#ukrpryroda

Вугілля святкуватиме "камбек"?

Вугілля набуває дедалі більшого значення, вважають фахівці Міжнародного енергетичного агентства. Провину за це покладають на нові індустріальні країни, сланцевий газ і низьку ціну вугілля та викидів СО2.
"Вугілля і газ воюють між собою, і газ вже близький до того, щоб програти у цій війні", - так характеризує Марія ван дер Говен, керівниця Міжнародного енергетичного агентства, світовий ринок енергоносіїв. Вона посилається на дослідження, нещодавно оприлюднене агентством. Його автори фіксують вугільний ренесанс у всьому світі.

Вугілля є одним з найбільш шкідливих для клімату енергоносіїв, наголосив в інтерв'ю DW Карстен Смід з німецької філії міжнародної природозахисної організації Greenpeace. Адже під час спалювання вугілля виділяється велика кількість вуглекислого газу.

Важливість вугілля

2011 року, за даними Міжнародного енергетичного агентства, вугілля було другим за важливістю постачальником енергії після нафти у світі. Тим часом 28 відсотків від усієї світової енергетичної потреби покривається за рахунок вугілля.


До 2017 року, за прогнозом агентства, обсяги використання вугілля тільки збільшуватимуться – до 500 тисяч тонн на рік. Причина цього: "Відносно висока ціна газу з порівняно низькою вартістю вугілля, а також, чесно кажучи, недбале ставлення до вартості викидів СО2 у Європі", - резюмує ван дер Говен.

Провина сланцевого газу

Натомість у США, за словами експертки, нині видобуваються великі кількості відносно дешевого сланцевого газу. У цьому разі йдеться про "невеличкі поклади гпазу глибоко під землею, що видобуваються новими методами". Зі сланцевим газом вугільна промисловість у США тягатися не може, тож, як каже ван дер Говен, вугілля постачається до Європи, перенасичуючи цей ринок.


Водночас ціна, яку промисловість має сплачувати за кожну тонну викидів вуглекислого газ, відносно низька. "Цей найважливіший інструмент для захисту клімату в Європі не працює", - стверджує Смід. Цінова динаміка підтверджує ці слова: раніше тонна СО2 коштувала 30 євро, сьогодні вона досягла позначки шість-сім євро. "Тому енергетична промисловість може собі дозволити спалювати брудне вугілля у такій кількості", - пояснює Смід.

Китай - це вугілля

Крім того, зростання потреби в енергії у нових індустріальних країнах, особливо в Китаї та Індії, покривається за рахунок вугілля. Як каже ван дер Говен: "Дуже важливо замислитися, що рішення, які ухвалюються в Пекіні чи Делі, і які стосуються видів енергії, мають великий вплив на нас усіх". У документі Міжнародного енергетичного агентства містяться слова "Китай – це вугілля, вугілля – це Китай". Утім, і це може невдовзі змінитися, вважає Смід: "У Китаї зараз кожні дві години споруджується нова вітряна електростанція".


Керівниця Міжнародного енергетичного агентства ван дер Говен теж ввважає, що газовій монополії може бути покладено край. Зокрема, за допомогою комбінації з енергоефективних і чистих технологій для вугільних електростанцій, активнішого розвитку відновлювальної енергетики.

Крім того, не варто забувати атомну енергетику, додає вона. З цього питання, як відомо, кожна країна визначається самостійно. У той час, коли, наприклад, Німеччина вирішила відмовитися від "мирного атому", деякі інші держави продовжують розвивати цей напрямок.

Джерело: dw.de

Живі ялинки виявилися у 20 разів екологічнішими за штучні

Як показало дослідження, проведене екобюро Greens, при виробництві в Китаї однієї півтораметрової штучної ялини утворюється 57 кілограмів двоокису вуглецю (СО2), в той час як обсяг виділеного парникового газу від живої ялини аналогічної висоти складе 2,6 кілограма.
Окрім того, що вуглецевий слід, або сумарний обсяг усіх парникових газів, які викидаються в атмосферу протягом усього життєвого циклу штучних ялин у багато разів перевищує вуглецевий слід живих лісових красунь, більшість штучних ялинок зроблені з матеріалу, який містить ПВХ.

