#ukrpryroda

Як перейти до енергоефективного розвитку України

З виступу Василя Шевчука у
Національній академії управління 

Перехід до політики енергоефективного розвитку – найактуальніша проблема і, водночас, головний пріоритет реформ для України! Причому з усіх можливих поглядів: економічного, екологічного, соціального, – адже нині як ніколи дотепер гостро постала необхідність забезпечити національну безпеку держави, зокрема енергетичну. 

Так, на одиницю валового внутрішнього продукту економіка нашої країни витрачає утричі більше енергоресурсів, ніж розвинені країни Європи. Цей чинник суттєво впливає на конкурентоспроможність продукції, міжнародні відносини, рівень життя людей, подолання бідності працюючого населення, вирішення соціальних, екологічних та інших проблем.

Енергоємна структура виробництва, старіння основних фондів, зношеність великих інфраструктурних мереж, вразливість енергетичної, економічної та екологічної безпеки держави – до усіх цих проблем додаються старіння населення і демографічна криза, унаслідок чого звужується база екстенсивного розвитку традиційних галузей економіки. 

Аналіз економічних процесів в Україні у 2000–2014 рр. підтверджує, що існує безпосередня кореляція між структурою економічного розвитку, енерговитратами й обсягами викидів парникових газів. Щоб досягти високих темпів зростання валового внутрішнього продукту, необхідно здійснити структурну перебудову економіки. Для цього держава має підтримувати розвиток машино-, авіа- та автомобілебудування, ракетно-космічної сфери, фармацевтичної та інших високотехнологічних галузей і секторів, а також малого й середнього підприємництва, що дають високий приріст ВВП і не споживають надміру енергоресурсів. 

Одночасно з підвищенням конкурентоспроможності та енергоефективності національної економіки структурна перебудова, що ґрунтується на інноваційній моделі розвитку, сприятиме скороченню викидів парникових газів в атмосферу, зменшенню негативного впливу на клімат. 

Уже зараз через глобальні зміни клімату, пов’язані з викидами в атмосферу значних обсягів парникових газів різними секторами економіки, погодно-кліматичні ресурси дедалі більше впливають не лише на різні сфери життєдіяльності населення, а й на темпи економічного розвитку. 

Тому Україні потрібні глибокі всеохоплюючі реформи для розвитку, значні інвестиції, зокрема в промисловості, які б забезпечили перехід до нової політики розвитку, адаптували б суспільно-політичну та економічну модель держави до європейських стандартів. 

У таких умовах постає пріоритетне завдання – обґрунтувати шляхи й механізми державного регулювання економічного розвитку, спрямовані на вирішення комплексу названих вище проблем. 

У 2014-2015 роках за підтримки Програми розвитку ООН в Україні у співпраці з провідними експертами країн ЄС була проведена величезна науково-експертна робота за участю провідних вчених та експертів Національної академії наук України, Національної академії управління, Науково-дослідного економічного інституту Мінекономрозвитку України, Центру досліджень сталого розвитку (м. Київ) та ін. За результатами видана фундаментальна монографія, яка надіслана органам державної влади, науковим центрам та університетам [1]

Цілком природно, що головна увага була приділена базовим галузям і секторам економіки – енергетиці, промисловості, транспорту, житлово-комунальному господарству, аграрно-промисловому комплексу, що споживають основні обсяги енергетичних ресурсів і викидають в атмосферу найбільше парникових газів та забруднювальних речовин. 

Енергетика – одна з найважливіших і водночас найбільш ресурсномістких та екологічно небезпечних галузей. Частка викидів лише стаціонарними джерелами галузі в загальному забрудненні атмосферного повітря досягає 36 %. Викиди діоксину сірки становлять 74 %, оксидів азоту – 58,1 %. Енергетичні підприємства є основними забруднювачами водних об’єктів і основними споживачами паливних ресурсів, яких в Україні постійно не вистачає (нафта, газ, гідроресурси), що створює загрозу для її енергетичної і національної безпеки [2].

Основні напрями розвитку паливно-енергетичного комплексу країни визначені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, яка схвалена 24 липня 2013 р. Кабінетом Міністрів України. 

Аналіз Енергетичної стратегії України на період до 2030 року свідчить, що вона не є достатньо обґрунтованим стратегічним документом, який міг би забезпечити сталий розвиток паливно-енергетичного комплексу й системи енергозабезпечення країни. Вона не дає відповіді на багато важливих питань щодо розвитку та функціонування енергетики в перспективі. Стратегія містить загальні заходи та орієнтири щодо зростання обсягів виробництва паливно-енергетичних ресурсів, які потребують свого періодичного коригування залежно від умов і потреб соціально-економічного розвитку країни. При цьому щоразу більшої уваги слід приділяти вирішенню проблем енергоефективності та енергозбереження. Від них безпосередньо залежать сталий розвиток економіки, конкурентоспроможність, вирішення соціальних та екологічних проблем, зменшення негативного впливу на зміну клімату, належне виконання міжнародних зобов’язань держави.

Україна має потужну багатогалузеву промисловість, що ґрунтується на використанні різноманітних запасів природних ресурсів, значному науково-технічному потенціалі, кваліфікованих інженерних і робітничих кадрах, має давні промислові традиції. 

Донедавна промислову політику галузі визначала Державна програма розвитку промисловості України на 2003–2011 рр. Ця програма була дуже змістовним документом, що опирався на Послання Президента України “Європейський вибір України. Шляхом економічних і соціальних реформ”, прийняте у 2002 р. Однак далеко не всі завдання цієї програми вдалося реалізувати. Перманентні політичні зміни, глобальна фінансова криза та інші чинники національного й глобального характеру призвели до того, що за час реалізації державної програми промисловість України зросла на 17,5 % замість запланованих 80. Були монополізовані найбільш привабливі для олігархічного капіталу сектори промисловості, зросла фізична зношеність основних фондів, сповільнилися інвестиційні та інноваційні процеси, звузився внутрішній ринок, збільшився вивіз капіталу за кордон.

Спад промислового виробництва і стагнація засвідчили вичерпання старої моделі розвитку та зумовили необхідність структурної перебудови промисловості України. Змістом такої перебудови має стати зростання вагомості високотехнологічних секторів промисловості, зменшення частки ресурсо- та енергоємних експортних секторів промисловості, переорієнтація ресурсів на забезпечення потреб внутрішнього ринку та освоєння нових зовнішніх ринків продукції з вищим рівнем доданої вартості.

На жаль, ліквідація спочатку у 2010–2012 рр., а згодом і у 2014 р. Міністерства промислової політики України як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, не сприяла формуванню і реалізації державної політики розвитку промисловості. Унаслідок таких рішень влади розвиток промисловості припинився і триває спад.

Немає жодного стратегічного документа, який би на законодавчому рівні визначав державну промислову політику. Мінпромполітики України перед своєю ліквідацією оприлюднило проект Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості до 2020 р [3]

В Концепції зазначалося, що формування якісно нової державної політики є важливим чинником відновлення стратегічної ролі вітчизняної промисловості в стимулюванні економічного зростання та підвищенні конкурентоспроможності економіки України. А відновлювати, як відомо, значно складніше в умовах динамічного розвитку глобалізованої економіки, де вільні ринки дуже швидко займаються більш спритними конкурентами.

Потрібна державна промислова політика, яка б об’єднала інституційні (організаційно-управлінські) заходи, законодавчі та фінансово-економічні механізми, спрямовані на формування ефективної структури промисловості, підвищення рівня інвестиційної та інноваційної діяльності, зростання конкурентоспроможності промислової продукції, захист внутрішнього ринку й нарощування експортного потенціалу країни.

