#ukrpryroda

У столиці Філіппін залишилося менше 20% суші

На Філіппінах більше 70 людей загинули в результаті катастрофічної повені, викликаної тривалими дощами.
Особливо сильно від злив постраждала столиця Маніла, більше 80% території міста знаходиться в зоні затоплення, місцями вода досягає позначки 1,5 метра.
Табори для біженців переповнені, в них знаходяться вже більше 300 000 чоловік. Загальне ж число постраждалих від розгулу стихії, за приблизними підрахунками, досягла 1,95 мільйона чоловік.







Джерело: news.liga.net

Українські екологи ризикують життям, викриваючи зловживання бізнес-структур

Вбивство на Дніпропетровщині еколога Володимира Гончаренка поповнило список природоохоронців, які загинули через професійну діяльність. 
«Боротьба за збереження природи безпосередньо пов’язана з кримінальним світом. За всі багатства, які є в Україні борються не тільки екологи, а й олігархічні бізнес-групи. Ми бачимо скільки було вбивств екологів, але ніхто покараний не був», - сказала Голосу Америки лідер громадської організації «Київський Форум» Рена Назарова.

«Проблема в тому, що люди, які володіють природоохоронними об’єктами та мають доступ до природних ресурсів – це люди при владі».

Володимир Гончаренко, голова громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку», помер у реанімації у Дніпропетровську через два дні після того, як 1-го серпня під час поїздки на дачу його жорстоко побили невідомі.
Колеги-екологи переконані, що убивство напряму пов’язано з його активною громадською роботою. Так, за чотири дні до побиття, він організував прес-конференцію, на якій розповів, що знайшов місце в регіоні, де зберігається 180 тонн радіо забрудненого металобрухту.

За інформацією, яку він оприлюднив під час прес-конференції, близько шести років тому одне з металургійних підприємств регіону отримало списані теплообмінники, які використовувалися на виробництві високотоксичних хімічних речовин. Як доказ цьому він наводив факти, що робітники, які різали ці металеві вироби – отруїлися. Місцеві екологи говорять, що влада відмовлялася бачити будь-які проблеми пов’язані з цією темою.

«В цьому бізнесі задіяні великі комерційні структури, мета яких була отримати прибуток на дуже небезпечних речах, адже вони відкопали той забруднений метал щоб продати, а не мали права робити цього», - сказав головний ко
ординатор громадянської кампанії «Форум порятунку Києва» Віталій Черняховський. «Ми розуміємо як у нас працюють правоохоронні органи – сьогодні еколога вбили, якщо так все пройшло, то завтра ще когось вб’ють - все сходить з рук».

Справу Гончаренка порівнюють з убивством київського еколога Олексія Гончарова у 2009-му році. Він тоді активно протидіяв намиванню та продажу піску у заповіднику Жуків острів. В день, коли його побили до смерті, він збирався показати журналістам місця, де відбувалися екологічні порушення.

Екологи говорять, що так само, як поповнюється список їх колег, яким погрожували чи навіть вбили за те, що вони стали на заваді чиємусь бізнесу, так само збільшується кількість екологічних проблем в Україні. 

Найбільш очевидні пов’язані з забрудненням повітря та води. За словами керівника організації «Національний екологічний центр» Ярослава Мовчана за роки незалежності ситуація не змінилася і в повітря, як і раніше, викидається кілька мільйонів тонн сажі.

«Тому не варто дивуватися, що ми живемо все менше, що падає імунний стан, що люди стають все більш хворими. Це результат того, чим ми дихаємо та що ми п’ємо», - сказав Мовчан. 

Вирішення проблеми експерти вбачають у створенні відповідної законодавчої бази, дотримання якої б суворо контролювалося. Проте, екологи відзначають, що моніторинг програм партій, показав відсутність в них екологічної складової. А мажоритарні учасники перегонів, тільки зрідка згадують про «наболілі» екологічні теми для конкретного регіону, які можуть підкинути кілька балів на округу.


Джерело: ukrainian.voanews.com

До 2014 року в Українську поновлювану енергетику буде інвестовано 5 млрд дол

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження прогнозує приватні інвестиції в галузь альтернативної енергетики в розмірі $ 5 млрд в 2012-2014 роках.
Про це заявив голова агентства Микола Пашкевич в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр".
«Всього сума приватних інвестицій в « зелену» енергетику до 2015 року може вирости до 5 млрд доларів», - сказав він.

