ЧИ БУТИ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯМ НА РЕЙНІ?
Поки наше громадянське суспільство без
суттєвих позитивних зрушень намагається боротись проти утопічної ідеї будівництва
6 (!) нових гідроелектростанцій на верхньому Дністрі, основна зацікавлена особа
– партнерське акціонерне товариство (ПАТ) «Укргідроенерго» (гендиректор
І.Г.Сирота) - намагається
форсувати процес і вже оголосило тендер на проведення досліджень і розробку
техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва стартовою вартістю 150 млн.
гривен бюджетних коштів. Проти цього вже виступили обласні ради
Івано-Франківської та Тернопільської областей, а міністр екології України пан
Остап Семерак, нещодавно перебуваючи на Буковині, з болем у серці поскаржився
на те, що уряд, членом якого він є, прийняв Програму розвитку енергетики
України на період до 2030 року без участі Міністерства екології та природних
ресурсів.
Громадська рада при управлінні екології
Чернівецької облдержадміністрації, яку я представляю, з розумінням підійшла до
розгляду цієї непростої і системної проблеми, і, будучи щиро патріотичною,
вирішила не обмовляти поважну організацію, якою є ПАТ «Укргідроенерго», що
вдень і вночі неухильно дбає про енергетичну незалежність України, і не ганьбити
честь і добре ім’я нашої держави у очах світової спільноти, особливо у
очікуванні чергових фінансових траншів та намагань влізти до ЄС.
Ну, не все ж так погано і безнадійно. Хоча
проблеми одні й ті ж, але все пізнається у порівнянні. А як там у наших
європейських сусідів?
Нещодавно світову екологічну громадськість
просто шокувала новина з Німеччини, де уряд Ангели Меркель, дбаючи про
енергетичну незалежність держави, особливо у світлі нафто-газового шантажу путинської
Росії, прийняв Програму розвитку енергетики на період до 2030 року. Швидко наростити
м’язи енергетичної міці Бундесреспубліки планується перед усім за рахунок будівництва
потужної гідроелектростанції на Центральному Рейні. Вона педантично відповідає
всім суворим вимогам ЄС щодо пріоритетного використання відновлювальних
природних ресурсів. А при їх злісному невиконанні законослухняна й богобоязлива
Німеччина отримає жорсткі економічні санкції від Греції та інших партнерів по
спілці.
В місці прориву Рейном валу низькогірних
лісових масивів Зонвальд (Soonwald) та Таунус (Taunus) глибина знаменитої Рейнської долини (нижче міст Майнц – Вісбаден) сягає 300 метрів , що з
інженерної точки зору є напрочуд чудовим, а ширина звужується до якихось
технічно мізерних 500 – 800
метрів . Тож, ГЕС збільшить виробництво електроенергії на
життєво важливі й вирішальні 0.5% від існуючого нині об’єму електрогенерування.
Проштовхувати цю ідею у життя доручено Партнерському Акціонерному Товариству
«ДойчеГідроЕнерго» (Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch
Wasserkraft» як фактичному господарю всіх інших гідроелектростанцій
країни.
Як у кожній поважній Європейській країні, Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» почало з
піару і морального виховання населення. Незаперечними аргументами на користь
справи були ствердження, що:
-
велика кількість місцевого населення, яке проживає у цій економічно депресивній
зоні, отримає робочі місця;
- місцеве населення буде отримувати дешеву
електроенергію, що дозволить зменшити комунальний прес на кишеню кожного, бо
німецька ощадливість є взірцем для інших;
- збільшаться рекреаційні потужності
регіону і все узбережжя вкриється кемпінгами та туристичними базами, водне
плесо німецького внутрішнього моря довжиною 300 і шириною 50 км заповнять круїзні
теплоходи, а німцям не доведеться щорічно ламати голову над тим, де дешево і
економно провести літні вакації;
- з’явиться гарна переправа через широкий Рейн і всі зможуть
безперешкодно і цілком безплатно ходити туди-сюди греблею;
- водосховище відіграє протипаводкову
функцію;
- будівництво здійснюватиметься за кошти
недержавних інвесторів;
- у сусідніх Австрії, Швейцарії, Норвегії,
Швеції більшість електроенергії виробляється саме гідроелектростанціями, тому трохи
тупуватим й жирним німецьким бауерам та бюргерам варто наслідувати прогресивний
досвід використання відновлювальних джерел енергії, а не безперестанно дудлити
пиво.