Транспорт. В умовах глобалізації стрімко зростають темпи й обсяги переміщення планетою товарів, людей, послуг і капіталів. XXI ст. характеризується небаченими раніше масштабами як вантажних, так і пасажирських транспортних перевезень. Значна їх частина є безпосередньою складовою процесу виробництва – промислового й сільськогосподарського. Надзвичайна мобільність властива й людям: зростають швидкість і вантажопідйомність автомобілів, літаків, суден. Відповідно збільшуються і масштаби шкоди, якої вони завдають природі. 

За даними Європейського агентства з охорони навколишнього природного середовища, викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин від транспортних засобів украй негативно впливають на здоров’я людей і стримують процес досягнення цілей Кіотського протоколу. У загальній світовій структурі викидів діоксиду вуглецю частка транспорту становить понад 22 %, що перевищує обсяги викидів від промислового сектора економіки. 

В Україні транспортний сектор займає 12 % у загальній структурі викидів СО2, а в абсолютному вимірі – 36,7 млн т [4]. Це не багато, якщо порівнювати з іншими країнами або з базовим 1990 р., коли Україна досягла піку викидів парникових газів (понад 700 млн т в еквіваленті діоксину вуглецю), а після розпаду СРСР різко скоротила їх унаслідок значного падіння валового виробництва товарів і послуг. Загальне скорочення викидів СО2 транспортними підприємствами України за період із 1990 до 2011 р. становить майже 60 %. 

У всіх транспортних галузях України впроваджуються заходи з енергозбереження та зменшення небезпечних викидів в атмосферу, але їх недостатньо для того, щоб зупинити зростання обсягів шкідливих викидів, зокрема вуглекислого газу, і в перспективі зменшити їх. Уряд України не робить нічого, щоб у транспортній сфері вирішення проблеми набуло необхідного масштабу, відсутня цілеспрямована державна політика щодо скорочення викидів СО2 транспортним сектором, хоча Україна має для цього всі можливості й величезний потенціал, зокрема за рахунок розширення доступу до міжнародного вуглецевого фінансування. 

Одним з пріоритетних питань політики енергоефективного зростання, що разом з економічними чинниками має важливе соціальне значення, є енергоефективна модернізація житлово-комунального господарства. Тут споживається близько 25 % від загальної кількості електроенергії країни та 40 % теплоенергетичних ресурсів. Втрати енергетичних ресурсів у житлово-комунальному господарстві становлять 45 %, тобто марно втрачаються 3,7 млрд м3 природного газу. Ефективність використання цих ресурсів у житловому фонді України у 3–5 разів нижча, ніж у розвинутих країнах Європи. 

Основними політичними документами у цій сфері є Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства, а також Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на 2010–2014 рр. Однак термін дії їх закінчився.

Перехід до нової політики розвитку потребує удосконалення системи управління житловим фондом, розширення державно-приватного партнерства, створення умов для інвестиційної та підприємницької діяльності в галузі, інших напрямів реформування, враховуючи перегляд містобудівельної політики, започаткованої у 50-х роках минулого століття. Галузева стратегія розвитку, що проводиться Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, враховує сучасний стан і проблеми, які потребують розв’язання, основні положення вищезазначених політичних документів, європейський і світовий досвід, а також науково обґрунтовані напрями, шляхи та способи реформування галузі, модернізації й оновлення підприємств та інфраструктури житлово-комунального господарства країни.

Значні природно-ресурсні можливості для динамічного зростання має аграрний сектор, потенціал якого значно перевищує потреби внутрішнього ринку. Мобілізація цього потенціалу може сприяти прискореному розвитку економіки та її інтеграції в Європейський і світовий економічний простір. 

Аграрний сектор економіки також є дуже чутливим до зміни клімату й значно залежить від погодно-кліматичних ресурсів. Політика його розвитку в умовах глобальних змін клімату базується на Стратегії розвитку аграрного сектора економіки на період до 2020 р., затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 806-р. Але в цьому документі не згадуються проблеми зміни клімату та адаптації до них, не визначено напрямів зменшення викидів парникових газів і переходу галузі на засади енергоефективного зростання. Поза увагою залишився водний чинник забезпечення розвитку аграрно-промислового комплексу, який є доволі дефіцитним, але набуває усе більшого значення в умовах зміни клімату. 

Підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відкриває шляхи для залучення європейських агротехнологій та інвестицій в обмін на зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. Середній прибуток на 1 га ріллі в країнах Європейського Союзу складає приблизно 500 євро. 

Отже, використання української ріллі на такому ж рівні ефективності могло б дати щорічно 16,3 млрд євро прибутку. Цих коштів було б цілком достатньо для вирішення соціальних, економічних і медико-демографічних проблем українського села, забезпечення переходу аграрного сектора економіки України на стратегію сталого енергоефективного зростання.

Для того, щоб перейти до нової політики зростання, необхідні:

1) політична воля;

2) професійна система державного регулювання (управління);

3) науково-експертне середовище;

4) розвинуте й підтримуване державою громадянське суспільство.

Чи є політична воля? Скажімо так – вона з’являється під тиском зовнішніх і внутрішніх загроз і проблем, у тому числі в сфері енергетичної безпеки і необхідності збалансувати внутрішній ринок. Це починає трохи нівелювати апетити крупного олігархічного капіталу.

На жаль, система державного регулювання (управління) не є достатньо професійною, бо вона також була однією з мішеней поряд з системою національної безпеки й оборони. Але тут ще є резерви для залучення професіоналів і швидкого подолання цієї ситуації.

Науково-експертне середовище збереглося і готове забезпечувати розробку та підтримувати реалізацію державної політики розвитку. У свою чергу, держава зобов’язана підтримувати науку і змінити ставлення до національного економічного мислення.

Громадянське суспільство стає усе більш професійним і активним. Якщо держава налагодить постійний діалог – матиме широку суспільну підтримку. 

Отже, на сьогодні усі складові єдиної по своїй суті системи перебувають на різних рівнях розвитку, в різних координатах співпраці. Для швидкого й ефективного переходу до енергоефективного зростання слід підсилювати й підтримувати практично кожен компонент, внести певні удосконалення в інституційну структуру державного управління та регулювання на засадах сталого розвитку, в контексті європейської інтеграції України. 

Шевчук В.Я 
доктор економічних наук, професор 

20 березня 2015 р.

Джерела:
[1] Політика енергоефективного розвитку і зміни клімату. Монографія / В.Я.Шевчук, Н.Р.Малишева, Т.Т.Ковальчук, І.Г.Манцуров та ін. // За ред. В.Я.Шевчука – К.: ЦП «Компринт», 2014. – 218 с. 
[2] Екологізація енергетики / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький. – К. : Вища освіта, 2002. – 111 с. 
[3] Концепція Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.industry.gov.ua. 
[4] Національний кадастр антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за 1990–2011 рр. – К. : Державне агентство екологічних інвестицій України, 2013.

Програма “Раціональне споживання”


Українське товариство охорони природи разом з Міжнародною лігою підтримки екологічного підприємництва впроваджують програму “Раціональне споживання”. Програма є продовженням тематики роботи Укрприроди, в рамках якої було розроблено “Галузеву стратегію розвитку житлово-комунального господарства України”.

