Національний природний парк "Хотинський" відзначає Міжнародний день Дністра

12 липня на березі річки Дністер, що в селі Атаки Хотинського району Чернівецької області, яблуку не було де впасти: діти гралися велетенськими шашками, хизувалися майстерно виконаними малюнками на обличчі, вправлялися у художній майстерності, брали участь у майстер-класах, отримували безкоштовні вироби. Дорослі змагалися у конкурсах із вилову риби та приготування юшки, насолоджувалися театралізованими виступами акторів, танцювальними та співочими колективами Хотинщини. Море безкоштовної юшки та розваг для всіх бажаючих організував національний природний парк «Хотинський» (Чернівецька область) в рамках Першого еко-фестивалю риболовлі та рибної юшки «ОтакЮшка», присвяченому Міжнародному дню Дністра. 

Участь у конкурсі із приготуванні юшки прийняли команди від Хотинської районної організації УТМР, Сокирянського, Кельменецького та Хотинського відділень національного парку «Хотинський», Хотинської служби з надзвичайних ситуацій, Чернівецької рибінспекції, представників села Пашківці, Атацької сільської ради, яка і стала переможцем конкурсу. Визначав команду переможницю, основа дієва особа, символ фестивалю - Тірас. Вправні та доброзичливі юшковари безкоштовно пригощали всіх бажаючих, і, за словами прискіпливих дегустаторів, всі учасники заслуговували першого місця. Визначилися переможці і у конкурсі із лову риби, ними стали Юрій Лобчук, Валерій Форман та Леонід Іванський.

Символічно, що гості фестивалю мали змогу милуватися красою крилатих небожителів – голубів на виставці «Птахи миру», кожен бажаючий міг придбати пернатих на будь-який смак, забрати частинку миру із собою додому. Складова благодійності еко-фестивалю «ОтакЮшка» вилилася у «Аукціон хвостів». Гості завзято торгувалися, перевищували ціну один одного за свіжу, щойно виловлену рибу. Воно й недивно адже виручені гроші пішли на допомогу бійцям АТО.

Справжній майстер клас влаштував аварійно-рятувальний підрозділ м.Хотин. Рятувальники демонстрували свою майстерність із порятунку потопаючих, розкрили таємниці водолазної справи, надали змогу прокататися прогулянковим катером, і як чудово, що їм не довелося застосовувати свої вміння по-справжньому.

На фестивалі не обійшлось і без втрат, без фінансових втрат мера міста Хотина Миколи Головльова. Саме мер Хотина нагородив грошовими призами найкращих дністрових русалок – переможниць конкурсу «Файна мавка». Отримати приз від мера виявилося не так то і легко: учасницям довелося дефілювати, демонструвати знання із іхтіофауни Дністра, і зрештою серця глядачів та суддю підкорили дві юні учасниці Аня та Таня.

Величезну кількість «згорілих» на сонці облич та рук глядачів забезпечили творчі колективи Хотинщини, адже відірватися від їх запальних виступів було просто неможливо. Перед глядачами, у виконанні дитячих, юнацьких та дорослих колективів, пронеслася вся історія Українського танцю: від давніх весільних, колоритних бессарабських до динамічних сучасних. Завершували шоу-програму фестивалю співочі сольні виступи, і поміж відпочивальників пробігло певне збентеження: чи не знаходяться вони випадково на запису шоу «Голос країни».

Наостанок директор національного природного парку «Хотинський», він же і голова Хотинської районної організації Українського товариства охорони природи Андрій Доманчук нагородив спільними подяками та дипломами всіх спонсорів, учасників, співорганізаторів без яких би не відбулося це чудове, незабутнє свято на берегах неповторної річки Дністер.

Ірина Козачок, секретар Хотинської райорганізації Укрприроди

Явлення Тіраса.

Тірас і мавки 

Юшка а ля натурель. 

Свято у розпалі 

Акція «Злови рибку і випусти її у Дністер» 

Майстер-клас для молодших 

Птахи миру. 

Охороняймо рибу 

Голова Хотинської районної організації Укрприроди Андрій Доманчук з наймавкішою мавкою – переможницею.

Детальніше »

Про внесок України у збереження глобальної кліматичної системи

Вступ

Глобальна зміна клімату на Землі стала очевидною реальністю, причому у більшості вимірів – переважно неприємною.

По-перше, в людському вимірі їх наслідки уже реально впливають на якість життя практично кожного жителя планети, включаючи його здоров’я і навіть саме життя.

По-друге, в економічному вимірі зміна клімату стала неприємною реальністю, навіть для багатих держав – взаємозалежність економічного розвитку і зміни клімату, невідворотність зростання плати за достаток, комфорт, за прагнення досягти цих принад сучасної цивілізації шляхом нестримного споживання невідновних, обмежених багатств природи, передусім паливно-енергетичних ресурсів, що добуваються усе глибше, усе більш руйнівними методами, на незайманих територіях вразливих і водночас важливих для Землі екосистем.

По-третє, у філософському вимірі зміна клімату є дошкульним, очевидним попередженням людству про невідворотну розплату за наслідки втрати ним розуму, нівелювання засадничих цінностей різноманітного життя на маленькій планеті, бездумної гонки озброєнь і марної трати обмежених ресурсів на безумні війни у той час, коли багато мільйонів людей на різних континентах не мають елементарного доступу до їжі і питної води, за прагнення панувати над іншими, не володіючи навіть собою і не дбаючи про майбутнє.

Україна є вагомим учасником процесу боротьби зі зміною клімату, виконуючи одні з найважливіших світових документів – Рамкову конвенцію ООН зі зміни клімату (РКЗК) та Кіотський протокол до неї.

За роки незалежності з 1991 р. наша країна зробила вагомий внесок у скорочення світових викидів парникових газів – 10,2 млрд. т. За нинішніми цінами цей внесок коштує 80 – 100 млрд. дол. США, що значно перевищує зовнішній борг держави.

Викиди парникових газів (ПГ) в Україні у 1990 р. становили 944,4 млн. т СО2-екв., у 2012 р. – 402,7 млн. т (без сектору ЗЗЗЛГ), тобто 42,6 % від рівня 1990 р. З урахуванням сектору «землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство» (ЗЗЗЛГ) викиди ПГ у 1990 р. становили 874,6 млн. т, а у 2012 р. – 375,4 млн. т, тобто 42,9 % від рівня 1990 р.

Дане скорочення, в основному, є наслідком зменшення ВВП (на 30 %), чисельності населення (на 6 млн. чол.), соціальних стандартів життя, які планується відновити і підвищувати до середнього рівня ЄС.  

Наразі у процесі підготовки нової глобальної кліматичної угоди, яку планується прийняти на 21-й конференції Сторін РКЗК ООН, що відбудеться з 30 листопада по 11 грудня 2015 року у м. Париж (Франція), кожна країна сама визначає свій «Очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ)» у скорочення викидів ПГ згідно з умовами соціально-економічного розвитку, структури економіки тощо.

Для України такий підхід дає змогу:

1) Розробити і подати ОНВВ до РКЗК ООН з адекватним рівнем амбітності, зважаючи на особливості умов, а також підвищити амбітність цілей у подальшому за можливістю/необхідністю;

2) Зробити посильний внесок у боротьбу зі зміною клімату;

3) Сприяти змінам у структурі економіки та модернізації промисловості;

4) Залучити інвестиції в галузі промисловості з високою доданою вартістю;

5) Знизити енергетичну залежність і підвищити енергетичну безпеку.

Оптимальний варіант «Очікуваного національно-визначеного внеску України до нової глобальної кліматичної угоди», у тому числі показника рівня викидів парникових газів у 2030 році порівняно з базовим 1990 роком, а відтак – стратегії дальшого розвитку економіки та підвищення добробуту населення України, має бути обраний з урахуванням наведеного вище комплексу умов та можливостей.