Після того, як такі новорічні дерева потрапляють на звалища, що речовини, які містяться в них, викликають закислення грунтових вод. А спалювати такі ялинки небезпечно через те, що в атмосферу виділяться канцерогени. У той же час жива ялина повністю розкладається.

Відзначимо, що Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF) уже четвертий рік закликає купувати живі ялинки замість штучних.

Але при цьому співробітники фонду підкреслюють, що жива ялинка екологічна тільки в тому випадку, якщо вона вирощена в розпліднику або легально заготовлена в лісі.

Якщо ж дерево було зрубано браконьєром, то купівля такої ялинки сприятиме руйнації екосистеми лісу, оскільки замість зрубаного дерева не буде посаджено нове. Крім того, є ймовірність, що у стовбурі цієї ялини розплодяться комахи-шкідники, які можуть погубити сусідні дерева.

Джерело: zn.ua

На Запорізькій АЕС в аварійному режимі відключено третій енергоблок

Вранці 20 грудня енергоблок №3 на Запорізькій АЕС було відключено від мережі дією захисту. Причини відключення з'ясовуються. Радіаційний фон в нормі.
Як повідомила прес-служба НАЕК "Енергоатом", реакторна установка знаходиться на 10% рівні потужності.
Радіаційний фон на проммайданчику і в санітарно-захисній зоні (територія навколо АЕС радіусом 2,5 км) - 8-12 мікрорентген на годину, що відповідає природному радіаційному фону в місці розташування Запорізької АЕС.

Запорізька АЕС — найбільший енергетичний об'єкт в Україні та Європі зі встановленою потужністю 6000 МВт. На ЗАЕС експлуатуються 6 енергоблоків потужністю 1 млн. кВт кожен. Третій енергоблок був введений в експлуатацію в 1986 році.

В останні роки станція виробляє близько 50% всієї електроенергії, виробленої атомними станціями України, і більше 22% від загального виробітку електроенергії в країні.

Джерело: zn.ua

Після Кіото. На кліматичному саміті в Катарі світ показав, що не може врятувати себе від глобального потепління

Конференція ООН з питань зміни клімату яка відбулась на початку грудня  в катарській столиці Доха завдала удару по економічній основі Кіотських угод - міжнародній торгівлі правами на викид в атмосферу вуглекислих газів.
Без економічної основи вся система Кіото виглядає не більш ніж декларацією про наміри, а для України це означає перспективу втратити головну перевага, яку вона отримала, підписавшись під Кіотськими домовленостями.

Можливість заробити на "торгівлі повітрям" свого часу подавалася як головний аргумент на користь ратифікації протоколу. Цифри називалися найрізноманітніші - від $ 50 млрд. до $ 100 млрд. Однією з головних причин провалу нинішнього саміту стала позиція делегації США. Глава американської делегації Тодд Стерн в черговий раз заявив, що його країна зараз не готова виділяти нові кошти на боротьбу зі змінами клімату.


Цього разу позицію Вашингтона підтримало і більшість інших розвинених країн. Навіть ЄС, який останні роки перебував на піку боротьби з глобальним потеплінням, визнав, що коштів на інвестиції в нові технології боротьби із зміною клімату більше немає. За даними Європарламенту, європейці зможуть зібрати ще $ 6 млрд. на допомогу країнам, що розвиваються, і це будуть останні гроші.

З іншого боку, країни Азії, Африки та Океанії в черговий раз нагадали, що рік тому на зустрічі в південноафриканському Дурбані їм пообіцяли до 2020 року виділити $ 100 млрд. допомоги. Ці вимоги підтримали і Індія з Китаєм - саме на їх території знаходяться 16 заводів, викиди від яких складають 40% всіх парникових газів у світі. У результаті переговори, що тривали майже шість років між 194 державами, знову зазнали фіаско.

Навіщо ж знадобилося американцям (мало хто сумнівається в тому, що ідея альтернативного угоди належить США) робити підкоп під Кіотські угоди? Ну не підписали і забули, як мовиться, не їх проблема. Але причини, зрозуміло, є. Причому причини як економічні, так і політичні.

