#ukrpryroda

Природоохоронцям україни – членам українського товариства охорони природи

Звернення з нагоди Всесвітнього дня
охорони навколишнього середовища

Шановні колеги – еко-побратими!

Щиро вітаю Вас з Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища!

Цей день був заснований Генеральною асамблеєю ООН у 1972 році і щорічно відзначається усім людством 5 червня.

Його мета – привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, стимулювати політичний інтерес і відповідні дії, привнести людський фактор у питання охорони навколишнього середовища; дати народам світу можливість активно сприяти стійкому й справедливому розвитку; сприяти розумінню того, що основною рушійною силою зміни підходів до природоохоронних питань є громади і громадськість; роз’яснити корисність партнерських відносин, щоб в усіх країн і народів було більш безпечне і благополучне майбутнє.

У 2000 році, 15 років тому, в цей день розпочато Програму ООН «Тисячоліття довкілля – приступити до дій».

Українське товариство охорони природи – мільйонна громада – приступило до конкретних дій в середині минулого століття, 69 років тому, починаючи з дня свого утворення у 1946 році, через рік після закінчення ще тієї війни.

Наша мета – збереження й відтворення сприятливого для життя природного середовища, збереження здоров’я народу України, сприяння здійсненню просвітньої діяльності, захисту екологічних прав громадян, участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, реалізації екологічної політики України, сприяння розвитку творчої ініціативи і використання науково-технічного потенціалу суспільства для здійснення його екологічних пріоритетів, виховання дбайливого відношення громадян до природи у сфері виробництва і побуту.

Ми робимо усе, що в наших силах, і навіть більше, щоб відроджувати й підтримувати тисячолітні традиції поваги до природи, які генетично притаманні нашому народу з часів Київської Русі й донині. 

Природа в усі віки була не тільки годувальницею, але й давала і дає життєві сили Українському народу, який нікому і ніколи не здолати!

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи вітає усіх природоохоронців України і Планети Земля з Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища!

Бажаємо Вам нових життєвих сил, успіхів і звершень, добра і благополуччя, єдності і стійкості у боротьбі за волю України, Перемоги і Миру!

З повагою,

Василь ШЕВЧУК, 
голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор
4 червня 2015 р.  

Конкурс всеукраїнської художньої фотовиставки «Україна – Киргизстан: збереження дикої природи»

Українське товариство охорони природи спільно з Посольством Киргизької Республіки в Україні організовують Всеукраїнську художню фотовиставку, присвячену збереженню дикої природи України і Киргизстану.

Виставка покликана сприяти формуванню світогляду у громадянського еко-суспільства, розповсюдженню екологічно значимої інформації, збереженню й відтворенню сприятливого для життя природного середовища, збереженню генофонду і здоров’я населення України і Киргизстану, здійсненню просвітницької діяльності, розвитку творчої ініціативи, зміцненню дружби і культурних зв’язків між народами України і Киргизстану.

До участі у виставці запрошуються українські і киргизькі фотохудожники, що працюють у всіх жанрах пейзажного фотографування.

Роботи учасників виставки будуть представлені у каталозі, кожен автор одержить безкоштовно примірник каталогу.

Роботи необхідно направити на електронну або поштову адресу нижче до 30 серпня 2015 року.Творчі роботи для участі у виставці будуть розглянуті на засіданні оргкомітету 15 вересня 2015 року у приміщенні Українського товариства охорони природи (Україна, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-Б). Про дату й місце проведення виставки буде повідомлено додатково. 

Автори кращих творів будуть відзначені нагородними грамотами Посольства Киргизької Республіки в Україні та Українського товариства охорони природи, цінними подарунками.  

Роботи приймаються для друку за рахунок організаторів під формат А2 (виставковий), назва фото й коротке описання додаються вордовським файлом окремо.

Електронна адреса: office@ukrpryroda.org, у темі листа зазначити «Фотовиставка». 

Поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-Б.

Телефони: +38 (044) 289-73-82, 289-71-73.

ОРГКОМІТЕТ, 
29 травня 2015 р. 



Майбутнє Чорнобильської зони - заповідник, де "фонить"

Нещодавно мінприроди оприлюднило плани зміни статусу частини зони відчуження довкола ЧАЕС. Спонукало до такого кроку насамперед помітне зниження рівня радіаційного забруднення як в самій зоні, так і на прилеглих до неї територіях.