Виходячи з цієї необхідності, на звернення Міністерства екології та природних ресурсів України дослідження проблеми й обґрунтування проекту «Очікуваного національно-визначеного внеску України до нової глобальної кліматичної угоди» були виконані провідними національними експертами за підтримки Уряду Німеччини, проектів Програми розвитку ООН в Україні, в рамках Меморандуму про порозуміння між Міністерством екології та природних ресурсів та Проектом USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» від 2 лютого 2015 року, а також з урахуванням матеріалів, підготовлених експертами проекту «ClimaEast» у секторах «промислові процеси»; «землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство».

Соціально-економічний розвиток і кліматична політика

При прогнозуванні розвитку економіки України на період до 2030 р. було використано усі джерела інформації, усі способи прогнозування (експертний, екстраполяції, моделювання), реалізовано усі функції прогнозування – аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів i тенденцій національної економіки, що визначатимуть подальший її розвиток.

Враховано результати 2-х моделей, побудованих за різними методологіями та які виконували практичне (управлінське) і теоретико-пізнавальне завдання.

Загалом було оцінено 7 макроекономічних сценаріїв розвитку економіки.

Так, модель – 1 (інженерно-економічна), розроблена Інститутом газу НАН України з залученням фахівців з інших установ НАНУ у 2013 р. і врахована при підготовці Шостого національного повідомлення України з питань зміни клімату (поданого Урядом до Секретаріату РКЗК ООН), передбачала наступні сценарії розвитку:

1) оптимістичний;

2) базовий;

3) песимістичний.

Модель – 2 (економіко-математична), що була розроблена науковцями Інституту економіки і прогнозування НАН України у 2015 р., передбачала такі сценарії розвитку економіки:

1) інвестиційно-активний;

2) базовий;

3) інерційний;

4) стратегії низьковуглецевого розвитку (СНВР).

Національними експертами, з урахуванням того, що в обох моделях кожні перші 3 сценарії розвитку є досить близькими, було сформовано 5 варіантів рівнів (цілей) скорочення викидів парникових газів (ПГ) в Україні у 2030 р. порівняно з 1990 р.

Рівень 1: не перевищення 60 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р., яка відповідає заявленій цілі ЄС[1].

Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок сценарію розвитку 1 («оптимістичний», або «інвестиційно-активний» сценарій розвитку за звичайним ходом діяльності (BAU-сценарій), що передбачає істотні політичні заходи для відбудови та економічного зростання України. 

Для України ціль 60% зберігатиме можливість відновлення і розвитку економіки без значних структурних зрушень і, відповідно, збільшення викидів ПГ у 2030 р. на 20% відносно рівня 2012 р. Проте такий сценарій розвитку не вирішить багатьох економічних, соціальних та екологічних проблем і має бути перехідним етапом до стратегії низьковуглецевого розвитку.

Рівень 2: не перевищення 55-50 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів 1990 р.

Дана ціль є результатом моделювання, умовних розрахунків та експертних оцінок змішаного варіанту одночасної (паралельної) реалізації 2-х сценаріїв розвитку: «інвестиційно-активного» та сценарію переходу до СНВР. 

Рівень 3: не перевищення 50 % у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок «базового» сценарію розвитку (за обома моделями), що не передбачає істотних політичних заходів для економічного зростання та передбачає заходи щодо скорочення викидів ПГ.

Рівень 4: не перевищення 50 % після 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Дана ціль є результатом умовних розрахунків (оскільки у даний час Уряд не має ні відповідної концепції, ні стратегії), а також експертних оцінок чистого сценарію «Стратегії низьковуглецевого розвитку» (після проведення в умовах зовнішніх загроз енергоефективної модернізації нинішньої традиційної промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та економіки в цілому).

Враховуючи необхідність залучення більше 100 млрд. євро зовнішніх капітальних інвестицій для переходу до СНВР, а також виводу з експлуатації підприємств і об’єктів традиційної нині економіки, включаючи утилізацію відходів, даний сценарій є можливим і доцільним у період після 2030 р. і до 2050 р.  

Рівень 5: не перевищення 45% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Дана ціль є результатом моделювання та експертних оцінок «песимістичного» («інерційного») сценарію розвитку економіки, який передбачає збереження існуючих тенденцій і не містить суттєвих змін у швидкості та глибині реформ.

Україна стоїть перед вибором не стільки цілі скорочення викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з базовим 1990 р., скільки перед вибором кращого сценарію подальшого соціально-економічного розвитку держави.

Найбільш вірогідним сценарієм розвитку економіки України є «оптимістичний» або «інвестиційно-активний» з потужним кластером енергоефективності та інновацій, що відповідає «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020».

Іншим сценарієм розвитку, до якого слід прагнути перейти у середньостроковій перспективі, є Стратегія низьковуглецевого розвитку. Однак цей шлях до СНВР потребує величезних капітальних інвестицій (більше 100 млрд. євро до 2030 р.) і пролягає через реалізацію сценарію «оптимістичного» або «інвестиційно-активного» розвитку економіки, враховуючи, що на даному етапі в економіці України переважає  «базовий» сценарій розвитку.

У 2014 – 2015 рр. тимчасова анексія РФ Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, російсько-терористична агресія на території окремих районів Донецької і Луганської областей круто змінили хід звичного розвитку. Постала необхідність оборони держави, будівництва оборонних укріплень на тисячах кілометрів, у т.ч. на кордоні, нарощування виробництва зброї, боєприпасів, інших засобів оборони, що потребує зростання виробництва продукції важкої індустрії, металу, цементу тощо. Внаслідок військової агресії зруйновано 20 % економічного потенціалу України.

Після відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету постане необхідність відбудови зруйнованих промислових об’єктів, інфраструктурних мереж, у тому числі залізничної інфраструктури, газо- і нафтопроводів, водогонів, каналізаційних мереж, ремонту і будівництва нових житлових будинків та об’єктів соціальної сфери, відновлення значних масивів лісових насаджень, рекультивації земель. Усе це викличе необхідність збільшення виробництва металу, неметалевих будівельних виробів, продуктів харчування тощо. Україна гостро потребуватиме багатомільярдних обсягів капітальних інвестицій.

Тому ОНВВ України, у тому числі й рівень скорочення викидів парникових газів, буде переглянуто після відновлення територіальної цілісності й суверенітету держави, ухвалення стратегій і програм соціально-економічного розвитку, у тому числі низьковуглецевого зростання, на період після 2020 року.   

Обґрунтування «Очікуваного національно-визначеного внеску (ОНВВ) України до нової глобальної кліматичної угоди»

Для обґрунтування ключового елементу ОНВВ – можливого рівня не перевищення викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р., враховано національні особливості, ризики, проблеми і тенденції розвитку економіки, прогнозні моделі викидів ПГ в усіх секторах економіки на період до 2050 року.

Враховувалось, що метою «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, «є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі». Рух уперед здійснюватиметься за визначеними векторами розвитку і безпеки.

Вектор розвитку – це забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя. Україна має стати державою з сильною економікою та з передовими інноваціями. Для цього, передусім, необхідно відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке зростання економіки екологічно невиснажливим способом.

Вектор безпеки – це забезпечення гарантій безпеки держави, бізнесу та громадян, захищеності інвестицій і приватної власності. Україна має стати державою, що здатна захистити свої кордони та забезпечити мир не тільки на своїй території, а й у європейському регіоні.

Згідно моделі-1, у 2030 р. прогнозовані рівні викидів ПГ можуть становити від 56,2 до 60,4 % від обсягів 1990 р. залежно від різних сценаріїв розвитку економіки України. Згідно даної моделі, у перспективі до 2050 р. вони мають стабілізуватися на рівні 60 % (табл. 1).

Таблиця 1. Зміна ВВП та обсягів викидів ПГ у період 1990 – 2050 рр.: За базовим сценарієм

Події 2014 – 2015 рр. суттєво вплинули на розвиток країни, але з огляду на значний період прогнозу, цілком ймовірно, що після здолання тимчасових труднощів держава вийде на шлях сталого економічного розвитку і підвищення соціальних стандартів життя населення. Тобто, з певним часовим лагом показники викидів ПГ можуть зрости до рівня 55 – 60% від обсягів викидів 1990 р.