Основна ідея полягає у донесенні до споживачів комунальних послуг житлового фонду, які є учасниками ОСББ, інформації про рівень споживання ресурсів у порівнянні до інших таких самих будинків. Створення системи порівняння (benchmarking), щоб кожен мешканець будинку наочно бачив чи раціонально використовує ресурси його будинок. 

Таким чином, якщо будинок має низький рейтинг, мешканці будуть впливати на ОСББ, щоб останні впроваджували енергоефективні, ресурсо-зберігаючі технології. З іншого боку, якщо ОСББ займається питаннями ресурсозбереження, вони отримають свого роду бонус від клієнтів за належне виконання своїх обов'язків.

В рамках першої фази програми заплановано:
  • провести аналіз вітчизняних та зарубіжних методологій оцінки ресурсоефективності житлових будинків; 
  • розробити методику рейтингу (benchmarking), яка буде базуватись на кращих практиках ЄС; 
  • провести пілотний проект рейтингу (benchmarking) в одному з районів міста Київ. 
З питань прийняття участі у програмі, або якщо Ви потребуєте більше інформації про ініціативу, будь ласка звертайтесь на адресу office@ukrpryroda.org

Година Землі 2015: вмикай свою силу заради Планети!

Вимкнути світло на годину, щоб показати свою стурбованість майбутнім Планети – Всесвітній фонд природи (WWF) традиційно закликає українців підтримати міжнародну ініціативу «Година Землі», яка в Україні проходить вже всьоме. 28 березня о 20:30 на одну годину у темряву зануриться увесь світ, об’єднаний спільним прагненням зменшити вплив на довкілля та зберегти природні ресурси нашої Планети. 

Цьогоріч кампанія в Україні пройде під девізом «Вмикай свою силу!» – так організатори вирішили підкреслити, що кожна людина має можливість змінити світ на краще, допомогти природі своїми щоденними діями. До ініціативи вже приєдналися 29 українських міст, а «без світла» лишаться такі відомі пам’ятки як Одеський національний академічний театр опери та балету, Луцький замок, Обласний музично-драматичний театр ім. М. Куліша у Херсоні, телевежа на Високому замку у Львові, найвища будівля Києва – ТРЦ Gulliver, та багато інших.

Традиційно багато різноманітих подій кампанії пройдуть в різних містах України. 28 березня о 20:00 у Києві в ТРЦ Gulliver розпочнеться акустичний концерт «Години Землі». У концерті візьмуть участь талановиті молоді українські виконавці, серед яких скрипалька Катерина Чечель, учасниця оркестру Lords of the Sound і струнного квартету Міра, група МУ 17, а також український кавер дует B&B Project. З 26 березня до 26 квітня біля торгово-розважального центру діятиме фотовиставка «Лісові історії», на якій представлять видовищні фотографії лісів України та їх мешканців. А на вулиці Іллінській в Арт-дворі пройде еко-ярмарок українських майстрів, де можна буде придбати вироби та відвідати тематичні майстер-класи. Вхід на всі заходи вільний.

Про події, присвячені «Годині Землі», що пройдуть в інших містах України, можна дізнатися тут.

Всіх українців також запрошують взяти участь у фотоконкурсі «Години Землі», що діє на Facebook-сторінці WWF в Україні. Користувачам пропонують поділитися своєю творчою іскрою та зробити фото у стилі фрізлайт (малюнок світлом). Переможців очікують незвичайні призи – сонячні зарядки для мобільних телефонів та інше.

Катерина Куракіна, координатор кампанії Година Землі в Україні, закликає людей та організації до активних дій заради природи нашої країни та світу: «Вмикайте свою силу – заощаджуйте природні ресурси, змінюйте щоденні звички, щоб зробити Ваше життя більш дружнім до природи, на сайті www.ecomap.org вказуйте на екологічні проблеми свого регіону, знаходьте однодумців та вирішуйте їх разом! У кожної людини є сила змінити світ!»

«Година Землі» в Україні та в світі
«Година Землі» була започаткована Всесвітнім фондом природи WWF в Сіднеї (Австралія) у 2007 році і з того часу перетворилася на всесвітню екологічну ініціативу, яка об’єднала людей на всіх континентах у прагненні до майбутнього, у якому людина живе в гармонії з природою. У 2008 році вже понад 50 мільйонів людей у всьому світі долучилися до Години Землі. У 2009 та 2010 роках вона охопила понад 4500 міст у 128 країнах світу на всіх континентах. 2014 рік побив усі рекорди – до кампанії приєдналися понад 7000 міст у 162 країнах.

Україна вже всьоме приєднується до всесвітньої кампанії «Година Землі». Минулого року до неї долучилися 55 міст та містечок України разом із зірками, компаніями та багатьма українцями. Кампанію «Година Землі 2015» підтримує Міністерство екології та природних ресурсів України та Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.

«Година Землі 2015» запрошує всіх українців долучитися до кампанії, зареєструватися на сайті та приєднатись до вирішення екологічних проблем Вашого регіону на www.ecomap.org. Також ми заохочуємо активістів країни підтримати Годину Землі 2015 та організувати свою подію 28 березня у Вашому місті! Зв’яжіться з нами та поділіться планами або попросіть допомоги в організації події.

Промоушн-акції в Україні проводяться в партнерстві з комунікаційним агентством SPN Communications, яке допомагає привернути увагу людей до Години Землі вже протягом 7 років.

Джерело: wwf.panda.org

Китай закриє останню працюючу в Пекіні вугільну електростанцію

Пекін , забрудненість в якому перевищила в 2014 році більш ніж в 2 рази допустимий владою Китаю рівень, закриє останню вугільну електростанцію в 2016 році.

Установка, що належить корпорації China Huaneng, виробляє 845 МВт. У 2014 році була закрита одна вугільна електростанція в китайській столиці, минулого тижня припинили роботу ще дві.

Закриті підприємства будуть замінені на газові електростанції, здатні приробляти в 2,6 разів більше енергії, ніж вугільні.

Такі кроки робляться з метою виконання урядових реформ щодо поліпшення екологічної обстановки в країні. В даний час на частку Китаю припадає майже половина загального світового споживання вугілля. До 2017 року Пекін планує скоротити щорічне споживання вугілля на 13 млн т.

Джерело: economics.unian.net

Частка "зеленої" енергії в Україні може скласти 21,5% до 2030 року

За даними експертів Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики IRENA, у 2030 році частка енергії з відновлюваних джерел в кінцевому енергоспоживанні в Україні може становити щонайменше 21%. Експерти передбачають, що 72% енергії з відновлюваних джерел використовуватиметься для вироблення тепла, 20% - для генерації електроенергії, а 8% - у транспортному секторі. Найбільш перспективним напрямком відновлюваної енергетики стане розвиток біоенергетики, йдеться у повідомленні Держенергоефективності України. Такий прогноз Агентство оприлюднило під час презентації проекту Дорожньої карти розвитку відновлюваної енергетики в Україні до 2030 року REMAP-2030. Загалом, даний документ дозволить проаналізувати стан та перспективи розвитку сфери відновлюваної енергетики із врахуванням діючого в Україні законодавства щодо стимулів та преференцій в цій сфері. Наразі Дорожня карта проходить доопрацювання та попередній аналіз. Лише після цього її офіційно опублікують та проведуть громадське обговорення.

Джерело: karpatnews.in.ua

У США водопроводи в місті-мільйоннику почали перетворювати на гідроелектростанції

Вода, яка тече по водопроводах великих міст, цілком здатна стати джерелом гідроелектроенергії. Керуючись цією ідеєю, влада Портленда (штат Орегон, США) реалізує проект LucidPipe Power System, повідомляє Gizmag.