Планується виокремити з теперішньої суцільної зони відчуження 10-кілометровий промисловий майданчик. До нього увійде сама станція та розміщенні у безпосередній близькості об’єкти з переробки та зберігання ядерних відходів, а ще прилеглі території, де й досі небезпечно високий радіаційний фон. Решту земель 30-кілометрової зони позбавлять статусу зони відчуження. Ці площі має зайняти біосферний заповідник.


У задумах чиновників є навіть дозвіл на проживання та ведення певних видів господарської діяльності на місцевостях, які раніше входили до другої та третьої зони. Очікується, що зміни мають призвести до такого собі економічного ренесансу згаданих районів 2-ї та 3-ї зони.

10-кілометрова зона навкола ЧАЕС одержить особливий статус

У мінприроди кажуть, що заповідник не матиме гомогенного характеру. Як пояснили на запит DW у прес-службі відомства, передбачається розмежування на умовні зони: заповідну, буферну та антропогенного ландшафту. В окремих зонах планується дозволити навіть певні види господарської діяльності. Правда, це стосуватиметься лише тих її різновидів, що мають безпосередній стосунок до заповідної сфери та функціонування самого заповідника.

Не для туристів, а для науковців

Не секрет, що після аварії на ЧАЕС пустища зони облюбували численні звірі, птахи та плазуни. Серед них і рідкісні. Там спостерігається помітне і стале збільшення популяцій тварин та біорізноманіття. До "тубільців" додалися ще й коні Пржевальського, яких наприкінці 90-х завезли сюди з заповідника "Асканія-Нова". Словом, тваринам і рослинам там і так живеться привільно. Що ж тоді принесе статус біосферного заповідника чистині Чорнобильської зони?

На погляд представників мінприроди, біосферний заповідник допоможе систематизувати проведення наукових досліджень та експериментів і покращить співпрацю з вченими з-за кордону. А ще уможливить створення спільної бази даних. Та й нагляд за місцевою флорою та фауною значно поліпшиться. Те саме стосується земельних та водних ресурсів, додали у відомстві.

Заступник міністра екології та природних ресурсів Сергій Курикін розповів в прямому ефірі медіакомпанії "5 канал" про плани створення науково-дослідного центру під егідою міжнародної програми ООН з захисту довкілля (UNEP). Утім, Курикін справжнього напливу туристів не очікує, припускаючи, що біосферний заповідник відвідуватимуть головно вчені та дослідники.

Навіть нині чимало видів тварин почуваються досить привільно у зоні відчуження

Площа задуманого Чорнобильського біосферного заповідника має скласти майже 230 тисяч гектарів. Це - більше, ніж вдвічі перевищує угіддя Чорноморського біосферного заповідника в Херсонській області, найбільшого в Україні. Лунали навіть наміри створити транскордонний українсько-білоруський біосферний резервуар площею близько 500 тисяч гектарів.

Екологи теж підтримують

Ініціативу уряду підтримують і незалежні фахівці. Так, експерт та голова правління Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан теж схвально ставиться до згаданих намірів урядовців. На його думку, такий крок міг би значно покращити природоохоронну діяльність. Адже саме існування зони відчуження, на думку експерта, не забезпечило належного захисту від несанкціонованого відстрілу тварин та птахів, вилову риби та розробки корисних копалин, приміром, торфу. Те саме стосується і незаконної масової вирубки лісу, додав Мовчан.

Крім того, до заповідника увійде унікальна зона Полісся, що має неабияке екологічне значення як "легені Європи". Не менш важливою є ще одна обставина: заповідник може посилити природний бар'єр подальшому розповсюдженню радіонуклідів із зони, пояснив знавець.

Специфіка радіологічного забруднення

Не має застережень щодо створення заповідника та буферизації нинішньої зони відчуження й директор Інституту сільськогосподарської радіології Національного університету біоресурсів і природокористування Валерій Кашпаров. У розмові з DW Кашпаров зазначив, що, власне, небезпечно забруднені території знаходяться в радіусі 10 кілометрів довкола ЧАЕС. Українське законодавство забороняє жити та вести господарську діяльність на землях з таким високим рівнем радіаційного забруднення. Водночас, території, які знаходяться за межами 10-кілометрової зони в цілому більш-менш чисті. Приміром, радіаційний фон у самому Чорнобилі істотно не відрізняється від показників Києва, пояснив експерт.

