#ukrpryroda

Україна – велика країна!

Проявляється наша власна національна ідея - ВОЛЯ!

Україна – велика країна! Велика своїми мислителями, своїми воїнами, хліборобами, винахідниками, шахтарями, металургами, будівельниками, інженерами, самовідданими фахівцями у всіх сферах людського життя.

Тільки народи, яких любить і береже Бог, мають такі великі ріки, як Дніпро, теплі моря, мальовничі гори, степи, родючі землі, дуби-патріархи, усі можливі природні багатства. Бо у таких народів є своя місія на Землі, навіть якщо вони про це до певного часу не знають.

І скрізь на Планеті, де живуть українці, держави прогресують. Тільки в Україні чомусь ми ніяк не могли утвердити свою державу.

Також небагато є в світі країн, які мають свого Пророка. Наш Шевченко ще 200 років тому передрік долю України «в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій…». Бачив Тарас, що ми будемо в сім’ї вольних європейських народів.

Тепер крізь вікові нашарування трагічної і водночас звитяжної історії у нас нарешті проявляється наша власна національна ідея – Воля! 

За цю ідею під кулі снайперів героїчно йшла Небесна сотня. За цю ідею нині йдуть під кулі задурених чужинців нащадки вільних запорізьких козаків. За цю ідею люди віддають останнє, матері крізь сльози гордяться синами, що стають небесними оберегами рідної землі, свого народу. 

Ця ідея уже давно звучить у нашому величному Гімні, тільки тепер ми почали разом його співати і раптом почули слова про Волю, яка «ще не вмерла». 

Хіба хтось може вирвати у такого народу його душу, забрати волю? 

Воля дає життєві сили, відкриває енергію творчості, визначає долю. 

Тепер, коли ми нарешті й відчули Волю, нам належить збудувати омріяну у віках власну державу – вільну, заможну, справедливу, рівну між рівних. Збудувати за наших предків, для себе, для наших нащадків.

І Україна, як велика країна, стане великою модерною державою «в сім’ї вольній, новій»!

Василь Шевчук
14 серпня 2014 р.

19 предметів, які не варто викидати у сміття

Коли щось виходить з ладу або просто стає непотрібним, ми з готовністю викидаємо це у відро для сміття. Але багато хто з нас не усвідомлює, що деяка частина цих предметів відноситься до категорії "небезпечні побутові відходи", а це означає, що просто викидати їх ризиковано. А ще є предмети, які начебто можна переробити, але ви не впевнені, як саме, і вони теж опиняються в смітнику. Але якщо ви готові дбати про довкілля та розумно ставитися до своїх побутових відходів, то ось вам список з 19-ти предметів, які не варто просто викидати у відро для сміття, та інструкція, як з цим сміттям поводитися.

1. Батарейки


В батарейках - навіть у використаних - повно шкідливих хімікатів, які можуть попасти до ґрунтових вод та призвести до серйозних проблем з навколишнім середовищем і здоров'ям. Віднесіть розряджені акумуляторні батарейки до найближчого пункту прийому. А якщо батарейки лужні? Тоді краще відправити їх до найближчого звалища небезпечних побутових відходів.

2. Лампочки

Галогенні лампочки та лампи розжарювання можна переробити, але вони вважаються нетоксичними, так що їх можна викидати у відро для сміття. Головне, заздалегідь покласти їх в картонну коробку або паперовий пакет, щоб вони нікого не порізали.

Люмінесцентні лампи містять токсичні хімікати, і просто викидати в сміття їх не можна. Деякі великі магазини європейських країн, наприклад IKEA, пропонують послуги з переробки лампочок, куплених у них. Більшість світлодіодних лампочок безпечні, і їх можна переробити - звертайте увагу на упаковку.

3. Невикористані ліки або ліки з вичерпаним терміном

Є невикористані таблетки? Є спокуса змити їх в туалет або викинути в смітник. Не варто. Ці потужні хімікати можуть потрапити до ґрунтів або ґрунтових вод. Краще пошукати сайти та організації, що пропонують послуги з безпечної ліквідації цього типу сміття.





4. Порожні флакончики аерозольної фарби

Аерозольні фарби містять гази та хімікати і викидати їх у смітник небезпечно (особливо якщо всередині дещо залишилося). Краще відвезти їх на місцеве звалище по утилізації небезпечних побутових відходів.


5. Комп'ютери та електроніка

Цифрові камери, комп'ютери, телевізори, принтери, iPod-плеєри, мобільні телефони та зарядні пристрої, DVD, CD, картриджі від принтерів та інша електроніка - всі ці відходи містять небезпечні речовини на зразок ртуті, свинцю, кадмію, берилію і бромовані вогнестійкі добавки. Не кажучи вже про такі цінні рідкісні метали, як золото, срібло і платина. Знайдіть надійну організацію з переробки електронних відходів або використовуйте програму повернення відходів, яку пропонують багато виробників.

