#ukrpryroda
Показ дописів із міткою переробка. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою переробка. Показати всі дописи

В Україні з літа заборонять кульки та пластик

Це передбачено відповідним законопроектом. У Верховну Раду України внесений законопроект № 2353 про обмеження використання з 1 липня полімерних пакетів і упаковок тривалого розщеплення. Законопроект передбачає заборону на виробництво, імпорт, використання, а також поширення полімерних пакетів об'ємом менше 35 літрів і товщиною менше 0,025 мм. Крім того, заборона буде діяти і на упаковки, які складаються з картону, паперу і екструзійної полімерної плівки або парафіну. Більш жорсткі правила використання кульків та пластикових упаковок пропонується встановити для підприємств у сфері продовольчого рітейлу та громадського харчування. Для них використання полімерних пакетів може бути повністю заборонено.

Як пояснив свою ініціативу автор законопроекту народний депутат Ігор Циркін (ПР) жорсткість використання полімерних матеріалів продиктовано турботою про довкілля. «В Україні на людину щороку припадає більше 500 викинутих поліетиленових пакетів. Вони використовуються протягом 20 хвилин, перш ніж їх викинуть, а розкладаються більше 100 років», — йдеться в пояснювальній записці до документа. Замість полімерів тривалого розщеплення пропонується використовувати бистроразлагаемие біологічні полімерні пакети і упаковку.

Джерело: vkurse.ua

Дослідники шукають шляхи захисту довкілля від видобутку нафти з пісків

Нафтопереробні заводи в Канаді з’явилися, наче гриби після дощу. Компанії будь-що стараються нарощувати видобуток. Натомість питання чистого довкілля, на жаль, стало другорядним.
Оптимізація та очищення процесу переробки нафтоносних пісків - завдання, над яким працює група науковців з Альбертського університету.

Нафтовий басейн у провінції Альберта на заході Канади, без сумніву, - одне з найбільш токсичних місць на планеті. Ці паруючі озера - це осадові відходи, побічний продукт видобутку нафти з нафтоносних пісків. Усі розуміють, що колись це токсичне вариво доведеться звідси забрати, але як це зробити - ніхто не скаже напевно.



Джерело: 24tv.ua

Щорічно на Львівщині на сміттєзвалище викидають до 15 кг ртуті

На Львівщині облаштують устаткування для знешкодження ртутних ламп. Придбання такого устаткування стане «пілотажним» не тільки у львівській області, але і у всій Україні. Про це сьогодні під час прес-конференції повідомила Алла Войціховська, заступник координатора проекту ГО «Екологічні ініціативи», інформує кореспондент «Погляду».
Уже цього місяця стартує спільний проект департаменту містобудування ЛМР, ГО «Екологічні ініціативи» та Люблінського муніципалітету під назвою «Створення муніципальної системи поводження із відходами побутового електронного та електричного устаткування у місті Львові із використанням досвіду міста Любліна».

Втім, таке устаткування з’явиться у Львові щонайменше через два роки.

«Ми багато чого навчились у Люблінського воєводства, - зауважила Алла Войціховська. – Саме Люблін став піонером із утилізації пестицидів та відходів побутового електронного та електричного устаткування».

У той час, коли у Польщі система збору та утилізації відходів працює уже понад 15 років, в Україні немає підприємств, які б забезпечували виконання муніципальної програми поводження із відходами електричного та електронного устаткування. 
«Ідея проекту поводження із побутовими відходами з’явилась два роки тому. 

На Львівщині не було раніше статистики, яка б дала змогу підрахувати кількість ламп, що потрапляють на сміттєзвалище. Але ми розрахували кількість сімей і приблизно встановили, скільки може викинути лампочок із вмістом ртуті одна сім’я. Отримали результати, що загалом в рік на сміттєзвалище відходить від 5 до 15 кг ртуті, а це страшна шкода, як для довкілля, так і для здоров’я людей», - зазначила Оксана Війтик, головний спеціаліст відділу екології ЛМР та координатор проекту.