Пашкевич розраховує, що в 2012 в енергоефективність та розвиток відновлюваних джерел енергії може бути інвестовано близько 1,5 млрд євро. Зокрема, в проекти сонячної енергетики - 400-600 млн євро (зі збільшенням потужності електростанцій на 290 МВт), вітроенергетику - 450 млн євро (зі збільшенням потужності електростанцій на 250 МВт).

Глава держенергоефективності також розкритикував підготовлений Міністерством енергетики та вугільної промисловості проект Енергетичної стратегії до 2030 року, який базується на висновках Інституту загальної енергетики НАН України.

На думку чиновника, відведена в стратегії частка для альтернативної енергетики в 4,6% від загального обсягу виробництва електроенергії недостатньо, оскільки вона буде досягнута вже в 2012 році.

«На жаль, ні національний академічний інститут, ні міністерство не бачать, або ж не хочуть бачити, що об'єкти відновлюваної енергетики вже в цьому році досягли тих потужностей, які за проектом стратегії закладені на 2015 рік. Тоді виходить, що ми повинні сьогодні взагалі зупинити розвиток відновлюваної енергетики, тому що стратегічна планка вже досягнута?», - Дивується М.Пашкевич, який вважає, що до 2030 року має бути залучено як мінімум 30% потенціалу в поновлюваних джерелах.

«За оцінками вчених, потужностей в нас достатньо для вироблення з відновлюваних джерел (ВД) аж 98 млн тонн умовного палива на рік. Просто потрібно дещо змінити графіки та режим роботи каскаду гідроакумулюючих електростанцій так, щоб вони компенсували роботу сонячних і вітрових станцій. А це вимагає деяких зусиль», - зазначив він.
Нагадаємо, 16-19 жовтня в Києві пройде Тиждень відновлюваної енергетики. Відкриє Тиждень 4-й Міжнародний Форум з відновлюваної енергетики та енергоефективності, який відбудеться 16-17 жовтня у Києві і є однією з ключових ділових подій в сфері стійкої енергетики на території СНД і Східної Європи. У нинішньому році серед доповідачів форуму провідні експерти світового рівня, а також топ-менеджери ключових гравців ринку. 

Джерело: rencentre.com

Енергетика чи екологія. Чому йдуть під воду унікальні заповідні землі України?

У 2006 році уряд дозволив Южно-Українській атомній електростанції вилучити зі складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» і затопити 27 гектарів заповідних земель.

Під водою опинилися знамениті пороги Південного Бугу, а також історична реліквія – останній оплот козацької паланки – острів Гард і нерестовища унікальних видів риб.

«Під воду пішли не тільки цінні ділянки для відпочинку, для нерестовища. Не тільки природна ділянка водного слалому, а й місцезростання рідкісних, зникаючих, ендемічних видів. Тобто, тих рослин, які відомі для науки тільки,наприклад, з Південного Бугу, околиць Богданівни, Костянтинівки. І відомі взагалі лише в кількох місцезростаннях у світі», - каже директор Південної філії Інституту екології Олег Деркач.

Юридична тяганина тривала 6 років. Тепер Верховний суд визнав, що заповідні землі не можна вилучати з природоохоронних об’єктів без рішення Верховної Ради. І постановив скасувати відповідну постанову уряду.

«Згідно законодавства, закону про природно-заповідний фонд, землі можна вилучати зі складу об’єкту природно-заповідного фонду тільки тоді, коли вони втратили свою природну цінність. Цього не було. Їх вилучили для об’єктів енергетики», - пояснює юрист громадської організації «Екоправо-Львів» Ольга Мелень.

На Южно-Українській атомній електростанції кажуть, що не можуть виконати постанови суду. Якщо знизити рівень водосховища, зупиниться Ташицька гідроакумулююча електростанція. Енергетики впевнені: якщо оформлять документи як слід, спускати водосховище не доведеться.

«Ми повинні підготувати новий пакет документів і пред’явити його на узгодження в обласне управління екології. Ми плануємо підтримувати діалог з управлінням. І врешті-решт отримати позитивний результат», - каже начальник управління відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» Олег Коріков.