6. Волосся (шерсть домашніх тварин)


У волоссі повно азоту. Додайте їх до компосту, щоб створити дешеве добриво для рослин. Також кажуть, що волосся допомагає відлякувати оленів від садових рослин. А якщо вже ви вирішили відстригти свої довгі коси, їх можна продати.


7. Жир та масла

Почнемо з того, що виливати їх залишки (особливо ще гарячі) взагалі не рекомендується. Але навіть в остиглій формі вони можуть викликати купу проблем. Викидати їх у смітник - ще гірше. Жир можна зцідити в глечик і поставити в холодильник - з нього вийде відмінна заміна маслу. Невеликі кількості інших масел можна покласти в герметичних упаковках і викинути в смітник або віднести в центр по ліквідації відходів (їх часто переробляють в автомобільне паливо!).

8. Фарби

Залишки фарби, розчинників та інших подібних речовин (а також вимазані в них щітки і пензлики) можуть легко займистість та є отруйними. Їх краще віднести до місцевого центру переробки небезпечних побутових відходів. Альтернативний спосіб - дати фарбі повністю висохнути, залишивши кришку відкритою. Коли банка порожня (і повністю суха), її можна здати на металобрухт.


9. Садові хімікати

Використання пестицидів, гербіцидів і добрив на основі хімікатів дуже небезпечно для навколишнього середовища. Краще перейти на нетоксичні альтернативні речовини. Але якщо ви все ж користуєтеся цими хімікатами, ніколи не викидайте їх до смітнику і не виливайте в унітаз або раковину. Краще всього віддати залишки тому, хто знайде їм правильне застосування. Або ж віднесіть в центр по утилізації небезпечних побутових відходів.

10. Запальнички


Пластикові запальнички навіть з малою кількістю пального - легкозаймистісті, так що перш ніж викидати їх, краще переконатися, що в них нічогісінько не залишилося. А можна заощадити грошей і купити поновлювані запальнички. Частково повні або бутанові запальнички дуже небезпечні, їх потрібно викидати тільки в спеціальних центрах утилізації побутових відходів.

11. Фільтри для води


Фільтри для води - зручна і корисна штука, поки ви їх не використовуєте до кінця. Замість того щоб викидати цей старий фільтр до смітнику, відправте його в програму переробки або здайте в центр утилізації відходів.


12. Скляні градусники


У цих старомодних скляних ртутних термометрах міститься до 500 міліграмів ртуті, яка, як усім відомо, смертельно небезпечна для здоров'я. Якщо ви вирішили змінити градусник на цифрову модель, віднесіть старий в центр утилізації небезпечних відходів.


13. Целофанові пакети

Навіть якщо ви використовуєте в основному паперові або тканинні пакети, целофанові все одно якимось чином проникають в наш будинок і в наше життя. Хоча багато з них можна переробити, більшість муніципальних програм з переробки за них просто не береться.


14. Побутова хімія

В миючих засобах повно небезпечних хімічних сполук. Змивання їх в унітаз загрожує небажаними наслідками - наприклад, корозією труб, а ще вони зрештою отруять навколишнє середовище, коли потраплять в стічні або ґрунтові води. Ваша відповідь - центр утилізації небезпечних побутових відходів.


15. Косметика

У традиційній косметиці містяться хімічні речовини, які не виводяться водою, так що змивати їх у водостік протипоказано. Навіть порожні косметичні контейнери найчастіше не можна переробити через суміші матеріалів, з яких вони складаються. На щастя, існують програми з переробки косметичних засобів. Віднесіть порожні контейнери від своїх помад і туші саме туди.

16. Шини

Викидати шини до смітника або на узбіччя - вершина не вихованості. Старі шини не вважаються небезпечними відходами, але якщо їх не переробити належним чином, вони несуть чималу загрозу довкіллю.




17. Стара побутова техніка

Використана або зламана побутова техніка (холодильники, кондиціонери і т.п.) містять охолоджувачі, утеплювачі та інші речовини, які завдають шкоди атмосфері. Віддайте їх до благодійної організації або відвезіть в центр утилізації.



18. Невикористані або вибухнувші феєрверки


Причина, чому не можна викидати феєрверки до смітника, очевидна. Такі феєрверки потрібно покласти в воду на ніч. Потім дістати з води і відразу ж покласти в сміттєвий пакет. В деяких випадках пожежники департаменти готові утилізувати їх за вас.


19. Клеї та лаки


Так як вони містять розчинники та інші токсичні хімікати, клеї та лаки не можна викидати в їхній первісній формі. Або дайте їм повністю висохнути (як з фарбою), або нанесіть тонкі шари на картон або газети і дайте повністю висохнути. Або ж віднесіть до центру утилізації побутових відходів.


Джерело: bigpicture.ru

"Нелюдська" архітектура Берліна

Берлінський міський ландшафт засіяний мостами. Нещодавно була зведена ще одна естакада - цього разу для білок.

У Берліні зовсім не потрібно ходити далеко, якщо хочеться побачитись з дикою природою. Достатньо вийти з бару о третій годині ночі, щоб зустрітися під м'яким світлом вуличного ліхтаря з лисицею. Безліч зелених зон сприяло розвитку міської фауни. Але з ростом мегаполісу тварини стають причиною все більших проблем. Одна з них - дорожні аварії. Щоб змінити ситуацію, екологи і місцеві активісти зважилися на незвичайний архітектурний проект.