Найнята муніципалітетом фірма Lucid Energy змінює звичайні труби (по яких тече питна вода) на труби, обладнані чотирма турбінами діаметром 107 сантиметрів. Турбіни під’єднані до генератора на зовнішній стороні труби. Стверджується, що їх присутність мінімально сповільнює швидкість течії води і, таким чином, не заважає роботі водопроводу.


Встановлення системи профінансувала приватна інвестиційна компанія Harbourton Alternative Energy. Зараз LucidPipe Power System проходить випробування на надійність і ефективність – насамперед іде налаштування її датчиків і алгоритму управління.


Очікується, що вже в березні система вийде на повну потужність і видаватиме 1100 мегават-годин енергії на рік (цього достатньо для обігріву приблизно 150 домогосподарств). Перші двадцять років прибуток від продажу електрики піде інвестиційній компанії (хоча частину коштів вона передасть муніципалітету для покриття експлуатаційних витрат). Після закінчення цього терміну управління водопроводу отримає право на придбання системи.

Аналогічна гідроелектросистема встановлена в США тільки в каліфорнійському місті Ріверсайд, проте в Портленді проживає на порядок більше населення – близько 2 мільйонів.

Багато стартапів намагаються реалізувати ідею отримання електрики з води на рівні окремих будинків: Pluvia бере енергію з дощової води, що стікає з дахів, а радіо H2O Power Radio живиться від потоків у душі.

Джерело: news.finance.ua

Навчальна платформа «Вулик» від Могилянки

На кафедрі екології Національного Університету «Києво-Могилянська Академія» реалізовано навчальну платформу «Вулик» (http://ecoukma.org/). 
Олександр Панков, менеджер проекту, розповідає: «Вулик» першочергово орієнтований на організацію тісної співпраці викладача та студента в рамках курсу для підвищення ефективності навчального процесу. «Вулик» дозволяє організацію традиційного дистанційного навчання, так і підтримку очного навчання. Одним з основних моментів є те, що система дозволяє створювати персоналізоване навчальне середовище для студента. 

«Вулик» розроблено на базі об’єктно-орієнтованого динамічного навчального середовища «Moodle», яке передбачає процеси управління курсами, проводити лекційні та семінарські заняття для студентів в offline та online режимах, проводити тестування, форуми в рамках курсів, online чати та багато іншого.

На даний момент, в пілотному режимі проводиться 3 курси; 2 з них англійською мовою «Principles and Strategies for Sustainable Development» та «Natural Resource Management», а також 1 українською «Економіка природокористування». Проходить збір та аналіз відгуків користувачів. На сьогодні курси доступні для студентів НаУКМА, але в найближчому майбутньому ми плануємо розширювати аудиторію.

До 900 000 дерев на день можуть висаджувати старі бомбардувальники

Ліси на Планеті можна відновити дуже швидко, за допомогою застарілих бомбрадіровщіков, призначених для установки мінних загороджень на території супротивника. Все, що потрібно, це переобладнати їх під насіннєві бомби містять у собі саджанці дерев. 

Компанія Lockheed Martin Aerospace, пропонує використовувати бомбардувальники C-130, для засадження деревами віддалені важкодоступні ділянок за принципом килимових бомбардувань.

Ця ідея з'явилася в Штаті Массачусетс, коли уряд зобов'язав всі компанії із забруднюючими електростанціями посадити ліси, для зменшення вуглецевого сліду, який вони випромінюють. Висадка насіння бомбардувальником C-130 виявилася вдвічі дешевше вартості ручною посадки.


«Обладнання, що використовується для створення мінних полів досить точне і може бути легко адаптоване для посадки дерев.» Стверджує льотчик Пітер Сіммонс.

Сьогодні в світі налічується близько 2500 транспортних літаків С-130, які використовуються в 70 країнах, тому система доставки та посадки лісів широко доступна.

Кожен такий спеціально обладнаний літак зможе «відбомбитися» по території, призначеної для посадки лісу, кілька разів на день, скинувши в цілому до 900 тисяч «зелених бомб», що містять в собі саджанці дерев.

"Це 125 тисяч дерев за один політ і близько 900 тисяч дерев в день" - розповідає представник компанії Lockheed Martin Пітер Сіммонс (Peter Simmons).

Конуси, що несуть в собі саджанці дерев, розроблені таким чином, щоб проникати на глибину, достатню для подальшого розвитку молодого дерева. Усередині них містяться добрива і матеріал, всмоктуючий вологу з навколишнього середовища, здійснюючи, таким чином, своєрідний полив рослин.


Матеріал конуса, незважаючи на міцність, починає розкладатися відразу ж, як він потрапляє в землю, дозволяючи молодому дереву пророщувати своє коріння в глибину, надійно закріплюючись на новому місці. 

Лісовідновлення повітрям нічим не відрізняється від ручної посадки, але на болотняній та гірській місцевості вона буде набагато дешевше і швидша, а в багатьох випадках це фактично єдина можливість щось посіяти. Якщо все зроблено вірно, то відсоток успіху повітряної лісопосадки досягає 70%, а це близько 700 тисяч дерев на день - досить вдалий день для Планети, чи не так. З урахуванням що одна людина на землі може посадити не більше 1000 дерев і відсоток успіху буде 95%.

«Якщо ми збираємося боротися з глобальним потеплінням шляхом збору вуглецю в стовбурах дерев, нам потрібно висаджувати мільйони дерев на рік. І повітряна лісопосадка, ймовірно, єдиний шлях» - Вважає керівник компанії Моше Аламар. 


Такі зелені бомби можуть бути адаптовані під будь-який район, і заповнені насінням придатних рослин навіть для пустельних районів. Існує пілотний проект, повітряної лісопосадки в Синайській пустелі в Єгипті. Також вивчаються можливості висадки дерев у Північній Африці, в тундрі Канади, Австралії та США.

За п'ять років компанія Lockheed Martin може висадити до 5 мільярдів дерев, цього достатньо для відновлення 500000 га лісів.

Джерело: ecology.md та inhabitat.com

Вітряну супер-електростанцію побудують у Роттердамі

Корпорація Dutch Windwheel Corporation збирається побудувати в Роттердамі (Голландія) інноваційну вітряну електростанцію Dutch Windwheel, робота якої буде заснована на технології EWICON, нещодавно розробленої в Делфтському технологічному інституті (Electrostatic WInd energy CONverter — «Електростатичний конвертер вітрової енергії»). Ця «вітряк XXI століття» не тільки відкриє нову сторінку в зеленій енергетиці, але і стане важливою туристичною визначною пам’яткою, пише сайт Phys.org.


Будівля електростанції буде складатися з двох величезних ажурних кілець зі скла і бетону. Зовнішнє буде отримувати енергію з вітру, крім того, в ньому також буде 40 обертових кабінок огляду на рейках. У внутрішньому кільці розмістяться видовий ресторан, апартаменти, готельні номери та офіси, а також система, яка буде переробляти відходи, створювані відвідувачами, в паливо — біогаз.

Найцікавіше, звичайно, те, що відбуватиметься в порожнині зовнішнього кільця. Суть технології EWICON полягає в переміщенні заряджених частинок проти напрямку електричного поля. У зовнішньому кільці Dutch Windwheel роль таких частинок стануть виконувати позитивно заряджені крапельки води. За допомогою спеціальних форсунок, розкиданих по всій внутрішній поверхні кільця, ці крапельки будуть підніматися в повітря, а вітер, що залітатиме всередину пожене їх уздовж електродів, що розміщуються на внутрішній поверхні. Завдяки цьому постійно буде створюватися різниця потенціалів і вироблятиметься електричний струм.