Більше того, незважаючи на судове рішення, атомники обговорюють підвищення рівня водосховища ще на 4 метри. Це остаточно знищить природну зону - переконують екологи. І готують нові позови, аби примусити енергетиків спустити воду.



Джерело: fakty.ictv.ua

Верховна рада прийняла закон про фінансування заміщення газу вугіллям


Верховна Рада України на позачерговому засіданні 30 липня 2012 прийняла Закон України "Про внесення змін до статті 6 Закону України" Про Державний бюджет України на 2012 рік "щодо фінансування проектів заміщення природного газу. Про це повідомляє прес-служба Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
Законом збільшується на 29,5 млрд. гривень граничний обсяг державних гарантій для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань "за зобов'язаннями суб'єктів господарювання державного сектора економіки, які здійснюють реалізацію проектів заміщення природного газу вугіллям вітчизняного видобутку згідно з протоколом про співпрацю з Державним банком розвитку КНР" .
Мета закону - врегулювати питання надання державних гарантій для залучення кредитних коштів Державного банку розвитку КНР на фінансування програми заміщення споживання імпортного природного газу вугіллям вітчизняного видобутку. Це відбуватиметься шляхом впровадження технологій КНР щодо використання на підприємствах теплоенергетики водовугільного палива, а також отримання синтез-газу для потреб хімічної галузі та синтетичного природного газу для потреб економіки держави внаслідок газифікації вугілля.
В цілому в рамках реалізації програми на початковому етапі планується здійснити реалізацію в трьох регіонах країни п'яти інноваційних проектів загальною вартістю $ 3 млрд. 656 млн.
Держбанк розвитку КНР підтвердив готовність відкрити спеціальну кредитну лінію для фінансування програми заміщення природного газу вітчизняним вугіллям на цю суму.
В цілому в результаті впровадження використання на об'єктах теплоенергетики технологій водовугільного палива та будівництва заводів з виробництва синтетичного газу, який замінює природний і синтез-газу для підприємств хімічної промисловості буде досягнуто:
- Зменшення споживання імпортного природного газу в обсязі понад 3 млрд. м куб.;
- Економії валютних коштів щорічно в середньому до $ 1,5 млрд.;
- Зменшення бюджетних витрат до 150 млн. грн. на рік через відсутність необхідності відшкодування вартості ціни газу на виробництво теплової енергії для населення;
- Забезпечення стабільного ринку збуту для вітчизняних вугледобувних підприємств до 10 млн. тонн рядового вугілля щорічно.
Джерело: biz.liga.net

McDonald's та Starbucks думають про екологію


За останні кілька місяців відомий кавовий бренд і лідер американського ринку Starbucks зробив кілька помітних кроків до «озеленення». Про це свідчить, наприклад, концептуальний магазин в Амстердамі.  Це чергова установа за принципам сталого розвитку яку було відкрито у березні цього року в приміщенні  що раніше належало банку  і зараз займає площу в 430 квадратних метрів.

Основою для цієї ідеї послужив рух Slow Food, тобто споживча практика, яка віддає перевагу місцевій продукції і традиційним методам ведення сільського господарства. Так, при оформленні магазину широко використовувалася нідерландська деревина, з якої були зроблені лави, столи. У цього концептуального екологічного проекту, який спирається на матеріали вторинної переробки і віддає дань місцевій історії і традиціям, ймовірно, незабаром з'явиться чимало наслідувачів по всій Європі. І всі будуть цьому тільки раді.

McDonald's і біопродукція

Ця гігантська мережа закусочних веде амбіційну екологічну політику протягом півтора десятка років. Все робиться на очах у публіки, ніщо не залишається на волю випадку: від енергопостачання до використання природних ресурсів та походження використовуваної продукції.

До 2020 року в McDonald's розраховують значно скоротити викиди вуглекислого газу. Для цього в міжнародній компанії вирішили по-максимуму використовувати продукцію біологічного фермерства. Справа в тому, що пов'язані з її виробництвом наслідки для навколишнього середовища знаходяться під найретельним контролем. Крім того, того світовий лідер в сфері фаст-фуду збирається внести зміни в корм для худоби, щоб зменшити кількість відходів, і має намір розрахувати точний екологічний збиток одного стейка від ферми до потрапляння в ресторан. Нарешті, він прийняв цілий ряд заходів для максимального скорочення доз синтетичних добрив та використання пестицидів.