Тому найбільш доцільним, на думку розробників моделі-1, є прийняття на рівні 2030 р. 

зобов’язань щодо рівнів викидів ПГ, не менших за 60% від рівня 1990 р. Прийняття більш амбітних зобов’язань могло б стати важким тягарем для національної економіки, для якої сьогодні пріоритетним завданням є відновлення економічного потенціалу та забезпечення сталого розвитку.

Модель-1 була розроблена у 2013 р. і не могла враховувати тимчасову анексію Автономної 

Республіки Крим і російсько-терористичну агресію на сході держави.

Враховуючи, що Україна несе відповідальність перед міжнародною спільнотою за викиди парникових газів на усій своїй суверенній території, у тому числі й на тимчасово окупованих територіях, при підготовці «Очікуваних національно-визначених внесків України до нової глобальної кліматичної угоди» виникла необхідність уточнення раніше виконаних прогнозів розвитку і викидів ПГ.

З цією метою для прогнозування викидів ПГ в секторах «Енергетика» і «Промислові процеси», заходів щодо їх скорочення, а також соціально-економічних наслідків їх реалізації використовувалась модель TIMES-Україна та обчислювальна модель загальної рівноваги з розширеним енергетичним блоком, які розроблені в ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», а для прогнозування решти секторів – електронні таблиці Microsoft Excel.

Прогнозування викидів ПГ в секторах «Енергетика» та «Промислові процеси» до 2050 р. проводилось у контексті аналізу макроекономічних сценаріїв розвитку країни. Припускалося, що населення України продовжуватиме скорочуватися і в 2030 р. складатиме 42,8 млн. осіб, а в 2050 р. – 37,3 млн. осіб, тоді як у 2012 р. налічувалося 45,5 млн. осіб. В умовах і припущеннях моделі-2 не передбачалось врахування обсягів «тіньової» економіки (47%), видобування низькосортного енергетичного вугілля у «копанках» (8-10%) з подальшим його спалюванням на ТЕС, викидів метану, необхідність заміни мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання тощо, тому обсяги викидів ПГ є дещо заниженими (табл. 2).

Таблиця 2. Викиди ПГ за різними макроекономічними сценаріями розвитку в рамках BAU сценарію[2]

Дані моделі-2 показують, що за умов і припущень «інвестиційно-активного» сценарію розвитку за звичайним ходом діяльності у 2030 р. викиди ПГ складатимуть 505 млн. т СО2-екв., тобто 53,5% порівняно з 1990 р., а в 2050 р. — 785 млн. т СО2-екв., або 83,1% від рівня 1990 р. 

Згідно екстенсивного «базового» макроекономічного сценарію розвитку за звичайним ходом діяльності викиди ПГ у 2030 р. складатимуть близько 450 млн. т СО2-екв., що дорівнює 47,7% від рівня 1990 р., а в 2050 р. (628 млн. т СО2-екв.) дорівнюватимуть 66,5% від рівня 1990 р.

Поряд з результатами 2-х моделей, які мають практичне (управлінське) значення, було оцінено модель СНВР, яка має теоретико-пізнавальне значення. В умовах і припущеннях моделі СНВР також не враховані обсяги «тіньової» економіки (47%), видобування низькосортного енергетичного вугілля у «копанках» (8-10%) з подальшим його спалюванням на ТЕС, викидів метану тощо.

В принципі, при таких умовах моделі перевіряються і переглядаються, навіть ті, що мають теоретико-пізнавальне завдання. Однак, незважаючи на ці недоліки, які суттєво занижують обсяги викидів ПГ (на 15-20%), національними експертами було оцінено результати даної моделі в контексті пошуку резервів для зменшення викидів ПГ у перспективі, коли (якщо) будуть ухвалені відповідні Урядові рішення щодо конкретної стратегії переходу до СНВР.

У моделі-2 були розраховані умовні можливості додаткового скорочення викидів ПГ шляхом порівняння з «базовим» сценарієм розвитку. Сам сценарій СНВР у моделі-2 не був розроблений. А якби проводилось порівняння з «інвестиційно-активним» сценарієм розвитку, то це дало б на 5-6 % вищі показники порівняно з розрахованим діапазоном показників 46,4 – 33,0% викидів ПГ у 2030 р.

Отже, з урахуванням викидів ПГ від тіньової економіки та оцінок їх додаткового скорочення порівняно з найбільш вірогідним сценарієм розвитку («інвестиційно-активним»), викиди ПГ у сценарії СНВР можуть бути на рівні 50 % після 2030 р., оскільки раніше перейти до цього сценарію нереалістично.

Обсяги капітальних інвестицій для досягнення такого скорочення оцінюються розробниками моделі СНВР у 75,7 млрд. євро для промисловості. Для сільського господарства – це ще 6,5-10 млрд. євро., а для сектору «відходи – 1,8-6,7 млрд. євро. Сумарні потреби в капітальних інвестиціях для впровадження в економіці заходів СНВР оцінюються розробниками даної моделі у 96,1 – 104,5 млрд. євро.

Крім того, за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, для проведення теплоенергетичної модернізації житлового фонду країни потрібно близько 800 млрд. грн. 

Джерелами таких інвестицій не можуть бути ні кошти іноземних держав, ні міжнародних фінансових установ, які можуть надавати фінансову допомогу лише у вигляді кредитів. Капітальні вкладення у заходи СНВР можуть інвестувати тільки приватні інвестори – вітчизняні і зарубіжні, для чого необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат, який складається з багатьох компонентів.

Ще одним джерелом інвестиційних коштів для переходу до СНВР можуть стати міжнародні фінансові механізми, якщо такі будуть передбачені у новій глобальній кліматичній угоді і якщо наша країна матиме доступ до них.

По мірі залучення необхідних обсягів капітальних інвестицій та отримання доступу до міжнародних фінансових механізмів Уряд України зможе підвищувати рівень амбітності обраної цілі зі скороченні викидів парникових газів. 

Внутрішні і зовнішні ризики 

На подальшу динаміку й структуру розвитку економіки України впливатимуть зовнішні і внутрішні ризики, пов’язані, головним чином, з:

- тимчасовою анексією РФ Українського Криму;

- військовими діями РФ на Донбасі, які призводять до великомасштабних руйнувань промислових підприємств, житлових будинків та об’єктів соціальної інфраструктури, транспортних магістралей, мостів, доріг, магістральних мереж тощо, скорочення виробництва у регіоні, погіршення умов залучення зовнішнього фінансування та зростання видатків державного бюджету на фінансування потреб оборони й національної безпеки та відновлення зруйнованої інфраструктури.

За висновками експертів Національного інституту стратегічних досліджень , при реалізації «інвестиційно-активного» сценарію розвитку (передбачає істотні політичні заходи для економічного зростання) після закінчення воєнних дій на Сході можна очікувати відновлення й зростання обсягів капітальних інвестицій для відбудови зруйнованих заводів, мостів, залізничних колій, житлових будинків, об’єктів соціальної інфраструктури тощо. Усе це потребуватиме значних додаткових об’ємів виробництва металу, цементу, машин, устаткування та інших продуктів важкої індустрії. 

За нинішніх геополітичних та економічних умов драйверами економічного зростання можуть стати такі різнополюсні сектори національного господарства, як оборонно-промисловий комплекс та аграрно-промисловий комплекс країни. Це потребуватиме, відповідно, збільшення обсягів виробництва металу, зброї та боєприпасів, споживання більших обсягів енергоресурсів, а також зростання поголів'я худоби, кількості внесених у ґрунт добрив тощо. 

У той же час розвиток цих секторів економіки сприятиме оптимізації структури економічного розвитку та переходу до Стратегії низьковуглецевого зростання у середньостроковій перспективі.