Антикіотізм

Ще в 2007 році представники більшості країн світу збиралися в Балі, де вперше озвучили бажання до закінчення першого періоду Кіотського протоколу підписати новий документ з більш амбіційними цілями. Тоді, на думку глави дослідницької служби National Center for Policy Analysis Стерлінга Бруннета, розвинуті країни могли дозволити собі говорити про екологію і роздавати обіцянки. "Особливо ЄС, який в Балі обіцяв знизити свої викиди до 2020 року на 30%. І постійно переконували США, що потрібно зробити те ж саме", - розповідає експерт "Інвестгазеті". Вашингтон тоді проігнорував конференцію, пояснюючи це тим, що не ратифікував Кіотський протокол, і скорочення викидів завдадуть удару по економіці країни. Виступаючи в кінці 2007 року перед Конгресом, Джордж Буш заявив, що економічні втрати від такого кроку можуть скласти 3% ВВП.

З настанням кризи головною зміною у світовій екологічної дипломатії було те, що країни, що розвиваються почали ще наполегливіше просити грошей. Представники Ліги неприєднаних держав заявили, що найбіднішим країнам потрібно отримувати не менше $ 40 млрд. на рік, щоб тримати ситуацію під контролем. Крім того, країни відчули, що потрібно швидко підписувати новий договір, щоб отримати уявлення про те, що буде далі з земним кліматом.

Але на першому ж великому саміті в Копенгагені в 2009 році відбувся гігантський провал. Країни ні про що не змогли домовитися. На думку Джонатана Ліна з Intergovernmental Panel on Climate Change, лідери ЄС, які організували цей саміт, переоцінили прагнення США до реформ під керівництвом тоді тільки обраного Барака Обами. Крім того, до саміту в ООН підготували доповідь, згідно з якою тільки Європа намагається виконувати свої екологічні зобов'язання, але і вона далека від того, щоб скоротити свої викиди на 8% в порівнянні з 1990 роком. Решта ж держав просто використовують екологічні проекти для того, щоб отримувати міжнародну допомогу.

Наступні два роки змінили і позицію ЄС. На саміті в Дурбані (в 2011 році) делегація Євросоюзу заявила, що з $ 20 млрд., які ЄС виділив на допомогу Африці, тільки 30% коштів було витрачено на екологію. Інші зникли.

Тоді ж експерти стали помічати, що в Брюсселі все менше говорять про зміни клімату та все більше думають про те, як би списати борги проблемних економік. "Якщо раніше в ЄС говорили, що зможуть дати гроші на мінімізацію наслідків зміни клімату і самі будуть вести політику зниження викидів, то тепер ця риторика змінилася. Адже в одній тільки Великобританії переоснащення енергетики буде коштувати до $ 17 млрд. у наступні 10 років ", - говорить Тіммонс Робертс, старший аналітик Інституту Брукінгса.

У США, як і раніше, скептично ставляться до всіх міжнародних екологічних ініціатив. Крім того, на думку експертів Ради з зовнішньої політики, зараз в Палаті представників переважають республіканці, а вони завжди були проти виділення грошей на боротьбу зі зміною клімату. Тому на зустрічі в Катарі США заявили, що також не будуть брати на себе додаткові міжнародні зобов'язання, а краще самі знизять викиди. Тим більше що міжнародні гроші йдуть в  далеко не бідні країни.

"Виживання найтовстіших"  - скульптура данського художника Йенса Галшіота в гавані Копенгагена. Скульптура являє собою гладку фігуру богині правосуддя, що символізує багатий індустріальний світ, яка сидить на спині худого, виснаженого африканця. (AP/Peter Dejong)

Проте професор британського Букінгемського університету Джуліан Морріс вважає, що вся справа у великій політичній грі. Ініціатива Вашингтона дійсно схожа на спробу вивести азійські економіки, і в першу чергу китайську, з під контролю Кіотського протоколу. За нинішнього ступеня інтеграції стан американської економіки багато в чому залежить від стану економік азійських "тигрів". І США не зацікавлені в різкому зниженні економічного зростання в Азії, і зокрема в Китаї.

Ще менше вони зацікавлені в тому, щоб Китай в рамках кіотського процесу потрапив під контроль якоїсь "третьої сторони" - скажімо, ЄС.