Боротьба з вирубкою лісів

Зникнення лісів - це одна з головних бід планети протягом багатьох десятиліть, і впоратися з нею представляється дуже непростим завданням. Тим не менш, деякі великі підприємства вирішили не сидіти склавши руки. Так, наприклад, йдуть справи з Starbucks: компанія розробила новий стакан, в якому використовується на 34% менше волокнистої сировини, ніж у «стандартному», і на 25% більше матеріалів вторинної переробки. Як стверджують в Starbucks, все це врятує кілька сот тисяч дерев.

Французький промисловий дизайнер Патрік Норге (Patrick Norguet) розробив для McDonald's у Франції придатні для багаторазового використання кавові чашки, які в травні безкоштовно роздавали клієнтам при умові замовлення якогось пункту меню та гарячого напою. Ця схожа на стаканчик для мороженого чашка ємністю 150 мілілітрів володіє знімною силіконової ручкою, яка дозволить вам пити без побоювання обпекти пальці. Вона практична і безпечна для навколишнього середовища та забезпечить собі велике майбутнє.


Джерело: rtkorr.com

Світ відходів і Україна в ньому

Проблема відходів супроводжує Україну протягом усіх років її незалежності. Проте «у світі відходів» перебуває не лише вона, а й, фігурально висловлюючись, увесь світ. Разом із зростанням економіки, населення та сфери споживання відбувається швидке збільшення як обсягів, так і видів відходів, передусім промислових, побутових, а в останній час, зокрема, відходів електричного і електронного обладнання, батарей, зношених шин, транспортних засобів тощо.

За даними Європейської економічної комісії ООН, у період з 1996-го по 2007 рік загальний обсяг відходів у країнах ЄС та Європейської асоціації вільної торгівлі зростав на 2% щороку. Останнє особливо стосується твердих побутових (муніципальних) відходів — їх утворення у світі перевищило починаючи з 2007 року 2 млрд. тонн, а темпи щорічного зростання досягають 7%.
Як зазначено у доповіді «Захист навколишнього середовища Європи», «економічне зростання і споживання виявилися значно більш сильним визначальним фактором для генерування відходів, ніж усі ініціативи і заходи з його попередження». Інакше кажучи, відходи продемонстрували, що вони «сильніші» за уряди. Разом з тим стрімко розвивається рециклінг відходів, і на цій базі в усіх розвинених країнах створюється фактично нова індустрія. Вторинне ресурсокористування дедалі більше стає органічною складовою цивілізаційного розвитку і одним із найважливіших векторів побудови «зеленої» економіки.
Показники утворення і накопичення відходів в Україні є чи не найпоширенішою «страшилкою», що має засвідчувати загрозливість екологічної ситуації в країні. Певні підстави для цього, зрозуміло, є, проте неповнота статистики робить відповідні оцінки суперечливими. Мінприроди України у своїх документах, зокрема в національних доповідях про стан навколишнього природного середовища, оперувало останніми роками цифрою накопичення відходів у 35—36 млрд. тонн. У питомому виразі це становило понад 50 тис. т/км2 та більш як 750 тонн на кожного жителя. Оцінка щорічного утворення — від 670 до 770 млн. тонн — відповідала 15—17 тоннам відходів на душу населення.

Усі зазначені показники інтерпретувались як безпрецедентні для Європи. Вони підкріплювалися даними про повторне зростання відходів в Україні починаючи з 2000 року. Проте одночасно наведені оцінки виконували певну спекулятивну роль. Виключні, начебто, масштаби проблеми відходів не тільки були демонстрацією «унікальності», а й слугували індульгенцією за відсутність прогресу у її розв’язанні.

Наше завдання полягає у більш прагматичному і відстороненому погляді на справжній стан і зміст проблеми відходів. У відповідних оцінках спиратимемося як на сучасну європейську статистику відходів, так і на оновлену вітчизняну. Слід зазначити, що формування повноцінної європейської статистики припадає лише на початок 2000-х років, системні дані з’явилися з 2006 року. Цьому процесу сприяло прийняття Європейського класифікатора відходів (List of waste). Реагуючи на європейські підходи, Державна служба статистики України теж вдалася до перегляду статистичного обліку відходів, хоча послідовності в цьому їй забракло.