Міст в районі Трептов-Кепенік, висотою в 9 метрів і довжиною в 21 метр, зведений кілька місяців тому над трасою, що веде до озера Мюггельзе. Він являє собою мотузку, натягнуту між дерев по обидві сторони дороги. На кінцях мотузки закріплені дерев'яні коробки, наповнені горіхами для залучення білок. "Тварини дуже розбірливі. Вони не будуть використовувати міст, який не веде в точності за обраним ними маршрутом", - говорить Урсула Бауер (Ursula Bauer) з організації Aktion Tier, яка ініціювала проект. А яку білку не привабить пригорща горіхів!

Берлін не самотній

Це другий такий міст у Німеччині. Перший був зведений в містечку Флото землі Північний Рейн-Вестфалія. В країні, де на все є свої правила, здійснити такий проект непросто, підкреслює Урсула Бауер. Спочатку потрібно було знайти власників ділянки, на якій ростуть дерева. Потім довелося витратити місяці на пошук фахівця, який зміг би надійно закріпити міст, і на оформлення відповідного страхового договору. Проект моста для білок розробив Хенрік Цвадло (Henrik Zwadlo) з Інституту прісноводної екології та рибальства Товариства імені Лейбніца, будівля якого знаходиться неподалік від місця, де встановлений новий міст. "Він бачив багато збитих білок на дорозі, - пояснює Урсула Бауер. - Тому й почав шукати вирішення проблеми ".


Урсула Бауер і Хенрік Цвадло "споруджують" міст для білок

Схожі ініціативи є і в інших країнах. Перший міст для білок був зареєстрований в 1963 році в американському Лонгвью під назвою The Nutty Narrows Bridge. 18-метровий висячий міст складається з алюмінієвого каркаса та пожежного шланга. Приміром Лонгвью пішли інші міста, причому не тільки в США. Сьогодні такі мости зустрічаються у Великобританії, Бельгії, Франції та Нідерландах.

Міське середовище проживання

"На відміну від інших міст, де тварини мешкають в околицях, у Берліні їх можна побачити прямо в центрі, - пояснює мешканка міста Сюзана Хертріх (Susanna Hertrich). Остання інсталяція художниці "Berlin Wild Life" присвячена темі співіснування людей і диких тварин в мегаполісі. Унікальна історія Берліна почасти пояснює близьке сусідство з дикою природою: якщо в інших містах центри щільно забудовані, то в німецькій столиці залишилися порожні ділянки землі і занедбані будівлі, відзначає Сюзана Хертріх.

Вони являють собою ідеальне місце існування для диких тварин, як лисиці, куниці, їжаки або кролики, які ще за часів НДР облюбували ділянку "мертвої зони" вздовж Стіни. Берлін вважається і столицею диких кабанів. Нерідко їх можна побачити не тільки в заростях чагарників, але і в житлових кварталах.

На мосту біля озера Мюггельзе Урсулі Бауер ще не доводилося бачити білок. Однак це не означає, що вони його не використовують. З тих пір, як з'явився міст, не було ще жодного повідомлення про тварин, збитих на дорозі, що проходить під ним. Але щоб переконатися в ефективності запровадженого ними заходу, активісти планують встановити на мосту невелику відеокамеру. Протестуючих проти проекту теж поки не було. Більш того, багато місцевих політиків фотографувалися на тлі мосту, відзначаючи необхідність більшої кількості таких проектів.

Берлін розширюється, а значить і потреби тварин повинні більше враховуватися при міському плануванні, вважає Сюзана Хертріх. "Тоді джентрифікація була грубим вторгненням в середовище проживання тварин, - каже вона. - Це могло б стати хорошою точкою відліку для нових форм архітектури".

Джерело: dw.de

Василь Шевчук: війна є найбільш руйнівним фактором впливу на людей, природу, економіку, політику

Чомусь вважається, що війна – це продовження політики, тільки іншими, насильницькими методами. 

На мою думку, це не продовження політики, це її крах, це вихід за межу. Розпалювання війни – це спалювання мостів між народами, причому без видимої перспективи їх відновлення. 

За підрахунками істориків, в останні 6 тис. років людство жило в мирі тільки 292 роки. Виглядає так, що нинішня цивілізація, очевидно, поки що насправді є невдалою, і, ймовірно – приреченою, якщо раптом не схаменеться і якщо не буде пізно. 

Втім, пригадую, як в одній древній тибетській книзі я прочитав такі слова: «Коли людство заповнить відходами землю і воду, воно візьметься (?) за повітря». А я подумав – візьметься за голову! Та ні.

Сучасна, так звана «гібридна» війна доповнюється ще одним жахливим чинником – масовим впливом на психіку людей, наслідки якого у перспективі важко передбачити і знівелювати.