Тож проведення ретельної інвентаризації території якихось радіологічних причин для заборони ведення господарської діяльності там не виявили. Навпаки, тривалі дослідження довели, що рівень радіонуклідного забруднення продуктів, що вирощують самосели в деяких районах 30-кілометрової зони, практично дорівнює показникам з Рівненської області.

Експерт додав, що певні сектори теперішньої 30-кілометрової зони, особливо ті, що південніше від річки Уж, взагалі можна було б віднести до більш-менш безпечної категорії, бо згадана річка являє собою досить суттєвий рубіж для поширення радіонуклідів та несанкціонованих візитів. Тож тамтешні землі відносно чисті. Крім того, співробітники його інституту пересвідчилися, що потенційної небезпеки значного поширення радіонуклідів з біотою, тобто з тваринами, птахами та рибами, теж немає. Тобто якихось факторів, які б говорили "проти" біосферного заповідника, він не вбачає, підсумував Валерій Кашпаров.

Ідея не нова

Створення заповідника на території Чорнобильської зони відчуження - не нова. Але саме зараз її втілення видається найбільш вірогідним. У березні цього року відбулися парламентські слухання про подальшу долю Чорнобильської АЕС і перспективи розвитку зони відчуження. А 22 квітня поточного року Рада ухвалила постанову, яка рекомендує уряду прискорити погодження всіх необхідних матеріалів для створення Чорнобильського біосферного заповідника. До того ж, міністр екології Ігор Шевченко 27 квітня завізував та спрямував до мін'юсту проект відповідного указу президента, про що написав на своїй сторінці у Facebook.

Щоправда, торувати ніким неходжений шлях не доведеться - схожий досвід на радіоактивно забрудненій території має Білорусь. На землях білоруського сектора 30-кілометрової зони з 1988 року діє Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник.

Джерело: dw.de
Автор: Валерій Сааков

Уперше за 12 років прибрали майданчик біля Будинку природи у м.Черкаси

Майданчик за черкаським Будинком природи, з якого відкривається мальовничий краєвид берегу Дніпра і Митниці, за останні 12 років перетворився на пустир зі звалищем, облюбований наркоманами. Лише нещодавно за сприяння міліції цей майданчик вдалося звільнити від непроханих «гостей», повідомив «Прочерку» заступник голови обласної організації Українського товариства охорони природи Олександр Солієнко.



Минулих вихідних наше товариство ініціювало проведення тут суботника, – розповів Олександр Борисович. – Прийшло близько 20 працівників установ, що розміщені в Будинку природи. Вперше за багато років місцеві чагарники і бур’яни «побачили» мітлу і лопату. Зібрали сміття й сухе листя з майданчика, сусіднього спуску та кручі (завантажили надану міськвиконкомом «ГАЗель» з горою), трохи пообрізали чагарники, щоб було хоч видно Дніпро, посадили кілька фруктових дерев.





Через місяць планується проведення ще одного суботника. Треба прибрати підніжжя кручі, гарно обрізати дикі чагарники, посадити ще декілька дерев – як фруктових, так і декоративних (сосну, китайський дуб). Ініціатори запрошують долучитися до прибирання не лише працівників Будинку природи, але й жителів довколишніх будинків.

Зазначимо, що місце, де зараз розташований Будинок природи – це старовинний центр Черкас. До середини ХІХ століття тут була розташована головна церква міста – Свято-Миколаївський собор, згодом перенесений на центральну площу міста – Соборну.

кореспондент газети «Прочерк» Максим Степанов

"Євробачення" стає "зеленим"

На цьогорічному конкурсі "Євробачення" у Відні ви не знайдете каву в алюмінієвих капсулах, дизельні генератори чи пластиковий посуд. Найбільша музична подія Європи стає "зеленою".

19-23 травня Відень прийматиме цьогорічне "Євробачення", під час якого перше у світі місто за якістю життя доведе, що проведення масштабних заходів не завжди негативно впливає на довкілля. Учасники та туристи, які прибудуть до Відня, зможуть побачити, що гасло захисників довкілля "Reduce, re-use, recycle" ("скорочуй, повторно використовуй, переробляй") для австрійських організаторів конкурсу - не порожні балачки.