Починаючи з 2010 року перехід на нову форму статистичного обліку в Україні дав змогу внести суттєві, хоча й не в усьому однозначні, зміни в оцінку ситуації з відходами. Згідно із зазначеним обліком річний обсяг генерування відходів становив 419,2 млн. тонн, а обсяг накопичення у «спеціально відведених місцях чи об’єктах» — 13,27 млрд. тонн. Тобто значно менше, ніж у попередніх звітах.

Та натомість в оновленій статистиці виник новий парадокс. Усі утворені відходи опинилися у статусі небезпечних. За їх обсягом Україна перевершила всю Європу разом із Росією. Це спричинила успадкована ще з радянських часів градація всіх відходів на чотири класи небезпеки. Так чи інакше офіційна належність 419,2 млн. тонн відходів до категорії небезпечних здатна налякати — адже в усіх країнах ЄС-27 їх утворюється лише близько 100 млн. тонн (табл. 1). Якщо базуватися на європейських стандартах, то фактично в Україні до категорії небезпечних мають потрапляти тільки відходи І—ІІІ класів небезпеки. А їх утворення, приміром, у 2010 році становило 1,66 млн. тонн, тобто приблизно 2% від таких у ЄС-27. Відтак, що раніше Україна перейде на європейські стандарти, то адекватніше ми сприйматимемо ситуацію у нашому домі.


Загалом може скластися враження, що Україна перманентно бореться за сумнівну честь бути унікальною по відходах — як за їх обсягом, так і за небезпечністю. Однак, якщо Україна і є унікальною, то швидше за дефіцитом уваги до вирішення тих завдань, що постали перед нею. Навіть попри те, що Україна першою серед країн СНД ухвалила Закон «Про відходи» (1998 рік) і у 2000 році на законодавчому рівні затвердила загальнодержавну Програму поводження з відходами на період до 2005 року. Адже за підсумками Рахункової палати України від 2006 року, заходи програми було профінансовано щонайбільше на 4—5%, і це засвідчило її практично повний провал.

Верховна Рада України, реагуючи на ситуацію, у 2007 році прийняла спеціальну постанову про необхідність розробки іншої програми поводження з відходами. Однак робота загальмувалася, попри її імітацію.

Нарешті у травні 2011 року пролунав майже «окрик» президента на адресу уряду — його доручення «Щодо підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері поводження з відходами» із зобов’язанням до 1 грудня 2011 року «забезпечити підготовку і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект про загальнодержавну програму поводження з відходами в Україні».

Повертаючись до національних особливостей проблеми відходів, звернемося до табл. 1. З її даних випливає, що частка України в генеруванні відходів у загальноєвропейському регіоні приблизно збігається або незначно перевищує частку населення. Домінуючі обсяги належать у такому вимірі країнам ЄС-27 та Росії. Крім України, відносно високі абсолютні показники утворення відходів характерні для Німеччини, Франції, Великобританії, Болгарії (від 190 до 372,8 млн. тонн), і деякі з цих країн впритул наближаються до України з її 419,2 млн. тонн.

У порівняльному контексті найцікавішими виявляються питомі показники утворення відходів на одну людину (рис. 1). Ці дані свідчать, що Україна «безжально» втрачає першість у генеруванні відходів і разом з нею — свою екстремальність. Чи міг раніше хтось припустити, що в Україні утворюється менше відходів, ніж в Естонії, Болгарії та Румунії і навіть у Швеції та Фінляндії. Але достовірність даних Євростату поза сумнівом.


За тим же джерелом, у країнах ЄС-27 генерування відходів становить у середньому 5,2 т/людину проти 9,2 т/людину в Україні. Однак і тут є певні несподіванки. Якщо зі складу України «виключити» лише Дніпропетровську область, то показник утворення відходів на одну людину по решті території одразу впаде до 3,2 тонни і ми стаємо таким чином однією з найблагополучніших країн Європи. Якщо ж додатково «вилучити» Донецьку область, то питомий показник зменшиться до 2,1 т/людину, і за його величиною рівних Україні майже немає. Хіба що Словаччина та курортна Хорватія.

