#ukrpryroda

ЯК СФОРМУВАТИ ЦИВІЛІЗОВАНИЙ РИНОК ЗЕМЛІ

Земля для українців – це більше, ніж золотий запас. Це – доля. І тому навколо питань купівлі-продажу землі точиться така запекла дискусія, навіть боротьба. Однак у цій боротьбі не може й не повинно бути ні переможців, ні переможених, бо йдеться про долю багатьох поколінь українського народу. 

Маємо сформувати таку модель ринкового обігу сільськогосподарських земель, щоб одночасно і економіка розвивалася, і люди мали гідну роботу на власній землі у своїй країні, і держава зміцнювалася; щоб земля справді стала основою національного багатства, а матеріальні плоди народу живили й оберігали його культурні і духовні цінності.

Складне багатокритеріальне завдання, але воно цілком посильне, якщо створити кілька простих і очевидних передумов для цивілізованого ринку сільськогосподарської землі, якщо/коли разом будуть працювати над цим завданням влада, наука, бізнес і громадянське суспільство. 

Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи підвела підсумки майже 2-річного громадського обговорення проблем формування ринку сільськогосподарської землі, яке було проведене на обласних/міських конференціях в усіх областях України. Зокрема, згідно з Постановою Всеукраїнської ради Товариства від 19 листопада 2015 р. було широко обговорено питання «Про ринок Української землі: якою має бути оптимальна система розвитку українського села, землекористування та охорони земель, проблеми і ризики ринкового обігу сільськогосподарських земель – яка модель найкраще відповідає національним інтересам».

Громадськість країни виходить з того, що "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси… є об'єктами права власності Українського народу" (Конституція України, ст. 13).

Земля забезпечує 98 % отримання людиною продуктів харчування і багатьох видів промислової сировини, вона є основою національного багатства України. З перших років державної незалежності влада намагалася врегулювати земельне питання, в основному шляхом підготовки до продажу сільськогосподарських земель. Зараз, як ніколи раніше, це питання має визначальне для долі 45 млн. людей і для України, як держави, значення. 

Земельний фонд України є одним з найбільших у Європі – 60,4 млн. га. Значна кількість земельних ресурсів України має неперевершені економіко-екологічні параметри. До них можна віднести унікальні масиви чорноземів, частка яких у складі орних земель сягає 60 %. 

Земельний фонд України вирізняється дуже високими біопродуктивними властивостями. За умов оптимального землекористування країна у змозі прогодувати 350–400 млн. чоловік, а аграрний сектор економіки може стати одним із сильних локомотивів динамічного зростання. 

ОСНОВНІ РИЗИКИ І ВИКЛИКИ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ-ПЕРЕПРОДАЖУ ЗЕМЛІ:

1. На сьогодні до ринку землі не готове ні населення, ні законодавча база. Підготувалися лише транснаціональні корпорації і українські олігархи. 

За даними Інституту соціології НАН України та інших соціологічних агенцій, негативне ставлення населення до приватної власності на землю зростало з 44 % у 1994 році до 53,8 % у 2008 році і до 57,2 % – у 2010 році. Натомість частка прибічників продажу землі зменшилась з 38,5 % у 1994 році до 25,8 % у 2010 році. За даними соціологічної групи «Рейтинг» станом на 14 червня 2017 р. майже 75 % українців виступають проти продажу земель сільськогосподарського призначення. І лише 19 % респондентів виступають за продаж земель сільськогосподарського призначення.

Очевидно, що таке ставлення у населення сформувалося на власному прикладі наслідків приватизації промисловості, яка опинилася в руках олігархів. Це призвело до бідності працюючого населення, зростання безробіття, соціального розшарування суспільства.

2. Для цивілізованого, прозорого обігу землі (за оцінками незалежних експертів) необхідно створити законодавчу базу із 12-15 законів. Зробити це треба без лобізму олігархічних інтересів, з опорою на думку населення. Ринок землі потребує суспільного консенсусу, довіри народу до влади.

Через різні тіньові схеми, за безцінь 12 млн. га землі сконцентровано в руках олігархічних компаній, агрохолдингів, іноземців з 30 країн світу, в основному, країн ЄС, США, Китаю. Ці землі з легкістю можуть опинитися у власності іноземців. Китай, зокрема, планує збільшувати обсяги оренди, для чого формує спеціальний фонд у 400 млрд. дол., збільшує кількість студентів в українських вишах. Відкриття неврегульованого, дикого ринку землі може призвести до масового рейдерства, захоплення і скупки земель за безцінь, афер і спекуляцій. Інших прикладів, на жаль, дуже обмаль.

3. Зростають екологічні загрози. Земля виснажується під багаторічними посівами зернових, соняшника і ріпака. Впливу ерозії зазнає 57,5 % земель країни. Щорічно втрачається близько 11 млн. т гумусу, 0,5 млн. т азоту, 0,4 млн. т фосфору та 0,7 млн. т калію, а кількість еродованих земель збільшується на 80–90 тис. га. Поширеним є підкислення, засолення та осолонцювання ґрунтів. Масштабним є забруднення ґрунтів. 

Величезних екологічних збитків і втрат усьому живому завдають масштабні неконтрольовані застосування агрохімікатів, пестицидів, гербіцидів та ін. хімії на тисячах гектарів агрохолдингів, внаслідок чого, наприклад, весною 2017 року загинула величезна кількість бджіл, без яких і врожай, і саме життя на Землі можливі упродовж тільки 4-х років. 

4. В селах живе близько 6 млн. працездатного населення. За експертними оцінками, після продажу землі залишиться 250-300 тис. робочих місць. Більшість людей на селі втратить роботу. За оцінками Всеукраїнського комітету захисту рідної землі, у разі запровадження «ринку землі» буде зруйновано 70% фермерських господарств і понад 80% середніх агропідприємств, що призведе до скорочення 1 млн. робочих місць. Це призведе до різкого збільшення безробіття, безгрошів’я, знищення села, відпливу залишків молоді за кордон.

5. Дикий, рейдерський ринок землі – історичний виклик усьому українському народу. Селяни, фермери і керівники сільськогосподарських підприємств не мають грошей і без жодних варіантів програють битву за українську землю іноземним ТНК і олігархам, наприклад, через тих же студентів і кредити під заставу землі в олігархічних банках (інших банків у нас немає). Буде завдано нищівного удару не тільки по міжнародній ролі та перспективах України у світі, але й по існуванню її, як незалежної держави. 