У будь-якому випадку, як би не називали війну на Сході України, вона спрямована, насамперед, на знищення економічного, соціального і екологічного балансу регіону і держави в цілому.

Крім того, не виключено, що війна на Сході України ведеться не тільки задля руйнування економічного, соціального і екологічного балансу, а й за природні ресурси.

Так, за даними Німецького журналу «Політична екологія», які збігаються з наведеними раніше даними у книзі «Екологізація енергетики»[1] нафта на нашій Планеті закінчиться до 2035 року, газ – до 2040 року, вугілля – через 100 років. 

У Східному регіоні України знаходяться основні запаси вугілля, а також Юзівська площа сланцевого газу. Якщо до цього додати великі запаси вуглеводнів на шельфі Чорного моря поблизу Криму, то можна прослідити спрямованість «гібридної» війни, розв’язаної проти України – залишити країну без енергетичних ресурсів.
Війна спрямовується, перш за все, проти біосфери – людини і природи, а тому є масштабним антиекологічним дійством. 

Природа під час військових операцій знищується або пошкоджується, погіршуються чи стають нестерпними природні умови життя місцевого населення, втрачаються природні ресурси.

Приклади – монголо-татарські завоювання, коли руйнувалися дамби, греблі, канали з метою затоплення значних територій. Масове знищення російськими військами гірських лісів під час кавказьких воєн у XIX-XX століттях. Руйнування фашистами у 1944 р. дамб у Нідерландах, що призвело до затоплення 200 тис. га земельних угідь і тяжких наслідків для населення. 

У Чечні на межі XX-XXI століття внаслідок військових дій у багатьох регіонах забруднені практично всі водні джерела, зникла половина цілющих джерел, 40 відсотків земель стали непридатними для обробітку. За час військових дій на чеченських нафтових свердловинах згоріло 37 тис. т нафти, в атмосферу викинуто 150 млн. куб. м шкідливих для неї газів. Нафта розлилася по поверхні землі і водойм, отруйні речовини попали в підземні води, внаслідок чого можуть бути втрачені запаси прісних вод.

У цьому ж ряду військових злочинів проти людства, на жаль, тепер з’явилися на території східних областей України руйнування дамб, знищення лісів, земель, водних ресурсів, природно-заповідних територій, зокрема, нанесення шкоди Луганському природному заповіднику, Національному природному парку «Святі гори», величезне забруднення навколишнього середовища, яке в ряді місць ще довго буде непридатним для життя. 

У землях, в озерах, річках залишаються міни, снаряди та інші боєприпаси, які ще довго будуть збирати свій страшний врожай. 

Ще одна проблема для навколишнього середовища – великі неорганізовані поховання, які залишаються на місці битв. У майбутньому вони можуть забруднювати землі, озера, ріки, труїти людей і тварин. Усе це ще довго і негативно буде впливати на безпечне проведення сільськогосподарських робіт. 

Крім того, треба буде рекультивувати воронки від вибухів снарядів, ракет і мін, залишки бетонно-земляних укріплень, окопів, землянок, бункерів, прибрати пошкоджену військову техніку, уламки снарядів, градів, мін, які невдовзі Організацією Об’єднаних Націй можуть бути прирівняними до зброї масового ураження, такої як ядерна, хімічна, бактеріологічна, «геофізична» зброя.

Отже, екологічні наслідки військових дій, також як економічні, соціальні і людські втрати, є катастрофічними.

Сама Україна і вся світова спільнота у своїй переважній більшості держав під егідою ООН повинні зробити усе необхідне, щоб зупинити війну проти України і Європи.

Активніше в частині забезпечення екологічної безпеки на Сході України має діяти й Уряд України. Однак поки що спеціально уповноважений орган виконавчої влади у цій сфері – міністерство екології та природних ресурсів України не визначило своєї позиції. Хроніка головних подій на сайті Мінприроди обходить екологічні проблеми війни.

Що ж робити у цій ситуації?

На мою думку, слід невідкладно напрацювати матеріали для розгляду на засіданні Ради національної безпеки і оборони України питання про оголошення територій, постраждалих внаслідок військових дій на Сході України, зонами надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» це дасть можливість сконцентрувати усі ресурси для відбудови, подолати кризові екологічні, соціальні та економічні наслідки війни.

Треба невідкладно організувати систематичний моніторинг екологічної ситуації на Сході країни в зоні військових дій, у тому числі з залученням сучасних засобів дистанційного зондування землі, які є в Україні, задіяти Урядову інформаційно-аналітичну систему надзвичайних ситуацій. 

Відновити (хоча б спочатку на території Донецької і Луганської областей) ліквідовані державні управління екологічної безпеки, як територіальні органи в системі міністерства екології та природних ресурсів України. Досвід показав, що їх ліквідація у 2012-2013 роках була помилкою і зруйнувала цілісність інституційної системи державного регулювання в екологічній сфері.

Слід активно переходити до нової політики модернізації, нової структури розвитку промисловості, енергетики, транспорту, житлово-комунального господарства, аграрної сфери та інших галузей національного господарства України, у тому числі й Донбасу, яка базується на концепції енергоефективного низьковуглецевого зростання.