Подальший аналіз свідчить, що всі країни Європи з високими абсолютними показниками генерування відходів «завдячують» цьому насамперед гірничодобувній промисловості, тобто мінеральним відходам. У Болгарії це пов’язано з масштабним видобутком лігнітів (з великими обсягами розкривних робіт), в Естонії — горючих сланців і т. ін.

Україна — не виняток. Вона знаходиться в одному ряду з іншими індустріально розвиненими країнами, а наявна відмінність породжувалася великомасштабним видобутком корисних копалин та їх первинною переробкою (що зосереджені саме в Дніпропетровській і Донецькій областях). Домінуюча частка відповідних відходів належить до категорії інертних і нейтральних. Тобто виключно кількість відходів не може розглядатися як критичний параметр. Що ж тоді є ключовою проблемою у цьому сенсі?

У пошуках відповіді звернімося до окремих видів чи груп відходів, насамперед твердих побутових і небезпечних. Таким чином ми наближаємося до суті питання, але знову-таки — не за кількісними показниками відходів. Тверді побутові (муніципальні) відходи, на відміну від промислових, характеризуються виключно розосередженістю, і на сьогодні саме вони найбільше «муляють очі» і перебувають у центрі уваги. Обсяги їх утворення у світі, як зазначалося, безперервно зростають. У ЄС-27 цей показник становив у 2009 році майже 260 млн. тонн. Відносно нього українські обсяги — 11 млн. тонн (а за останніми даними Мінрегіонбуду — 13 млн. тонн) — це лише 4%.

На запитання, чому саме ці відходи опинилися у центрі уваги і уряду, і місцевої влади, і громадськості, відповідь можна знайти у табл. 2. Інфраструктура поводження з ними у нас, на відміну від ЄС, перебуває в зародковому стані. Домінуюча частка відходів нагромаджується на екологічно небезпечних звалищах. У результаті втрачаються і ресурси, і чисте природне середовище. Наприклад, у Чернігівській області, де добросовісно підійшли до обліку, налічується майже 800 сміттєзвалищ. З них 26 є формально полігонами для складування, а 771 — сільськими чи селищним сміттєзвалищами. В Україні щороку виникає до 35 тис. подібних стихійних звалищ.

На сьогодні питомі показники утворення побутових відходів на душу населення становлять в Україні щонайбільше 310—330 кг/рік (а формально за обсягами їх вивезення — лише близько 280 кг). У країнах ЄС цей показник коливається в межах від 316 кг у Чеській Республіці, до 833 кг — у Німеччині, а в середньому становить 513 кг. Тобто в Україні утворення цих відходів з розрахунку на душу населення перебуває на нижній межі європейського діапазону.

Проте нас очікує практично подвійне зростання їх обсягів з усіма відповідними наслідками. Розходження з Європою знову ж таки стосується не кількості побутових відходів, а відсутності належних засобів поводження з ними, зокрема роздільного збирання і рециклінгу. Додам, що в країнах ЄС поводження з цими відходами еволюціонує в останнє десятиріччя у напрямку поступального зниження частки спалювання і захоронення на полігонах, хоча в абсолютному вимірі зазначена частка залишається ще досить великою (див. табл. 2).


Небезпечні відходи в Україні — це передусім непридатні пестициди та агрохімікати, що розосереджені на тисячах занедбаних складів по всіх областях. Проблему їх знешкодження Україна вирішує 12-й рік. Навколо неї встигли нагородити багато спекуляцій. Тільки піднявши цю проблему на рівень національної, ми змогли зрушити її з місця. Між тим слід нагадати, що не менше, ніж в Україні, непридатних пестицидів було накопичено також в Росії, Узбекистані, навіть у Польщі. У світі, за даними ФАО, обсяг зазначених відходів сягає 500 тис. тонн.

Хай там як, але після добрячого доїння бюджету і навіть резервного фонду Кабміну ми маємо на цей час запевнення Мінприроди України в тому, що у 2012 році останній склад з непридатними пестицидами і агрохімікатами буде ліквідовано. Це ж начебто стосується і таких екстремальних у безпековому аспекті об’єктів, як накопичення гексахлорбензолу на полігоні біля Калуша, мононітрохлорбензолу в Горлівці, берилієвмісних відходів у Києві, токсичних нафтошламів поблизу Львова. На черзі стійкі органічні забруднювачі — відходи широкого спектра номенклатури, що містять поліхлоровані біфеніли і які мають бути ліквідовані згідно з Національним планом виконання Стокгольмської конвенції. Крім того, медичні відходи, гальваношлами і низка інших.