Оскільки проект пройшов складну двоетапну процедуру відбору, і був профінансований Європейським союзом у розмірі 1 202 тисячі євро, устаткування, яке б розділяло у лампочках скло від патрону, при цьому хімічно зв’язуючи ртуть, з’явиться у Львові у другій половині 2014-го року. 

На придбання та встановлення такого устаткування передбачено 700 тисяч євро. Інші кошти буде залучено на придбання мікроавтобусів для збору відходів, а також на співробітництво з Польщею, і відповідно, - на інформаційно-освітню кампанію для населення із висвітлення питань поводження з відходами побутової техніки.

Джерело: pohlyad.com

Китайське Гуачжу: Е-звалище номер один на планеті

Щорічно у світі виробляється 50 млн. тонн "електронного сміття" - старі комп'ютери, телефони, факси, принтери, і т.п. 70% цих відходів надходять до наймасштабнішого звалища в світі - до китайського містечка Гуачжу в провінції Гуандун. Гуачжу не рідко називають - найбруднішим містом на Землі. Наприклад, ГДК по свинцю тут перевищено в 370 разів.

Переробку небезпечних, "Електронних відходів" регулює "Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням" від 1989 року. В Європейському Союзі діє акт Waste Electrical and Electronic Equipment Directive, який диктує норми по збору і переробці всіх типів електроніки. У США діють як федеральні, так і локальні закони про контроль обороту e-waste. Крім того, в ЄС переробку Е-сміття регулює акт RoHS (Restriction of Hazardous Substances). Цей акт складений так, що практично робить неможливим переробку старої електроніки - фактично на фабриках, що переробляють сміття, не можна зберігати свинець, ртуть, кадмій, шестивалентний хром, полібромовані біфеніли і полібромовані дифеніли. Тому і європейцям, і американцям дешевше відправити "електронне сміття" в країни Третього світу, а не вкладати мільярди доларів в безпечні екологічні заводи.



Тільки один приклад. США - є світовим лідером по кількості споживання електроніки, тут діють лише 3 заводи з переробки "електронного сміття", потужність найбільшого з них - всього 70 тисяч тонн.

70% таких відходів вивозиться в Китай (тобто близько 35 млн. тонн), ще 20% припадає на декілька країн Африки (Нігерія, Гана), решта - на Бразилію, Індію та ще низку країн.


У самому Китаї 80% "електронного сміття" припадає лише на одне місто - Гуачжу, розташоване у південній провінції Гуандун.




Тутешнє звалище займає 52 квадратних кілометри, та ще близько 15 кв. км - в 4-х навколишніх селах. На цих звалищах працює 300 тисяч осіб.




90% працівників розбирають комп'ютери, принтери, телевізори тощо прямо голими руками. Основний метод виділення тих чи інших металів і компонентів - просте обпалення електроніки. Як правило, кожен день на сміттєзвалищі горить близько 100 великих багать. Потім вже сортуються "випалені" мідь, свинець, і т.п. Сплави, які містять дорогоцінні метали (срібло та золото), йдуть далі на очищення в примітивні лабораторії. Як приклад, кислотні ванни для очищення мікросхем знаходяться прямо на березі річки Ліанжань, а цей їдкий розчин потім зливається в саму річку.





Загалом, переробка старого комп'ютера, архітектури 486, приносить до 20 доларів доходу. Однак працівники отримують дріб'язок  Як правило, їх зарплата становить 3-6 доларів на день, при 10-12 годинному робочому дні та 6-денному робочому тижні.



80% працівників Е-звалища страждають від неврологічних, легеневих або шкірних захворювань. Свинцю в крові дітей Гуачжу міститься на 88% більше норми. По вмісту свинцю і міді в грунтах ГДК перевищено в 370 і 115 разів відповідно. По діоксину перевищення ГДК - у 130 разів. Вода в радіусі 60 км від Гуачжу непридатна для пиття, і її доводиться завозити в місто в автоцистернах.