У цьому інтереси США розходяться з європейськими. Євросоюз, економіка якого є слабшою від американської, прагне обмежити можливості Китаю, чиї товари широкого вжитку за рахунок низьких цін успішно конкурують з європейськими на світових ринках. А обмеження на техногенні викиди за Кіотською угодою могли б стати зовнішнім гальмом зростання китайського виробництва.

Багаті проти багатих

Головними одержувачами міжнародної допомоги в сфері екології залишаються країни, що розвиваються, на чолі яких стоять Китай та Індія. Зараз це особливо дивно, так як Пекін хоче зайняти місце другої за обсягом економіки в світі, а ВВП Індії за 10 років зріс майже на 100%.


Разом з тим ці гіганти знаходяться в одній групі з острівними "карликами" Науру або Мальдівськими островами, які повільно йдуть під воду. А економічна допомога розподіляється нерівномірно.

З іншого боку, розвинуті країни самі пообіцяли довести до 2020 року розмір економічної допомоги до $ 100 млрд. Але поки змогли зібрати лише $ 11 млрд. У 2013 році доведеться виділити ще $ 21 млрд., а в 2015-му сума "пожертвувань" складе не менше $ 41 млрд. В умовах кризи зробити це буде практично неможливо. Тому в Катарі розвинені держави запропонували знизити обсяг допомоги до $ 60 млрд. Китай, у свою чергу, намагається сформувати і свій внутрішній ринок квот по викидах парникових газів. Пекін спочатку не брав на себе зобов'язань по скороченню викидів і тому зараз активно може постачати свої квоти на світові ринки. І, за прогнозами Всесвітньої організації співробітництва та розвитку, до 2020 року Піднебесна зможе зайняти більше 46% світового ринку квот. При цьому Китай ще й отримує міжнародну допомогу.

"Саме тому розвинені країни хочуть переглянути всю систему боротьби з потеплінням. Вона, швидше за все, буде базуватися на внутрішніх реформах в самих країнах і двосторонніх договорах", - вважає Стерлінг Бруннет.

Чорний день календаря

Позиція України на екологічному саміті виглядала, м'яко кажучи, консервативно, відстоюючи право і надалі торгувати невикористаними квотами. Київ в рамках Кіотського протоколу отримав квоту на рівні викидів 1990 року. І зараз, за ​​даними екологічних організацій, досяг лише 41% викидів від цього рівня. Тому зараз Україна намагалася отримати дозвіл торгувати квотами до 2020 року, якими не змогла скористатися раніше. У Катарі їй не вдалося провести це рішення, і тепер ситуація для країни істотно ускладниться.

Українська делегація під керівництвом міністра екології Едуарда Ставицького так і не домоглася права вільно торгувати залишившимися квотами

Японія, Іспанія, а також низка інших основних покупців квот на глобальному ринку публічно зобов'язалися більше не купувати чужі тонни СО2, а спробувати зберегти власні викиди. Крім того, в останні роки на ринок вийшли Росія, Канада і Нова Зеландія, які хочуть отримати до 2015 року не менше 40% ринку.

А Україні тепер буде складніше витрачати гроші, які вона отримує на екологічні проекти. У майбутньому, на думку більшості експертів, новий договір навряд чи буде підписаний. В кінці 2012 року, коли закінчиться перший етап Кіотського протоколу, світ опиниться в ще більшому невіданні щодо свого екологічного майбутнього. За даними ООН, незабаром на боротьбу з потеплінням треба буде витрачати не менше $ 15 млрд. на рік. І ця сума зростатиме з року в рік. Але навіть у цих умовах політики не поспішають домовлятися, сподіваючись, що кліматичного колапсу не станеться.

Джерело: investgazeta.net

Найбільш екологічно чисті країни світу

Список країн, які найбільш ретельно піклуються про природу, опублікували фахівці Єльського університету.
Лідером, серед найбільш «зелених» країн стала Ісландія. Самою природою були створені всі умови, щоб цей куточок залишався чистим. У країні багато геотермальних джерел, що дозволяє вирішити низку енергетичних проблем. Житлові будинки обігріваються тільки за рахунок теплих джерел. 


Ісландія

Якщо раніше, острів на 70% залежав від поставок вугілля з інших держав, то тепер вугілля в енергетичному секторі Ісландії складає всього 18%, а до середини цього століття уряд країни планує повністю перестати використовувати природні копалини, зокрема нафту та вугілля.