Таким чином, в Україні, хоча і зі значним зволіканням у часі, загалом вживаються заходи, спрямовані на поступову ліквідацію осередків найнебезпечніших відходів. Обсяги фінансування з державного бюджету протягом останніх двох років значно збільшилися. З іншого боку, це фінансування мало значною мірою разовий субсидійний характер.

Дії уряду і місцевої влади щодо відповідних заходів і цільових витрат залишаються фрагментарними і навіть авральними.

Орієнтація на оплату послуг із знешкодження відходів майже виключно закордоном є стратегічно недалекоглядною. Це зумовлює не тільки необхідність спрямувати на ці цілі значні обсяги коштів з державного і місцевих бюджетів, а й блокує створення власної інфраструктури.

Чому стратегія недалекоглядна? Тому що небезпечні відходи — це безперервний щорічний потік із тисяч підприємств. Їх знешкодження без наявності національних потужностей стане для економіки непомірно витратним. У Німеччині, наприклад, утворюється найбільше в Європі звалище небезпечних відходів — близько 20 млн. тонн (проти приблизно 2 млн. тонн в Україні). Але екологічною катастрофою там не переймаються. Вони згодні брати на знешкодження навіть наші відходи. Відтак, орієнтуючись на закордон, Україна пішла швидким, але стратегічно збитковим шляхом, і, схоже, що значну роль у цьому виборі відіграло бажання отримати політичні дивіденди.

Українські екологи з іронією називають ці підходи «утилізацією по-українськи».

Потреба у власних потужностях зі знешкодження небезпечних відходів очевидна. У 2011 році Мінприроди в черговий раз декларувало намір створити відповідний полігон у центральній Україні. У цьому контексті не викликає розуміння позиція тепер уже колишнього міністра М.Злочевського, (газета «День», №43 від
13 березня 2012 року). Він, зокрема, заявив, що ми начебто задешево вивезли на знищення з Горлівки мононітрохлорбензол і таким чином зекономили на будівництві заводу, який коштував би 30—40 млн. дол. Польща, як виявилося, може дозволити собі мати відповідні потужності, а Україна — обійдеться і буде «чистою» без них. Чи це не самообман?

Україна останнім часом демонструє зростаючу рішучість щодо вирішення проблеми відходів. Свідченням цього є безпосередня увага до цих питань і президента, і прем’єра, і профільного міністра. Активізуються зусилля уряду, спостерігається позитивна динаміка відповідних заходів. За дорученням президента та згідно з Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011—2015 роки передбачено розробку і впровадження системи поводження з відходами упаковки, відпрацьованими мастилами, шинами та гумою, зношеними транспортними засобами, відходами електричного та електронного обладнання, акумуляторами і батареями.

Справа з рециклінгом в Україні виглядає, так би мовити, не дуже погано.Близько 1 млн. тонн ресурсоцінних відходів (переважно макулатури та склобою) уже залучено у переробку. Значною мірою ми маємо завдячувати цьому системі заготівлі, яка склалася ще в радянські часи і яку ми, власне, успадкували. Ринкові умови сприяли зростанню сфери заготівлі і переробки відходів. У ній налічується вже понад 1500 підприємств. По суті, формується нова галузь і відбувається освоєння нових ресурсних джерел. Залишилося зазначити, що в країнах ЄС у сфері рециклінгу формується 0,4—0,6% їх чималого ВВП, тут задіяно понад 1,5 млн. працюючих, а грошовий оборот сягає 100 млрд. євро. Останнім часом європейці взагалі полюбляють називати себе «суспільством рециклінгу».

