#ukrpryroda

Активісти Greenpeace захопили бурову "Газпрому"

Екологи встановили на буровій платформі намети і розгорнули плакати із закликами зупинити буріння в Арктиці.


Greenpeace Екологи піднялися на бурову з допомогою альпіністського спорядження Активісти Greenpeace зранку 24 серпня піднялися на борт бурової платформи "Прирозломна" в Печорському морі, яка належить компанії "Газпром".

Як йдеться у заяві екологічного руху, працівники бурової зустріли активістів, зокрема виконавчого директора Greenpeace International Кумі Найда, холодним душем з пожежних брандспойтів, але це лише ненадовго зупинило екологів.

В результаті вони розташувалися на платформі, встановили там свої намети і розтягнули банери із закликами зупинити нафтове буріння в Арктиці. Вони підняли на борт необхідний запас харчування та одягу, щоб затриматися на платформі надовго.

"У необхідній документації для запуску платформи йдеться, що ймовірність терористичної загрози вкрай низька, оскільки об'єкт розташований далеко від інфраструктури. У реальності платформа не була готова до візиту "гостей", - зазначили в Greenpeace.

За словами одного з активістів, після захоплення співробітники бурової намагалися викликати на допомогу служби берегової охорони, внутрішню службу безпеки компанії "Газпром Нефть Шельф", "начебто навіть у ФСБ дзвонили, але безуспішно".


Джерело: tsn.ua

Новий «Чорнобиль» — у небезпечній близькості від Києва

Є думка, що ядерна промисловість — одне з найбільш екологічно чистих виробництв. Учені-фізики стверджують: 96% радіоактивних матеріалів можна переробляти й використовувати повторно. Однак у циклі переробки ядерного палива є чимало можливостей для витікання радіації. І зберігати його далеко не так безпечно, як про це говорять учені й чиновники.


На початку березня нинішнього року президент Віктор Янукович підписав Закон «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій».

Згідно з проектом, у безпосередній близькості від Чорнобильської АЕС (і практично за сто кілометрів від Києва) буде побудовано спеціальне сховище для тривалого зберігання ядерних відходів. Таке сховище розміщуватиметься в зоні відчуження ЧАЕС між колишніми селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка та Стечанка Київської області.

Планується, що радіоактивне паливо зберігатиметься у спеціальних контейнерах з допомогою технології поверхневого «сухого» зберігання із застосуванням двобар’єрної системи його ізоляції.

Як стверджують ініціатори проекту, перевозитимуть ядерне сміття у спеціальних вагонах із нержавіючої сталі, в бетонних капсулах. А саме сховище перебуватиме під цілодобовим відеоспостереженням. Рівень температури й вологості проконтролюють спеціальні датчики.

За словами губернатора Київської області Анатолія Присяжнюка, небезпеки від цього проекту — жодної, сама вигода. Адже 10% від плати за поховання відходів ітиме на соціальні проекти й розвиток інфраструктури в наближених до Чорнобиля районах. А це — нові робочі місця для людей, котрі живуть у 30-кілометровій Чорнобильській зоні.

Але не все так райдужно. У більшості країн відходи атомної енергетики зберігаються у спеціально обладнаних для цього місцях, часто — глибоко в скелях або під землею. Наприклад, Франція звозить ядерне сміття на острови Тихого океану, США — у пустелю Невада, Росія зберігає радіоактивні відходи в Сибіру. Головний принцип таких сховищ: вони не рятують на 100% від виникнення аварій, але дають гарантію мінімізації людських жертв у разі вибуху чи витікання радіації.

В Україні, яка 25 років тому найбільше постраждала від Чорнобильської катастрофи, до заходів безпеки ставляться значно легковажніше. Це при тому, що екологи не втомлюються доводити до відома керівництва профільного міністерства і київської влади небезпеку такого рішення. Фахівці перелічують ризики, які нестиме проект на будь-якому етапі циклу!