Такі залізні аргументи несвідома, а тому
невгамовна і абсолютно безвідповідальна за свій галас зелена частина німецької
популяції парирувала наступними малограмотними і звичайно ж популістськими доводами,
що не витримують жодної серйозної критики. Відомий у Рейнській області еколог Dr.W.Kuchen озвучив їх:
- затопиться велика кількість сіл і
містечок, зокрема Майнц, Вісбаден, Франкфурт на Майні, Дармштадт, Мангейм,
Людвігсхафен, Гайдельберг, Карлсруе та зо дві сотні менших містечок й купа сіл
з їх заводами, концернами та міжнародними аеродромами; доведеться перебудувати
всю дорожню та залізничну мережу, переселити більше 20 мільйонів потенційних
набувачів електричних вигод, і, питається, куди у щільно заселеній і
індустріальній країні?
- робочі місця з’являться максимум для
однієї тисячі висококваліфікованого технічного персоналу, а як і де
забезпечаться робочі місця для отієї армії примусово виселених і некомпетентних
у ампер-вольтах переселенців?
- дешева електроенергія пролетить мимо суперекономних
споживачів, як фанера над столицею сусідньої держави, бо окремих електромереж
ніхто будувати не збиратиметься, і взагалі – електрогенерування є справою
комерційною;
- переправа з’явиться лише одна, а
скільки доведеться демонтувати існуючих
і набудувати нових мостів у складних геологічних та гідрологічних умовах?
- кому буде потрібна така рекреація на
великій і широкій водоймі, коли всі можливі береги давно освоєні, приватизовані
і непідступні, днище замулюватиметься, а вода на великих мілководдях
відповідатиме суті відомої німецької говірки: Sстояча вода смердить;
- протипаводкова функція у рази
перебільшена і притягнута за хвіст та свинячі вуха, бо усі збитки високі води
наносять у верхів’ях Рейну, а абсолютно плоска Голландія нижче за течією ще
ніколи від паводків не страждала, натомість терористична загроза цілісності
греблі не даватиме спокою по причині можливого виникнення рукотворного цунамі;
- шанована енергетична фірма не настільки
бідна, щоб жебрати гроші на будівництво з федерального бюджету, а ті 150
Євромільйонів на розробку ТЕО є лише маленькою компенсацією держави в разі
невдачі або форс-мажорних обставин, тобто страховий бонус і приманка для фірми;
- що дозволено сусіднім Австрії та
Швейцарії з їх набридливими Альпами та ущелинами, то не дозволено більш
рівнинній, а тому густо заселеній Німеччині; до того ж у цих альпійських
республіках починають чухатись від результатів того, що вже там наробили з
оцими греблями, палко не радять наслідувати чужі помилки та рекомендують уважно
приглядатись до нової набираючої сили світової тенденції і широкої кампанії під
бучним девізом «Греблі – геть!».
- І взагалі, Рейн з його містами, замками,
фортецями, архітектурними та культурними пам’ятками, скелею Лорелеї,
виноградниками та логістичним Рислінгом – історична німецька ріка, оспівана у
національному епосі і, зокрема, у відомій патріотичній пісні «Wacht am Rhein»
(Вахта на Рейні), що об’єднала всі козявочні мікроскопічні німецькі князівства
у величний Другий Райх.
Агов! – сказали й небайдужі зелені колеги
з Франції. Французька громадськість висловила велику занепокоєність з приводу
цих намірів, оскільки в разі будівництва буде затоплена вся долина Рейну й на
лівому французькому березі разом із Страсбургом, де засідає міжнародний суд з
прав людини. А права людини завжди повинні бути, за вашими ж словами, ṻber
alles. Офіційний Париж, заклопотаний передвиборними баталіями, поки що
відмовився озвучувати свою позицію.