В Україні наразі ключову роль починає відігравати уже згадана Загальнодержавна програма поводження з відходами. У липні її планували на розгляд Верховної Ради України. В її контексті найбільш суперечливо сприймається застосування сміттєспалювальних технологій. Адже в країнах ЄС прослідковується стійка тенденція до зниження частки спалювання (табл. 2). Сучасні технології роблять сміттєспалювання достатньо конкурентним бізнесом. Але треба брати до уваги, що відповідні технологічні підходи є одними з найбільш витратних (та й ризикованих). Вони можуть застосовуватися у разі потреби досягти швидкого результату та в окремих випадках. Можливо, саме подібні сподівання і пов’язуються з реалізацією національного проекту «Чисте місто».

Створення інфраструктури поводження з відходами — це надзвичайно масштабне завдання національного рівня. Згідно з оцінками Мінрегіонбуду України, оприлюдненими на його нещодавній колегії, тільки першочергова потреба у фінансуванні сфери твердих побутових відходів становить орієнтовно 160 млрд. грн. За цією сумою — 60 сміттєсортувальних заводів, 30 заводів з біолого-механічного перероблення, 30 заводів з утилізації та чимало інших об’єктів.

За сучасних умов вкрай недалекоглядним є надміру покладатися на залучення іноземних інвесторів. Стратегічно постає головне завдання — створення власної промислової і конструкторсько-технологічної бази, націленої на створення інфраструктури поводження з відходами.

В Україні, незважаючи на певний поступ у розв’язанні проблеми відходів,стратегія поводження з відходами залишається несформованою. Нестійкою залишається фінансова безпека цієї сфери, що має особливо насторожувати. Загалом же в цьому сенсі слід менше спекулювати екстремальністю ситуації, не вирішувати проблеми авральним шляхом, а, виходячи із стратегічних підходів і міжнародно вивіреного досвіду, формувати прагматичну національну політику. Саме тому відповідна загальнодержавна програма, її подання і розгляд у Верховній Раді України не повинні залишатися поза увагою громадськості.


Джерело: «Дзеркало тижня. Україна» №25

Дністровська ГАЕС готується стати найпотужнішою у світі

Один агрегат Дністровської ГАЕС замінить повноцінну гідроелектростанцію.


Перший об’єкт запустили вчора. Ще 2 запрацюють за 2 роки. На їх спорудження уряд виділив 8 мільярдів гривень. Витрати того варті, переконують енергетики. Один агрегат дає 324 мегават енергії, а це безперебійна подача світла в оселі не лише українців, а й мешканців інших країн.
«Сьогодні завдання в енергосистемі не стільки виробити, як забезпечити робочу потужність і резерв. Ми повинні мати в резерві 1 тисячу МГВат, якщо збудуємо 2 агрегати, ми будемо мати тисячу МГВатів резерву – це один блок атомної станції, і сьогодні більша вартість, робоча потужність і резерв», - каже генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота.
Основні функції Дністровської ГАЕС – це регулювання частоти та графіку навантажень в енергосистемі України. А ще – формування аварійного резерву та забезпечення надійної роботи атомних електростанцій. Саме їхню вироблену енергію ГАЕС стабілізує. Приміром, коли вночі є надлишок енергії, гідроагрегат її зберігає. І у випадку дефіциту працює як генератор.
«Мета цієї станції для того, аби в наших оселях була постійно електрика з постійною 220 вольт, щоб споживання було абсолютно комфортне і нормальне», - розповідає голова Чернівецької обласної державної адміністрації Михайло Папієв.
За збільшення потенціалу Дністровська ГАЕС в рамках Кіотського протоколу отримала 24 мільйона доларів. Іноземні експерти назвали виробництво українського світла екологічно чистим. За таким же принципом будують і гідроагрегати, які акумулюватимуть енергію на станції.
«Це не просто будівництво, глина, земля, це дуже, якщо ви побачите, навколо водоймища, дуже багато щебеню, глини, це особливий, як в аптеці», - каже підрядник Юрій Бондаренко.
Першу чергу будівництва закінчать до листопада – це підземний комплекс, водовідводи, шахти і верхня водойма. Спорудження вже зараз називають найдорожчим проектом в Україні. Дністровська станція – єдина у державі, що має систему оповіщення в разі землетрусу і може витримати до 8 балів. За 5 років на ГАЕС спорудять 7 агрегатів. Тоді аналогів станції не буде у світі. Вона забезпечить 100% енергетичну стабільність України та експорт за кордон.


Джерело: fakty.ictv.ua