Власне, катастрофа може статися вже на етапі перевезення. Як стверджує директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, українські шляхи сполучення, якими перевозитимуть ядерне паливо, не можуть на 100% гарантувати безпеку перевезень. Не можна не брати до уваги й «ментальну» недбалість українських керівників на всіх рівнях. Борейко нагадав, що в Японії вчені сотні років вивчали цунамі і все-таки не змогли вирахувати висоту хвилі, що обернулося трагедією у Фукусімі.

«Що казати про Україну, де все горить, тоне й вибухає! Де гарантія, що автомобіль із відходами не потрапить у ДТП, машина — не перевернеться? Одна річ — везти таке сміття далеко від людей, а інша — у густонаселеному районі. Адже везтимуть через Київ», — обурюється Борейко.

Побоювання експерта небезпідставні, тим більше що п’ять років тому вже була аналогічна історія, коли у Львівській області перевернулося 15 цистерн із токсичним жовтим фосфором. І це дивом не обернулося другим Чорнобилем.

Крім транспортування, є небезпека всіляких форс-мажорів. Наприклад, пожежі або повені. За словами експерта Української екологічної асоціації «Зелений світ» Володимира Довбаха, Чорнобильська зона сейсмічно небезпечна, у цьому районі часто бувають підземні поштовхи, які рано чи пізно зруйнують могильник. І тоді радіація може потрапити в підземні води, а звідти — в Дніпро.

Ніхто також не гарантує, що контейнери не можуть розгерметизуватися самі по собі. Адже аварія, яка сталася на атомному сховищі в Пироговому в 1990-хроках, коли з бетонних «термосів» почалося витікання палива, свідчить про те, що повної безпеки тут немає й бути не може.

Та головне — жоден учений світу не може точно сказати, як поводиться ядерне паливо в часі. За твердженнями учених, воно може зберігатися в спеціальних контейнерах 50 років. А що буде через 100 або 200 років? Залишити такий спадок майбутнім поколінням, сподіваючись, що на той час придумають щось ефективніше, щонайменше — безвідповідально.


Ще одна небезпека, на яку звертають увагу екологи і яку заперечують українські чиновники: після того, як під Києвом з’явиться сховище для відходів із власних атомних станцій, в українського керівництва може виникнути спокуса відкрити його для ядерного сміття з інших країн. Адже та ж таки Європа, на відміну від нас, не хоче будувати смертельно небезпечні могильники на своїй території, їй простіше заплатити не такій перебірливій у питаннях власної безпеки країні й складувати відходи на нашій території. Від гріха подалі.

У міру усвідомлення всієї серйозності ситуації, екологів починають підтримувати й громадські організації. Так, недавно на прес-конференції з приводу смерті еколога Володимира Гончаренка лідер громадської організації «Київський форум», телеведуча Рена Назарова повідомила, що небайдужа громадськість Києва найближчим часом планує розпочати збір підписів під зверненням до президента України з вимогою переглянути рішення про будівництво ядерного могильника під Києвом і шукати інші варіанти утилізації ядерних відходів.

Люди самі намагаються організуватися і якось «докричатися» до влади, а тим часом у цивілізованих країнах є така процедура як громадські слухання, без якої схожі рішення не можуть бути прийняті в принципі! Навіть у сусідній Росії цієї процедури дотримуються, в результаті чого влада відмовилася від будівництва ядерних могильників у Саратовській та Ульяновській областях: ці проекти не було схвалено на публічних слуханнях. Наразі в «Сосновому бору», що під Санкт-Петербургом, де планується будівництво такого ж могильника, розпочинається обговорення цього проекту. І якщо місцева община дасть відбій, російська влада змушена буде шукати інше місце.

В Україні ці питання воліють замовчувати. Зрозуміло, що коли винести питання будівництва ядерного могильника на суд спільноти, наприклад жителів Києва та області, провідних екологів, то вердикт буде однозначним: не можна. Така відповідь, схоже, не задовольняє київську владу й профільні відомства. Отже, вся надія на активність громадських організацій і небайдужість людей. Зрештою, йдеться про здоров’я наше та наших близьких.


