.jpg)
Із виступу Шевчука В.Я. на науково-практичній конференції «Україна сьогодні: виклики для економіки та державності»
Сьогодні не тільки Україна, а увесь стривожений світ шукає вирішення економічних, соціальних, екологічних проблем, до яких тепер додались і проблеми глобальної системи безпеки, у новій політиці розвитку.
Політика сталого розвитку, яка є основою Порядку денного на XXI століття, передбачає поєднання економічних, соціальних та екологічних цілей розвитку, врахування інтересів нинішнього і майбутніх поколінь, участь у розробці та ухваленні рішень представників влади, науки, бізнесу та громадськості.
Можна стверджувати, що якби ці принципи державотворення були збережені, ми не мали б сьогодні тих викликів, перед якими стоїмо.
А якби разом працювали влада, наука, бізнес і громадськість – у нас була б і безпека, і спокій, і впевненість у майбутньому.
Так сталося, що усі ці суспільні інституції не тільки не співпрацюють (хіба що окрім бізнесу і влади), а й виживають, хто як може.
Драмою України є відсутність у влади потреби в наукових рекомендаціях і зневага до національного економічного мислення.
У цьому корінь усіх викликів для економіки та держави.
Коротко окреслю деякі найбільш гострі виклики та рецепти їх подолання, які разом з моїми колегами професором Ковальчуком Т.Т. і професором Черняком В.К. ми виклали у книзі «Актуалітети політики розвитку».
Основна проблема розвитку України – це проблема якості. Вирішення цієї проблеми пов’язане з утвердженням, по-перше, нової якості влади, по-друге, нової якості економічного розвитку, по-третє, нової якості життя.
Основними критеріями оцінки ефективності діяльності влади повинні стати динаміка індексу людського розвитку, зростання середньої тривалості життя, покращення демографічної ситуації.
Утвердження нової якості економічного розвитку потребує виведення України на траєкторію сталого або ж еко-соціального розвитку. Це пов'язано із включенням природного та людського капіталу в інноваційну модель, із визначенням соціальних та екологічних стандартів та їх суворим дотриманням.
Природні умови України дозволяють їй зайняти одне з провідних місць у Європі та світі за виробництвом багатьох видів промислової продукції та широкого спектра якісних продовольчих товарів. Розташування у центрі Європи спроможне забезпечити країні провідне місце найбільшого на євразійському континенті транспортно-логістичного вузла.
Науково-освітній потенціал у поєднанні з розвинутою мережею наукових установ і вищих навчальних закладів здатен забезпечити нашій країні роль генератора новітніх технологій, виробництва і постачання на внутрішній та зовнішній ринки високотехнологічної конкурентоспроможної продукції.
Натомість Україна перебуває на передостанньому місці в Європі (перед Молдовою) за розвитком сучасного внутрішнього ринку та купівельною спроможністю населення.
Зовнішньоекономічні відносини тримаються на експорті напівсировинної продукції чорної металургії, мінеральних добрив і трудових ресурсів для некваліфікованих видів праці. До цього слід додати катастрофічно високу енергомісткість виробництва, вразливість енергетичної та економічної безпеки держави.
Крім того, негативні тенденції, які склалися у виробничій сфері (старіння основних фондів, технологічного оснащення, втрата найбільш кваліфікованої частини кадрів тощо) можуть призвести у найближчі роки до нової системної кризи вітчизняної економіки.
Тому енергійний перехід на інноваційну модель розвитку є єдиним шансом уникнути такої кризи. Перш за все йдеться про перехід від екстенсивних до інтенсивних факторів росту, зміни структури ВВП.
Тут доречно згадати вислів короля Брунею, який сказав: “Мене мало цікавить індекс ВВП, мене цікавить індекс людського щастя”.
Перехід до нової якості життя пов'язаний із визнанням того факту, що основною соціальною проблемою України є оплата праці, проблема заробітної плати, отже, проблема подолання бідності.
Без радикальної реформи політики заробітної плати проблему бідності широких верств населення розв’язати неможливо. Тому одним з найбільш невідкладних завдань є забезпечення виконання заробітною платою її відтворювальної та стимулюючої функцій.
Йдеться про перехід від дешевої до дорогої робочої сили, що сприятиме оновленню виробничого апарату, ступінь зношеності якого сягнула 70-80 %. Дешева робоча сила – гальмо науково-технічного прогресу. Теорія і практика дешевої робочої сили є вкрай шкідливою не тільки для забезпечення економічного зростання, а й з точки зору зростання індексу людського розвитку.
Зростання заробітної плати потягне за собою зростання пенсій. Об'єктивною основою зростання пенсій має бути зростання заробітної плати, а не суб'єктивно встановлені добавки до пенсій.
Головна проблема якості економічного розвитку – підвищення конкурентоспроможності. Основними напрямками вирішення цієї проблеми є формування сприятливого інвестиційного клімату, стимулювання інноваційної діяльності, оновлення основних виробничих фондів, створення високотехнологічних робочих місць, підвищення продуктивності праці та енергоефективності виробництва, структурні та інституційні реформи.
Україні треба покладатися на власні сили.
З таким людським, природним, економічним, оборонним, міжнародним потенціалом у нас є можливості своєю боротьбою і працею подолати виклики для економіки та державності, перейти до сталого розвитку і довести, що Україна як держава – відбулася.
Василь Шевчук
доктор економічних наук,
професор
26 червня 2014 р.
.jpg)