Шляхи розвитку і проблеми зміни клімату

В Україні у середньостроковій перспективі вірогідні кілька макроекономічних сценаріїв соціально-економічного розвитку і відповідно – цілей не перевищення рівнів викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з базовим 1990 р.: 

1) «оптимістичний», або «інвестиційно-активний» сценарій розвитку економіки за звичайним ходом діяльності, що передбачає істотні політичні заходи для відбудови та економічного зростання. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 1: не перевищення 60 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.;  

2) змішаний варіант одночасної (паралельної) реалізації 2-х сценаріїв розвитку: «інвестиційно-активного» (з показником не перевищення 60% викидів ПГ) та сценарію переходу до СНВР (з діапазоном показників 46,4 – 33,0% викидів ПГ). Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 2: не перевищення 55-50 % викидів ПГ у 2030 р. від рівня викидів ПГ 1990 р.  

3) «базовий» сценарій розвитку (за обома моделями), що не передбачає істотних політичних заходів для економічного зростання та передбачає заходи щодо скорочення викидів ПГ. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 3: не перевищення 50% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р. 

Досягнення цілі передбачає запровадження дієвих механізмів в енергетичній, екологічній та економічній сферах за рахунок власних ресурсів та використання міжнародних ринкових механізмів, якщо такі будуть передбачені і доступні у новій глобальній кліматичній угоді. Дана ціль також є справедливою і амбітною, проте не виводить економіку на якісно новий шлях розвитку.

4) «песимістичний» («інерційний») сценарій розвитку економіки, який передбачає збереження існуючих наразі тенденцій і не містить суттєвих змін у швидкості та глибині трансформаційних процесів. Результатам реалізації сценарію відповідає ціль 4: не перевищення 45% у 2030 р. від рівня викидів ПГ у 1990 р.

Однак, такий сценарій розвитку не відповідає «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», затвердженої Указом Президента України. 

В рамках «оптимістичного» сценарію розвитку в інженерно-економічній моделі-1 враховувались наступні чинники:

1. Необхідність суттєвого покращення рівня та якості життя населення.

2. Природно-ресурсний та економічний потенціал держави.

3. Конкурентоспроможність галузей національної економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках, можливість використання їх потенціалу для вирішення нагальних проблем країни, зокрема: 

• оновлення та розвиток на сучасному технологічному рівні інфраструктурних галузей економіки країни – електроенергетики, системи тепло-, газо- та водопостачання, транспорту;
• підвищення енергетичної безпеки країни за рахунок зниження залежності від імпорту паливно-енергетичних ресурсів шляхом нарощування їх видобутку (виробництва) в країні;
• адаптація до зміни клімату;
• зниження негативного впливу на довкілля тощо.

4. Вплив зміни клімату на формування перспективної потреби в енергоресурсах.

5. Вплив збільшення використання відновлювальних джерел енергії на розвиток електро- та теплоенергетики країни, формування енергетичного балансу країни та інше.

Вищезазначені чинники зберігають свою актуальність і сьогодні, і у майбутньому.

В рамках «інвестиційно-активного» сценарію розвитку в економіко-математичній моделі-2, починаючи з 2016-2017 рр. прогнозується підвищення інноваційно-інвестиційної активності на стратегічно важливих напрямах розвитку з подоланням структурно-технологічних деформацій економіки України. Передбачається реалізація структурних зрушень у виробництві через посилення/трансформацію ролі державного регулювання і збереження державного контролю у стратегічно важливих галузях економіки.

В рамках «змішаного» сценарію розвитку (поєднання «інвестиційно-активного» сценарію та паралельного переходу до СНВР) передбачалось, що економіка України має значний потенціал скорочення споживання вуглецемістких енергетичних ресурсів та викидів ПГ шляхом підвищення енергоефективності. Мобілізація даного потенціалу, поряд з активізацією внутрішньої інвестиційно-інноваційної діяльності, потребує залучення великомасштабної фінансової допомоги (більше 100 млрд. євро до 2030 р.) і доступу до міжнародних ринкових механізмів для забезпечення переходу до стратегії низьковуглецевого розвитку. 

Екстенсивний «базовий» макроекономічний сценарій розвитку за звичайним ходом діяльності передбачає поступове економічне зростання. Зокрема, в рамках цього сценарію закладаються помірні структурні зрушення у бік зростання частки сфери послуг. Поступово знижується частка сфери товарного виробництва. В рамках припущень базового сценарію також знижується частка сільського господарства та добувної промисловості. Водночас, частка переробної промисловості залишається незмінною, здебільшого за рахунок зростання обсягів виробництва споживчо-орієнтованими видами економічної діяльності, передусім харчовою та легкою промисловістю.

Сценарій низьковуглецевого розвитку. Стратегія низьковуглецевого розвитку (СНВР) (англ. Low Emission Development Strategies, LEDS) є визнаною на світовому рівні стратегією, яка ґрунтується на принципах сталого розвитку. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) трактує СНВР як довгострокові стратегії чи плани економічного розвитку країн, що передбачають низькі викиди ПГ та екологічно дружній економічний розвиток.

У 2014 р. за підтримки Уряду Німеччини і Програми розвитку ООН в Україні було розроблено проект концепції стратегії низьковуглецевого зростання економіки.  

Для України актуальність розробки та імплементації СНВР лише зростатиме, оскільки така стратегія може стати локомотивом вирішення комплексу сучасних проблем та переходу на якісно новий рівень розвитку національної економіки. Зокрема, одночасно і засобом, і результатом СНВР мають бути ефективні структурні зрушення в економіці України з випереджаючим зростанням інноваційних галузей (машинобудування, ІТ-сфери, фарміндустрії тощо) та секторів з відносно високою доданою вартістю, а традиційні галузі (енергетика, металургія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів) можуть отримати потужний імпульс для ресурсо- та енергоефективної модернізації. 

Рівень викидів ПГ в ОНВВ країн – сторонах Додатку 1 до РКЗК ООН

У якості додаткової інформації для визначення та обґрунтування цілі України із скорочення (обмеження) викидів ПГ (КЗОСВ) були зібрані та систематизовані дані щодо досягнутих та запланованих КЗОСВ Сторін Додатку І до РКЗК ООН, що вже надали свої ОНВВ, а також, окремо, дані щодо досягнутих та запланованих КЗОСВ деякими Сторонами Додатку І до РКЗК ООН, що, як і Україна, знаходяться у стані переходу до ринкової економіки.

Так, Канада задекларувала обсяг викидів ПГ у 2030 році у розмірі 106,3% (з урахуванням ЗЗЗЛГ) та 87,2% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Нова Зеландія – 89% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Японія -  81,6% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; США – 72,2-75% (з урахуванням ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; РФ – 70-75% (з максимально можливим урахуванням поглинаючої здатності лісів) від рівня 1990 року; ЄС, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн – 60% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року; Швейцарія – 50% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року (проте середньорічні викиди ПГ протягом 2021-2030 років будуть складати 65% від рівня 1990 року).

Такі країни, як Румунія, Естонія, Литва та Латвія, що знаходяться, як і Україна, в стані переходу до ринкової економіки та поточний рівень викидів ПГ в яких у порівнянні з 1990 роком відповідає аналогічному показнику для України, мають спільну з іншими країнами-членами ЄС мету зі скорочення (обмеження) викидів ПГ на 2030 рік – 60% (без урахування ЗЗЗЛГ) від рівня 1990 року.

Таким чином, при розробленні ОНВВ для України, поряд з результатами моделювання і прогнозування, експертних оцінок, враховано досвід розвинених країн, що уже надали свої ОНВВ, національні обставини та наявні програми соціально-економічного розвитку країни. 

Загальні висновки

Україна є Стороною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і Кіотського протоколу, а також бере участь у підготовці нової глобальної кліматичної угоди на 2021 – 2030 рр. У цьому контексті Уряд України 16 вересня 2015 р. ухвалив рішення щодо очікуваного національно-визначеного внеску до цієї угоди, ключовим показником якого є не перевищення 60% викидів парникових газів у 2030 р. по відношенню до базового 1990 р.