Консультантка з екологічних питань Відня Уллі Зіма та генеральний директор телерадіокомпанії ORF Александр Врабетц

"Пісенний конкурс "Євробачення" дає можливість представити Австрію більш ніж 200 мільйонам глядачам з усього світу як відкриту та толерантну державу, а також країну, яка відповідально використовує її дорогоцінні ресурси ", - заявив нещодавно генеральний директор австрійської телерадіокомпанії ORF Олександр Врабетц під час прес-конференції. "Ми сподіваємось, це започаткує нові стандарти для організаторів пісенних конкурсів у подальшому", - наголосив він.

Екологічний план починається з того, що організатори закликають не лише глядачів, але й 40 конкурсантів та їхні делегації прибути до арени Wiener Stadthalle, на якій відбуватиметься захід, громадським транспортом. Він буде безкоштовним для усіх, хто має квиток на "Євробачення". Учасники з трьох континентів - цього року вперше буде представлена Австралія - виступатимуть на сцені, що освітлюватиметься LED-лампами, які використовують менше енергії. До речі, вся електрика для проведення заходу постачатиметься лише з відновлювальних джерел енергії: суміші гідро-, вітрової та сонячної енергії, а також від енергії біомаси.

12 балів отримують... віденські парки

Кулінарна еко-програма не обмежується використанням багаторазових склянок, тарілок та столових приборів. Організатори також закликають постачальників харчування на території арени пропонувати у своїх меню страви з місцевих продуктів, бажано - органічних, з дотриманням умов руху справедливої торгівлі. Генератори на дизельному паливі будуть заборонені.

Туристи, які візьмуть із собою власні пляшки для води, зможуть наповнити їх в одному з 900 фонтанчиків для пиття, вже облаштованих у Відні. Десять великих фонтанів місто використовує повторно після заходів Чемпіонату світу з футболу 2008 року.

Не тільки кількість сміття та використовуваної енергії будуть зменшені - пластикові декорації, які неможливо спалити для виробництва енергії, будуть перероблені на сувенірні торби, які продаватиме ORF. Навіть до традиційних символічних ключів, які Відень передаватиме країні-наступниці, додадуть подарунок з перероблених матеріалів.

Міністр сільського господарства Австрії Андре Руппрехтер висловив сподівання, що екологічно-орієнтоване проведення пісенного конкурсу сприятиме обізнаності щодо екологічної свідомості австрійської нації. За його словами, альпійська країна є єдиною, яка закликає організовувати великі заходи, не шкодячи довкіллю.

"Зеленим" пісенним конкурсом ми хочемо довести, що навіть дуже масштабні проекти можуть бути екологічними, а наші високі стандарти проведення дружніх по відношенню до клімату та довкілля заходів можуть бути застосовані в усьому світі", - додав політик.

До того ж кожен турист зможе сфотографуватися на згадку з однєю із 150-ти спеціальних фігур розмірів людського зросту, розташованих у Відні. Після закінчення конкурсу вони, звісно, також будуть перероблені. Ще один приємний сувенір, який кожен охочий зможе безкоштовно забрати із собою, - понад 10 тисяч червоних сердець зі словами "12 балів отримують… віденські парки". Адже головним переможцем врешті-решт має стати наша планета.

Джерело: dw.de
Автори: Елісон Ленґлі, Тетяна Вєжис

Компанія Tesla розробила акумулятори для дому, що дозволяють повністю відмовитися від палива

Настінні акумулятори PowerWall коштують від $ 3 тис і, за задумом розробників, дозволять повністю змінити світову інфраструктуру споживання енергії.

Американська автомобільна компанія Tesla Motors Inc. презентувала домашні літій-іонні акумулятори, що перезаряджаються, які дозволять економити сонячну енергію в обсягах, достатніх для нічної електрифікації будинку або офісу, повідомляє The Wall Street Journal.


Настінний акумулятор PowerWall має розміри 1,3 метра висота, 86 см довжина та 18 см ширини. Його можна кріпити до стіни будинку або гаража. Акумулятор розрахований на 10 років експлуатації і має вбудований комп'ютер. Тесла запускає виробництво акумуляторів на 7 і 10 кіловат на годину за ціною від трьох тисяч доларів без вартості установки. Продажі нових приладів почнуться влітку.