ПЕРЕДУМОВИ ЦИВІЛІЗОВАНОГО РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЗЕМЛІ: 

1. Земля – обмежений на Планеті ресурс, який ніким не виробляється (на відміну від квартир, промислових підприємств тощо). За сприятливих кліматичних умов, наявності поверхневої води та густої рослинності і численних тварин, у природному спокої (чого нинішнє людство ніколи вже не дасть планеті) 1 см ґрунту утворюється 500 років. 

Чисельність населення Планети у 2050 році сягне 9,5 млрд. чол. (при нинішніх 6,5 млрд.). Постійно збільшуватиметься потреба у продовольстві та питній воді. Глобальна роль України, як виробника і постачальника на світовий ринок продуктів харчування, буде  зростати.  

Родючі землі є однією з ключових конкурентних переваг нашої держави. Цією обставиною треба скористатися, щоб зайняти гідне місце серед країн Європи та світу. Торгувати треба не землею, а тим, що вирощено на ній і перероблено до рівня готової для споживання продукції.

2. Земля, за Конституцією України, є власністю українського народу. Потрібен ретельно виважений, цивілізований перехід до розвитку, перш за все, агропромислового комплексу, а вже потім – до внутрішнього обігу сільськогосподарських земель. Власниками землі можуть бути тільки громадяни України, які живуть, уміють працювати і працюють на ній. 

3. Спочатку необхідно розробити, узгодити з громадськістю і ухвалити усі необхідні закони, апробувати їх в експериментальному режимі на землях окремих територіальних громад. Відкрити суспільству справжніх власників і орендарів землі, інформація про яких є закритою. Провести інвентаризацію і скласти реальну оцінку кожного гектара землі за світовими цінами. 

Для формування внутрішнього ринку землі потрібно вирішити, перш за все, якою має бути оптимальна система розвитку українського села, землекористування та охорони земель; які проблеми і ризики ринкового обігу сільськогосподарських земель; яка модель розвитку економіки в цілому і аграрного сектора, зокрема, відповідає національним інтересам.

4. Сільськогосподарські землі мають належати українським селянам і фермерам. Майбутнє українського села – за фермерами, а не олігархами. Вирішальну роль мають відігравати місцеві територіальні громади. Держава має підтримувати селян і фермерів доступними кредитними ресурсами для розвитку і розширення їх виробництва за європейськими агротехнологіями. 

У Європі 1 га землі коштує 30-40 тис. доларів, в Україні – 20 тис. грн. Купівля-продаж-перепродаж землі може принести тисячі відсотків прибутку, і немає такого злочину, на який не піде капітал заради такого зиску. 

У той же час середній прибуток товаровиробників на 1 га ріллі в країнах ЄС складає приблизно 500 євро. Використання української ріллі на такому ж рівні ефективності може давати щорічно 16,3 млрд. євро прибутку.

5. Для забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку необхідно оптимізувати співвідношення ріллі й екологостабілізуючих угідь, вилучивши з обробітку деградовані й малопродуктивні землі з наступною консервацією (реабілітацією) і трансформацією їх у лісові та природні кормові угіддя. Сформувати мережу спостережень за екологічним станом ґрунтів. 

6. Обов’язково слід враховувати негативну демографічну ситуацію. Широкий розвиток фермерства на новій індустріально-технологічній основі, а відтак – українського села можуть зламати негативні демографічні тенденції, пов’язані зі скороченням чисельності і старінням населення, відкриють потужні можливості для подолання демографічної кризи. 

7. Вирішення усіх вищезазначених питань потребує загальносуспільного консенсусу, за необхідності – проведення всеукраїнського референдуму.

Ініціатором референдуму може виступити Українське товариство охорони природи, Статутом якого передбачено, що Товариство «виступає з ініціативою проведення всеукраїнського чи регіональних референдумів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

Отже, для формування цивілізованого ринку землі треба кілька простих і очевидних передумов – чесна професійна влада; повноправне громадянське суспільство; належне законодавство і справедливе правосуддя; прозорість обігу сільськогосподарських земель; гарантований захист прав не тільки власників окремих земельних паїв, а й права спільної власності Українського народу на природні ресурси і територію своєї держави.

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор

23 серпня 2017 р.  

УКРАЇНСЬКОМУ ТОВАРИСТВУ ОХОРОНИ ПРИРОДИ – 71 РІК!

Шановні природоохоронці України! 


71 рік тому – 26 липня 1946 року за ініціативою видатних українських письменників – Максима Рильського, Михайла Чабанівського, вчених зі світовим ім’ям – академіків Миколи Гришка, Дмитра Третьякова, Миколи Холодного, Бориса Чернишова, Петра Погрібняка та інших Рада Міністрів УРСР ухвалила історичне рішення: утворити Українське товариство охорони природи.

Усі ці десятиліття й роки Товариство з честю виконує свою місію – охорона й відтворення сприятливого для життя навколишнього природного середовища, збереження здоров’я Українського народу, здійснення просвітницької і виховної діяльності, організація й участь у заходах по охороні природи, раціональному використанню природних багатств, формування і реалізація національної екологічної політики України.

Діє розгалужена система обласних, міських, районних та інших місцевих організацій в усіх регіонах і краях, яка об’єднує близько 2 млн. громадян. 

Членами Товариства зроблено безліч добрих справ для природи, людей і всієї України. А найголовніше – збережено вікові традиції нашого народу і виховано не одне покоління людей у дусі поваги до рідної землі.

Тож у ці дні хочу привітати усіх вас з Днем народження Українського товариства охорони природи, подякувати воїнам, які мужньо боронять нашу державу, побажати перемоги, миру і благополуччя нашій Україні!

З повагою,
Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи

26 липня 2017 р.