Herr Johann Sirottman – генеральний директор Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch
Wasserkraft» - з
властивою йому ввічливістю проінформував, що справа - на першому місці, балачки
– на другому; а плідні контакти з громадськістю
стануть можливими лише після закінчення будівництва греблі, коли настане час і
можливості для обговорення екологічних проблем і пошуку шляхів їх вирішення. Пізніше
під тиском електорату і екологів він змінив свою позицію і запевнив, що будівництво комплексу буде можливим лише
після проведення відповідних наукових досліджень і отримання експертних висновків
від авторитетних установ. Для попередження конфлікту інтересів будуть запрошені
незалежні іноземні, у першу чергу українські спеціалісти з Buchenland (Буковини), які краще за місцевих німецьких
розуміються у такого роду рейнських справах.
На що ощадливі громадські експерти з
науковими ступенями відповіли: нема сенсу витрачати 150 млн. Євро на будь-які
наукові дослідження, якщо вже є негативні і наочні результати функціонування
існуючих ГЕС на Верхньому Дунаї. Помилки не треба тиражувати! Нерозумно науково доводити, наприклад, що
сила гравітації з прискоренням 9.8 м/сек на лівому березі Рейну відрізняється
від такої на правому, і що вода потече вниз по руслу, а не навпаки, навіть всупереч
керівних директив і бажання фрау Канцлерки. Ці гроші можна і варто з більшим
ефектом спрямувати до тієї ж бідолашної України на вирішення її екологічних
проблем, але під копіткий контроль німецьких чиновників, рівень відкату яким
незрівнянно менший.
Німецька громадськість, зокрема й
екологічно підкована, наполегливо домагається від влади в цьому та у всіх інших
питаннях дотримуватись цивілізаційних норм співіснування, несамовито волаючи
фразою відомого кайзерівського канцлера Бісмарка: «Всі ми — народ, і уряд – також».
Свою особисту думку виказав й колишній
міністр закордонних справ Німеччини (1998 – 2005 р.р.) від партії зелених Йошка
Фішер. На зустрічі він поскаржився на властиве
німецьким чиновникам нехлюйство та безвідповідальність, і що федеральний уряд
Німеччини прийняв загальнонімецьку програму розвитку енергетики без його
особистої участі і взагалі без повідомлення Міністерства екології, що є досі
небаченим бюрократичним свавіллям. У повному розпачі він процитував нещасливого
своєю країною Бісмарка, що «З поганими законами
і хорошими чиновниками цілком можна правити державою. Але якщо чиновники
погані, не допоможуть і найкращі закони».
Нещодавно Gemeinsame
Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» запустило
у світ яскравий комікс-буклет, де кольоровими малюнками намагається втовкти в
голови несвідомих енергетичну істину. Ах, як сказав невідомий депутат рейхстагу
ще у 1877 році, Es wird niemals so viel gelogen wie vor der Wahl, während des Krieges und nach der Jagd - Ніколи стільки не брешуть, як під час
війни, після полювання і до виборів. В даному випадку так яскраво і енергетично.
Злі язики стверджують, що кваліфікувати дії Бундесуряду,
земельного уряду та керівників Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch
Wasserkraft» можна як готування до злочину, відповідно до певної статті
Федерального закону Німеччини. Вона дуже нагадує частину другу статті 252 Кримінального
Кодексу України «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону
держави, та об'єктів природно-заповідного фонду: Умисне знищення або
пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного
фонду вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це
спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки".
А вже зовсім цинічні злостивці та жовта
преса неполіткоректно і абсолютно непатріотично проглядають у цій схемі корупційні
дії. Мовляв, навіть якщо експерти з провідних профільних інститутів та
університетів Гайдельбергу, Берліну, Дрездену, Гьоттингену та Чернівців дадуть
негативні висновки, що є цілком прогнозованим, то отримають лише пару кісток
від отієї жирної гуски, а решту, за споконвічною німецькою традицією, чиновники
роздеребанять і порозпихають по офшорах.
Gott! halten Sie Deutschland! Боже, збережи Німеччину від таких енергетиків і їх прісних!
Віталій Коржик, еколог, кандидат географічних наук.
Обласна газета «Версії» №17 від 27.04 – 03.05.2017р. Фейлетонні.