У грошовому вимірі, бізнесмени Гуачжу заробляють на Е-смітті близько 3 млрд. доларів на рік.

Джерело: ttolk.ru та china-pix.com

В Швеції дефіцит сміття

Швеція є однією з небагатьох країн, де для опалення численної кількості житлових будинків використовуються відходи, які спалюються і зараз у країни актуальною є незвичайна проблема - дефіцит цих самих відходів. Шведські звалища повністю спорожніли, а сміттєві ресурси вичерпані.Здавалося б - прекрасний стан речей - аж ні! Тепер ця північна скандинавська країна просить допомоги у своїх сусідів, імпортуючи сміття, в більшою мірою, з Норвегії. Країна опинилася в настільки жалюгідній ситуації, що владі щорічно доводиться закуповувати близько 800 000 тонн відходів.

Програма переробки відходів почалася ще в сорокових роках минулого століття, з тих пір Швеція досягла значних успіхів в спалюванні сміття, навіть, можна сказати, занадто - зараз на звалищах залишилося близько 4-х відсотків усіх відходів країни. Щороку Швеція спрямовує на різні потреби, найчастіше на опалення, близько 2 млн. тонн сміття, завдяки чому тепло відчувають жителі 800 000 шведських будинків, а 250 тисяч будинків таким чином отримують електрику. Але, як бачимо, такої кількості сміття країні не вистачає.

З метою вирішення такої незвичайної проблеми керівництво Швеції підписало ряд домовленостей з Норвегією, у якої буде забиратися частина відходів, які забезпечать Швецію теплом і електрикою, а значить затишком і комфортом. Що стосується попелу, який є кінцевим продуктом процесу спалювання та містить, до слова, незліченну кількість токсичних речовин, то він у підсумку повертається назад до Норвегії, а все тому що, країна не може дозволити собі спалювати відходи, на відміну від їх експортування.

На разі влада Швеції налагоджує контакти з Італією, Болгарією, Румунією, країнами Прибалтики, які багаті на звалища, з приводу транспортування відходів.

Як Швеція «дійшла» до цього? 

Швеція, як і багато країн Європейського Союзу, ділить сміттєві відходи за категоріями. Цьому вчать дітей ще у дитячих садках, за порушення цього правила встановлені пристойні штрафи. Відходи сортують по контейнерах: паперове сміття, старі батарейки і лампочки, кольорове і біле скло, алюмінієві банки, садові відходи та опале листя. Поширюється дане правило і на більш габаритне сміття, для якого по країні працюють спеціальні пункти прийому: для старих меблів, будівельних матеріалів, побутової техніки. Громадяни зобов'язані привозити його самостійно, здаючи безкоштовно. Один подібний пункт функціонує на 10-15 тисяч мешканців, загальна кількість їх сягає 700 по всій Швеції.


Столиця Швеції Стокгольм забезпечується енергопостачанням практично повністю за рахунок сміття. Відходи поділяють на різні частини, одна з яких йде на вторсировину, одна - на виробництво біогазу або переробляється під час спалювання в електрику або тепло. Подача електрики і тепла в Стокгольмі на 45 відсотків забезпечена саме переробкою відходів, а, якщо говорити про масштаби країни, то його частка в енергозабезпеченні досягає 20 відсотків. Завдяки даній програмі шведська столиця стала однією з найчистіших і зелених столиць світу, не зважаючи на розташування п'яти станцій по збору сміття, а також заводу по його спаленню.


Варто відзначити, що переробка сміття - задоволення не з дешевих і на досягнення сьогоднішніх результатів країні знадобилося дуже багато часу, однак шведи не шкодують грошей на вирішення проблем навколишнього середовища, йдуть на все лише б поліпшити якість і життя і подбати про екологію.