Швейцарія.

На другому місці опинилася Швейцарія. Ця країна зі своїми численними рекреаційними зонами та національними парками завжди вважалася однією з найзеленіших. Для обігріву багатьох будинків в Швейцарії використовуються геотермальні джерела, а власники готелів з радістю нададуть вам знижку, якщо ви приїдете на гібридному транспорті.

Коста-Ріка

Третьою в рейтингу найчистіших країн стала Коста-Ріка. Це держава почала проводити активну політику із захисту своїх тропічних лісів і їх біорізноманіття. Влада контролює діяльність компаній, вирублення лісів. Навіть незважаючи на кризу, в 2008 році в країні посадили 5 млн. нових дерев.

Швеція

Четверте місце дісталося Швеції. Плани її уряду вражають. Влада країни хоче до 2020 року перевести всі житлові приміщення на безпаливний режим. Говорячи простіше, обігрів будинків планується здійснювати з використанням тільки відновлювальних джерел (сонячної енергії, енергії річок і вітру). Жителям країни вже роздають виготовлені з тирси кульки для опалення.

Норвегія

І п'яте місце отримала Норвегія. Її влада планує до 2030 року звести до нуля викиди СО2 в атмосферу. З цією метою закуповується сучасне обладнання, на виробництві впроваджуються екологічні технології. У Норвегії активно будують залізниці, щоб жителі могли подорожувати без автомобілів. На сьогодні завдяки вжитим заходам викиди СО2 вдалося знизити на 40%.

Джерело: vkurse.ua

Запоріжжя, яке вмирає. Мешканці тікають з міста, непридатного для життя

Майже мільйонне Запоріжжя – зона екологічного лиха! Про це дедалі гучніше заявляють захисники довкілля та місцеві жителі. У центральних районах промислові гіганти викидають стільки диму та пилу, що люди бояться виходити на вулицю.
«Особливо після 6-7 години вечора якщо виходиш на вулицю, дихати прямо нічим. Запах дуже неприємний», - скаржиться жителька Запоріжжя Олена Глінка.

Екологи і санітарні служби одностайні – понад сотня великих промислових підприємств – найбільша біда міста. Торік вони випустили в повітря майже 120 тисяч тонн викидів, що на 7 тисяч тонн більше, ніж 2010-го. А з наступного року значно зменшуються повноваження санітарних служб. І контролювати діяльність забруднювачів буде важче.


Біда Запоріжжя ще й у тому, що радянські будівельники, зводячи промислові гіганти, не врахували напрямків вітру. Промисловий майданчик у Запоріжжі – на північному сході міста. Житлові райони в радянські часи звели південніше.


Північно-східні вітри щоденно несуть городянам тисячі тонн шкідливих викидів. Лише за офіційними даними на одну людину тут припадає понад 100 кілограмів шкідливих речовин.

Один із найбільших забруднювачів повітря в місті – металургійний завод «Запоріжсталь», кажуть фахівці. На самому ж комбінаті цього не заперечують, але запевняють, що попри кризу на ринку металу – цьогоріч збудували новий фільтр для одного з екологічно небезпечних агрегатів. За 4 роки планують встановити такі фільтри на всіх виробництвах і вдвічі скоротити викиди.

Київський інститут імені Марзеєва вже 10 років проводить повномасштабні дослідження екології в Запоріжжі. За даними науковців, ситуація трохи покращилась, але переважно за рахунок зупинки алюмінієвого комбінату та заводу феросплавів.

Та всі проблеми запоріжців – у столиці, переконані фахівці. Бо влада пішла назустріч промисловцям, що потерпають від фінансової кризи, і послабила екологічні вимоги до них.

«Комітет з технічної регламентації затвердив скорочення нормативу по оксиду азоту. І зараз, коли ми стикаємося з цими показниками у викидах підприємств, вони вписуються у норму», - каже спеціаліст з Інституту гігієни та медичної екології ім. Марзеєва Олена Торос.

Лідери екологічних громадських організацій переконані: легше дихатиметься у Запоріжжі, коли й самі городяни цього домагатимуться. Поки ж на акції захисту довкілля у майже мільйонному місті збираються максимум два десятки людей.