Вода при цьому буде вилучатись з ґрунту, який навколо інноваційного «водяного млина» буде заболочена, в тому числі завдяки дощам, які будуть стікати по зовнішніх вигинам кілець.

Ця технологія добра тим, що в механізмі електростанції буде мало рухомих один щодо одного деталей. А значить, нічого не буде зношуватися і ламатися. Крім того, на відміну від традиційних вітряків, така вітряна електростанція не матиме обертових лопатей, які вбивають чимало птахів.



Очікується, що Dutch Windwheel, коли вона буде побудована (коли — поки невідомо), стане однією з головних визначних пам’яток Роттердама. Якщо схема виявиться дійсно вдалою, не виключено, що аналогічні почнуть будувати і в інших містах і країнах.

Джерело: cikavosti.com

Студент розробив новий дизайн крана, який економить воду

Сімін Цю, студент дизайнерського факультету лондонського Королівського коледжу мистецтв, створив революційно новий кран, який не тільки розкішно виглядає, але і дозволяє економити воду, перетворюючи струмінь води в елегантно закручену спіраль.

Секрет роботи конструкції в тому, що потік води, проходячи між подвійною турбіною, розщеплюється на струмені, які потім закручуються у витончені спіралі, створюючи на виході складну і красиву водяну решітку. При цьому турбіна обмежує потік води на 15%, так що використання такого крана означатиме економію ресурсів і коштів. Три різні види насадок дозволять користувачам вибрати, який саме режим економії води ім краще.

Кран управляється за допомогою сенсорної кнопки на його поверхні, що відмінно вписується в загальну елегантну структуру дизайну.






 Джерело: vicer.ru та behance.net


Створено доступний електрокар з запасом ходу 1000 км

На міжнародному автосалоні в Женеві Ліхтенштейнська фірма nanoFlowcell AG представила концепт маленького електрокара, який обіцяє влаштувати справжню революцію в галузі екологічного транспорту.

3,91-метровий чотиримісний QUANTiNO оснащений унікальною силовою установкою з фірмовою технологією nanoFlowcell. Кожне колесо обертає 25-кіловатний електромотор. Енергія для них виробляється в ході реакції секретних електролітів, які зберігаються у двох 175-літрових ємностях. Такого обсягу достатньо, щоб проїхати на одній заправці понад 1000 км.



При цьому QUANTiNO демонструє непогану динаміку — він здатний розвивати швидкість понад 200 км / год. Найближчим часом nanoFlowcell AG почне тестування прототипів і постарається якомога швидше запустити автомобіль у виробництво. Порядок цін поки не називається, але мова йде про масовий сегмент авторинку.

Також в Женеві дебютував старший брат QUANTiNO — 1090-сильний QUANT F. Модель побудована з використанням тих же технологій і вже практично готова до омологації.

Джерело: cikavosti.com

Про зустріч УкрТОП з делегацією ЄС

Українське товариство охорони природи прийняло участь у зустрічі громадських екологічних організацій України з повноважними представниками Представництва ЄС в Україні та Генеральних директоратів Європейської комісії з довкілля, клімату, сусідства та Європейської служби зовнішніх справ, яке проходило 10 лютого 2015р в Орхуському інформаційно-просвітницькому центрі при Мінприроди.


У зустрічі прийняли участь Валентин Шліхта та Олександр Панков. В рамках зустрічі Валентин Михайлович зробив коротку доповідь в рамках теми щодо стану справ та відповідальності за діяльність, яка раніше покладалась на Державне агентство екологічних інвестицій (нині ліквідованого), а також участь України в кліматичних переговорах, участь України в СОР21 в м.Париж.


Крім того, в рамках зустрічі представники Делегації ЄС та представники більше 50 українських екологічних НУО мали можливість проговорити нагальні питання екологічного та соціального значення.

Найактуальніша проблема розвитку України

Вийшла з друку монографія «Політика енергоефективного розвитку і зміни клімату», підготовлена провідними вченими й експертами країни (В.Я.Шевчук, Н.Р.Малишева, Т.Т.Ковальчук, І.Г.Манцуров та ін. // За ред. В.Я.Шевчука – К.: ЦП «Компринт», 2014. – 218 с.).

Розрахована на урядовців, парламентарів, управлінців, професійних експертів, науковців, викладачів, аспірантів, магістрів, студентів. 

Книгу можна одержати у Президії Українського товариства охорони природи (03150, м. Київ, вул. А.Барбюса, 5-Б. Тел.: (044) 289-73-82, 289-71-73. E-mail: ukrtop@ukr.net; office@ukrpryroda.org). 

Політика енергоефективного розвитку – найактуальніша проблема для України! Причому з усіх можливих поглядів: економічного, екологічного, соціального, – адже нині як ніколи дотепер гостро постала необхідність забезпечити національну безпеку держави, зокрема енергетичну. 

Так, на одиницю валового внутрішнього продукту економіка нашої країни витрачає утричі більше енергоресурсів, ніж розвинені країни Європи. Цей чинник суттєво впливає на конкурентоспроможність продукції, міжнародні відносини, рівень життя людей, подолання бідності працюючого населення, вирішення соціальних, екологічних та інших проблем.

Енергоємна структура виробництва, старіння основних фондів, зношеність великих інфраструктурних мереж, вразливість енергетичної, економічної та екологічної безпеки держави – до усіх цих проблем додаються старіння населення і демографічна криза, унаслідок чого звужується база екстенсивного (інерційного) розвитку традиційних галузей економіки. 

Щоб досягти високих темпів розвитку, необхідно здійснити структурну перебудову економіки. Для цього держава має підтримувати розвиток машино-, авіа- та автомобілебудування, ракетно-космічної сфери, фармацевтичної та інших високотехнологічних галузей і секторів, а також малого й середнього підприємництва, що дають високий приріст ВВП і не споживають надміру енергоресурсів. 

Одночасно з підвищенням конкурентоспроможності та енергоефективності національної економіки структурна перебудова, що ґрунтується на інноваційній моделі розвитку, сприятиме скороченню викидів парникових газів в атмосферу, зменшенню негативного впливу на клімат. Уже зараз через глобальні зміни клімату, пов’язані з викидами в атмосферу значних обсягів парникових газів різними секторами економіки, погодно-кліматичні ресурси дедалі більше впливають не лише на різні сфери життєдіяльності населення, а й на темпи економічного розвитку. Тому Україні потрібні глибокі всеохоплюючі реформи, значні інвестиції, зокрема в промисловості, які б забезпечили перехід до нової політики розвитку, адаптували б суспільно-політичну та економічну модель держави до європейських стандартів. 

Сподіваємось, що дане видання, підготовлене з урахуванням реальної ситуації в економіці та глибоким знанням технологій державного регулювання й управління у відповідних сферах національного господарства, досягне своєї мети – дасть науково обґрунтовані дороговкази для переходу до політики енергоефективного розвитку економіки України в умовах глобальних змін клімату.

Шевчук В.Я. 
професор, доктор економічних наук






Як покращити фінансування природоохоронних територій в умовах дефіциту державного бюджету

Актуальність проблеми. Належне фінансування – ключова проблема політики розвитку природоохоронних територій (ПТ). Кілька років тому провідними вченими й експертами країни за підтримки Програми розвитку ООН було підготовлено дуже ґрунтовний проект «Національної стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України». Затвердження і наступна реалізація даної Стратегії могли б на 40 відсотків збільшити обсяги фінансування об’єктів природно-заповідного фонду за рахунок розширення власних джерел без додаткових витрат Державного бюджету України. 