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКІСТЬ: ЗА СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ «ХОЛОДНИЙ ЯР» І «СЕРЕДНЬОДНІПРОВСЬКИЙ» ТА ЯКНАЙШВИДШЕ ВИДВОРЕННЯ РЕЙДЕРІВ З ЧЕРКАСЬКОГО БУДИНКУ ПРИРОДИ

На спільному засіданні Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи і Всеукраїнської громадської організації «Асоціація природоохоронних територій України», що відбулося у Національному ботанічному саду ім. академіка М.М.Гришка Національної академії наук України, було розглянуто і широко обговорено важливе і водночас болісне питання: «Про сучасний стан існуючих та перспективи створення нових заповідників і національних природних парків в умовах формування ринку землі (на прикладі Черкащини)».

Доповідач – голова Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи, кандидат біологічних наук Микола Гаврилович ЧОРНИЙ відзначив, що проблема збереження природної і культурної спадщини в Україні стає усе більш актуальною і потребує нових підходів до її вирішення, формування самобутнього культурно-ландшафтного простору.

Більшість унікальних матеріальних і нематеріальних культурних цінностей  можна зберегти лише в традиційному природному середовищі. У свою чергу природна спадщина дійшла до наших днів завдяки особливому культурному середовищу, пов’язаному з традиційним природокористуванням і багатовіковими соціокультурними цінностями.

Серед типів територій і об’єктів особливої правової охорони центральне місце посідає природно-заповідний фонд (ПЗФ). До його складу входять більш як 8100 територій і об’єктів загальною площею понад 3,6 млн. га в межах сухопутної території і понад 400 тис. га в акваторії Чорного моря. Це становить 6,1 % від загальної площі держави.

У перші 10-15 років незалежності України темпи розвитку заповідної справи були близькі до світових, але досягти середньоєвропейських показників не вдалося. Рівень заповідності, який до 2006 року планувалось довести до 7 %, не досягнуто і дотепер. 

Площа заповідних земель у Європі на одну людину складає 2220 кв. м., а в Україні – лише 570 кв. м., тобто у 4 рази менше. Без докорінної перебудови державного управління заповідною справою ми не зможемо впровадити основні базові принципи директив Європейського союзу.

На сучасному етапі заповідна справа, як одна з найважливіших природоохоронних сфер, розглядається і оцінюється через призму створення нових і розширення існуючих охоронюваних територій, а також їх раціональне використання в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду. 

На жаль, заповідна справа, як комплекс наукових, організаційних, правових, фінансово-економічних, кадрових та соціально-політичних проблем, сьогодні перебуває у глибокій кризі.

Основні ознаки кризового стану:
ліквідована система державного управління заповідною галуззю;
критичним є рівень фінансування розвитку заповідної справи;
ліквідовані інституційні і традиційні засади науково-методичної підтримки розвитку заповідної справи;
тотальне скорочення працівників в галузі заповідної справи та низький рівень оплати праці;
відсутня програма кадрової політики;
популізм і непрофесійність на усіх щаблях влади при прийнятті рішень з питань заповідної справи;
відсутність відповідальності місцевих органів влади за стан розвитку заповідної справи тощо.

Подальше поглиблення кризи заповідної справи, яка ще недавно була головним пріоритетом державної екологічної політики, свідчить про необхідність негайного втручання громадянського еко-суспільства у вирішення цієї проблеми.

Враховуючи вищезазначене та керуючись п. 9 Статуту Українського товариства охорони природи, згідно з яким Товариство «вносить до відповідних органів пропозиції про організацію (оголошення) територій та об'єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони, ефективного використання та відтворення природних комплексів та об’єктів, сприяє державним органам в їх діяльності у цій сфері, приймає участь у контролі за додержанням режиму таких територій та об’єктів», 

Всеукраїнська рада Українського товариства охорони природи разом з «Асоціацією природоохоронних територій України» ПОСТАНОВИЛИ:

1. Звернутись до Президента України, Кабінету Міністрів України, Черкаської обласної адміністрації, Мінприроди України з пропозицією: 
1.1) створити у 2017 році Національний природний парк «Холодний Яр»;
1.2) дати доручення прискорити виготовлення пакету документів та створити у 2017 році Національний природний парк «Середньодніпровський» в межах Канівського, Черкаського і Золотоніського районів Черкаської області.
2. Звернутись до Кабінету Міністрів України з пропозицією: 
2.1) затвердити Стратегію зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій в Україні, проект якої розроблений провідними фахівцями країни за підтримки Програми розвитку ООН в Україні і знаходиться у Міністерстві екології та природних ресурсів України;
2.2) припинити скорочення і руйнування державної служби заповідної справи в Україні, зміцнити інституційні основи природно-заповідної справи з урахуванням вкладу країни у формування європейської екомережі.
3. Звернутись до адміністрації Канівського природного заповідника, керівництва Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України з вимогою вжити невідкладних заходів щодо виконання Указів Президента України з розширення Канівського природного заповідника.
4. Звернутись до усіх політичних сил, які регулярно проводять заходи в Холодному Яру, з проханням підтримати створення НПП «Холодний Яр» на рівні Верховної Ради України, а також провести відповідну роботу серед місцевих громад.
5. Звернутись до НАН України та Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького з проханням надати максимальну допомогу у підготовці передбаченої чиним законодавством документації по створенню нових об`єктів природно-заповідного фонду Черкащини.
6. Створити Всеукраїнську експертно-консультативну раду з проблем заповідної справи, схвалити положення про неї та персональний склад.
6.1. Просити Всеукраїнську експертно-консультативну раду з проблем заповідної справи підготувати стратегічну оцінку заповідної справи, концепцію розвитку та основні напрямки подолання її кризового стану.
6.2. Президії Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи, Асоціації природоохоронних територій України організувати науково-громадське обговорення проекту документу та його подальше подання на розгляд центральним органам влади.
7. Звернутись до Черкаської обласної адміністрації, Черкаської обласної прокуратури, Черкаської місцевої прокуратури, Головного управління Національної поліції у Черкаській області, судів м. Черкаси та Черкаської області з проханням якнайшвидше видворити групу рейдерів з Черкаського Будинку природи для забезпечення статутної діяльності Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи.

м. Київ, 30 травня 2017 р.