Джерело: dt.ua

Українські грунти безкарно знищуються аграріями

В Україні вже десятий рік діє закон про використання земель, однак через те, що його приписи не дотримуються, грунти виснажуються все сильніше.



Джерело: ICTV

Потужний інвестор з Єнакієва

Протягом доби медіа активно поширюють інформацію Дніпропетровської обласної влади. (Навіть, "Економічна Правда" писала про це.)

Йдеться про рішення Дніпропетровської облради, згідно якого компанії "Голден Деррік" в п'ятницю було передано 8 (!) родовищ сланцевого газу.

Прихід на Дніпропетровщину "Голден Дерріка"  губернатор області Вілкул назвав" залученням потужного інвестора".

Всюди чули лише відмовки. Але зрештою, з'ясували, що кінцевим власником компанії є угорський юрист Пітер Паллаг.


Саме він, за документами, контролює кіпрську Hartlog Limited, якій і належить 70% "Голден Дерріка".

30% фірми належить НАК "Надра України". Ця державна частка дає "Голден Дерріку" можливість отримувати газові родовища без аукціонів. І досить багато. Наприклад, тільки за останні півроку на Полтавщині цій фірмі дісталося "на шару" 20 (!) родовищ, що складає 15% території області. 

Невже маловідомий угорський адвокат Паллаг став українським газовим королем? Насправді, ні. Адже, як нам вдалося дізнатися, Пітер Паллаг вже багато років працює на родину Миколи Присяжнюка.

А Микола Присяжнюк – це не лише міністр агро-промислової політики України, він ще й кум Віктора Януковича, і друг Президента ще з часів Єнакієва, і бізнес-партнер Юрія Іванющенка, і прочая, і прочая, і прочая.

Тому, не дивно, що губернатор Вілкул називає його "потужним інвестором". В цієї людини справді все потужне – і зв'язки і апетити.

Для повноти картини про цього і решту "потужних інвесторів".



Джерело: blogs.pravda.com.ua

Найбільші торговельні мережі Британії торгують водою з-під крана


Мережі супермаркетів виявилися в центрі водяного скандалу: їх звинуватили у продажу звичайної водопровідної води під виглядом мінеральної. Про це повідомляє The Daily Mail.
Видання стверджує, що супермаркети розливають звичайну водопровідну воду, приводячи в якості одного з аргументів низьку вартість продукту. Ціна води, яку виготовляють для Tesco і Asda, складає 17 пенсів за два літри, в той час як бутильовані води інших виробників коштують у рази дорожче - так, два літри мінералки від французького бренду Evian обходяться британцям в 88 пенсів.
Представники торговельних мереж не заперечують того, що відправляють на прилавки десятки тисяч літрів води з-під крана, однак наполягають на тому, що додатково фільтрують водопровідну воду, очищаючи її від хлору та інших шкідливих домішок.
У новій хвилі скандалу з'явився ще один фігурант - компанія Water UK, яка забезпечує водопостачання країни. Її представник заявив, що вода в британському водопроводі придатна для пиття і не потребує додаткової фільтрації.
Tesco - найбільша роздрібна мережа Великобританії, що займає у світовому рейтингу ритейлерів четверте місце. Asda, дочірня компанія американської мережі Wal-Mart, друга на британському ринку.
Джерело: news.liga.net

Пляшки для рідкого мила з тихоокеанського сміття

Багато хто чув, що в північній частині Тихого океану вже роками розростається так звана Велика тихоокеанська сміттєва пляма . Це цілий континент зі сміття, переважно - пластика. Американська компанія «Method» вирішила зробити свій невеликий, але все ж внесок у роботу з переробки сміття - відходи з сміттєвого континенту будуть використовуватися для виготовлення упаковок для рідкого мила. 


Концепція товарів «Method» тяжіє до очищення, а також до сучасного дизайну, тому вся продукція компанії випускається в досить оригінальному пакуванні. Але привернути увагу громадськості до своєї продукції  вдалося завдяки новій зухвалій ініціативі - компанія хоче хоча б трохи зменшити обсяг сміттєвої плями біля берегів Гаваїв. 