Однак ні Уряд, ні Парламент за минулі 4-5 років нічого не зробили, щоб затвердити й реалізувати цю Стратегію. Більше того – послідовно руйнувалися інституційні основи природно-заповідної справи в державі. 

Проте у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським агентством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, питання розвитку ПТ мають повернутися на пріоритетні позиції в екологічній політиці України. Так, у ЄС площа природно-заповідних територій складає близько 15 відсотків, у той час як в Україні вона з 1991 року ледь зросла з 2,3 до 6 відсотків. 

4 лютого 2015 року відбулись Комітетські слухання у Верховній Раді України з актуальних проблем розвитку природно-заповідної справи. Однак знову, як і раніше, в плані фінансування природоохоронних територій дискусія зводилась до необхідності збільшення обсягів видатків з Державного бюджету. Проте усі добре розуміли, що в нинішніх умовах це, поки що, є практично неможливим.

Саме тому доцільно знову повернутися до розгляду, затвердження й реалізації Стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України.

Нижче наводяться основні положення проекту Стратегії, викладені у 9 розділах. 

1. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ
  • Відіграють ключову роль на Землі
  • Нині знищено або змінено 65 % екосистем Планети
  • Глобальні екологічні кризи, економіка, політика
  • Україна – найбільш розорана держава Європи
  • Площа заповідних територій – у 2,5 рази менша
  • Повітря, вода, земля, тривалість і якість життя
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ 
  • Проблеми фінансування та розвитку природоохоронних територій 
  • Мета Національної стратегії, ключові завдання, дії та строки її виконання 
  • Шляхи і засоби забезпечення фінансової стійкості природоохоронних територій 
  • Очікувані результати виконання Стратегії, ресурси та джерела фінансування
3. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПТ
  • Поняття природних територій та об’єктів особливої державної охорони 
  • Природно-заповідний фонд України, структура та правове регулювання
  • Природоохоронні території у складі національної екологічної мережі 
  • Основні напрями розвитку природно-заповідної справи 
  • Фінансова і матеріально-технічна забезпеченість природоохоронних заходів на об’єктах ПЗФ
  • Загальний стан фінансування об’єктів природно-заповідного фонду 
  • Аналіз надходжень від господарської діяльності об’єктів природно-заповідного фонду
4. МЕТА НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ, КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ, ДІЇ ТА СТРОКИ ЇЇ ВИКОНАННЯ
  • Стратегічна мета 
  • Ключові завдання 
  • Дії, що плануються
  • Інструменти, кроки і механізми
  • Строки виконання
5. СТРАТЕГІЧНА МЕТА· 
  • Розробка механізмів фінансово-економічного стимулювання створення, збереження й відновлення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також залучення інвестицій для їх розвитку
  • Забезпечення стабільного фінансування заходів щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду· Створення фінансово-економічної бази для завершення формування і функціонування мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду
  • Забезпечення ефективного збереження ландшафтного та біологічного різноманіття у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України
6. КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ 
  • Розробка і впровадження фінансово-правового механізму в системі ПТ
  • Удосконалення економіко-правових стимулів
  • Виявлення додаткових джерел фінансування системи природоохоронних територій
  • Удосконалення правового режиму ПТ окремих категорій
  • Доведення питомої ваги природоохоронних територій до оптимальних нормативів
  • Забезпечення територіально-просторової єдності ПТ шляхом формування екологічної мережі
  • Поєднання охорони ПТ із створенням умов для розвитку 
7. ШЛЯХИ І ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СИСТЕМИ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ
  • Удосконалення бюджетного фінансування ПТ
  • Фінансування природних заповідників та біосферних заповідників
  • Фінансування національних природних парків, регіональних ландшафтних парків та інших природоохоронних територій
  • Правові механізми створення цільових екологічних фондів
  • Інституційні засоби
  • Економічні та науково-освітні засоби
  • Засоби законодавчого та нормативно-правового забезпечення
  • Поєднання природоохоронних та історико-культурних чинників 
8. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ СТРАТЕГІЇ, РЕСУРСИ ТА ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ
  • Удосконалені організаційні та управлінські засади 
  • Створена необхідна фінансово-економічна база
  • Посилена дієвість законодавчої бази 
  • Доведення рівня заповідності території України до оптимального
  • Інтегрування національної мережі ПТ до всеєвропейської екологічної мережі
  • Забезпечення до 40 % додаткових грошових надходжень
  • Підвищення престижу праці і соціального захисту
  • Зростання рівня зайнятості та якості життя місцевого населення 
9. ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ
  • Інституційні дії 
  • Економічні дії 
  • Науково-освітні дії
  • Законодавчі дії
Враховуючи нинішню бюджетну ситуацію, Уряду України доцільно було б затвердити і забезпечити реалізацію «Стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій України». Фахівці Українського товариства охорони природи та Асоціації природоохоронних територій України готові надавати науково-експертну і громадську підтримку зусиллям Уряду. 

При цьому необхідно здійснити концептуальний перехід від традиційних понять «природоохоронних територій» чи «об’єктів природно-заповідного фонду» до нової категорії – «соціо-природних систем» як макроекономічного явища. Це відкриє додаткові можливості для вирішення не тільки екологічних проблем, а й економічних і соціальних проблем розвитку територій, створення нових робочих місць, забезпечення потреб місцевих громад і населення.

В.Я.ШЕВЧУК 
професор, доктор економічних наук, 
голова Українського товариства охорони природи

17 лютого 2015 р.

«Таймон», або трилогія часу Юрія Щербака

Юрій Щербак – мислитель, дипломат, письменник, міністр екології, вчений, професор, людина-всесвіт, а для мене ще й добрий друг, старший колега й еко-побратим, звершив справжній подвиг – сотворив феноменальну трилогію: «Час смертохристів : Міражі 2077 року» (2011 р.), «Час великої гри : Фантоми 2079 року» (2012 р.), «Час тирана : Прозріння 2084 року» (2013-2014 рр.).

У мене на нічній тумбочці лежать книги Германа Гессе – Нобелівського лауреата в галузі літератури, і Юрія Щербака, поки що не лауреата цієї премії. Перед сном, залежно від прожитого й пережитого за день, я беру одну з них, читаю кілька сторінок, осмислюю, думаю, шукаю відповіді на одвічні питання «звідки, для чого або за що, куди…».

Я не просто читаю книги Щербака, насолоджуючись захоплюючим сюжетом, довершеним літературним стилем, який нагадує мені любимого нами обома Германа Гессе. Я зчитую їх з Простору, де записано усе що було, і що, ймовірно, буде. 

Однак те, що може бути, не є жорстко детермінованим, воно може змінитися, якщо, хоча ні – коли (!) ми прозріємо.

Розбудити, пробудити, відкрити зіниці душ – таку нелегку місію узяв на себе Юрій Щербак. І зробив це з притаманними йому мудрістю, прозорливістю, небайдужістю, симпатичною іронічністю, здатністю відкривати очі на звичну і тому непомітну очевидність, життєвим досвідом і врешті – Прозрінням!