ЗА ДОСВІДОМ У КАРПАТИ

27-28 квітня 18 співробітників національного природного парку «Хотинський» та членів районної організації Українського товариства охорони природи взяли участь у роботі четвертої міжнародної науково-практичної конференції «Регіональні аспекти флористичних і фауністичних дослі-джень», що проводилась у с.Киселиці на базі НПП «Черемоський». Співо-рганізатором конференції виступили НПП «Хотинський», Інститут біоло-гії, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Чернівецький обласний краєзнавчий музей, Буковинське то-вариство природодослідників, Національна академія служби безпеки Ук-раїни та Чернівецька обласна організація Українського товариства охоро-ни природи. Ця конференція вже стала традиційною і підтримує високе реноме природоохоронних установ Буковини на загальнодержавному рів-ні.

По дорозі в порядку вивчення досвіду відвідали форелеве господарство відомого підприємця й мецената Левона Тертеряна у с.Банилів, де ознайо-мились з особливостями ведення цієї непростої справи, адже у найближчій перспективі національний парк намагатиметься створити власний центр по відтворенню аборигенних видів риб на Дністрі. Надалі у с.Виженка завіта-ли до Іллі та Вікторії Чорней – власників садиби екологічного (зеленого) туризму, де також вивчали їх важкий і бурхливий досвід «розкрутки» пер-спективного напрямку розвитку економіки краю, і були враженні гарними результатами їх праці і зусиль.

Комплексна поїздка надасть поштовх подальшим зусиллям природоохо-ронної, науково-дослідної, екоосвітньої та туристсько-рекреаційної уста-нови, якою є національний парк, у розвитку цих важливих напрямків дія-льності, прилучить до корисної справи небайдужих мешканців Подністер’я.


Фермерське господарство Левона Тертеряна у с.Банилів

Осетри звичайні та альбіноси.


Важкий, але успішний досвід Іллі Чорнея у розвитку зеленого туризму.


Виступ голови Чернівецької обласної організації Укриприрода, кандидата географічних наук Віталія Коржика на конференції.

Українські греблі і німецькі граблі

ЧИ БУТИ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯМ НА РЕЙНІ?