Слід зазначити, що Україна, починаючи з 1990 р., уже скоротила обсяги дозволених їй викидів ПГ більше ніж на 10,2 млрд. тонн (у грошовому еквіваленті за цінами ЄС цей внесок оцінюється у 80 – 100 млрд. дол.), чого не зробила жодна з інших держав світу. Як зазначалося раніше, національна ціна за цей внесок у збереження глобальної кліматичної системи також є дуже високою – скорочення ВВП на 30 відсотків і зменшення чисельності населення на 6 млн. чол. 

Україні дозволено не перевищувати 76 відсотків викидів ПГ від рівня 1990 р. до 2020 р., згідно Дохійської поправки до Кіотського протоколу. Від імені Уряду України у 2009 р. було зроблено заяву, що Україна зобов’язується не перевищити свої викиди ПГ у 2050 р. на рівні 50 відсотків від рівня 1990 р. 

Згідно останнього офіційного Національного кадастру викидів парникових газів, представленого до Секретаріату РКЗК ООН, нинішні обсяги викидів ПГ в Україні знаходяться на рівні 43 відсотків від рівня 1990 р.

«Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020», схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 визначила, що: «Метою Стратегії є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі». Для досягнення цієї мети передбачено кілька векторів руху вперед – це, зокрема, вектор розвитку і вектор безпеки. 

Отже, вибір цілі не перевищення викидів парникових газів у 2030 р. порівняно з 1990 р. на рівні менше 60 відсотків (з урахуванням можливих сценаріїв соціально-економічного розвитку) відповідає як міжнародним зобов’язанням держави, так і стратегії сталого розвитку країни.

Залежно від внутрішніх і зовнішніх обставин розвитку в України зберігається можливість заявити про перегляд амбітності обраної у даний час цілі і скоригувати її в сторону зменшення у 2020 і 2025 рр. (можливість підвищення рівнів викидів ПГ проти обраної тепер цілі у подальшому не передбачена). При цьому будь яка з обраних цілей скорочення викидів парникових газів для України є справедливою.

Василь ШЕВЧУК, професор, доктор економічних наук, генеральний директор Центру досліджень сталого розвитку, голова Українського товариства охорони природи

8 жовтня 2015 р. 

[1] Рівень не перевищення 60% викидів ПГ схвалено Міжвідомчою комісією з виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 08 вересня 2015 р., затверджено Кабінетом Міністрів України 16 вересня 2015 р. та подано до Секретаріату РКЗК ООН.

[2] Включає сектори: Енергетика, Промислові процеси, Сільське господарство та Відходи.

[3] Д.О.Махортих. Щодо тенденцій розвитку економіки України у 2014 – 2015 рр. Аналітична записка – Електронний ресурс: www.niss.gov.ua.

Детальніше »

Очікуваний національно-визначений внесок України до нової глобальної кліматичної угоди визначено на рівні 60% – думки експертів розходяться.

Київ, 30 вересня 2015 року – Сьогодні Україна надіслала до Секретаріату Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату «Очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ) України» до нової глобальної кліматичної угоди. Кліматичний план дій затвердив Кабінет міністрів України. 

Документ передбачає амбітні, але в той же час обґрунтовані цільові показники викидів парникових газів (ПГ). Рівень викидів ПГ визначений як такий, що не перевищує 60% від рівня 1990 року при інвестиційно-активному макроекономічному сценарію розвитку зі звичайним ходом діяльності, що передбачає істотні політичні заходи для відбудови та економічного зростання України, однак не передбачає суттєвих заходів щодо скорочення викидів ПГ. Ця тема стала основою дискусії у ході круглого столу в Українському кризовому медіа-центрі у рамках проекту «Український медіа-центр реформ».

За словами Олени Балбекової, начальника відділу кліматичної стратегії Міністерства екології та природних ресурсів України, відомству у розробленні ОНВВ активно допомагали три програми міжнародної технічної допомоги: проект USAID «Муніципальна енергетична реформа України», проект ЄС «ClimaEast» та ПРООН. Пані Балбекова зазначила, що до обговорення були залучені представники органів державної вдали, експерти та громадськість. Документ також був затверджений міжвідомчою комісією по зміні клімату.

Василь Шевчук, керівник групи експертів ПРООН, підкреслив, що у процес розробки документу були залучені абсолютно усі національні експерти в області кліматичної політики, які проаналізували усі програми розвитку держави, основними з яких стали Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», Угода про асоціацію з ЄС та галузеві стратегії (промисловість, транспорт, ЖКХ, АПК тощо). Він зазначив, що в основу документу лягли дослідження структури та тенденцій економічного розвитку України, кліматичної політики держави, внутрішніх та зовнішніх ризиків, заходів державного регулювання та ОНВВ інших країн світу. 

На основі цього масиву матеріалів визначили ряд можливих цілей: від інерційного/песимістичного сценарію розвитку (рівень викидів ПГ відповідно визначається 45%) до «інвестиційно-активного» сценарію розвитку за звичайним ходом діяльності (рівень викидів – 60 %). «Вибір Урядом цілі не перевищення 60% відповідає міжнародним зобов’язанням держави і Стратегії сталого розвитку України», – підсумував він. Пан Шевчук також висловив думку, що по завершенню війни, відновлення територіальної цілісності країни та після суттєвого збільшення іноземних інвестицій, ОНВВ має бути переглянутий.

Старший науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України Олександр Дячук зазначив, що Україна є дуже енергоємною та вуглецеємною країною не тільки порівняно з розвинутими країнами, але й з сусідами. Тому, на його думку, треба відійти від існуючої структури економіки та перейти до низьковуглецевої економіки. «Скорочення кількості викидів є тим інтегральним показником, який вказує, яким шляхом рухається країна в плані розвитку суспільства, інновацій, турботи про довкілля і про самих людей», – додав Олександр Дячук. Для досягнення цієї цілі, пан Дячук виділив п’ять основних завдань: підвищення енергоефективності та енергозбереження; широке використання відновлювальних джерел енергії; запровадження системи торгівлі квотами та викидами парникових газів; розвиток вітчизняних інноваційних технологій; та синергетичний розвиток економіки та енергетики. «Ці дві останні сфери мають взаємодоповнювати [одна одну] таким чином, щоб зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище та сприяти підвищенню соціально-економічних стандартів життя в Україні», – додав він. Пан Дячук перекований, що Україна має використати Угоду про асоціацію с ЄС та нову глобальну кліматичну угоду для максимальної трансформації своєї економіки. Адже при низьковуглецевій економіці, Україна не матиме таких проблем з волатильністю цін на енергоресурси у світі.

Ірина Ставчук, експерт із питань зміни клімату Національного екологічного центру підкреслила, що враховуючи поточну екологічну ситуацію усі країни світу мають скоротити викиди ПГ до 80% аби запобігти підвищенню середньої температури на 2°С, що у свою чергу призведе до глобальної екологічної катастрофи. Щодо стратегії, яку обрала Україна (інвестиційно-активний макроекономічний сценарій розвитку зі звичайним ходом діяльності), то на її думку, це – заморожені технології, жодних заходів енергоефективності, окрім тих, що будуть відбуватися самостійно, жодного розвитку відновлювальних джерел енергії. «Це сценарій нічого не робити, плюс додатковий надлишок ніби квот, але формат нової угоди не передбачає більше квот на викиди: за новим форматом країна за своїми національними економічними і фінансовими можливостями подає свій внесок – що я як країна можу зробити для боротьби зі зміною клімату. Якщо подивитися на це у такому контексті, то внесок України – абсолютно нульовий», – підкреслила вона. За словами пані Ставчук, єдиним рішенням для України є шлях енергозбереження та використання відновлювальних джерел енергії. Найбільший потенціал вона вбачає у сфері ЖКХ: утеплення будівель та скорочення споживання.