Діалектику влади, життя, любові, гордині, жертовності, усього, що творить історію світу і долю людини – Юрій Щербак вплітає у захоплюючий сюжет, який, одначе, не є головною ціллю трилогії. Її мета, як горизонт для мандрівника у Всесвіті – пошук Істини, яка, відомо, у Кого зберігається.

Вершиною драматургії «Часу смертохристів» є зустріч Гайдука (головного героя трилогії) з професором Вебером, автором книг, назви яких промовляють за цілу епоху: «Психологія ненависті» (2023), «Імперський психоз Росії: дорога до краху» (2026), «Паранойя політкоректності і загибель Європи» (2030), «Нові світові демони: психопатологія глобалізації» (2036), «Небезпечна психічна хвороба: криміналізація суспільств і держав» (2058).

Вебер, чия мудрість виростала з великої любові до людей і великої відповідальності перед Богом, закликає: «… не слухайте тих, хто постійно плаче над нещасною долею України, хто скиглить і розмазує соплі… Підніміться над історією, над сьогоденням. Почніть писати історію України з чистого аркуша. Чого Вам не вистачає? У вас і у вашого народу є не тільки майбутнє, але і блискуче минуле: Київська Русь. Велика держава, яка існувала тисячу років тому. Є християнство. Степ прийшов ненадовго. Тільки скінчаться трави і почнеться зима – степові коні залишаться без сіна…

«Старий переплутав століття, – вирішив Гайдук. – Вік бере своє. Тут не коні Батия, а «черепахи» і танки Нижньо-Тагільського заводу» (стор. 449). 

У 2011 році Юрій Миколайович надписав мені на книзі: «…від усієї душі цей погляд у майбутнє (сподіваюсь не пророчий)». На жаль, через три роки Нижньо-Тагільські танки з’явилися на нашій землі…

Гнітючою реальністю стає ще одне передбачення: «…телевізійний вірус, який вражає мозок людини і викликає психічне захворювання, до синдромокомплексу якого входять прогресуючий дебілізм, емоційна тупість і стан агресивної ненависті. Назвали його TDV – Television debylity’s virus» (стор. 447). 

Щербак попереджає – щоб уникнути катастрофи, треба шукати нові шляхи побудови суспільства. «Старі проекти розвитку цивілізації вичерпано. Перш за все – так званий демократичний проект. Влада більшості над меншістю. Не може одна людина – навіть найгеніальніша, а вождями, гетьманами чи президентами стають, як правило, унікальні мерзотники і честолюбні параноїки, – втілювати волю і мрії мільйонів людей. Не може якась жалюгідна епітеліальна клітина керувати організмом людини. Керувати повинен мозок (у автора – це рада менеджерів, куди входять економічні, фінансові, соціальні, освітні, екологічні і безпекові менеджери» (с. 450).

От вам і рецепт технології конструювання майбутнього, щоб уникнути жорсткого зіткнення з ним! Чи ж слідуємо йому?

Міражі 2077 року починають проявлятися уже тепер і тут. До чого це може призвести, читаємо далі: «Одним з головних масових настроїв, що сформувалися в ті роки, стало почуття гріха й страху перед гнівом Божим. Позбуваючись влади телевізійного колективного зомбування, люди відчули особисту відповідальність за свої вчинки, почали більш гостро розуміти межу між доброчесним життям і гріхом».

А ще через 100 років, у серпні 2177 року, Світовий конгрес, присвячений причинам і наслідкам Четвертої глобальної війни, підтвердив, що «період Темряви і Страху в новітній історії людства, на щастя, скінчився: разом з відродженням науково-технологічного і промислового потенціалу, глобальної торгівлі та державного життя, відродженням збройних сил та геополітичної боротьби за ресурси, домінування і впливи, життя стало повертатися до своїх плюралістичних форм, до нових спроб людини скинути Бога з небесного престолу і зайняти його місце» (стор. 467-468).

Завершує ж Юрій Щербак першу книгу «Час смертохристів» сповіддю головного героя, у якому багато в чому вгадується сам автор, «Сину Божому Ісусу Христу з Назарета», яка закінчується такими словами: «… і змарнілий, посивілий Аскольд з блаженним виразом обличчя тримає біля грудей тримісячного хлопчика, який, вигрівши спинку на батькових грудях, дивиться вдалину, і в цьому недитячому погляді світиться задумливий спокій – я не можу знайти іншого слова, хоч ідеться про немовля. Здалося, тихий малюк бачить те, чого не дано узріти нікому з нас» (стор. 475). 

У другій книзі «Час великої гри» автором змальовано майбутню картину світу, якою вона може стати внаслідок поширення ЗОМБІ – зони особливих міжнародно-безпекових інтересів. «З’явилася дуже велика небезпека того, що наступним ЗОМБІ оголосять Україну. Тобто ваші землі, ваше зерно, ваше можливе процвітання. Вся ваша територія перейде під міжнародний контроль» (стор. 151-152).

Як і в першій книзі, фінальні слова автор неспроста вкладає в чисті уста дитини: «Я не знаю, куди ми йдемо – чи ми тікаємо назавжди з цієї землі, з цього осоружного Дикого Поля, оманливо схожого на рай, чи навпаки – повертаємось до себе, в свою країну, де нас чекають, де пам’ятають мою матінку і люблять тата, де наш дім, де неоране поле, де в повітці чекає іржавий плуг.

Вночі, коли до мене прийшло це дивне видіння, раптом прокинулася моя матінка, схопилася й заплакала – мабуть, привиділися їй та сама гора, Дніпро і чоловік із сином, що налаштувалися в дорогу, самі не знаючи – куди» (стор. 436). 

Пригадую, як після виходу другої книги «Час великої гри» ми пили каву у кав’ярні «Кофе Тайм» і Юрій Миколайович хитрувато удавав, нібито ще роздумує – писати третю книгу, чи ні. Я бачив, що думки його уже крутяться навколо «Часу тирана», але усе ж сказав: «Ви ж не залишите без відповіді останні слова дилогії – «куди»?

Не залишив. «Час тирана» у трилогії Юрія Щербака – особливо висока книга, майже апогей. Кажу «майже», бо знаю й відчуваю – сходження до нових Вершин ще попереду. З кожним сходженням відкриваються усе вищі вершини. І в альпіністів, і у мислителів.

У прозрінні 2084 року Юрій Щербак передбачає епохальне відкриття елементарної частки часу, яку називає «ТАЙМОН». Це відкриття лягає в основу «неспростовних доказів не лінійного, а викривленого, спіралеподібного і навіть зворотного руху цих часток… Всупереч догмі так званої «стріли часу» – тобто вічного руху від минулого через сучасність до майбутнього… історія різних народів і суспільств не веде їх до світлого майбутнього, а нерідко навпаки – до здичавіння, деградації, агонії, загибелі» (стор. 218).

Через незнання ефекту ТАЙМОНУ «… люди 2013 року, навіть найбільш освічені з них, що добре знали історію – але історію минулого, а не прийдешнього – не могли уявити, на що перетвориться карта світу через сімдесят років… На території Європи виникне двадцять один емірат – як результат гнилої політкоректності, фальшивої толерантності західних лібералів… Російська імперія впала, як стара напівзруйнована скотобійня, під вагою агресії Путіна проти України, його бундючних проектів відновлення колишньої величі, від всепоїдаючої корупції, алкоголізму, нерозв’язання національних питань і збайдужіння громадян. Сполучені Штати Америки припинили автономне існування… Китай …залишався загадковою силою, дбаючи лише – до кращих часів – про власні внутрішні інтереси» (стор. 219). 