Поки наше громадянське суспільство без суттєвих позитивних зрушень намагається боротись проти утопічної ідеї будівництва 6 (!) нових гідроелектростанцій на верхньому Дністрі, основна зацікавлена особа – партнерське акціонерне товариство (ПАТ) «Укргідроенерго» (гендиректор І.Г.Сирота) - намагається форсувати процес і вже оголосило тендер на проведення досліджень і розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва стартовою вартістю 150 млн. гривен бюджетних коштів. Проти цього вже виступили обласні ради Івано-Франківської та Тернопільської областей, а міністр екології України пан Остап Семерак, нещодавно перебуваючи на Буковині, з болем у серці поскаржився на те, що уряд, членом якого він є, прийняв Програму розвитку енергетики України на період до 2030 року без участі Міністерства екології та природних ресурсів.
Громадська рада при управлінні екології Чернівецької облдержадміністрації, яку я представляю, з розумінням підійшла до розгляду цієї непростої і системної проблеми, і, будучи щиро патріотичною, вирішила не обмовляти поважну організацію, якою є ПАТ «Укргідроенерго», що вдень і вночі неухильно дбає про енергетичну незалежність України, і не ганьбити честь і добре ім’я нашої держави у очах світової спільноти, особливо у очікуванні чергових фінансових траншів та намагань влізти до ЄС.
Ну, не все ж так погано і безнадійно. Хоча проблеми одні й ті ж, але все пізнається у порівнянні. А як там у наших європейських сусідів?
Нещодавно світову екологічну громадськість просто шокувала новина з Німеччини, де уряд Ангели Меркель, дбаючи про енергетичну незалежність держави, особливо у світлі нафто-газового шантажу путинської Росії, прийняв Програму розвитку енергетики на період до 2030 року. Швидко наростити м’язи енергетичної міці Бундесреспубліки планується перед усім за рахунок будівництва потужної гідроелектростанції на Центральному Рейні. Вона педантично відповідає всім суворим вимогам ЄС щодо пріоритетного використання відновлювальних природних ресурсів. А при їх злісному невиконанні законослухняна й богобоязлива Німеччина отримає жорсткі економічні санкції від Греції та інших партнерів по спілці.
В місці прориву Рейном валу низькогірних лісових масивів Зонвальд (Soonwald) та Таунус (Taunus) глибина знаменитої Рейнської долини (нижче міст Майнц – Вісбаден) сягає 300 метрів, що з інженерної точки зору є напрочуд чудовим, а ширина звужується до якихось технічно мізерних 500 – 800 метрів. Тож, ГЕС збільшить виробництво електроенергії на життєво важливі й вирішальні 0.5% від існуючого нині об’єму електрогенерування. Проштовхувати цю ідею у життя доручено Партнерському Акціонерному Товариству «ДойчеГідроЕнерго» (Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» як фактичному господарю всіх інших гідроелектростанцій країни.
Як у кожній поважній Європейській країні, Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» почало з піару і морального виховання населення. Незаперечними аргументами на користь справи були ствердження, що:
- велика кількість місцевого населення, яке проживає у цій економічно депресивній зоні, отримає робочі місця;
- місцеве населення буде отримувати дешеву електроенергію, що дозволить зменшити комунальний прес на кишеню кожного, бо німецька ощадливість є взірцем для інших;
- збільшаться рекреаційні потужності регіону і все узбережжя вкриється кемпінгами та туристичними базами, водне плесо німецького внутрішнього моря довжиною 300 і шириною 50 км заповнять круїзні теплоходи, а німцям не доведеться щорічно ламати голову над тим, де дешево і економно провести літні вакації;
- з’явиться гарна переправа через широкий Рейн і всі зможуть безперешкодно і цілком безплатно ходити туди-сюди греблею;
- водосховище відіграє протипаводкову функцію;
- будівництво здійснюватиметься за кошти недержавних інвесторів;
- у сусідніх Австрії, Швейцарії, Норвегії, Швеції більшість електроенергії виробляється саме гідроелектростанціями, тому трохи тупуватим й жирним німецьким бауерам та бюргерам варто наслідувати прогресивний досвід використання відновлювальних джерел енергії, а не безперестанно дудлити пиво.
Такі залізні аргументи несвідома, а тому невгамовна і абсолютно безвідповідальна за свій галас зелена частина німецької популяції парирувала наступними малограмотними і звичайно ж популістськими доводами, що не витримують жодної серйозної критики. Відомий у Рейнській області еколог Dr.W.Kuchen озвучив їх:
- затопиться велика кількість сіл і містечок, зокрема Майнц, Вісбаден, Франкфурт на Майні, Дармштадт, Мангейм, Людвігсхафен, Гайдельберг, Карлсруе та зо дві сотні менших містечок й купа сіл з їх заводами, концернами та міжнародними аеродромами; доведеться перебудувати всю дорожню та залізничну мережу, переселити більше 20 мільйонів потенційних набувачів електричних вигод, і, питається, куди у щільно заселеній і індустріальній країні?
- робочі місця з’являться максимум для однієї тисячі висококваліфікованого технічного персоналу, а як і де забезпечаться робочі місця для отієї армії примусово виселених і некомпетентних у ампер-вольтах переселенців?
- дешева електроенергія пролетить мимо суперекономних споживачів, як фанера над столицею сусідньої держави, бо окремих електромереж ніхто будувати не збиратиметься, і взагалі – електрогенерування є справою комерційною;
- переправа з’явиться лише одна, а скільки доведеться демонтувати існуючих і набудувати нових мостів у складних геологічних та гідрологічних умовах?
- кому буде потрібна така рекреація на великій і широкій водоймі, коли всі можливі береги давно освоєні, приватизовані і непідступні, днище замулюватиметься, а вода на великих мілководдях відповідатиме суті відомої німецької говірки: Stehend Wasser stinkt, тобто стояча вода смердить;
- протипаводкова функція у рази перебільшена і притягнута за хвіст та свинячі вуха, бо усі збитки високі води наносять у верхів’ях Рейну, а абсолютно плоска Голландія нижче за течією ще ніколи від паводків не страждала, натомість терористична загроза цілісності греблі не даватиме спокою по причині можливого виникнення рукотворного цунамі;
- шанована енергетична фірма не настільки бідна, щоб жебрати гроші на будівництво з федерального бюджету, а ті 150 Євромільйонів на розробку ТЕО є лише маленькою компенсацією держави в разі невдачі або форс-мажорних обставин, тобто страховий бонус і приманка для фірми;
- що дозволено сусіднім Австрії та Швейцарії з їх набридливими Альпами та ущелинами, то не дозволено більш рівнинній, а тому густо заселеній Німеччині; до того ж у цих альпійських республіках починають чухатись від результатів того, що вже там наробили з оцими греблями, палко не радять наслідувати чужі помилки та рекомендують уважно приглядатись до нової набираючої сили світової тенденції і широкої кампанії під бучним девізом «Греблі – геть!».
- І взагалі, Рейн з його містами, замками, фортецями, архітектурними та культурними пам’ятками, скелею Лорелеї, виноградниками та логістичним Рислінгом – історична німецька ріка, оспівана у національному епосі і, зокрема, у відомій патріотичній пісні «Wacht am Rhein» (Вахта на Рейні), що об’єднала всі козявочні мікроскопічні німецькі князівства у величний Другий Райх.
Агов! – сказали й небайдужі зелені колеги з Франції. Французька громадськість висловила велику занепокоєність з приводу цих намірів, оскільки в разі будівництва буде затоплена вся долина Рейну й на лівому французькому березі разом із Страсбургом, де засідає міжнародний суд з прав людини. А права людини завжди повинні бути, за вашими ж словами, ṻber alles. Офіційний Париж, заклопотаний передвиборними баталіями, поки що відмовився озвучувати свою позицію.
Herr Johann Sirottman – генеральний директор Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» - з властивою йому ввічливістю проінформував, що справа - на першому місці, балачки – на другому; а плідні контакти з громадськістю стануть можливими лише після закінчення будівництва греблі, коли настане час і можливості для обговорення екологічних проблем і пошуку шляхів їх вирішення. Пізніше під тиском електорату і екологів він змінив свою позицію і запевнив, що будівництво комплексу буде можливим лише після проведення відповідних наукових досліджень і отримання експертних висновків від авторитетних установ. Для попередження конфлікту інтересів будуть запрошені незалежні іноземні, у першу чергу українські спеціалісти з Buchenland (Буковини), які краще за місцевих німецьких розуміються у такого роду рейнських справах.
На що ощадливі громадські експерти з науковими ступенями відповіли: нема сенсу витрачати 150 млн. Євро на будь-які наукові дослідження, якщо вже є негативні і наочні результати функціонування існуючих ГЕС на Верхньому Дунаї. Помилки не треба тиражувати! Anderer Fehler sind gute Lehrer, або ж помилки інших – гарні вчителя. Нерозумно науково доводити, наприклад, що сила гравітації з прискоренням 9.8 м/сек на лівому березі Рейну відрізняється від такої на правому, і що вода потече вниз по руслу, а не навпаки, навіть всупереч керівних директив і бажання фрау Канцлерки. Ці гроші можна і варто з більшим ефектом спрямувати до тієї ж бідолашної України на вирішення її екологічних проблем, але під копіткий контроль німецьких чиновників, рівень відкату яким незрівнянно менший.
Німецька громадськість, зокрема й екологічно підкована, наполегливо домагається від влади в цьому та у всіх інших питаннях дотримуватись цивілізаційних норм співіснування, несамовито волаючи фразою відомого кайзерівського канцлера Бісмарка: «Всі ми — народ, і уряд – також».
Свою особисту думку виказав й колишній міністр закордонних справ Німеччини (1998 – 2005 р.р.) від партії зелених Йошка Фішер. На зустрічі він поскаржився на властиве німецьким чиновникам нехлюйство та безвідповідальність, і що федеральний уряд Німеччини прийняв загальнонімецьку програму розвитку енергетики без його особистої участі і взагалі без повідомлення Міністерства екології, що є досі небаченим бюрократичним свавіллям. У повному розпачі він процитував нещасливого своєю країною Бісмарка, що «З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити державою. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони».
Нещодавно Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» запустило у світ яскравий комікс-буклет, де кольоровими малюнками намагається втовкти в голови несвідомих енергетичну істину. Ах, як сказав невідомий депутат рейхстагу ще у 1877 році, Es wird niemals so viel gelogen wie vor der Wahl, während des Krieges und nach der Jagd - Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів. В даному випадку так яскраво і енергетично.
Злі язики стверджують, що кваліфікувати дії Бундесуряду, земельного уряду та керівників Gemeinsame Partnerschaft «Deutsch Wasserkraft» можна як готування до злочину, відповідно до певної статті Федерального закону Німеччини. Вона дуже нагадує частину другу статті 252 Кримінального Кодексу України «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду: Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки".
А вже зовсім цинічні злостивці та жовта преса неполіткоректно і абсолютно непатріотично проглядають у цій схемі корупційні дії. Мовляв, навіть якщо експерти з провідних профільних інститутів та університетів Гайдельбергу, Берліну, Дрездену, Гьоттингену та Чернівців дадуть негативні висновки, що є цілком прогнозованим, то отримають лише пару кісток від отієї жирної гуски, а решту, за споконвічною німецькою традицією, чиновники роздеребанять і порозпихають по офшорах.
Gott! halten Sie Deutschland! Боже, збережи Німеччину від таких енергетиків і їх прісних!
Віталій Коржик, еколог, кандидат географічних наук.
Обласна газета «Версії» №17 від 27.04 – 03.05.2017р. Фейлетонні.