«Під час війни говорити про зміни клімату – люди мене не розуміють. Проте коли ти говориш, що це технології, інвестиції, скорочення енергоємності ВВП, це робочі місця, – люди розуміють та прагнуть цього», – висловив свою думку Олексій Рябчин, народний депутат України, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Комітету Верховної Ради України з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Він також зазначив, що проблема є дуже комплексною. Тому до процесу мають бути залучені Міністерство енергетики, яке б працювало над зменшуванням споживання енергії, МЕРТ, яке б робило відповідні розрахунки та розробляло програми, як перейти до низьковуглецевої економіки, Міністерство фінансів, яке б виділяло на це гроші та працювати з іноземними партнерами, зокрема МВФ, а також Міністерство, що опікується ЖКХ. Щодо останньої сфери, то на думку пана Рябчина, то «якби провести утеплення усіх енрегонеефективних будівель, то відпала б потреба купувати російський газ».

Ключовою перешкодою на шляху переходу до нової структури економіки пан Рябчин вважає відсутність політичної волі впроваджувати такі зміни. «Що заважає нам проводити перемовини, залучати технології та адаптувати їх, вивчати досвід, модернізацію? […] Це все реально. Але ми все ще говоримо про відсутність політичної волі у той момент, коли держава бореться за своє виживання», – заначив він. Олексій Рябчин переконаний, що у країні є люди які змогли б реалізувати більш амбіційні цілі, адже на його думку «нинішня стратегія держави – відсидітися, взяти менші зобов’язання».

Борис Костюковський, експерт з енергоефективності, вважає, що обраний шлях є правильним через те, що капітальний ремонт та заміна зношеної інфраструктури (у сфері енергетики, ЖКХ, тощо) потребуватиме матеріалів та обладнання, що у свою чергу – ще більших затрат енергії. Також на його думку, ріст добробуту населення призведе до збільшення попиту на квартири та машини. У відповідь на цю тезу, Олексій Рябчин навів аргумент, що при зміні мислення та моделі поведінки людини можна вирішити й цю проблему: наприклад, придбати електромобіль.

Тетяна Тарута, радник міністра екології та природних ресурсів України, звернула увагу присутніх на те, що заявлена Україною ціль є викиди на рівні не більше 60% від базового 1990 року. «Ключове слово – не більше. Ми не можемо перевищувати. Але якщо у нас будуть дієві стратегії, то ми можемо переглядати цю ціль, і ми можемо іти нижче. Зараз те, що ми подаємо – це очікувані національно внески. Але через два-три роки ці внески будуть переглянуті і ми будемо подавати вже [затвердженні] внески. Тоді ми зможемо переглянути нашу ціль та зробити її більш амбітною» – зазначила вона.

Стаття переопублікована з ресурсу: Український кризовий медіа-центр

http://uacrisis.org/ua/34758-dumki-ekspertiv-rozhodyatsya 

Детальніше »

На чому працюють інтернет-гіганти

Greenpeace проаналізував джерела енергії великих інтернет-компаній.

Google та Facebook отримали хороші оцінки, але вони досі більше половини своєї енергії отримують від спалювання газу та вугілля або ядерного синтезу. Важко повірити що вони не можуть дозволити собі перебудуватися на використання "зеленої» енергії". У Yahoo неохоче розповідають на якій енергії працюють їхні сервіси, але частка відновлюваної енергії в них - 73%. На загальному тлі виглядає непогано:

Яку енергію використовують інтернет гіганти

Amazon переходить до зеленої енергії, але не дуже активно. Та й інформацією про джерела енергії він ділиться неохоче. Трохи докладніше про Amazon.

Амазон надає власну платформу (Amazon Web Services - AWS) для роботи сайтів. До неї входить розміщення даних на серверах, оренда обчислювальних потужностей, віртуальних серверів, та інші незрозумілі речі. На AWS працюють Dropbox, Vimeo, The New York Times, Pinterest, Tumblr і багато-багато інших. Оскільки різні дата-центри харчуються з різних джерел енергії, то виходить, що Dropbox і Reddit працюють на вугіллі, Pinterest і Amazon - на ядерній енергії, Airbnb і Tumblr - на газі, а Vimeo та Soundcloud - на відновлюваній енергії.

Сайти, що працюють на платформі Amazon

Apple - стоїть на першому місці. Вона на 100% використовує відновлювані джерела енергії, і отримав "Відмінно" за всіма пунктами. Там використовують "зелену" енергію і розповідають про це всьому світу. Картинка нижче показує, на якій енергії працюють iTunes і iCloud - основні інтернет-сервіси Apple.

Сервіси Apple працюють на зеленій енергії

Отже, за версією Greenpeace сама "назеленіша" компанія в інтернеті - Apple. На відео їх  "сонячна ферма" (безліч сонячних панелей) в Північній Кароліні, США.

Може й інші компанії (Google, Facebook,  Amazon, Microsoft) переведуть свої сервери на "зелене" харчування.

Детальніше »

Українському товариству охорони природи – 69 років!

Шановні природоохоронці України! 

26 липня виповнюється 69 років Українському товариству охорони природи – найбільшій і найстаршій всеукраїнській громадянській організації країни. У цей день 1946 року – через рік після завершення ще тієї, минулої війни, яка завдала величезних бід і страждань усьому живому на Землі, у тому числі й природі, було утворене наше Товариство. 

За ці десятиліття Товариством зроблено безліч добрих справ на благо Природи й України. А головне – виховуються цілі покоління у повазі до рідної природи, яка повністю віддає людям усе, що має.

Ми ж – люди – повинні пам’ятати: Природа – це Храм Життя, а не бездонна комора. Її багатства дісталися нам у спадщину від наших славетних предків, а ми, у свою чергу, маємо достойно передати їх нашим нащадкам. Це – Вічний Закон Життя, який нікому не дано порушувати! Треба боронити нашу землю, нашу країну, боротися за наше майбутнє процвітання усіма силами.

Після Перемоги ми знову, як і після тієї війни, відродимо природу, відбудуємо країну, збудуємо європейську державу.

Тож вітаючи Вас з 69-ю річницею Українського товариства охорони природи, бажаю кожному з нас і усій нашій країні – перемоги, миру, відродження, добра й благополуччя!

З повагою 

Василь ШЕВЧУК, 

голова Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи

26 липня 2015 року

Детальніше »

«Енциклопедія людської совісті» Юрія Щербака

Задумливий, мудрий Юрій Щербак дивиться на нас і на увесь світ з обкладинки нової книги «ПОВЕРНЕННЯ БЛУДНОГО СИНА», виданої уже після його недавньої, фантастичної «ТРИЛОГІЇ ЧАСУ».

У книзі – вибрані ранні твори Щербака, твори його молодості – оповідання й повість «ХРОНІКА МІСТА ЯРОПОЛЯ», сотворені кілька десятиліть тому. 

Це – ранній Щербак, але вже змолоду проникливий у саму суть життя, його дуалізм, світло й тінь, біле й чорне. Мабуть, не випадково з обкладинки книги-збірки молодих творів сумно дивиться на нас сивий мудрий чоловік, чимось схожий на Жана Габена з французького фільму «Двоє у місті».

Сивині Мудреця не соромно за свою молодість, йому боляче за увесь недосконалий світ!  

Чому я пишу цей відгук? 

Можливо – тому, щоб пробудити цікавість у ще більшого числа читачів до глибин творчості Юрія Щербака, щоб ширилось коло тих, кого автор називає «любі, довготерпеливі мої читачі».

Можливо – із вдячності за ті вражаючі картини життя й багатогранні прояви душі, які я бачив і фізично відчував, читаючи оповідання й сказання Юрія Миколайовича, за ті чисті почуття, які я переживав разом з героями його творів. Незважаючи на часом жорстокі сторінки життя, творчість Щербака є світлою й обнадійливою, хоч нерідко – гіркою і сумною, але усе ж таки наскрізь просякнутою Добром. 