Можливо, не випадково автор для позначення свого відкриття обирає назву, яка походить від двох англійських слів: «time» і «on», що разом означає «увімкнений час». 

Час на Землі увімкнений і обмежений для усіх – багача і бідняка, жорстокого правителя і простої людини, кривавого завойовника і жертви. Тільки Бог не знає меж ні у часі, ні у просторі!

Я довго не міг зрозуміти й змиритися, чому уже перед самим епілогом «Часу тирана» після нібито закодованого глибинним смислом (місцями на душу наверталися сльози) інтерв’ю Гайдука молодій, «а значить сміливій і жорстокій» тележурналістці Оксані, автор дав абзац про дебелого «Сірого Князя» з жовтим блиском очей гієни, його наглий виступ в Академії кратології (влади). 

Навіщо, думалось, – ми тільки що пережили цей сором і не хочеться навіть згадувати, треба йти далі. Відповідь знайшов у останньому абзаці параграфу, написаного курсивом: «Посеред натовпу повстанців, що оточував згарище, можна було побачити нових, ще нікому не відомих кандидатів у Володарі, очі яких світилися відблисками пожежі, стаючи жовтими, схожими на очі гієн».

І зрозумів – це застереження! Час може повернутися завдяки здатності ТАЙМОНУ рухатися й у зворотному напрямі, якщо ми будемо залишатися такими байдужими. 

«Міражі» Юрія Щербака з’єднують «Україну – Русь». І справді – «Україна не Росія», Україна – Русь! 

Це знімає дуже багато питань, історичних нашарувань, спростовує міфи, з’єднує віки, відкриває – «куди…».

Залишається гадати і з надією сподіватися – коли ж у міражах майбутніх років «Україна – Русь» знову міцно стане на обидві свої історичні ноги, як повноправна спадкоємиця великої Київської Русі – колиски християнства?

Нам украй важливо бачити – коли і куди, бо українська душа роздвоєна, розділена. І цей поділ не на Схід чи Захід, це добре видно крізь полум’я війни, що спопелило цей штучно накинутий поділ України з недобрими намірами колишніх політиків-невдах.

Роздвоєність душ є ментальною. 

Це барвисто, відверто, оголено аж до відчуття невсеоднішнього сорому демонструє діалог Гайдука і Крейди – цієї потвори «невмирущого архетипа» тієї частини української душі, за яку буває соромно. Але коли соромно, то «не однаково мені».

Читаєш слова Крейди: «Ми – народ м’який, співучий, терплячий. Ми збереглися як народ тільки завдяки нашій покорі, нашому рабству, як ви кажете. Інакше би нас давно знищили в Сибіру. А так – жили-не тужили в рабах Росії й Польщі. Жили краще, ніж наші хазяї. Бо ми – хитрі, а вони – дурні» (стор. 335). 

Ніби й так можна «тишком-нишком прожити на левадах і у вишневих садочках…». «Він (шейх Омар аль-Бакр, якому хоче коритися Крейда) що, біля кожної хати патруль бусурманський поставить, всі самогонні апарати знайде? Та наші генетики полтавські виростять під видом баранів таких свиней… Генетично модифікованих!» (стор. 335-336).

Невже ця частина української душі готова й потерпіти, аби були галушки, сало і горілка?

Зовсім недавно ми бачили на біло-синіх біг-бордах: «повысим зарплаты и пенсии». І на ці обіцянки-цяцянки знову купилися ті, хто готовий «бути рабом-малоросом»!? Добре, хоч на цей раз їх уже виявилося не так багато.

Однак потужно звучить відповідь Гайдука – Координатора України-Руси: «Запам’ятай, салоїде й галушкожере. Ти не знаєш українців. Ми не тільки народ Плуга, а й народ Шаблі. Ми вільні, горді та войовничі. Ти забув повстанців, партизанів, махновців, бунтівників, бандерівців, протестувальників. Українці вперті як у житті, так і в бою. Згадай Майдан. І не будуть коритися ніяким місцевим султанам і ніяким Омарам. Не стануть рабами»! (стор. 335).

Саме ці слова головного героя – в основі справжнього історичного архетипу українців! Саме вони відкривають шлях до Прозріння, а значить до Волі – нашої одвічної національної ідеї!

Юрій Щербак доводить, що у XXI столітті битва йде за душі, не за території! Наславши «бойову сарану» (передбачену автором інженерно-біологічну зброю), відрізавши тонку скибку від єдиного і багатого у своєму різноманітті короваю України-Русі, «імператор» програв прихильність десятків мільйонів душ. 

Чорні енергії спустошують і душі, і території. А відрізана скибка швидко черствіє… 

Хто не знає цього – неодмінно буде битим, навіть якщо кине у вир війни тисячі невинних душ заради своїх земних амбіцій. Крізь полум’я війни завжди проглядаються жовті відблиски очей гієн. 

У «Небесному Єрусалимі» Юрія Щербака «…душі найбільших злочинців, які не каються і яким немає прощення, надійно замкнені до спеціальних капсул, наче високотоксичні радіоактивні відходи. Та чи так уже надійно? – чому ж тоді на Землі з’являються все нові й нові злочинці?» (стор. 416).

«Небесний Єрусалим» Щербака – гігантське космічне місто у центрі Всесвіту, де «живе Бог, Творець матерії, життя, енергії і людських безсмертних душ».

«Бог на кожного долю родить» – сказав колись під час нашої недільної бесіди дід Петро – Український Пророк, ясновидець Петро Дементійович Утвенко із Дивина, що на Житомирщині.

Заглянувши наприкінці за горизонт у тисячу років і тільки трошки одкривши для нас «Третій закон Бога – закон збереження і вічного кругообігу душ», Юрій Щербак витлумачує, «що душі – це вічний, незнищенний потенціал природи, невичерпна скарбниця характерів, почувань, нахилів, надій, пристрастей і спогадів… Безсмертна душа не має паспорта, ця душа належить даній конкретній людині, а не державі…». І що «держави душі не мають: держави – штучні, тимчасові утворення, вічними є землі, на яких живуть народи…» (с. 414-415).

На мою думку, «трилогія часу» Юрія Щербака заслуговує на Нобелівську премію в галузі літератури, а можливо – й миру. 

Я цього щиро бажаю, але з не меншим хвилюванням чекаю нової книги Щербака, міражі якої я уже бачив у його прозрілих очах…

Василь Шевчук 
міністр екології у 1998 – 2003 роках 
професор, доктор економічних наук

Інтеграція аграрних секторів України та ЄС в рамках угоди про Асоціацію

Шановні пані та панове!

Підписання Україною та Європейським Союзом Угоди про Асоціацію, складовою якої є Угода про Глибоку та Всеосяжну Зону Вільної Торгівлі, для нашої країни одночасно є одним із найбільших надбань (з точки зору формування світоглядних перспектив та суспільного розвитку) і серйозним викликом (з точки зору забезпечення економічного зростання країни, пошуку внутрішніх джерел та спонукальних мотивів).

З метою виваженого аналізу впливу Угоди на аграрний сектор, а також оцінки перспектив різних сфер життя суспільства через призму економічних, екологічних, соціальних перспектив,УКАБ спільно з Українським товариством охорони природи за підтримки Посольства Великої Британії в Україні та проекту «Сильніші Разом» підготували дослідження «ІНТЕГРАЦІЯ АГРАРНИХ СЕКТОРІВ УКРАЇНИ ТА ЄС В РАМКАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ».

Ознайомитися з дослідженням можна на сайті УКАБ за посиланням.