Джерело: fakty.ictv.ua

Британська влада дозволила видобуток сланцевого газу, незважаючи на землетруси

Видобуток сланцевого газу в Великобританії вже призвів до землетрусів. Екологи стверджують, що у Великобританії видобуток сланцевого газу викличе менше ентузіазму, ніж у США, оскільки подекуди зелений ландшафт неминуче перетвориться в промислові райони.
Уряд Великобританії дозволив компанії Cuadrilla відновити видобуток сланцевого газу в графстві Ланкашир. Експерти неоднозначні в оцінках того, наскільки безпечний спосіб видобутку цього газу — гідравлічний розрив пласта.



Компанії Cuadrilla довелося призупинити видобуток газу після підземних поштовхів у районі міста Блекпул. Уряд окреслив умови видобутку газу з метою мінімізувати ризик сейсмічної активності.


Спосіб гідравлічного розриву пласта передбачає закачування в свердловину під великим тиском суміші води, піску та хімікатів.


Міністр енергетики Британії Ед Дейві заявив, що сланцевий газ — багатообіцяючий ресурс для енергетичної галузі країни, здатний скоротити обсяги імпорту, який рік від року збільшується на тлі скорочення запасів газу в Північному морі.

За його словами, після підземних поштовхів уряд виявив недоліки в управлінні компанією, які потім були усунені.

Міністр додав, що вплив газовидобутку на екологію, зокрема, забруднення води і повітря, вже регулюється "суворим британським законодавством".

У США видобуток сланцевого газу призвів до різкого падіння цін в енергетиці, і британський прем'єр висловив надію, що подібне може трапитися у Великобританії.

Проте експерти попереджають британську владу про те, що видобуток сланцевого газу необов'язково призведе до такого ж результату, як у США. На їхню думку, надмірна залежність від газу в довгостроковій перспективі може привести до того, що споживачам доведеться платити більше, оскільки ціна на газ на міжнародних ринках нестабільна.

Вони підрахували, що підтримка урядом відновлюваних джерел енергії та атомної енергетики призведе до зростання рахунків за електроенергію до 2020 року в середньому на 100 фунтів на сім'ю.

У свою чергу екологи стверджують, що у Великобританії видобуток сланцевого газу викличе менше ентузіазму, ніж у США, оскільки подекуди зелений ландшафт неминуче перетвориться в промислові райони.

Опитування показують, що британці воліли б бачити вітрогенератори, ніж газові турбіни.

Джерела: zn.ua та bbc.co.uk

Будинок майбутнього, що сам виробляє електроенергію

Довгий час думки про будинок, який виробляє більше електроенергії, ніж використовує, вважалися лише мрією. Але вже сьогодні звичайна німецька родина з Берліна випробовує такий будинок.
Йорг Вельке не міг собі уявити, що він сам зможе забезпечувати себе електроенергією. Сьогодні це реальність і виглядає скоріше як хобі: хто б з членів його родини не прийшов додому, одразу ж подивиться на чорний сенсорний екран, що знаходиться на стіні в коридорі. Він є серцем будинку. „Це централізована система управління будинком, тут ми можемо ввімкнути світло, підняти чи опустити жалюзі, або ввімкнути опалення“, - пояснює Йорг Вельке, 42-річний історик, що разом зі своєю дружиною Сімоне Віхерс і дітьми Фреєю та Ленцом тестує новий будинок.

Електроенергія власного виробництва

Родина Вельке-Віхерс найбільш вражена сонячною електростанцією на даху, що також контролюється централізовано. Маленька електростанція забезпечує весь будинок електроенергією, нагріває воду і заряджає електромобілі. Перед будинком припарковані два електромобілі та два електробайки. „Це чудове відчуття, коли ти можеш їздити, не забруднюючи довкілля“, - каже Йорг Вельке.

За планом міні-електростанція має виробляти 16.500 кіловат-годин електроенергії на рік. Набагато більше, ніж родина використовує. В старій квартирі вони витрачали 2000 кіловат-годин на рік. Навіть враховуючи заправку електромобілів, вироблена електроенергія залишиться в надлишку, розповідає далі Вельке. „Цією електроенергією заряджається стаціонарний акумулятор“. Велика сіра споруда, що знаходиться в саду, побудована з великої кількості старих автоакумуляторів. Теоретично, цей акумулятор, потужністю 40 кіловат-годин, має забезпечувати весь будинок електроенергією, коли на вулиці темно або в разі неспроможності сонячної електростанції, через погані погодні умови, виробляти енергію. „Це робить нас, певною мірою, незалежними від мережі“, - каже Вельке.