БОРОТЬБА ПРОТИ ВЕРХНЬОДНІСТРОВСЬКОГО КАСКАДУ ГЕС ПРОДОВЖУЄТЬСЯ

11 травня у приміщенні Управління екології та природних ресурсів Чернівецької облдержадміністрації відбулось розширене засідання Круглого столу. На обговорення було винесене питання «Будівництво каскаду ГЕС на Дністрі: енергетична незалежність чи знищення довкілля?», присвячене болючій проблемі можливого будівництва низки низьконапірних ГЕС у верхній частині Дністровського каньйону. У засіданні взяли участь очільники Буковини, Заставнівського та Хотинського районів, представники природоохоронних органів трьох суміжних областей, підрозділів ПАТ «Укргідроенерго», громадського суспільства, наукових установ, громадських екологічних організацій, зокрема ЧОО Укрприрода.

Поки наше громадянське суспільство без суттєвих позитивних зрушень намагається боротись проти утопічної ідеї будівництва 6 (!) нових гідроелектростанцій у верхній частині Середнього Дністра (Дністровського каньйону), основна зацікавлена особа – партнерське акціонерне товариство (ПАТ) «Укргідроенерго» (гендиректор І.Г.Сирота) - намагається форсувати процес і вже оголосило тендер на проведення досліджень і розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) будівництва стартовою вартістю 150 млн. гривен бюджетних коштів. Проти цього вже виступили обласні ради Івано-Франківської та Тернопільської областей. Активно протягом двох років виступає громада Буковини у особі представників громадських екологічних організацій, об’єднаних під егідою Українського товариства охорони природи.

Це вкрай складна системна проблема, яка має далекосяжні наслідки. Від її розумного розв’язання залежить майбутнє регіону. Громадськість, яку у першу чергу представляють грамотні (з різними науковими степенями), серйозні і патріотично налаштовані громадяни, вже два роки намагається протидіяти сумнівним і комплексно шкідливим намірам будівництва низки ГЕС у верхній частині Середнього Дністра. На багатьох зустрічах представники ПАТ «Укргідроенерго» не бажали дослухатись до зустрічних аргументів і напролом гнуть свою лінію.

Всі аргументи ПАТ «Укргідроенерго» щодо позитивного ефекту від будівництва цих ГЕС були піддані нищівній критиці з боку науковців, представники громад і навіть природоохоронних установ краю. Проаналізований досвід експлуатації водосховища і самої існуючої вже понад 30 років Дністровської ГЕС, отримані сумні екологічні наслідки і доведено, що буде великим глупством наслідувати й тиражувати свої та чужі помилки, особливо у світлі нових світових тенденцій «Греблі – геть!».

У підсумку було прийняте рішення про звернення Чернівецької облдержадміністрації до Кабінету Міністрів України щодо перегляду Програми розвитку енергетики України до 2026 року у частині відміни рішення про будівництво нових ГЕС на цій національній ріці України, одному з 7 природних чудес нашої держави.

ПІДСУМКИ ПРИРОДООХОРОННОЇ АКЦІЇ «ЗБЕРЕЖИ ПЕРВОЦВІТИ»

Первоцвіти. Такі тендітні, такі витончені, наче витончені з благородних металів чарівні дівочі прикраси. Ім'я цієї дівчини – Весна. 

На її довгій тонкій шиї ці оздоби переливаються усіма барвами веселки, міняться, виблискують, вбираючи в себе золоту енергію Сонця. Оті прикраси Весни – найперші квіти, чия ніжність і цнота, ота первозданна чистота, нічим іще не заплямована... 

О! Як вона зачаровує!.. Пробуджує в молодому серці гарячу любов. радість, палку насолоду від Краси, а в голові ясність і чистоту мислення. Бачиш їхню красу, відчуваєш їх запашний подих – і потужний струмінь іще незвіданих досі почуттів ключем починає бити з найпотаемніших глибин твойого єства: Величезний спектр емоцій породжують у нас звичайнісінькі квіти. 

Проліски, примули, підсніжники – всі вони випромінюють дивне, невидиме сяйво, що дарує нам почуття умиротворення. душевного спокою, залишаючись при цьому такими ж простими, природніми. Квіти, що мають гаку надзвичайну силу. знає, мабуть, кожен із нас. Це – первоцвіти.
учениця Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді  – Ірина Ларина

Мета акції: зберегти в наших лісах та відновити на колекційних ділянках ранньоквітучі весняні рослини та привернути увагу населення до проблеми зникнення первоцвітів у нашій країні, зокрема на Чернігівщині.


25.04.2017 р. о 14.30 в залі засідань Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка проходило підведення підсумків природоохоронної акції «Збережи первоцвіти» 


Привітавли учасників природоохоронної акції «Збережи первоцвіти» перший проректор, проректор з науково-педагогічної роботи ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка  професор  –Дятлов В.О. ;
начальник відділу природно-заповідного фонду, біоресурсів та екомережі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації Синіговець В.Д. 

Нагороджувала переможців конкурсу "Збережи первоцвіти" Голова Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони природи,  кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології та охорони природи – Потоцька С.О. 