А можливо, просто не можу не писати – на мене діє якийсь невідомий, магічний і ще не досліджений «ЕФЕКТ ЩЕРБАКА», що заводить із Простору невидимі до часу кванти причетності до всього, що відбувається на Землі, відповідальності за усвідомлений вибір, будить від байдужості, пробуджує людське в людині…    

Чому саме «Енциклопедія людської совісті»? 

В оповіданні «ГАРМОНІЙНЕ НАТХНЕННЯ» (1984 р.) – одному з дуже зворушливих, хвилюючих оповідань – його герої, опинившись на концерті Антоніо Вівальді у Київській філармонії, кидають випадкові погляди на когось із присутніх у залі, немовби упізнають їх і крізь музику у них виринають спогади чи то про перше трагічне кохання, чи інша щемлива історія давно минулої, але від того не забутої молодості. І знову оголюються почуття, так і не стерті прожитим, а потім виявляється, що це зовсім не ті люди, історію стосунків з якими так хотілось би переписати, однак змінити уже нічого не можна. В уста (точніше – думки) інтелігентного, але з роками уярмленого життєвою прозою редактора енциклопедій, що втратив своє перше кохання, риючи протитанкові рви поблизу Жулян на початку ще тієї війни, автор вкладає такі слова: «І ще я подумав, що треба було б видати «Енциклопедію людської совісті» – книжку з порожніми, незадрукованими сторінками – і дати її кожній людині, щоб сама заповнювала її – змалку аж до самої смерті».

Уявляєте – кожен своїм життям заповнює білі, а значить ще безгрішні сторінки власної енциклопедії людської совісті, яку потім покладе перед воротами, що їх відкриває Святий Апостол Петро!          

Після «ТРИЛОГІЇ ЧАСУ» Щербака (2012 – 2014 рр.), яка, цілком очевидно, заслуговує на Нобелівську премію в галузі літератури, а можливо – й миру, ми знову з Юрієм Миколайовичем і нашим молодшим другом, вишуканим інтелектуалом Олексієм пили каву у «Кофе Таймі» і він подарував нам нову книгу, яка ще пахла свіжою типографською фарбою, – книгу своїх ранніх оповідань і повістей «ПОВЕРНЕННЯ БЛУДНОГО СИНА» (К.: Ярославів Вал, 2015. – 576 с.). 

Іронічно підписався: «Лауреат ШЕВЧуковської премії Ю.ЩЕРБАК, 23/02/2015». Я б з радістю погодився на заміну кількох букв у назві премії… 

У книзі – 14 оповідань і одна повість. Час не зістарив їх, навпаки – відсіяв минуще. Бо вони – про вічне, яке тісно переплетене із земним, буденним, і якого ми не фіксуємо чи просто не помічаємо, увесь час кудись поспішаючи, забуваючи, що тільки у Природи горизонт постійно віддаляється…

Про що оповідання Щербака? Мабуть, у кожного є чи ще буде своя, особиста відповідь. Не наважусь і я щось узагальнювати, очевидно тільки, що вони –  про наше з вами життя, про ті його моменти й миті, яких зазвичай не помічаємо, але які тим не менше підсвічують сенс появи на світ, вказують на прояви душі, звичайно ж, «у кого вона є…» (В.Висоцький).

Місцями оповідання й повість навіюють літературні стилі Чехова з його точністю й лаконічністю, Шукшина – з його відвертістю й оголеністю болю, Коельйо – з  його простою яскравістю складного, чи Гессе – з його духовною глибиною, філософською досконалістю і витонченістю.  

Але це – Щербак, у творчості якого переплелися просте й вічне, буденне й магічне, людське й божественне і вийшов його власний, ні на кого не схожий стиль – стиль образів… 

І справді – ти ніби й не читаєш, а дивишся захоплюючий багатосерійний фільм-розповідь з різними героями, часто дуже несподіваними. 

Бувають моменти у прочитанні-перегляді цього безперервного фільму-одкровення, коли ти просто зупиняєшся й кладеш не закриту книгу аркушами вниз, вражений, розчавлений, схвильований – невже один автор може стільки підмічати, стільки знати, так писати… 

От і в першому оповіданні «АВЕ МАРІЯ», написаному півстоліття тому (1963 – 1971 рр.), героїня – молода сільська жінка Марія, мати двох дітей, опинившись на межі «горизонту» через втрату крові, на порозі районної лікарні промовляє прості слова (з типово українською покірливістю долі), в яких бачиться таке чисте, сільське, генетично покірливе прийняття долі і від яких щемить душа: «Ти вибач, Миколо… Дітей жалко…».

Тут чомусь спливло Шевченкове: «Чи винна голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив?» («ПРИЧИННА», С.-Петербург, 1837 р.). 

А в кінці оповідання – діалог чоловіків, ніби й ні про що, перемежовує молитва, що хрипло доноситься з приймача старого «іржаво-підзолистого кольору ЗІМу»: «Аве Марія грація плена… Аве Марія грація плена домінус текум… Аве Марія грація плена домінус текум… Амен». 

І так хочеться, щоб ця по земному свята жінка жила, ні перед ким не вибачаючись, народжуючи й виховуючи дітей…

І й я начебто теж там був присутній, сидів на сірому потертому від мішків картоплі задньому сидінні закуреного ЗІМу, де кашкетом була прикрита стара масна пляма, бачив усе це, чув молитву, але уже не з хриплого приймача, а з Неба – світлу й чисту… 

Або мовчки принишк, боячись ворухнутися, за кулісами поруч з визнаним, модним художником А., можна сказати – метром, і, затамувавши подих, слухав хвилюючу промову його дружини, яка, відкинувши тепер уже всі умовності, зізнавалася в любові й, здається, не лише до творчості іншого, усе життя одинокого художника – їхнього інститутського одногрупника, на прощанні з ним…

«Чуючи голос дружини, А. намагався пригадати її обличчя, і не міг. Звідки в цієї старої, змученої життям жінки, колись гарної, а тепер занедбаної, – вона навіть не фарбує волосся звідтоді, як син пішов до армії, – сивої, що курить весь час, малюючи свої бездарні дитячі картинки, від чого випадкові її поцілунки гірко тхнуть, – звідки в неї взялися ці слова і ці пристрасті? Ніколи А. не чув від своєї дружини нічого подібного. Щоправда, розмовляли вони останнім часом дуже рідко. Вся її промова – як негатив: усі лінії на ньому білі, а надрукуйте, все стане чорне, зовсім інше». («ВИСТАВКА», 1985 р.).    

Читаючи далі («ЩАСТЯ», 1983 р.), я бачив, як лежав на підлозі у фінському костюмі й дивився у стелю ще нової зовсім порожньої кооперативної квартири на Русанівці, доцент-отоларинголог, розкинувши руки від щастя, «почуваючись альпіністом, котрий тільки-но зійшов на Еверест… Одначе він неправий, порівнюючи себе з ними, адже це були люди з чужого, ворожого Птусі світу. Навіть обличчя в них були незбагненно-щасливі, гидко було дивитися на незрозумілу радість цих худих, сильних красунів», бо вони не мали ні румунського гарнітуру з м’якими кріслами, поставленими одне-на-одне, оскільки вільного місця у старій квартирі вже не залишалося, ні багато чого з тих скарбів, що нагромаджувалися роками у старій квартирі доцента, який віртуозно видаляв гланди у дітей. А потім спостерігав, як герой тут же на новосіллі у сусідів по будинку танцював танго з стрункою дівчиною у білих джинсах, із світлим довгим волоссям. «Йому здається, що життя його починається спочатку, що він не товстий, низенький на зріст, лисий, сивіючий, обережний доцент, повільний і нудний, якого побоюються на кафедрі, такий він правильний, а легкий у рухах молодий хлопець, дотепний, вільний, бажаний у будь-якому товаристві, немає в нього ніякого минулого, все ще попереду, ще ніяких жінок він у своєму житті не знає, тільки Марину, яку побачив уперше, одразу з першого погляду закохався. Марина танцює, побожно заплющивши очі, мила така, тонка й довірлива, від неї пахне французькими парфумами «Кліма», він пізнав цей запах, бо колись купував Ніні, але тій  запах цей не личив, бо не може будяк пахнути, як троянда». Він «знищив своє минуле ще одним фужером коньяку», вийшов із квартири і пішов до нічного Дніпра назустріч своєму невідомому майбутньому… 

