 2012 року залишкове тепло крутить турбіну, що виробляє електроенергію.

Гельмут Ляйбінґер, технолог Portland-Zementwerk

Тестова фаза пройшла успішно, тішться Гельмут Ляйбінґер, технолог Portland-Zementwerk у Родорфі. «Ми виробляємо від п'яти до шести мегават електроенергії». Це відповідає споживанню електроенергії у більш ніж 16 тисячах домогосподарств або 30-и відсоткам потреби в електроенергії цементного заводу. У такий спосіб завод у Родорфі може заощаджувати близько 31500 тонн викидів СО2 на рік.

Низка переваг

Але йдеться не лише про це. Цементний завод також заощаджує воду. У минулому підприємству було потрібно щогодини приблизно 30 кубометрів води, тобто фактично цілий басейн, щоб охолоджувати розігріті до температури 430 градусів викиди. Завдяки новій технології одержання струму тепер потрібно лише 35 кубометрів води у замкненій системі.


«Це зразок для інших цементних заводів і в Німеччині, і в Європі», - вважає Беттіна Рехенберґ з федерального відомства з питань довкілля. Водночас вона додає, що цю модель не завжди можна з точністю один до одного перенести на інші заводи. Адже кожне підприємство має власні особливості, технологічні процеси теж мають відмінності. Також важливо, наскільки волога сировина, додає Фолькер Геніґ, керівник дослідницького інститутут цементної індустрії в Дюссельдорфі. Так, приміром, сировина в Родррфі містить близько 5 відсотків води. Інші цементні заводи використовують матеріали з вищим показником вологості. «У проміжку між десятьма відсотками вологості або й більше потрібно всю теплоту резервувати для сушіння», - пояснює Геніґ. Тобто для виробництва електроенергії у такому разі тепла не залишається.

Інвестиції і ще раз інвестиції

Перехід на нові технології вимагає солідних інвестицій. Portland–Zementwerk вклав у процес виробництва струму з надлишкового тепла близько 31 мільйона євро. Ці інвестиції окупляться приблизно за 10-12 років, вважає технолог Ляйбінґер.

Ідея цілеспрямованого використання тепла відпрацьованих газів не нова. І Німеччина у цій сфері так само, як і решта Європи, перебуває лише на стадії розвитку. Натомість зовсім по-іншому там, де електроенергія коштує значно дорожче, наприклад, в Японії. Або там, де забезпечення електроенергією не є стабільним, наприклад, в Китаї. 500 цементних заводів у цих двох країнах вже нині застосовують ці технології.

Джерело: dw.de

Міні-фабрика по виробництву сонячних панелей

Сонце є одним з найдоступніших та найпотужніших джерел для вироблення електроенергії, ось тільки величезні сонячні панелі зазвичай призначаються для встановлення на дахах або в пустелях як частина електростанції та зовсім не пристосовані для використання «вдома». Так, існують різні мікропанелі, але вони дуже дорогі і непопулярні, тому що люди просто не розуміють, для чого вони потрібні.

Винахідники Шон Фрейн та Алекс Горнштейн мріяли про створення маленької і доступної сонячної панелі, яку можна встановити де завгодно. Але для початку вони хотіли зрозуміти, чому вироблені зараз мікропанелі такі дорогі і крихкі. Вони вирушили в країни що розвиваються і дізналися, що маленькі панелі виробляються не на високотехнологічних заводах, а збираються вручну з неякісних дешевих матеріалів у Китаї, Індії та Бангладеші. Тому вони розвалюються через 2 роки і так дорого коштують.

Тоді Шон і Алекс створили прототип більш досконалого пристрою з виробництва мікропанелей, Solar Pocket Factory, яка, взагалі-то, не така вже й кишенькова, але може поміститися у валізу. Ця міні-фабрика робить одну якісну мікропанель за 15 секунд і містить всі потрібні складові для обробки кремнієвих пластин і ламінованого скла, потрібних для створення сонячних панелей. За підрахунками, пристрій на 30% скоротить собівартість мікропанелі, а також вони будуть значно якісніші і послужать 5 разів довше.

Цей пристрій можна розмістити на заводі або навіть у себе вдома, але метою винахідників є вийти на великий ринок. Для початку друзі розмістили свій проект на сайті Kickstarter і успішно зібрали на нього 77 504 $, і тепер вже тільки від них залежить, як вони розвинуть свою прекрасну ідею.



Джерело: thinkgreen.ru

ЄБРР дасть гроші на будівництво в Україні електростанцій на біогазі, сонці і воді

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) планує до кінця 2012 року прийняти рішення про виділення кредитних коштів на реалізацію трьох українських проектів у сфері альтернативної енергетики, а на початку 2013-го — на реалізацію ще чотирьох.

Про це повідомив старший менеджер департаменту енергоефективності та зміни клімату ЄБРР Сергій Масліченко в ході Міжнародного форуму з відновлюваної енергетики та енергоефективності REF-2012, який проходить в Києві 16-17жовтня.

«Ми розробляємо три проекти, які плануємо підписати найближчим часом: один проект щодо біогазу, проект щодо гідроелектростанцій, який сподіваємося затвердити до кінця цього місяця або на початку наступного. Також на завершальній стадії — переговори стосовно будівництва сонячних електростанцій. Можливо, встигнемо до кінця року, в крайньому випадку, підпишемо цей проект на початку наступного року», — сказав він.

Масліченко уточнив, що мова йде про фінансування будівництва біогазової електростанції потужністю 2,8 МВт (компанія «Еко-Прод», Донецька обл. - ред.), двох малих гідроелектостанцій потужністю 1,5 МВт (Івано-Франківська обл. - ред.) і двох сонячних електростанцій потужністю 7,5 МВт.

Окрім того, повідомив він, на початку 2013 року ЄБРР планує затвердити виділення кредитних коштів на реалізацію трьох проектів з будівництва фотоелектричних станцій та одного — з будівництва енергоустановки на біомасі.

Як зазначив Масліченко, більшість проектів з альтернативної енергетики, направлених в ЄБРР на розгляд, — від українських компаній.

Як повідомлялося, ЄБРР у 2012 році вирішив виділити €13,3 млн євро компанії «Еко-Оптіма» на будівництво вітроелектростанції потужністю 12,5 МВт у Старосамбірському районі Львівської області і €5,7 млн євро компанії Rengy Development на будівництво сонячної електростанції у Вінницькій області.

Джерело: news.dt.ua

В Берліні відбулась виставка “екотехнологій”

В Берліні відбулась виставка, присвячена новітнім технологіям, які не шкодять довкіллю. Ірландська компанія Micropro представила свій так званий “екологічний” комп’ютер. 


Ще одна актуальна розробка - проект Intel Spectrum. Автори проекту пропонують пришвидшити обмін даними між смартфонами, встановивши додаткові мікроантени.

Ще одна новинка зі сфери енергозаощадження - система IT2. До її складу входять кількадесят сенсорів, розкиданих по всьому офісу. Ці мікрочіпи фіксують та аналізують енергозатрати, і якщо є можливість зекономити, подають системі сигнал.

Цьогоріч виставку відвідали майже півтисячі фахівців з 39 країн. Щорічний захід - уже четвертий за рахунком, на п’ятий, ювілейний, організатори готують особливу програму.

Джерело: 24tv.ua