Гендиректор Тесла Моторс, винахідник Елон Маск заявив, що метою розробників було "повністю змінити світову інфраструктуру споживання енергії". За задумом розробників, PowerWall допоможе повністю відмовитися від викопного палива. Для цього потрібно оснастити дах будинку сонячними панелями і пересісти на електромобіль.

Основна проблема сонячних панелей, які виробляють дешеву й екологічно чисту енергію було те, що вони працюють тільки протягом світлового дня.

Приватна космічна компанія, заснована творцем PayPal і Tesla Motors Елоном Маском, претендує на те, щоб бути першою фірмою, яка зламала гегемонію держав на космічні польоти.

У липні 2014 року компанія отримала дозвіл на будівництво приватного космодрому в Техасі, який стане стартовим майданчиком для запуску апаратів, вироблених SpaceX. Кораблями для доставки вантажів на МКС амбіції творця не обмежуються. Елон Маск вже заявляв, що розглядає можливість розробки пристрою для експедиції на Марс.

Джерело: gordonua.com та geektimes.ru

Як перейти до енергоефективного розвитку України

З виступу Василя Шевчука у
Національній академії управління 

Перехід до політики енергоефективного розвитку – найактуальніша проблема і, водночас, головний пріоритет реформ для України! Причому з усіх можливих поглядів: економічного, екологічного, соціального, – адже нині як ніколи дотепер гостро постала необхідність забезпечити національну безпеку держави, зокрема енергетичну. 

Так, на одиницю валового внутрішнього продукту економіка нашої країни витрачає утричі більше енергоресурсів, ніж розвинені країни Європи. Цей чинник суттєво впливає на конкурентоспроможність продукції, міжнародні відносини, рівень життя людей, подолання бідності працюючого населення, вирішення соціальних, екологічних та інших проблем.

Енергоємна структура виробництва, старіння основних фондів, зношеність великих інфраструктурних мереж, вразливість енергетичної, економічної та екологічної безпеки держави – до усіх цих проблем додаються старіння населення і демографічна криза, унаслідок чого звужується база екстенсивного розвитку традиційних галузей економіки. 

Аналіз економічних процесів в Україні у 2000–2014 рр. підтверджує, що існує безпосередня кореляція між структурою економічного розвитку, енерговитратами й обсягами викидів парникових газів. Щоб досягти високих темпів зростання валового внутрішнього продукту, необхідно здійснити структурну перебудову економіки. Для цього держава має підтримувати розвиток машино-, авіа- та автомобілебудування, ракетно-космічної сфери, фармацевтичної та інших високотехнологічних галузей і секторів, а також малого й середнього підприємництва, що дають високий приріст ВВП і не споживають надміру енергоресурсів. 

Одночасно з підвищенням конкурентоспроможності та енергоефективності національної економіки структурна перебудова, що ґрунтується на інноваційній моделі розвитку, сприятиме скороченню викидів парникових газів в атмосферу, зменшенню негативного впливу на клімат. 

Уже зараз через глобальні зміни клімату, пов’язані з викидами в атмосферу значних обсягів парникових газів різними секторами економіки, погодно-кліматичні ресурси дедалі більше впливають не лише на різні сфери життєдіяльності населення, а й на темпи економічного розвитку. 

Тому Україні потрібні глибокі всеохоплюючі реформи для розвитку, значні інвестиції, зокрема в промисловості, які б забезпечили перехід до нової політики розвитку, адаптували б суспільно-політичну та економічну модель держави до європейських стандартів. 

У таких умовах постає пріоритетне завдання – обґрунтувати шляхи й механізми державного регулювання економічного розвитку, спрямовані на вирішення комплексу названих вище проблем. 

У 2014-2015 роках за підтримки Програми розвитку ООН в Україні у співпраці з провідними експертами країн ЄС була проведена величезна науково-експертна робота за участю провідних вчених та експертів Національної академії наук України, Національної академії управління, Науково-дослідного економічного інституту Мінекономрозвитку України, Центру досліджень сталого розвитку (м. Київ) та ін. За результатами видана фундаментальна монографія, яка надіслана органам державної влади, науковим центрам та університетам [1]

Цілком природно, що головна увага була приділена базовим галузям і секторам економіки – енергетиці, промисловості, транспорту, житлово-комунальному господарству, аграрно-промисловому комплексу, що споживають основні обсяги енергетичних ресурсів і викидають в атмосферу найбільше парникових газів та забруднювальних речовин. 