В умовах дефіциту капітальних інвестицій рятівним колом для відновлення й модернізації економічного потенціалу регіону можуть стати прикладні результати унікальної науково-технічної програми «Ресурс», розробленої провідними науковими установами Національної академії наук України. 

Нова політика розвитку може бути покладена також в основу Стратегії сталого розвитку України на період до 2020 року, розробка якої розпочинається за ініціативою Президента України.

[1] В.Я.Шевчук та ін. Екологізація енергетики. – К.: Геопринт, 2002.



Шевчук В.Я.
доктор економічних наук, професор, 
голова Президії Українського товариства охорони природи

29 липня 2014 р.



Ми захищаємо не тільки природу, ми оберігаємо людське в людині!

Шановні товариші – природоохоронці України!

26 липня 1946 року – через рік після завершення другої світової війни, яка завдала величезних бід і руйнувань усьому живому на Землі, у тому числі й Природі – було прийнято Постанову Ради Міністрів УРСР про утворення Українського товариства охорони природи. 

За 68 років Товариством зроблено безліч добрих справ – малих і великих. А головне – виховано цілі покоління людей в дусі тисячолітніх Українських традицій поваги до Природи.

Ми захищаємо не тільки Природу, ми оберігаємо і виховуємо людське в Людині! Дитина, яка нагодувала пташку, відкрила шлях у світ без голоду, холоду і страждань, у світ Добра. 

У цьому році Україна, з одного боку, виборола Свободу, а з іншого – на наші землі прийшла війна. Свобода відкрила нам омріяні у віках можливості збудувати свою – незалежну, соборну, вільну державу, де щасливо житимуть люди. Війна ж хоче не дати нам реалізувати ці можливості, залишити у неволі на своїй землі.

Але Добро і Свобода – сильніші від зла і неволі. Україна переможе! 

Ми знову, як і після тієї війни, відродимо нашу Природу – Храм Життя, відбудуємо країну, побудуємо сучасну європейську державу. 

Тож у ці дні, щиро вітаючи Вас з 68-ю річницею Українського товариства охорони природи, я бажаю кожному з нас і усій нашій Україні – перемоги, миру, свободи, добра, благополуччя!

З повагою 

Василь Шевчук 
голова Президії Всеукраїнської ради 
Українського товариства охорони природи.

26 липня 2014 року

Британські міністри їздитимуть на електромобілях

Британський прем'єр незабаром очолить уряд, який, можливо, перший в світі в повному складі пересяде на електричні автомобілі.

Більше 150 електромобілів з'являться в гаражах офіційних осіб Великобританії починаючи з осені цього року, так як міністри прагнуть, подаючи особистий приклад, зміцнити суспільну довіру до зеленого транспорту.

Першими отримають нові електромобілі чиновники міністерства транспорту та урядової служби автосервісу. Але з часом аналогічні автомобілі з'являться в гаражах всіх міністерств.

Департаментам запропоновано самим "перетрусити" свої гаражі та подати пропозиції, які з бензинових авто слід замінити електричними на умовах дворічного лізингу і коли саме.

Пізніше, але також в поточному році, планується виділити 5 мільйонів фунтів під закупівлю ще 135 електричних автомобілів для місцевої влади та громадських служб, поліції та установ охорони здоров'я.


Гроші також будуть використані для розширення мережі зарядних станцій. Кілька автомобільних зарядок з'являться навіть на Даунінг-стріт, що дає підстави припустити, що за кермом електромобіля можливо виявиться сам прем'єр.

Список моделей, здатних задовольнити високі вимоги урядових чинів, поки не складений. Очікується, що це будуть легкові електромобілі Nissan Leaf і Vauxhall Ampera поряд з фургончиком Nissan E-NV200 для господарських потреб.

В якості претендента на заміну дорогих екіпажів Jaguar та Range Rover з гаражів високих офіційних осіб називають (що зовсім не дивно) Tesla Model S, що дебютував на британському ринку в травні.

За словами головного секретаря британського казначейства Денні Олександра (Danny Alexander), мета починання - перевести в майбутньому на електричну тягу 100% автомобільного парку уряду.

Наразі центральні органи влади та їх структури мають 25000 легкових автомобілів та фургонів, включаючи 9000 машин у розпорядженні військових, 5000 у Агентства навколишнього середовища та 1500 в гаражі мін'юсту.

На запитання про плани прем'єр-мініст, Олександр відповів: "Я думаю, що кожен член уряду хоче бути на передньому краю цього починання".

Нову схему забезпечення транспортних потреб чиновників називають останньою спробою уряду збільшити продажі електромобілів, які дещо нижче очікувань. Експерти вважають, що головна причина скептичного ставлення до електротранспорту британців в малому пробігу без підзарядки.