Запрошені: заступник голови Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони природи, представник Президії – Митяй М.І., директор регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» – Свердлов В.О., журналіст інтернет–ресурсу «Свобода – FM» – Потапенко Л., представник Чернігівської ГО «Агенція регіонального розвитку Вектор». 


18 кращих навчальних закладів міста Чернігова та Чернігівської області були відзначені нагородами, серед них:
1. Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Чернігівської міської ради; 
2. Чернігівський обласний педагогічний ліцей для обдарованої сільської молоді Чернігівської обласної ради – вчитель біології Карпенко Ю.О.; 
3. Чернігівський ліцей №15 – вчитель біології Садченко Н.М.;
4. Чернігівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 3 Чернігівської міської ради; 
5. Чернігівський колегіум №11 – вчитель біології Чекмінь І.В.
6. Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 29 Чернігівської міської ради; 
7. Комунальний позашкільний навчальний заклад «Будинок школяра» Чернігівської районної ради  – керівник гуртка: Седячко В.М.;
8. Новоборовицький "ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ" Сновської районної ради Чернігівської області;
9. Новгород-Сіверська гімназія №1 ім. Б. Майстренка – вчитель біології Ковальчук Л.М.;
10. Українська ЗОШ І-ІІІ ст. Талалаївського району – керівник: Сухоловська Т.І.; 
11. Чернігівська обласна благодійна організація  «Аратта» – керівник: Пісня І.М.; 
12. Ріпкинська гімназія І–ІІІ ст., Чернігівська область – вчитель Попруга В.М.; 
13. Сновський "ЗНЗ І-ІІ ст. - ДНЗ"Сновської районної ради Чернігівської області – вчитель біології Пилипець О.Ю.;
14. Дідівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Прилуцький район, Чернігівська область – вчитель біології І категорії Каленіченко Л.В.; 
15. Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 33 Чернігівської міської ради;
16. Киселівський навчально-виховний заклад Чернігівського району – класний керівник: Давиденко О.В.;
17. Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 Чернігівської міської ради;
18. Мезинський національний природний парк 


Загальноосвітні навчальні заклади активно проводили екоосвітню роботу в напрямку природоохоронної акції «Збережи первоцвіти» та їх було нагороджено Грамотами та призами від організаторів: 
  • Чернігівська обласна організація Українського Товариства охорони природи
  • Партнерська мережа «Освіта в інтересах сталого розвитку в Україні»
  • Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації
  • Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
  • Регіональний ландшафтний парк «Ялівщина»
  • Чернігівської ГО «Агенція регіонального розвитку Вектор»
Книги «Первоцвіти – весняні усмішки природи» та сертифікати на безкоштовну групову екскурсію були надані Голосіївським національним природним парком. 

Грамотами Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони природи, Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівською обласної державної адміністрації, Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина». 

Призи були надані Партнерської мережі «Освіта в інтересах сталого розвитку в Україні» (наліпки газети, закладки, екологічна гра), Чернігівська ГО «Агенція регіонального розвитку Вектор» (рамки для грамот), Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівською обласної державної адміністрації (книжки, плакати), Регіональним ландшафтним парком «Ялівщина» (друк грамот, буклети). 

Вдячні всім організаторам природоохоронної акції  «Збережи первоцвіти» за співпрацю!

Любити природу – означає вивчати її, спостерігати, аналізувати, берегти.

Голова Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони природи,  к.б.н., доцент  – Потоцька С.О. 

Знайомство школярів з первоцвітами
Теплі промені  сонця тільки–но встигли обігріти холодну землю, а на лісових галявинах вже з’явилися перші весняні квіти. Люди так і називають їх – первоцвіти, бо квітнуть вони найраніше, ще до того, як ліс одягнеться у розкішну зелень.

В один з останніх днів березня гамірно та весело було на агробіостанції Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Сюди завітали на екскурсію учні початкових класів Чернігівської ЗОШ № 5 разом з батьками та вчителями.  У цей день тут були, як співається у народній пісні-веснянці «і маленькі діточки, і весняні квіточки». Та й сонечко щедро дарувало дорослим та дітям довгоочікуване тепло. Діти зацікавлено розглядали ніжні первоцвіти, що дуже різноманітно представлені на колекційній ділянці агробіостанції. 

Увагу дітей перш за все привернула блакитна галявина пролісків, що нагадувала шматочок весняного неба. Як зазначила наш екскурсовод, кандидат біологічних наук Світлана Потоцька, проліска дволиста добре почувається та швидко розмножується на колекційній ділянці. 

Обережно проходили діти по казковій галявині, намагаючись не зашкодити жодній тендітній рослинці. Проліска дволиста нещодавно розквітла та знаходиться у повній красі. А ось ніжні голівки підсніжника білосніжного схилилися вже донизу. Ця надзвичайно рання рослина почала  відцвітати. Колекційна ділянка агробіостанції зібрала ранньоквітучі рослини з різник куточків нашої країни. Надзвичайно вишукано виглядає чемерник  – гість з далеких Карпат.  

Звідти ж привезені рослини білоцвіту карпатського, що зачаровують своєю красою.  Біля стовбура старої берези діти помітили незвичайну рослину з блакитними квітками ніжного бузкового відтінку. Світлана Олександрівна пояснила, що це печіночниця звичайна – дуже декоративна та цінна лікарська рослина.  На сонячній галявині біля альпійської гірки розкрили свої яскраві пелюстки  крихітні рослини, що схожі на маленькі тюльпани. Діти впевнено упізнали в них крокуси, що стали вже звичними мешканцями наших присадибних ділянок. У дикій природі крокус або шафран зустрічається у Криму та Карпатах. Ці рослини потребують охорони. 

А ось екзотичні іридодіктіуми поки що мало поширені в наших садах. Ці гості з далекого Кавказу схожі на тропічних метеликів, що присіли відпочити на хвилинку та ось-ось піднімуться у повітря. На колекційній ділянці діти побачили рослини  жовтого, синього, блакитного та бордового кольорів. Справжня  квіткова веселка! Сором’язливо виглядає з-під торішнього пожовклого листя фіолетовий ряст, що тільки починає розкривати свої квіти. 

Зацікавила дітей і досить звичайна для нашої місцевості рослина – мати-й-мачуха. Дуже оптимістично виглядають її яскраво-жовті  квіточки, що квітнуть дуже рано, ще до появи великих зелених листків. Мати-й-мачуха – цінна лікарська рослина.
   