Для того, щоб зібрати пластик на виробництво нових пляшок для рідкого мила, було вирішено просто очистити одну з ліній узбережжя в Національному заповіднику Джеймса Кемпбелла на гавайському острові Оаху. Сміття збирають прямо на ходу пливучого корабля.

Пластик, який був зібраний, буде використаний для виготовлення упаковок нового рідкого мила, яке збираються випустити в листопаді. Він складе 10% від загальної маси пакування, решта пластик - теж перероблений, тільки не зі Тихого океану.

Звичайно, такими зусиллями подолати проблему Великої сміттєвої плями неможливо. Але якщо вдасться налагодити масове виробництво упаковок з тихоокеанського сміття, буде зроблено великий крок на шляху до вирішення екологічної проблеми.

Джерело: thinkgreen.ru

Greenpeace: Арктика - під загрозою екологічної катастрофи

"Greenpeace" б'є на сполох: росіяни можуть спричинити екологічну катастрофу в Арктиці. Оператор російської арктичної платформи "Пріразломна" не в змозі ефективно зреагувати у випадку розливу нафти.



Такі висновки зробили незалежні вчені та екологи. Кажуть, промислове освоєння Арктики несе у собі загрозу масштабної екологічної катастрофи. 


Джерело: 24tv.ua


У жовтні Україну відвідає всесвітньо відомий експерт у сфері сталого розвитку Тоні Джунайпер

Тоні Джунайпер, відомий письменник, консультант міжнародних компаній, один з найбільш впізнаваних екологів Європи і визнаний експерт в сфері сталого розвитку, який увійшов в десятку кращих фахівців в світі за останні 30 років, приїде в жовтні до Києва з діловим візитом.

Тоні Джунайпер виступить модератором відкриття 4-го Міжнародному Форуму з відновлюваної енергетики та енергоефективності REF-2012 Kyiv, який відбудеться в Києві 16-17 жовтня 2012

Під час свого візиту Тоні Джунайпер також прочитає лекцію на тему сталого розвитку енергетики перед учасниками Форуму REF-2012 Kyiv.

Досвід експерта включає більше 30 років формування сталого розвитку на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Британець за національністю, Тоні Джунайпер працював над формуванням сталого розвитку суспільства - від створення навчальних закладів до створення законопроектів, які контролюють діяльність міжнародних компаній, і спрямовані на збереження лісів та збереження клімату. Він почав свою кар'єру як орнітолог, працюючи з BirdLife International. З 1990 року він працював в «Friends of Earth» і був виконавчим директором організації в 2003-2008 роки, віце-головою «Friends of Earth International» в 2000-2008 рр..

Сьогодні Джунайпер консультує міжнародні компанії як практикуючий консультант і як засновник Robertsbridge Group. Він є головою кампанії зі змін клімату 10:10, головою міжнародної ініціативи Actions for Renewables, редактором британського журналу «GREEN». На рахунку Тоні Джунайпера ряд книг, кілька з яких удостоїлися міжнародних нагород, у тому числі книга «How Many Light Bulbs Does It Take To Change A Planet? ("Скільки лампочок потрібно, щоб змінити планету?"). Разом з його високістю Принцом Уельським він виступив співавтором книги «Harmony». Його остання книга «What has Nature ever done for us?» («Чого природа ніколи не робила за нас?") Буде опублікована в 2012 році.

Ключовими темами REF-2012 Kyiv, який відвідає експерт, стануть удосконалення законодавчої основи для розвитку відновлюваної енергетики в Україну, місце стійкої енергетики в Оновлені Енергетичної Стратегії, «зелений тариф» і «українська складова» в проектах відновлюваної енергетики, а також енергоефективність у промисловості.

Довідка

16-17 жовтня в Києві Відбудеться 4-й Міжнародний Форум з відновлюваної енергетики та енергоефективності REF-2012 Kyiv, ключова ділова подія в сфері побудови стійкої енергетики в Україні.

Джерело: rencentre.com