Джерело: Facepla.net

Фінляндія знизить викиди CO2 на 80% до 2050 року

На початку минулого місяця Барак Обама, президент США, спільно з EPA (US Environmental Protection Agency) оголосив про запуск програми The Clean Power Plan (в дослівному перекладі - План Чистої Енергії). У підсумку програми до 2030 року тепло-електростанції будуть викидати в атмосферу на 30% менше шкідливих речовин, ніж у 2005 році. Якщо коротко привести суть виступу Джини МакКарті (Gina McCarthy) - глави EPA - то суть зведиться до того, що потрібно менше забруднювати навколишнє середовище, і тоді наше здоров'я, економіка життя будуть в порядку, а діти і внуки будуть вдячні нам за чисте повітря.


В Китаї так само почали замислюватися про контроль забруднення. У 2009 році китайський уряд вже обіцяв скоротити забруднення атмосфери на 40-45% по відношенню до рівня 2005 року. Однак зараз вперше було обіцяно скоротити абсолютний обсяг викидів.


В Індії, в січні цього року, Міністерство відновлюваної енергії підписало угоду з Міністерством важкого машинобудування, в якій йдеться про плани про співпрацю в галузі будівництва величезної сонячної електростанції в Раджастані. Після того, як всі модулі будуть запущені, її потужність буде 4000 мВатт, що зробить цю електростанцію найбільшою в світі. Вона дозволить уникнути щорічного викиду в атмосферу 4 мільйонів тонн вуглекислого газу.


А ось Фінляндія, яка і без того не найбільший "постачальник" шкідливих газів в атмосферу, пообіцяла скоротити свої викиди на 80% до 2050 року. Тут варто виділити кілька цікавих моментів:
  • уряд не просто пообіцяв скоротити забруднення, він юридично зобов'язався зробити це
  • якщо фінам все вдасться, то у них вийде той рівень викидів, який на думку вчених не створює проблем для клімату
  • план вимагає постійного контролю, регулярних звітів від наступних урядів та щорічних звітів
  • ця ініціатива популярна серед населення - близько 80% всіх жителів підтримують її
Джерело: thinkgreen.ru

Гроші з електронного сміття: українські мрії та європейські реалії

Кожного дня на територію України потрапляє понад 12,5 тонн батарейок – це ціла вантажівка. При цьому системи збору та утилізації відпрацьованих елементів живлення в нас немає. Тому щоденно тонни використаних батарейок викидають на смітники. Експерти відзначають, що у побутовому смітті частка батарейок незначна – менше пів-відсотка, але 50% токсичних речовин, які утворюються у твердих побутових відходах, йдуть саме від батарейок.

Статистика свідчить, що за рік в Україні у довкілля потрапляє 40 кілограмів ртуті, 160 кілограмів кадмію, 260 тонн марганцевих сполук, 250 тонн натрієвих хлоридів. Одна батарейка забруднює токсичними речовинами 400 л води або 20 кв. м ґрунту. Попри це, сьогодні викидати електронні відходи є ще і марнотратством. У світі на використаних батарейках навчились заробляти непогані гроші, при цьому бережуть екологію. В Україні про те, щоб запустити галузь з переробки та утилізації відпрацьованих електронних і електричних відходів наразі лише ведуть розмови. При цьому щорічно ринок батарейок зростає на 15%.

«Сучасна батарейка сама по собі набагато менш шкідлива, аніж це було раніше. Але якщо викидати її у смітник – це злочин перед довкіллям, то це і величезне марнотратство. Викидати кожного дня тонни ресурсоцінної речовини, для того, щоб потім цю речовину добувати – це неправильно», – розповідає директор Інноваційного центру ДП «Аргентум» Тарас Когут.

Два з половиною роки назад на цьому підприємстві, розташованому в центрі Львова, спробували навчитись переробляти батарейки. Сьогодні у лабораторно-промислових умовах там успішно реалізовують цей проект. Втім, обсяги переробки дуже малі, вони не охоплюють навіть використані батарейки у Львові.

«Ми поставили собі завдання з’ясувати, що можна робити з батарейок. Ми починали з дуже складних хімічних проектів і завершили дуже простим, на якому зараз зупинилися – це подрібнення, яке дозволяє нам отримувати залізо, цинк і суміш, яку сьогодні використовують в металургії. Тепер стоїть питання як цю суміш продавати», – каже Тарас Когут.

З реалізацією цинку та заліза проблем немає, а щоб продавати суміш металургам, в підприємства замало обсягів, аби зацікавити покупців. Сьогодні утилізацією на підприємстві займаються кілька працівників-ентузіастів, для яких цей проект більше хобі, аніж робота. Втім це одне з не багатьох підприємство в Україні, яке хоч і в зовсім малих масштабах, але працює з використаними батарейками. За умови ритмічного постачання відпрацьованих батарейок на підприємстві можуть промислово переробляти близько 250 кг на день.

Директор «Аргентуму» стверджує, сама переробка відпрацьованих батарейок не є проблемою – технології відомі, виробництво легко запустити. Проблемою на сьогодні є збір батарейок та їх логістика. Збирати відпрацьовані батарейки мають по всій Україні, а для їх переробки достатньо одного заводу.

Хто у грі?