На одному подиху я дивився усі 15 серій-балад із «МАЛЕНЬКОЇ ФУТБОЛЬНОЇ КОМАНДИ» (1973 р.). І дивувався – звідки ця мудрість у ще зовсім молодого автора, звідки цей зовсім інший погляд на звичні, усталені речі (як, наприклад, Олімпійські ігри: «Я вважаю несправедливим, коли на Олімпійські ігри запрошуються найсильніші, найщасливіші, найздоровіші люди землі. Ці люди щасливі й без Олімпіади… Я посилав би зовсім інших людей, для яких стадіон є чимось недосяжним, таким, про що вони навіть мріяти не наважуються…»). Звідки ця здатність проявляти стільки образів крізь прозору плівку замерзлого у лісі «Маленького Синього Ставка, де саме посередині висвічувало червоне яблуко. Я опустився навколішки й наблизив обличчя до холодної сяючої поверхні льоду. Яблуко, листя й стебла трави існували в іншому світі, безмежно далекому від наших галасливих забавок, він був поруч, цей світ, але торкнутися до нього ти не міг».

Відповідь на ці запитання (без знаку запитання!) дає сам автор: «Коли хочете знесмертити себе й зупинити час, – пишіть оповідання. Коли хочете знесмертити людей, які вас оточують, – пишіть оповідання. Замішуйте слова, наче глину, й творіть із цієї первісної матерії важку словесну плоть, де все – правда, точна й незаперечна…

Це все так, без цього, без цієї проймаючої точності кольорів і деталей не буває прози, але не забудьмо й про людину. Ось найбільша таємниця, найбільша мінливість, найбільша галактика, найбільша невизначеність – людина. Та перш ніж озброїтись телескопами, перш ніж вирушати на підбій далеких галактик, придивімось до себе. Перш ніж виголошувати вирок комусь, виголосімо вирок собі.

Все, що я пишу тут, як і в більшості своїх оповідань, пишу про себе. Все добре і все погане, все високе і все брудне, все брехливе і все правдиве – все це належить мені, все це моє. Той, хто починає писати про інших, не зрозумівши самого себе, приречений на поразку.

І ніколи не забувайте про сни. Часто в снах прокидається приспана людська совість. Колись хтось напише «Книгу снів» – і це теж буде велика правда про людину». («МАЛЕНЬКА ФУТБОЛЬНА КОМАНДА», 1973 р.).     

Юрій Щербак – великий майстер літературних образів.

Його оповідання і сказання написані не лише словами, а й наповнені образами, майстерно складеними у досконалі літературні твори, а власний стиль – глибокий, точний, об’ємний, несподіваний, іронічний (додам пошепки – місцями витончено еротичний), – є по своєму індивідуальним і досконалим. Але, читаючи, цього не помічаєш. Натомість – увесь час бачиш Образ, який майстерно виписує автор. 

Так пишуть (саме пишуть!) Великі Художники, на чиїх полотнах чи образах не помічаєш ні фарб, ні їх кольорів, а бачиш, як тремтить сльозинка в старечих стомлених очах «Святого Петра» пензля Великого Рубенса, чи розгортається небесно-земна драма на великому полотні Олександра Ісачова «Смерть Хрестоносця»…

Так і в оповіданнях-образах Щербака відкриваєш усе нові й нові фарби, шар за шаром, і глибині цій немає меж.

І ще – в образах, намальованих Щербаком, оголюються лики життя і оскали його (життя) візаві. І у ці моменти оголюються людські почуття, вони міняються, втілюються у різних гранях образів, і ти знову й знову до них повертаєшся, намагаючись зрозуміти, але вони залишаються недосяжними, бо змінюються разом із сприйняттям Світу. А у той же час відбуваються постійні віртуальні зміни Світу, його Творення і Співтворчість, у якій кожен може взяти участь сам, писати власну енциклопедію людської совісті, але потім не повинен ні на кого нарікати.

Вражає глибоке знання усіх граней і відтінків життя. Як художник інтуїтивно змішує різні краски, так майстер літературних образів змішує різні відтінки життя, яких ми часто не помічаємо за буденною суєтою. 

Крізь цю призму життя хотілося б привернути увагу майбутніх, сподіваюсь – численних «любих, довготерпеливих читачів» Юрія Щербака – до просто феноменальної повісті «ХРОНІКА МІСТА ЯРОПОЛЯ» (Передмова – 2000 р., Післямова – 2006 р., Фінальне сказання – 1968 р.).

Автор, прикинувшись дуже старим, можна сказати – древнім істориком, чиє «…тіло стомилося од нескінченного кружляння по землі, од вітру, холоду, спеки, серце працює з перебоями і ледве витримує сонячні збурення та іоносферні катастрофи», вписує в енциклопедію нашої з вами землі «хроніку» (я так і не дав собі відповідь – це історичний чи медичний термін) минулого й історію прийдешнього.

«Ось чому сиджу тепер я за письмовим столом у порожньому моєму будиночку. За вікном вітер посвистує, льодяна папороть зростає на шибках, сніги наче хтось полив синькою, земля до ночі вже повертає. Я схилився над білими аркушиками паперу, залишаючи на них ламані старечі рядки…».

У «ХРОНІЦІ МІСТА ЯРОПОЛЯ» дванадцять сказань, «переднє слово до читачів моїх благочестивих, коїх заради ся історія була написана», післямова і фінальне сказання.

Сам автор визначає їх так: «Сказання історичні, що правдиво змальовують і науково витлумачують різні події, звичаї, міфи, легенди, плітки і химерні факти та житія видатних городян міста преславного українського Ярополя у столітті від народження Христа двадцятому».

Кожне сказання Щербака – окрема історія, несподівана, приголомшлива, вражаюча, автор змішує віки, горизонти, долі – й усе це пронизане безмежною любов’ю до свого стражденного й водночас величного краю, до людей, до України-Русі («Ярополя»).   

Прочитайте чи, точніше, продивіться й ви ці сказання, цю повість про нашу з вами землю, наше коріння, наших предків, сучасників і нащадків, можливо, тоді й ми краще зрозуміємо суть давніх Шевченкових питань: «Один у одного питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм?» («ОДИН У ДРУГОГО ПИТАЄМ…», Орська фортеця, 1847 р.), і задумаємось – що відповісти, що обрати для себе, куди і як іти далі? 

Ці слова нашого Великого Пророка взяті епіграфом до «ХРОНІКИ МІСТА ЯРОПОЛЯ». Юрій Щербак дає на вічні Шевченкові питання свої, відверті, правдиві відповіді. 

А ми – кожен окремо й усі разом – що скажемо ми?

Наприкінці «МАЛЕНЬКОЇ ФУТБОЛЬНОЇ КОМАНДИ», «коли всі ми зібралися на Великому Стадіоні, пофарбованому у колір хмар» («ХРОНІКА…)», де уже нікого не турбують буденні проблеми, автор пише: «Я подумав про те, що ми стоїмо – не тільки ми, маленька футбольна команда, а й… ще багато-багато людей – ми стоїмо, взявшися за руки, й ніхто не розірве цей вічний ланцюг – ніяка смерть і ніяка ненависть. І ми вже не маленька футбольна команда, а – людство».

І тільки кожен сам має дати відповіді на одвічні, непрості питання власноруч заповненими сторінками з особистої енциклопедії не приспаної людської совісті, а усі ми разом – з «Енциклопедії України-Русі», яку з такою любов’ю творить Юрій Миколайович Щербак.   

Василь ШЕВЧУК, професор, доктор економічних наук, міністр екології України (1998…2003 рр.), вдумливий і вдячний читач Юрія Щербака

9 липня 2015 р. 

Детальніше »