За один рік, як підрахували експерти, людина виробляє 3000 кг сміття, а тільки після виготовлення одного мобільного телефону залишається близько 75 кілограм відходів, а значить цей ресурс буде в наявності завжди. На сьогодні цей проект мало популярний у світі, а багато країн з великим задоволення продають Швеції свої відходи. В їх число входять Норвегія, Німеччина , Об'єднане британське королівство.

Говорячи про ситуацію в відходами в країнах СНД, які, на жаль, завалені звалищами, шведи дуже оптимістичні, стверджуючи, що подібні «зелені» проекти реально реалізувати в будь-якому куточку світу, хоча для нас вони поки що є нездійсненною ілюзією зважаючи на відсутність належної мотивації, доводитися сподіватися тільки на свідомість громадян.

Джерело: profi-forex.org

У Мексиці будинки зі сміття продають за $5 тисяч за 32 квадратних метри

Казково низька ціна пояснюється відмовою від традиційних матеріалів, цегли, цементу чи дерева. Основа будівництва – відходи. Один будинок – три тонни непотребу. Переважно пластику. Його в Мексиці досі викидали на смітники, нині компанія-виробник прагне прищепити мексиканцям екологічне мислення.

«У нас люди просто не думають, що робити з відходами. Їх позбулися і все. І вдаємо, ніби цього сміття немає. Але воно є. займає величезні площі і шкодить довкіллю. Ми показуємо всім, що відходи – цінна сировина», - каже комерційний директор компанії-виробника Рамон Еспіноза.


Пластикові пляшки подрібнюють і пресують. З цього матеріалу роблять дах і стіни, їх поміщають у металічні конструкції. Для ізоляції приміщення беруть використані шини.

«Завдяки нашій технології досить легкий пластик стає міцним. Ми даємо гарантію, 100 років на наші стіни, паркани та меблі», - каже генеральний директор компанії-виробника Рікардо Рівьєра.

Родина може купувати окремо стіни і створювати свій будинок, немов у конструкторі. Окрім цього, зовсім недорого придбати паркан, лавку та навіть будку для собаки. Для бідняків Мексики – це чи не єдина можливість переїхати із саморобних халуп.

























Джерело: fakty.ictv.ua

Пляшки для рідкого мила з тихоокеанського сміття

Багато хто чув, що в північній частині Тихого океану вже роками розростається так звана Велика тихоокеанська сміттєва пляма . Це цілий континент зі сміття, переважно - пластика. Американська компанія «Method» вирішила зробити свій невеликий, але все ж внесок у роботу з переробки сміття - відходи з сміттєвого континенту будуть використовуватися для виготовлення упаковок для рідкого мила. 


Концепція товарів «Method» тяжіє до очищення, а також до сучасного дизайну, тому вся продукція компанії випускається в досить оригінальному пакуванні. Але привернути увагу громадськості до своєї продукції  вдалося завдяки новій зухвалій ініціативі - компанія хоче хоча б трохи зменшити обсяг сміттєвої плями біля берегів Гаваїв. 

Для того, щоб зібрати пластик на виробництво нових пляшок для рідкого мила, було вирішено просто очистити одну з ліній узбережжя в Національному заповіднику Джеймса Кемпбелла на гавайському острові Оаху. Сміття збирають прямо на ходу пливучого корабля.

Пластик, який був зібраний, буде використаний для виготовлення упаковок нового рідкого мила, яке збираються випустити в листопаді. Він складе 10% від загальної маси пакування, решта пластик - теж перероблений, тільки не зі Тихого океану.

Звичайно, такими зусиллями подолати проблему Великої сміттєвої плями неможливо. Але якщо вдасться налагодити масове виробництво упаковок з тихоокеанського сміття, буде зроблено великий крок на шляху до вирішення екологічної проблеми.

Джерело: thinkgreen.ru