Єдиної думки про те, як в Україні має функціонувати система збору відпрацьованих елементів живлення серед науковців, чиновників, громадських активістів сьогодні немає. Одні вважають, що організувати та контролювати цю систему має держава, інші – категорично проти. Сходяться в одному – відповідальність за переробку відпрацьованих предметів вжитку, і це стосується також холодильників, телевізорів, мобільних телефонів, люмінесцентних ламп, повинна бути на виробниках.

«Будь-який підприємець, що приходить на ринок зі своєю продукцією, має супроводжувати цей товар до моменту потрапляння його на завод з утилізації. Тобто виробники та постачальники повинні взяти на себе фінансові зобов'язання щодо збору, перевезення, зберігання і переробки поставленої продукції», – каже Тарас Когут.

Він належить до категорії, яка вважає, що постачальники батарейок повинні створити в Україні організацію, метою якої має бути не заробіток грошей, а супроводження свого товару. Це своєрідний фонд, в який підприємці відраховуватимуть кошти для оплати послуг збирання електронних відходів, їх перевезення та переробку на підприємстві.

Магазини, які реалізовують батарейки і товари з акумуляторами, також повинні розмістити в себе скриньки для їх збору. Державі Тарас Когут відводить лише роль контролера, не довіряючи навіть ролі модератора інтересів. Координувати інтереси сторін, впевнений науковець, має авторитетна громадська організація національного рівня.

«До постачальників батарейок ми приходили з простою ідеєю, казали їм: створіть такого суб’єкта, якого ви будете контролювати і де будете призначати керівника, хай це буде неприбутковий суб’єкт і повішайте на нього проблему утилізації ваших батарейок. Завезли десять вагонів батарейок, нехай ваш суб’єкт покаже громадськості, що він цих 10 вагонів зібрав і передав на переробку», – розповів Тарас Когут.

Він впевнений, якщо процес збору та переробки координуватиме держава, не буде ані грошей, ані переробки. Як приклад, Когут каже про податок на бензин, який водії відраховують на ремонт українських доріг, але через корупцію в Україні тотальне бездоріжжя.

Втім, інша група стверджує, що збудувати систему поводження з відпрацьованими електронними предметами вжитку в обхід держави не вдасться.

«Повинен бути спеціальний фонд, повинен бути податок на електроніку, який сплачуватимуть імпортери та виробники. Без цього ми системи не реалізуємо. Екологічного фонду буде замало для того, щоб здійснювати утилізацію», – впевнена працівник управління екології Львівської міської ради Оксана Війтик.

Такий сценарій передбачає створення державного фонду, який наповнюватимуть виробники електронного та електричного обладнання. Зібраними грішми розпоряджатиметься держава. Таким чином в руках чиновників будуть усі етапи роботи галузі, починаючи з вибору фірм, які збиратимуть відпрацьовані предмети вжитку, до підприємства, яке їх утилізовуватиме.

Втім, сьогодні виробники, м'яко кажучи, не поспішають оплачувати утилізацію завезених в Україну батарейок. Адже робити такі відрахування їх не зобов’язує українське законодавство. «Ми розробили цілий ряд пропозицій для постачальників, ми знайшли майданчик на високому рівні, щоб посадити їх за круглий стіл, але нам цього не вдалося зробити тому, що бізнес не йде сьогодні на діалог. Виробники розуміють, що рано чи пізно їм доведеться платити за переробку, але сьогодні вони не готові брати на себе відповідальність за супроводження свого продукту з простої причини – це витрати», – каже Тарас Когут.

Дорогу індустріальним паркам

Найкращим варіантом для розміщення виробничих потужностей з переробки електронних предметів вжитку є індустріальні парки. Це промислова зона ідеальна для інвесторів, адже місцева влада створюватиме на цих територіях максимальні умови для входження бізнесу. Такі технопарки мають з’явитися у Львові, Яворові, Новому Роздолі. Кожен із них сьогодні потенційно має шанс стати центром переробки. Втім, і в цій сфері працює головний принцип інвестування – бізнес повинен приносити дохід. А бізнес, побудований на переробці електронних відходів буде вигідним лише за умови необхідних об’ємів. Проте з цим проблем бути не має. Україна і Львів, зокрема, це величезна база сировини. І як показує європейський досвід, на який традиційно покладаються українці, починаючи нові проекти, підприємства з переробки є успішними і прибутковими капіталовкладеннями.

Вплив громадського суспільства та громадський контроль на розбудову цієї сфери в Україні важко переоцінити. Адже запрацює галузь, чи ні, залежить від свідомості українців: будуть вони і надалі викидати батарейки у смітники, чи у спеціальні скриньки? 

Суспільний запит на правильне викидання відпрацьованих батарейок сьогодні є і він досить високий. Саме громадські організації здебільшого ініціюють збирання батарейок: вони організовують акції у школах та університетах, встановлюють скриньки для збору в магазинах. Але це точкові дії. По всій Україні сьогодні є лише 600 пунктів збору відпрацьованих батарейок, тоді як в сусідній Польщі таких 26 тисяч. Зокрема у різних куточках Львова встановили 80 скриньок. Однак, зібрані в Україні батарейки просто відвозять на зберігання, у кращому випадку їх продають на утилізацію за кордон.