Багато цікавого дізналися учні у цей сонячний весняний день. Крім пізнавальної екскурсії діти отримали ще великий заряд позитиву, погралися на свіжому повітрі, загадали бажання на місточку бажань. А ще – вирішили ніколи не шкодити ніжним творінням природи – тендітним первоцвітам, що прикрашають нашу природу рано навесні. 

Учні долучилися до природоохоронної акції «Збережи первоцвіти», що проводиться щорічно за сприяння Чернігівської обласної організації Українського Товариства охорони природи.
вчитель біології Чернігівської загальноосвітньої  школи І-ІІІ ступенів № 5 – Борок Є.Г.

СТАРОДАВНІМ УКРАЇНСЬКИМ ДЕРЕВАМ – НАШУ ТУРБОТУ І ЗАХИСТ

«Попід горою, яром, долом, 
Мов ті діди високочолі, 
Дуби з Гетьманщини стоять».
Т.Шевченко. «Катерина», 1838.

Звернення до Дня довкілля – 2017

Прадавні, вікові дерева є пам’ятками історії, культури, живими свідками і носіями генетичної пам’яті минулих століть і багатьох поколінь Українського народу. Вони мають виняткову естетичну й символічну цінність і завжди викликають підсвідомі почуття натхнення і захоплення. Однак прадавні дерева, як і люди, з віком хворіють, старіють, вимагають до себе уваги і турботи.

Історія охорони прадавніх дерев в Україні розпочинається з початку XX-го століття – з охорони меморіальних дубів Т.Г.Шевченка. Перша велика інвентаризація прадавніх і вікових дерев була проведена у 70-ті роки минулого століття членами Українського товариства охорони природи, за результатами якої багато з цих дерев отримали природоохоронний статус.

Особлива роль у збереженні, вивченні і популяризації вікових дерев належить доктору біологічних наук, професору О.Л.Липі, який очолював секцію Українського товариства охорони природи і опублікував реєстр-довідник «Заповідники та пам’ятки природи». За цими матеріалами було взято під охорону держави більш як 600 стародавніх дерев.

Всеукраїнський перепис вікових дерев був проведений природоохоронними організаціями після здобуття Україною незалежності. Міністерством екології та природних ресурсів були затверджені спеціальні першочергові заходи з охорони та збереження вікових дерев.

Деревами-довгожителями вважаються дуби, що мають обхват стовбура 5 м і більше на висоті 1,30 м від землі, липи обхватом 5 м і більше, інші дерева обхватом 4,5 м і більше. Вік цих дерев – понад 400-500 років. Патріархом вікових українських дерев є Дуб Максима Залізняка у Холодному Яру на Чигиринщині – йому 1100 років, обхват стовбура – 9 метрів, висота – 24 метри. Дуб пам’ятає велич Київської Русі, дотик багатьох наших видатних співвітчизників, які жили багато століть тому, боролись за волю і творили звитяжну історію.

В Україні заповідано більше 2600 вікових меморіальних та унікальних дерев. Найбільше їх – у Києві, Львівській, Тернопільській, Вінницькій, Чернігівській, Хмельницькій областях та Криму, на територіях древніх українських Храмів.

Прикладом шанобливого ставлення до прадавніх дерев для нас мають стати європейські країни. Наприклад, у Великобританії заповідано більш як 23 тисячі вікових дерев і цю цифру планують довести до 100 тисяч. Польща охороняє біля 55 тисяч дерев. У Німеччині, прибалтійських країнах вікові дерева занесені до інженерних каталогів, щоб не були пошкоджені або знищені під час дорожнього та житлового будівництва. У європейських країнах створюються спеціальні сайти, фільми, проводяться конкурси, фестивалі. Вікові дерева є домінантами туристичних маршрутів і об’єктами опіки громадськості.

На жаль, в Україні віковим деревам приділяється недостатньо уваги. Втрата цих дерев відбувається у багатьох випадках не від природньої загибелі. Багато дерев-патріархів гине від рук людини на будівельних майданчиках, при дорожньому будівництві, проведенні санітарно-оздоровчих заходів у парках і скверах. Без уваги залишені вікові дерева на територіях закритих режимних об’єктів, санітарно-оздоровчих установ, більшість з яких стали приватними, а дерева залишились самотніми.

Турбота про вікові дерева повинна стати для кожного жителя України невід’ємною часткою культури і менталітету, а втрата цих природніх пам’яток має сприйматись як персональна і національна втрата.

З метою охорони прадавніх дерев України пропонуємо започаткувати у 2017 році, починаючи з Дня довкілля (15 квітня), проведення Всеукраїнської акції «Стародавнім українським деревам – нашу турботу і захист».

У кожній області, районі, місті, на території місцевих громад, установ природно-заповідного фонду, лісопаркових господарств провести обстеження вікових дерев, яким надано статус ботанічних пам’яток природи, сфотографувати їх, організувати встановлення огорож, інформаційних щитів та охоронних знаків, провести лікувально-оздоровчі заходи, обладнати дерева громовідводами.

За час акції необхідно розпочати створення Кадастру вікових дерев України, що мають особливу історико-культурну, екологічну, наукову, естетичну, виховну і туристичну цінність для забезпечення подальшої їх охорони.

Під нашу опіку мають потрапити і ті дерева, вік яких не підпадає під категорію вікових, але які для місцевих громад є деревами-символами, свідками певних історичних подій і легенд, висаджені відомими людьми тощо.

До проведення акції обов’язково слід залучати людей усіх поколінь, а особливо – студентську та учнівську молодь.

Вікові дерева – це Божий дар і Його послання людям різних поколінь.
Шевченкові «дуби з Гетьманщини» – не тільки свідки минулих століть. Вікові дерева – наше спільне духовне надбання, меморіальна достовірність минулого, яка при нас і нами ж передається майбутнім поколінням, і це є великою відповідальністю, символом єдності і незламності Українського народу.

Тож усі разом станемо на захист живих природних чудес України!

Василь ШЕВЧУК, голова Українського товариства охорони природи, доктор економічних наук, професор     

Микола СТЕЦЕНКО, президент ВГО «Асоціація природоохоронних територій», заслужений природоохоронець України