Енергетика – одна з найважливіших і водночас найбільш ресурсномістких та екологічно небезпечних галузей. Частка викидів лише стаціонарними джерелами галузі в загальному забрудненні атмосферного повітря досягає 36 %. Викиди діоксину сірки становлять 74 %, оксидів азоту – 58,1 %. Енергетичні підприємства є основними забруднювачами водних об’єктів і основними споживачами паливних ресурсів, яких в Україні постійно не вистачає (нафта, газ, гідроресурси), що створює загрозу для її енергетичної і національної безпеки [2].

Основні напрями розвитку паливно-енергетичного комплексу країни визначені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, яка схвалена 24 липня 2013 р. Кабінетом Міністрів України. 

Аналіз Енергетичної стратегії України на період до 2030 року свідчить, що вона не є достатньо обґрунтованим стратегічним документом, який міг би забезпечити сталий розвиток паливно-енергетичного комплексу й системи енергозабезпечення країни. Вона не дає відповіді на багато важливих питань щодо розвитку та функціонування енергетики в перспективі. Стратегія містить загальні заходи та орієнтири щодо зростання обсягів виробництва паливно-енергетичних ресурсів, які потребують свого періодичного коригування залежно від умов і потреб соціально-економічного розвитку країни. При цьому щоразу більшої уваги слід приділяти вирішенню проблем енергоефективності та енергозбереження. Від них безпосередньо залежать сталий розвиток економіки, конкурентоспроможність, вирішення соціальних та екологічних проблем, зменшення негативного впливу на зміну клімату, належне виконання міжнародних зобов’язань держави.

Україна має потужну багатогалузеву промисловість, що ґрунтується на використанні різноманітних запасів природних ресурсів, значному науково-технічному потенціалі, кваліфікованих інженерних і робітничих кадрах, має давні промислові традиції. 

Донедавна промислову політику галузі визначала Державна програма розвитку промисловості України на 2003–2011 рр. Ця програма була дуже змістовним документом, що опирався на Послання Президента України “Європейський вибір України. Шляхом економічних і соціальних реформ”, прийняте у 2002 р. Однак далеко не всі завдання цієї програми вдалося реалізувати. Перманентні політичні зміни, глобальна фінансова криза та інші чинники національного й глобального характеру призвели до того, що за час реалізації державної програми промисловість України зросла на 17,5 % замість запланованих 80. Були монополізовані найбільш привабливі для олігархічного капіталу сектори промисловості, зросла фізична зношеність основних фондів, сповільнилися інвестиційні та інноваційні процеси, звузився внутрішній ринок, збільшився вивіз капіталу за кордон.

Спад промислового виробництва і стагнація засвідчили вичерпання старої моделі розвитку та зумовили необхідність структурної перебудови промисловості України. Змістом такої перебудови має стати зростання вагомості високотехнологічних секторів промисловості, зменшення частки ресурсо- та енергоємних експортних секторів промисловості, переорієнтація ресурсів на забезпечення потреб внутрішнього ринку та освоєння нових зовнішніх ринків продукції з вищим рівнем доданої вартості.

На жаль, ліквідація спочатку у 2010–2012 рр., а згодом і у 2014 р. Міністерства промислової політики України як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, не сприяла формуванню і реалізації державної політики розвитку промисловості. Унаслідок таких рішень влади розвиток промисловості припинився і триває спад.

Немає жодного стратегічного документа, який би на законодавчому рівні визначав державну промислову політику. Мінпромполітики України перед своєю ліквідацією оприлюднило проект Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості до 2020 р [3]

В Концепції зазначалося, що формування якісно нової державної політики є важливим чинником відновлення стратегічної ролі вітчизняної промисловості в стимулюванні економічного зростання та підвищенні конкурентоспроможності економіки України. А відновлювати, як відомо, значно складніше в умовах динамічного розвитку глобалізованої економіки, де вільні ринки дуже швидко займаються більш спритними конкурентами.

Потрібна державна промислова політика, яка б об’єднала інституційні (організаційно-управлінські) заходи, законодавчі та фінансово-економічні механізми, спрямовані на формування ефективної структури промисловості, підвищення рівня інвестиційної та інноваційної діяльності, зростання конкурентоспроможності промислової продукції, захист внутрішнього ринку й нарощування експортного потенціалу країни.