«В нас була можливість налагодити зв’язки з підприємством з переробки батарейок, вони сказали, що ми готові купувати батарейки в Україні по $500 за тонну. Але для української сторони буде багато тяганини: транспортування, оформлення документів», – розповів координатор всеукраїнської екологічної громадської організації «Мама 86» Денис Павловський.

Європа, як орієнтир

В європейських країнах збір відпрацьованих батарейок організований різними методами: в Бельгії на державному рівні, в Швеції та Нідерландах на муніципальному, в інших країнах муніципалітети працюють спільно з постачальники. Втім незалежно від системи збору, в Європі діє принцип розширеної відповідальності виробника за свій товар. Тобто виробники та постачальники супроводжують увесь цикл «життя» батарейки – від виробництва до утилізації. Держава охоплює лише функції реєстрації та контролю, при цьому не фінансує галузь і не збирає кошти, а громадськість контролює процес переробки.

Так, в Німеччині постачальники через «систему спільного збору батарей» забезпечують муніципалітети і роздрібних продавців скриньками, фінансують логістику зібраного матеріалу, сортування і переробку. Громадськість і державні органи здійснюють нагляд. В Італії не лише запровадили систему роздільного збирання відходів, а й організували спеціальні пересувні станції для збору відпрацьованих батарейок, мобільних телефонів, холодильників та іншого обладнання. «Ви телефонуєте, чи замовляєте збір через інтернет, виставляєте техніку на вулицю, а незабаром приїжджає машина і її забирає. Там розуміють, що це ресурсоцінні компоненти - переробка тонни мобільних телефонів приносить прибуток в районі $15 тис.», – каже Денис Павловський.

В Швейцарії, за його словами, обов’язки збору відпрацьованого електричного та електронного обладнання розділені на дві стадії: держава відповідає за збір, а приватна компанія – за транспортування і утилізацію. Виробник покриває усі витрати. В Польщі за викидання батарейок у смітник накладають штраф, еквівалентний 1250 грн., а роздрібні магазини, площею понад 25 кв. м зобов’язані встановити контейнери для збору відпрацьованих елементів живлення. Польське законодавство також передбачає обов’язкову передачу відпрацьованого електронного та електричного обладнання спеціалізованим організаціям, які отримують від виробників кошти на його утилізацію.

Випередили Україну у питанні утилізації електротехніки й інші сусіди ­– білоруси. У Мінську до тих, хто не має можливість самостійно доставити несправну стару техніку на переробку, за викликом може приїхати безкоштовне таксі.

Втім попри напрацьоване законодавство і притаманну європейцям свідомість, із 9 млн. тонн відпрацьованого обладнання, яке щороку накопичується в країнах ЄС, з дотриманням правових та екологічних норм переробляють менше 40%, розповідає керівник напрямку «Безпечне регулювання небезпечних хімічних речовин та відходів» Всеукраїнської громадської організації «Мама 86» Ольга Цигульова. «Якщо ЄС, маючи потужну законодавчу базу, переробляє тільки до 40%, то в Україні розпочинати вибудовувати галузь поводження з електронними відходами слід зі створення законодавства», – відзначає активістка.

За її словами, українська сторона погодилась адаптувати наше законодавство до європейського, однак, процес відбувається повільно, а загальнодержавна програма поводження з відходами на 2013-2020 роки через брак фінансування не діє.

Перші кроки

Найбільше змін в українському законодавстві чекають у Львові. Міська влада, не сподіваючись на підтримку держави, взялась за створення муніципальної системи поводження з електронними відходами. Місто виграло на цей проект 700 тис. євро гранту від Європейського Союзу.

Як розповіла Оксана Війтик, вже оголошений тендер на закупівлю лінії для переробки ртутних ламп. Якщо таке комунальне підприємство запрацює, то буде першим в Україні, а потужностей обладнання вистачить для утилізації ламп з усього західного регіону.

«Ми вже напоготові купівлі лінії і її запуску. Перше питання, яке стоїть сьогодні – отримати ліцензію від Мінекології, адже збирати їх в окремі контейнери не можна», – каже Оксана Війтик.

Як виявилось, саме документація стала найбільшою проблемою в реалізації цього проекту. Через це, він і досі на стадії «по середині». «Ми на такій стадії – по середині. Ми зіштовхнулись з проблемою: ми маємо постачальника-виробника, маємо відходи, маємо логістику, але ми не маємо ліцензії. Ми закупили два екобуси, які будуть їздити містом і збирати ці небезпечні відходи, але для цього нам необхідна ліцензія», – зазначає Війтик.

Жінка впевнена, будь-яке підприємство з утилізації електронного сміття в Україні буде успішним, варто лише розпочати: «Я щаслива, що у Львові буде індустріальний парк, ми готові навести європейський досвід, щоб показати – такі підприємства є прибутковими там і будуть прибутковими в нас».

Автор: Мар’яна Білозір
Джерело: vgolos.com.ua