Родина випробувальників: Йорг Вельке, Сімоне Віхерс, Фрея та Ленц

Високотехнологічні енергозберігаючі конструкції

«Так задумано у теорії», - посміхається Йорг Вельке і постукує доброзичливо по кришці домашнього стаціонарного акумулятора в саду. „На практиці акумулятор ще не працює“, визнає Вельке, але його це не дуже турбує: „Це дослідницький проект. Акумулятор робили вперше i за участю різних фірм, що мали збирали його компоненти“.

Той факт, що будинок майбутнього не є повністю досконалим, не становить проблем для 12-річної доньки Фреї та для 8-річного Ленца. В своєму інтернет-блозі вона захоплено пише про свої щоденні купання в нагрітій сонячною енергією воді. Тепер родина використовує енергію набагато вільніше, каже Сімоне Віхерс: „Раніше ми завжди зважували чи й справді потрібно купатися, чи варто набирати ванну повністю, тепер це просто приємне відчуття: лежати у ванній і знати, що вода була нагріта без викидів CO2“.


«Енерговиробляючий» будинок має вигляд чорного квадрату, який було грайливо покладено серед зеленого саду. Футуристична будівля дуже вирізняється посеред комплексів багатоповерхівок. Дизайнерський будинок виблискує своїм великим двоповерховим скляним фасадом, за яким ховається сучасна вітальня-кухня викладена паркетом з натурального дерева. Йорг Вельке та його дружина Сімоне Віхерс перш за все зацікавились будинком через його внутрішнє технічне оснащення. Багато що в будинку регулюється виключно автоматично, це зберігає енергію, каже Йорг Вельке. Датчики руху вмикають світло лише тоді, коли батьки чи діти цього потребують. Таймери задають такт домашнім пристроям, автоматична система вентиляції та спеціальна ізоляція автономно забезпечують гарні кліматичні умови всередині будинку.

Невід'ємною частиною життя родини стали акумулятори - чи йдеться про машини, чи стаціонарний акумулятор, електробайки чи смартфони - все потрібно заряджати. Лише одна річ функціонує без вилки. Перед будинком показує батько Йорг Вельке на місце для паркування електромобілів, під землею знаходиться металева плита: „Це індуктор, а інша, доповнююча його частина, знаходиться в машині“, - пояснює Вельке. Таким чином машина заряджається через повітря, повністю без кабелю та вилки. „Мені не потрібно ні про що думати, машина просто там стоїть припаркована, а зранку, коли мені потрібно їхати, вона знову повністю заряджена.“

Раніше Йорг Вельке називав індукційні зарядні станції технічними дурницями. Та відтоді, як його родина регулярно подорожує на електромобілі околицями Берліна, його думка з цього приводу сильно змінилася. Так, наприклад, в сільських місцевостях здебільшого відсутні кабелі для швидкого зарядження. А на звичайних зарядних станціях зі звичайними розетками потужністю 230 вольт процес зарядження може тривати до дев'яти годин. Тому й не дивує, що в родині Вельке-Віхерс питання „чи є в тебе розетка?“ стало свого роду крилатим висловом.

Багато несподіванок

Але використання електромобілів в повсякденному житті, навіть при повністю заряджених акумуляторах, сповнене несподіванок, каже Йорг Вельке і розповідає про їхню останню подорож до Ліхена, що знаходиться за 100 кілометрів на північ від Берліна. „Найбільш захоплюючим під час цієї подорожі було те, що показники індикатора потужності знизились набагато швидше, ніж це мало б бути, зважаючи на подолану відстань“. Виною всьому було кріплення для велосипедів на даху машини, що через підвищений опір повітря зумовлювало сповільнення електромобіля і, відповідно, додаткові витрати енергії. Можливо, це не останній сюрприз, який чекає на родину Вельке-Віхерс протягом 15-місячного тестування будинку майбутнього.

Джерело: dw.de