Транспорт. В умовах глобалізації стрімко зростають темпи й обсяги переміщення планетою товарів, людей, послуг і капіталів. XXI ст. характеризується небаченими раніше масштабами як вантажних, так і пасажирських транспортних перевезень. Значна їх частина є безпосередньою складовою процесу виробництва – промислового й сільськогосподарського. Надзвичайна мобільність властива й людям: зростають швидкість і вантажопідйомність автомобілів, літаків, суден. Відповідно збільшуються і масштаби шкоди, якої вони завдають природі. 

За даними Європейського агентства з охорони навколишнього природного середовища, викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин від транспортних засобів украй негативно впливають на здоров’я людей і стримують процес досягнення цілей Кіотського протоколу. У загальній світовій структурі викидів діоксиду вуглецю частка транспорту становить понад 22 %, що перевищує обсяги викидів від промислового сектора економіки. 

В Україні транспортний сектор займає 12 % у загальній структурі викидів СО2, а в абсолютному вимірі – 36,7 млн т [4]. Це не багато, якщо порівнювати з іншими країнами або з базовим 1990 р., коли Україна досягла піку викидів парникових газів (понад 700 млн т в еквіваленті діоксину вуглецю), а після розпаду СРСР різко скоротила їх унаслідок значного падіння валового виробництва товарів і послуг. Загальне скорочення викидів СО2 транспортними підприємствами України за період із 1990 до 2011 р. становить майже 60 %. 

У всіх транспортних галузях України впроваджуються заходи з енергозбереження та зменшення небезпечних викидів в атмосферу, але їх недостатньо для того, щоб зупинити зростання обсягів шкідливих викидів, зокрема вуглекислого газу, і в перспективі зменшити їх. Уряд України не робить нічого, щоб у транспортній сфері вирішення проблеми набуло необхідного масштабу, відсутня цілеспрямована державна політика щодо скорочення викидів СО2 транспортним сектором, хоча Україна має для цього всі можливості й величезний потенціал, зокрема за рахунок розширення доступу до міжнародного вуглецевого фінансування. 

Одним з пріоритетних питань політики енергоефективного зростання, що разом з економічними чинниками має важливе соціальне значення, є енергоефективна модернізація житлово-комунального господарства. Тут споживається близько 25 % від загальної кількості електроенергії країни та 40 % теплоенергетичних ресурсів. Втрати енергетичних ресурсів у житлово-комунальному господарстві становлять 45 %, тобто марно втрачаються 3,7 млрд м3 природного газу. Ефективність використання цих ресурсів у житловому фонді України у 3–5 разів нижча, ніж у розвинутих країнах Європи. 

Основними політичними документами у цій сфері є Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства, а також Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на 2010–2014 рр. Однак термін дії їх закінчився.

Перехід до нової політики розвитку потребує удосконалення системи управління житловим фондом, розширення державно-приватного партнерства, створення умов для інвестиційної та підприємницької діяльності в галузі, інших напрямів реформування, враховуючи перегляд містобудівельної політики, започаткованої у 50-х роках минулого століття. Галузева стратегія розвитку, що проводиться Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, враховує сучасний стан і проблеми, які потребують розв’язання, основні положення вищезазначених політичних документів, європейський і світовий досвід, а також науково обґрунтовані напрями, шляхи та способи реформування галузі, модернізації й оновлення підприємств та інфраструктури житлово-комунального господарства країни.

Значні природно-ресурсні можливості для динамічного зростання має аграрний сектор, потенціал якого значно перевищує потреби внутрішнього ринку. Мобілізація цього потенціалу може сприяти прискореному розвитку економіки та її інтеграції в Європейський і світовий економічний простір. 

Аграрний сектор економіки також є дуже чутливим до зміни клімату й значно залежить від погодно-кліматичних ресурсів. Політика його розвитку в умовах глобальних змін клімату базується на Стратегії розвитку аграрного сектора економіки на період до 2020 р., затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 806-р. Але в цьому документі не згадуються проблеми зміни клімату та адаптації до них, не визначено напрямів зменшення викидів парникових газів і переходу галузі на засади енергоефективного зростання. Поза увагою залишився водний чинник забезпечення розвитку аграрно-промислового комплексу, який є доволі дефіцитним, але набуває усе більшого значення в умовах зміни клімату. 

Підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відкриває шляхи для залучення європейських агротехнологій та інвестицій в обмін на зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. Середній прибуток на 1 га ріллі в країнах Європейського Союзу складає приблизно 500 євро. 

Отже, використання української ріллі на такому ж рівні ефективності могло б дати щорічно 16,3 млрд євро прибутку. Цих коштів було б цілком достатньо для вирішення соціальних, економічних і медико-демографічних проблем українського села, забезпечення переходу аграрного сектора економіки України на стратегію сталого енергоефективного зростання.

Для того, щоб перейти до нової політики зростання, необхідні:

1) політична воля;

2) професійна система державного регулювання (управління);

3) науково-експертне середовище;

4) розвинуте й підтримуване державою громадянське суспільство.

Чи є політична воля? Скажімо так – вона з’являється під тиском зовнішніх і внутрішніх загроз і проблем, у тому числі в сфері енергетичної безпеки і необхідності збалансувати внутрішній ринок. Це починає трохи нівелювати апетити крупного олігархічного капіталу.

На жаль, система державного регулювання (управління) не є достатньо професійною, бо вона також була однією з мішеней поряд з системою національної безпеки й оборони. Але тут ще є резерви для залучення професіоналів і швидкого подолання цієї ситуації.

Науково-експертне середовище збереглося і готове забезпечувати розробку та підтримувати реалізацію державної політики розвитку. У свою чергу, держава зобов’язана підтримувати науку і змінити ставлення до національного економічного мислення.

Громадянське суспільство стає усе більш професійним і активним. Якщо держава налагодить постійний діалог – матиме широку суспільну підтримку. 

Отже, на сьогодні усі складові єдиної по своїй суті системи перебувають на різних рівнях розвитку, в різних координатах співпраці. Для швидкого й ефективного переходу до енергоефективного зростання слід підсилювати й підтримувати практично кожен компонент, внести певні удосконалення в інституційну структуру державного управління та регулювання на засадах сталого розвитку, в контексті європейської інтеграції України. 

Шевчук В.Я 
доктор економічних наук, професор 

20 березня 2015 р.

Джерела:
[1] Політика енергоефективного розвитку і зміни клімату. Монографія / В.Я.Шевчук, Н.Р.Малишева, Т.Т.Ковальчук, І.Г.Манцуров та ін. // За ред. В.Я.Шевчука – К.: ЦП «Компринт», 2014. – 218 с. 
[2] Екологізація енергетики / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький. – К. : Вища освіта, 2002. – 111 с. 
[3] Концепція Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.industry.gov.ua. 
[4] Національний кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990–2011 рр. – К. : Державне агентство екологічних інвестицій України, 2013.

Програма “Раціональне споживання”


Українське товариство охорони природи разом з Міжнародною лігою підтримки екологічного підприємництва впроваджують програму “Раціональне споживання”. Програма є продовженням тематики роботи Укрприроди, в рамках якої було розроблено “Галузеву стратегію розвитку житлово-комунального господарства України”.

Основна ідея полягає у донесенні до споживачів комунальних послуг житлового фонду, які є учасниками ОСББ, інформації про рівень споживання ресурсів у порівнянні до інших таких самих будинків. Створення системи порівняння (benchmarking), щоб кожен мешканець будинку наочно бачив чи раціонально використовує ресурси його будинок. 

Таким чином, якщо будинок має низький рейтинг, мешканці будуть впливати на ОСББ, щоб останні впроваджували енергоефективні, ресурсо-зберігаючі технології. З іншого боку, якщо ОСББ займається питаннями ресурсозбереження, вони отримають свого роду бонус від клієнтів за належне виконання своїх обов'язків.

В рамках першої фази програми заплановано:
  • провести аналіз вітчизняних та зарубіжних методологій оцінки ресурсоефективності житлових будинків; 
  • розробити методику рейтингу (benchmarking), яка буде базуватись на кращих практиках ЄС; 
  • провести пілотний проект рейтингу (benchmarking) в одному з районів міста Київ. 
З питань прийняття участі у програмі, або якщо Ви потребуєте більше інформації про ініціативу, будь ласка звертайтесь на адресу office@ukrpryroda.org